Рішення № 138821017, 05.08.2026, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

05.08.2026м. СумиСправа № 920/513/26

Господарський суд Сумської області у складі

судді Резніченко О.Ю.,

за участю секретаря судового засідання Бублик Т.Д.

розглянув у порядку загального позовного провадження матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю КРОП-ІНКРІС (1-й провулок Свободи, буд. 8, м. Ромни, Сумська область, код ЄДРПОУ 40015185)

до відповідача: російської федерація (russian federation код iso ru/rus 643) в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. житня, буд. 14, будівля, 1, м. москва, російська федерація, 119991)

про стягнення 5 391 368,15 грн, що становить 103 839,12 євро

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув.

від відповідача: не прибув.

Стислий виклад позицій сторін по справі. Заяви, які подавались сторонами. Процесуальні дії, які вчинялись судом.

16.04.2026 позивач звернувся з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача 5 391 368,15 грн, що становить 103 839,12 євро прямих матеріальних збитків та збитків у формі упущеної вигоди. Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 20.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №920/513/26 за правилами загального позовного провадження, у справі призначено підготовче засідання.

Розгляд справи 20.05.2026 не відбувся, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та оголошенням повітряної тривоги.

Ухвалою суду від 20.05.2026 відкладено підготовче засідання у справі на 10.06.2026, 11:30.

27.05.2026 позивачем подано до суду клопотання (вх.№1991) у якому просить призначити справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 10.06.2026 закрито підготовче провадження у справі, розгляд справи по суті призначено на 05.08.2026.

05.08.2026 представником позивача подано до суду клопотання від 05.08.2026 (вх.№2814), у якому просить судове засідання 05.08.2026 провести за його відсутності, позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився.

Частиною 4 статті 122 Господарського процесуального кодексу України визначено, що відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. В оголошенні про виклик вказуються дані, зазначені в частині першій статті 121 цього Кодексу.

Суд зазначає, що з 24.02.2022 розірвано дипломатичні відносини між Україною і російською федерацією у зв`язку з широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України.

Функціонування закордонних дипломатичних установ України на території російської федерації та діяльність дипломатичних установ російської федерації на території України зупинено. Комунікація Міністерства закордонних справ України з органами державної влади російської федерації за посередництва третіх держав не здійснюється. У зв`язку з чим наразі унеможливлено сприяння органами дипломатичної служби України у переданні судових документів російській стороні (листи Міністерства закордонних справ України вих. №71/17-500-67127 від 04.09.2022 та вих. №71/17-500-77469 від 03.10.2022).

Також припинено доставку поштових відправлень до/з російської федерації з перших днів повномасштабного вторгнення.

Таким чином, передача будь-яких документів компетентним органам російської федерації, у тому числі дипломатичними каналами, наразі неможлива (лист Міністерства юстиції України вих. №100817/98748-22-22/12.1.3 від 31.10.2022).

Враховуючи викладені вище обставини, судом здійснено публікації на офіційному вебсайті судової влади України про розгляд справи та призначені судові засідання по справі № 920/513/26.

Отже, судом вчинено об`єктивно можливі дії з метою належного повідомлення учасника справи про дату, час та місце розгляду справи.

Відповідач відзив на позовну заяву до суду не надав, а тому суд вирішує справу за наявними матеріалами, відповідно до ч. 9 ст. 165 ГПК України.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

Позивач на підставі договору купівлі-продажу від 08.11.2021 № RO01-0811/21 з фірмою «SUS» м. Гамбург, Німеччина придбав насіння кукурудзи на загальну суму 55548,22 євро. Позивач оплатив насіння за договором у повному обсязі, що підтверджується доданими до позову платіжними дорученнями (а.с.43-45).

Також згідно із договором купівлі-продажу №1 від 17.01.2022, укладеним з фірмою «ЗААТЕН ЮН10Н РОМАНІЯ СРЛ», м. Бухарест, Румунія, позивач придбав паперові мішки для розфасування насіння кукурудзи на суму 1584,00 євро.

10.02.2022 між замовником ТОВ «КРОП-ІНКРІС» та виконавцем Дочірнім підприємством «ІЛЛІЧ-АГРО ДОНБАС» Публічного акціонерного товариства «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» (код ЄДРПОУ 34550446, юридична адреса: 87504, Донецька обл., м. Маріуполь, вул. Семашка, 15, кімната 405) було укладено Договір № 22Д090621, по якому виконавець зобов`язувався надати послуги кукурудзи сорту Surround/Зураунд та сорту Suporto/Зупорто у фасування у паперові мішки на виробничих потужностях, які Маріупольського району Донецької області по вулиця Підлісна, № 2А.

22.02.2022 замовник передав виконавцю насіння гібридної кукурудзи Surround/Зураунд кількості 17 полетів масою 17000 кг вартістю 458455,37 грн. з ПДВ 14% та насіння гібридної кукурудзи Suporto/Зупорто в кількості 4 полети масою 4000 кг вартістю 1621722,64 грн. з ПДВ 14%, а всього на загальну суму 2080178,00 грн. Крім того, для фасування насіння було передано паперові мішки розміром 45см х 67см х 13см у кількості 4400 шт. вартістю 67493,78 грн., що було оформлено одним актом приймання-передачі.

24.02.2022 розпочалася повномасштабна військова агресія російської федерації, і вже через кілька годин місто Маріуполь та Маріупольський район опинилися в зоні активних бойових дій та піддавалися постійним бомбардуванням та артилерійським обстрілам.

Станом на 14.03.2022 смт. Нікольське опинилося в тимчасовій окупації, що унеможливило виконання умов договору, а тому сторони 14.03.2022 уклали Додаткову угоду № 1 до Договору про надання послуг № 22Д090621 від 10.02.2022 р., виклавши пункт 7.4 Договору щодо форс-мажорних обставин з урахуванням обставин воєнного стану та активних бойових дій, які велися на той час навколо та в самому місті Маріуполь.

ТОВ «КРОП-ІНКРІС» на початку 2023 року стало вживати заходів по врегулюванню питання проведення розрахунків з власними постачальниками насіння гібридної кукурудзи та паперових мішків.

25.01.2023 виконавець ДП «ІЛЛІЧ-АГРО ДОНБАС» ПАТ «МАРІУПОЛЬСЬКИЙ МЕТАЛУРГІЙНИЙ КОМБІНАТ ІМЕНІ ІЛЛІЧА» листом № 120Д/3 від 25.01.2023 р. повідомив, смт. Нікольське з кінця лютого 2022 р. перебуває під тимчасовою окупацією, підприємство втратило доступ до всіх виробничих потужностей, нерухомого та рухомого майна, документів тощо, і 07.06.2022 за пошкодження та нищення майна підприємства у результаті порушення правил та звичаїв війни зі сторони військ російської федерації правоохоронними органами розпочато кримінальне провадження № 22022050000001220. До листа було додано Сертифікат № 3200-23 0193 Київської обласної (регіональної) торгово-промислової палати про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) від 16.01.2023 р. № 026/03.23 щодо неможливості виконати виконавцем умови договору № 22д09021 від 10.02.2022. Зазначеним листом ТПП засвідчено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) настали 24 лютого 2022 року і тривають на 16 січня 2023 р.

16.02.2023 ТОВ «КРОП-ІНКРІС» листом № 190 повідомило постачальника паперових мішків про тимчасові труднощі у проведенні розрахунків за поставлений товар та не застосування фінансової відповідальності за порушення строків проведення розрахунків за поставлений товар у зв`язку з форс-мажорними обставинами, а 23.03.2023 № 383 направило постачальнику насіння гібридної кукурудзи пропозицію проведення остаточних розрахунків за поставлений товар з розстроченням платежів до 15.12.2024 р.

ТОВ «КРОП-ІНКРІС» розрахунки з постачальниками насіння гібридної кукурудзи та паперових мішків здійснило у повному обсязі.

Згідно до сертифікатів, що засвідчують якість насіння кукурудзи, які на кожну партію товар) при його імпорті отримує ТОВ «КРОП-ІНКРІС», строк придатності насіння для реалізації становить один рік.

Оскільки, загальний строк придатності насіння гібридної кукурудзи зазвичай становить 4-6 років при правильному зберіганні, якщо насіння зберігається у сухому, прохолодному та темному місці, а його вологість становить не більше 12-14%, то у разі реалізації не всієї партії насіння гібридної кукурудзи протягом першого року та звершення строку дії сертифікату, у наступні три роки ТОВ «КРОП-ІНКРІС» надає зразки насіння та отримує нові сертифікати, але по завершенні 4- и річного терміну, насіння гібридної кукурудзи вже не підлягає використанню за призначенням. Протруєне насіння гібридної кукурудзи може зберігатися не більше 1 року від дати його оброблення.

До сьогодні військова агресія та воєнні дії на території України в цілому та на території міста Маріуполь та Маріупольського району не завершилися.

Списання знищеного в окупації майна здійснюється лише після проведення інвентаризації, щойно з`явиться безпечний доступ до об`єктів. Підставою для списання є акт інвентаризації, наказ керівника та документи, що підтверджують факт знищення (акти ДСНС, поліції, фото/відеофіксація). Просте зникнення майна без інвентаризації не є підставою для списання з балансу.

Незважаючи на те, що ТОВ «КРОП-ІНКРІС» не має достовірних даних (належних та допустимих доказів у розуміння ГПК України), що описане вище насіння гібридної кукурудзи та паперові мішки знищені, пошкоджені або викрадені окупантами, так-як смт. Нікольське до даного часу перебуває в тимчасовій окупації, строк його використання/реалізації як товару (насіння гібридної кукурудзи) навіть за умови належного зберігання, завершився.

Тому, на думку позивача, грошові суми, сплачені ним за насіння кукурудзи та паперові мішки, є прямими матеріальними збитками.

Прямі матеріальні збитки, які поніс позивач ТОВ «КРОП-ІНКРІС», у результаті втрати кукурудзи та паперових мішків складаються не лише з грошових сум, сплачених за їх придбання за межами митної території України, в іноземній валюті у Євро, а і із грошових сум, сплачених у національній валюті України - гривні при їх ввезенні на митну територію України, за розмитнення, за брокерські послуги, за послуги із зберігання транспорту та вантажу, за надання транспортних послуг по перевезенню вантажу, за здійснення фітосанітарного контролю.

Також крім прямих матеріальних збитків позивач вважає, що поніс і збитки у формі упущеної вигоди, оскільки не мав можливості після розфасовки насіння по мішках та його обробки, продати насіння.

Позивач подав розрахунок збитків, загальна сума збитків, на його думку, складає 5 391 368,15 грн (103 839,12 євро по курсу НБУ).

Законодавство, що підлягає застосуванню. Висновки суду.

Частина перша статті 79 Закону України "Про міжнародне приватне право" передбачає, що пред`явлення позову до іноземної держави, залучення іноземної держави до участі у справі як відповідача або третьої особи, накладення арешту на майно, яке належить іноземній державі та знаходиться на території України, застосування щодо такого майна інших засобів забезпечення позову і звернення стягнення на таке майно можуть бути допущені лише за згодою компетентних органів відповідної держави, якщо інше не передбачено міжнародним договором України аби законом України.

Предметом позову даної справи є відшкодування шкоди, завданої збройною агресією Російської Федерації проти України. Місцем завдання шкоди є територія суверенної держави Україна.

Вчинення актів збройної агресії іноземною державою не є реалізацією її суверенних прав, а свідчить про порушення зобов`язання поважати суверенітет та територіальну цілісність іншої держави - України, що закріплено у Статуті ООН.

У зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України 24 лютого 2022 року Україна розірвала дипломатичні відносини з Росією, що, у свою чергу, з цієї дати унеможливлює направлення різних запитів та листів до посольства Російської Федерації в Україні у зв`язку із припиненням його роботи на території України. До таких висновків щодо розірвання дипломатичних відносин між Україною і Російською Федерацією, на основі аналізу наведених вище норм права та фактичних обставин, дійшов Верховний Суд у постановах від 14.04.2022 у справі №308/9708/19, від 18.05.2022 у справі №760/17232/20, а також Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2022 у справі №635/6172/17.

Як зазначено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2022 у справі № 990/80/22, Російська Федерація, вчинивши неспровокований та повномасштабний акт збройної агресії проти Української держави, численні акти геноциду Українського народу, не вправі надалі посилатися на свій судовий імунітет, заперечуючи тим самим юрисдикцію судів України на розгляд та вирішення справ про відшкодування шкоди, завданої такими актами агресії.

При цьому, Верховний Суд виходив з того, що країна-агресор діяла поза межами свого суверенного права на самооборону, навпаки, віроломно порушила усі суверенні права /країни, діючи на її території, тому безумовно Російська Федерація надалі не користується в іакій категорії справ своїм судовим імунітетом. Такі висновки наведено в постановах Верховного Суду від 08 та 22 червня 2022 року у справах №490/9551/19 та №311/498/20.

Таких самих висновків дійшов Верховний Суд у постановах від 18.05.2022 року у справі №428/11673/19 та у справі №760/17232/20-ц, зазначивши додаткові аргументи непоширення судового імунітету Російської Федерації у спірних правовідносинах, а саме: підтримання юрисдикційного імунітету Російської Федерації позбавить позивача ефективного доступу до суду для захисту своїх прав, що є несумісним з пунктом 1 статті 6 Конвенції; судовий імунітет Російської Федерації не застосовується з огляду на звичаєве міжнародне право, кодифіковане в Конвенції ООІ і про юрисдикційні імунітети держав та їх власності (2004); підтримання імунітету Російської Федерації є несумісним з міжнародно-правовими зобов`язаннями України у сфері боротьби з тероризмом; судовий імунітет Російської Федерації не підлягає застосуванню з огляду на порушення нею державного суверенітету України, а отже, не є здійсненням Російською Федерацією своїх суверенних прав, що охороняються судовим імунітетом.

З огляду на те, що внаслідок повномасштабної збройної агресії порушено суверенітет України, отримання згоди Російської Федерації бути відповідачем у справі є недоречним. Зупинення провадження у справі призведе до безпідставного зволікання з розглядом справи, що не сприятиме якнайкращому захисту інтересів позивача. Дана правова позиція суду відображена у постановах Верховного Суду у справах №796/165/18 від 25.01.2019, №308/9708/19 від 14.04.2022 та № 760/17232/20-ц від 18.05.2022.

Відповідно до частини 1 статті 49 Закону України «Про міжнародне приватне право» права та обов`язки за зобов`язаннями, що виникають внаслідок завдання шкоди, визначаються правом держави, у якій мала місце дія або інша обставина, що стала підставою для вимоги про відшкодування шкоди.

Таким чином, оскільки подія, яка стала підставою для вимог про відшкодування шкоди мала місце на території України, то застосовним матеріальним законом при розгляді даного спору г матеріальний закон України.

Одночасно, відповідно до ст. 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно зі ст. 10 Цивільного кодексу України чинний міжнародний договір, який регулює цивільні відносини, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України, є частиною національного цивільного законодавства України. Якщо у чинному міжнародному договорі України, укладеному у встановленому законом порядку, містяться інші правила, ніж ті, що встановлені відповідним актом цивільного законодавства, застосовуються правила відповідного міжнародного договору України.

Статтею 3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закон) України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Якщо міжнародним договором України встановлено інші правила судочинства, ніж ті, що передбачені цим Кодексом, іншими законами України, застосовуються правила міжнародного договору.

Таким чином, до спірних правовідносин підлягає застосуванню матеріальний закон України, включно з відповідними положеннями міжнародних договорів, як частиною системи національного законодавства України.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Приписами статті 15 Цивільного кодексу України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, а також на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права: визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення, припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або орган) місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

За змістом ч. ч. 1,3 ст. 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності. Власник, права якого порушені, має право на відшкодування завданої йому майнової та моральної шкоди.

Частинами 1, 2 ст. 22 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є, в тому числі: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

У відповідності до ч. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди за статтею 1166 Цивільного кодексу України доказуванню підлягає: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювана шкоди і його вина, причинний зв`язок між протиправною дією та негативними наслідками. Відсутність хоча б одного з таких елементів виключає відповідальність за заподіяння шкоди. Деліктна відповідальність за загальним правилом настає лише за наявності вини заподіювана шкоди.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі №210/4458/15-ц, від 30 січня 2020 року у справі 287/167/18-ц, ухвалі Вищого спеціалізованого суд України з розгляду цивільних та кримінальних справ від 16 серпня 2017 року у справі № 761/9437/15-ц висловлено правову позицію про те, що факт збройної агресії Російської Федерації проти України встановленню в судовому порядку не потребує.

Відповідно до частини третьої статті 75 Господарського процесуального кодекс) України обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Отже, протиправність діяння відповідача, як складового елементу факту збройної агресії Росії проти України в розумінні частини 3 статті 75 Господарського процесуального кодексу України (загальновідомим фактом, який закріплено державою на законодавчому рівні.

Щодо вини, як складового елемента цивільного правопорушення, законодавством України не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди; діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювана шкоди. В контексті зазначеного, саме відповідач повинен доводити відсутність своєї вини у спірних правовідносинах. Близький за змістом висновок викладений Верховним Судом, зокрема, у постанові від 21 квітня 2021 року у справі № 648/2035/17, постанові від 14 лютого 2018 року у справі №686/10520/15-ц.

Обов`язковою умовою покладення відповідальності має бути безпосередній причинний зв`язок між вчиненими порушеннями і завданими збитками. Підставою для відшкодування понесених збитків є спричинення їх внаслідок вчиненого порушення, тобто наявності прямого причинного-наслідкового зв`язку між діями однієї сторони та зменшення майнових прав іншої.

Дослідивши подані позивачем докази, викладені у позові обгрунтування, суд дійшов висновку про наявність підстав для накладення на відповідача відповідальності за заподіяння позивачу шкоди.

Щодо заявленого розміру збитків суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 ЦК України збитками є:

1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки);

2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Реальні збитки, понесені позивачем складають:

- вартість придбаної кукурудзи та паперових мішків 57 132,22 євро, що станом на 09.04.2026 за офіційним курсом НБУ складає 2 999 917,22 грн.

Розмір збитків підтверджується платіжними дорученнями №6 від 08.02.2022 (а.с.43), №11 від 08.04.2022 (а.с.44), №40 від 14.04.2023 (а.с.45), №54 від 15.12.2023 (а.с.58);

- вартість розмитнення, транспортування, зберігання кукурудзи 29 077,93 грн, що станом на 22.02.2022 за офіційним курсом НБУ становить 883,72 євро.

Розмір збитків підтверджується платіжними дорученнями, а саме:

- № 6748 від 21.02.2022 р. на суму 418,37 грн (а.с.86);

- № 6749 від 11.02.2022 р. на суму 950,00 грн (а.с.80);

- № 6788 від 21.02.2022 р. на суму 2904,00 грн (а.с.67);

- № 6789 від 21.02.2022 р. на суму 5646,00 грн (а.с.65);

- № 6793 від 21.02.2022 р. на суму 7535,00 грн (а.с.73);

- № 6791 від 21.02.2022 р. на суму 3124,56 грн (а.с.89);

- № 6798 від 22.02.2022 р. на суму 8500,00 грн (а.с.84).

Загальний розмір реальних (прямих) збитків, що підлягають стягненню з відповідача складає 3 028 995,15 грн.

Упущена вигода (дохід, який мав би отримати позивач) складає:

- насіння кукурудзи Зураунд в кількості 17120 кг. по 17 кг мішок по ціні 82 Євро за мішок: 17120:17*82=82578,82 Євро.

- насіння кукурудзи Зупорто в кількості 4020 кг по 14,1 кг мішок по ціні 80,37 Євро за мішок: 4020:14, 1*80,37=22913,99 Євро.

Ціна фасування кукурудзи у мішки 2600 грн. за 1 тону: 21*2600:51,56=1058,96 Євро.

Ціна протруювання насіння кукурудзи:

Вартість протруювача Вітавакс 200FF у 20-ти літровій каністрі 11500 грн., відповідно 1 л. коштує 575 грн.

Витрати протруювача на 1 т. насіння становить 2, 5 л.

Всього витрат на протруювання: 21*2,5*575: 50,758=594,73 Євро.

Дохід (упущена вигода) за мінусом понесених витрат: (82578,82 +22913,99)- 57132,22-883,72-1058,96-594,73=45 823,18 Євро.

Дохід (упущена вигода) від реалізації розфасованої кукурудзи у гривнях: 45 823,18 *51,56=2 362 643 грн.

Таким чином, загальний розмір збитків, які підлягають стягненню з відповідача складає 5 391 368,15 грн, що по офіційному курсу НБУ становить 103 839,12 євро.

На підставі вищевикладеного, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Розподіл судових витрат між сторонам.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача та підлягають стягненню в дохід Державного бюджету України, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору у порядку пункту 22 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір"

Керуючись ст. ст. 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240, 241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю КРОП-ІНКРІС до російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації про стягнення 5 391 368 грн 15 коп. задовольнити повністю.

2. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. Житня, буд. 14, м. москва, російська федерація, 119991, ідентифікаційний код 103773968834) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю КРОП-ІНКРІС (1-й провулок Свободи, буд. 8, м. Ромни, Сумська область, код ЄДРПОУ 40015185) 5 391 368 грн 15 коп. прямих матеріальних збитків та збитків у формі упущеної вигоди, що по офіційному курсу НБУ становить 103 839,12 євро.

3. Стягнути з російської федерації в особі міністерства юстиції російської федерації (вул. Житня, буд. 14, м. москва, російська федерація, 119991, ідентифікаційний код 103773968834) в дохід Державного бюджету України судовий збір у розмірі 80 870 грн 52 коп.

4. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

5. Відповідно до ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. Згідно з ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повні реквізити сторін зазначені у п.п. 2, 3 резолютивної частини даного рішення.

Повне судове рішення складено 07.08.2026.

СуддяО.Ю. Резніченко