Ухвала суду № 138820995, 07.08.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"07" серпня 2026 р. м. Рівне Справа № 904/3829/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Мовчуна А.І., розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства з іноземними інвестиціями "УКРТРУБОІЗОЛ"

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Кортакоз"

про стягнення заборгованості у розмірі 22 179 657,79 грн

Без повідомлення учасників справи

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Дніпропетровської області 25.06.2026 звернулося Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства з іноземними інвестиціями "УКРТРУБОІЗОЛ" з позовною заявою до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Кортакоз", до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальнімтю "Бетон Дніпро" про стягнення заборгованості у розмірі 30 451 922,49 грн.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 30.06.2026 передано за підсудністю до Господарського суду Рівненської області матеріали справи № 904/3829/26 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства з іноземними інвестиціями "УКРТРУБОІЗОЛ" до відповідача - 1 Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Кортакоз", до відповідача - 2 Товариства з обмеженою відповідальнімтю "Бетон Дніпро"про стягнення заборгованості у розмірі 30 451 922,49 грн.

27.07.2026 справа надійшла до Господарського суду Рівненської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.07.2026 справу передано судді Мовчуну А.І.

Ухвалою суду від 29.07.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства з іноземними інвестиціями "УКРТРУБОІЗОЛ" залишено без руху. Встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю науково - виробничому підприємству з іноземними інвестиціями "УКРТРУБОІЗОЛ" строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом подання до суду: реквізитів рахунку позивача, відкритого у банку або небанківського надавача платіжних послуг, а також документів, що підтверджують наявність такого рахунку; доказів сплати суми судового збору у розмірі 365 423,07 грн. Товариству з обмеженою відповідальністю науково - виробничому підприємству з іноземними інвестиціями "УКРТРУБОІЗОЛ" надати суду пояснення, яким чином рішення суду у цій справі може вплинути на права та обов`язки Приватної виробничо - комерційної фірми "Фіалка", а також, чи має самостійні вимоги і на чиїй стороні (позивача чи відповідача) слід її залучити.

06.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, у якій просить вжити заходи забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти у розмірі 22179657,79 грн, що знаходяться на всіх розрахункових (поточних) рахунках Товариства з обмеженою відповідальністю - фірми "Кортакоз".

06.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника відповідача надійшли заперечення на заяву про забезпечення позову.

06.08.2026 через підсистему "Електронний суд" від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків, яка містить уточнену позовну заяву.

Ухвалою суду від 07.08.2026 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 31.08.2026. Залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідач, Приватну виробничо - комерційну фірму "Фіалка".

Розглянувши заяву представника позивача про забезпечення позову, судом встановлено наступне.

В обгрунтування вказаної заяви представник зазначає, що несплата грошових коштів у повному обсязі за договором поставки № 21П-УТІ від 18.06.2025, ігнорування направлених претензій та повідомлень підтверджує недобросовісність відповідача.

Відтак, представник позивача вважає, що є достатні підстави для вжиття судом заходів забезпечення позову у вигляді накладення арешту на грошові кошти у розмірі 22179657,79 грн, оскільки невжиття такого заходу може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Відповідно до частини першої статті 140 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Згідно з частинами третьою та четвертою статті 140 ГПК України суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

За наслідками дослідження вимог заяви, наведеного заявником обґрунтування вимог та доданих ним до заяви доказів, та відсутність підстав для зустрічного забезпечення (оскільки заходи забезпечення не передбачають значних та не відновлювальних матеріальних втрат для відповідача чи інших осіб, а доказів, що вказували б на можливі збитки, яких може зазнати відповідач, та їх розмір, на момент вирішення питання про забезпечення позову матеріали справи не містять), суд не встановив підстав, які б вказували на необхідність виклику заявника та/або витребування від нього додаткових пояснень або додаткових доказів.

Відтак, наведених у заяві пояснень та доданих до заяви доказів достатньо для розгляду заяви.

Враховуючи наведене, заява розглядається за загальним правилом, встановленим частиною першою статті 140 ГПК України не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Таким чином, вирішуючи питання щодо вжиття заходів забезпечення позову суд зазначає таке.

Статтею 136 ГПК України передбачено, що господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Заходи до забезпечення позову можуть вживатися лише за умов, визначених статтею 136 ГПК України, а саме якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду; якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії.

Частиною четвертою статті 137 ГПК України передбачено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Суд зазначає, що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення заяви про забезпечення позову.

При вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, з метою забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, своєю чергою, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення в майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при його виконанні у випадку задоволення позову.

Відповідно до частини першої статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову необхідно дотримуватися принципу їх співмірності із заявленими позивачем вимогами. Заходи щодо забезпечення позову можуть бути вжиті судом лише в межах предмета позову та не повинні порушувати прав інших осіб, не залучених до участі у справі. Під час вирішення питання про вжиття заходів щодо забезпечення позову слід враховувати, що такими заходами не повинні порушуватися права осіб, що не є учасниками справи, застосовуватися обмеження, не пов`язані з предметом спору (аналогічні правові висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справах № 914/2157/19 від 20.07.2020, № 910/19256/16 від 10.04.2018, № 910/20479/17 від 14.05.2018, № 922/1605/18 від 11.09.2018, № 909/526/19 від 14.01.2019, № 925/288/17 від 25.01.2019, № 904/1417/19 від 26.09.2019).

Стала та актуальна практика Верховного Суду покладає на заявника необхідність обґрунтування підстав, які можуть утруднити чи унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову (таким обґрунтуванням можуть бути, наприклад, наведення обставин неспівмірно малого розміру статутного капіталу товариства з обмеженою відповідальністю відповідача порівняно зі стягуваною сумою вимог, відсутність інформації про існування у відповідача нерухомого майна, на яке може бути звернуто стягнення, існування великої кількості судових проваджень щодо відповідача, де останній є боржником тощо), однак визначає, що такі обґрунтування не обов`язково мають бути доведеними доказами вчинення боржником дій, спрямованих на утруднення виконання судового рішення (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо).

Такий висновок наведено у постанові Верховного Суду від 08.07.2024 у cправі № 916/143/24.

Також суд враховує, що, вирішуючи питання про забезпечення позову та, виходячи з приписів статей 13, 15, 74 ГПК України (змагальність сторін та пропорційність у господарському судочинстві, обов`язок доказування і подання доказів), господарський суд також має здійснити оцінку обґрунтованості доводів протилежної сторони (відповідача) щодо відсутності підстав та необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову з урахуванням зокрема того, чи порушує вжиття відповідних заходів забезпечення позову (у вигляді, зокрема заборони третім особам вчиняти певні дії щодо предмета спору тощо) права відповідача або вказаних осіб, а відповідно чи порушується при цьому баланс інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу та яким чином; чи спроможний відповідач фактично (реально) виконати судове рішення в разі задоволення позову, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав та чи спроможний позивач захистити їх в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду, якщо захід забезпечення позову не буде вжито судом.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

Водночас особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Вказана правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 08.10.2025 у справі № 910/6025/25.

У свою чергу заява Товариства з обмеженою відповідальністю науково - виробничого підприємства з іноземними інвестиціями "УКРТРУБОІЗОЛ" про забезпечення позову обґрунтована тим, що несплата грошових коштів у повному обсязі за договором поставки № 21П-УТІ від 18.06.2025, ігнорування направлених претензій та повідомлень підтверджує недобросовісність відповідача.

Заперечуючи проти заяви про забезпечення позову, Товариство з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" зазначає, що заборгованість за договором поставки № 21П-УТІ від 18.06.2025 систематично погашається. Так, за вказаним договором було поставлено продукцію на загальну суму 101586976,36 грн, частину якої повернуто позивачу на суму 3681780,00 грн, а відповідачем сплачено 84104793,00 грн, що становить 82% вартості поставленої продукції. При цьому, останній платіж у розмірі 7500000,00 грн здійснено відповідачем уже після звернення позивача з позовною заявою, що підтверджується платіжною інструкцією № 14 від 07.07.2026.

Водночас відповідач зазначає, що обраний позивачем захід забезпечення позову є неефективним та фактично призведе до блокування господарської діяльності відповідача. Відповідно до долучених виписок з рахунків загальний залишок коштів на рахунках відповідача становить лише 8977,52 грн, що складає близько 0,04 % від суми, на яку позивач просить накласти арешт. При цьому арешт усіх рахунків відповідача унеможливить виплату заробітної плати працівникам, сплату обов`язкових платежів до бюджету та проведення розрахунків з контрагентами, а також здійснення платежів за договорами, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів.

Зокрема, наказом Рівненської обласної військової адміністрації № 182 від 30.01.2026 підтверджено Товариству з обмеженою відповідальністю - фірма "Кортакоз" статус критично важливого для функціонування економіки та забезпечення життєдіяльності населення в особливий період.

Суд, враховуючи встановлені обставини щодо поведінки боржника, також звертає увагу на те, що задоволення заяви про забезпечення позову може призвести до неможливості добровільної оплати боржником взятих на себе договірних зобов`язань, що, у свою чергу порушить баланс інтересів сторін, оскільки неможливість добровільного виконання зобов`язань призведе до надання заявнику права нарахування боржнику додаткових штрафних санкцій та покладе на боржника додатковий тягар з їх оплати, а у іншому випадку (не задоволення заяви про забезпечення позову) надасть можливість боржнику виконувати договірні зобов`язання перед заявником, а заявник отримає задоволення своїх вимог до боржника.

За таких підстав, суд вважає, що на час розгляду заяви про забезпечення позову заявник не обґрунтував необхідність вжиття обраного останнім заходу та не надав на підтвердження своєї позиції належних та допустимими доказів щодо наявності фактичних обставин, з якими процесуальний закон пов`язує застосування забезпечення позову. Також, заявником не наведено обставин з посиланням на докази, які б свідчили про вчинення боржником дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після подання позову до суду, у тому числі і дій спрямованих на безпідставне витрачання ним коштів чи приховування активів, а навпаки надав докази, які підтверджують систематичність оплати заборгованості боржником.

Згідно з статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Стаття 129 Конституції України відносить до основних засад судочинства змагальність сторін.

За загальним правилом обов`язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Обов`язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення. Це стосується позивача, який повинен доказати факти, на підставі яких пред`явлено позов, а також відповідача, який має можливість доказувати факти, на підставі яких він будує заперечення проти позову.

Відповідно до статті 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною першою статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з частиною першою статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відтак, заявником не доведено суду, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити виконання чи призвести до невиконання рішення суду, оскільки його припущення, викладені у заяві, не містять переконливої та підтвердженої доказами наявності підстав для забезпечення позову. Тобто у заяві про забезпечення позову не доведено наявності фактичних обставин, які б свідчили про вчинення боржником дій, спрямованих на реальне ухилення від виконання зобов`язання.

Отже, за наведених обставин суд дійшов висновку про відсутність передбачених статтями 136, 137 ГПК України підстав для задоволення заяви представника позивача про забезпечення позову.

Відповідно до частини шостої статті 140 ГПК України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу.

Витрати по сплаті судового збору за подання заяви про забезпечення позову покладаються судом на заявника.

Керуючись статтями 136, 137, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви представника позивача про забезпечення позову - відмовити.

Ухвала згідно частини 2 статті 235 ГПК України підписана та набрала законної сили 07 серпня 2026 року та відповідно до Господарського процесуального кодексу України може бути оскаржена в апеляційному порядку до Північно - західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів з дня набрання нею законної сили.

Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: https://court.gov.ua/sud5019/.

Суддя А.І.Мовчун