Рішення № 138820667, 01.04.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" квітня 2026 р. м. Київ Справа № 911/3407/25

Розглянувши матеріали справи за позовом Обухівської окружної прокуратури

до Миронівської міської ради

ОСОБА_1

Фермерського господарства «Припіяло Андрія Васильовича»

про визнання недійсним договорів та повернення земельних ділянок

Суддя Карпечкін Т.П.

За участю представників:

від позивача: Кузьменко К.О.;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: Курінський О.Г.;

від відповідача 3: Святовець Л.В.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Обухівської окружної прокуратури до Миронівської міської ради, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Припіяло Андрія Васильовича» про визнання недійсним договорів та повернення земельних ділянок.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.12.2025 відкрито провадження у справі № 911/3407/25 за правилами загального позовного провадження. Сторони належним чином повідомлені про дане судове провадження.

В ході підготовчого провадження у справі № 911/3407/25 судові засідання відкладались з метою з`ясування усіх обставин, передбачених ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України.

За наслідками підготовчого провадження у справі представник прокуратури позовні вимоги підтримав, зазначив про те, що ним повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні у нього докази. Відповідачі 1, 3 до суду не з`являлись, заперечень проти позову не подали, відповідач 1 просив розглядати справу за відсутності його представника. Представник відповідача 2 проти позову заперечував, подав заяву про застосування строків позовної давності.

На виконання вимог ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України та ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України судом під час підготовчого провадження у справі № 911/3407/25 вирішено питання та вчинено усі дії, необхідні для підготовки справи до розгляду по суті.

Згідно п. 3 ч. 2 ст. 185 Господарського процесуального кодексу України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Враховуючи те, що судом під час підготовчого судового засідання вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд дійшов висновку про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до судового розгляду по суті на 18.03.2026

У судовому засіданні 18.03.2026 оголошувалась перева у розгляді справи до 01.04.2026.

У судовому засіданні 01.04.2026 представник прокуратури позовні вимоги підтримав, представники відповідачів 2, 3 проти позову заперечував, відповідач 1 подав заяву про розгляд справи за відсутності його представника.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв`язку з чим, в судовому засіданні 01.04.2026 судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, суд ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з викладених у позові обставин, Обухівською окружною прокуратурою подано позов до Миронівської міської ради, ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Припіяло Андрія Васильовича» про:

- визнання недійсним Договору оренди № 2 від 28.04.2016 земельної ділянки площею 41,5684 га з кадастровим номером 3222984300:02:023:0001, укладеного між Миронівською міською радою та ОСОБА_1 , на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30057937 від 15.06.2016 та скасування його державної реєстрації;.

- визнання недійсним Договору оренди № 3 від 28.04.2016 земельної ділянки площею 19,2017 га з кадастровим номером 3222984300:02:016:0004, укладеного між Миронівською міською радою та ОСОБА_1 , на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30056092 від 15.06.2016 та скасування його державної реєстрації;

- зобов`язання ОСОБА_1 повернути Миронівській міській раді земельну площею 41,5684 га з кадастровим номером 3222984300:02:023:0001 та земельну площею 19,2017 га з кадастровим номером 3222984300:02:016:0004, розташовані в адміністративних межах Миронівської міської територіальної громади.

В обґрунтування позовних вимог прокуратура зазначила та надала докази, що Обухівською окружною прокуратурою встановлено порушення вимог земельного законодавства під час відведення ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області (на даний час Миронівська міська територіальна громада).

Встановлено, що рішеннями сесії Маслівської сільської ради №№ 52-6-VII, 53-6-VII від 12.03.2016 ОСОБА_1 надано дозволи на розробку проектів землеустрою щодо відведення в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок орієнтовною площею 22,4770 га та 45,8809 га, які розташовані на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області.

В подальшому, рішеннями сесії Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області № № 71-7-VII, 72-7-VII від 20.04.2016 затверджено проекти землеустрою та передано ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельні ділянки, площею 19,2017 га з кадастровим номером 3222984300:02:016:0004, площею 41,5684 га з кадастровим номером 3222984300:02:023:0001, строком на 7 років кожна, які розташовані на території Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області.

На підставі вказаних рішень, між Маслівською сільською радою Миронівського району Київської області та фізичною особою ОСОБА_1 укладено договори оренди № № 2, 3 від 28.04.2016 земельних ділянок, площею 41,5684 га з кадастровим номером 3222984300:02:023:0001 та 19,2017 га з кадастровим номером 3222984300:02:016:0004, які 15.06.2016 зареєстровані державним реєстратором Запорожук Ю.В., номери записів: 30057937, 30056092.

Надалі, на підставі заяв ОСОБА_1 від 10.01.2023, рішеннями сесії Миронівської міської ради від 27.01.2023 №№ 3826-37-VІІІ, 3825-37-VІІІ, строк дії вищевказаних договорів оренди продовжено на 7 років.

На підставі вищевказаних рішень, 07.02.2023 між Миронівською міською радою та ОСОБА_1 укладено додаткові договори про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок № № 2, 3 від 28.04.2016 з кадастровими номерами 3222984300:02:016:0004, 3222984300:02:023:0001, якими строк дії договорів продовжено до 28.04.2030. Також змінено назву орендодавця з «Маслівської сільської ради» на «Миронівську міську раду».

При цьому, встановлено, що 12.07.1999 ОСОБА_1 здійснено реєстрацію юридичної особи Фермерське господарство «Припіяло Андрія Васильовича» (код ЄДРПОУ 30349454), керівником зазначеного фермерського господарства є ОСОБА_1 що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.

У січні 1999 року фізичною особою ОСОБА_1 отримано для ведення фермерського (селянського) господарства земельну ділянку площею 56,7 га, розташовану на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області, що підтверджується Державним актом на право постійного користування землею III - КВ за № 007752.

Вищевказану земельну ділянку, отриману ОСОБА_1 в постійне користування для ведення селянського (фермерського) господарства, 29.09.2014 зареєстровано в Державному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 3222982200:01:011:0014.

В подальшому, 04.06.2024 між Миронівською міською радою та ОСОБА_1 укладено договір купівлі продажу земельної ділянки, що перебувала в постійному користуванні останнього, з кадастровим номером 3222982200:01:011:0014, площею 56,6742 га, який 08.06.2024 зареєстрований приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Шепітко В.В., індексний номер: 73552397.

Таким чином, як стверджує прокуратура у позові, ОСОБА_1 отримано у користування та оскаржувані договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3222984300:02:016:0004, 3222984300:02:023:0001 укладені з порушенням вимог ст.ст. 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України на неконкуретних засадах без проведення земельних торгів.

З урахуванням статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Після створення фермерського господарства останнє може набувати прав на земельні ділянки як юридична особа на конкурентних засадах через участь у торгах.

Подібні правові позиції також викладені у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі № 525/1225/15-ц та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц та від 25.09.2019 у справі № 397/30/17.

На момент відведення в оренду ОСОБА_1 згідно рішень Маслівської сільської ради №№ 71-7-VII, 72-7-VII від 20.04.2016 на позаконкурентних засадах земельних ділянок для ведення фермерського господарства з кадастровими номерами 3222984300:02:016:0004, 3222984300:02:023:0001 загальною площею 60,7701 га, ОСОБА_1 починаючи з 1999 року, будучи засновником та керівником Фермерського господарства «Припіяло Андрія Васильовича» (код ЄДРПОУ 30349454), мав у користуванні для ведення фермерського господарства наступні земельні ділянки:

- площею 56,7 га на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району Київської області, відповідно до державного акту на право постійного користування землю серії III - КВ за № 007752;

- кадастровий номер 3222985700:04:011:0006 площею 4,8624 га на території Полівської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 № 10-5820/15-14-сг;

- кадастровий номер 3222985700:03:004:0003 площею 17,1692 га на території Полівської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 № 10-5821/15-14-сг;

- кадастровий номер 3222985700:04:007:0002 площею 61,5513 га на території Полівської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 № 10-5822/15-14-сг;

- кадастровий номер3222983400:02:004:0031 площею 5,2004 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 № 10- 5823/15-14-сг;

- кадастровий номер 3222983400:02:009:0003 площею 7,9889 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 № 10-5824/15-14-сг;

- кадастровий номер 3222983400:02:008:0002 площею 8,7345 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 № 10- 5825/15-14-сг;

- кадастровий номер 3222983400:03:003:0010 площею 3,4575 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 № 10- 5826/15-14-сг;

- кадастровий номер 3222983400:03:003:0011 площею 3,5776 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 № 10- 5827/15-14-сг;

кадастровий номер 3222983400:02:003:0012 площею 4,4684 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 № 10- 5828/15-14-сг;

- кадастровий номер3222983400:03:001:0005 площею 14,5655 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 № 10- 5829/15-14-сг;

- кадастровий номер 3222983400:02:004:0030 площею 1,5400 га на території Коритищенської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 22.09.2014 № 10- 5830/15-14-сг;

- кадастровий номер 3222982200:02:002:0001 площею 15,0001 га на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 30.09.2014 № 10-6197/15-14-сг;

- кадастровий номер 3222982200:01:011:0003 площею 17,2387 га на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 30.09.2014 № 10-6198/15-14-сг;

- кадастровий номер 3222982200:01:027:0001 площею 43,1998 га на території Зеленьківської сільської ради Миронівського району, відповідно до наказу Головного управління Держземагентства у Київській області від 30.09.2014 № 10-6199/15-14-сг.

Таким чином, надання рішеннями Маслівської сільської ради №№ 71-7-VII, 72-7-VII від 20.04.2016 ОСОБА_1 земельних ділянок в оренду з порушенням визначеної законом процедури порушує законну мету їх отримання в оренду, призводить, серед іншого, до недоотримання до бюджету коштів від проведення земельного аукціону, який є обов`язковим для загального порядку отримання у користування земельних ділянок сільськогосподарського призначення, та спрямоване на збільшення земельного банку фермерського господаства на пільгових умовах.

З огляду на вищевикладене, оспорювані Договори оренди земельних ділянок № № 2, 3 від 28.04.2016 суперечать вимогам ст. ст. 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», ст. ст. 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України, ст. 16 Закону України «Про оренду землі» та інтересах держави і суспільства, відтак підлягають визнанню недійсними на підставі пункту 1 частини 1 ст. 203, ст. 215 ЦК України.

З огляду на викладене, в даному випадку належним способом поновлення порушених прав буде визнання недійсними договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3222984300:02:016:0004, 3222984300:02:023:0001 та повернення земельних ділянок в комунальну власність Миронівської міської ради.

В ході розгляду спору відповідач 2 подав заяву про застосування строків позовної давності у зв`язку з тим, що спірні правовідносини мали місце ще у 2016 році, а позов прокуратурою подано в кінці 2025 року. Позивачем не наведено та не доведено обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку позовної давності.

Статтею 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» на органи прокуратури покладаються повноваження з представництва інтересів держави в суді, яке полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави у випадках та в порядку, встановлених законом.

Відповідно до абз. 1 ч. 3, ч. 4 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Згідно із ч. ч. 3, 4 ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999 у справі № 1-1/99 (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза таким інтересам. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо.

Конституція України (статті 13, 14) визначає, що земля є об`єктом права власності Українського народу, від імені якого права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Незаконні рішення про надання ОСОБА_1 в оренду для ведення фермерського господарства земельних ділянок площею 19,2017 га з кадастровим номером 3222984300:02:016:0004, площею 41,5684 га з кадастровим номером 3222984300:02:023:0001 прийняті, а договори оренди земельних ділянок № 2, 3 від 28.04.2016 укладені Маслівською сільською радою.

Рішенням Миронівської міської ради № 53-02-VIII від 10.12.2020 «Про початок реорганізації Маслівської сільської ради шляхом приєднання до Миронівської міської ради» встановлено, що Миронівська міська рада є правонаступником всього майна, прав та обов`язків Маслівської сільської ради. (рішення у вільному доступі за посиланням: https://myronivka-mrada.gov.ua/docs/567352/).

На момент прийняття рішень про продовження строку договорів оренди земельних ділянок №№ 2,3 від 28.04.2026, укладення додаткових договорів від 07.02.2023 про внесення змін до договорів оренди земельних ділянок та на даний час право розпоряджатися земельними ділянками, які знаходилися на території колишньої Маслівської сільської ради належить Миронівській міській територіальній громаді в особі її представницького органу Миронівської міської ради.

У пункті 10.21 постанови від 20.06.2023 у справі № 633/408/18 Велика Палата Верховного Суду зауважила, що «втручання у приватні права й інтереси має бути належно збалансованим з відповідними публічними (державними, суспільними) інтересами, із забезпеченням прав, свобод та інтересів кожного, кому держава гарантувала доступ до загальнонародних благ і ресурсів. У разі порушення рівноваги публічних і приватних інтересів, зокрема, безпідставним наданням пріоритету правам особи перед правами держави чи територіальної громади у питаннях, які стосуються загальних для всіх прав та інтересів, прокурор має повноваження, діючи в публічних інтересах, звернутися до суду, якщо органи державної влади, місцевого самоврядування, їхні посадові особи не бажають чи не можуть діяти аналогічним чином або ж самі є джерелом порушення прав і законних інтересів територіальної громади чи загальносуспільних (загальнодержавних) інтересів. У таких випадках відповідні органи можуть виступати відповідачами, а прокурор - позивачем в інтересах держави. За відсутності такого механізму звернення до суду захист відповідних публічних інтересів, поновлення колективних прав та інтересів держави, територіальної громади і її членів, захист суспільних інтересів від свавілля органів державної влади чи органів місцевого самоврядування у значній мірі може стати ілюзорним. Так само відсутність зазначеного механізму може загрожувати недієвістю конституційної вимоги, згідно з якою використання власності не може завдавати шкоди правам, свободам та гідності громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі (частина сьома статті 41 Конституції України)».

Аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08.11.2023 у справі № 607/15052/16-ц (пункт 8.20).

У постанові Верховного суду від 11.06.2024 у справі № 925/1133/18 Велика Палата дійшла висновку, що:

« 1) прокурор звертається до суду в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, якщо:

- орган є учасником спірних відносин і сам не порушує інтересів держави, але інший учасник порушує (або учасники порушують) такі інтереси;

- орган не є учасником спірних відносин, але наділений повноваженнями (компетенцією) здійснювати захист інтересів держави, якщо учасники спірних відносин порушують інтереси держави;

2) прокурор звертається до суду в інтересах держави як самостійний позивач, якщо:

- відсутній орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах;

- орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сам порушує інтереси держави.

З огляду на викладене, реагуючи на виявлені порушення Обухівська окружна прокуратура Київської області, відповідно до вимог ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» правомірно звернулася до суду із позовом самостійно, як позивач, оскільки Миронівська міська рада - орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, є учасником спірних відносин і сама порушила інтереси держави, оскільки всупереч вимогам земельного законодавства прийняла рішення про продовження строку договорів оренди земельних ділянок №№ 2, 3 від 28.04.2026 та уклала додаткові договори від 07.02.2023, що суперечить принципам регулювання земельних відносин в Україні, які закріплені в ст. 14 Конституції України та ст. 5 Земельного кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення учасників провадження, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд було встановлено наступні обставини, які є предметом доказування у справі.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України, або за результатами аукціону.

Наявність рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування про надання її в оренду чинним законодавством визначається в якості обов`язкової передумови подальшого укладення договору оренди земельної ділянки.

Відповідно до ч. 1 ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно ст. 203 Цивільного кодексу України правочин зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним. Правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 228 Цивільного кодексу України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Відповідно до ст. 216 Цивільного кодексу України недійсний правочин не може створювати юридичних наслідків, крім тик, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

У даному випадку зміст правочину суперечить вимогам спеціального нормативного акту, який регулює суспільні відносини у сфері здійснення фермерської діяльності Закону України «Про фермерське господарство», вимогам Земельного кодексу України та Закону України «Про оренду землі», а укладення договору створює умови для незаконного користування отриманими в оренду земельними ділянками.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Як визначено ч. 3 ст. 134 Земельного кодексу України у редакції станом на момент передачі відповідачу 2 спірних земельних ділянок та укладення договорів оренди,земельні торги не проводяться при наданні (передачі) земельних ділянок громадянам у випадках, передбачених статтями 34, 36 та 121 цього Кодексу, а також передачі земель загального користування садівницькому товариству та дачному кооперативу. Земельні торги не проводяться при безоплатній передачі земельних ділянок особам, статус учасника бойових дій яким надано відповідно до пунктів 19 і 20 частини першої статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України у редакції станом на момент передачі відповідачу 2 спірних земельних ділянок та укладення договорів оренди, було визначено, що громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності в таких розмірах:

а) для ведення фермерського господарства - в розмірі земельної частки (паю), визначеної для членів сільськогосподарських підприємств, розташованих на території сільської, селищної, міської ради, де знаходиться фермерське господарство. Якщо на території сільської, селищної, міської ради розташовано декілька сільськогосподарських підприємств, розмір земельної частки (паю) визначається як середній по цих підприємствах. У разі відсутності сільськогосподарських підприємств на території відповідної ради розмір земельної частки (паю) визначається як середній по району.

Статтею 116 Земельного кодексу України у редакції станом на момент передачі відповідачу 2 спірних земельних ділянок та укладення договорів оренди визначено підстави набуття права на землю із земель державної та комунальної власності та передбачено:

1. Громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону.

Набуття права власності громадянами та юридичними особами на земельні ділянки, на яких розташовані об`єкти, які підлягають приватизації, відбувається в порядку, визначеному частиною першою статті 128 цього Кодексу.

2. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

3. Безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян провадиться у разі:

а) приватизації земельних ділянок, які перебувають у користуванні громадян;

б) одержання земельних ділянок внаслідок приватизації державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій;

в) одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.

4. Передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, провадиться один раз по кожному виду використання.

5. Земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Згідно із ч. ч. 1, 6, 7 ст. 51 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час створення ФГ «Припіяла А.В.») громадяни, які виявили бажання вести селянське (фермерське) господарство (включаючи й тих, хто переїздить з іншої місцевості), для одержання земельної ділянки у власність або користування подають до сільської, селищної, міської, районної Ради народних депутатів за місцем розташування земельної ділянки заяву, яку підписує голова створюваного селянського (фермерського) господарства.

Згідно із частиною першою статті 23 Земельного кодексу України (у редакції, чинній на час створення ФГ «Припіяла А.В.») право власності або право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються сільськими, селищними, міськими, районними Радами народних депутатів.

Відповідно до частин 1, 2 статті 9 Закону України «Про селянське (фермерське) господарство» (у редакції, чинній на час створення ФГ «Припіяла А.В.») після одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування землею або укладення договору на тимчасове користування землею, у тому числі на умовах оренди, селянське (фермерське) господарство підлягає у 30-денний термін державній реєстрації у Раді народних депутатів, що передала у власність чи надала у користування земельну ділянку, тобто за місцем розташування земельної ділянки. Після відведення земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання державного акта на право приватної власності на землю, державного акта на право постійного користування або укладення договору на тимчасове користування землею, у тому числі на умовах оренди, та державної реєстрації селянське (фермерське) господарство набуває статусу юридичної особи.

Враховуючи вищевикладене, ОСОБА_1 у січні 1999 року отримав у постійне користування земельну ділянку площею 56,7 га для ведення селянського (фермерського) господарства, що підтверджено Державним актом на право постійного користування землею від КВ за № 007752, та 12.07.1999 став засновником Фермерського господарства «Припіяла Андрія Васильовича». Вказану земельну ділянку 29.09.2014 зареєстровано в Держаному земельному кадастрі та присвоєно кадастровий номер 3222982200:01:011:0014.

Верховною радою України 19.06.2003 прийнято новий Закон України № 937-IV «Про фермерське господарство» (далі - Закон № 937-IV), яким Закон України «Про селянське (фермерське) господарство» № 2009-XII визнано таким, що втратив чинність.

Відповідно, питання надання земельних ділянок державної або комунальної власності в оренду для створення фермерських господарств з 19.06.2003 врегульовано окремим нормативним актом Законом України «Про фермерське господарство» (далі по тексту № 973-IV) та Земельним кодексом України.

Відповідно до частин першої та другої статті 1 Закону України «Про фермерське господарство» фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян зі створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства, відповідно до закону. Фермерське господарство може бути створене одним громадянином України або кількома громадянами України, які є родичами або членами сім`ї, відповідно до закону.

Порядок надання (передачі) земельних ділянок для ведення фермерського господарства передбачений зазначеним вище Законом.

Зокрема, статтею 7 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що надання земельних ділянок державної та комунальної власності у власність або користування для ведення фермерського господарства здійснюється в порядку, передбаченому Земельним кодексом України.

Також, відповідно до ст. 8 Закону України «Про фермерське господарство» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) після укладення договору оренди земельної ділянки та його державної реєстрації фермерське господарство підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом для державної реєстрації юридичних осіб.

Згідно сталої практики Верховного Суду, із урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах.

Відповідні правові висновки Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладені у постанові Верховного Суду від 17.09.2020 справа № 917/1416/19 «суд касаційної інстанції дійшов висновку, що «За змістом статті 8 Закону України «Про фермерське господарство» можливість реалізації громадянином права на створення фермерського господарства безпосередньо пов`язана з наданням (передачею) йому земельних ділянок для ведення фермерського господарства, що є обов`язковою умовою для державної реєстрації фермерського господарства).

Таким чином, з урахуванням вимог статей 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз.

При цьому після державної реєстрації фермерське господарство має право на отримання додаткової земельної ділянки (ділянок), але як юридична особа, на конкурентних засадах шляхом участі у торгах, а не як фізична особа - громадянин із метою створення фермерського господарства».

У постанові Верховного Суду від 29.01.2020 справа № 927/83/19 «суд касаційної інстанції дійшов висновку про те, що «орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу - виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства.

Разом з тим, відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою без проведення земельних торгів.

Також з урахуванням вимог статей 7, 12 Закону № 973-IV, статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах».

У постанові Верховного Суду від 25.03.2020 справа № 357/2418/15- ц суд касаційної інстанції дійшов висновку, що «… орган державної виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування повинен пересвідчитися в дійсності волевиявлення заявника, наявності в нього бажання створити фермерське господарство та спроможності вести господарство такого типу: виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих для ведення фермерського господарства. Разом з тим відсутність належної перевірки, формальний підхід до вирішення заяви громадянина створює передумови для невиправданого, штучного використання процедури створення фермерського господарства як спрощеного, пільгового порядку одержання іншими приватними суб`єктами в користування земель державної чи комунальної власності поза передбаченою законом обов`язковою процедурою - без проведення земельних торгів.

Таким чином, надання відповідачу 2 у користування земельних ділянок за оскаржуваними Договорами відбулось з порушенням ст. 134 та 116 Земельного кодексу у позаконкурентний спосіб повторно використовуючи право безоплатного отримання землі.

Як зазначає прокуратура у своїх поясненнях, перебіг позовної давності починається від дня, коли про порушення права держави або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися прокурор, лише у таких випадках: 1) якщо він (прокурор) довідався чи міг довідатися про таке порушення або про вказану особу раніше, ніж держава в особі органу, уповноваженого нею здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) якщо держава не наділила зазначеними функціями жоден орган.

Під можливістю довідатись про порушення права або про особу, яка його порушила, у даному випадку слід розуміти передбачувану неминучість інформування особи про такі обставини, або існування у особи певних зобов`язань, як міри належної поведінки, в результаті виконання яких вона мала б змогу дізнатись про відповідні протиправні дії та того, хто їх вчинив.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 21.03.2018 у справі № 57/314-6/526-2012.

Отже, при визначенні початку перебігу строку позовної давності суду слід з`ясовувати та враховувати обставини як щодо моменту, коли особа дізналась, так і щодо моменту, коли особа могла дізнатися (мала можливість дізнатися) про порушення свого права в їх сукупності, як обов`язкових складових визначення початку перебігу позовної давності.

Частиною 2 ст. 2 Цивільного кодексу України передбачено, що одним з учасників цивільних правовідносин є держава, яка згідно зі ст.ст. 167, 170 цього Кодексу набуває і здійснює цивільні права та обов`язки через органи державної влади у межах їхньої компетенції, встановленої законом, та діє у цивільних відносинах на рівних правах з іншими учасниками цих відносин.

За таких обставин, строк позовної давності за позовом, пред`явленим в інтересах держави, може починатись лише з одного моменту обізнаності (або можливості бути обізнаним) про наявність порушення права держави, та про особу порушника, уповноваженим органом державної влади, який може реалізувати відповідне цивільне право чи інтерес.

Обізнаність будь якої іншої особи або органу про наявність порушення прав держави не може свідчити про початок перебігу строку позовної давності, оскільки останні не мають права на позов у його матеріальному розумінні та не можуть звернутись до суду з метою відновлення чи захисту порушеного цивільного права держави або її законного інтересу.

Обухівській окружній прокуратурі про можливі порушення вимог земельного законодавства при передачі в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок для ведення фермерського господарства на території колишньої Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області (на даний час Миронівська міська територіальна громада) стало відомо під час розгляду звернення керівника ТОВ «Планета-Зем» ОСОБА_2 від 06.01.2025.

В ході опрацювання звернення, під час перевірки доводів заявника, зокрема шляхом отримання інформації та матеріалів на запити прокурора в порядку ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», опрацювання відомостей НКС ДЗК та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, прокуратурі стало відомо про весь обсяг порушень вимог земельного законодавства при наданні в оренду ОСОБА_1 земельних ділянок з кадастровими номерами 3222984300:02:016:0004, 3222984300:02:023:0001 на території колишньої Маслівської сільської ради Миронівського району Київської області та за результатами комплексної оцінки яких встановлено порушення інтересів держави.

Щодо аргументації представника ОСОБА_1 про можливість обізнаності про спірні правовідносини з моменту державної реєстрації договорів оренди в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, необхідно враховувати, що державна реєстрація в Реєстрі речових прав це офіційне визнання та підтвердження державою прав власності чи інших речових прав.

При цьому, зазначена реєстрація проводилася в даному випадку на підставі договорів оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3222984300:02:016:0004, 3222984300:02:023:0001, зі змісту яких не можливо встановити наявність порушення вимог ст.ст. 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України щодо надання в оренду ОСОБА_1 спірних земельних ділянок на безконкуретних засадах без проведення земельних торгів, що унеможливлює ототожнення моменту встановлення наявності порушення з моментом проведення такої державної реєстрації.

Таким чином, лише після зібрання та дослідження всіх необхідних доказів можливо було встановити наявність підстав для звернення до суду з даним позовом.

Водночас, відсутні підстави вимагати від конкретного державного органу, у тому числі, прокуратури, необхідності пошуку певної інформації, якщо вона не знає про її існування або про її важливість, така вимога була б надмірною, оскільки передбачає, що державний орган повинен постійно моніторити всі доступні джерела інформації, що є невиправданим та нереалістичним очікуванням, а отже, факт, що державний орган чи прокурор мали б знати про необхідність отримання певної інформації, не може бути презюмованим та, додатково, зміст внесених до державного реєстру відомостей не достатній для усвідомлення, що ця інформація має бути перевірена та спростована, зокрема, відсутні ознаки порушення вимог Закону України «Про фермерське господарство».

Необхідно також враховувати, що ні зі змісту наказів, ні договорів оренди не можливо встановити порушення вимог земельного законодавства, оскільки жоден із перелічених документів не містить інформацію про факт того, що особа уже використала своє право на безконкурентне отримання в оренду земельних ділянок для ведення фермерського господарства.

Щодо посилання відповідача 2 на створення 27.09.2018 ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Фермерського господарства «МАСЛІВСЬКА НИВА» з використанням земельних ділянок, отриманих на підставі договорів оренди від 28.04.2016 загальною площею 60,7701 га, суд зазначає, що відповідні обставини не впливають на кваліфікацію спірних правовідносин, оскільки земельні ділянки отримані саме ОСОБА_1 повторно після вичерпання права на безкоштовне отримання у позаконкурентний спосіб.

З огляду на специфіку правовідносин щодо створення та діяльності фермерських господарств, саме засновник фермерського господарства громадянин, який ініціював отримання земельної ділянки для створення фермерського господарства, відповідальний за дотримання земельного законодавства.

Водночас, вищевказані договори оренди земельних ділянок з кадастровими номерами 3222984300:02:016:0004, 3222984300:02:023:0001 укладені з порушенням вимог ст.ст. 7, 8, 12 Закону України «Про фермерське господарство», статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України на неконкуретних засадах без проведення земельних торгів у зв`язку з чим підлягають визнанню недійсними, а земельні ділянки підлягають поверненню Миронівській міській територіальні громаді.

Зазначене узгоджується з відповідними правовими висновками Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеними у постановах Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 917/1416/19, від 29.01.2020 у справі № 927/83/19, від 25.03.2020 у справі № 357/2418/15-ц.

Подібні правові позиції також викладені у постанові Верховного Суду України від 18.05.2016 у справі № 6-248цс16, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24.04.2019 у справі №525/1225/15-ц та у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 314/3881/15-ц та від 25.09.2019 у справі № 397/30/17.

У пункті 61 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 922/989/18 зазначено, що з моменту державної реєстрації селянського (фермерського) господарства (фермерського господарства) та набуття ним прав юридичної особи таке господарство на основі норм права набуває як правомочності володіння і користування, так і юридичні обов`язки щодо використання земельної ділянки. Велика Палата Верховного Суду звертала увагу, що у відносинах, а також спорах з іншими суб`єктами, голова фермерського господарства, якому була передана у власність, постійне користування чи оренду земельна ділянка, виступає не як самостійна фізична особа, власник, користувач чи орендар земельної ділянки, а як представник (голова, керівник) фермерського господарства. У таких правовідносинах їх суб`єктом є не фізична особа - голова чи керівник фермерського господарства, а фермерське господарство як юридична особа (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 у справі № 615/2197/15-ц (провадження №14- 533цс18)).

Таким чином, позовні вимоги про повернення земельних ділянок з кадастровими номерами 3222984300:02:016:0004, 3222984300:02:023:0001 одночасно спрямовані і до юридичної особи фермерського господарства «Припіяло Андрія Васильовича».

Водночас враховуючи, що стороною оспорюваних договорів оренди земельних ділянок № № 2, 3 від 28.04.2016 з кадастровими номерами 3222984300:02:016:0004, 3222984300:02:023:0001 є фізична особа, то позовні вимоги про визнання недійсними вказаних договорів оренди скеровані тільки до ОСОБА_1 .

Згідно зі ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ст. 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч. 2 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як визначено ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За наслідками розгляду спору суд дійшов висновку, що позовні вимоги доведені та обґрунтовані, відповідачами не спростовані, тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог щодо кожного з них.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 123, 126, 129, 231, 233, 236-241, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Визнати недійсним Договір оренди № 2 від 28.04.2016 земельної ділянки площею 41,5684 га з кадастровим номером 3222984300:02:023:0001, укладений між Миронівською міською радою та ОСОБА_1 , на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30057937 від 15.06.2016 та скасувати його державну реєстрацію.

3. Визнати недійсним Договір оренди № 3 від 28.04.2016 земельної ділянки площею 19,2017 га з кадастровим номером 3222984300:02:016:0004, укладений між Миронівською міською радою та ОСОБА_1 , на підставі якого прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень № 30056092 від 15.06.2016 та скасувати його державну реєстрацію.

4. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Миронівській міській раді (08801, Київська обл., Обухівський р-н, м. Миронівка, вулиця Соборності, 48, код ЄДРПОУ 04054984) земельну площею 41,5684 га з кадастровим номером 3222984300:02:023:0001, розташовану в адміністративних межах Миронівської міської територіальної громади.

5. Зобов`язати ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) повернути Миронівській міській раді (08801, Київська обл., Обухівський р-н, м. Миронівка, вулиця Соборності, 48, код ЄДРПОУ 04054984) земельну площею 19,2017 га з кадастровим номером 3222984300:02:016:0004, розташовану в адміністративних межах Миронівської міської територіальної громади.

6. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , код РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, за реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641) 9 084,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

7. Стягнути з Миронівської міської ради (08801, Київська обл., Обухівський р-н, м. Миронівка, вулиця Соборності, 48, код ЄДРПОУ 04054984) на користь Київської обласної прокуратури (м. Київ, бул. Лесі Українки, 27/2, за реквізитами: отримувач Київська обласна прокуратура; код ЄДРПОУ 02909996; банк отримувача Держказначейська служба України м. Київ; МФО 820172; рахунок отримувача UA028201720343190001000015641) 3 028,00 грн. витрат по сплаті судового збору.

8. Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено у порядку і строки, встановлені ст.ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 05.08.2026.

Суддя Т.П. Карпечкін