Рішення № 138820628, 07.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

07.08.2026Справа №910/3858/26

Суддя Господарського суду міста Києва Бойко Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг ЛТД"

до Акціонерного товариства "Українська залізниця"

про стягнення заборгованості у розмірі 150 827,08 грн,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Торг ЛТД" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення заборгованості у розмірі 150 827,08 грн.

В обґрунтування позовних вимог Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Торг ЛТД" вказує, що Акціонерним товариством "Українська залізниця", як бенефіціаром, за відсутності правових підстав було отримано кошти у розмірі 147 943,20 грн за банківською гарантією №834/03/А/BGV від 26.03.2024, хоча принципалом - Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Торг ЛТД" не було порушено своїх зобов`язань за Договором про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ПК/МТЗ/24207/Ю від 26.04.2024, що підтверджується рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026, у справі №910/2272/25.

Позивач стверджує, що відповідач, будучи обізнаним про результати судового розгляду по справі №910/2272/25 та відсутність порушення зобов`язання, продовжує утримувати кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг ЛТД" у розмірі 147 943,20 грн, а тому останні на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають стягненню з Акціонерного товариства "Українська залізниця".

Крім того, посилаючись на порушення відповідачем грошових зобов`язань з повернення безпідставно набутих та утримуваних коштів, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Торг ЛТД" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" нарахованих за період з 21.01.2026 по 29.03.2026 3% річних у розмірі 826,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 057,44 грн.

У змісті позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Торг ЛТД" вказує, що понесло судові витрати на оплату судового збору у розмірі 3 328,00 грн та на оплату професійної правничої допомоги у розмірі 11 000,00 грн, докази понесення яких будуть надані додатково протягом 5 днів з дня ухвалення рішення суду.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.04.2026 відкрито провадження у справі №910/3858/26; вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання); визначено сторонам строки для подання заяв по суті справи.

28.04.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в системі "Електронний суд" надійшов відзив на позов, в якому відповідач вказує, що позивач неналежним чином виконав свої зобов`язання за Договором про закупівлю від 26.04.2024 №ПК/МТЗ/24207/Ю, а саме порушив строки поставки товару, що підтверджується направленням рознарядки та видатковими накладними. Відтак, на думку відповідача, настав гарантійний випадок, а тому наявні підстави для стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг ЛТД" суми банківської гарантії у розмірі 147 943,20 грн на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця".

29.04.2026 через систему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг ЛТД" надійшла відповідь на відзив, в якій позивач зазначає, що відповідач фактично повторно намагається довести наявність порушення зобов`язання позивачем, однак такі обставини вже були предметом судового розгляду у справі №910/2272/25, за результатами якого встановлено відсутність порушення з боку позивача.

05.06.2026 через систему "Електронний суд" від Акціонерного товариства "Українська залізниця" в системі "Електронний суд" надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач повторює свої заперечення проти задоволення позовних вимог, викладені у відзиві на позов.

Оскільки сторонами було подано всі, передбачені Господарським процесуальним кодексом України, заяви по суті спору, суд вбачає за можливе розглянути справу №910/3858/26 за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

За результатом проведеної закупівлі №UA-2024-03-05-004976-a, 26.04.2024 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (покупуць) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" (постачальник) укладено Договір про закупівлю матеріально-технічних ресурсів №ПК/МТЗ/24207/Ю (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язався поставити та передати у власність покупцю товар, відповідно до Специфікації №1 (надалі - Додаток №1), що є невід`ємною частиною цього договору, а покупець зобов`язався прийняти та оплатити цей товар на умовах цього договору.

Відповідно до п. 1.2, п. 1.3 Договору найменування товару (ПК-24Т_076_ВО) код ДК 021:2015 - 31210000-1 Електрична апаратура для комутування та захисту електричних кіл (Вироби електроустановочні). Кількість, асортимент, марка, рік виготовлення та виробник товару визначаються у Специфікації №1 (Додаток №1) до цього Договору (п. 1.3 Договору).

Згідно п. 6.3 Договору загальна ціна Договору становить 2 465 720,00 грн без ПДВ, крім того ПДВ 20% 493 144,00 грн, усього з ПДВ 2 958 864.00 грн. Ціна Договору включає в себе обов`язкові платежі, у тому числі на користь третіх осіб, пов`язані з виконанням цього Договору. Будь-яка додаткова вартість окремих витрат, пов`язаних з виконанням цього Договору, не сплачується покупцем окремо та вважається врахованою у ціні цього Договору.

Пунктом 11.1 Договору постачальник до підписання Договору зобов`язаний надати забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії, у розмірі 5%, що становить 147 943,20 грн від вартості цього Договору. Строк дії забезпечення виконання цього Договору у вигляді банківської гарантії повинен бути дійсним з дня укладання Договору та обов`язково повинен перевищувати строк дії Договору не менше ніж на 1 календарний місяць.

Строк дії цього Договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2024 р. (на період дії воєнного стану строк дії Договору визначається з урахуванням Особливостей здійснення публічних закупівель товарів, робіт і послуг для замовників, передбачених Законом України "Про публічні закупівлі", на період дії правового режиму воєнного стану в Україні та протягом 90 днів з дня його припинення або скасування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 12.10.2022 №1178). Закінчення строку дії цього Договору не звільняє сторони від обов`язку виконання у повному обсязі взятих на себе за цим Договором зобов`язань щодо поставки та оплати товару, а також гарантійних зобов`язань на товар, у межах строків, визначених умовами цього Договору (п. 16.1, п. 16.2 Договору).

26.03.2024 Акціонерним товариством "Оксі Банк" (гарант) надано Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" (принципал) банківську гарантію №834/03/А/BGV (надалі - Банківська гарантія) з метою забезпечення виконання зобов`язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" за договором про закупівлі перед Акціонерним товариством "Українська залізниця" (бенефіціар).

Умовами Банківської гарантії передбачено, що гарант бере на себе безвідкличні та безумовні зобов`язання виплатити бенефіціару повну суму договірного забезпечення (гарантована сума), що складає 147 943,20 грн, протягом 5 робочих / банківських днів з моменту отримання від бенефіціара оригіналу належно представленої письмової вимоги, в якій буде посилання на невиконання або неналежне виконання принципалом взятих на себе зобов`язань за договором закупівлі.

Кінцевим терміном дії цієї гарантії є 01.02.2025 включно. Будь-яка вимога за цією гарантією повинна бути отримана гарантом не пізніше 17:00 за київським часом зазначеної дати.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" (бенефіціар) звернулось до Акціонерного товариства "Оксі Банк" із вимогою вих. №ПК-07/2171 від 02.10.2024 про сплату грошової суми за банківською гарантією №834/03/А/BGV від 26.03.2026, що була видана на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" в розмірі 147 943,20 грн.

Акціонерне товариство "Оксі Банк" листом від 18.10.2024 повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" про сплату 17.10.2024 Акціонерному товариству "Українська залізниця" коштів у розмірі 147 943,20 грн, у зв`язку з настанням гарантійного випадку згідно умов Банківської гарантії.

Також Акціонерним товариством "Оксі Банк" було направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" повідомлення про необхідність здійснення гарантійного платежу в розмірі 147 943,20 грн, у зв`язку з чим просило перерахувати кошти у зазначеному розмірі на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" у банку гаранта.

17.10.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" перерахувало на відповідний рахунок відкритий у Акціонерному товаристві "Оксі Банк", грошові кошти у розмірі 147 943,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №10153 від 17.10.2024.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" вважало, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" порушило строки поставки товару за Договором, тому у лютому 2025 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" про стягнення пені у розмірі 613 423,04 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва 09.10.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026, у справі №910/2272/25 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Листом від 18.03.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" звернулось до Акціонерного товариства "Українська залізниця" з вимогою про повернення коштів у розмірі 147 943,20 грн (отриманих за Банківською гарантією), у зв`язку тим, що правова підстава для збереження таких коштів відпала, оскільки рішенням Господарського суду міста Києва від 09.10.2025 у справі №910/2272/25 встановлено відсутність порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" зобов`язань за Договором.

Спір у даній справі виник у зв`язку з твердженнями Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" про порушення Акціонерним товариством "Українська залізниця" грошових зобов`язань з повернення безпідставно набутих та утримуваних коштів у розмірі 147 943,20 грн. Також позивач вказує на наявність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3% річних у розмірі 826,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 057,44 грн.

Відповідно до частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Кондиційна вимога є субсидіарним способом захисту і не застосовується у тих випадках, коли спір підлягає вирішенню у межах зобов`язальних відносин, які склалися між сторонами.

Зокрема передбачений інститутом кондикції вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Предметом регулювання Глави 83 Цивільного кодексу України є відносини, що виникають у зв`язку з безпідставним отриманням чи збереженням майна і не врегульовані спеціальними інститутами цивільного права.

Положення статті 1212 Цивільного кодексу України свідчать про те, що ця стаття стосується позадоговірних зобов`язань з повернення безпідставно набутого, збереженого майна (кондикційні зобов`язання), що виникають за наявності одночасно таких умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 Цивільного кодексу України).

При цьому відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином. Набуття чи збереження майна буде безпідставним не тільки за умови відсутності відповідної підстави з самого початку при набутті майна, а й тоді, коли первісно така підстава була, але у подальшому відпала.

У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України.

Такі висновки щодо застосування положень глави 83 Цивільного кодексу України та, зокрема статті 1212 Цивільного кодексу України, є сталими у судовій практиці та викладені у численних постановах Верховного Суду, зокрема, від 20.11.2018 у справі №922/3412/17, від 13.02.2019 у справі №320/5877/17, від 28.12.2021 у справі №911/1101/21, від 06.06.2022 у справі №903/142/21 та в інших.

Отже, основна умова частини першої статті 1212 Цивільного кодексу України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, бо отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на цій підставі тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Як вбачається із матеріалів справи та підтверджується сторонами, кошти у розмірі 147 943,20,00 грн були набуті Акціонерним товариством "Українська залізниця" внаслідок реалізації відповідачем у жовтні 2024 року свого права на отримання суми банківської гарантії через порушенням Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" своїх зобов`язань зі своєчасної поставки товару за Договором.

Водночас Акціонерне товариство "Українська залізниця" зверталось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" про стягнення пені у розмірі 613 423,04 грн, у зв`язку з порушенням строку поставки товару за Договором, однак рішенням Господарського суду міста Києва 09.10.2025, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 20.01.2026, у справі №910/2272/25 у задоволенні позову було відмовлено повністю.

Судами першої та апеляційної інстанції в межах справи №910/2272/25 було встановлено, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" не довело прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" поставки товару за рознарядкою від 10.06.2024, оскільки з наданих доказів неможливо було встановити дату отримання рознарядки відповідачем та початок перебігу передбаченого договором строку для поставки товару.

Зазначене свідчить, що в межах справи №910/2272/25 судами було надано оцінку твердженням Акціонерного товариства "Українська залізниця" про прострочення Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" поставки товару за Договором з огляду на отримання рознарядки 10.06.2024 та суди визнали такі твердження необґрунтованими.

За приписами статті 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно з приписами частини четвертої статті 75 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 01.09.2020 у справі №907/29/19 (п. 7.10), від 16.11.2022 у справі №910/6355/20 (пункт 9.8)) та об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.12.2025 у справі №910/10365/15 вказали на те, що обставини, які підлягають встановленню судом у справі, - це юридичні факти, тобто життєві обставини (дії, події), з якими правом пов`язується виникнення юридичних наслідків. Натомість правова оцінка - це висновок щодо застосування права за певних життєвих обставин. Правова оцінка може полягати, зокрема у висновках, зроблених у зв`язку з установленими судом життєвими обставинами, про те, чи виникли юридичні наслідки та які саме, чи порушене право особи, чи виконане зобов`язання належним чином відповідно до закону та договору, чи певна поведінка є правомірною або неправомірною, чи додержано стороною вимог закону тощо.

Зміст правового висновку об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 19.12.2025 у справі №910/10365/15 зводиться до необхідності врахування правових висновків в остаточних судових рішеннях між сторонами та недопустимості ревізії судових рішень в інших справах (дотримання принципу res judicata).

Також Верховний Суд у постанові від 10.12.2025 у справі №910/8912/25 зауважив, що поняття "res judicata" (правова визначеність) поширюється на ширше коло випадків, оскільки перешкоджає суду розглядати спір, якщо новий позов спрямований по суті на те, щоб переглянути вже ухвалене у іншій справі рішення, хоча при цьому можуть бути дещо змінені позовні вимоги, чи підстави позову, чи коло сторін.

Суд виходить з того, що преюдиція (частина четверта статті 75 Господарського процесуального кодексу України) і правова визначеність (res judicata) є взаємопов`язаними гарантіями, але діють через конкретні процесуальні наслідки: преюдиція звільняє від доказування обставин, встановлених остаточним рішенням суду в іншій справі, за участю тих самих осіб або особи, щодо якої ці обставини встановлено (частина четверта статті 75 Господарського процесуального кодексу України); в свою чергу принцип правової визначеності забороняє "маскований" повторний розгляд і ревізію остаточно вирішеного спору, навіть якщо він поданий у формі іншого способу захисту.

Доводи відповідача, якими він мотивує відсутність підстав для повернення коштів отриманих в якості банківської гарантії, зводяться до того, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" допустило прострочення поставки товару за рознарядкою від 10.06.2024, оскільки таку рознарядку останнім отримано 10.06.2024 засобами електронного зв`язку, на підтвердження чого надано скріншот відправки.

Таким чином Акціонерне товариство "Українська залізниця" двічі на підтвердження обставин направлення відповідної рознарядки Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" у межах справи №910/2272/25 надавало скріншоти відправки засобами електронного зв`язку.

Однак судами першої та апеляційної інстанції було встановлено, що такі скріншоти містять посилання на Договір №ПК/МТЗ/24172/Ю від 27.03.2024, в той же час спір у справі №910/3858/26виник за договором №ПК/МТЗ/24207/Ю від 26.04.2024, у зв`язку з чим суди дійшли висновку, що оскільки факт відправки позивачем спірної рознарядки не доведено - строк поставки вважається таким, що не настав.

При цьому в межах даної справи Акціонерним товариством "Українська залізниця", мотивуючи помилковістю подачі у межах справи №910/2272/25 не тих скріншотів відправки, надано новий доказ направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" рознарядки від 10.06.2024, а саме - скріншот відправки засобами електронного зв`язку, який містить вкладення "виправлена рознарядка" та жодного посилання на договір і навіть дату такої рознарядки.

Пунктом 6 частини першої статті 3 Цивільного кодексу України передбачено добросовісність як стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Добросовісність (bona fides) - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення. Тобто цивільний оборот ґрунтується на презумпції добросовісності та чесності учасників цивільних відносин, які вправі розраховувати саме на таку поведінку інших учасників, яка відповідатиме зазначеним критеріям і уявленням про честь та совість (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 11.11.2021 у справі №910/8482/18 (910/4866/21), від 04.08.2021 у справі №185/446/18, від 07.10.2020 у справі №450/2286/16-ц, від 03.08.2022 у справі №910/5408/21).

Суд вважає, що дії позивача, який в межах справи №910/2272/25 двічі подавав докази відправки рознарядки з посиланням на інший договір та надав в межах даної справи новий доказ направлення рознарядки вже без посилань на будь-які договори (який в свою чергу, як він і зазначає, не був ним же поданий через власні помилки), не відповідають такій засаді цивільного законодавства як добросовісність.

Відтак фактично в межах спору по справі №910/3858/26 позивач намагається домогтися переоцінки наведених ним доводів та відповідно ревізії судових рішень у справі №910/2272/25.

Попри наведене, право на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тлумачене у світлі принципів верховенства права та правової визначеності, охоплює вимогу, згідно з якою, якщо суди остаточно вирішили спір між певними сторонами, їхнє рішення не повинно бути поставлене під сумнів (див. рішення у справі "Брумареску проти Румунії" [ВП] (Brumгrescu v. Romania) [GC], заява №28342/95, пункт 61, ЄСПЛ 1999 . та Grazuleviciute проти Литви, №53176/17, §72, 14.12.2021).

Вимога щодо юридичної визначеності, згідно з якою у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів, є одним із основоположних аспектів верховенства права (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Брумареску проти Румунії").

Юридична визначеність вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі.

Отже, забезпечення принципу res judicata є однією з найважливіших засад гарантування державою реалізації права людини на справедливий суд.

По суті судове рішення призводить до усунення стану правової невизначеності між сторонами і забезпечило, щоб всі учасники правовідносин могли у майбутньому знати про права всіх учасників, не порушуючи їх (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.01.2021 у справа №522/1528/15-ц (провадження №14-67цс20, пункт 59)).

Так, у межах справи №910/2272/25 Акціонерним товариством "Українська залізниця" не було доведено обставин прострочення поставки товару на підставі поданих ним доказів, відповідно спір між сторонами щодо порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" зобов`язань за Договором був вирішений в межах спору у справі №910/2272/25.

Відтак навіть при подачі нових доказів, які, як зазначає Акціонерне товариство "Українська залізниця", помилково не були подані в межах справи №910/2272/25 (та які, більш того взагалі не індефікують за яким правочином направлена спірна рознарядку), судові рішення по справі №910/2272/25 не можуть бути поставлені під сумнів судом в межах справи №910/3858/26.

У пункті 72 рішення Європейського Суду з прав людини від 25.07.2002 у справі "Совтрансавто-Холдинг" проти України" Суд повторює, що відповідно до його прецедентної практики право на справедливий судовий розгляд, гарантований статтею 6 параграфа 1, повинно тлумачитися в світлі преамбули Конвенції, яка проголошує верховенство права як елемент спільної спадщини держав-учасниць.

Одним з основних елементів верховенства права є принцип правової певності, який серед іншого передбачає, що у будь-якому спорі рішення суду, яке вступило в законну силу, не може бути поставлено під сумнів.

Посилання, що одним із основних аспектів принципу верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає, що, коли рішення суду стало остаточним, воно не може бути піддано сумніву будь-яким іншим рішенням суду, міститься і у справах Європейського суду з прав людини "Брумареску проти Румунії", "Салов проти України" та інші.

Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу res judicata, тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно з цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового до виконання рішення суду лише з однією метою - домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня з перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (рішення Європейського суду з прав людини у справах "Христов проти України" від 19.02.2009 та "Пономарьов проти України" від 03.04.2008).

З огляду на наведене суд відхиляє як необґрунтовані доводи відповідача щодо порушення позивачем строків поставки товару за Договором.

Так, Акціонерне товариство "Українська залізниця" (бенефіціар) посилаючись на порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" зобов`язань за Договором, звернулось до Акціонерного товариства "Оксі Банк" із вимогою №ПК-07/2171 вих. від 02.10.2024 про сплату грошової суми за банківською гарантією №834/03/А/BGV від 26.03.2026, яка була сплачена відповідачу банком 17.10.2024.

У відповідності до вимог ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Аналіз статті 1212 Цивільного кодексу України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали.

Згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 Цивільного кодексу України положення Глави 83 цього Кодексу застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави.

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення i його юридичному змісту. Отже, відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Як встановлено судом, кошти в сумі 147 943,20 грн були сплачені відповідачу Акціонерним товариством "Оксі Банк" та компенсовані банку позивачем на виконання Банківської гарантії (згідно платіжної інструкції №10153 від 17.10.2026) в якості забезпечення виконання Договору, хоча принципалом не було порушено строку поставки товару за Договором (що встановлено в межах справи №910/2272/25), що свідчить про відсутність правових підстав для одержання бенефіціаром коштів у розмірі 147 943,20 грн.

Тому кошти у розмірі 147 943,20 грн на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України підлягають поверненню позивачу.

Для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна (постанова Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі №922/3412/17).

У постанові від 07.02.2024 у справі №910/3831/22 Велика Палата Верховного Суду, відступивши від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду від 02.02.2021 у справі №330/2142/16-ц та постановах Касаційного господарського суду від 23.04.2019 у справі №918/47/18, від 17.08.2021 у справі №913/371/20 та від 27.03.2019 у справі №905/1313/18, наголосила, що зобов`язання повернути безпідставно набуте майно виникає в особи безпосередньо з норми статті 1212 Цивільного кодексу України на підставі факту набуття нею майна (коштів) без достатньої правової підстави або факту відпадіння підстави набуття цього майна (коштів) згодом. Виконати таке зобов`язання особа повинна відразу після того, як безпідставно отримала майно або як підстава такого отримання відпала. Це зобов`язання не виникає з рішення суду. Судове рішення в цьому випадку є механізмом примусового виконання відповідачем свого обов`язку з повернення безпідставно отриманих коштів, який він не виконує добровільно.

Верховний Суд вже висловлювався щодо застосування статті 1212 Цивільного кодексу України, зазначивши, що обов`язок поновлення порушеного права шляхом повернення безпідставно отриманих коштів виникає у набувача наступного дня після їх отримання (постанови від 13.11.2024 у справі №911/23/24; від 11.02.2025 у справі №910/14481/23).

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, відповідач повинен був повернути позивачу безпідставно набуті кошти у розмірі 147 943,20 грн до 18.10.2025 включно.

Відповідачем до суду доказів повернення позивачу безпідставно набутих коштів в сумі 147 943,20 грн не подано і в матеріалах справи такі докази відсутні.

Враховуючи викладене, вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг ЛТД" про стягнення безпідставно набутих коштів підлягає задоволенню, а з Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають стягненню набуті за відсутності достатньої правової підстави кошти у розмірі 147 943,20 грн.

Крім того, посилаючись на безпідставне набуття Акціонерним товариством "Українська залізниця" коштів в сумі 147 943,20 грн, Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Торг ЛТД" стверджує про наявність правових підстав для стягнення з відповідача нарахованих за період з 21.01.2026 по 29.03.2026 3% річних у розмірі 826,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 057,44 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Верховний Суд неодноразово наголошував, що за змістом наведеної норми нарахування інфляційних втрат і трьох процентів річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання та вважаються особливою мірою відповідальності боржника за його прострочення; є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, постанови Верховного Суду від 04.10.2019 у справі №915/880/18, від 26.09.2019 у справі №912/48/19, від 18.09.2019 у справі №908/1379/17).

Вимога сплати суми боргу з урахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу (постанови Верховного Суду від 18.06.2024 у справі №905/1791/21 та від 05.07.2019 у справі №905/600/18).

Велика Палата Верховного Суду зауважувала, що в статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань (постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.04.2018 у справі №758/1303/15-ц, від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц, від 19.06.2019 у справі №646/14523/15-ц, від 03.10.2023 у справі №686/7081/21).

Таке трактування приписів статей 253, 1212 Цивільного кодексу України відповідає загальним засадам цивільного законодавства, якими, зокрема є справедливість, добросовісність та розумність (стаття 3 Цивільного кодексу України), адже будь-який набувач / боржник повинен мати час на реалізацію правомірної поведінки виявити факт надходження коштів, ідентифікувати їх як безпідставно набуті та здійснити банківський переказ на їх повернення.

Здійснивши перерахунок заявлених до стягнення 3% річних та інфляційних втрат у інформаційно-пошуковій системі "Ліга:Закон" в межах заявлено позивачем періоду, а також зважаючи на імперативність приписів ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України щодо обов`язку суду розглядати спір не інакше як в межах заявлених вимог в частині вимоги про стягнення інфляційних втрат, суд приходить до висновку, що правомірним є стягнення з Акціонерного товариства "Українська залізниця" 3% річних у розмірі 826,44 грн та інфляційних втрат у розмірі 2 057,44 грн.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" підлягають задоволенню повністю, а з Акціонерного товариства "Українська залізниця" підлягають стягненню безпідставно набуті кошти у розмірі 147 943,20 грн, 3% річних у розмірі 826,44 грн та інфляційні втрати у розмірі 2 057,44 грн.

Щодо розподілу витрат позивача на оплату судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно ст. 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік" станом на 01.01.2026 прожитковий мінімум на одну особу для працездатних осіб становить 3 328,00 грн.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення з відповідача коштів у розмірі 150 827,08 грн.

В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У відповідності до наведених приписів закону за подання до господарського суду даної позовної заяви Товариство з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 2 662,40 грн (3 328,00 грн х 0,8).

В той же час, Товариством з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" за звернення до господарського суду із майновою вимогою про стягнення з відповідача коштів у розмірі 150 827,08 грн сплачено судовий збір у розмірі 3 328,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №Т82 від 02.04.2026.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 665,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

Таким чином, судовий збір у сумі 665,60 грн не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/3858/26 та може бути повернутий за клопотанням особи, яка його сплатила - Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд".

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позовом, - 2 662,40 грн, то згідно ст. 129 Господарського процесуального кодексу України підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, у зв`язку із задоволенням позову повністю.

Керуючись статтями 2, 14, 74, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг Лтд" задовольнити повністю.

2. Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Ґедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Київ Торг ЛТД" (04071, м. Київ, вул. Набережно-Лугова, буд. 3; ідентифікаційний код 44089329) безпідставно набуті кошти у розмірі 147 943 (сто сорок сім тисяч дев`ятсот сорок три) грн 20 коп., 3% річних у розмірі 826 (вісімсот двадцять шість) грн 44 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 057 (дві тисячі п`ятдесят сім) грн 44 коп. та судовий збір у розмірі 2 662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 40 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Суддя Роман БОЙКО