Рішення № 138820582, 30.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

30.07.2026Справа № 910/5079/26Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді Демидова В.О., за участю секретаря судового засідання Куценко К.К., розглянувши справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1) до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТНА-ОСЕЛЯ" (03040, місто Київ, вул. Деміївська, будинок 29) про стягнення 1 717 997,02 грн,

За участю:

представника позивача - Юрін А. В.;

представника відповідача - Лобанець І. М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

30.04.2026 в системі "Електронний суд" представником Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" сформовано позовну заяву до Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТНА-ОСЕЛЯ" про стягнення заборгованості за Договором постачання природного газу № 6909-ТКЕ(Л25)-25 від 24.04.2025 у розмірі 1 717 997,02 грн з яких: основний борг у сумі 1 440 661,33 грн; пеню у сумі 194 519,12 грн; три проценти річних у сумі 20 880,02 грн; інфляційні втрати у сумі 61 936,55 грн. та була передана 01.05.2026 судді Демидову В.О. відповідно до автоматизованого розподілу судової справи між суддями.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 позовну заяву залишено без руху.

Позивачем у строк встановлений ухвалою суду від 05.05.2026, сформовано в системі "Електронний суд" заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду від 18.05.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Розгляд справи ухвалено проводити за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 11.06.2026.

02.06.2026 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано відзив на позовну заяву, відповідно до якої представник просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що у межах наявних фінансових можливостей відповідач вживає заходів для виконання своїх зобов`язань перед позивачем та здійснює платежі з метою поступового погашення існуючої заборгованості. Відповідач не заперечує наявність основної заборгованості перед позивачем у розмірі 1 440 661,33 грн та визнає свої договірні зобов`язання. Разом з тим, нараховані позивачем штрафні санкції у розмірі близько 277 335,69 грн є надмірними, неспівмірними наслідками порушення зобов`язання та такими, що не підлягають стягненню. Відповідно до ч. 3 ст. 551 ЦК України просить зменшити розмір неустойки та відмовити позивачу у їх стягненні. Посилаючись на визнання відповідачем боргу, його добросовісності та вжиття дій щодо погашення заборгованості, існування ризику блокування його діяльності, важкого фінансового стану, спричиненого неповною сплатою наданих ним послуг споживачами та специфікою послуг, які надає відповідач та їх важливістю для населення, вважає наявними підстави надати розстрочення на погашення боргу строком на 1 рік.

11.06.2026 в системі "Електронний суд" представником відповідача сформовано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

11.06.2026 в системі "Електронний суд" представником позивача сформовано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи.

Судом у підготовчому засіданні 11.06.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про задоволення клопотання представника позивача та відповідача про відкладення розгляду справи.

Ухвалою суду від 11.06.2026 було відкладено підготовче засідання на 09.07.2026.

03.07.2026 в системі «Електронний суд» представником позивача сформовано наступні заперечення:

- на клопотання про розстрочення виконання судового рішення згідно графіку строком на 12 місяців, мотивоване тим, що обставини, на які посилається відповідач, не є тими виключними обставинами (в розумінні ст. 331 ГПК України) для розстрочення виконання судового рішення;

- на клопотання про зменшення (фактично відмову) розміру штрафних санкцій (пені), як таке, що позбавлено належного доказового та правового обґрунтувань.

09.07.2026 електронну пошту суду представником відповідача було подано клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із вступом у справу нового представника.

09.07.2026 через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи у зв`язку із вступом у справу нового представника.

09.07.2026 через канцелярію суду від представника відповідача надійшли клопотання про надання доступу до матеріалів в електронному суді, а також надійшло клопотання про ознайомлення х матеріалами справи в паперовій формі.

Судом у підготовчому засіданні 09.07.2026 постановлено ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання про задоволення клопотань представника відповідача.

Ухвалою суду від 09.07.2026 було відкладено підготовче засідання на 16.07.2026.

15.07.2026 в системі "Електронний суд" сформовано клопотання про відкладення (перенесення) розгляду справи. Означене клопотання обґрунтоване тим, що представник адвокат Лобанець І.М. наразі перебуває за межами території України, а саме на території Італійської Республіки, у зв`язку з перебуванням у відпустці до 27.07.2026 року.

Ухвалою суду від 16.07.2026 відмовлено в задоволенні клопотання представнику відповідача у відкладенні розгляду справи, закрито підготовче провадження у справі № 910/5079/26 та призначено справу до судового розгляду по суті на 30.07.26 о 12:15 год.

У судове засідання 30.07.2026 представники сторін прибули, надали пояснення по справі.

В судовому засіданні 30.07.2026 оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані докази, суд встановив такі фактичні обставини.

24.04.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (позивач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Комфортна-оселя» (відповідач, споживач) укладено договір постачання природного газу №6909-ТКЕ(Л25)-25 (далі - договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов`язується поставити споживачу, який є виробником теплової енергії в розумінні пп. 1 п. 4 Положення, природний газ, а споживач зобов`язується прийняти його та оплатити на умовах цього договору.

Відповідно до п. 2.1 договору постачальник передає споживачу на умовах цього договору замовлений споживачем обсяг (об`єм) природного газу у період з 01.05.2025 по 31.10.2025 (включно) в кількості 147,20977 тис.куб.метрів, в тому числі по місяцях: травень 2025 - 40,00 тис.куб.м, червень 2025 - 25,00 тис.куб.м., липень 2025 - 25,00 тис.куб.м., серпень 2025 - 25,00 тис.куб.м., вересень 2025 - 25,00 тис.куб.м., жовтень 2025 - 7,20977 тис.куб.м.

Постачання природного газу відповідно до даного пункту договору та реєстрація споживача в реєстрі споживачів здійснюється до 31.10.2025, відповідно до п. 3.3 цього договору.

Перегляд та коригування замовлених споживачем обсягів природного газу за цим договором може відбуватися шляхом підписання сторонами додаткової угоди, в тому числі протягом відповідного розрахункового періоду, з урахуванням умов пп. 2.2.2 та 2.2.3 договору. Споживач зобов`язується самостійно контролювати обсяги використання природного газу і своєчасно обмежувати (припиняти) використання природного газу у разі перевищення замовлених обсягів (п. 2.4 договору).

Режим використання природного газу протягом розрахункового періоду (в т.ч. добове використання) споживач визначає самостійно в залежності від своїх виробничих потреб (п. 2.5 договору).

За умовами п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Споживач зобов`язується надати постачальнику не пізніше 7 числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (акти), підписані уповноваженим представником споживача, а саме: акт на Обсяг І (фіксований), акт на Обсяг ІІ (фіксований) та акт на Обсяг ІІ. В актах зазначаються фактичні обсяги використання природного газу, які визначаються з урахуванням вимог п. 2.1, п.п. 2.2.3 та 3.5.2 цього договору, їх ціна (визначається відповідно до розділу 4 цього договору) та вартість (п. 3.5.1 договору).

Ціна на природний газ, який постачається за цим договором, встановлюється розділом 4 договору.

Відповідно до п. 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта/ актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/ актів приймання-передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта/ актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов пп. 3.5.3 п. 3.5 цього договору.

Оплата за природний газ здійснюється споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок постачальника, зазначений в розділі 14 цього договору. Споживач зобов`язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до п 5.1 цього договору, Кошти, які надійшли від споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим договором (п. 5.4 договору).

Згідно з п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 та/ або строків оплати згідно з п. 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Даний договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення підписів печаткою (за наявності) або з дати накладення уповноваженими представником однієї зі сторін останнього у часі кваліфікованого електронного підпису/ удосконаленого електронного підпису (КЕП/УЕП), але в будь якому випадку не раніше 01.05.2025, та діє до 31.10.2025 включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення договору можливе за взаємною згодою сторін шляхом підписання додаткової угоди до договору (п. 13.1 договору).

На виконання умов договору позивач в період травень- жовтень 2025 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 566 859,81 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.05.2025 на суму 276 198,48 грн, від 30.06.2025 на суму 192 519,37 грн, від 31.07.2025 на суму 195 202,79 грн, від 31.08.2025 на суму 230 774,29 грн, від 30.09.2025 на суму 264 414,06 грн, від 31.10.2025 на суму 407 750,82 грн.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 440 661,33 грн.

Зважаючи на вказане, позивач звернувся до суду з вказаним позовом та просив стягнути з відповідача основний борг у суму 1 440 661,33 грн, пеню у розмірі 194 519,12 грн, 3% річних у розмірі 20 880,02 грн та інфляційні втрати у розмірі 61 936,55 грн.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності зі статтею 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно з ч.1-3 ст. 12 Закону України "Про ринок природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором. Якість та інші фізико-хімічні характеристики природного газу визначаються згідно із нормативно-правовими актами.

Постачання природного газу побутовим споживачам здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором та оприлюднюється в установленому порядку.

Договір постачання природного газу об`єднанням співвласників багатоквартирних будинків для забезпечення опалення та постачання гарячої води до квартир співвласників (крім нежитлових приміщень) укладається на весь обсяг споживання природного газу для таких потреб та не може встановлювати різні ціни в межах цього обсягу.

Постачання природного газу постачальником "останньої надії" здійснюється на підставі типового договору, що затверджується Регулятором. Типовий договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" може містити окремі умови для різних категорій споживачів. При цьому в межах кожної категорії споживачів договір постачання природного газу постачальником "останньої надії" є публічним.

Постачання природного газу здійснюється за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем, крім випадків, передбачених цим Законом.

Права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Як зазначалося вище, за умовами п. 3.5 договору приймання-передача газу, переданого постачальником споживачу у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.

Відповідно до п. 5.1 договору споживач здійснює розрахунок за придбані обсяги природного газу в наступному порядку: 70% вартості фактично переданого відповідно до акта/ актів приймання-передачі природного газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу; остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акта/ актів приймання-передачі природний газ - до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акта/ актів приймання-передачі, фактична вартість переданого споживачу природного газу розраховується відповідно до умов пп. 3.5.3 п. 3.5 цього договору.

На виконання умов договору позивач в період травень- жовтень 2025 року передав у власність відповідача природний газ на загальну суму 1 566 859,81 грн, що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, а саме: від 31.05.2025 на суму 276 198,48 грн, від 30.06.2025 на суму 192 519,37 грн, від 31.07.2025 на суму 195 202,79 грн, від 31.08.2025 на суму 230 774,29 грн, від 30.09.2025 на суму 264 414,06 грн, від 31.10.2025 на суму 407 750,82 грн.

Оплату за переданий газ відповідач здійснив частково, внаслідок чого утворилась заборгованість у розмірі 1 440 661,33 грн.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи та не заперечуються відповідачем.

З огляду на вказане, враховуючи, що матеріалами справи підтверджено поставку природного газу, часткову оплату отриманого газу, наявність заборгованості, яка відповідачем визнається та не заперечується, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення основної суми заборгованості з відповідача у розмірі 1 440 661,33 грн.

Крім того, позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 194 519,12 грн, 3% річних у розмірі 20 880,02 грн та інфляційні втрати у розмірі 61 936,55 грн.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 ЦК України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до статті 599 ЦК України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені. (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з п. 7.2 договору у разі прострочення споживачем строків остаточного розрахунку згідно з п. 5.1 та/ або строків оплати згідно з п. 8.4 цього договору, споживач зобов`язується сплатити постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.

Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 194 519,12 грн, 3% річних у розмірі 20 880,02 грн та інфляційних втрат у розмірі 61 936,55 грн є арифметично правильними та підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій, яке обґрунтоване тим, що він визнає основний борг та не ухиляється від його сплати; здійснює часткові та періодичні платежі на користь позивача; прострочення виконання зобов`язання викликано значною заборгованістю кінцевих споживачів за послуги теплопостачання та гарячого водопостачання; діяльсніть відповідача має соціально важливий характер; стягнення значної суми штрафних санкцій суттєво погіршить фінансовий стан товариства та може негативно вплинути на можливість належного надання послуг населенню; покладення на відповідача надмірного фінансового навантаження лише сприятиме ускладненню погашення заборгованості.

Частиною першою статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.04.2023 у справі № 199/3152/20 зауважила, що після прийняття постанови у справі № 761/26293/16-ц вона вже конкретизувала критерій, на підставі якого суд застосовує частину третю статті 551 ЦК України, в постановах від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц.

Для того, щоб неустойка не набула ознак каральної санкції, діє правило частини третьої статті 551 ЦК України про те, що суд вправі зменшити розмір неустойки, якщо він є завеликим порівняно зі збитками, які розумно можна було би передбачити [постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 902/417/18, провадження № 12-79гс19 (пункт 8.24) та від 28.06.2019 у справі № 761/9584/15-ц, провадження № 14-623цс18 (пункт 85)].

Верховний Суд також неодноразово вказував, що застосування статті 551 ЦК України є правом суду та залежить виключно від встановлених судом конкретних обставин кожної справи за наслідками правової оцінки спірних правовідносин та поданих сторонами доказів, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог або заперечень.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 19.01.2024 у справі № 911/2269/22 вказала на те, що в питаннях підстав для зменшення розміру неустойки правовідносини у кожному спорі про її стягнення є відмінними, оскільки кожного разу суд, застосовуючи дискрецію для вирішення цього питання, виходить з конкретних обставин, якими обумовлене зменшення штрафних санкцій, які водночас мають узгоджуватись з положенням частини третьої статті 551 ЦК України, а також досліджуватися та оцінюватися судом в порядку статей 86, 210, 237 ГПК України. Такий підхід є усталеним в судовій практиці.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі № 911/2269/22 зазначила, що враховуючи висновок про індивідуальний характер підстав, якими у конкретних правовідносинах обумовлюється зменшення судом розміру неустойки (що підлягає стягненню за порушення зобов`язання), а також дискреційний характер визначення судом розміру, до якого суд її зменшує, що виключає формування єдиних (для вирішення спорів про стягнення неустойки) критеріїв та алгоритму визначення підстав для зменшення розміру неустойки та критеріїв для встановлення розміру.

Крім того, суд зазначає, що нарахування інфляційних втрат та 3% річних на суму боргу входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Стягнення 3% річних та інфляційних втрат не є штрафними санкціями, зокрема, неустойкою, а є особливою мірою відповідальності боржника за простроченяня грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02.07.2025 р. у справі № 903/602/24 зазначила, що розмір процентів річних, який становить 3% річних, не підлягає зменшенню судом.

Як було встановлено, відповідач порушив умови договору, а тому суд критично оцінює доводи відповідача щодо відсутності негативних наслідків та збитків, які зазнав позивач, які до того ж суперечать засадам розумності, добросовісності та справедливості.

Відповідачем не вказано жодних інших підстав та не надано достатніх та допустимих доказів для зменшення нарахованих штрафних санкцій.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За таких обставин, встановивши наявність правових підстав для задоволення позовних вимог та врахувавши, що питання про зменшення розміру штрафних санкцій вирішується судом на підставі аналізу конкретної ситуації, тобто з урахуванням сукупності з`ясованих обставин, зважаючи на відсутність у наведеному випадку тих виключних обставин, з якими положення законодавства (стаття 551 Цивільного кодексу України) пов`язують можливість зменшення розміру санкцій, відсутні підстави для зменшення розміру штрафних санкцій, у тому числі з урахуванням їх розміру. Також суд не може визнати заявлене клопотання виключним випадком (відсутність документального підтвердження, тощо) для можливості зменшення суми пені.

Приймаючи до уваги викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини "Серявін та інші проти України" вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункті 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994, серія A, № 303-A, п. 29). Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 13.03.2018 Верховного Суду по справі № 910/13407/17.

З огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах. При цьому, суд зазначає, що іншим доводам сторін оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Стосовно розстрочення виконання рішення, суд вказує, що відповідно до приписів ч. 3 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Згідно з ч. 4 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Вищенаведеними нормами встановлено, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Доказів на підтвердження вказаної обставини відповідачем не надано.

Враховуючи вищевикладене, суд не вбачає підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду у даній справі

Враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМФОРТНА-ОСЕЛЯ" (03040, місто Київ, вул. Деміївська, будинок 29, код ЄДРПОУ 44025024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ГАЗОПОСТАЧАЛЬНА КОМПАНІЯ "НАФТОГАЗ ТРЕЙДИНГ" (04116, місто Київ, вулиця Шолуденка, будинок 1, код ЄДРПОУ 42399676) заборгованість у розмірі 1 440 661 (один мільйон чотириста сорок тисяч шістсот шістдесят одну) грн 33 коп. грн., пеню у розмірі 144 066 (сто сорок чотири тисячі шістдесят шість) грн 00 коп., 3% річних у розмірі 20 880 (двадцять тисяч вісімсот вісімдесят) грн 02 коп., інфляційні втрати у розмірі 61 936 (шістдесят одну тисячу дев`ятсот тридцять шість) грн 55 коп. та судовий збір у розмірі 20 615 (двадцять тисяч шістсот п`ятнадцять) грн 97 коп.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

З повним текстом рішення можна ознайомитись у Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою:http://reyestr.court.gov.ua/.

Повний текст рішення складено та підписано 07.08.2026

Суддя Владислав ДЕМИДОВ