Рішення № 138820556, 16.07.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.07.2026Справа №910/15467/25

За позовомАкціонерного товариства "Українська залізниця"до1. Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" 2. Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" 3. Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" 4. Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз"про солідарне стягнення збитків у розмірі 11 971 623,84 грн Суддя Бойко Р.В. секретар судового засідання Кучерява О.М.Представники учасників:від позивача: Сімчук І.А.від відповідача-1:не з`явивсявід відповідача-2:Хілінський А.О.від відповідача-3:Шумський О.І.від відповідача-4:не з`явивсяОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У грудні 2025 року Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна", Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія", Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл", Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз", в якому просить суд стягнути солідарно з відповідачів збитки у загальному розмірі 17 404 759,32 грн, з яких: 16 885 448,52 грн - плата за користування та 519 310,80 грн - збір за зберігання вагонів з вересня 2022 року по даний час на ст. Дарниця.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.12.2025 відкрито провадження у справі №910/15467/25; вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; встановлено учасникам справи строки на подання заяв по суті спору; підготовче засідання призначено на 22.01.2026.

09.01.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" сформовано в системі "Електронний суд" відзив на позов, в якому відповідач-2 вказує, що спірні вагони є власністю Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" та перебували у лізингу Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл". Відповідач-2 повідомляє, що у вересні 2022 року ним було отримано від Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" інструкції щодо повернення спірних вагонів на станцію приписки - станцію Дарниця Південно-Західної залізниці, на виконання якої оформив перевізні документи (накладні), вказавши станцію "Дарниця", як станцію призначення. Таким чином, відповідач-2 стверджує, що він протягом вересня-жовтня 2022 року повернув вагони відповідачу-3, на підтвердження чого надає акти приймання-передачі, та вважає, що його роль як користувача та платника тарифу була вичерпана, так як вагони фактично були повернуті з користування та прибули у розпорядження власника/орендодавця за місцем приписки. Окремо відповідач-2 звертає увагу суду, що він виступив платником тарифу за перевезення до станції призначення - ст. Дарниця Південно-Західної залізниці, в повному обсязі виконавши свої фінансові зобов`язання перед Акціонерним товариством "Українська залізниця". На думку відповідача-2, Акціонерне товариство "Українська залізниця", не маючи договірних відносин (договору про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом) з власником вагонів (Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна"), в односторонньому порядку оформило затримку цих вагонів на коліях загального користування, не повідомивши про це Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія". Таким чином, відповідач-2 вважає, що відсутні правові підстави для заявлення позовних вимог до нього, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" не є власником спірних вагонів, не є їх орендодавцем або лізингодавцем, і не має повноважень розпоряджатися цим майном після його прибуття на станцію приписки. Зазначення підприємства у графі "Платник" накладної не створює для нього безстрокових зобов`язань щодо утримання вагонів, які йому не належать, протягом років їх простою. Натомість факт відсутності укладеного договору між Акціонерним товариством "Українська залізниця" та власником вагонів - Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" щодо відстою/зберігання вагонів на станції приписки, на думку відповідача-2, є проблемою організації господарської діяльності позивача, а не зоною відповідальності Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія". Крім того, відповідач-2 стверджує, що позивачем не було виконано свого обов`язку з направлення Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" відповідних актів загальної форми ГУ-23 через автоматизовану систему (АС Клієнт АТ "УЗ"), хоча п. 8.2 Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №8201457 імперативно вимагає складання актів ГУ-23 в електронній формі. Також відповідач-2 вказує, що у наданих позивачем копіях Актів ГУ-23 відсутні підписи представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" та в цих актах відсутні будь-які відмітки про відмову представника від підпису, як того вимагають Правила №334, а також із них очевидні розбіжності у візуальному відтворенні підписів, виконаних від імені одних і тих самих працівників станції Дарниця АТ "Укрзалізниця". Крім того, відповідач-2 вважає безпідставними твердження позивача про те, що затримка вагонів виникла внаслідок "невірного оформлення перевізних документів", оскільки спірні перевізні документи оформлювалися в електронному вигляді із застосуванням автоматизованої системи АТ "Укрзалізниця" - АС "Клієнт УЗ", технічні регламенти якої унеможливлюють прийняття та оформлення перевізного документа, якщо він містить критичні помилки або незаповнені обов`язкові реквізити. Натомість зазначення у накладних як одержувача "Начальника станції Дарниця" було вимушеним кроком, зумовленим технічною неможливістю вказати код власника вагонів через відсутність такого коду в базі даних позивача. До того ж, відповідач-2 вказує, що нарахування за відомостями ГУ-46 - це плата за послугу, а не збитки у розумінні ст. 22 Цивільного кодексу України, проте позивач не надав доказів того, що він поніс реальні витрати на цю суму або втратив реальні доходи, які міг би отримати, якби вагони не стояли на коліях. Окремо відповідач-2 звертає увагу суду, що позивач намагається стягнути суму (близько 14 млн грн без ПДВ тіла боргу), яка не підтверджена його ж первинним документом - Відомістю №06060002, де зафіксована сума 9,8 млн грн. Крім того, відповідач-2 акцентує увагу на тому, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" здійснило нарахування плати за період тривалістю майже 2,5 роки (близько 900 діб простою), тобто як професійний перевізник, займаючи пасивну позицію, не вживало жодних заходів для зменшення розміру збитків, хоча мало для цього всі правові інструменти, зокрема - скористатися правом притримання та реалізації вантажу/вагонів для покриття витрат (ст.ст. 51, 62 Статуту залізниць України); - звернутися до власника вагонів або до суду у розумні строки, не очікуючи спливу 2,5 років; - вжити заходів для звільнення колій. Натомість бездіяльність позивача протягом 2,5 років, на думку відповідача-2, свідчить про зловживання правом та штучне нарощування суми вимог, що є підставою для відмови у їх задоволенні в частині нарахувань за надмірно тривалий період. При цьому відповідач-2 зазначає, що відшкодування збитків не є об`єктом оподаткування ПДВ та до їх розрахунку не підлягає застосуванню коефіцієнт 5,139 згідно наказу Міністерства інфраструктури України від 28.06.2022 №00016/ЦМ, оскільки останній регулює індексацію тарифів на перевезення вантажів.

09.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, в якому відповідача-3 повідомляє, що Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" (до перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз") укладено Договір оренди вантажних вагонів №16/09/2019 від 16.09.2019, згідно з п. 2.1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" погодилось надати в операційну оренду 200 вантажних вагонів Товариству з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл", а останнє погодилось взяти вантажні вагони в оренду та управління відповідно до цього Договору оренди з моменту початку та на строк періоду оренди. У п. 2.2. Договору №16/09/2019 від 16.09.2019 відповідач-4 підтвердив, що вантажні вагони належать Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" і надаються в оренду Товариству з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" у відповідності до Договору лізингу вантажних вагонів від 06.09.2019, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-4. Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" уклало з Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" Договір оренди залізничного рухомого складу №16/07/2020 від 16.07.2020, згідно з п. 1.1. якого відповідач-3 зобов`язався передати в тимчасове платне користування на умовах оренди, а відповідач-2 прийняти в оренду залізничний рухомий склад - напіввагони/криті у кількості, що визначається актами приймання-передачі вагонів, придатні до перевезень в технічному та комерційному стані. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" передало Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" в оренду наступні напіввагони: №№ 63906549, 63934376, 63935530, 63936520, 63934319, 63908867, 63901177, 63936637, 63936082, 63936306, 63935308, 60039740, 63936835, 63936967, 63901334, 63935423. Відповідач-3 стверджує, що у зв`язку з повномасштабним вторгненням Російської Федерації на територію України та, відповідно, негативними наслідками військової агресії, ним було прийнято рішення про призупинення на невизначений час співпраці зі своїми партнерами та 18.08.2022 направлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" повідомлення про об`єктивну неможливість використовувати за призначенням 200 одиниць вантажних вагонів орендованих за Договором №16/09/2019 від 16.09.2019. В результаті між Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" було досягнуто домовленості про повернення вагонів з оренди за Договором №16/09/2019 від 16.09.2019. Оскільки 16 з цих вагонів перебували в суборенді відповідача-2, то відповідач-3 мав вивести їх із суборенди та повернути відповідачу-4. Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" повідомило, що буде повертати ці вагони кінцевому власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна". За твердженнями відповідача-3 фактично вагони рухалися безпосередньо від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" (суборендаря) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" (власника), що було обумовлено послідовним поверненням вагонів у ланцюгу: відповідач-2 повертав спірні вагони відповідачу-3 з суборенди, відповідач-3 повертав вагони відповідачу-4 з оренди, а той одночасно повертав їх відповідачу-1, саме тому не було потреби у проміжних зупинках чи переадресаціях. З огляду на те, що Акціонерне товариство "Українська залізниця" допустило до курсування вагони власності відповідача-1 коліями загального користування, не присвоївши останньому коду вантажоодержувача/вантажовідправника та/або платника провізних платежів, відповідач-3 був позбавлений можливості вказати одержувачем спірних вагонів безпосередньо їх власника і змушений був вказувати перевізника, як особу яка відповідає за приписку вагонів і має визначальний вплив на організацію взаємовідносин учасників перевезень. Також відповідач-3 повідомляє, що 25.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" укладено додаткову угоду №18 до Договору №16/09/2019 від 16.09.2019, якою сторони домовились вважати його розірваним з 27.09.2022. Відповідач-3 вважає, що, починаючи з моменту підписання відповідних актів повернення (в період з 31.08.2022 по 17.09.2022), Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" припинило бути орендарем спірних вагонів, а оскільки спірні вагони було повернуто відповідачу-4 до дати розірвання основного Договору №16/09/2019 від 16.09.2019, то відповідач-3 повністю виконав свої зобов`язання щодо цих вагонів та остаточно вийшов з правовідносин щодо всіх 16 вагонів, які є предметом цієї справи. Крім того, відповідач-3 вказує, що з 01.01.2023 Договір лізингу вантажних вагонів від 06.09.2019 було розірвано згідно з арбітражним рішенням від 30.06.2023 у справі №213/2021, а тому будь-які зобов`язання за ним були припинені. При цьому відповідач-3 вказує, що Арбітражний суд не встановлював жодних порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" чи Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" у процесі повернення спірних вагонів. Щодо дати розірвання Договору лізингу вантажних вагонів від 06.09.2019 з 01.01.2023, а не з 27.09.2022, то відповідач-3 вважає, що це рішення було ухвалене виключно з процесуальних міркувань. Окремо відповідач-3 звертає увагу суду, що вагони №№63935530, 63936520, 63934319, 63936082, 63936306 фізично знаходяться не на станційних коліях загального користування станції Дарниця, які належать до сфери управління Акціонерного товариства "Українська залізниця", а на приватних залізничних під`їзних коліях ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", які знаходяться на його балансі, що, на його думку, принципово змінює правову природу відносин щодо цих вагонів. До того ж, відповідач-3 вказує, що проставлення календарного штемпеля є юридично значущою дією, яка засвідчує волевиявлення Акціонерного товариства "Українська залізниця" на укладення договору перевезення на умовах, визначених у накладній, включаючи відомості про одержувача вантажу. Відповідач-3 також акцентує увагу суду, що акти загальної форми ГУ-23, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46 та накопичувальні картки форми ФДУ-92, складені виключно щодо Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія", проте, на думку відповідача-3, єдиною особою, яка має правові підстави нести відповідальність за простій спірних вагонів на станції Дарниця, є їх власник - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна", яке, зокрема впродовж трьох з половиною років (з серпня 2022 року дотепер) не вжило жодних заходів щодо забезпечення належного управління своїм майном. У змісті відзиву відповідач-3 виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у відповідності до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 600 000,00 грн.

12.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" через систему "Електронний суд" надійшов відзив на позов, в якому відповідач-4 надав пояснення перебігу правовідносин учасників справи, за своїм змістом аналогічні поясненням відповідача-3. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" стверджує, що з дати прибуття спірних вагонів на станцію Дарниця (31.08.2022-17.09.2022 відповідно) й дотепер не користувалось ними. При цьому відповідач-3 вказує, що з 01.01.2023 Договір лізингу вантажних вагонів від 06.09.2019 між ним та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" було розірвано Арбітражним рішенням, тому будь-які зобов`язання Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" за цим Договором припинилися з цієї дати. На думку відповідача-4, встановлення Арбітражним судом дати розірвання Договору лізингу на 01 січня 2023 року обумовлене виключно об`єктивною тривалістю судового розгляду та врахуванням фактичних строків виконання зобов`язань, визначених сторонами у додатковій угоді до Договору №16/09/2019 від 16.09.2019, і не може свідчити про наявність будь-яких порушень з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз". Крім того, відповідач-4 також наголошує на тому, що вагони №№ 63935530, 63936520, 63934319, 63936082, 63936306 фактично розташовані не на станційних коліях загального користування станції Дарниця, які перебувають в управлінні Акціонерного товариства "Українська залізниця", а на приватних під`їзних коліях, що належать іншому господарюючому суб`єкту - ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ", у відстої, тому вимоги в частині цих вагонів не підлягають задоволенню як заявлені особою, яка не є належним кредитором у відповідних правовідносинах, та стосуються майна, що не перебуває на об`єктах інфраструктури позивача. Відповідач-4 також вважає, що належним відповідачем є лише Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна", як власник спірних вагонів, оскільки протягом всього періоду з серпня 2022 року і до теперішнього часу останнє, володіючи повною інформацією про місцезнаходження спірних вагонів на станції Дарниця та про виникнення і зростання заборгованості перед Акціонерним товариством "Українська залізниця", не вжило жодних дій щодо свого майна. У змісті відзиву відповідач-4 виклав попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які поніс і очікує понести у зв`язку із розглядом справи, у відповідності до якого Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 600 000,00 грн.

13.01.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" через систему "Електронний суд" надійшов попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, у відповідності до якого відповідач-2 очікує понести витрати на правову допомогу у розмірі 450 000,00 грн.

19.01.2026 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл", в якій позивач вказує, що лише з 01.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" може нести відповідальність за простій вагонів по ст. Дарниця, оскільки саме із цієї дати рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України від 30.06.2023 у справі №213/2021 Договір №16/09/2019 від 16.09.2019 розірваний. Також позивач вказує, що Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" не зверталось до Акціонерного товариства "Українська залізниця" із заявою про прийняття в цілому пропозиції (акцепту) укладення Договору про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, в той час як жодний нормативно-правовий акт не вказує на обов`язок Акціонерного товариства "Українська залізниця" в односторонньому порядку присвоїти відповідачу-1 код вантажоодержувача / вантажовідправника та / або платника провізних платежів. Позивач пояснює, що через відсутність правовідносин між залізницею та власником, лізингоотримувачем вагонів, а також через відсутність інформації про правові підстави для передачі вагонів в оренду, нарахування належних залізниці платежів, з огляду на договір перевезення можливе лише на підставі актів загальної форми ГУ-23, що були складені по прибуттю вагонів на станцію Дарниця з причини невірного оформлення перевізних документів. Також позивач вважає, що заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" сума вартості правової (правничої) допомоги у розмірі 600 000,00 грн не відповідає жодному критерію, передбаченому ч. 4 ст. 126 ГПК України, значно завищена та підлягає зменшенню.

Також 19.01.2026 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія", в якій позивач вказує, що згідно з накладними відправником вагонів було ТОВ "Інноваційна Транспортна Компанія". З причини неможливості видати вантаж по станції призначення, вагони було затримано (вагони слідували на адресу начальника станції під навантаження або для повернення власнику ТОВ "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна") та на адресу ВЧДЕ-5 за відсутності гарантії оплати за проведення ремонту). Про затримку вагонів на коліях станції Дарниця складено акти загальної форми ГУ-23. Саме відправник - ТОВ "Інноваційна Транспортна Компанія" зазначила отримувачем вантажу начальника станції Дарниця та вагонне депо. Позивач стверджує, що відповідач-2 не надав жодного доказу, на підтвердження того, що залізниця не направляла акти загальної форми відповідачу в електронному вигляді у момент їх складання, а тому, таке твердження є лише припущенням. Також позивач вказує, що на станції Дарниця були складені акти загальної форми ГУ-23 про відмову від підпису відомостей ф. ГУ-46 та накопичувальної картки ф. ФДУ-92. Позивач вважає, що заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" сума вартості правової (правничої) допомоги у розмірі 450 000,00 грн не відповідає жодному критерію, передбаченому ч. 4 ст. 126 ГПК України, значно завищена та підлягає зменшенню.

Крім того, 19.01.2026 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" через систему "Електронний суд" надійшла відповідь на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз", яка за своїм змістом є ідентичною відповіді на відзив Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл". Також позивач вважає, що заявлена Товариством з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" сума вартості правової (правничої) допомоги у розмірі 600 000,00 грн не відповідає жодному критерію, передбаченому ч. 4 ст. 126 ГПК України, значно завищена та підлягає зменшенню.

22.01.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач-2 вказує, що відповідальність за простій/зберігання власного майна, яке не перебуває в процесі активного перевезення, відповідно до ст. 322 ЦК України, несе саме власник (Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна"), а не особа, яка оплатила їх доставку до станції призначення. На думку відповідача-2, позивач діє недобросовісно (venire contra factum proprium), оскільки сам акцептував такі умови перевезення. Якби таке оформлення суперечило правилам, позивач, як професійний перевізник, зобов`язаний був відмовити у прийманні вантажу ще на станції відправлення (ст. 24 Статуту). Ненадання позивачем доказів надіслання електронних документів свідчить про те, що вони або не створювалися, або не надсилалися, що робить паперові роздруківки внутрішніми документами Акціонерного товариства "Українська залізниця", які не створюють зобов`язань для відповідача-2. Визнання позивачем відсутності Книги ГУ-42 свідчить про те, що розрахунок часу користування вагонами базується на неперевірених та документально непідтверджених даних, оскільки ключовий документ обліку руху вантажів на станції втрачено або не вівся. Відповідач-2 вважає, що позивач не вживав заходів для зменшення збитків та своєчасного врегулювання ситуації, що сприяло штучному накопиченню боргу.

Протокольними ухвалами Господарського суду від 22.01.2026 запропоновано позивачу відреагувати на зазначені сторонами обставини; запропоновано позивачу надати пояснення щодо звернення до кожного з учасників; запропоновано позивачу надати виписки по спірним вагонам станом на момент їх прибуття на станцію Дарниця та станом на сьогоднішній день; оголошено перерву в підготовчому засіданні до 12.02.2026.

23.01.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" сформовано в системі "Електронний суд" заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач-3 вказує, що не був стороною Договору лізингу вантажних вагонів від 06.09.2019, укладеного між відповідачем-1 та відповідачем-4, тому арбітражне рішення стосується виключно правовідносин між цими суб`єктами і не створює жодних юридичних наслідків для Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл". Також відповідач-3 стверджує, що протягом трьох років (з 2022 по 2025) Акціонерне товариство "Українська залізниця" визнавало Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" належним боржником. Проте у грудні 2025 року змінило свою позицію та залучило до процесу Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл", яке припинило зобов`язання щодо спірних вагонів у серпні-вересні 2022 року.

12.02.2026 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" через систему "Електронний суд" надійшла заява про зменшення розміру позовних вимог, в якій позивач просить суд стягнути солідарно з відповідачів 11 971 623,84 грн, з яких: 11 614 440,72 грн - плата за користування вагонами, 357 183,12 грн - збір за зберігання вантажу та 179 574,36 судового збору. Так, позивач пояснив, що кошти за користування вагонами №№ 63935530, 63936520, 63934319, 63936082, 63936306 у розмірі 4 392 506,50 грн без ПДВ та за зберігання рухомого складу на своїх осях у розмірі 135 106,4 грн без ПДВ, нараховані безпідставно та стягненню не підлягають.

Також 12.02.2026 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення на виконання протокольної ухвали суду від 22.01.2026.

Протокольними ухвалами Господарського суду від 12.02.2026 прийнято заяву позивача про зменшення розміру позовних вимог та постановлено здійснювати подальший розгляд справи з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог; задоволено клопотання позивача про відкладення засідання; відкладено підготовче засідання на 10.03.2026.

18.02.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, в яких відповідач-3 вказує, що перевізні документи були заповнені належним чином, зокрема зазначено одержувачем вагонів їхнього власника - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна". Використання коду начальника станції призначення замість власного коду одержувача було зумовлено виключно об`єктивними обставинами - на момент оформлення перевезення у Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" не було власного коду платника, що, на думку відповідача-3, жодним чином не перешкоджало ідентифікації фактичного одержувача. Відповідач-3 вважає, що позивач точно знав, хто є одержувачем вагонів, де його знайти, як з ним зв`язатися, і саме так і вчинив - направив повідомлення про прибуття та затримку вагонів безпосередньо Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна", тому відсутні підстави стверджувати, що простій вагонів є наслідком недоліків у перевізних документах, адже таких недоліків, які б реально перешкоджали ідентифікації одержувача або повідомленню його про прибуття вагонів, просто не існувало. Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" стверджує, що не мало і не має жодної правової можливості усунути наслідки простою вагонів, оскільки будь-які його дії щодо спірних вагонів, власником яких він не є і договірних відносин з приводу яких не має, становили б неправомірне втручання у право власності Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" та прямо порушувало б положення ст. ст. 317, 319, 321 ЦК України про право власності та його захист. Відповідач-3 вважає, що Акціонерне товариство "Українська залізниця", не отримавши вказівок від відправника, мало повне законне право діяти самостійно, керуючись положеннями п. 48 Статуту. Зокрема могло реалізувати вагони іншій організації та прибрати їх із станції, або ж повернути вагони відправникам у разі неможливості їх реалізувати третім особам. Також відповідач-3 звертає увагу суду, що відповідно до п. 51 Статуту граничний термін зберігання не повинен перевищувати 30 діб. Відповідач-3 вказує, що в цій справі вагони перебувають на станції Дарниця з серпня 2022 року, тобто вже понад три роки. Протягом усього цього часу Акціонерне товариство "Українська залізниця" мало повне законне право реалізувати вагони на підставі п. 51 Статуту, фізично звільнити колії станції від вагонів, що простоюють, та повністю або принаймні частково компенсувати свої накопичені витрати за рахунок коштів, отриманих від реалізації цих вагонів третім особам.

09.03.2026 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення, в яких позивач вказує, що оформлення актів загальної форми ГУ-23 в період 2022-2025 років із накладанням кваліфікованого електронного підпису було не можливе, як і направлення через автоматизовану систему АС Клієнт АТ "УЗ". Автоматичне формування відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46, що передбачає накладання ЕЦП працівника залізниці та клієнта, можливе лише за умови, що період від моменту складання акту загальної форми ГУ-23 до формування відомості ГУ-46 не перевищує терміну 6 місяців. Обсяг пам`яті сервера вантажної роботи не дозволяє зберігання інформації понад зазначений термін. Тому автоматичне формування відомостей плати за користування вагонами форми ГУ-46 на момент їх складання не здійснювалося з причини відсутності технічних можливостей. Крім того, позивач повідомляє, що 23 березня 2025 в IT системі Укрзалізниці стався технічний збій, спричинений масштабною таргетованою кібератакою, якою намагалися паралізувати рух поїздів. Вантажні сервіси були відновлені у першій декаді квітня, однак інформацію, яка зберігалась на серверах АТ "Укрзалізниця", в тому числі електронні листи, які відправлялись та отримувались до 23 березня 2025 року відновити не вдалось.

Протокольними ухвалами Господарського суду від 10.03.2026 долучено пояснення до матеріалів справи №910/15467/25; запропоновано позивачу надати копії наявних договорів, укладених з ТОВ "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна", або будь-які відомі засоби зв`язку з відповідачем-1 для повідомлення останнього про розгляд даної справи; встановлено позивачу строк для надання інформації - 7 днів; закрито підготовче провадження у справі №910/15467/25; встановлено порядок дослідження доказів - в порядку їх розміщення в матеріалах справи; призначено розгляд справи №910/15467/25 по суті на 07.04.2026.

07.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" сформовано в системі "Електронний суд" заяву (яка за своєю суттю є поясненнями), в якій відповідач-2 вказує, що для остаточного завершення юридичного циклу використання спірних вагонів, ним подано відповідні заявки до ГІОЦ Акціонерного товариства "Українська залізниця", на підставі яких позивач офіційно виключив вагони з операторського управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія", що, на думку відповідача-2, свідчить про завершення повного циклу використання ним майна. Крім того, відповідач-2 звертає увагу суду, що позивач не надав суду жодних технічних регламентів або актів АТ "Українська залізниця", які б офіційно підтверджували відсутність технічної можливості формування актів ГУ-23/ГУ-46 у системі АС "Клієнт-УЗ" саме у період 2022- 2024 років. Водночас Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" офіційно заявляє, що не отримувало жодних документів на пошту boa@itc.net.ua, в той час як позивач, будучи адміністратором системи, не надав жодного технічного доказу (витягу з лог-файлів серверів, скріншотів з АС "Клієнт-УЗ"), який би підтвердив факт генерації та відправлення документів саме у 2022 році, а теза про те, що "обсяг пам`яті сервера не дозволяє зберігати інформацію понад 6 місяців", є внутрішньою технологічною проблемою АТ "Українська залізниця". Також відповідач-2 вважає, що АТ "Українська залізниця" було зобов`язане укласти з Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" Договір про надання послуг та згідно п. 2.3. (2.3.3.) Договору "Обов`язки Перевізника" "Відкрити для і обліку сплачених сум для Замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти Замовнику код вантажовідправника / вантажоодержувача".

Протокольними ухвалами Господарського суду міста Києва від 07.04.2026 долучено докази, подані позивачем, до матеріалів справи; долучено додаткові пояснення відповідача-2 до матеріалів справи; встановлено відповідачу-3 строк для надання документів щодо правового зв`язку з ТОВ "БГС Карго" - за 3 днів до наступного засідання; запропоновано позивачу надати пояснення з відповідними доказами щодо повідомлення вантажовідправника, а також розмежування здійснених нарахувань; запропоновано позивачу надати пояснення щодо обізнаність учасників про неприйняття вагонів; встановлено учасникам строк для надання пояснень та доказів - до 15.04.2026; оголошено перерву в судовому засіданні до 21.04.2026.

10.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" сформовано в системі "Електронний суд" заяву про застосування строків позовної давності, в якій відповідач-3 зазначає, що підставою для виникнення в АТ "Українська залізниця" права вимоги є сам факт затримки вагонів. Згідно з наданим АТ "Українська залізниця" розрахунком, плата за затримку обчислюється в годинах. Водночас у цьому ж розрахунку заборгованість деталізована не лише погодинно (наприклад, для вагону №63906549 - 21 619 годин), а й поденно (для цього ж вагону - 901 доба після округлення). Це свідчить, на думку відповідача-3, про те, що затримка складається з окремих періодів - днів, кожен з яких вимірюється і обчислюється окремо. Таким чином, відповідач-3 вважає, що затримка вагонів - це не одна безперервна подія, а процес, який складається з окремих періодів. Відповідно кожен день затримки є самостійною подією, яка породжує право вимоги в АТ "Українська залізниця" на отримання плати за цей конкретний день. Відтак, заборгованість, що стягується АТ "Українська залізниця" у цій справі, має виключно періодичний характер. Відповідно відповідач-3 вважає, що скільки кожен день затримки є самостійним періодом, за який нараховується плата, шестимісячний строк позовної давності має обчислюватися окремо щодо кожного дня затримки - у відповідне число шостого місяця від кожного такого дня згідно з ч. 3 ст. 254 Цивільного кодексу України. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" стверджує, що щодо кожного дня затримки вагонів у період з 31.08.2022 по 17.02.2025, за який АТ "Українська залізниця" стягує плату з відповідача-3, шестимісячний строк позовної давності на момент подання позову (11.12.2025) сплив повністю, що є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог АТ "Українська залізниця" до ТОВ "БГС Рейл" у повному обсязі.

15.04.2026 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" через систему "Електронний суд" надійшло клопотання про долучення доказів, в якому позивач інформуємо, що заборгованість:

- з серпня 2022 по 27.09.2022 становить 246 201,12 грн (у т.ч. ПДВ 41 033,52 грн), з яких 238 815,36 грн - плата за користування вагонами + 7 385,76 грн - за зберігання рухомого складу на своїх осях;

- заборгованість з 28.09.2022 по 31.12.2022 становить 1 275 328,56 грн (у т.ч. ПДВ 212554,76 грн), з яких 1 237 307,28 грн - плата за користування вагонами + 38 021,28 грн - за зберігання рухомого складу на своїх осях;

- з 01.01.2023 по 17.02.2025 становить 10 450 094,16 грн (у т.ч. ПДВ 1 741 682,36 грн), з яких 10 138 318,08 грн - плата за користування вагонами + 311 776,08 грн за зберігання рухомого складу на своїх осях.

Також позивач зазначає, що вагони №№ 63935530, 63936520, 63934319 були подані на під`їзну колію ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" за пам`яткою про подавання вагонів форми ГУ-45 від 07.09.2022 №429 згідно Договору на зайняття залізничних під`їзних колій (відстій вагонів/локомотивів) та надання супутніх послуг від 28.02.2022 №27, укладеним між ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" та ТОВ "БГС Рейл Карго", Додаткових угод до нього від 20.06.2022 №1, від 10.08.2022 №2, від 09.09.2022 №3 та від 14.09.2022 №4. Позивач стверджує, що з причини невірного оформлення перевізних документів вагони було затримано на станційних коліях (місцях загального користування), складено акти форми ГУ-23 про їх затримку та надано телеграфні повідомлення на станції відправлення для інформування платника тарифу про відповідальність. Про неможливість видати вантаж було проінформовано власника вагонів - Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" листами від 07.09.2022 №ДН-1-16/704, від 06.10.2022 №ДН-1-14/1259, 13.09.2023№НЗ-1-08/1195. Листом від 11.11.2022 №135 було повідомлено Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" щодо відповідальності за простій вагонів, який було направлено електронною поштою на адресу boa@itc.net.ua, зазначену при укладенні Договору.

17.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, в яких відповідач-3 зазначає, що вагони №№ 63935530, 63936520, 63934319, 63936082, 63936306 були направлені в адресу ТОВ "БГС Рейл Карго", а вже останнє відправило їх у відстій на підставі Договору №27 від 28.04.2022 на зайняття залізничних під`їзних колій (відстій вагонів/локомотивів) та надання супутніх послуг. Зазначені вагони були розміщені на приватних залізничних під`їзних коліях ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" на замовлення ТОВ "БГС Рейл Карго" - юридичної особи, яка не є учасником цієї справи. Заявки на відстій подавало ТОВ "БГС Рейл Карго", воно ж неодноразово продовжувало строки відстою і саме до нього ПрАТ "Київ-Дніпровське МППЗТ" звернулося з відповідними вимогами в окремому судовому провадженні. Відповідач-3, посилаючись на листи АТ "Українська залізниця" від 07.09.2022 (про прибуття вагонів на станцію Дарниця) та від 06.10.2022 (про затримку вагонів) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна", вважає, що позивач виконав свій обов`язок щодо повідомлення одержувача про прибуття вагонів, ідентифікував Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" як вантажовласника, з вини якого виникла затримка, та беззаперечно визнав, що саме він є особою, яка має забрати вагони та нести відповідальність за їх затримку на станції. Окремо відповідач-3 звертає увагу суду, що у тих самих листах АТ "Українська залізниця" прямо посилалось на п. 48 та п. 51 Статуту, демонструючи усвідомлення наявних у неї правових механізмів, прямо вказало на можливість застосування заставного права та реалізації вагонів після спливу граничного терміну зберігання. Таким чином, відповідач-3 вважає, що позивач мав реальну можливість вирішити ситуацію (фізично звільнити колії) ще восени 2022 року або щонайменше звернутися до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна", що АТ "Українська залізниця" саме анонсувало у листі від 06.10.2022, коли заборгованість становила лише 80 170,57 грн. Натомість жодних примусових заходів вжито не було, до суду АТ "Українська залізниця" звернулось лише у грудні 2025 року, а сума заявлених збитків на той час сягнула 17 404 759,32 грн, у зв`язку з чим відповідач-3 вказує, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню ч. 3 ст. 226 ГК України та ч. 2 ст. 616 ЦК України. При цьому відповідач-3 наполягає, що не мав і не міг мати жодної інформації про те, що з прибуттям чи отриманням спірних вагонів виникли будь-які проблеми (вперше АТ "Українська залізниця" звернулося до відповідача-3 лише у 2024 році - тобто більш як через півтора року після того, як Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" припинило будь-який правовий зв`язок зі спірними вагонами), і об`єктивно не міг вжити будь-яких заходів у відповідь на обставини, про існування яких йому не було відомо.

20.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" через систему "Електронний суд" надійшла заява про застосування строків позовної давності, в якій відповідач-4 зазначає, що шестимісячний строк позовної давності, встановлений ч. 5 ст. 315 ГК України та п. 137 Статуту, є строком, визначеним місяцями. Відповідно до ч. 3 ст. 254 ЦК України такий строк спливає у відповідне число шостого місяця. Так, відповідач-4, посилаючись на те, що позовні вимоги АТ "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" охоплюють заборгованість за період з 31.08.2022 по 17.02.2025, вважає, що жоден із заявлених платежів не перебував у межах позовної давності на момент подання позову. При цьому відповідач-4 стверджує, що підстав для поновлення строку не існує, в той час як Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" заявляє про його застосування у встановленому законом порядку, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні позовних вимог АТ "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" у повному обсязі.

20.04.2026 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" через систему "Електронний суд" надійшло заперечення на заяву про застосування строків позовної давності, в яких позивач вказує, що згідно п. 7.3. Договорів про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом, укладених між АТ "Укрзалізниця", ТОВ "Інноваційна транспортна компанія" та ТОВ "БГС Рейл", строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік. При цьому позивач звертає увагу суду, що станом на час закінчення встановленого договором річного строку позовної давності (31.08.2022 - дата прибуття першого вагону на ст. Дарниця + 12 місяців)) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України згідно із Законом №2120-IX від 15.03.2022 доповнено пунктом 19 про продовження строків позовної давності на період воєнного стану.

20.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, в яких відповідач-2 зазначає, що у вересні та жовтні 2022 року АТ "Укрзалізниця" направляло повідомлення про прибуття та затримку вагонів саме на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна", що, на думку відповідача-2, є прямим доказом того, що інформації в накладних було цілком достатньо для ідентифікації суб`єкта. Позивач точно знав, хто є власником і одержувачем, а отже, жодної "помилки", яка б перешкоджала виконанню зобов`язань АТ "Українська залізниця", зовсім не існує. Також відповідач-2 вважає, що нарахування плати за користування вагонами після дати їх виключення з операторського управління Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" в системі АТ "Українська залізниця" є незаконним, оскільки позивач самостійно підтвердив в своїх базах даних, що з вересня 2022 року відповідач-2 не має відношення до управління спірними вагонами. До того ж відповідач-2 звертає увагу суду, що позивачем було здійснено записи про зміну операторів, наприклад, перехід вагонів до ПП "ЄТЛЦ" або ТОВ "ІКС Рейл" згідно з таблицею ГІОЦ. Крім того, відповідач-2 вказує, що Лист №135 від 11.11.2022 не може бути прийнятий судом як доказ повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" про затримку вагонів через відсутність доказів його реального надсилання.

21.04.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення у справі щодо заперечень позивача на заяву про позовну давність, в яких відповідач-3 зазначає, що п. 7.3 Договорів є не відступленням від скороченої позовної давності, а збільшенням спеціального шестимісячного строку, встановленого ч. 5 ст. 315 ГК України та ст. 137 Статуту, а тому саме ця норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин. Крім того, відповідач-3 вказує, що п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України встановлює вичерпний перелік статей, строки за якими підлягають продовженню, - це виключно статті 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України. Стаття 315 ГК України до цього переліку не включена. Відтак до спірних правовідносин підлягає застосуванню спеціальний шестимісячний строк позовної давності, встановлений ч. 5 ст. 315 ГК України, який був правомірно збільшений сторонами Договорів до одного року. При цьому зазначений строк не підлягав продовженню на період дії воєнного стану, оскільки не охоплюється дією п. 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України.

21.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" сформовано в системі "Електронний суд" додаткові пояснення, в яких відповідач-2 зазначає, що факт фізичного повернення та припинення користування вагонами підтверджується актами приймання-передачі (повернення) між відповідачем-2 та відповідачем-3, датованими серпнем-вереснем 2022 року, з моменту підписання яких та прибуття вагонів на ст. Дарниця, роль ТОВ Інноваційна Транспортна Компанія" як експедитора/користувача була повністю вичерпана.

Протокольними ухвалами Господарського суду від 21.04.2026 зобов`язано позивача надати оригінал листа №135 від 11.11.2022; запропоновано відповідачу-2 надати доказ, на який він посилається; встановлено відповідача-2 строк для надання доказу - 5 днів; запропоновано позивачу надати пояснення щодо способу повернення вагонів ТОВ "БГС Карго"; відкладено судове засідання на 07.05.2026.

06.05.2026 від Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення, в яких відповідач-3 незмінно наполягає на тому, що шестимісячний строк позовної давності, встановлений ч. 5 ст. 315 ГК України та ст. 137 Статуту, сплив і не підлягав будь-якому продовженню чи зупиненню на підставі приписів п. 12 та п. 19 Прикінцевих та перехідних положень. Обидва пункти Прикінцевих та перехідних положень містять вичерпний перелік статей ЦК України, строки за якими підлягають продовженню та зупиненню; ні ч. 5 ст. 315 ГК України, ні ст. 137 Статуту залізниць України до цього переліку не включені. Розширення сфери дії цих норм на статті, прямо не зазначені у переліку, суперечить як буквальному змісту закону, так і загальним засадам тлумачення норм про виключення. Відповідач-3 наполягає, що строк позовної давності у цій справі сплив стосовно всіх без винятку платежів, стягуваних АТ "Українська залізниця" із Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл", задовго до дати подання позову (11.12.2025). Окремо відповідч-3 вказує, що навіть за умови застосування всіх Прикінцевих та перехідних положень на користь позивача, то гранична дата для пред`явлення позову - 03.09.2025.

06.05.2026 від Акціонерного товариства "Українська залізниця" через систему "Електронний суд" надійшли додаткові пояснення, в яких позивач вказує, що пунктом 7.3. Договору перевезення сторонами узгоджено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін договору, становить один рік. Позивач стверджує, що строк позовної давності збільшено до одного року, не лише за вимогами перевізника до замовників у випадках, які прямо передбачені у тексті договору, а за всіма вимогами, що випливають з правовідносин сторін договору. Водночас, на думку позивача, загальний період, на який зупинено перебіг позовної давності за Цивільним кодексом України, становить з 02.04.2020 по 04.09.2025.

Протокольними ухвалами Господарського суду від 07.05.2026 повторно зобов`язано позивача надати оригінал листа №135 від 11.11.2022 та докази його направлення; зобов`язано позивача прокоментувати відповідь АТ "Укрзалізниця" від 23.07.2025 про те, що повідомлення про затримку вагонів не складалось; оголошено перерву в судовому засіданні до 26.05.2026.

Протокольними ухвалами Господарського суду від 26.05.2026 запропоновано відповідачу-3 надати свої обґрунтування щодо повідомлення позивача про припинення правового зв`язку зі спірними вагонами, а також щодо вказівки ТОВ "Ізі Рейлвей Солюшнз" про повернення таких вагонів; відкладено судове засідання на 25.06.2026.

В судове засідання 25.06.2026 з`явились представники позивача та відповідачів 2, 3, надали пояснення по суті спору, за змістом яких Акціонерне товариство "Українська залізниця" позовні вимоги підтримало та просило задовольнити, представники Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" проти позову заперечували та просили відмовити в задоволенні позовних вимог.

Відповідачі 1 та 4 явку своїх представників в судове засідання 25.06.2026 не забезпечили, про причини неявки суд не повідомили, хоча про місце, дату та час засідання були повідомлені належним чином, що підтверджується наступним.

Так, оскільки відповідачем-1 не було виконано свого обов`язку з реєстрації свого електронного кабінету у Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), то ухвала суду від 27.05.2026 про відкладення судового засідання у справі №910/15467/25 була надіслана Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" 28.05.2026 на його адресу місцезнаходження, яка вказана у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77 А, поверх 8), рекомендованим листом з повідомленням про вручення, що підтверджується відтиском печатки про відправлення на зворотному боці ухвали, та була вручена відповідачу-1 12.06.2026, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення R068104042094.

Пунктом 3 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення.

Таким чином, керуючись приписами п. 3 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу-1 ухвали суду від 27.05.2026 є 12.06.2026.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 27.05.2026 про відкладення судового засідання у справі №910/15467/25 була доставлена до електронного кабінету Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" 27.05.2026 о 17 год. 25 хв., про що судом було отримано інформацію 27.05.2026 о 17 год. 40 хв.

Пунктом 2 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Таким чином, керуючись приписами п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, суд приходить до висновку, що днем вручення відповідачу-4 ухвали суду від 27.05.2026 є 28.05.2026.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 частини 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на вказані приписи господарського процесуального закону, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи №910/15467/25 по суті за відсутності представників Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз".

У судовому засіданні 25.06.2026 суд повідомив учасників справи про перехід до стадії ухвалення судового рішення, яке буде оголошене в судовому засіданні 16.07.2026. Явка представників сторін в судове засідання 16.07.2026 визнана необов`язково.

На проголошення судового рішення по справі №910/15467/25 з`явились представники позивача та відповідачів 2, 3.

У засіданнях здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

06.09.2019 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" (лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") (лізингоодержувач) укладено Договір лізингу вантажних вагонів (надалі - Договір лізингу), за умовами якого лізингодавець погоджується передати лізингоодержувачу в лізинг 200 вантажних вагонів на умовах оперативного лізингу, а лізингоодержувач погоджується прийняти в лізинг і управління вантажні вагони згідно з цим договором з моменту, коли починається відлік строку лізингу і на період, який дорівнює тривалості строку лізингу.

Строк лізингу складає 10 років з дати доставки першої партії вантажних вагонів, доставлених згідно з цим договором (п. 3.1 Договору лізингу).

У пункті 12.1 Договору лізингу вказано, що упродовж строку лізингу лізингоодержувач повинен нести всі ризики втрати має право надати вантажні вагони в сублізинг погодженому оператору згідно з договором сублізингу, погодженим лізингодавцем, та на строк, що не менший або дорівнює строку лізингу. Погоджений оператор матиме право передавати та уповноважувати на подальшу передачу вантажних вагонів у сублізинг третім особам на короткий термін без згоди лізингодавця, але за умови, що: 1) протягом всього часу лізингоодержувач матиме обґрунтовано точні відомості щодо місцезнаходження вантажних вагонів в певний період часу та така інформація може бути надана лізингодавцю на його вимогу; 2) вантажні вагони залишатимуться зареєстрованими на ім`я лізингодавця як власника; 3) строк сублізингу не перевищуватиме 24 місяці і у будь-якому випадку не перевищуватиме тривалість періоду, який залишився до збігання строку лізингу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" звернулось із заявою вих. №31/09-РВ від 24.09.2019 до Філії "Південно-західна залізниця" АТ "Укрзалізниця" про приписку 200 власних вантажних вагонів, які належать відповідачу-1, до станції Дарниця.

У вересні 2019 року Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" на виконання своїх зобов`язань за Договором лізингу було передано Товариству з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз", а останнім прийнято 200 вантажних вагонів, про сторонами складено акти приймання-передачі №1 від 24.09.2019, №2 від 25.09.2019, №3 від 28.09.2019 та №4 від 29.09.2019.

16.09.2019 Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (орендар) укладено Договір оренди вантажних вагонів (надалі - Договір оренди), за умовами якого орендодавець погодився надати 200 вантажних вагонів в оперативну оренду орендарю, а орендар погодився прийняти вантажні вагони в оренду і управління згідно з даним договором, на період з початку строку оренди до його закінчення.

За умовами п. 12.1 Договору оренди протягом строку оренди орендар має право передавати вантажні вагони в суборенду третім особам на строк, менший чи рівний 24 місяцям. Такі треті особи також мають право передавати вантажні вагони в суборенду іншим третім особам і наділяти їх повноваженнями на передання таких вантажних вагонів в суборенду на короткий строк без згоди орендодавця за умови, що: 1) у орендаря завжди буде об`єктивно достатня інформація про поточне місцезнаходження вантажних вагонів, при цьому така інформація може бути надана орендодавцю за вимогою останньої; 2) зареєстрованим власником вантажних вагонів залишається ААМ (Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна"); 3) вантажні вагони надаються в суборенду на строк, який не перевищує 24 місяців і у будь-якому випадку не перевищуватиме строк оренди, що залишився.

23.03.2020 між Акціонерним товариством "Українська залізниця" (перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" (замовник) укладено Договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом №99-41428805/2020-001 (надалі - Договір перевезення), предметом якого є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та / або вагонах замовника і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні Договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за користування власним вагоном перевізника не є орендною платою.

Договір є публічним договором, за яким перевізник взяв на себе обов`язок здійснювати надання послуг з перевезення залізничним транспортом загального користування кожному, хто до нього звернеться. Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх замовників, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги (п. 1.5 Договору перевезення).

Пунктом 1.4 Договору перевезення передбачено, що надання послуг за Договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання / забирання вагонів та маневрову роботу, зведеними відомостями та іншими документами.

У пункті 2.1 Договору перевезення визначено обов`язки замовника, якими, зокрема є:

2.1.6 сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за Договором з сум внесеної передоплати за кодом платника. Самостійно визначати розмір попередньої оплати та періодичність її внесення на підставі діючих тарифів та умов Договору, при цьому зобов`язаний враховувати обсяг запланованих перевезень, вагонообіг, строк перебування вагону за межами України та інших послуг перевізника;

2.1.7 відшкодовувати перевізнику витрати, пов`язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Також нести відповідальність за затримки вантажів на підходах до станції призначення та здійснювати оплату платежів, пов`язаних з цими затримками. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника;

2.1.9 у строки, встановлені розд. 4 Договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості. Підписувати не пізніше наступного календарного дня від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов`язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу Замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше одного календарного дня від такої його вимоги;

2.1.11 забезпечувати належне оформлення перевізних та платіжних документів із зазначенням коду платника замовника. Відповідальність за використання іншими особами коду платника несе замовник. У випадку використання без згоди замовника його коду як платника, присвоєного за Договором, замовник зобов`язаний розраховуватися з перевізником за здійснене перевезення, а спірні питання вирішувати без участі перевізника, окрім випадків прямо передбачених Договором.

Натомість у пункті 2.3 Договору перевезення визначено обов`язки перевізника, якими, зокрема є:

2.3.3 відкрити для проведення розрахунків і обліку сплачених сум для замовника особовий рахунок з наданням коду платника, а також присвоїти Замовнику код вантажовідправника / вантажоодержувача. Надані коди зазначаються перевізником в Інформаційному повідомлені про укладення Договору в порядку визначеному в п. 1.9 Договору.

2.3.4 вести облік попередньої оплати, нарахованих і сплачених сум за здійснені перевезення і надані послуги, пов`язані з перевезенням вантажу та надавати замовнику відповідні розрахункові документи в електронній формі. Паперові копії таких документів надаються за зверненням замовника за цінами встановленими в Додатку 1-1 до Договору через станцію або через один з підрозділів філії "Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень" АТ "Укрзалізниця", що вказано у такому зверненні замовника. В разі, оформлення первинних документів із зауваженнями, їх паперові копії надаються замовнику безоплатно.

Згідно п. 7.1 Договору перевезення усі спірні питання з виконання Договору вирішуються шляхом переговорів, а у випадку недосягнення домовленості - у претензійно-позовному порядку:

- претензії, щодо незбереження вантажів, прострочення в доставці вантажів при перевезенні заявляються перевізнику на адресу АТ "Укрзалізниця": 03150, Україна, м. Київ, вул. Тверська (Єжи Ґедройця), б. 5;

- інші претензії, що виникли з перевезення вантажів, заявляються перевізнику на адресу філії "Центр транспортної логістики" АТ "Укрзалізниця": 03038, Україна, м. Київ, вул. Федорова, б. 32.

У пункті 7.2 Договору перевезення вказано, що претензії до замовника надсилаються за його місцезнаходженням.

У пункті 7.3 Договору перевезення сторонами погоджено, що строк позовної давності за вимогами перевізника до замовників, що випливають з правовідносин сторін за Договором, становить один рік.

Договір діє з дня укладення, але не раніше дати введення в дію, що визначається перевізником в повідомленні про оприлюднення Договору здійсненого на веб-сайті http://uz-cargo.com/ та діє до його припинення. Дата введення в дію не може бути раніше 30 днів з дня оприлюднення Договору. На звернення замовника умови Договору застосовуються до відносин з замовником, які виникли між сторонами до його укладення та введення в дію (п. 12.1 Договору перевезення).

Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" присвоєно коди: 1. відправника / одержувача: 8654; 2. платника 8201457 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.

16.07.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" (орендар) укладено Договір №16/07/2020 оренди залізничного рухомого складу (надалі - Договір оренди №16/07/2020), у відповідності до п. 1.1 якого орендодавець зобов`язався передати в тимчасове платне користування на умовах оренди, а орендар прийняти в оренду залізничний рухомий склад орендодавця - напіввагони/криті у кількості, що визначається Актами приймання-передачі вагонів, підписаних сторонами, придатні до перевезень в технічному та комерційному стані.

Пунктом 2.4 Договору оренди №16/07/2020 передбачено, що після закінчення строку оренди, та у випадках дострокового припинення дії цього Договору або часткового повернення рухомого складу з ініціативи орендодавця, орендар зобов`язаний повернути рухомий склад орендодавцю протягом 30 календарних днів, з дня отримання письмового повідомлення від орендодавця, по акту прийому-передачі, який підписується на станції прийому-передачі, вказаній орендодавцем. Датою повернення рухомого складу є дата підписання актів приймання-передачі, яка відповідає даті прибуття PC на станцію прийому-передачі, вказану орендодавцем (згідно інформації ГІОЦ AT "Укрзалізниця"). Акт приймання-передачі (повернення з оренди) є невід`ємною частиною Договору.

З матеріалів справи вбачається та визнається відповідачами, що вантажні вагони, з приводу яких виник спір в межах справи №910/15467/25, були отримані відповідачем-4 від відповідача-1 у лізинг за Договором лізину, в подальшому передані відповідачем-4 в оренду відповідачу-3 на підставі Договору оренди, а останнім було передано їх відповідачу-2 в оренду за Договором оренди №16/07/2020.

Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") із листом вих. №BGSR-180822-1 від 18.08.2022, в якому повідомило про неможливість використовувати за призначенням 200 вантажних вагонів через неможливість співпраці із ключовими своїми партнерами (Завод "Азовсталь", ММК ім. Ілліча, Авдіївський коксохімічний завод, ГЗК металургійної компанії "АрселорМіттал Кривий Ріг", зерновий термінал у м. Миколаїв).

Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" із листом вих. №26/08-1_22 від 26.08.2022, в якому повідомило відповідача-1 про повернення вантажних вагонів та їх відправлення на станцію їх приписки, посилаючись на триваючі бойові дії на території України, окупацію окремих регіонів країни, а також неможливість гарантувати повну безпеку вантажних вагонів.

Протягом серпня-вересня 2022 року Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") та Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" складались акти повернення вантажних вагонів за Договором оренди.

У вересні 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" повернуло з орендного користування за Договором оренди №16/07/2020 Товариству з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" вантажні вагони, про що відповідачем-2 та відповідачем-3 було складено відповідні акти приймання-передавання з орендного користування.

25.09.2022 Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") (орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (орендар) укладено Додаткову угоду №18 до Договору оренди, в якій сторони дійшли згоди розірвати Договір оренди з 27.09.2022.

У пункті 1.2 Додаткової угоди №18 від 25.09.2022 до Договору оренди орендар зобов`язався повернути вантажні вагони у строк до 31.12.2022 включно.

Також у серпня-вересня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" повернуло з орендного користування за Договором оренди Товариству з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") вантажні вагони, про що відповідачем-4 та відповідачем-3 було складено відповідні акти повернення. При цьому частина вагонів була повернута відповідачем-3 відповідачу-4 ще до укладення Додаткової угоди №18 від 25.09.2022 до Договору оренди.

Листом від 27.09.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" з пропозицією розірвати Договір лізингу та повернути вантажні вагони, посилаючись на військову агресію Російської Федерації проти України та її руйнівні наслідки.

Протягом серпня-вересня 2022 року на станцію приписки Дарниця прибули порожні власні вагони №№ 63906549, 63934376, 63935530, 63936520, 63934319, 63908867, 63901177, 63936637, 63936082, 63936306, 63935308, 60039740, 63936835, 63936967, 63901334, 63935423 за відправками (накладними) №№ 35006014, 35050772, 32889123, 32889131, 32889149, 35216019, 29132, 27698, 98122, 98123, 0372, 97994, 29116, 29124, 96657, 156315. Відповідно до графи 13 накладних №№ 35006014, 35050772, 32889123, 32889131, 32889149, 35216019 та графи 23 накладних №№ 29132, 27698, 98122, 98123, 0372, 97994, 29116, 29124, 96657, 156315 платником по території України виступало підприємство Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" (код платника 8201457).

Згідно з накладними вагон №63901334 слідував на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія", вагони №№63935530, 63936520, 63934319, 63936082, 63936306 слідували на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл", вагони №№ 63936637, 63936967, 63901177, 63936835, 63935308, 60039740, 63935423 слідували на адресу начальника станції під навантаження, вагон №63908867 слідував на адресу начальника станції в ремонт, вагони №63906549, 63934376 - на адресу начальника станції для повернення власнику - Товариству з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна".

Як вказує позивач (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог), вагони №№ 63906549, 63934376, 63908867, 63901177, 63936637, 63935308, 60039740, 63936835, 63936967, 63901334, 63935423 на станції Дарниця простоюють по теперішній час, у зв`язку з чим Акціонерним товариством "Українська залізниця" складено акти загальної форми ГУ-23, за затримку зазначених вагонів.

Листом вих. №ДН-1-16/704 від 07.09.2022 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна", в якому повідомляло про надходження на адресу начальника станції Дарниця 44 порожніх вагонів, належних відповідачу-1, та виклало вимогу про термінове укладення договору із позивачем для надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом. Також позивач повідомив відповідача-1, що у разі несплати належних залізниці платежів, він буде змушений на підставі статей 48, 51 Статуту залізниць України використати заставне право та реалізувати вантаж (порожній рухомий склад на своїх осях). Вказаний лист повернувся позивачу за закінченням терміну зберігання, що підтверджується довідкою відділення поштового зв`язку на відповідному конверті.

Листом вих. №ДН-1-14/1259 від 06.10.2022 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" щодо простою належних відповідачу-1 80 порожніх вагонів та просило терміново вжити заходів для погашення плати за користування та зберігання. При цьому позивач повідомив відповідача-1, що у разі несплати належних залізниці платежів, він буде змушений на підставі статей 48, 51 Статуту залізниць України використати заставне право та реалізувати вантаж (порожній рухомий склад на своїх осях), а також звернутись до господарського суду із позовною заявою про стягнення заборгованості у примусовому порядку з відшкодуванням за рахунок власника вагонів судового збору.

Листом вих. №09/11-1_17 від 09.11.2022 Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" з пропозицією повернути вантажні вагони.

Листом від 03.01.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" повідомило Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" про місцезнаходження всіх взятих у лізинг 200 вантажних вагонів.

Рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 30.06.2023 у справі №213/2021:

- позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") про внесення змін до Договору оренди вантажних вагонів від 06.09.2019 відхилено;

- позов Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") про розірвання Договору оренди вантажних вагонів від 06.09.2019 з 27.09.2022 задоволено частково, Договір оренди вантажних вагонів від 06.09.2019 розірвано з 01.01.2023;

- зустрічний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" 32 333 236,13 грн заборгованості за Договором від 06.09.2019, 2 026 529,98 грн відсотків за прострочення виконання Договору від 06.09.2019, загалом на суму 34 359 766,11 грн;

- в решті позовів Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") відмовлено.

Листом вих. №26/08-1_23 від 01.09.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") просило Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" вирішити питання простою на залізничних станціях належних йому вагонів.

Листом вих. №НЗ-1-08/1195 від 13.09.2023 Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" щодо простою належних відповідачу-1 110 порожніх вагонів та просило терміново вжити заходів для погашення плати за користування та зберігання. Також позивач повідомив відповідача-1, що у разі несплати належних залізниці платежів, він буде змушений на підставі статей 48, 51 Статуту залізниць України використати заставне право та реалізувати вантаж - власні порожні вагони з метою одержання належних залізниці платежів.

Акціонерне товариство "Українська залізниця" звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" з претензією вих. №ППЗ-03/2894 від 24.06.2024 щодо сплати платежів за користування вагонами та зберігання власного рухомого складу на своїх осях у загальному розмірі 12 126 691,56 грн.

Листом вих. №325 від 08.04.2024 Товариство з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" повідомило Акціонерне товариство "Українська залізниця", що немає ніякого відношення до спірних вагонів та рекомендувало Залізниці пред`явити свої вимоги безпосередньо до власника вагонів - Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна".

Спір у справі виник через направлення на станцію приписки Дарниця вагонів №№ 63906549, 63934376, 63908867, 63901177, 63936637, 63935308, 60039740, 63936835, 63936967, 63901334, 63935423, які виявилися непотрібними відповідачам, і їх тривалий простій на цій станції.

Передумова виникнення спору у справі №910/15467/25, полягає у спорі відповідача-1 з відповідачами 3, 4, який виник із умов Договору лізингу (предметом якого є частина спірних вагонів) та який вирішений рішенням Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України від 30.06.2023 у справ №213/2021 (надалі - Арбітражне рішення).

Спір між відповідачем-1 та відповідачами 3, 4 за Договором лізингу, що був вирішений Арбітражним рішенням, є важливим для вирішення справи №910/15467/25, а тому суд вбачає за необхідне описати обставини спору між відповідачами:

1. Відповідач-1 є власником спірних вагонів, придбав їх та передав у лізинг відповідачу-4 для оперування ними відповідачем-3.

На момент укладання Договору лізингу та початку спору, відповідач-3 та відповідач-4 були пов`язаними особами, а вагони бралися у лізинг відповідачем-4 для їх використання (в тому числі здачі у піднайм) відповідачем-3.

Влітку 2021 року (адже вже 07.09.2021 відповідачем-4 було подано позовом проти відповідача-1 до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України) між Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" та Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") виник спір.

Як вказано в Арбітражному рішенні, Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз", враховуючи істотну зміну обставин на українському ринку вантажних вагонів, звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" з проханням зменшити розмір орендної плати та внести відповідні зміни до Договору від 06.09.2019. Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" не погодилося з зазначеною пропозицією та вимагало стягнення боргу за оренду вантажних вагонів з жовтня 2020 року.

Відповідно 07.09.2021 Міжнародний комерційний арбітражний суд при ТПП України отримав позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" проти Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" про внесення змін до пункту 8.3 Договору або, альтернативно, про розірвання Договору з 27.09.2022 якщо Арбітражний суд дійде висновку, що вимоги для внесення змін до Договору не виконані.

Тобто Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" наполягало на розірванні Договору з 27.09.2022.

13.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" подало до Міжнародного комерційного арбітражного суду при ТПП України зустрічний позов проти Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" (після перейменування - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз") про стягнення 34 526 040,81 грн, а саме 32 430 992,88 грн заборгованості та 2 095 047,93 грн відсотків за прострочення виконання Договору від 06.09.2019, а також про відшкодування всіх витрат, понесених у зв`язку з арбітражним провадженням.

Розуміння власної правоти щодо підстав та моменту припинення правовідносин лізингу змусили відповідача-4 надати відповідачу-3, який в свою чергу надав відповідачу-2, інструкції для повернення вагонів безпосередньо на адресу відповідача-1.

Відповідач-1, хоч і є власником спірних вантажних вагонів, проте не мав та не має зареєстрованого коду вантажоодержувача/вантажовідправника та/або платника провізних платежів в системі позивача, що виключає можливість бути вказаним вантажоодержувачем чи вантажовідправником вагонів.

Наведене зумовило відправлення спірних вагонів на адресу начальника станції Дарниця Південно-Західної залізниці (з приміткою для передачі відповідачу-1), та не витребування їх жодною особою (в тому числі власником).

Сторонами не заперечується, що спірні вагони були направлені на адресу начальника станції Дарниця та простоювали вказаний у позові період.

Позиція позивача: всі відповідачі причетні до простою вагонів, а тому мають солідарно відшкодувати залізниці недоотримані кошти.

Відповідач-1 в судові засідання не з`являвся, заяв по суті не надавав.

Позиція відповідача-2: він не має обов`язку нести витрати за утримання вагонів, адже слідував інструкціям відповідача-3; Акціонерне товариство "Українська залізниця" не повідомляло про складання актів ГУ-23 щодо вказаних вагонів та наявність будь-яких претензій понад рік; наявні дефекти складання цих актів; акцептування перевезення вагонів на адресу начальника станції Дарниця нівелює доводи позивача про допущення помилок у складених відповідачем-1 перевізноих документах; відсутність повного складу правопорушення для стягнення збитків; недоведеність розміру заявлених до стягнення коштів.

Позиція відповідача-3: він немає зобов`язань з оплати простою вагонів, адже у вересні-жовтні 2022 року вагони повернуті з оренди відповідачу-4, який повернув їх відповідачу-1; вказує на недобросовісну поведінку Акціонерного товариства "Українська залізниця", яке спочатку прийняло вагони до перевезення та організувало перевезення на адресу начальника станції Дарниця, а потім вказує на незаконність таких дій; стверджує про пропуск строку позовної давності на звернення із цим позовом.

Позиція відповідача-4: із моменту прибуття вагонів на станцію Дарниця цими вагонами не користувався, а тому він не має платити за них; всі витрати має нести відповідач-1; стверджує про пропуск строку позовної давності на звернення із цим позовом.

Отже, Акціонерне товариство "Українська залізниця" просить стягнути солідарно із відповідачів плату за користування за загальний час затримки кожного вагона та збір за зберігання вантажу (яким є порожній вагон).

Загальні умови перевезення вантажів залізничним транспортом регулюються Законами України "Про залізничний транспорт", "Про транспорт", Статутом залізниць України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 6 квітня 1998 р. (надалі - Статут) та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно ст. 4 Статуту перевезення залізницями вантажів, пасажирів, багажу і вантажобагажу у міжнародному сполученні здійснюється відповідно до угод про залізничні міжнародні сполучення.

Правовідносини в Україні щодо перевезення вантажів у міжнародному сполученні регулюються Угодою про міжнародне залізничне вантажне сполучення від 01.11.1951, яка набула чинності для України з 05.06.1992.

У статті 5 вказаної Угоди вказано, що при відсутності відповідних положень в цій Угоді, застосовується національне законодавство тієї країни, в якій повноважна особа реалізовує свої права.

Відповідно ст. 909 Цивільного кодексу України, ст. 6 Статуту укладення договору перевезення вантажу підтверджується складанням транспортної накладної, яка одночасно є обов`язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу, як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за перевезення.

Статутом встановлено, що суб`єктами відносин перевезення вантажів (сторонами договору перевезення) є перевізники, вантажовідправники та вантажоодержувачі.

Таким чином, уклавши договір перевезення вантажу залізницею як відправник, так і одержувач зобов`язані виконувати вимоги Статуту як такі, що регулюють відносини між залізницею та ними.

Статтею 119 Статуту визначено, що за користування вагонами і контейнерами залізниці вантажовідправниками, вантажоодержувачами, власниками під`їзних колій, портами, організаціями, установами громадянами - суб`єктами підприємницької діяльності вноситься плата.

Порядок визначення плати за користування вагонами (контейнерами) та звільнення вантажовідправника від зазначеної плати у разі затримки забирання вагонів (контейнерів), що виникла з вини залізниці, встановлюється Правилами. Зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної колії, порту, підприємства.

Пунктом 3 Правил користування вагонами і контейнерами, затверджених наказом Міністерства транспорту України №113 від 25.02.1999 (надалі - Правила), встановлено, що облік часу користування вагонами на станції призначення та нарахування плати за користування ними провадиться на станціях відправлення та призначення за відомістю плати за користування вагонами форми ГУ-46, яка складається на підставі Пам`яток про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 , актів про затримку вагонів форми ГУ-23а, актів загальної форми ГУ-23.

Відповідно до абз. 5, 6, 7 п. 4, п. 8 Правил час користування вагонами обчислюється з моменту їх передачі вантажовласникові до моменту їх фактичного прийняття від вантажовласника. Час передання вагонів залізницею вантажовласнику, а також вантажовласником залізниці зазначається у Пам`ятці про подавання/забирання вагонів, яка оформляється після закінчення приймально-здавальних операцій. Пам`ятка підписується відповідальною особою станції і вантажовласника. Про закінчення вантажних операцій і готовність вагонів до забирання локомотивом залізниці вантажовласник повинен повідомити станцію.

Затримка вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, оформляється актом загальної форми ГУ-23, який підписується працівниками станції і вантажовласника з зазначенням початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Згідно ст. 46 Статуту одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Термін вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата встановлена тарифом.

Обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника та вантажоодержувача при перевезенні вантажів залізницею, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються у випадках, передбачених ст. 129 Статуту та Правилами складання актів, затвердженими наказом міністерства транспорту України №334 від 28.05.2002.

Відповідно ст. 12 Закону України "Про транспорт" підприємства транспорту мають право вимагати від пасажирів, відправників та одержувачів вантажів виконання вимог цього Закону, кодексів (статутів) окремих видів транспорту, та інших нормативних актів України, що регулюють діяльність транспорту.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України.

За приписами п. 110 Статуту залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.

Згідно з пунктом 2 Правил розрахунків за перевезення вантажів, затверджених наказом Мінтрансу України №644 від 21.11.2000, розрахунки за перевезення вантажу між залізницею і платником (відправником, одержувачем, експедитором) здійснюється на підставі Договору.

Пунктом 2.7 Правил розрахунків за перевезення вантажів передбачено сплату додаткових провізних платежів, зборів та штрафів, які виникли при перевезенні або на станції призначення незалежно від терміну видачі вантажу станцією.

Для правильного вирішення спору суду необхідно встановити особу, яка на законних підставах користувалася вагонами у спірний період та має нести тягар утримання таких вагонів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Авіаам фінансовий лізинг Україна" станом на час виникнення спірних відносин було та на даний час є власником спірних залізничних вагонів.

Це майно було передане власником (відповідачем-1) у лізинг відповідачу-4, відповідачем-4 в оренду відповідача-3, а відповідачем-3 у наступну оренду (суборенду) відповідачу-2.

Договором лізингу визначено відповідача-3 погодженим оператором предмету лізингу (п. 1.1 Договору лізингу).

Також встановлений обов`язок лізингоодержувача (третьої особи) не покидати вантажні вагони та не здійснювати і не дозволяти здійснювати будь-які дії, які можуть нести для вантажних вагонів або будь-якої їхньої частини ризик пошкодження, знищення, арешту, конфіскації, стягнення, вилучення, затримання або привласнення; зареєструвати право власності на вантажні вагони від імені лізингодавця в автоматизованому банку даних вантажних вагонів компаній-операторів та/або зареєструвати право лізингу вантажних вагонів автоматизованому банку даних парку вантажних вагонів (за необхідності) (п. 14.1 п.п. f та і Договору лізингу).

Згідно з інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань протягом відносин лізингу відповідач-4, який на той час іменувався Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз", та відповідач-3 - Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" були пов`язаними особами, мали одних і тих самих керівника Даріуса Закараускаса, кінцевого бенефіціарного власника (контролера) ОСОБА_1 та засновника Закрите акціонерне товариство "BGS Rail Holdings" (Литовська Республіка).

За усталеним підходом доктрина "зняття корпоративної вуалі" застосовується у випадку використання юридичної особи в якості фасаду для прикриття недобросовісної (протиправної) діяльності як групи учасників (засновників), так і одного учасника (засновника).

За наведених обставин вбачається, що у відносинах з іншими учасниками спірних правовідносин під час володіння та користування спірними вагонами відповідачі 3 і 4 діяли спільно, узгоджено та неподільно з метою одержання доходу для їх засновника/кінцевого бенефіціара.

У вересні 2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл Ліз" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Авіаам фінансовий лізинг Україна" виник спір, результатом вирішення якого стало розірвання за рішенням арбітражного суду від 30.06.2023 Договору лізингу вантажних вагонів від 06.09.2019 з 01.01.2023.

За змістом указаного Арбітражного рішення (п. 223) наслідком розірвання Договору лізингу є обов`язок повернути вантажні вагони їх власнику, а також сплатити орендну плату до моменту розірвання договору.

Відправлення протягом вересня-жовтня 2022 року спірних залізничних вагонів насправді становило дострокове повернення відповідачем-4 через пов`язаного з ним відповідача-3 предмета лізингу його власнику (відповідачу-1).

З огляду на ініціювання відповідачем-4 (який є пов`язаною особою із відповідачем-3) ще у вересні 2021 року спору із відповідачем-1 про розірвання Договору лізингу, суд критично оцінює твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз", що повернення вагонів та розірвання Договору лізингу обумовлене саме військовою агресією Російської Федерації проти України та її руйнівними наслідками.

Відповідачами 3 та 4 у своїх заявах по суті спору підтверджено, що Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" через Товариство з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" у серпні 2022 року надавало Товариству з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" указівки щодо необхідності та порядку повернення спірних вантажних вагонів безпосередньо відповідачу-1.

При цьому дострокове повернення предмету лізингу за рішенням Арбітражного суду визнане таким, що не відповідає умовам Договору лізингу (п.п. 222, 223 Арбітражного рішення).

Також із змісту Арбітражного рішення вбачається, що сторони арбітражного спору визнали юрисдикцію арбітражу, який урегулював наявний між ними спір з приводу розірвання договору, повернення предмету лізингу та стягнення плати за користування цим майном.

Доказів скасування або втрати чинності цього Арбітражного рішення суду не надано.

Учасниками господарського провадження не надано доказів та аргументів, які б породили у суду сумнів у недостовірності встановлених Арбітражним рішенням обставин, а тому суд вважає достовірними такі обставини та повністю погоджується із висновками Арбітражного суду.

Враховуючи пояснення відповідачів про те, що метою спірного перевезення було повернення залізничних вагонів з лізингу лізингодавцю (власнику), то дійсним одержувачем такого вантажу слід вважати особу/осіб, у якої/яких на час прибуття вантажу на станцію призначення існував обов`язок забезпечувати раціональне утримання (володіння та користування) таким майном.

У відповідності до вимог ст. 319 Цивільного кодексу України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства. Власність зобов`язує.

Тягар утримання майна згідно з ст. 322 Цивільного кодексу України покладається на його власника. Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, дбати про його збереження та нести витрати, пов`язані з цим, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, відповідач-1 несе відповідальність за долю вагонів (в т.ч. витрати з їх утримання) з 01.01.2023.

До договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом (ч. 2 ст. 806 Цивільного кодексу України).

За правилами ст.ст. 759, 773, 780 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк. Наймач зобов`язаний володіти та/або користуватися річчю відповідно до її призначення та умов договору. Шкода, завдана третім особам у зв`язку з володінням та/або користуванням річчю, переданою у найм, відшкодовується наймачем на загальних підставах.

Аналіз указаних положень законодавства свідчить про те, що відповідальність за шкоду завдану іншим особам у зв`язку з володінням та/або користуванням річчю покладається на власника, а в разі передачі ним цієї речі в найм (оренду) - на наймача (орендаря).

Таким чином, за період до 01.01.2023 (тобто по 31.12.2022 включно) обов`язок утримувати спірні залізничні вагони покладався на відповідача-4 (лізингоодержувача) та відповідача-3 (наймача) як володільців та користувачів цих речей.

При цьому укладений відповідачами 3 та 4 Договір оренди з урахуванням процитованих норм цивільного кодексу та визначену у п. 1.1 Договору лізингу особу оператора вагонів - відповідач-3, зумовлює висновок суду, що саме наймач і оператор таких вагонів, несе тягар їх утримання. Суть операторства полягає саме у цьому - не тільки одержувати доходи від управління, а й нести пов`язані похідні витрати.

Суд відхиляє доводи про розірвання Договору оренди між відповідачами 3 та 4, оскільки таке розірвання покладало на оператора обов`язок повідомити про це Акціонерне товариство "Українська залізниця", яка веде облік операторів залізничних вагонів. Цього відповідачем-3 зроблено не було, що з урахуванням пов`язаності відповідачів 3 і 4 змушує суд дійти більш вірогідного висновку про виготовлення цих угод задля уникнення відповідальності перед Акціонерним товариством "Українська залізниця".

Аналізуючи поведінку відповідача-2, який хоч і відправляв спірні вагони, проте діяв на виконання вказівок відповідача-3 та одразу повідомив Акціонерне товариство "Українська залізниця" про припинення користування вагонами, суд висновує про відсутність підстав для покладення на цю особу відповідальності за простій вагонів.

Таким чином, до 31.12.2022 відповідальність за простій вагонів несе відповідач-3, а з 01.01.2023 - відповідач-1.

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених видів нарахувань, суд виходить із наступного.

Правовою підставою для нарахуванням плати за користування вагонами є 50% плати, визначеної абзацом 2 пунктом 119 Статуту, оскільки спірні вагони не є власністю залізниць.

За змістом абзацу 2 пункту 119 Статуту зазначена плата вноситься також за час затримки вагонів на станціях призначення і на підходах до них в очікуванні подання їх під вивантаження, перевантаження з причин, що залежать від вантажоодержувача, власника залізничної під`їзної колії, порту, підприємства. За час затримки на коліях залізниці вагонів, що належать підприємствам чи орендовані ними, стягується 50 відсотків зазначених розмірів плати.

Вказана норма регулює не будь-яку затримку, а саме ту, яка обумовлена очікуванням подання вагонів під вивантаження, перевантаження, а для приватних вагонів визначена у розмірі 50%.

У даній справі, затримка спірних вагонів не обумовлена очікуванням подання вагонів під вивантаження чи перевантаження, а тому відступні підстави для застосування плати, визначеної пунктом 119 Статуту залізниць.

Таким чином, позивач безпідставно заявляє цю плату до стягнення.

Статтею 46 Статуту передбачено, що одержувач зобов`язаний прийняти і вивезти зі станції вантаж, що надійшов на його адресу. Терміни вивезення і порядок зберігання вантажів установлюються Правилами. Вантажі, що прибули, зберігаються на станції безкоштовно протягом доби. Цей термін обчислюється з 24-ої години дати вивантаження вантажу (контейнера) засобами залізниці або з 24-ої години дати подачі вагонів під вивантаження засобами одержувача. За зберігання вантажу на станції понад зазначений термін справляється плата, встановлена тарифом.

В зв`язку з тим, що вказані вагони перебувають на станційних коліях з вересня 2022 року по даний час Акціонерне товариство "Українська залізниця" несе відповідальність за збереження вантажу, так як порожні власні вагони, які перевозяться залізницею за повними перевізними документами зі сплатою провізної плати, мають статус "вантажу", які залізниця зобов`язана доставити на станцію призначення у цілості та збереженості і видати їх одержувачу, зазначеному в накладній, а одержувач має щодо залізниці права та обов`язки, передбачені Статутом залізниць України, зокрема право у разі втрати частини вагонів із групи, оформленої одним перевізним документом, - витребувати у залізниці складання комерційного та інших актів та заявити вимоги про відшкодування збитків у встановлених Статутом розмірах.

Згідно з пунктом 8 Правил користування вагонами і контейнерами затримка вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, оформляється актом загальної форми ГУ-23, який підписується працівниками станції і вантажовласника з зазначенням початку та закінчення затримки вагонів і їх номери.

Оскільки спірні вагони, які були доставлені до станції Дарниця ще у серпні-вересні 2022 року, через не витребування (залишення) їх до 31.12.2022 відповідачем-3 та з 01.01.2023 відповідачем-1 досі перебувають на коліях цієї станції, то відповідно має місце затримка вагонів на станції призначення з причин, які залежать від вантажовласника, а отже є правомірним нарахування позивачем збору за зберігання рухомого складу на своїх осях за період з 31.01.2022 по 17.02.2025.

Суд відхиляє як необґрунтовані доводи позивача, що затримка спірних вагонів сталася із вини в тому числі відповідача-2, оскільки ним було вказано у перевізних документах отримувачем вагонів начальника станції Дарниця, оскільки вказати отримувачем таких вагонів їх власника (відповідача-1) було неможливо у зв`язку з відсутністю у останнього коду в системі АТ "Українська залізниця". Водночас вказівка у перевізних документах отримувачем вагонів начальника станції Дарниця жодним чином не створила для позивача труднощів для з`ясування кому саме підлягали видачі спірні вагони (хто є їх отримувачем), що, зокрема підтверджується листами Акціонерного товариства "Українська залізниця" вих. №ДН-1-16/704 від 07.09.2022, вих. №ДН-1-14/1259 від 06.10.2022, вих. №НЗ-1-08/1195 від 13.09.2023 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна". До того позивачем було прийнято до перевезення спірні вагони незважаючи на зазначення відповідачем-2 в перевізних документах отримувачем вантажу начальника станції Дарниця, а відтак фактично визнано належне оформлення перевізних документів (в інакшому б випадку позивач не прийняв би до перевезення вантаж).

Частинами 1 та 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України).

Аналогічні приписи закріплені у ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України.

За таких обставин, у Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" наявний обов`язок сплатити Акціонерному товариству "Українська залізниця" збір за зберігання рухомого складу на своїх осях з дати прибуття відповідних вагонів на станцію Дарниця до 31.12.2022, а у Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" наявний обов`язок сплатити Акціонерному товариству "Українська залізниця" збір за зберігання рухомого складу на своїх осях з 01.01.2023 по 17.02.2025 - визначений Акціонерним товариством "Українська залізниця" при здійсненні розрахунку період, оскільки спірні вагони і досі перебувають на коліях станції Дарниця.

Щодо заявлення Акціонерним товариством "Українська залізниця" вимоги про солідарне стягнення коштів, то суд відзначає, що згідно статті 541 Цивільного кодексу України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання.

Суду не надано доказів існування жодного правочину, який би передбачав існування у відповідачів (зокрема у відповідача 1 та 3) солідарного зобов`язання зі сплати позивачу збору за зберігання рухомого складу на своїх осях. Такого солідарного обов`язку і не вбачається із нормативно-правових актів, в той час як судом чітко розмежовано предмет зобов`язання. Відтак підстав для солідарного стягнення боргу в межах даної справи немає.

Щодо заяв відповідачів про застосування наслідків спливу строку позовної давності.

Статтею 256 Цивільного кодексу України унормовано, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За приписами статті 257 Цивільного кодексу України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Для окремих видів вимог законом може встановлюватися спеціальна позовна давність: скорочена або більш тривала порівняно із загальною позовною давністю (ч. 1 ст. 258 Цивільного кодексу України).

Згідно п. 6 ч. 2 ст. 258 Цивільного кодексу України позовна давність в один рік застосовується, зокрема до вимог у зв`язку з перевезенням вантажу, пошти (стаття 925 цього Кодексу).

Частиною 3 статті 925 Цивільного кодексу України унормовано, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів).

Водночас у частині 5 статті 315 Господарського кодексу України (втратив чинність 28.08.2025) вказано, що для пред`явлення перевізником до вантажовідправників та вантажоодержувачів позовів, що випливають з перевезення, встановлюється шестимісячний строк.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини перша та п`ята статті 261 Цивільного кодексу України).

Установлення часових меж судового захисту порушеного права забезпечує правову стабільність та сприяє усуненню правової невизначеності. Позовна давність спонукає учасників правовідносин до вчинення дій, спрямованих на захист порушених прав, у чітко визначені строки, які мають бути розумними.

За загальним правилом позовна давність триває безперервно з моменту усвідомлення учасником правовідносин порушення його права і до спливу цього строку звернення до суду.

В свою чергу, законодавство може визначати певні обставини, які впливають на перебіг позовної давності і змінюють порядок її обчислення. До таких обставин відноситься зупинення перебігу позовної давності та її переривання, що передбачено статтями 263 та 264 Цивільного кодексу України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12 березня 2020 року на всій території України було встановлено карантин.

Законом від 30.03.2020 №540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (набрав чинності 02.04.2020) "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України були доповнені п.12 такого змісту: Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відтак початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02 квітня 2020 року Законом №540-IX.

Подібний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постановах від 06.09.2023 у справі №910/18489/20 (провадження №12-46гс22) та від 02.07.2025 у справі №903/602/24.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину строк позовної давності був продовжений з 02.04.2020 по 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

У подальшому, Законом від 15.03.2022 №2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (набрав чинності 17.03.2022) "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України були доповнені п. 19 такого змісту: У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії".

Отже, і у п. 12, і у п. 19 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України йшлося саме про продовження позовної давності.

Натомість Законом від 08.11.2023 №3450-IX "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (набрав чинності 30.01.2024) п. 19 "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України був викладений в новій редакції, а саме: У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

Тобто порядок обчислення позовної давності був змінений з "продовження на строк дії військового стану" на "зупинення на строк дії такого стану".

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився.

Відтак, якщо перебіг позовної давності, обчислений відповідно до статей 257, 258 Цивільного кодексу України, розпочався до 02.04.2020 і не сплив до цієї дати, а спірні правовідносини продовжилися після 24.02.2022 (введення в Україні воєнного стану), то можна дійти висновку, що внаслідок двох продовжень і одного зупинення перебігу позовної давності такий строк не сплив, і перебіг позовної давності продовжиться від дати набрання чинності Законом про законодавче скасування зупинення перебігу позовної давності.

Верховний Суд у постанові від 01.12.2025 у справі №906/1674/23 зауважує, що нормами гл. 19 "Позовна давність" розд. V "Строки та терміни. Позовна давність" Цивільного кодексу України не передбачено можливості продовження позовної давності (на відміну від її зупинення (ст. 263) чи переривання (ст. 264)). Фактично, використовуючи у відповідних положеннях "Прикінцевих та перехідних положень" Цивільного кодексу України такий термін як "продовження", законодавець мав на увазі саме "зупинення" про що, окрім іншого, свідчить внесення відповідних змін згідно із Законом від 08.11.2023 №3450-IX (замість "продовжуються на строк його дії" - "зупиняється на строк дії такого стану").

Відповідачі 3, 4 посилаються на непоширення мораторію щодо зупинення позовної давності, запровадженого п. 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, посилаючись на регулювання позовної давності за спірними правовідносинами ч. 5 ст. 315 Господарським кодексом України, позовну давність за яким на час карантину і воєнного стану не зупиняли.

Суть змін, які запроваджувалися до Прикінцевих та перехідних положеннях Цивільного кодексу України на період карантину (COVID-19) та воєнного стану, полягала у фактичній "заморозці" (зупиненні чи продовженні) строків позовної давності. Держава тимчасово убезпечила громадян і бізнес від втрати права на судовий захист через неможливість вчасно звернутися до суду.

Дух закону в цій частині полягав у наступному: ніхто не повинен втратити своє майно, право на позов чи можливість стягнути борг лише через те, що країна зупинилася, міста перебувають в облозі, суди не працюють через евакуацію, а люди рятують життя.

Законодавець ввів захисний механізм соціальної та правової безпеки в умовах непередбачуваної глобальної та екзистенційної кризи, а тлумачення вибірковості його застосування виключно на строки давності, встановлені Цивільними кодексом України, та не поширення на строки давності, встановлені Господарським кодексом України, не відповідає духу закону.

Частиною 3 статті 263 Цивільного кодексу України унормовано, що від дня припинення обставин, що були підставою для зупинення перебігу позовної давності, перебіг позовної давності продовжується з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Тобто після скасування зупинення перебігу позовної давності, перебіг строку позовної давності продовжився з урахуванням часу, що минув до його зупинення.

Проте те, що скасування Законом №4434-IX від 14.05.2025 зупинення перебігу позовної давності не мало своїм наслідком переривання такого строку, свідчить як сама назва цього Закону - "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності", так і пояснювальна записка до проекту цього Закону, в якій зазначено, що цей Закон має на меті відновлення перебігу строку позовної давності.

Відтак строк позовної давності щодо вимог про стягнення збору за зберігання вагонів з вересня 2022 року почав свій перебіг 04.09.2025 та станом на дату звернення позивача до суду із даним позовом (11.12.2025) не сплив, тому Акціонерним товариством "Українська залізниця" не було пропущено строку позовної давності в частині обґрунтовано заявлених позовних вимог.

Щодо інших доводів сторін, викладених у заявах по суті справи, суд зазначає, що у п. 23 рішення Європейського суду з прав людини від 18.07.2006 (заява №63566/00) "Пронін проти України" зазначено, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Таким чином, інші доводи учасників справи судом не досліджуються, так як з огляду на встановлені фактичні обставини справи, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному аспектах.

За таких обставин позов Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" підлягає задоволенню частково із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" збору за зберігання вантажу у розмірі 311 776,08 грн, а також із стягненням з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" збору за зберігання вантажу у розмірі 45 407,04 грн. В іншій частині в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" слід відмовити.

В задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" слід відмовити повністю.

Щодо розподілу між сторонами судового збору.

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За змістом підпункту 1 пункту 2 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" ставки судового збору за подання до господарського суду позовної заяви встановлюються у таких розмірах: майнового характеру - 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

В поданій до суду шляхом формування в системі "Електронний суд" позовній заяві Акціонерним товариством "Українська залізниця" заявлено вимогу майнового характеру - про стягнення коштів у розмірі 17 404 759,32 грн.

В той же час, частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

У відповідності до наведених приписів закону за подання до господарського суду даної позовної заяви Акціонерне товариство "Українська залізниця" повинне було сплатити судовий збір у розмірі 208 857,11 грн (17 404 759,32 грн х 0,015 х 0,8).

В той же час, Акціонерне товариство "Українська залізниця" за звернення до господарського суду із майновою вимогою про стягнення коштів у розмірі 17 404 759,32 грн сплатило судовий збір у розмірі 261 071,39 грн, що підтверджується платіжним дорученням №11394 від 21.04.2025.

Тобто позивачем при зверненні до суду із даним позовом було надмірно сплачено судовий збір у сумі 52 214,28 грн.

Водночас під час розгляду даного спору Акціонерним товариством "Українська залізниця" було зменшено розмір своїх позовних вимог до стягнення 11 971 623,84 грн, за розгляд яких господарським судом підлягає сплаті судовий збір у розмірі 143 659,49 грн.

Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом, а також повернення заяви або скарги.

Таким чином, судовий збір у сумі 117 411,90 грн (261 071,39 грн - 143 659,49 грн) не підлягає розподілу між сторонами за наслідками розгляду спору у справі №910/15467/25, тому суд, керуючись принципом процесуальної економії, вбачає за необхідне відразу повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" вказану суму судового збору.

Щодо судового збору, який підлягав сплаті позивачем за звернення до суду із даним позовом, - 143 659,49 грн, то згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір в цій частині покладається на сторін пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 13, 74, 79, 123, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" (03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 77-А, поверх 8; ідентифікаційний код 42958054) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) збір за зберігання вантажу у розмірі 311 776 (триста одинадцять тисяч сімсот сімдесят шість) грн 08 коп. та судовий збір у розмірі 3 741 (три тисячі сімсот сорок одна) грн 31 коп. Видати наказ.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" (01032, м. Київ, бул. бул. Шевченка Тараса, буд. 33-Б, інше нежитлове приміщення 38; ідентифікаційний код 30944148) на користь Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) збір за зберігання вантажу у розмірі 45 407 (сорок п`ять тисяч чотириста сім) грн 04 коп. та судовий збір у розмірі 544 (п`ятсот сорок чотири) грн 88 коп. Видати наказ.

4. В іншій частині в задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства "Українська залізниця" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авіаам Фінансовий Лізинг Україна" та Товариства з обмеженою відповідальністю "БГС Рейл" відмовити.

5. В задоволенні позову Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інноваційна Транспортна Компанія" (02081, м. Київ, вул. Здолбунівська, буд. 7-Д, корп. 3; ідентифікаційний код 41428805) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Ізі Рейлвей Солюшнз" (01035, м. Київ, просп. Берестейський, буд. 11, корп. 1, прим. 7; ідентифікаційний код 41429950) відмовити.

6. Повернути Акціонерному товариству "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5; ідентифікаційний код 40075815) з Державного бюджету України судовий збір в частині 117 411 (сто сімнадцять тисяч чотириста одинадцять) грн 90 коп., сплачений за платіжним дорученням №11394 від 21.04.2025.

7. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У відповідності до положень ст.ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту судового рішення безпосередньо до Північного апеляційного господарського суду.

Повний текст рішення складено 07.08.2026.

Суддя Роман БОЙКО