Рішення № 138820384, 05.08.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

05.08.2026Справа № 910/15516/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» просп. Берестейський (Перемоги), 65, м. Київ, 03117

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ,03035

про стягнення 101 318,90 грн.

представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова група «ТАС» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» про стягнення 101 318,90 грн. страхового відшкодування.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на той факт, що в результаті настання страхового випадку (затоплення квартири) майну страхувальника позивача завдано матеріальної шкоди, яка відшкодована останнім в якості страхового відшкодування за Договором добровільного комплексного страхування майна та відповідальності № FO-01339558 від 20.05.2022, у зв`язку чим на підставі ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" до позивача перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду, а саме до ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» як до балансоутримувача внутрішньобудинкових мереж, з якого позивач просить стягнути 101 318,90 грн. в порядку суброгації.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.12.2024 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/15516/24 та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи № 910/15516/24 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що представником відповідача 10.01.2025 через канцелярію суду було подано клопотання б/н від 10.01.2025 про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, а також 13.01.2025 - відзив на позовну заяву б/н від 09.01.2025, з доказами надсилання на адресу позивача, в якому відповідач заперечує проти позову, посилаючись на те, що акт про залиття від 16.08.2022 не може бути достовірним та достатнім доказом вини відповідача у залитті квартири, а також розмір завданої шкоди не підтверджується звітом № 01/135-1 про незалежну оцінку від 07.10.2022.

В свою чергу, через систему «Електронний суд» представником позивача 16.01.2025 подано відповідь на відзив б/н від 16.01.2025 та 17.01.2025 подано клопотання б/н від 17.01.2025 про долучення доказів на виконання ухвали суду від 26.12.2024, а саме частини 2 Договору добровільного комплексного страхування майна та відповідальності № FO-01339558 від 20.05.2022, з доказами надсилання на адресу відповідача.

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Окрім цього, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2025 у задоволенні клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» про розгляд справи № 910/15516/24 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, сторонами суду не надано.

В свою чергу суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, від відповідача станом на час розгляду справи по суті до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечень на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 167 ГПК України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано на адресу суду заперечень на відповідь на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з ч. 1, п. 1,3 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

Частинами 1, 4 ст. 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Згідно визначення ст. 1 Закону України "Про страхування", чинного на час спірних правовідносин, страхування - це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними особами та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

У відповідності до статті 5 Закону України "Про страхування", чинного на час спірних правовідносин, страхування може бути добровільним або обов`язковим.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про страхування", чинного на час спірних правовідносин, добровільне страхування - це страхування, яке здійснюється на основі договору між страхувальником і страховиком. Загальні умови і порядок здійснення добровільного страхування визначаються правилами страхування, що встановлюються страховиком самостійно відповідно до вимог цього Закону. Конкретні умови страхування визначаються при укладенні договору страхування відповідно до законодавства.

В силу пункту 11 частини 4 наведеної статті одним із видів добровільного страхування є страхування майна.

Як судом встановлено згідно матеріалів справи, 20.05.2022 між Приватним акціонерним товариством «Страхова група «ТАС» (страховик за договором, позивач у справі) та гр. ОСОБА_1 (страхувальник за договором) укладено Договір добровільного комплексного страхування майна та відповідальності «ПОВНИЙ ЖИТЛОЗАХИСТ» №FO-01339558 (далі - Договір страхування), предметом якого, згідно пп.3.1 Частини 1 є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України та пов`язані з володінням, користуванням і розпорядженням застрахованим майном, що знаходиться у місці дії Договору, відповідно до умов цього Договору (вид страхування: страхування майна).

Згідно пп. 11.1, 11.2 Договору страхування сторони погодили, що Договір страхування складається з Частини 1 «Спеціальні умови страхування» (далі - Частина 1) та Частини 2 «Загальні умови страхування» (далі - Частина 2), що не діють одна без одної. Частина 2 «Загальні умови страхування» розміщена на веб-сторінці страховика в мережі Інтернет за адресою: http://products.sgtas.com/ua/101/12/09/Conditions.pdf, яка також зображена за допомогою QR-коду, що не перешкоджає правильному розумінню її змісту та яка є захищеною від внесення будь-яких змін. Страхувальник погоджується дотримуватись умов, викладених в цьому Договорі, включаючи Частину 1 і Частину 2.

Місцем дії Договору, відповідно до п. 2.7 Частини 2 Договору страхування, є територія (адреса), зазначена в Частині 1 Договору страхування, виключно в межах якої майно вважається застрахованим.

Адреса страхувальника - відповідає місцю дії Договору (п. 2.8 Частини 2 Договору страхування).

Застраховане майно - визначене у Договорі майно, що використовується страхувальником на законних підставах за місцем дії Договору і щодо якого страхувальник має майновий інтерес (п. 2.9 Частини 2 Договору страхування).

Згідно п. 10 Частини 1 Договору страхування місцем дії Договору страхування є квартира АДРЕСА_1 .

Відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 248375401 від 16.03.2021, копія якого наявна в матеріалах справи, нерухоме майно з реєстраційним № 827921880000, а саме трикімнатна квартира, яка є об`єктом житлової нерухомості, вартістю 6 844 991,00 грн. загальною площею 167, 3 кв.м (житлова площа 89, 6 кв.м) за адресою: АДРЕСА_2 на праві власності належить ОСОБА_1 .

Відповідно до п. 2 - 4 Частини 1 Договору страхування застрахованим майном визначено такі секції та страхові суми за кожною секцією відповідно: «житло» - 3 000 000,00 грн., «вміст» - 600 000,00 грн., «відповідальність» - 400 000,00 грн. та «господарські споруди» - 0,00 грн. Франшиза - 500,00 грн.

Відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Строк дії Договору страхування - з 00 год. 00 хв. 21.05.2022 по 24 год.00 хв. 20.05.2023 (п. 9 Частини 1 Договору страхування).

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором страхування, який підпадає під правове регулювання глави 67 Цивільного кодексу України та Закону України "Про страхування", чинного на час спірних правовідносин.

Як передбачено ст. 16 Закону України "Про страхування", чинного на час спірних правовідносин, договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, згідно з якою страховик бере на себе зобов`язання у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.

Аналогічні визначення поняття "договір страхування" містяться в ст. 354 Господарського кодексу України, який був чинний на час виникнення співних правовідносин) (далі - Господарський кодекс України) та ст. 979 Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ст. 981 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 18 Закону України "Про страхування", чинного на час спірних правовідносин, договір страхування укладається в письмовій формі, а також може укладатись шляхом видачі страховиком страхувальникові страхового свідоцтва (поліса, сертифіката).

За визначенням ст. 8 Закону України "Про страхування"страховим ризиком є певна подія, на випадок якої проводиться страхування і яка має ознаки ймовірності та випадковості настання.

Страховим випадком є подія, передбачена договором страхування або законодавством, яка відбулася і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхової суми (страхового відшкодування) страхувальнику, застрахованій або іншій третій особі.

Відповідно до п. 2.4 Частини 2 Договору страхування страховий випадок - подія, передбачена даним Договором, яка відбулася у місці дії Договору і з настанням якої виникає обов`язок страховика здійснити виплату страхового відшкодування страхувальнику (вигодонабувачу) на умовах цього Договору.

За умовами п. 5.1 Частини 1 Договору страхування страховим випадком за цим Договором є: пошкодження та/або знищення застрахованого майна внаслідок наступних страхових ризиків - пожежі, вибуху, удару блискавки, падіння пілотованих літаючих апаратів, атмосферних стихійних явищ, паводку, землетрусу, тиску снігового (льодового) шару, дії води, протиправних дій третіх осіб, наїзд наземних транспортних засобів (страхування майна); виникнення обов`язку страхувальника відшкодувати третім особам шкоду/збитки, завдану їх майну, що сталася внаслідок експлуатації застрахованого майна під час строку дії цього Договору (страхування відповідальності).

Також згідно п. 5.9 Частини 2 Договору страхування сторони узгодили, що страховим випадком є пошкодження та/або знищення застрахованого майна внаслідок: протікання будь-якої рідини внаслідок аварії системи водопроводу, опалення, каналізації, пожежогасіння, резервуарів, в тому числі внаслідок аварії (проривання) приладів та/або обладнання, що стаціонарно з`єднані з такими системами в процесі їх використання за прямим призначенням, що відбулися у місці дії Договору, або поза ним; проникнення води або інших рідин із сусідніх приміщень, які не належать страхувальнику.

Як зазначає позивач у позовній заяві та встановлено судом за матеріалами справи, а також не заперечувалось відповідачем, 15.08.2022 сталось залиття застрахованого у позивача майна - квартири АДРЕСА_1 , належного на праві власності страхувальнику позивача - ОСОБА_1 .

Факт залиття квартири АДРЕСА_3 зафіксовано в Акті про залиття від 16.08.2022, складеному комісією у складі начальника відділу аварійно-ремонтної служби і технічного обслуговування ОСОБА_3, інженера-енергетика ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» ОСОБА_4, слюсаря-сантехніка ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» ОСОБА_2 , представника квартири АДРЕСА_1 , та затвердженого директором ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» ОСОБА_5 (далі - Акт про залиття).

Так, згідно Акту про залиття при огляді квартири виявлено, що зона кухні загальною площею 15,9 кв.м: стеля, оздоблена шпаклівкою та пофарбована - пошкоджено оздоблення загальною площею 0,25 кв.м; стіни, оздоблені шпаклівкою та пофарбовані, підлога, оздоблена плиткою - пошкоджень не зазнали; колона із загальнобудинковими стояками ХВП, ГВП та господарсько-побутового водовідведення, оздоблена шпаклівкою та пофарбована - наявні слідки залиття в місцях примикання до стелі (загальною площею 1, 0 кв.м) та до підлоги (загальною площею 0, 6 кв.м), та на самій колоні (загальною площею 0, 06 кв.м). Оскільки під час обстеження, колона волога на дотик та не висохла, через декілька днів можливі прояви нових місць пошкодження колони. По периметру колони відклеївся плінтус кухонної стільниці. Під стільницею, в зоні розташування лічильників обліку холодного та гарячого водопостачання присутня волога та пліснява. Внаслідок потрапляння води на поверхні кухонних меблів, вони також зазнали пошкодження. Пошкоджено три полички, дверцята та стільниця в місці примикання до колони.

Згідно висновків, викладених в Акті про залиття зафіксовано, затоплення квартири АДРЕСА_4 , відбулось через міжповерхове перекриття по сантехнічній ніші (кухня) з квартири АДРЕСА_5 (5-й поверх), що розташована поверхом вище, внаслідок пошкодження П-подібного компенсатора загальнобудинкового стояка системи гарячого водопостачання в сантехнічній ніші квартири АДРЕСА_6 (7-й поверх). Візуально визначити причину пошкодження ділянки П-подібного компенсатора загальнобудинкового стояка системи гарячого водопостачання не можливо. Необхідно звернутись до відповідних організацій для проведення експертизи пошкодженої ділянки П-подібного компенсатора загальнобудинкового стояка системи гарячого водопостачання для отримання експертного висновку причини пошкодження даної ділянки стояка.

Відтак, за змістом наданого позивачем Акту про залиття застраховане позивачем майно - квартира АДРЕСА_1 , отримало пошкодження внаслідок залиття через міжповерхове перекриття, спричинене пошкодженням ділянки П-подібного компенсатора загальнобудинкового стояка системи гарячого водопостачання в сантехнічній ниші квартири АДРЕСА_6 (7-й поверх).

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 988 Цивільного кодексу України страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором.

За змістом п. 3 ч.1 ст. 20 Закону України "Про страхування", чинного на час спірних правовідносин, до обов`язків страховика, зокрема, належить при настанні страхового випадку у передбачений договором строк виплата страхового відшкодування, яке ч. 16 ст. 9 даного Закону визначено як страхова виплата, яка здійснюється страховиком у межах страхової суми за договорами майнового страхування і страхування відповідальності при настанні страхового випадку.

При цьому, розмір страхової суми та (або) розміри страхових виплат визначаються за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених чинним законодавством. Страхове відшкодування не може перевищувати розміру прямого збитку, якого зазнав страхувальник.

Згідно ч. 1 ст. 25 Закону України "Про страхування"виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акту (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Аналогічні приписи містяться в ч. 1, 2 ст. 990 Цивільного кодексу України, згідно яких страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката); страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

За умовами положень пп. 9.1.3, 9.1.8 та 9.1.11 Частини 2 Договору страхування при настанні події, що може бути визнана страховим випадком, страхувальник, зокрема, протягом 24 годин з моменту, як стало відомо, якщо цьому не перешкоджали об`єктивні причини, повідомити страховика про подію, що може бути визнана страховим випадком, за наведеними у пп. 9.1.3. Частини 2 Договору страхування номерами телефонів; протягом трьох робочих днів після настання події, що може бути визнана страховим випадком надати страховику письмову заяву про таку подію згідно форми, наданої страховиком; надати страховику письмову заяву про виплату страхового відшкодування.

Судом за матеріалами справи встановлено, що страхувальник - гр. ОСОБА_1 звернулась до страховика - ПАТ «СГ «ТАС» із Заявою від 07.10.2022 №01135/51/2022/101 про виплату на рахунок страхувальника страхового відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок залиття водою квартири АДРЕСА_1 за Договором. Копія вказаної заяви наявна в матеріалах справи.

Розділом 10 Частини 2 Договору страхування передбачено, зокрема, перелік документів, необхідних для виплати страхового відшкодування, серед яких: заява про настання страхового випадку, яка має включати перелік та вартість пошкодженого та/або знищеного (викраденого) майна; заява про виплату страхового відшкодування; копію Договору; технічний паспорт на будівлю чи квартиру (п. 10.1-10.4 Частини 2 Договору страхування).

За умовами п. 10.5 Частини 2 Договору страхування документи, що підтверджують факт та причини (можливі причини) настання страхового випадку, що надаються страхувальником (згідно пп. 10.1.5) - довідки комунальних та/або експлуатаційних підприємств (зокрема, житлово-комунальних підприємств); забезпечуються страховиком (згідно пп.10.5.2-10.5.4) - довідки державних органів про подію; акт огляду, складений страховиком; експертний висновок (у випадку ініціювання та проведення експертизи страховиком).

Відповідно до п. 10.12 Частини 2 Договору страхування страхове відшкодування може бути виплачено лише після отримання страховиком всіх документів, зазначених в розділі 10 Частини 2 Договору страхування (зокрема, документів, що підтверджують факт та причини настання збитків, майновий інтерес страхувальника/вигодонабувача, розмір збитків, а також результатів експертиз, замовлених страховиком).

За умовами п. 11.2 Частини 2 Договору страхування сума страхового відшкодування розраховується за формулою = розмір матеріального збитку + застраховані витрати - інші суми (визначені п. 11.8 Частини 2 Договору страхування).

Коефіцієнт зносу не застосовується (пп. 11.2.2 Частини 2 Договору страхування).

За умовами пп. 11.5.2 розмір матеріального збитку визначається на розсуд страховика, зокрема, на підставі експертного висновку, складеного спеціалізованою організацією (сертифікованим експертом), що призначається страховиком.

Відповідно до пп. 11.8.1 Частини 2 Договору страхування розмір страхового відшкодування зменшується, зокрема, на розмір франшизи.

За умовами пп. 12.1.1 Частини 2 Договору страхування протягом двадцяти робочих днів після отримання необхідних документів, вказаних в Розділі 10 Частини 2 Договору страхування страховик складає страховий акт з визначенням розміру страхового відшкодування або про відмову у виплаті страхового відшкодування за формою, встановленою страховиком.

Виплата страхового відшкодування, відповідно до п. 12.2 Частини 2 Договору страхування, здійснюється страховиком протягом десяти робочих днів за дати підписання страхового акту.

Відповідно до виконаного суб`єктом оціночної діяльності ФОП Ільченко Денисом Валерійовичем на замовлення ПАТ «СГ «ТАС» Звіту № 01/135-1 від 07.10.2022 про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку, завданого об`єкту оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 (далі - Звіт), розмір матеріального збитку станом на 16.08.2022 становить 101 818,90 грн. (без ПДВ) та 122 182,68 грн. (з ПДВ).

При цьому, до вказаного Звіту додано, зокрема, фотографії об`єкта оцінки та акт огляду пошкодженого майна з описом пошкоджень, вартість та види робіт складений суб`єктом оціночної діяльності за участі Мілютіної І.В.

У зв`язку зі зверненням страхувальника до позивача із Заявою від 07.10.2022 №01135/51/2022/101 про виплату страхового відшкодування шкоди, позивачем як страховиком згідно умов Договору страхування було визнано вищезазначену подію від 15.08.2022 страховим випадком та прийнято рішення про виплату страхового відшкодування у загальній сумі 101 318,90 грн., про що складено Страховий акт № 01288/51/522 від 13.10.2022 з розрахунком страхового відшкодування, копія якого наявна в матеріалах справи.

За змістом вказаного Страхового акту № 01288/51/522 від 13.10.2022 сума страхового відшкодування, що належить до виплати страхувальнику становить 101 318,90 грн. (без ПДВ) та визначена за вирахуванням врахуванням франшизи за Договором страхування (101 818, 90 грн. - 500, 00 грн. = 101 318, 90 грн.).

Відповідно до вказаного Страхового акту № 01288/51/522 від 13.10.2022, Заяви страхувальника від 07.10.2022 №01135/51/2022/101 про виплату страхового відшкодування шкоди, сума страхового відшкодування у розмірі 101 318,90 грн. (без ПДВ) була виплачена позивачем безпосередньо на рахунок страхувальника - гр. ОСОБА_1 , що підтверджується платіжною інструкцією № 294916 від 17.10.2022 на суму 101 318,90 грн., копія якої долучена до матеріалів справи.

Відповідно до ст. 1192 Цивільного кодексу України розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Отже, наявність Звіту № 01/135-1 від 07.10.2022 про незалежну оцінку з визначення розміру матеріального збитку, завданого об`єкті оцінки, що розташований за адресою: АДРЕСА_2 , платіжної інструкції № 294916 від 17.10.2022 на суму 101 318,90 грн. (без ПДВ) за висновками суду, є достатніми доказами фактично здійснених позивачем витрат по виплаті страхового відшкодування, які виникли внаслідок пошкодженого внаслідок залиття застрахованого майна.

В свою чергу, заперечень щодо факту здійснення позивачем виплати страхового відшкодування за Договором страхування страхувальнику гр. ОСОБА_1 внаслідок пошкодження 15.08.2022 об`єкта страхування - квартири АДРЕСА_1 , відповідачем суду не надано.

За таких обставин суд доходить висновку, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем умов Договору страхування, а саме виплати страхового відшкодування страхувальнику в розмірі 101 318, 90 грн. без ПДВ у зв`язку із настанням страхового випадку шляхом перерахування зазначеної суми безпосередньо на рахунок страхувальника гр. ОСОБА_1 .

Як зазначалось судом вище, подія, яка сталась 15.08.2022 та внаслідок якої відбулось залиття квартири АДРЕСА_1 , що, у свою чергу призвело до завдання шкоди застрахованому майну, за Договором страхування визначена сторонами як страховий випадок, та майнова шкода, яка завдана страхувальникові позивача, була відшкодована останнім відповідно до умов Договору страхування.

За змістом статей 512, 514 Цивільного кодексу України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, установлених законом. До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 27 Закону України "Про страхування" та статтею 993 Цивільного кодексу України передбачено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Отже, у разі виплати страховою компанією страхового відшкодування на підставі договору добровільного майнового страхування до неї у межах фактичних витрат від потерпілої особи переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки (стаття 993 ЦК України). У таких правовідносинах відбувається передача (перехід) права вимоги від страхувальника (вигодонабувача) до страховика. Нового зобов`язання з відшкодування збитків при цьому не виникає, оскільки відбувається заміна кредитора, а саме потерпілий (страхувальник) передає страховику своє право вимоги до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

Таким чином, за суброгацією відбувається лише зміна осіб у вже наявному зобов`язанні (зміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. Це означає, що одна особа набуває прав і обов`язків іншої особи у конкретних правовідносинах. У процесуальному відношенні страхувальник передає свої права страховику на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав.

Натомість, при регресі (стаття 1191 ЦК України) одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається, тобто зазначені інститути мають різний режим правового регулювання. Так, регрес регулюється загальними нормами цивільного права, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК України встановлений особливий правовий режим.

Отже, суброгація допускається тільки у договорах майнового страхування і правовою підставою її застосування є стаття 993 Цивільного кодексу України та стаття 27 Закону України "Про страхування", а частина перша статті 1191 Цивільного кодексу України - визначає право зворотної вимоги (регресу).

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 29.01.2018 у справі №910/2351/17 та від 04.11.2019 у справі №910/8392/16.

Судом встановлено, що відносини між ПАТ «СГ «ТАС» як страховиком та гр. ОСОБА_1 як страхувальником врегульовані укладеним Договором добровільного комплексного страхування майна та відповідальності «ПОВНИЙ ЖИТЛОЗАХИСТ» №FO-01339558 від 20.05.2022, а тому з моменту виплати страхового відшкодування до страховика переходить, в межах фактичних витрат, право вимоги, що має страхувальник по відношенню до осіб, відповідальних за завданий збиток.

З урахуванням вищевикладеного суд доходить висновку про наявність підстав для застосування до спірних договірних відносин, що мають місце у даній справі, статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", чинного на час спірних правовідносин.

Відтак, оскільки ПАТ «СГ «ТАС» здійснено виплату суми страхового відшкодування в розмірі 101 318,90 грн. за Договором страхування на користь гр. ОСОБА_1 , позивачем набуто право вимоги виплаченої суми страхового відшкодування на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статті 27 Закону України "Про страхування", чинного на час спірних правовідносин, у порядку суброгації до осіб, відповідальних за завдані збитки.

Суд зазначає, що відносини, які виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та управління побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках, врегульовано Законом України "Про житлово-комунальні послуги", відповідно до ст. 1 якого житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Згідно зі статтею 5 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" до житлово-комунальних послуг належать, зокрема, послуга з управління багатоквартирним будинком, яка включає:

- забезпечення утримання спільного майна багатоквартирного будинку, зокрема прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, якщо прибудинкова територія, за даними Державного земельного кадастру, знаходиться у власності або користуванні співвласників багатоквартирного будинку відповідно до вимог законодавства, виконання санітарно-технічних робіт, обслуговування внутрішньобудинкових систем (крім обслуговування внутрішньобудинкових систем, що використовуються для надання відповідної комунальної послуги у разі укладення індивідуальних договорів з обслуговуванням внутрішньобудинкових систем про надання такої послуги, за умовами яких обслуговування таких систем здійснюється виконавцем), утримання ліфтів тощо;

- купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна багатоквартирного будинку;

- поточний ремонт спільного майна багатоквартирного будинку;

- інші додаткові послуги, які можуть бути замовлені співвласниками багатоквартирного будинку;

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що учасниками правовідносин у сфері надання житлово-комунальних послуг є: споживачі (індивідуальні та колективні); управитель; виконавці комунальних послуг.

В свою чергу, відносини, що виникають у процесі реалізації прав та виконання обов`язків власників квартир та нежитлових приміщень як співвласників багатоквартирного будинку, регулюються нормами Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку".

Так, відповідно до частини 1 статті 9 вказаного Закону управління багатоквартирним будинком здійснюється його співвласниками. За рішенням співвласників усі або частина функцій з управління багатоквартирним будинком можуть передаватися управителю або всі функції - об`єднанню співвласників багатоквартирного будинку (асоціації об`єднань співвласників багатоквартирного будинку).

Пунктом 7 частини 1 статті 1 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" зазначено, що управитель багатоквартирного будинку (далі - управитель) - фізична особа - підприємець або юридична особа - суб`єкт підприємницької діяльності, яка за договором із співвласниками забезпечує належне утримання та ремонт спільного майна багатоквартирного будинку і прибудинкової території та належні умови проживання і задоволення господарсько-побутових потреб.

Таким чином, з наведених положень закону вбачається, що управителем є особа, яка надає житлово-комунальні послуги з управління багатоквартирним будинком та зобов`язана забезпечувати належне утримання спільного майна багатоквартирного будинку, у тому числі, забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.

Відповідно до пункту 2.1 Порядку визначення виконавця житлово-комунальних послуг, затвердженого Наказом Держжитлокомунгоспу України від 25.04.2005 №60, виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків може бути визначений суб`єкт господарювання, з яким досягнуто згоди про надання таких послуг та який відповідає вимогам пункту 1.3 Порядку (провадить господарську діяльність з надання послуг з управління будинком).

Згідно визначень, які містяться у Правилах утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 17.05.2005 №76 (далі - Правила № 76), виконавець послуг - суб`єкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; управитель - особа, яка за договором з власником чи балансоутримувачем здійснює управління будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд (далі - управління будинком) і забезпечує його належну експлуатацію відповідно до закону та умов договору; утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до Розділу 2 Правил №76 технічне обслуговування жилих будинків - комплекс робіт, спрямованих на підтримку справності елементів будівель чи заданих

параметрів та режимів роботи технічного обладнання. Система технічного обслуговування жилих будинків повинна забезпечувати безпечне та безперебійне функціонування будинків, інженерних мереж та обладнання протягом установленого терміну служби будинку.

Технічне обслуговування жилих будинків включає роботи з контролю за його станом, забезпечення справності, працездатності, наладки і регулювання інженерних систем тощо.

Послуга із технічного обслуговування жилих будинків передбачає, зокрема, виконання організацію і планування поточного ремонту (п. 2.4 Правил №76) та організацію і планування капітального ремонту (п. 5.2 Правил №76).

Поточний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає систематичне та своєчасне підтримання експлуатаційних якостей та попередження передчасного зносу конструкцій і інженерного обладнання. Поточний ремонт повинен проводитись з періодичністю, яка забезпечує ефективну експлуатацію будівлі з моменту завершення його будівництва (капітального ремонту, реконструкції) до моменту постановки на черговий капітальний ремонт або реконструкцію.

Капітальний ремонт - комплекс ремонтно-будівельних робіт, який передбачає заміну, відновлювання та модернізацію конструкцій і обладнання будівель у зв`язку з їх фізичною зношеністю та руйнуванням, поліпшення експлуатаційних показників, а також покращення планування будівлі і благоустрою території без зміни будівельних габаритів об`єкта.

Відповідно до п. 2.1. Правил № 76 одним із обов`язків виконавця є здійснення технічного огляду жилих будинків, що включає проведення планових та позапланових оглядів.

Планові огляди житлових будинків розподіляються на загальні та профілактичні.

Періодичність профілактичного обслуговування елементів жилих будинків, а саме покрівлі та систем водопроводу, каналізації та гарячого водопостачання у житлових будинках, повинно проводитись не рідше ніж кожні 3-6 місяців (додаток 2 до п. 2.1.5 Правил № 76).

Загальні огляди передбачають комплексне обстеження комісією елементів приміщень будинку, а також їх зовнішнього благоустрою з метою визначення технічного і санітарного стану, виявлення несправностей і прийняття рішень щодо їх усунення, а також визначення готовності будинків до експлуатації в наступний період. Загальний огляд проводиться з періодичністю два рази на рік - навесні та восени (весняний та осінній огляди). Форма акта загального огляду жилого будинку наведена у додатку 1.

Профілактичне обслуговування будинків є складовою технічного обслуговування і полягає в усуненні дрібних несправностей елементів будинків з метою забезпечення їх безперебійної роботи, а також попередження порушень санітарно-гігієнічних вимог до приміщень будинків, налагодження та регулювання окремих видів технічних пристроїв.

Згідно з п. 2.3.7 Правил № 76 технічне обслуговування внутрішньобудинкових систем тепло-, водопостачання, водовідведення і зливової каналізації та витрати на виконання цих робіт здійснюються відповідно до законодавства.

Відповідно до п. 4.4.2 Правил № 76 інженерно-технічні працівники виконавця послуг повинні знати вузли несучих конструкцій і стан покрівлі, особливо в місцях сполучення з водостоками, будівельними конструкціями та устаткуванням, що проходить через покрівлю.

Згідно з п. 5.3.4 Правил № 76 під час обслуговування системи водопроводу і каналізації необхідно регулярно проводити огляд санітарно-технічного устаткування, водопровідно-каналізаційних систем та будинкових засобів обліку та регулювання води на них, контролюючи промерзання трубопроводів, витік води та ін.

Отже, експлуатуючою будинок організацією (управителем будинку) є організація, яка утримує на балансі відповідне майно, веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом, тобто є виконавцем житлово-комунальних послуг з управління, утримання будинку та прибудинкової території.

При цьому, частинами 1 та 2 статті 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин, встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно із частиною 1 статті 225 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин, до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Таким чином, стягнення збитків є видом цивільно-правової відповідальності.

Відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками; вини та встановлення заходів, вжитих стороною для одержання такої вигоди.

Статтею 614 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом. Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання. Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, посилається на приписи ст.1, 24 Закону України від 24 червня 2004 року № 1875-IV "Про житлово-комунальні послуги", який втратив чинність 01.05.2019 у зв`язку з введенням в дію Закону України від 09.11.2017 № 2189-VIII «Про житлово-комунальні послуги», Правила № 76 та зазначає, що матеріальна шкода, яка була завдана власнику квартири № 215 за адресою: м. Київ, вул. Генерала Шаповала, 2А, знаходиться у причинно-наслідковому зв`язку з неналежним станом загальнобудинкового обладнання, трубопроводу, що перебуває у межах відповідальності та управління відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС», із незабезпеченням відповідачем належного утримання стояка системи гарячого водопостачання з метою попередження подібних випадків.

Отже, враховуючи норми ст. 993 Цивільного кодексу України та ст. 27 Закону України «Про страхування», ПАТ «СК «ТАС», виплативши страхове відшкодування потерпілому за Договором страхування, отримав від останнього права кредитора до ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» як особи, винної у завданні шкоди третім особам внаслідок незабезпечення належного стану загальнобудинкового стояка системи гарячого водопостачання у будинку АДРЕСА_7 , технічне обслуговування якого було покладено на відповідача, та, відповідно, звернувся до вказаної особи з вимогами про виплату страхового відшкодування у розмірі 101 318, 90 грн. в судовому порядку.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

При цьому, відповідачем не надано суду жодних доказів на підтвердження відсутності боргу або письмових пояснень щодо неможливості надання таких доказів.

Відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсними чи розірвання Договору добровільного комплексного страхування майна та відповідальності «ПОВНИЙ ЖИТЛОЗАХИСТ» №FO-01339558 від 20.05.2022 та/або його окремих положень суду не надано.

Разом з цим, заперечуючи проти позову відповідач вказує на те, що не дивлячись на визначення ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» відповідно до Розпорядження Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації № 530 від 08.08.2014 балансоутримувачем, зокрема, житлового будинку АДРЕСА_7 , разом з об`єктами комунального призначення до створення у вказаних комплексах об`єднання співвласників багатоквартирних будинків, фактично на баланс відповідачу вказаний будинок не передавався, при цьому будинок будувався за кошти приватних інвесторів і після передачі приміщень будинку забудовником інвесторам, будинок став спільною сумісною власністю всіх власників багатоквартирного будинку.

Так, відповідно до п. 2.2 Статуту Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС», затвердженого протоколом Загальних зборів учасників ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» б/н від 16.11.2020, до предмету діяльності якого належить, зокрема, але не виключно комплексне обслуговування об`єктів, в т.ч. управління житлом та іншим нерухомим майном у співвласності, діяльність житлово-експлуатаційних контор; управління нерухомим майном за винагороду або на основі контракту; постачання пари, гарячої води та кондиціонованого повітря; збір, очищення та постачання води.

В матеріалах справи наявний Акт готовності об`єкта до експлуатації від 09.03.2011 року, згідно якого визнано готовим до експлуатації закінчений будівництвом об`єкт - Будівництво житлового комплексу з вбудовано - прибудованими приміщеннями громадського призначення та підземним паркінгом на вул. Механізаторів (вул. Генерала Шаповала) 2 у Солом`янському районі м. Києва, 4 черга, житлова частина будинку АДРЕСА_7 , підписаний, в тому числі, експлуатуючою організацією ТОВ «Житло комфорт сервіс».

Окрім цього відповідно до Розпорядження Солом`янської районної у місті Києві державної адміністрації № 530 від 08.08.2014 ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» було визначено балансоутримувачем, зокрема, житлового комплексу «Ізумрудний» на АДРЕСА_1 разом з об`єктами комунального призначення до створення у вказаних комплексах об`єднання співвласників багатоквартирних будинків.

При цьому, доказів створення відповідно до Закону України "Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку" та Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" у будинку АДРЕСА_7 співвласниками багатоквартирного будинку об`єднання (ОСББ) з метою управління багатоквартирним будинком, відповідачем як станом на момент настання страхового випадку, так і на момент розгляду спору по суті суду на надано.

Також матеріали справи не містять будь - яких доказів які б підтверджували ту обставину, що обслуговуванням зазначеного будинку займається інший суб`єкт господарювання, відмінний від відповідача.

Таким чином, суд доходить висновку, що на час настання страхового випадку 16.08.2022 відповідальність за належне утримання будинку АДРЕСА_7 , його технічне обслуговування та утримання внутрішньобудинкових систем покладено на відповідача.

Згідно з положеннями статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" споживач має право одержувати своєчасно та належної якості житлово-комунальні послуги згідно із законодавством і умовами укладених договорів, а також на відшкодування збитків, завданих його майну, шкоди, заподіяної його життю або здоров`ю внаслідок неналежного надання або ненадання житлово-комунальних послуг та незаконного проникнення в належне йому житло (інший об`єкт нерухомого майна).

Так, за приписами частини 4 статті 136 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до висновку, викладеного у постанові Об`єднаної Палати Верховного Суду від 05.12.2022 у справі № 214/7462/20 (провадження № 61-21130сво21), у разі встановлення конкретної особи, яка завдала шкоду, відбувається розподіл тягаря доказування: позивач повинен довести наявність шкоди та причинний зв`язок, відповідач доводить відсутність протиправності та вину.

В контексті вищевикладеного та з урахуванням встановлених під час розгляду справи обставин суд зазначає, що у даному випадку особою, відповідальною за завдання шкоди гр. ОСОБА_1 внаслідок залиття квартири АДРЕСА_3 через пошкодження загальнобудинкового стояка системи гарячого водопостачання у будинку АДРЕСА_7 , є саме ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС», яке фактично виконує функції експлуатуючої організації та надає послуги з утримання будинку, споруд та прибудинкової території, та на яке покладено обов`язок забезпечувати своєчасність надання, безперервність і відповідну якість комунальних послуг, а також проведення періодичного комплексного обстеження внутрішньобудинкових систем та їх ремонту у разі такої необхідності, відтак позивачем правомірно пред`явлено позов саме до даного відповідача.

Разом з цим, доказів на спростування наявності вини, а також розміру завданої гр. ОСОБА_1 майнової шкоди ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» суду не надано.

Окрім цього, за відсутності відповідних заперечень відповідача в частині розміру понесених збитків, позаяк відповідач у відзиві зазначив про незгоду з Актом про залиття від 16.08.2022 як таким, що ґрунтується на припущеннях, та Звітом про незалежну оцінку № 01/135-1 від 07.10.2022, складеним тільки за участі суб`єкта оціночної діяльності та страхувальника, ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» також не скористалося правом звернення з клопотанням про призначення у справі судових будівельно-технічної або оціночної експертизи.

При цьому суд визнає необґрунтованими посилання відповідача на те, що будинок фактично не був переданий на баланс ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС», позаяк вказані обставини спростовуються наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами.

Також не доведено відповідачем і ту обставину, що після передачі останньому на баланс будинку АДРЕСА_7 та на момент настання події, внаслідок якої майну гр. ОСОБА_1 завдано майнової шкоди, у спірний період часу відповідач не виконував функції щодо утримання спільного майна будинку і його технічного обслуговування та проведення його поточного і капітального ремонту як експлуатуюча організація від імені всіх співвласників спільного майна.

Суд зазначає, що відповідно до частини 2 статті 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" кожний співвласник несе зобов`язання щодо належного утримання, експлуатації, реконструкції, реставрації, поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна багатоквартирного будинку пропорційно до його частки співвласника.

Тобто, вказаною нормою закону покладено на співвласника обов`язок брати майнову участь у витратах на утримання будинку та прибудинкової території шляхом повної та своєчасної оплати експлуатаційних та комунальних платежів.

Наразі, матеріали справи не містять доказів наявності заборгованості з оплати витрат на утримання майна багатоквартирного будинку з боку співвласників та/або невиконання останніми відповідних зобов`язань з майнової участі у витратах на утримання будинку, що, в свою чергу, не звільняє відповідача від відповідальності за стан утримання внутрішньобудинкових систем.

За таких обставин, безпосередні обов`язки по забезпеченню технічної справності спільного майна, внутрішньобудинкових систем і інженерного обладнання будинку (у тому числі загальнобудинкового стояка системи гарячого водопостачання) шляхом здійснення технічного обслуговування, виконання поточного та капітального ремонту, ліквідації аварійних ситуацій тощо покладаються саме на експлуатаційну організацію (управителя будинку), яка отримує за надання таких послуг від співвласників будинку оплату вартості експлуатаційних та комунальних витрат.

В свою чергу, передбачений статтею 7 Закону України "Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку" обов`язок співвласника відшкодовувати збитки, завдані майну інших співвласників та спільному майну багатоквартирного будинку, виникає у разі встановлення винних протиправних дій такого співвласника або групи співвласників, внаслідок яких завдано шкоди майну.

В частині посилання відповідача на те, що наданий позивачем Акт про залиття не є належним та допустимим доказом у справі, оскільки не містить належних доказів неправомірних дій щодо залиття квартири відповідачем ґрунтується на припущеннях, а відтак відсутній причинно-наслідковий зв`язок між неправомірними між неправомірними діями та шкодою суд зазначає, що наявність шкоди та причинний зв`язок позивач може доводити будь-якими засобами доказування.

Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 22.02.2023 у справі № 263/14437/19 (провадження № 61-13709св21).

Додатково суд наголошує, що невідповідність акту про залиття формі типового зразка не спростовує його зміст.

Відповідно до пункту 2.3.6 Правил №76 у разі залиття, аварії квартир складається відповідний акт (додаток 4).

Форма акту закріплена в Додатку №4 до вказаних Правил №76, згідно з якою в акті повинно бути відображено: дата складання акту, ПІБ та посади членів комісії, ПІБ власника (наймача, орендаря) квартири (приміщення), що зазнало шкоди, причини залиття, висновки комісії (хто заподіяв шкоду, що необхідно зробити).

Разом з цим, Верховний Суд у постанові від 22.02.2023 у справі № 263/14437/19 вказав, що зазначені Правила не передбачають можливість встановлення вказаних обставин залиття виключно актом, складеним за формою Додатку 4, а в пункті 2.3.6. Правил передбачено лише можливість складення такого акту у разі залиття, аварії квартир.

Суд зауважує, що Акт про залиття складений та підписаний комісією у складі працівників відповідача ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» - начальника відділу аварійно-ремонтної служби і технічного обслуговування ОСОБА_3 , інженера-енергетика ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» ОСОБА_4, слюсаря-сантехніка ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» ОСОБА_2 та затверджений директором ТОВ «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» ОСОБА_5 без будь-яких застережень до його форми чи змісту.

В свою чергу, факт залиття квартири АДРЕСА_1 , яка належить гр. ОСОБА_1 та пошкодження приміщення кухні-студії та ванної та кладової підтверджується наявним в матеріалах справи Актом огляду пошкодженого майна № 215 від 16.08.2022 та Додатком №1 до нього, який складений за участю представника незацікавленої особи - суб`єктом оціночної діяльності ФОП Ільченком Д.В.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини, саме відповідач, який фактично обслуговує спірний багатоквартирний будинок та не забезпечив належного технічного стану загальнобудинкового стояка системи гарячого водопостачання будинку, повинен нести відповідальність за залиття квартири, що належить гр. ОСОБА_1 .

Окрім цього, в разі наявності заперечень щодо факту завдання збитків, їх розміру та причинно-наслідкового зв`язку з встановленим судом фактом неналежного виконання відповідачем функції експлуатуючої організації та надання послуг з утримання будинку, відповідач не позбавлений права та можливості доведення своєї правової позиції належними та допустимими засобами доказування.

Натомість, враховуючи фактичні обставини справи, відповідачем належними засобами доказування не доведено відсутність у нього вини в залитті квартири АДРЕСА_1 , у зв`язку з чим суд дійшов висновку, що бездіяльність відповідача, а саме невжиття належних і достатніх заходів для організації технічної експлуатації мережі водопостачання, неналежному контролі за станом внутрішньобудинкових інженерних систем, а також невжитті профілактичних заходів для запобігання аварійним ситуаціям призвела до виникнення аварійної ситуації та залиття належного страхувальнику позивача майна загальною вартістю 101 318,90 грн.

Враховуючи вищевикладене, оскільки на момент прийняття рішення доказів на підтвердження факту виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо сплати позивачу суми виплаченого страхового відшкодування в добровільному порядку суду не надано, як і належних та допустимих доказів, що спростовують вищевикладені обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та відповідачем не спростовані, а тому вимога позивача про стягнення з відповідача 101 318, 90 грн. страхового відшкодування в порядку суброгації підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, виходячи з того, що позов доведений позивачем, обґрунтований матеріалами справи та відповідачем не спростований, суд дійшов висновку, що вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно положень Закону України "Про судовий збір" та відповідно до вимог пункту 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЖИТЛО КОМФОРТ СЕРВІС» (вул. Митрополита Василя Липківського, 45, м. Київ, 03035; код ЄДРПОУ 35932425) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова група «ТАС» (просп. Берестейський (Перемоги), 65, м. Київ, 03117; код ЄДРПОУ 30115243) 101 318 (сто одну тисячу триста вісімнадцять) грн. 90 коп. страхового відшкодування та 3 028 (три тисячі двадцять вісім) грн. 00 коп. судового збору.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 05 серпня 2026 року.

Суддя А.М. Селівон