Рішення № 138820340, 04.08.2026, Господарський суд Запорізької області

номер провадження справи 27/47/26

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04.08.2026 Справа № 908/957/26

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Дроздової Світлани Сергіївни, при секретарі судового засідання Вака В.С., розглянувши матеріали справи

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС» (вул. Олександра Халаменюка, 8, кім. 529, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код юридичної особи 41296740)

до відповідача: Фізичної особи-підприємця Тівакова Ігоря Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 178 023 грн 71 коп.

за участю представників

від позивача: Лобов М.О., адвокат, довіреність від 15.04.2026, в режимі відеоконференцзв`язку

від відповідача: Тіваков І.О., особисто, Кожевніков О.М., адвокат, ордер серія АЕ № 1504778 від 14.05.2026, в режимі відеоконференції

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС» через систему «Електронний суд» звернулося до Господарського суду Запорізької області із позовною заявою до Фізичної особи-підприємця Тівакова Ігоря Олексійовича про стягнення 155 555 грн 66 коп. основного боргу, 22 468 грн 05 коп. пені.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.04.2026 здійснено автоматизований розподіл позовної заяви між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/957/26 та визначено до розгляду судді Дроздовій С.С.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 22.04.2026 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС» залишена без руху.

24.04.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС» через підсистему «Електронний суд» сформовано заяву про усунення недоліків (зареєстрована 27.04.2026 за вх. № 9174/08-08/26).

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 30.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/957/26, присвоєно справі номер провадження 27/47/26. Розгляд справи призначено за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 30.04.2026 відповідачу запропоновано подати відзив протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше 13.05.2026.

Відповідно до поштового відправлення № R 068090689537, відповідач отримав ухвалу Господарського суду Запорізької області про відкриття провадження у справі від 30.04.2026 у справі № 908/957/26 04.05.2026.

19.05.2026 Фізична особа-підприємець Тіваков Ігор Олексійович подав через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано 19.05.2026 за вх. № 10964/08-08/26) відзив, проси суд позовні вимоги задовольнити частково, та стягнути з Фізичної особи-підприємця Тівакова Ігоря Володимировича на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС» заборгованість виключно в межах документально підтверджених поставок у розмірі 86 380 грн 06 коп. У задоволенні іншої частини позовних вимог, у тому числі щодо стягнення непідтвердженої суми заборгованості та штрафних санкцій відповідач просить суд відмовити.

21.05.2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС» подало через підсистему «Електронний суд» (зареєстровано 21.05.2026 за вх. № 11239/08-08/26) відповідь на відзив.

28.05.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС» через підсистему «Електронний суд» сформовано клопотання про долучення доказів (зареєстровано 29.05.2026 за вх. № 11755/08-08/26), у якому останній просить суд: долучити до матеріалів господарської справи № 908/957/26 за позовом ТОВ «СІЛЬВА ВІРДІС» до ФОП Тівакова Ігоря Олексійовича про стягнення заборгованості, копії наступних документів, що додаються; стягнути вказані витрати з ФОП Тівакова Ігоря Олексійовича на користь ТОВ «СІЛЬВА ВІРДІС».

Ухвалою суду від 29.05.2026 визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, розпочато розгляд справи зі стадії відкриття провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 30.06.2026.

Ухвалою суду 10.06.2026 задоволена заява представника позивача про проведення судового засідання 30.06.2026 об 11 год. 00 хв. та наступних судових засідань в режимі відеоконференції у справі 908/957/26 поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

29.06.2026 представником відповідача у справі адвокатом Кожевніковим О.М. в підсистемі «Електронний суд» сформована заява, у якій останній просить суд відкласти розгляд справи на іншу дату, оскільки представник відповідача, буде перебувати у іншому судовому засіданні по кримінальному провадженню, що виключає можливість бути присутнім у судовому засіданні. Доказів в обґрунтування заяви щодо підтвердження інформації викладеній у заяві представником відповідача не надано.

Ухвалою суду від 30.06.2026 підготовче провадження закрито, призначено справу до розгляду по суті 15.07.2026.

10.07.2026 представником відповідача у справі адвокатом Кожевніковим О.М. в підсистемі «Електронний суд» сформована заява про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції.

15.07.2026 суд розпочав розгляд справи по суті на підставі статті 201 ГПК України.

В судовому засіданні 15.07.2026 в порядку ст. 208 Господарського процесуального кодексу України суд заслухав вступне слово позивача та відповідача.

15.07.2026 в порядку ч. 2 ст. 216 Господарського процесуального кодексу України суд оголосив протокольну ухвалу про перерву в судовому засіданні до 04.08.2026 о 12 год. 00 хв.

30.07.2026 Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС» через підсистему «Електронний суд» сформовані додаткові пояснення у справі (зареєстровано 31.07.2026 за вх. № 16647/08-08/26).

Судове засідання 04.08.2026 проводилось в режимі відеоконференцзв`язку.

Відповідно до ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, далі ГПК України, суд під час судового розгляду справи здійснює повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу в порядку, передбаченому Положенням про Єдину судову інформаційно-комунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). За заявою будь-кого з учасників справи або за ініціативою суду повне фіксування судового засідання здійснюється за допомогою відеозаписувального технічного засобу (за наявності в суді технічної можливості та за відсутності заперечень з боку будь-кого з учасників судового процесу).

04.08.2026 в судовому засіданні представник позивача Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС» підтримує позовні вимоги на підставах викладених у позовній заяві. Зазначає, що між ТОВ «СІЛЬВА ВІРДІС» та Фізичною особою підприємцем Тіваковим Ігорем Олексійовичем укладено договір поставки № СВ 2025/09/09-1. Вказує, що на виконання умов зазначеного договору ТОВ «СІЛЬВА ВІРДІС» у вересні 2025 року поставило та передало у власність ФОП Тівакову Ігорю Олексійовичу лісову продукцію (деревину дров`яну) на загальну суму 182 891 грн 27 коп. Повідомляє, що виконання позивачем своїх зобов`язань за договором підтверджується видатковими накладними та специфікаціями: Специфікація № 1 від 09.09.2025 (видаткова накладна № 168 від 11.09.2025) на суму 37 335 грн 61 коп., Специфікація № 2 від 22.09.2025 (видаткова накладна №183 від 23.09.2025) на суму 36 814 грн 50 коп., Специфікація № 3 від 25.09.2025 (видаткова накладна №191 від 26.09.2025) на суму 39 545 грн 56 грн., Специфікація № 4 від 29.09.2025 (видаткова накладна № 192 від 30.09.2025) на суму 35 175 грн 60 коп., Специфікація № 5 від 30.09.2025 (видаткова накладна № 193 від 30.09.2025) на суму 34 020 грн 00 коп. Стверджує, що відповідач не виконав взяті на себе зобов`язання щодо сплати за наданий товар, у зв`язку із чим виникла заборгованість в сумі 178 023 грн 71 коп. Також, у відповідності до п. 6.2 Договору позивачем нарахована пеня в сумі 22 468 грн 05 коп. яка також заявлена до стягнення з відповідача в судовому порядку.

04.08.2026 Фізична особа-підприємець Тіваков Ігор Олексійович позовні вимоги позивача визнає частково, а саме в частині стягнення за заборгованості в сумі 86 380 грн 06 коп. за Специфікацією № 1 від 09.09.2025 (видаткова накладна № 168 від 11.09.2025) на суму 10 000 грн 00 коп. (із урахуванням часткової оплати в сумі 27 335 грн та 61 коп.), Специфікацією № 2 від 22.09.2025 (видаткова накладна №183 від 23.09.2025) на суму 36 814 грн 50 коп., Специфікацією № 3 від 25.09.2025 (видаткова накладна №191 від 26.09.2025) на суму 39 545 грн 56 грн. Стосовно Специфікації № 4 від 29.09.2025 (видаткова накладна № 192 від 30.09.2025) на суму 35 175 грн 60 коп. та Специфікації № 5 від 30.09.2025 (видаткова накладна № 193 від 30.09.2025) на суму 34 020 грн 00 коп., відповідач зазначає, що поставка за вказаними специфікаціями та видатковими накладними не підтверджені товарно-транспортними документами. Вважає, що саме на позивача покладався обов`язок доведення: факту реального перевезення товару; передачі кожної окремої партії; дати поставки; моменту виникнення обов`язку щодо оплати. Зазначає, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували передачу та перевезення товару щодо двох окремих поставок на суму понад 69 196,60 грн. Вказує, що за таких умов для підтвердження фактичного обсягу поставленої продукції необхідними є: належні транспортні документи; документи приймання; підтвердження фактичного обсягу переданої деревини, що прямо передбачено договором поставки №СВ 2025/09/09-1 від 09.09.2025 а саме пунктом 4.4. Також, зазначає, що у видаткових накладних № 192 від 30.09.2025 та № 193 від 30.09.2025 зазначені інші автомобілі для перевезення (які не належать відповідачу), ніж у видаткових накладних № 168 від 11.09.2025, №183 від 23.09.2025, №191 від 26.09.2025. Вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами фактичний обсяг поставленої продукції у заявленому розмірі. Також, відповідач вважає, що нарахування позивачем пені є передчасним та необґрунтованим.

04.08.2025 представник позивача не погоджується із запереченнями відповідача у справі. Зазначає, що основним документом, що підтверджує факт передачі товару від постачальника до покупця та перехід права власності, є видаткові накладні. Вказує на те, що товарно-транспортні накладні регулюють відносини між вантажовідправником, перевізником та вантажоодержувачем у межах договору перевезення і не є документом, від наявності якого залежить факт поставки товару за договором поставки, якщо цей факт підтверджений іншими первинними документами (видатковими накладними). Звертає увагу на те, що Специфікації №№ 4 і 5 (на відміну від попередніх) взагалі не передбачали надання товарно-транспортних накладних серед документів, що супроводжують поставку, а відповідач фактично визнав отримання товару за накладними №168, №183, №191 та наявність заборгованості за ними в розмірі 86 380 грн 06 грн.

04.08.2026, суд в порядку ст. 210 ГПК України дослідив докази у справі, 04.08.2026 на підставі ст. 217 ГПК України закінчив порядок з`ясування обставин та перевірки їх доказами і перейшов до судових дебатів ст. 218 ГПК України.

Судові дебати частина судового розгляду, що складаються з промов осіб, які беруть участь у справі.

Заслухавши представників позивача та відповідача,особисто відповідача дослідивши докази, суд згідно ст. 240 ГПК України оголосив вступну та резолютивну частини рішення, повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз`яснив порядок і строк його оскарження.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази, вислухавши представників позивача та відповідача, суд

УСТАНОВИВ:

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, способами захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

З огляду на статтю 509 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, вбачається, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

У відповідності до пункту 1 частини 2 статті 1 ЦК України договір є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків. Цивільні права і обов`язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Договір це категорія цивільного права, яка визначається як домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. До зобов`язань, що виникають з договорів, застосовуються загальні положення про зобов`язання, якщо інше не випливає із закону або самого договору. Як і будь-який право чин, він є вольовим актом, оскільки виражає спільну волю сторін, що втілюється у договорі. Змістом договору є, власне, ті умови, на яких сторони погоджуються виконувати договір, і вони мають дотримуватися взятих на себе зобов`язань.

09.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС», далі Постачальник, та Фізичною особою-підприємцем Тіваковим Ігорем Олексійовичем, далі Покупець, укладено договір поставки № СВ 2025/09/09-1 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується в порядку і строки, встановлені цим Договором, передати у власність Покупця Товар з доставкою автомобільним або залізничним транспортом за/на склади (станції), визначені в Специфікаціях до даного Договору (Додатках), а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його в асортименті, кількості, за ціною та на у мовах, визначених у цьому Договорі та в Специфікаціях до даного Договору.

Згідно із п. п. 3.3. та 3.5 Договору, умови оплати Товару узгоджуються сторонами в Специфікаціях (Додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього Договору. Покупець оплачує поставлений товар за цінами та в строки, що вказані в Специфікаціях.

Пунктом 4.4. Договору, сторони узгодили, що на поставлений Товар Постачальник надає Покупцю наступні документи: видаткову накладну; рахунок-фактуру; товарно-транспортну накладну при поставці автомобільним транспортом; інші додаткові документи, що визначається в Специфікаціях (Додатках).

Згідно із п. 4.5. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової (та/або товарнотранспортної) накладної в місці, що визначається в Специфікаціях (Додатках).

Умовами п. 5.3 Договору сторони угодили, що Покупець зобов`язаний: прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог Специфікацій до даного Договору; при виконанні своїх зобов`язань керуватися даним Договором та вимогами чинного законодавства України.

Відповідно до п.п. 6.2. та 6.3 Договору у випадку порушення Покупцем строків розрахунків за Договором Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення. Сплата штрафних санкцій не звільняє Сторони від виконання своїх зобов`язань за Договором.

Згідно із п.п. 10.1, 10.2, 10.3 Договору, він набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення печатками Сторін (за наявності) і діє до 31.12.2025. Закінчення строку дії даного Договору не звільняє Сторін від виконання своїх обов`язків. У разі відсутності письмової заяви однієї зі сторін про припинення або зміну Договору не пізніше ніж за 30 календарних днів до дати закінчення строку дії Договору, Договір вважається продовженим на кожен наступний календарний рік і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Відповідно до умов Договору Товариством з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС» та Фізичною особою-підприємцем Тіваковим Ігорем Олексійовичем складені, підписані та скріплені печатками Специфікації: № 1 від 09.09.2025 на суму 37335 грн 61 коп., №2 від 22.09.2026 на суму 36 814 грн 50 коп., № 3 від 25.09.2025 на суму 39 545 грн 56 коп., № 4 від 29.09.2025 на суму 35 175 грн 60 коп. та № 5 від 30.09.2025 на суму 34 020 грн 00 коп.

Відповідно до умов Специфікації №№ 1-5:

Фактична кількість лісової продукції, що відпускається вказується в видатковій накладній (п.2 Специфікацій).

Умови доставка: Доставка лісової продукції за рахунок Покупця. Адреса і дата навантаження на складі Чорноліське надлісництво, Богданівське лісництво, Філія «Центральний лісовий офіс «ДСГП «Ліси України». Завантаження за рахунок Покупця (п.3 Специфікацій).

Датою реалізації вважається дата вказана в видатковій накладній. Право власності на лісову продукцію вказану в п.1 даної специфікації та ризик випадкового знищення чи пошкодження ресурсів переходить від Постачальника до Покупця з дати вказаної в видатковій накладній на складі Чорноліське нвдлісництво, Богданівське лісництво, Філія «Центральний лісовий офіс «ДСГП «Ліси України» (п.4 Специфікацій).

Умови оплати: Шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Постачальника 100% оплата протягом 2-х (за специфікаціями №№1-3) / 10-х (за специфікаціями №№4-5) календарних днів з дати вказаної в видатковій накладній. Постачальник надає наступні оригінали документів: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок на оплату, При цьому за умовами специфікацій №№ 4, 5 Постачальник надає оригінали видаткової накладної та рахунку на оплату (п.5 Специфікацій).

Позивачем у справі виконані умови договору та поставлений товар на загальну суму 182 891 грн 27 коп., що підтверджується видатковими накладними:

- № 168 від 11.09.2025 на суму 37 335 грн 61 коп.(за Специфікацією № 1);

- № 183 від 23.09.2025 на суму 36 814 грн 50 коп.(за Специфікацією № 2);

- № 191 від 26.09.2025 на суму 39 545 грн 56 коп.(за Специфікацією № 3);

- № 192 від 30.09.2025 на суму 35 175 грн 60 коп.(за Специфікацією № 4);

- № 193 від 30.09.2025 на суму 34 020 грн 00 коп.(за Специфікацією № 5).

Відповідно до умов Договору та Специфікацій позивачем були складені наступні рахунки на оплату:

- № 168 від 11.09.2025 на суму 37 335 грн 61 коп.;

- № 183 від 23.09.2025 на суму 36 814 грн 50 коп.;

- № 191 від 26.09.2025 на суму 39 545 грн 56 коп.;

- № 192 від 30.09.2025 на суму 35 175 грн 60 коп.;

- № 193 від 30.09.2025 на суму 34 020 грн 00 коп.

Також, відповідно умов Специфікацій №№ 1-3 надані товарно-транспортні накладні:

- № 112 від 11.09.2025;

- № 124 від 23.09.2025;

- № 127 від 26.09.2025.

Відповідач свої зобов`язання щодо оплати за Договором здійснив частково в сумі 27 335 грн 61 коп. за видатковою накладною № 168 від 11.09.2025.

Оскільки, відповідач у справі - ФОП Тіваков І. О. не виконанав свої зобов`язання по сплаті за поставний товар на суму 155 555 грн 66 коп. встановлений Договором строк, Товариство з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС» звернулось до суду з позовом про стягнення заборгованості в сумі 155 555 грн 66 коп. та нарахованих відповідно до п. 6.2 Договору пені в сумі 22 468 грн 05 коп.

Проаналізувавши фактичні обставини справи, оцінивши представлені докази, суд вважає, що позовна заява підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 11 Цивільного кодексу України, далі ЦК України, встановлено, що підставою виникнення цивільних прав і обов`язків є договір.

Правовідносини сторін виникли на підставі договору поставки. Отже, до спірних правовідносин застосовуються положення законодавства про поставку та купівлю-продаж.

Згідно ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ч. 1 ст. 662 ЦК України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

За умовами ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Статтею 530 ЦК України передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно ст. 664 ЦК України, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар. Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування. Якщо з договору купівлі-продажу не випливає обов`язок продавця доставити товар або передати товар у його місцезнаходженні, обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент здачі товару перевізникові або організації зв`язку для доставки покупцеві.

Згідно із ст. 251 ЦК України, строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Частиною 1 ст. 252 ЦК України визначено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами.

Відповідно ст.ст. 525, 526 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не допускається. Зобов`язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно із п. п. 3.3. та 3.5 Договору, умови оплати Товару узгоджуються сторонами в Специфікаціях (Додатках), які після їх підписання є невід`ємною частиною цього Договору. Покупець оплачує поставлений товар за цінами та в строки, що вказані в Специфікаціях.

Згідно із п. 4.5. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової (та/або товарнотранспортної) накладної в місці, що визначається в Специфікаціях (Додатках).

Умовами п. 5.3 Договору сторони угодили, що Покупець зобов`язаний: прийняти та оплатити поставлені товари відповідно до вимог Специфікацій до даного Договору; при виконанні своїх зобов`язань керуватися даним Договором та вимогами чинного законодавства України.

Відповідно до умов п. 5 Специфікації №№ 1-5, умови оплати: Шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Постачальника 100% оплата протягом 2-х (за специфікаціями №№1-3) / 10-х (за специфікаціями №№4-5) календарних днів з дати вказаної в видатковій накладній. Постачальник надає наступні оригінали документів: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок на оплату, При цьому за умовами специфікацій №№ 4, 5 Постачальник надає оригінали видаткової накладної та рахунку на оплату.

Поставка позивачем виконана, що підтверджується видатковими накладними:

- № 168 від 11.09.2025 на суму 37 335 грн 61 коп.(за Специфікацією № 1), кінцевий строк оплати 13.09.2025;

- № 183 від 23.09.2025 на суму 36 814 грн 50 коп.(за Специфікацією № 2). кінцевий строк оплати 25.09.2025;

- № 191 від 26.09.2025 на суму 39 545 грн 56 коп.(за Специфікацією № 3), кінцевий строк оплати 06.10.2025;

- № 192 від 30.09.2025 на суму 35 175 грн 60 коп.(за Специфікацією № 4), кінцевий строк оплати 10.10.2025;

- № 193 від 30.09.2025 на суму 34 020 грн 00 коп.(за Специфікацією № 5), кінцевий строк оплати 10.10.2025.

Вказані видаткові накладні підписані позивачем та відповідачем та скріплені печатками.

Також, слід зазначити, що факт складання та підпитання видаткових накладних не заперечувався відповідачем, про що він особисто повідомив суду в судовому засіданні 04.08.2026.

Відповідач заперечує проти отримання товару за видатковими накладними № 192 від 30.09.2025 на суму 35 175 грн 60 коп. та № 193 від 30.09.2025 на суму 34 020 грн 00 коп., оскільки вказані поставки не підтверджені товарно-транспортними документами. Вважає, що саме на позивача покладався обов`язок доведення: факту реального перевезення товару; передачі кожної окремої партії; дати поставки; моменту виникнення обов`язку щодо оплати. Зазначає, що позивач не надав належних доказів, які б підтверджували передачу та перевезення товару щодо двох окремих поставок на суму понад 69 196,60 грн.

Вказані заперечення відповідача є документально необґрунтованими, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно до п. 1.1 Договору, Постачальник зобов`язується в порядку і строки, встановлені цим Договором, передати у власність Покупця Товар з доставкою автомобільним або залізничним транспортом за/на склади (станції), визначені в Специфікаціях до даного Договору (Додатках), а Покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його в асортименті, кількості, за ціною та на у мовах, визначених у цьому Договорі та в Специфікаціях до даного Договору.

Пунктом 4.4. Договору, сторони узгодили, що на поставлений Товар Постачальник надає Покупцю наступні документи: видаткову накладну; рахунок-фактуру; товарно-транспортну накладну при поставці автомобільним транспортом; інші додаткові документи, що визначається в Специфікаціях (Додатках).

Згідно із п. 4.5. Право власності на товар, а також ризик випадкової загибелі товару, переходять до Покупця в момент підписання відповідальною особою Покупця видаткової (та/або товарнотранспортної) накладної в місці, що визначається в Специфікаціях (Додатках).

Відповідно до умов Специфікації №№ 1-5:

Умови доставки: Доставка лісової продукції за рахунок Покупця. Адреса і дата навантаження на складі Чорноліське надлісництво, Богданівське лісництво, Філія «Центральний лісовий офіс «ДСГП «Ліси України». Завантаження за рахунок Покупця (п.3 Специфікацій).

Датою реалізації вважається дата вказана в видатковій накладній. Право власності на лісову продукцію вказану в п.1 даної специфікації та ризик випадкового знищення чи пошкодження ресурсів переходить від Постачальника до Покупця з дати вказаної в видатковій накладній на складі Чорноліське нвдлісництво, Богданівське лісництво, Філія «Центральний лісовий офіс «ДСГП «Ліси України» (п.4 Специфікацій).

Умови оплати: Шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок Постачальника 100% оплата протягом 2-х (за специфікаціями №№1-3) / 10-х (за специфікаціями №№4-5) календарних днів з дати вказаної в видатковій накладній. Постачальник надає наступні оригінали документів: видаткову накладну, товарно-транспортну накладну, рахунок на оплату, При цьому за умовами специфікацій №№ 4, 5 Постачальник надає оригінали видаткової накладної та рахунку на оплату (п.5 Специфікацій).

За загальним правилом фактом підтвердження здійснення господарської операції є саме первинні документи бухгалтерського обліку, до яких належать усі документи в їх сукупності, складені щодо господарської операції, що відповідають вимогам закону, зокрема ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, та відображають реальні господарські операції.

Відповідно до частин першої, другої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Вказаний перелік обов`язкових реквізитів документа кореспондується з пунктом 2.3. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88, згідно з яким первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у грошовому та за можливості у натуральних вимірниках), посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру операції та технології обробки даних до первинних документів можуть бути включені додаткові реквізити: печатка, ідентифікаційний код підприємства, установи з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, номер документа, підстава для здійснення операцій, дані про документ, що засвідчує особу-одержувача тощо. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Пунктом 2.4. вказаного Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою. Повноваження на здійснення господарської операції особи, яка в інтересах юридичної особи або фізичної особи - підприємця одержує основні засоби, запаси, нематеріальні активи, грошові документи, цінні папери та інші товарно-матеріальні цінності згідно з договором, підтверджуються відповідно до законодавства. Такі повноваження можуть бути підтверджені, зокрема, письмовим договором, довіреністю, актом органу юридичної особи тощо.

Матеріали справи свідчать, що видаткові накладні, які містяться у матеріалах справи, відповідно до вимог вищевказаного Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» містять такі обов`язкові реквізити як дату її складання; особу, від імені якої складено документ і кому здійснюється поставка за цією накладною; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; підпис в графі «від постачальника» та підпис в графі «отримав(ла)». Надані позивачем видаткові накладні на загальну суму 182 891 грн 27 коп підписані сторонами без зауважень та скріплені печатками.

Крім того, матеріали справи не містять доказів, що відповідач мав найманих працівників, або уповноважував іншу особу на отримання товару (відсутня довіреність на отримання матеріальних цінностей), а отже відсутні підстави ідентифікувати іншу особу, крім ФОП Тівакова І.О., як особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції та прийнятті товару за наданими видатковими накладними.

Зазначення у видаткових накладних № 192 та № 193 від 30.09.2025 іншого автомобіля ніж у видаткових накладних № 168 від 11.09.2025, № 183 від 23.09.2025 та № 191 від 26.09.2025, не є істотним недоліком у первинних документах, наданих позивачем, оскільки за умовами договору та специфікацій поставка товару здійснюється за рахунок покупця, датою реалізації вважається дата вказана в видатковій накладній, а право власності та ризик випадкового знищення чи пошкодження ресурсів переходить від постачальника до покупця з дати вказаної в видатковій накладній на складі.

Видаткова накладна, складена відповідно до вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», засвідчує факт здійснення господарської операції та договірних відносин. Відсутність певного документа за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 22.01.2019 у справі № 904/887/18).

Верховний Суд у ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Обставина, про яку стверджує сторона, підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, від 08.11.2023 у справі № 16/137б/83б/22б (910/12422/20)).

В свою чергу відповідач, заперечуючи факт отримання товару за видатковими накладними № 192 та № 193 від 30.09.2025, не надав належних та допустимих доказів на спростування вказаних обставин. Крім того, матеріали справи не містять інформації, що договір поставки визнався у судовому поряду недійсним або був розірваним, а матеріали справи не містять іншого договору поставки, крім договору поставки від 09.09.2025 № СВ 2025/09/09-1.

Статтею 204 ЦК України передбачено, що правомірність правочину презюмується. Закріплена зазначеною статтею ЦК України презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Відтак, у разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Принцип змагальності полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження своїх вимог чи заперечень. Якщо позивач стверджує про існування певної обставини та подає відповідні докази, то відповідач може спростувати цю обставину, подавши власні докази. Про перевагу однієї позиції над іншою суд і виносить власне рішення.

Таким чином відсутність у сторін цього судового спору інших доказів, таких як товарно-транспортні накладні, які би підтверджували факт поставки товарів відповідачу, не усуває обов`язок відповідача заперечувати проти доводів позивача про здійснення спірної поставки шляхом надання всіх наявних у нього доказів на спростування кожного заявленого позивачем аргументу.

Позиція відповідача зводиться до заперечення факту поставки за видатковими накладними № 192 та № 193 від 30.09.2025 посилаючись на відсутність товарно-транспортних накладних - тобто відповідач будує власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), що не відповідає принципу змагальності.

Отже, матеріали справи підтверджується, що позивачем у справі виконані умови договору та поставлений товар на загальну суму 182 891 грн 27 коп., що підтверджується видатковими накладними № 168 від 11.09.2025, № 183 від 23.09.2025, № 191 від 26.09.2025, № 192 від 30.09.2025 та № 193 від 30.09.2025.

Проте, відповідач у порушення своїх зобов`язань за Договором, щодо оплати за поставлений товар, а саме п.п. 3.5, 3.6 Договору та п. 5 Специфікацій №№ 1-5, здійснив лише часткову оплату в сумі 27 335 грн 61 коп.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача суми основного боргу в сумі 155 555 грн 66 коп. по Договору поставки № СВ 2025/09-09-1 від 09.09.2025 є обґрунтованими та доведеними.

Відповідно ст.ст. 610-611 ЦК України, невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є його порушенням, у разі якого настають правові наслідки, зокрема, сплата неустойки.

Приписами ст. 3 ЦК України визначено, що загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність.

Згідно ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства. У разі недодержання особою при здійсненні своїх прав вимог, які встановлені частинами другою - п`ятою цієї статті, суд може зобов`язати її припинити зловживання своїми правами, а також застосувати інші наслідки, встановлені законом.

Статтею 549 ЦК України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Відповідно до ч. 1 ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 06.06.2022 у cправі № 908/1133/21 Верховний Суд зазначив, що пеня є особливим видом відповідальності за неналежне виконання зобов`язання, яка має на меті, крім відшкодування збитків після вчиненого порушення щодо виконання зобов`язання, додаткову стимулюючу функцію для добросовісного виконання зобов`язання. Окрім того, до моменту вчинення порушення пеня відіграє забезпечувальну функцію і, навпаки, з моменту порушення є мірою відповідальності.

Відповідно до п. 6.2. Договору у випадку порушення Покупцем строків розрахунків за Договором Покупець сплачує Постачальникові пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від несплаченої суми за кожний день прострочення.

Враховуючи те, що поставлений Товар відповідачем не сплачений, то у відповідності до п. 6.2 Договору позивачем нарахована пеня в сумі 24 005 грн 31 коп, а саме:

1) За видатковою накладною № 168 від 11.09.2025, Специфікація № 1 від 09.09.2025. Сума заборгованості 37 335 грн 61 коп. (22.09.2025 часткова оплата 27 335 грн 61 коп, борг 10 000 грн 00 коп.). Кінцева дата оплати 13.09.2025 (2 календарних днів з дати видаткової накладної). Кількість днів прострочення оплати 181, 14.09.2025-13.03.2026. Пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 1 537 грн 26 коп.

2) За видатковою накладною № 183 від 23.09.2025, Специфікація № 2 від 22.09.2025. Сума заборгованості 36 814 грн 50 коп. Кінцева дата оплати 25.09.2025 (2 календарних днів з дати видаткової накладної). Кількість днів прострочення оплати 181, 26.09.2025-25.03.2026. Пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 5 659 грн 35 коп.

3) За видатковою накладною № 191 від 26.09.2025, Специфікація № 3 від 25.09.2025. Сума заборгованості 39 545 грн 56 коп. Кінцева дата оплати 06.10.2025 (10 календарних днів з дати видаткової накладної). Кількість днів прострочення оплати 182, 07.10.2025-06.04.2026. Пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 6 112 грн 77 коп.

4) За видатковою накладною № 192 від 30.09.2025, Специфікація № 4 від 29.09.2025. Сума заборгованості 35 175 грн 60 коп. Кінцева дата оплати 10.10.2025 (10 календарних днів з дати видаткової накладної). Кількість днів прострочення оплати 182, 11.10.2025-10.04.2026. Пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 5 437 грн 28 коп.

5) За видатковою накладною № 193 від 30.09.2025, Специфікація № 5 від 30.09.2025. Сума заборгованості 34 020 грн 00 коп. Кінцева дата оплати 10.10.2025 (10 календарних днів з дати видаткової накладної). Кількість днів прострочення оплати 182, 11.10.2025-10.04.2026. Пеня в розмірі подвійної облікової ставки НБУ 5 258 грн 65 коп.

Наданий розрахунок судом перевірений за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство» та встановлено, що розрахунок пені виконаний не вірно. Стягненню з відповідача підлягає сума пені в розмірі 23 726 грн 60 коп. Проте оскільки суд не може виходити за рамки заявлених позовних вимог, сума пені яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача складає 22 468 грн 05 коп.

Згідно статті 42 Конституції України кожен має право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом.

Підприємництво це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (ст. 42 Господарського кодексу України).

Підприємницька діяльність здійснюється суб`єктами господарювання, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом; самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (стаття 44 Господарського кодексу України).

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ст. 627 ЦК України).

Відповідно ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

При цьому виконання рішень, винесених судом, є невід`ємною частиною «права на суд», адже в іншому випадку положення статті 6 Конвенції будуть позбавлені ефекту корисної дії (пункти 34, 37 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бурдов проти Росії»).

Згідно ч. 1 ст. 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Згідно з статтею 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно з статтею 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 ГПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі «Руїс Торіха проти Іспанії», Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі «Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії» (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 14.01.2026 № 922/4558/24.

З огляду на викладене, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Згідно зі ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. ст. 42, 123, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС» до Фізичної особи-підприємця Тівакова Ігоря Олексійовича задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Тівакова Ігоря Олексійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «СІЛЬВА ВІРДІС» (вул. Олександра Халаменюка, 8, кім. 529, м. Кременчук, Полтавська область, 39600, ідентифікаційний код юридичної особи 41296740) основний борг в сумі 155 555 (сто п`ятдесят п`ять тисяч п`ятсот п`ятдесят п`ять) грн 66 коп. основного боргу та пеню в сумі 22 468 (двадцять дві тисячі чотириста шістдесят вісім) грн 05 коп., судовий збір в сумі 2 662 (дві тисяч шістсот шістдесят дві) грн 40 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення оформлено та підписано 07.08.2026.

Суддя С.С. Дроздова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення розміщено в Єдиному державному реєстрі судових рішень за веб-адресою у мережі Інтернет за посиланням: http://reyestr.court.gov.ua.