Рішення № 138820210, 07.08.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 серпня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/457/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді: Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Газарової Є.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: Капуловський А.В., адвокат, ордер серії АІ №2094079 від 30.03.2026 ( в засіданні 30.07.2026)

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ-М»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕГЛА ЖИТОМИРЩИНИ»

про стягнення 638 859, 9 грн

Процесуальні дії по справі.

Господарський суд Житомирської області відповідно до ухвали суду від 06.05.2026 розглянув справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ПОСТАЧ-М» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЦЕГЛА ЖИТОМИРЩИНИ» про стягнення 638 859, 9 грн за правилами загального позовного провадження, перше підготовче засідання призначив на 08.06.2026 о 12:00.

Згідно довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу від 06.05.2026 доставлено Відповідачу в його електронний кабінет 06.05.2026 о 16:55.

Господарський суд ухвалою від 05.06.2026 призначив засідання на 19.06.2026 о 11:00.

Згідно довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу від 05.06.2026 доставлено Відповідачу в його електронний кабінет 05.06.2026 о 16:55.

Господарський суд ухвалою від 19.06.2026 відклав підготовче засідання на 09.07.2026 о 12:00.

Згідно довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу від 19.06.2026 доставлено Відповідачу в його електронний кабінет 19.06.2026 о 21:00 та, з урахуванням абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, така ухвала вважається врученою 20.06.2026.

Господарський суд ухвалою від 09.07.2026 закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 30.07.2026 о 12:00.

Згідно довідки про доставку електронного листа вбачається, що ухвалу від 09.07.2026 доставлено Відповідачу в його електронний кабінет 09.07.2026 о 19:03 та, з урахуванням абз. 2 п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, така ухвала вважається врученою 10.07.2026.

Вирішуючи питання про можливість розгляду справи за наявними матеріалами за відсутності представника Відповідача, Суд приймає до уваги таке.

Правила вручення судового рішення регламентовані положеннями ст. 242 ГПК України.

Згідно з ч. 11 цієї статті Кодексу якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду прав людини у справі "Каракуця проти України").

З врахуванням викладеного, Відповідач свідомо не приймав участь у розгляді цієї справи, тому несе всі ризики нездійснення процесуальних прав у сторони судового процесу ( ч. 4 ст. 13 ГПК України).

30.07.2026 дослідивши матеріали справи, Суд перейшов на стадію ухвалення судового рішення та відклав його проголошення на 07.08.2026 о 14:30. У зв`язку з неявкою представників сторін , Суд ухвалене рішення суду не оголошував.

Виклад позицій учасників судового процесу, заяви, клопотання.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Постач-М" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини" про стягнення 638 859, 90 грн, з яких: 619 510, 80 грн попередня оплата за непоставлений товар, 19 349, 10 грн пеня (далі - Господарський суд, Позивач, Відповідач).

Фактичні підстави позову: невиконання Відповідачем своїх зобов`язань щодо поставки товару цегли рядової, повнотілої, керамічної М-125 у кількості 90 439, 35 шт згідно умов, порядку та у строки, визначених Договором поставки №1/18-24 від 18.12.2024.

Відповідач відзив на позов не подав, правом участі у змагальному процесі не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України справу вирішено за наявними в ній матеріалами.

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин.

1. 18.12.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини" (як постачальник, Відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Постач-М" (як покупець, Позивач) був укладений Договір поставки №1/18-24 (далі за текстом - Договір №1/18-24), відповідно до якого, постачальник, на умовах, визначених цим Договором, зобов`язався передати у власність покупця цеглу керамічну рядову повнотілу (далі за текстом - Товар), а покупець зобов`язався оплатити і прийняти даний товар (п. 1.1. Договору №1/18-24).

Кількість, ціну, дату та час придбання товару покупець визначає виходячи з власних потреб і замовляє у будь-який зручний для нього формі (через засоби телефонного зв`язку або електронної пошти) по мірі необхідності (п. 1.2. Договору №1/18-24).

Замовлення покупця вважається узгодженим (оформленим) постачальником у разі надсилання постачальником рахунку на оплату товару (рахунку-фактури) електронною поштою або засобами поштового зв`язку (п. 1.3. Договору №1/18-24).

Найменування, кількість та ціна товару сторони зазначають у рахунках (рахунках-фактурах). Здійснення покупцем оплати згідно отриманого рахунку (рахунку-фактури) є свідченням погодження такого рахунку (п. 1.4. Договору №1/18-24).

Ціна товару за цим Договором встановлюється в національній валюті України - гривні, та погоджується сторонами в рахунках (рахунках-фактурах). Ціна товару включає в себе послуги з навантаження товару на транспортний засіб і вартість тари (піддонів) (п. 3.1. Договору №1/18-24).

Загальна сума даного Договору є величиною змінною та залежить від кількості фактично поставленого товару згідно видаткових накладних, що є невід`ємними частинами цього Договору (п. 3.2. Договору №1/18-24).

Сторони домовилися, що ціна товару, узгодженого сторонами у рахунках (рахунках-фактурах) та оплаченого покупцем згідно п. 4.1. Договору, зміні не підлягає (п. 3.3. Договору №1/18-24).

Покупець здійснює оплату за цим Договором на підставі виставлених постачальником рахунків (рахунків-фактур) шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника на умовах 100% попередньої оплати протягом 3 (трьох) банківських днів з дати отримання рахунків (рахунків-фактур) від постачальника (п. 4.1. Договору №1/18-24).

Датою оплати товару вважається дата зарахування грошових коштів на рахунок постачальника (п. 4.2. Договору №1/18-24).

Строки поставки сторони погоджують шляхом обміну письмовими повідомленнями (у тому числі електронною поштою), на адреси електронної пошти вказані в цьому договорі, чи іншими засобами зв`язку чи листування (п. 5.4. Договору №1/18-24).

Товар вважається поставленим постачальником і прийнятим покупцем по кількості - згідно з кількістю, зазначеною у видатковій накладній на підставі фактично визначеної кількості (п. 6.2. Договору №1/18-24).

За порушення строків поставки товару постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення (п. 7.2. Договору №1/18-24).

Даний договір набирає чинності з моменту його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення його печатками і діє до 31 грудня 2025 року, а в частині грошових розрахунків та поставки товару до повного виконання сторонами своїх зобов`язань, згідно з умовами даного договору (п. 8.1. Договору №1/18-24).

2. Відповідач виставив Позивачу рахунки на оплату: - №71 від 28.11.2025 на суму 474 705, 00 грн; - №81 від 19.12.2025 на суму 332 293, 50 грн; - №6 від 30.01.2026 на суму 379 764, 00 грн на оплату товару цегли рядової, повнотілої, керамічної М-125.

3. Позивач здійснив оплату виставлених до оплати рахунків на підставі платіжних інструкцій: - від 12.12.2025 за №5920 на суму 237352, 50 грн; - від 19.12.2025 за №120 на суму 237 421, 80 грн; - від 30.01.2026 за №6163 на суму 189 882, 00 грн.

4. Позивач 19.02.2026 надіслав Відповідачу повідомлення за №19/02-26 в якому просив поставити товар - цеглу рядову, повнотілу, керамічну М-125 у кількості 90 439, 35 штук, граничним строком поставки товару вказав 20.02.2026 (включно). Одночасно просив про готовність товару та/або відповідної частини (партії) такого товару до його самовивозу покупцем зі складу постачальника повідомити не пізніше 18 години 00 хвилин 19.02.2026, шляхом надсилання електронного повідомлення на електронну адресу Позивача.

Зазначене повідомлення надіслано 19.02.2026 на електронну пошту Відповідача (а.с. 79-80).

5. Позивач у зв`язку з непоставкою товару Відповідачем 20.02.2026 за №20/02-26 надіслав претензію (вимогу) про повернення передплати за непоставлений товар в сумі 619 510, 80 грн у 7 денний строк на підставі ч. 2 ст. 530 ЦК України. Зазначену претензію Позивач надіслав 20.02.2026 на електронну пошту Відповідача та поштовим зв`язком, отриману Відповідачем 28.02.2026 (а.с. 82-84, 85-86).

6. У зв`язку з несплатою коштів попередньої оплати в розмірі 619 510, 80 грн Позивач звернувся з позовом до Суду про стягнення коштів у примусовому порядку.

Додатково Позивач заявив до стягнення 19 349, 10 грн пені.

7. Відповідач правом заперечити суму попередньої оплати та розрахунку стягуваних суми пені не скористався.

Предметом спору у цій справі є питання про наявність/відсутність підстав для стягнення суми попередньої оплати за непоставлений товар та пені.

Норми права, застосовані судом, оцінка доказів, аргументів, наведених учасниками справи, та висновки щодо порушення, не визнання або оспорення прав чи інтересів, за захистом яких мало місце звернення до суду.

1. Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовлює взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов`язків. Так, з укладенням такого договору продавець приймає на себе обов`язок передати покупцеві певну річ і водночас набуває права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов`язаний здійснити оплату придбаної речі та водночас набуває права вимагати від продавця її передачі.

Згідно із ст. 663 ЦК України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього Кодексу.

Водночас за загальним правилом відповідно до положень ст. 655 ЦК України обов`язком покупця за договором купівлі - продажу є отримання товару та його оплата.

Аналіз положень ст. ст. 692-693 ЦК України свідчить, що умова стосовно обов`язку покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем має бути передбачена договором. Ключовою відмінністю попередньої оплати є сплата як усієї вартості товару, так і її частини (авансу) до моменту передачі товару. Отже, для кваліфікації розрахунків за договором необхідно встановити момент оплати, який обов`язково має передувати отриманню цього товару.

Частиною 2 ст. 693 ЦК України визначено, що у разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу.

Судом враховується, що оскільки договір купівлі-продажу має двосторонній характер, тобто певні обов`язки покладаються як на одну, так і на іншу сторону, і у такому зобов`язанні кожна зі сторін одночасно є боржником та кредитором. З точки зору виконання такі зобов`язання є зустрічними, оскільки виконання свого обов`язку однією із сторін обумовлюється виконанням другою стороною свого обов`язку. Виконання зустрічних зобов`язань передбачає виконання кожною із сторін свого обов`язку у порядку, встановленому в даному випадку договором поставки. Якщо ж одна із сторін зобов`язання не виконує свого обов`язку у порядку і строки, встановлені договором, то відповідно друга сторона має право або зупинити виконання свого обов`язку, або відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі.

Отже, з огляду на встановлені судом обставини, виходячи з умов погоджених сторонами у договорі, суд дійшов висновку, що виконання покупцем (позивачем) умов щодо попередньої оплати зумовило виникнення у продавця (відповідача) зустрічного зобов`язання передати товар.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 у справі №918/631/19 викладено висновок, відповідно до якого виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані.

В свою чергу, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати (ст. 693 ЦК України).

Зі змісту ч.2 ст. 693 ЦК України вбачається, що умовою її застосування є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю.

Відсутність дій відповідача щодо поставки товару, надає позивачу право на "законне очікування", що йому будуть повернуті кошти попередньо сплачені останнім. Не повернення відповідачем цим коштів прирівнюється до порушення права на мирне володіння майном ( (такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 28.11. 2011 у справі №3-127гс11).

У разі настання такої умови покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця. Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі - формі позову (такі висновки викладено у постановах Верховного Суду від 30.01.2025 у справі №910/18530/23, від 15.02.2024 у справі №910/3611/23, від 09.02.2023 у справі №910/5041/22, від 14.05.2024 у справі №916/1164/23 та інших).

Судом встановлено, що матеріали справи містять рахунки №71 від 28.11.2025 на суму 474 705, 00 грн, №81 від 19.12.2025 на суму 332 293, 50 грн, №6 від 30.01.2026 на суму 379 764, 00 грн виставлені Відповідачем Позивачу та які були оплачені, що підтверджується платіжними інструкціями від 12.12.2025 за №5920 на суму 237 352, 50 грн, від 19.12.2025 за №120 на суму 237 421, 80 грн, від 30.01.2026 за №6163 на суму 189 882, 00 грн.

Як вбачається із акту звірки за період лютий 2026, підписаного електронними печатками сторін, сторони визнали заборгованість в сумі 619 510, 80 грн.

Водночас документи, що підтверджують поставку товару на зазначену суму, у матеріалах справи відсутні.

У постанові від 22.09.2020 у справі №918/631/19 Велика Палата Верховного Суду підтвердила виникнення у відповідача (постачальника, продавця) зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, частини першої статті 530 ЦК України з наступного дня після спливу строку поставки.

З врахуванням встановлених обставин справи, позовна вимога про повернення попередньої оплати в сумі 619 510, 80 грн підлягає задоволенню.

2. Щодо позовної вимоги про стягнення пені в розмірі 19 349, 10 грн за період з 21.02.2026 до 30.03.2026.

Частиною 2 ст. 525 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України).

Отже, якщо боржник не приступив до виконання зобов`язання він вчиняє протиправну бездіяльність, що виявляється в ухиленні від дій, які він повинен був здійснити в силу договору. Бездіяльність - це, як правило, пасивна поведінка, однак також вольова.

Статтею 546 ЦК України встановлено, що виконання зобов`язань може забезпечуватись, зокрема, неустойкою.

Відповідно до чч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Завданням неустойки як способу забезпечення виконання зобов`язання та як міри відповідальності є одночасно забезпечення дисципліни боржника стосовно виконання зобов`язання (спонукання до належного виконання зобов`язання) та захист майнових прав та інтересів кредитора у разі порушення зобов`язання шляхом компенсації можливих втрат, у тому числі у вигляді недосягнення очікуваних результатів господарської діяльності внаслідок порушення зобов`язання.

До моменту порушення зобов`язання боржником неустойка виконує функцію сприяння належному виконанню зобов`язання, стимулювання боржника до належної поведінки. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності (постанова Верховного Суду від 02.11.2022 у справі №910/14591/21).

Обов`язок відповідача повернути позивачу суму попередньої оплати з підстав неможливості виконати зобов`язання безумовно є грошовим, і пеня може бути нарахована відповідно до ст. 549 ЦК України за весь період наявного прострочення, якщо відсутні підстави для застосування інституту форс-мажору (таку позицію поділяє Верховний Суд у постанові від 06.02.2025 у cправі №911/627/24).

Розмір пені, що стягується в судовому порядку, обмежений ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" подвійною обліковою ставкою НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Як зазначав Суд, у п. 7.2. Договору №1/18-24, за порушення строків поставки товару постачальник сплачує на користь покупця неустойку у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості непоставленого товару за кожний день прострочення.

Велика Палата Верховного Суду, здійснюючи тлумачення ст. 549 ЦК України та ст.231 ГК України виснувала, що незалежно від того, які правовідносини урегульовано конкретними нормами права, наразі в законодавстві сформований єдиний підхід до застосування пені як виду неустойки (штрафної санкції), конститутивною ознакою якої є її нарахування за кожен день прострочення виконання зобов`язання. Поденне нарахування пені є ознакою, яка вирізняє її серед інших видів неустойки (штрафних санкцій) та визначає механізм обчислення (визначення розміру) пені. Тобто вжитий законодавцем у цьому випадку займенник "кожний (кожен)" пояснює формулу обчислення пені, за якою загальна сума пені визначається шляхом множення ставки пені на кількість днів прострочення (постанова від 16.10.2024 у справі №911/952/22).

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі №916/190/18 наведено висновок, за змістом якого, визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані сторонами докази, у тому числі зроблений позивачем розрахунок заявлених до стягнення сум, перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Господарський суд зазначає, що Позивач заявив до стягнення з Відповідача 19 349, 10 грн пені, початок перебігу прострочення визначив 21.02.2026, дата закінчення 30.03.2026.

Верховний Суд у постанові від 05.12.2023 у справі №921/481/22 вказав, що здійснення судом перерахунку позовних вимог за допомогою калькулятора Ліги (пошук в мережі Інтернет https://ips.ligazakon.net/calculator/ff) є установленою практикою.

Суд перевірив арифметичний розрахунок пені, наведений Позивачем за формулою: Пеня = С x 2УСД x Д : 100, де С - сума заборгованості за період, 2 УСД - подвійна облікова ставка НБУ в день прострочення, Д - кількість днів прострочення.

Господарський суд за наслідками перевірки розрахунку пені, визнав його в розмірі 19 349, 10 грн обґрунтованим, позовна вимога підлягає задоволенню.

3. Одним із принципів господарського судочинства є принцип змагальності сторін, закріплений у статті 13 ГПК України, який передбачає у частині другій вказаної статті обов`язок кожної сторони довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, а суд сприяє учасникам процесу в реалізації ними прав, запобігає зловживанню правами та вживає заходи для виконання ними їхніх обов`язків (п.п. 4, 5 ч. 5 ст. ст. 13 ГПК України).

Суд розглядає справи не інакше як на підставі доказів, поданих учасниками справи (ч.1 статті 14 ГПК України).

Частина 2 ст. 86 ГПК України визначає, що суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частина третя статті 86 ГПК України).

З врахуванням викладеного, рішення суду ухвалено на підставі безпосередньо досліджених доказів, що визначають предмет доказування у цій справі, та які і вплинули на сформульовані у рішенні суду висновки.

Щодо розподілу судового збору

Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом (ч. 2 ст.123 ГПК України).

При зверненні з позовом до суду Позивач сплатив судовий збір в розмірі 9 582,90 грн, сплаченого із ціни позову 638 859,90 грн.

Господарський суд звертає увагу, що Позивач подав позовну заяву через підсистему "Електронний суд" та мав право застосувати коефіцієнт 0,8 що складав 7 666, 32 грн судового збору (638 859, 90 грн х 1,5 : 100 х 0,8).

Суд звертає увагу, що п.1 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" визначено, що сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У зв`язку із зазначеним, Позивач має право повернути 1 916, 58 грн (9 582,90 грн - 7 666, 32 грн) судового збору з Державного бюджету України, на підставі клопотання.

Крім того, Позивач сплатив 1 664, 00грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову (а.с. 6).

За наслідками вирішення спору, з урахуванням ст. 129 ГПК України, судовий збір в розмірі 1 664, 00 грн за подання заяви про забезпечення позову та 7 666, 32 грн за подання позовної заяви покладається на Відповідача.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Цегла Житомирщини" (13506, Житомирська обл., Житомирський р-н, селище Корнинське, вул. Житомирська, буд. 19, код ЄДРПОУ 45051830) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Постач-М" (03134, м. Київ, вул. Симиренка, буд. 36, код ЄДРПОУ 39427121):

- 619 510, 80грн попередньої оплати;

- 19 349, 10грн пені;

- 1 664, 00грн судового збору за подання заяви про забезпечення позову;

- 7 666, 32грн судового збору за подання позовної заяви.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

У разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 07.08.26

Суддя Машевська О.П.

Друк::

1 - в справу

2,3 - сторонам (через Ел.суд)