Рішення № 138820209, 03.08.2026, Господарський суд Житомирської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 серпня 2026 р. м. Житомир Справа № 906/557/26

Господарський суд Житомирської області у складі судді: Машевської О.П.

за участю секретаря судового засідання: Газарової Є.Д.

за участю представників сторін:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі заяву представника ТОВ "Видавничий дім "УКРПОЛ" Романа Мартинишина про ухвалення додаткового рішення від 20.07.2026 (вх. г/с №01-44/2766/26 від 20.07.2026) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ВИДАВНИЧИЙ ДІМ "УКРПОЛ"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод"

про стягнення 1 006 234,40 грн

ВСТАНОВИВ:

Господарський суд Житомирської області рішенням від 14.07.2026 стягнув з ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" на користь ТОВ "Видавничий дім "Укрпол": 847 553, 94грн основного боргу; 101 771, 35грн пені; 10 163, 73грн 3% річних; 46 745, 38грн інфляційних втрат; 12 074, 81грн судового збору.

20.07.2026 через підсистему "Електронний суд" надійшла заява представника ТОВ "Видавничий дім"УКРПОЛ" Романа Мартинишина про ухвалення додаткового рішення (вх. г/с №01-44/2766/26 від 20.07.2026) та стягнення витрат на професійну правничу допомогу в сумі 30 000, 00 грн (далі - Заява про ухвалення додаткового рішення від 20.07.2026).

Господарський суд ухвалою від 21.07.2026 призначив засідання для розгляду Заяви про ухвалення додаткового рішення від 20.07.2026 на 03.08.2026 о 11:00.

27.07.2026 до Господарського суду ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" надіслав клопотання від 27.07.2026 (вх. г/с №01-44/2850/26) про зменшення витрат на оплату правничої допомоги.

03.08.2026 до Господарського суду надійшло клопотання ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" про розгляд Заяви про ухвалення додаткового рішення від 20.07.2026 без участі представника.

В судовому засіданні 03.08.2026 прийнято скорочене рішення про часткове задоволення Заяви про ухвалення додаткового рішення від 20.07.2026.

Мотиви Суду.

У позовній заяві на виконання вимог ст. 162 Кодексу ТОВ "Видавничий дім"УКРПОЛ" повідомило, що очікує понести витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.

Представництво повноважень адвоката підтверджується електронною довіреністю в порядку передоручення від 12.06.2026 (а.с. 86).

Представник ТОВ "Видавничий дім "УКРПОЛ" Роман Мартинишин в інтересах довірителя 20.07.2026 подав через систему "Електронний суд" Заяву про ухвалення додаткового рішення від 20.07.2026 про стягнення витрат на професійну правничу допомогу в загальній сумі 30 000,00грн з доказами на підтвердження їх понесення:

- договір про надання правничої допомоги від 01.05.2026;

- додаток №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 01.05.2026 від 18 червня 2026;

- акт №1 про надані послуги від 15.07.2026;

- електронна довіреність в порядку передоручення від 12.06.2026.

Про зменшення витрат ТОВ "Видавничий дім "УКРПОЛ" на професійну правничу допомогу із суми 30000,00грн до суми 5000,00грн заявило ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" з підстав не відповідності критеріям співмірності, розумності та необхідності, визначеним ст.ст. 126, 129 ГПК України, непропорційністю складності цієї справи, обсягу фактично виконаних представником Позивача робіт та часу, необхідного для їх виконання.

Відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення є одним із принципів господарського судочинства (п. 12 ч. 3 ст. 2 Кодексу).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору (постанова ВП ВС від 05.07. 2023 у справі №911/3312/21 тощо).

У розвиток цього принципу, законодавець врегулював, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою (ч.1 ст.16 Кодексу).

В свою чергу, у ч.2 ст. 16 Кодексу законодавець конкретизує, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків самопредставництва учасника справи за нормою ст. 56 Кодексу та представництва у малозначних спорах за нормою ч.5 ст. 131-2 Конституції України.

Як розтлумачив КСУ у п. 3.2 мотивувальної частини рішення від 30.09.2009 № N 23-рп/2009 у справі N 1-23/2009 (справа про право на правову допомогу) правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати.

Встановлюючи вимоги до змісту позовної заяви, законодавець визначив, що остання повинна містити відомості про попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи (п.9 ч. 3 ст. 162 Кодексу).

Зміст п.9 ч.3 ст. 162 та ст. 126 Кодексу доводить, що позивач на стадії звернення з позовом до суду може мати фактично понесені судові витрати, про які повинен вказати у першій заяві по суті, а саме:

а) на оплату наданих адвокатом окремих видів правничої професійної допомоги (надання усних/письмових роз`яснень щодо спірних відносин, правових підстав їх регулювання та усталеної судової практики їх вирішення, витребування доказів в інтересах клієнта, складання претензії як способу досудового врегулювання спору з опонентом, підготовка позову з додатками тощо);

б) на оплату проведення експертизи на замовлення позивача, на витребування доказів тощо;

в) на оплату послуг нотаріуса за оформлення нотаріально посвідченої заяви свідка тощо.

За наявності фактично понесених судових витрат до звернення з позовом до суду, позивачу не складно вказати їх розмір у "попередньому (орієнтовному) розрахунку та додати докази на підтвердження факту їх понесення в якості додатків до першої заяви по суті.

Та оскільки законодавець вживає у процесуальній нормі (п.9 ч. 3 ст. 162 Кодексу) сполучення слів "попередній (орієнтовний)" розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи, слід розуміти, що йдеться про "очікувані (ймовірні)" витрати, що будуть пов`язані як з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

До таких "очікуваних (ймовірних)" судових витрат можна віднести:

- витрати на представництво адвокатом інтересів відповідача у суді першої інстанції ( участь у засіданні суду (безпосередньо/в режимі відеоконференції);

- витрати на участь адвоката в огляді письмових/речових доказів за місцем їх зберігання на виконання вимог суду чи в натурному обстеженні об`єкта експертного дослідження під час проведення призначеної судової експертизи, тощо;

- на підготовку адвокатом відповіді на відзив позов, інших заяв з процесуальних питань (клопотання про призначення судової експертизи, про зупинення провадження у справі, про залучення третіх осіб , про зміну предмету чи підстав позову, збільшення/зменшення розміру позовних вимог тощо), а також на підготовку заперечень проти аналогічних заяв з процесуальних питань опонента тощо.

Щодо окремих "очікуваних (ймовірних) судових витрат у позові позивач може вказати їх орієнтовну вартість (наприклад, за участь у судовому засіданні клієнт сплачує адвокату 1500,00грн незалежно від його тривалості та факту проведення/не проведення (тимчасова непрацездатність судді, відсутність електроенергії, неможливість забезпечити участь у засіданні в режимі відеоконференції з технічних причин зі сторони суду тощо); за підготовку заяв/клопотань з процесуальних питань - 1000,00грн за винятком таких заяв/клопотань як про відкладення судового засідання, ознайомлення з матеріалами справи, участь в засіданні в режимі відеоконференції тощо).

Про "очікувані (ймовірні) судові витрати у судах апеляційної та касаційної інстанції позивач також може відразу вказати у позовній заяві (наприклад за підготовку апеляційної скарги/відзиву на неї тощо).

Розвиток процесуальної норми п.9 ч.3 ст. 162 Кодексу знаходимо у ст. 124 Кодексу.

Так, законодавець імперативно визначив, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. Для позивача - це власне позовна заява (ч.1 ст.124 Кодексу).

Якщо тлумачити ч.1 ст.124 Кодексу окремо від п.9 ч.3 ст.162 Кодексу, можна виснувати, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат оформляється як окремий додаток до позову, а не є його складовою частиною.

Зважаючи на практику застосування наведених процесуальних норм позивачами, в одних випадках попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат є складовою частиною позову та подається у вигляді окремого речення чи таблиці, в інших - оформляється як окремий додаток до позову на кшталт розрахунку пені, річних та інфляційних втрат.

У будь-якому разі, наявність у позові/додатку до нього попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат (як фактично понесених, так і тих, які ймовірно будуть понесені) процесуально орієнтує опонента за позовом на попередні (орієнтовні) та ймовірні суми до відшкодування, які будуть розподілені судом за результатами розгляду справи по суті і не тільки.

Саме тому, законодавець у ч. 2 ст.124 Кодексу наділив суд процесуальною дискрецією (правом) відмовити стороні у відшкодуванні судових витрат, у разі неподання їх попереднього розрахунку, за винятком суми сплаченого судового збору (постанова ВП ВС від 12.11.2019 у справі №904/4494/18).

Та оскільки законодавець у п. 9 ч.3 ст.162, ч.1 та ч.2 ст.124 Кодексу використовує термін "попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат" зміст останнього слід тлумачити за аналогією такого процесуального терміну як " обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються" (див. за аналогією правову позицію ВПВС щодо застосування п.3 ч.3 ст. 162 Кодексу, викладену у постанові від 04.06.2019 у справі №916/190/18).

Висновки суду про те, що позивач повинен вказати у позові/додатку до нього саме "розрахунок" (попередній (орієнтовний) стягуваної суми витрат на професійну (правничу) допомогу ґрунтуються на правовій позиції ВПВС про те, що дотримання вимог ч.1 ст.124 Кодексу є першим етапом для їх відшкодування/розподілу за результатами розгляду справи (постанова ВП ВС від 05.07. 2023 у справі №911/3312/21).

Окрім того, ЄСПЛ у рішенні від 15 грудня 2020 року у справі «National Movement Ekoglasnost проти Болгарії» нагадав, що "судові витрати є «внесками», які контролюються державою. Проте видатки, які повинна сплатити асоціація-заявник, не були «внеском», оскільки вони були присуджені на користь сторони, що виграла справу - електростанції. Таким чином, присуджені суми повинні були розглядатися як «втручання» у власність асоціації-заявника в світлі її законності, інтересів суспільства та балансу між загальними інтересами та правами асоціації".

Так, позивач у позові повідомив, що очікує понести витрати на правничу допомогу в розмірі 20 000, 00 грн.

Суд критично оцінює дотримання у позовній заяві вимог п. 9 ч. 3 ст. 162, ч.1 та ч. 2 ст. 124 Кодексу щодо подання "попереднього (орієнтовного) розрахунку" витрат на професійну правничу допомогу.

У ч. 3 ст. 124 Кодексу передбачено, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Для правильного застосування наведеної процесуальної норми необхідно звернутись до п.4 ст. 126 Кодексу, у якій визначені критерії співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У ч. 6 ст. 129 Кодексу законодавець закріпив правило, яке застерігає учасника справи необґрунтовано завищувати суму судових витрат до остаточного відшкодування від тієї, що була заявлена у попередньому (орієнтовному) розрахунку, та наділяє суд дискрецією відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Для правильного застосування наведеної процесуальної норми необхідно звернутись до ч.5 ст.129 Кодексу, у якій визначені критерії розподілу судових витрат за наслідками вирішення спору, які суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу передбачено, що у резолютивній частині рішення зазначається розподіл судових витрат (загальне правило).

Лише у разі необхідності у резолютивній частині також вказується про призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, дата, час і місце його проведення; строк для подання стороною, за клопотанням якої таке судове засідання проводиться, доказів щодо розміру, понесених нею судових витрат (п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу) ( виняток із загального правила).

За яких умов у резолютивній частині основного рішення суду суд не може здійснити розподіл судових витрат на підставі п.2 ч. 5 ст. 237 Кодексу?

Відповідь на це питання дає насамперед ч.8 ст. 129 Кодексу з назвою "Розподіл судових витрат".

Так, абз. 2 ч.8 цієї статті Кодексу містить наступне процесуальне правило: докази подаються до закінчення судових дебатів у справі (загальне правило) або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву (виняток із загального правила).

Ця процесуальна норма, як, власне, і ст.ст. 124 та 126 Кодексу, підлягає виконанню насамперед учасниками справи.

В свою чергу, стаття 221 Кодексу, визначає дискреційні повноваження суду в частині вирішення питання про розподіл судових витрат під час ухвалення основного рішення у справі та одночасно визначає підстави, за наявності яких вирішення цього питання здійснюється за допомогою процесуального механізму ухвалення додаткового рішення. При цьому, ухвалення судом додатково рішення є радше винятком , аніж правилом.

Так, процесуальними передумовами для ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат за нормами ст. 221 ГПК України, є:

- заява сторони про те, що докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат сторона не може подати до закінчення судових дебатів з поважних причин;

- оцінка судом доводів сторони про наявність "поважних причин" не подання доказів , що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів;

- у разі визнання судом доводів сторони про наявність "поважних причин", призначення судового засідання для вирішення питання про судові витрати, яке проводиться не пізніше п`ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог;

- ухвалення додаткового рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.

Таким чином, розподіл судових витрат за результатами розгляду справи здійснюється:

- шляхом ухвалення про це резолютивної частини основного рішення суду на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження до закінчення судових дебатів (ч.1 ст.221 та п.5 ч.5 ст. 237 Кодексу);

- шляхом ухвалення додаткового рішення на підставі поданих учасниками справи доказів на їх підтвердження після ухвалення основного рішення суду за наявності визнання судом причин не подання таких доказів до закінчення судових дебатів поважними (ч.ч. 2 та 3 ст. 221, ч.8 ст. 129 та ст. 244 Кодексу).

ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі статті 221 Кодексу, слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч.2 ст.221 Кодексу, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

ВПВС у постанові від 22.05.2024 у справі №206/4841/20 також підтвердила власну правову позицію про те, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

Тому, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (постанова ВП ВС від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

ВПВС у постанові від 05.07.2023 у справі №911/3312/21 виснувала, що аналіз положень ст. 244 Кодексу дозволяє дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, є його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення є засобом усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги. Також додаткове судове рішення може бути процесуальним засобом реалізації прав учасника справи, якщо воно ухвалюється за спеціальною заявою такого учасника, поданою з дотриманням відповідної процедури. Так, якщо сторона з поважних причин не може подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат до закінчення судових дебатів у справі, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

ВПВС розтлумачила, що у випадку задоволення заяви сторони про розподіл судових витрат, щодо яких сторона доказів не подавала, поданої на підставі ст. 221 Кодексу), слід прийняти до уваги, що судом під час розгляду справи по суті питання про розподіл судових витрат не розглядалось на засадах змагальності та рівності, оскільки докази на підтвердження розміру судових витрат сторонами не були подані до закінчення судових дебатів чи внаслідок залишення позову без розгляду в підготовчому судовому засіданні.

Отже, у процедурі розгляду такої заяви, звертає увагу ВПВС, суду належить забезпечити сторонам у справі можливість бути повідомленими про розгляд заяви та надати свої заперечення щодо розміру витрат, які заявник намагається компенсувати за рахунок протилежної сторони. Ключовими в цьому аспекті є приписи ч. 2 ст.221 Кодексу, які в імперативному порядку встановлюють, що для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання.

Згідно Договору про надання правової допомоги від 01.05.2026, укладеного між адвокатом Мартинишиним Романом Степановичем та ТОВ "Видавничий дім"УКРПОЛ", адвокат прийняв на себе обов`язки підготувати вимогу-досудове попередження, позовну заяву та представляти права і законні інтереси клієнта в суді та (або) установах, організаціях, підприємствах, не залежно від форми власності та здійснювати професійну діяльність адвоката згідно з умовами цього Договору з усіма правами представника, які передбачені КПК, ЦПК, КАСУ, ГПК України - у справі щодо стягнення боргу, пені, інфляційних та 3% річних з ТОВ "Андрушівський маслосирзавод".

Порядок, строки виплати гонорару визначаються згідно з додатку №1.

У Додатку №1 до Договору про надання професійної правничої допомоги від 01.05.2026 згідно клієнт доручає виконавцю представляти його інтереси у справі щодо стягнення боргу, пені, інфляційних та 3% річних з ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" в користь клієнта. Відповідно до п. 4.2. та п. 4.3. Договору, сторони домовилися, що правова допомога, передбачена предметом цього Договору, з приводу представництва клієнта у справі щодо стягнення боргу, пені, інфляційних та 3% річних з ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" в користь клієнта оплачується клієнтом виконавцю з розрахунку фіксованої суми в розмірі 30 000, 00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок) незалежно від переліку послуг, об`єму виконаної роботи та кількості витраченого виконавцем часу, гонорар адвоката є фіксованим в розумінні Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Факт надання правової допомоги підтверджується складеним та підписаним сторонами актом про надані послуги (надалі по тексті - Акт). Акт складається не пізніше наступного дня, що йде за днем ухвалення рішення суду та підлягає оплаті у строк, визначений у Акті.

Згідно Акту №1 про надані послуги від 15.07.2026, відповідно до п.п. 1.1.-1.5., 2.1., 2.2., 2.3., 4.2., 4.3. Договору, Додатку №1 до Договору №1, сторони підтверджують, що виконавець надав, а клієнт прийняв послуги з представництва клієнта щодо стягнення боргу, пені, інфляційних та 3% річних з ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" в користь клієнта, в т.ч. представництво клієнта у справі №906/557/26, яка розглядалася Господарським судом Житомирської області, та згадані послуги оплачуються клієнтом виконавцю в наступних розмірах: вид послуги: представництво клієнта щодо стягнення боргу, пені, інфляційних та 3% річних з ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" в користь клієнта, в т.ч. представництво клієнта в Господарському суді Житомирської області у справі №906/557/26, включно з часом на ознайомлення з документами, часом на підготовку та подання позовної заяви та інших процесуальних документів, представництво в судових засіданнях тощо; вартість послуги та одиниця виміру - 30 000, 00 грн за весь об`єм наданої правової допомоги, незалежно від кількості витраченого часу та переліку наданих послуг; перелік наданих послуг та сума до оплати: ознайомлення з матеріалами справи, підготовка та подання вимоги-досудового попередження до ТОВ "Андрушівський маслосирзавод", збір доказів у справі, підготовка та подання позовної заяви до суду, підготовка клопотань, заяв, пояснень, тощо, відправка поштової кореспонденції, підготовка уточнення позовних вимог, інші послуги, які надані та будуть надані в майбутньому при розгляді справи судом, участь в судових засіданнях. Разом до оплати 30 000, 00 грн. Загальна сума до оплати згідно Акту становить 30 000, 00 грн (тридцять тисяч гривень 00 копійок) фіксованого гонорару.

За приписами ч.ч. 5 та 6 статті 126 Кодексу зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе винятково на підставі клопотання іншої сторони у разі доведення нею недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи (див., серед іншого, постанову ВПВС від 05.07.2023 у справі №911/3312/21).

ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" просить суд зменшити розмір витрат на правничу допомогу з 30000,00 грн до 5 000, 00 грн.

Господарський суд щодо неспівмірності заявлених до розподілу витрат на професійну правничу допомогу застосовує власну дискрецію в оцінці обґрунтованості таких витрат та їх необхідності.

Господарський суд враховує, що 13.05.2026 ТОВ "Видавничий дім "УКРПОЛ" через підсистему "Електронний суд" подано позовну заяву до відповідача ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" представником позивача Ковальчуком С.М. (керівник). Також, до позовної заяви додано вимогу - досудове попередження (вих. №211/02-09 від 08.04.2026), підписану директором ТОВ "Видавничий дім"УКРПОЛ" Мацишиним О.М. Таким чином, встановити що позовну заяву та вимогу від 08.04.2026 складено адвокатом Романом Мартинишиним, не вбачається за можливе.

Крім того, Господарський суд погоджується із доводами Відповідача про те, що станом на дату подання вимоги від 08.04.2026 правовідносини за Договором про надання правової допомоги від 01.05.2026 не існували. Отже послуги з підготовки вимоги від 08.04.2026 надані адвокатом Романом Мартинишиним поза межами Договору про надання правової допомоги від 01.05.2026.

Господарський суд не поділяє доводи ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" щодо включення до переліку витрат на професійну правничу допомогу послуги з підготовки заяви про зменшення розміру позовних вимог, оскільки згідно п. 2 ч. 2 ст. 46 ГПК України, позивач вправі, серед іншого, зменшити розмір позовних вимог.

Також Господарський суд не поділяє доводи ТОВ "Андрушівський маслосирзавод" про те, що участь адвоката у режимі відеоконференції здійснювалася дистанційно, що не потребувало витрат часу на переїзд чи інших додаткових витрат, Господарський суд зазначає, що подання клопотання про участь в засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду має технічний характер і не відзначається складністю виконання, однак адвокат Роман Мартинишин здійснював технічну підготовку до засідання та приймав фактичну участь в засіданні в режимі відеоконференції, надавав усні пояснення, висловлював позицію, тощо що підтверджує реальне надання позивачу професійної правничої допомоги.

Згідно з правовою позицією Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною в постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги у разі надання відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Господарський суд враховує, що витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (аналогічну правову позицію, викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та від 22.11.2019 у справі №910/906/18).

Відповідно до ст.126, 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу з урахуванням критерію їх реальності, необхідності та розумності, а також фактичного обсягу наданих послуг у межах конкретного судового провадження.

Правило ч.3 ст. 124 ГПК України встановлює, що попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

У ч. 6 ст. 129 ГПК України передбачено, що якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Керуючись принципами верховенства права, справедливості та пропорційності, критеріїв реальності адвокатських витрат, співмірності та розумності їхнього розміру, приймаючи до уваги обставини та характер спірних правовідносин, з урахуванням вчинених процесуальних дій адвокатом Романом Мартинишиним, Господарський суд дійшов висновку про часткове задоволення Заяви про ухвалення додаткового рішення від 20.07.2026 на суму 20000грн витрат на правничу допомогу, про які попередньо було заявлено у позовній заяві та відмовляє в сумі 10 000,00грн через не доведення стороною не можливості передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

Керуючись ст.ст. 123, 129, 233, 244 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву представника ТОВ "Видавничий дім "УКРПОЛ" Романа Мартинишина про ухвалення додаткового рішення від 20.07.2026 (вх. г/с №01-44/2766/26 від 20.07.2026) задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" (вул. Лисенка, буд. 10, м. Андрушівка, Житомирської області, 13400, код ЄДРПОУ 30873067) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Укрпол" (вул. Промислова, буд. 2А, м. Стрий, Львівської області, 82400, код ЄДРПОУ 32802333): 20 000 грн витрат на правничу допомогу. Видати наказ.

3. У стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю "Андрушівський маслосирзавод" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Видавничий дім "Укрпол" 10 000 грн витрат на правничу допомогу відмовити.

Додаткове рішення може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне додаткове рішення складено: 07.08.26

Суддя Машевська О.П.

Віддрукувати:

1 - в справу

2-3 сторонам (через Ел. суд)