Рішення № 138820074, 31.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 липня 2026 року Справа № 903/391/26

Господарський суд Волинської області у складі головуючої судді Бідюк С.В., за участі секретаря судового засідання Франчук Н.Я., розглянувши матеріали по справі

за позовом Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Цуманської селищної ради

до відповідача: Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України

про стягнення 484548,80 грн шкоди

В засіданні приймали участь:

Від прокуратури: Лебедюк-Гудкова Т.В.,

від позивача: н/з

від відповідача: Власюк А.О.

ВСТАНОВИВ:

27.04.2026 через підсистему Електронний суд (сформована 24.04.2026) надійшла позовна заява Луцької окружної прокуратури в інтересах держави в особі Цуманської сільської ради до Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України про стягнення 484548,80 грн шкоди, заподіяної порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища.

Обґрунтовуючи позовні вимоги прокуратура зазначає, що проведеним 20.06.2023 оглядом місця події в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії Ківерцівське лісове господарство ДП Ліси України підтверджено незаконну порубку 2 дерев породи сосна звичайна (сироростуча) різними діаметрами. Встановлено, що квартал 42 виділ 16 Цуманського лісництва відноситься до природно-заповідного фонду, а саме знаходиться на території Ківерцівського національного природного парку Цуманська пуща, що створене Указом Президента України від 22.02.2010 № 203/210.

Відповідно до Указу з метою збереження, відтворення і раціонального використання цінних природних комплексів та історико-культурних об`єктів Волинського Полісся, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, на території Ківерцівського району Волинської області створено Ківерцівський національний природний парк Цуманська пуща.

Вказує, що внаслідок вчинення невстановленими особами на території природно-заповідного фонду у кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії Ківерцівське лісове господарство ДП Ліси України незаконної порубки 2 дерев породи сосна звичайна (сироростуча) різними діаметрами заподіяно збитки навколишньому природному середовищу.

Всі права ДП Цуманське лісове господарство перейшли до ДП Ківерцівське лісове господарство, в подальшому філії Ківерцівське лісове господарство та перейшли до відповідача - ДСГП Ліси України. Особу (осіб), яка здійснила (здійснили) незаконні порубки дерев у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено, з урахуванням вищевикладеного, вважає, що збитки, завдані інтересам держави, мають бути відшкодовані саме постійним лісокористувачем Державним спеціалізованим лісогосподарським підприємством Ліси України в сумі 484 548,80 грн.

Ухвалою суду від 29.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі на 27.05.2026 о 12:00 год.

Відповідач ухвалу суду отримав 29.04.2026, строк для подання відзиву до 14.05.2026.

29.04.2026 від позивача надійшла заява про проведення засідання за відсутності його представника, в якій він також повідомив, що підтримує позовні вимоги повністю.

14.05.2026 надійшов відзив відповідача, в якому він зазначив, що прокурором в обґрунтування позову не вказано, які саме обов`язки і норми чинного законодавства України у сфері ведення лісового господарства були порушені з боку відповідача, як і не було конкретизовано, які саме дії відповідач повинен був вчинити відповідно до вимог ведення лісового господарства, з метою забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок, однак їх не вчинив, доказів невчинення таких дій відповідачем до суду не надав. У позові не наводиться жодних конкретних дій, які лісокористувач або його окремі посадові особи за конкретних умов, повинні були вчинити для запобігання заподіянню шкоди охоронюваним законом суспільним відносинам, однак таких не вчинили. Держекоінспекція не проводила ні огляд, ні розрахунки завданої шкоди, не є позивачем та не 3-тьою особою у даній справі, хоча Держекоінспекція має право на звернення до суду з позовною заявою. Експертом при підготовці висновку не з`ясовано для цілей обчислення розміру збитків середнє значення між найбільшим та найменшим замірами діаметру виявлених пнів.

Також відповідач вказав, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. При подачі позову прокурором не доведено належним чином бездіяльність Цуманської селищної ради. Крім того, матеріали справи не містять доказів вчинення прокурором будь-яких заходів реагування з метою виявлення/усунення можливого неналежного виконання обов`язків Цуманською селищною радою. Просить суд відмовити у повному задоволенні позовних вимог.

Луцька окружна прокуратура у відповіді на відзив, який надійшов до суду 18.05.2026, зазначила, що відповідач ніяким чином не обґрунтовує та не доводить ніякими доказами відсутність його вини у заподіянні шкоди. Матеріалами справи підтверджено та не оспорюється відповідачем факт вчинення незаконної порубки дерев на земельній ділянці, що перебуває у його постійному користуванні, а також факт реєстрації кримінального провадження. Факт вчинення вказаного кримінального правопорушення свідчить про те, що такі заходи відповідача не були достатніми і не змогли забезпечити збереження лісу. Сам факт не звернення до суду суб`єкта владних повноважень з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити інтереси держави свідчить про те, що указаний орган неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом про стягнення збитків.

Враховуючи відсутність не розглянутих заяв/клопотань, виконання мети підготовчого провадження, суд протокольною ухвалою від 27.05.2026 закрив підготовче провадження та призначив розгляд справи по суті на 24.06.2026 на 15:00 год, про що не заперечили учасники справи.

У судовому засіданні, з метою повного та всебічного розгляду справи, надання учасникам справи можливості підготуватися до судових дебатів, суд протокольною ухвалою від 25.06.2026 відклав розгляд справи по суті на 22.07.2026 на 12:00 год.

У судовому засіданні 22.07.2026 було заслухано пояснення учасників справи, судом завершено стадію з`ясування обставин справи та перевірки їх доказами, а також надано можливість учасникам справи на стадії судових дебатів висловити перед судом свої правові позиції щодо спірних правовідносин та обмінятись репліками.

Після стадії судових дебатів, суд перейшов до стадії ухвалення судового рішення.

Відповідно до ст. 219 ГПК України, після судових дебатів суд оголошує про перехід до стадії ухвалення судового рішення та час його проголошення в цьому судовому засіданні. У виняткових випадках залежно від складності справи суд може відкласти ухвалення та проголошення судового рішення на строк не більше десяти днів з дня переходу до стадії ухвалення судового рішення, оголосивши дату та час його проголошення.

На підставі вищевикладеного, судом відкладено ухвалення та проголошення судового рішення у справі на 31.07.2026 о 12:00 год.

31.07.2026 судом ухвалено вступну та резолютивну частини судового рішення.

Дослідивши наявні у справі письмові докази, заслухавши пояснення учасників справи, господарський суд, встановив таке.

Щодо представництва прокурором інтересів держави суді.

Положеннями пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України унормовано, що в Україні діє прокуратура, яка здійснює, зокрема, представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Підстави представництва інтересів держави прокурором у суді врегульовано положеннями ГПК України та статтею 23 Закону України "Про прокуратуру".

Відповідно до частини 3 статті 4 ГПК України до господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.

До таких осіб процесуальний закон відносить прокурора та визначає підстави участі цієї особи у господарській справі.

Відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Отже аналіз частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави стверджувати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у двох "виключних" випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює компетентний орган; 2) у разі відсутності такого органу.

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу (нездійснення захисту інтересів держави) означає, що компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав повноваження для захисту, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк.

Звертаючись до компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу.

Таким чином прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого статтею 23 Закону України "Про прокуратуру", і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження судом підстав для представництва. Якщо прокурору відомі причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтування підстав для представництва, яке міститься в позові. Але якщо з відповіді зазначеного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в особі Цуманської селищної ради листом від 14.04.2026 №53-2209ВИХ-26 окружна прокуратура повідомила орган місцевого самоврядування про встановлення факту незаконної рубки деревини на території ради із зазначенням розміру завданої шкоди та необхідністю вжиття відповідних заходів реагування.

У відповідь на лист Цуманська селищна рада повідомила окружну прокуратуру, що збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього середовища, не відшкодовані. При цьому, заходи щодо стягнення шкоди у судовому порядку селищною радою не вживалися та вживатись не будуть (лист від 15.04.2026 № 427/03-11/2-26).

Зазначене свідчить про неналежне здійснення органом місцевого самоврядування своїх повноважень щодо захисту інтересів територіальної громади.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захистити порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Згідно з правовими висновками Верховного Суду, викладеними у п. 33 постанови від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, якщо прокурору відомі причини такого незвернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

З огляду на викладене, у прокурора виникло законне право на звернення з позовом до суду першої інстанції з вимогою про стягнення збитків, завданих ДП "Ліси України", здійснюючи надані законом функції, реалізуючи покладені на нього від імені держави повноваження по захисту державних інтересів.

Вказані обставини відповідно до ст. 131-1 Конституції України та ст. 23 Закону України "Про прокуратуру", свідчать про наявність у прокурора права та можливості представляти інтереси держави в суді, шляхом подачі відповідного позову, оскільки позивач належним чином не здійснив захист порушених інтересів держави в спірних правовідносинах, у зв`язку з чим у прокурора були обґрунтовані правові підстави для звернення з даним позовом до суду.

Щодо суті спору.

Луцькою окружною прокуратурою установлено наявність підстав для вжиття заходів представницького характеру за результатами опрацювання матеріалів кримінального провадження №12023030590000368 від 20.06.2023 за фактом незаконної порубки лісу невстановленими особами у 16 виділі 42 кварталу Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» у кількості 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча), за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України.

Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за вказаним фактом внесені на підставі повідомлення майстра лісу Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (на даний час ДП «Ліси України») ОСОБА_1 , яким виявлено факт вчиненої самовільної порубки 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча) в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва.

Проведеним 20.06.2023 оглядом місця події в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» підтверджено незаконну порубку 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча) різними діаметрами.

Актом огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 20.06.2023 також підтверджено факт вчиненої самовільної порубки в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України», внаслідок чого незаконно зрізано 2 дерева породи «сосна звичайна» (сироростуча) діаметрами пнів - 54 см та 55 см, загальною масою 3,64 кубічних метрів. Вказаний акт складено інженером відділу охорони та захисту лісу (далі - ОЗЛ) філії «Ківерцівське ЛГ» Аршуліком В.М. за участю інженера ОЗЛ Охочого М.С., майстра лісу Цуманського лісництва Ондрощука П.В, інспектора НПП Шульгача В.В., які підтвердили самовільну порубку дерев в кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва (ПЗФ НПП Цуманська пуща) та розрахували заподіяну шкоду лісовому господарству на суму 484 548, 84 грн, що розрахована відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» від 10.05.2022 № 575.

Зазначеним актом, складеним та підписаним уповноваженими особами, встановлено місце вчинення правопорушення - квартал 42 виділ 16 Цуманського лісництва (ПЗФ НПП Цуманська пуща) та визначено розмір заподіяної школи.

Водночас, встановлено, що квартал 42 виділ 16 Цуманського лісництва відноситься до природно-заповідного фонду, а саме знаходиться на території Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща» (далі - Парк), що створене Указом Президента України від 22.02.2010 № 203/210 (далі - Указ).

Відповідно до Указу, з метою збереження, відтворення і раціонального використання цінних природних комплексів та історико-культурних об`єктів Волинського Полісся, що мають важливе природоохоронне, наукове, естетичне, рекреаційне та оздоровче значення, на території Ківерцівського району Волинської області створено Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща».

Відповідно до Положення «Про Ківерцівський національний природний парк «Цуманська пуща», затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України від 31.08.2020 № 110, зокрема Парк є територією природно-заповідного фонду загальнодержавного значення.

Парк є бюджетною, неприбутковою, природоохоронною, рекреаційною, культурно-освітньою, науково-дослідною установою і входить до складу природно- заповідного фонду України, охороняється як національне надбання, щодо якого встановлюється особливий режим охорони, відтворення та використання.

Таким чином, внаслідок вчинення невстановленими особами на території природно-заповідного фонду у кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» незаконної порубки 2 дерев породи «сосна звичайна» (сироростуча) різними діаметрами заподіяно збитки навколишньому природному середовищу.

Відповідно до інформації Парку, встановлено, що згідно Проекту організації території Ківерцівського національного парку «Цуманська пуща» охорони, відтворення та рекреаційного використання його природних комплексів і об`єктів, затвердженого наказом Міністерства захисту довкілля та природніх ресурсів України від 15 серпня 2022 року № 300, земельна ділянка в кварталі 42 виділі 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» входить в межі Парку без вилучення в землекористувача.

При цьому, відповідно до охоронного зобов`язання від 03.12.2013 № 215/1 ДП «Цуманське лісове господарство» передається під охорону та дотримання встановленого режиму територія Парку до меж якої віднесено квартал 42 Цуманського лісництва, що підтверджує незаконну порубку деревини у межах території, віднесеної до земель природно-заповідного фонду, зокрема в межах Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».

Разом з цим, згідно з аналізом картографічних матеріалів, шляхом накладення відомостей з Національної інфрастуктури геопросторових даних (скріншот додано до позовної заяви), порталу «Ліспроект» (скріншот додано до позовної заяви) та картографічних матеріалів Проекту створення національного природного парку «Ківерцівський», встановлено повне просторове співпадіння меж земельної ділянки, де вчинено незаконну порубку, із межами території природно-заповідного фонду.

Таким чином, земельна ділянка, на якій вчинено незаконну порубку, фактично розташована в межах території природно-заповідного фонду, що свідчить про її належність до відповідної категорії земель та поширення на неї спеціального правового режиму охорони і використання.

У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження, Волинським відділенням Львівського науково-дослідного інституту судових експертиз на підставі постанови слідчого проведено судову інженерно-екологічну експертизу, за результатами якої 15.05.2025 складено висновок № 1672-Е.

Відповідно до висновку інженерно-екологічної експертизи за результатами дослідження в обсязі поданих документів в межах спеціальних знань експерта з інженерно екологічного виду досліджень, встановлено, що розрахунок розміру збитків, внаслідок незаконної порубки деревини у 42 кварталі 16 виділі Цуманського лісництва ПЗФ НПП «Цуманська пуща», згідно наданих документів проведено відповідно до чинного законодавства, а саме: Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної порушенням законодавства про природно-заповідний фонд» від 10.05.2022 № 575, та підтверджується документально в сумі 484 548,80 грн, що визначена та наведена у Акті огляду місця вчинення правопорушення лісового законодавства від 20.06.2023 та розрахунку розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про природно-заповідний фонд внаслідок незаконної порубки 2 дерев сиро ростучих породи «сосна» (діаметри пнів 54 см та 55 см) на території лісової ділянки у кварталі 42 виділу 16 Цуманського лісництва філії «Ківерцівське лісове господарство» ДП «Ліси України» (територія Парку).

Як вбачається із документів, які були вилучені на підставі ухвали слідчого судді Ківерцівського районного суду № 1-кс/0158/417/26 від 11.03.2026 з філії «Поліський лісовий офіс» ДСГП «Ліси України», що земельна ділянка лісогосподарського призначення знаходиться в постійному користуванні підприємства на підставі матеріалів лісовпорядкування 2013 року, які містяться в матеріалах справи.

З відомостей Google Maps, який є безкоштовним картографічним вебсервісом від компанії Google, Національного геопорталу «Національна інфраструктура геопросторових даних», даних Геоінформаційної системи управління лісовими ресурсами України «Ліспроект» вбачається, що місце вчинення незаконної порубки знаходиться в межах земельної ділянки лісогосподарського призначення з кадастровим номером 0721883800:02:000:0443 та в межах 16 виділу 42 кварталу Цуманського лісництва ДП «Цуманське лісове господарство».

Знаходження 16 виділу 42 кварталу Цуманського лісництва ДП «Цуманське лісове господарство» у межах земельної ділянки з кадастровим номером 0721883800:02:000:0443 підтверджується також наданим ВО «Укрдержліспроект» витягом з картографічної бази даних ДП «Цуманський лісгосп» Цуманського лісництва 42 кварталу відповідно до матеріалів базового лісовпорядкування 2012 року.

Відповідно до інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, інформації Державного земельного кадастру земельна ділянка з кадастровим номером 0721883800:02:000:0443 площею 85,2000 га належить до земель лісогосподарського призначення, цільове призначення « 09.01. Для ведення лісового господарства і пов`язаних з ним послуг», знаходиться в адміністративних межах Цуманської територіальної громади Луцького району, перебуває у державній власності та у постійному користуванні ДСГП «Ліси України» як правонаступника прав і обов`язків філії «Ківерцівське лісове господарство», на підставі розпорядження голови Волинської обласної військової адміністрації від 31.03.2023 №154 «Про надання земельних ділянок у постійне користування».

Згідно Витягу з Державного земельного кадастру вищевказана земельна ділянка має відомості про обмеження у використанні, вид обмеження - Національні природні парки. Фактично рубка лісу відбулась в межах цієї земельної ділянки, яка перебуває у користуванні ДП «Ліси України» та розташована в межах Ківерцівського національного природного парку «Цуманська пуща».

При цьому, особу (осіб), яка здійснила (здійснили) незаконні порубки дерев, у ході досудового розслідування кримінального правопорушення не встановлено.

Таким чином, прокурор, вказуючи, що відповідач, як постійний лісокористувач, не забезпечив охорону і збереження лісових насаджень, тобто допустив протиправну бездіяльність, наслідком якої стало незаконне вирубування дерев сироростучих породи сосна на території природно-заповідного фонду, звернувся з даним позовом до суду.

Відповідно до статей 16 та 17 ЛК України право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

У постійне користування ліси на землях комунальної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим комунальним лісогосподарським підприємствам, іншим комунальним підприємствам, установам та організаціям, у яких створені спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Згідно ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Частиною першою статті 126 Земельного кодексу України встановлено, що право власності на земельну ділянку і право постійного користування земельною ділянкою посвідчується державними актами. Форми державних актів затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Таким чином, з урахуванням наведеного, земельна ділянка, на якій відбулася незаконна порубка, на даний час перебуває у постійному користуванні ДСГП «Ліси України». При цьому, відповідач, за матеріалами базового лісовпорядкування проведеного Українським лісовпорядним проектним виробничим об`єднанням ВО «Укрдержліспроект» у 2013 році на вказаних лісових масивах здійснює лісогосподарську діяльність.

Відповідно до ст.5 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовуванні в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Згідно зі ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність. Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України. Застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації заподіяної навколишньому природному середовищу шкоди.

За положеннями ст.69 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі. Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодуванням позадоговірної шкоди.

Згідно з ст.16, ч.1 ст.17 Лісового кодексу України (далі ЛК України), право користування лісами здійснюється в порядку постійного та тимчасового користування лісами. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи. У постійне користування ліси на землях державної власності для ведення лісового господарства без встановлення строку надаються спеціалізованим державним лісогосподарським підприємствам, іншим державним підприємствам, установам та організаціям, у яких створено спеціалізовані лісогосподарські підрозділи.

Частиною 2 ст.19 ЛК України визначено, що обов`язок забезпечувати охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей, вживати інших заходів відповідно до законодавства на основі принципів сталого розвитку, а також дотримання правил і норм використання лісових ресурсів покладено на постійних лісокористувачів.

Нормами ст.63 ЛК України передбачено, що ведення лісового господарства полягає у здійсненні комплексу заходів з охорони, захисту, раціонального використання та розширеного відтворення лісів.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 64 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни здійснюють ведення лісового господарства з урахуванням господарського призначення лісів, природних умов і зобов`язані здійснювати охорону лісів від пожеж, захист від шкідників і хвороб, незаконних рубок та інших пошкоджень.

Відповідно до ст.107 ЛК України підприємства, установи, організації і громадяни зобов`язані відшкодувати шкоду, заподіяну ними лісу внаслідок порушення лісового законодавства, у розмірах і порядку, визначених законодавством України. Шкода, заподіяна лісу, не наданому в користування, у разі невстановлення осіб, винних у заподіянні шкоди, відшкодовується органом місцевого самоврядування, у межах території якого знаходиться ліс, якому була заподіяна шкода.

Отже, організація і забезпечення охорони та захисту лісів, яка передбачає здійснення комплексу заходів, спрямованих на збереження та охорону лісів, зокрема, від незаконних рубок та інших пошкоджень, покладається на постійних лісокористувачів.

На підставі наказів Державного агентства лісових ресурсів України від 04.10.2021 №603 «Про припинення державного підприємства «Цуманське лісове господарство», від 31.12.2021 №979 «Про затвердження передавального акту ДП «Цуманське лісове господарство» зазначене підприємство припинено шляхом його приєднання до ДП «Ківерцівське ЛГ» та усі активи і пасиви ДП «Цуманське лісове господарство» передано ДП «Ківерцівське ЛГ».

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Цуманське лісове господарство» (код 00991551) припинено шляхом реорганізації 17.10.2022, правонаступник - ДП «Ківерцівське лісове господарство» (код 00991551).

Також, наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 № 962 «Про припинення державного підприємства «Ківерцівське лісове господарство» та затвердження складу Комісії з припинення» припинено ДП «Ківерцівське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (ЄДРПОУ 44768034).

Наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 09.01.2023 №69 затверджено передавальний акт ДП «Ківерцівське ЛГ» та визначено, що правонаступництво щодо всього майна, всіх прав та обов`язків ДП «Ківерцівське ЛГ» після його припинення до ДСГП «Ліси України» (філія «Ківерцівське лісове господарство») переходить до ДП «Ліси України.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Державне підприємство «Ківерцівське лісове господарство» (ЄДРПОУ 00991551) припинило свою діяльність 08.12.2023 на підставі реорганізації.

Крім цього, 14.12.2022 утворено філію «Ківерцівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» (ідентифікаційний код відокремленого підрозділу - 45003195).

Наказом ДСГП «Ліси України» від 18.10.2024 №1869 «Про припинення філії «Ківерцівське лісове господарство» ДСГП «Ліси України» припинено діяльність філії шляхом її закриття. Також, наказом ДСГП «Ліси України» від 31.12.2024 №2338 затверджено передавальний акт філії «Ківерцівське лісове господарство», яка координується Поліським лісовим офісом.

Згідно з п. 1.4.77 Статуту ДСГП «Ліси України» (нова редакція), затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 24.06.2025 №206, підприємство є правонаступником прав та обов`язків ДП «Ківерцівське лісове господарство» на підставі наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 04.11.2022 №962.

Відповідно до наказу ДП "Ліси України" від 30.09.2024 № 1665 "Про створення філії "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" створено філію "Поліський лісовий офіс" державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України". Визначено її місцезнаходження: Україна, 43010, Волинська область, місто Луцьк, проспект Волі, 30.

Як вбачається із витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань філія "Поліський лісовий офіс" є відокремленим підрозділом юридичної особи - ДСГП «Ліси України», ідентифікаційний код 45601597.

При цьому згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо філії "Ківерцівське ЛГ" ДП "Ліси України" на даний час вона не ліквідована, однак уже не здійснює будь-якої діяльності.

Разом з цим, наказом Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» від 27.02.2026 № 190 затверджено Положення про філію «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Положення).

Відповідно до п. 1.1. Положення філія «Поліський лісовий офіс» державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» (далі - Філія) є відокремленим підрозділом державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України».

Згідно з п. 3.1. Положення Філія є відокремленим підрозділом ДСГП «Ліси України», який не має статусу юридичної особи. Філія діє від імені ДСГП «Ліси україни» та в його інтересах, здійснює делеговані ДСГП «Ліси України» функції відповідно до завдань та предмету діяльності ДСГП «Ліси України».

Відповідно до п. 3.2. Положення Філія не підлягає державній реєстрації. Відомості про Філію вносяться до реєстраційної справи ДСГП «Ліси України» та включаються до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб- підприємців та громадських формувань.

Згідно з п. 3.3. Положення Філія має окремий баланс. Показники окремого балансу відповідних форм фінансової звітності Філії включаються до балансу ДСГП «Ліси України» і відповідних форм фінансової звітності ДСГП «Ліси україни».

Відповідно до Статуту, який затверджений Державним агенством лісових ресурсів України від 21.06.2025 № 206 (нова редакція), Державне спеціалізоване лісогосподарське підприємство «Ліси України» засноване на державній власності, створене відповідно до наказу Державного агентства лісових ресурсів України від 26.10.2022 № 804 та належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України.

Згідно з п. 3.1. Статуту, ДП «Ліси України», створене з метою ведення лісового господарства, охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісів.

Відповідно до п. 4.1. Статуту Підприємство є юридичною особою публічного права, заснованою на державній власності, функції з управління якою виконує Державне агенство лісових ресурсів. При цьому, ДП «Ліси України» може виступати позивачем, відповідачем, третьою особою в усіх судах (п. 4.10 Статуту).

Згідно з ч. 1 ст. 80 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) юридичною особою є організація створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді.

Водночас, згідно із ч. 1 ст. 95 ЦК України, філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій.

Згідно з ч. 3 ст. 95 ЦК України філії та представництва не є юридичними особами. Зокрема, вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення.

Відповідно до ч. 4 ст. 95 ЦК України керівники філій та представництв призначаються юридичною особою і діють на підставі виданої нею довіреності або на іншій підставі, передбаченій законодавством іноземної держави, відповідно до якого утворено юридичну особу, відокремленими підрозділами якої є такі філії та представництва.

Разом з цим, в пункті 5 постанови об`єднаної палати Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14.09.2020 у справі № 296/443/16-ц зазначено, що при реорганізації юридичної особи шляхом злиття, приєднання та перетворення (універсальне правонаступництво) факт настання правонаступництва безпосередньо пов`язаний з моментом передання прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника. У вирішенні питань, пов`язаних з таким правонаступництвом, необхідно здійснювати аналіз доказів переходу відповідних прав і обов`язків на майно (майнові права). Під час такої реорганізації юридичної особи передання майна, прав та обов`язків від правопопередника до правонаступника здійснюється на підставі передавального акта (іншого документу, який підтверджує передачу правонаступнику всіх активів та пасивів, прав та обов`язків). Момент переходу прав і обов`язків до правонаступника визначається днем підписання передавального акта, і тому може не співпадати у часі з моментом завершення реорганізації юридичної особи, тобто внесенням запису про припинення юридичної особи до державного реєстру. Аналогічні по суті висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Другої судової палати Касаційного цивільного суду 12 грудня 2019 року у справі № 227/1240/17 (провадження № 61- 28847свп18), у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 квітня 2019 року у справі № 756/8927/15-ц (провадження № 61-4299св19).

Для вирішення питання щодо можливості процесуального правонаступництва суд у кожному конкретному випадку має аналізувати фактичні обставини, передбачені нормами матеріального права, зокрема відомості первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення, перехід її прав та обов`язків до іншої особи правонаступника (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суд від 08.02.2023 у справі № 910/16900/19).

Таким чином, всі права ДП «Цуманське лісове господарство» перейшли до ДП «Ківерцівське лісове господарство», в подальшому - філії «Ківерцівське лісове господарство» та перейшли до відповідача - ДСГП «Ліси України».

Отже, земельна ділянка, на якій відбулася незаконна порубка на даний час перебуває у постійному користуванні ДП "Ліси України".

Відповідно до п. 3.2.2. Статуту основними напрямами діяльності ДСГП «Ліси України» є, зокрема, забезпечення охорони лісів від пожеж, незаконних рубок, шкідників і хвороб, пошкодження внаслідок антропогенного та іншого шкідливого впливу.

Згідно з п. 7.2. Статуту ДСГП «Ліси України» забезпечує охорону, захист, відтворення, підвищення продуктивності лісових насаджень, посилення їх корисних властивостей; дотримується правил і норм використання лісових ресурсів; здійснює ведення лісового господарства на основі матеріалів лісовпорядкування, здійснюють використання лісових ресурсів способами, які забезпечують збереження оздоровчих і захисних властивостей лісів, а також створюють сприятливі умови для їх охорони, захисту та відтворення.

Відтак, відповідач у відповідності до ст.17 ЛК України є постійним лісокористувачем, на якого покладено обов`язок забезпечити охорону захисних лісонасаджень на підвідомчій філії території.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, установлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності.

Земельна ділянка, на якій відбулась незаконна порубка 2 дерев породи «сосна звичайна», відноситься до природо-заповідного фонду відповідно до охоронного зобов`язання № 215/1 від 03.12.2013.

Цим охоронним зобов`язанням ДП «Цуманське лісове господарство» передається під охорону та дотримання встановленого режиму територія Ківерцівський національний парк «Цуманська пуща».

Відповідно до охоронного зобов`язання землекористувач забезпечує охорону та збереження території, що перебуває у його використанні.

Частиною 3 ст. 7 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» передбачено, що на таких землях забороняється будь-яка діяльність, яка негативно впливає або може негативно впливати на стан природних та історико-культурних комплексів та об`єктів чи перешкоджає їх використанню за цільовим призначенням.

Відповідно до ст. 91 Закону України «Про природно-заповідний фонд України» спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду здійснюється в межах ліміту та на підставі дозволу на спеціальне використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду; перелік встановлених цим Законом видів використання природних ресурсів у межах територій та об`єктів природно-заповідного фонду і порядок їх використання визначаються режимом територій та об`єктів природно- заповідного фонду.

На підставі положень ст. ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України та всупереч п. п. 3.2.2., 7.2. Статуту ДСГП «Ліси України», як постійний лісокористувач, не забезпечило охорони та захисту лісів від незаконних порубок на підвідомчим йому територіях.

Обов`язок щодо забезпечення охорони лісових насаджень покладено саме на постійних лісокористувачів, які відповідають за невиконання або неналежне виконання таких обов`язків, у тому числі, у разі незабезпечення охорони та захисту лісів від незаконних рубок дерев.

Отже, цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а й постійні лісокористувачі, вина яких полягає у протиправній бездіяльності у вигляді не вчинення дій щодо забезпечення охорони та збереження лісу від незаконних рубок на підвідомчих їм ділянках із земель лісового фонду, що має наслідком самовільну рубку (пошкодження) лісових насаджень третіми (невстановленими) особами.

Загальні підстави відповідальності за завдану майнову шкоду визначено у ст.1166 Цивільного кодексу України, згідно якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Вирішуючи спір про відшкодування шкоди, суд повинен встановити наявність чи відсутність складу цивільного правопорушення, яке має містити такі складові, як:

- протиправна поведінка особи, тобто невідповідність її вимогам, наведеним в актах цивільного законодавства. Протиправна поведінка найчастіше виражається в активних діях, які спричинили збитки в майновій сфері особи чи немайнових відносинах. При цьому, остання може полягати не тільки в його активних діях, а й у бездіяльності. Бездіяльність визнається протиправною, якщо особа, яка зобов`язана вчинити певні дії, свідомо їх не виконує. Бездіяльність - це пасивна поведінка особи, яка проявилася в невиконанні нею дій, які вона повинна та могла в даній ситуації здійснити.

- наявність шкоди, під якою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права, взагалі будь-яке знецінення блага, що охороняється законом, та її розмір;

- причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою, який виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди (наслідки об`єктивно походять від певної дії чи бездіяльності);

- вина заподіювача шкоди, що полягає в психічному ставленні особи до вчинення нею протиправного діяння і проявляється у вигляді умислу або необережності, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов`язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Водночас, ч.2 ст.1166 ЦК України передбачено, що цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини заподіювача шкоди. Тобто наявність вини презюмується та не підлягає доведенню позивачем.

Спростування цієї вини (у тому числі з підстав вини самого позивача в заподіяній шкоді) є процесуальним обов`язком її заподіювача, тобто відповідача у правовідносинах про відшкодування шкоди.

Отже, при поданні позову про відшкодування заподіяної майнової шкоди, на позивача покладається обов`язок довести доказами неправомірність поведінки заподіювача шкоди, наявність шкоди та її розмір, а також причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою.

Факт незаконної порубки двох дерев породи сосна у кварталі 42 виділі 16 Цуманського лісництва (ПЗФ НПП «Цуманська пуща») не заперечується відповідачем.

За вищезазначеним фактом розпочато кримінальне провадження №12023030590000368 від 20.06.2023 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.246 КК України.

Суд враховує, що винних осіб у даному кримінальному провадженні не встановлено, доказів протилежного сторонами суду не надано.

Отже, оскільки саме на відповідача як на постійного лісокористувача покладено обов`язок із забезпечення охорони, відтворення та захисту лісових насаджень, тому невжиття відповідачем (працівниками відповідача) заходів із належної охорони лісових насаджень та збереження лісового фонду завдало шкоду навколишньому природному середовищу.

Відтак, відповідачем, як постійним лісокористувачем, порушено норми ст. 19, 63, 64, 86, 89, 90 ЛК України, що полягають у не забезпеченні охорони та збереження лісових насаджень, а саме допущення останнім протиправної бездіяльності, наслідком якої стала незаконна порубка дерев.

Цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства мають нести не лише особи, які безпосередньо здійснюють самовільну вирубку лісів (пошкодження дерев), а також постійні лісокористувачі, вина яких полягає у допущенні та не перешкоджанні їх працівниками незаконному вирубуванню лісових насаджень (пошкодженню дерев) внаслідок неналежного виконання ними своїх службових обов`язків. Тобто, проявом їх протиправної бездіяльності є незабезпечення працівниками постійних лісокористувачів охорони і захисту лісів, внаслідок чого відбувається вирубування дерев (пошкодження дерев) третіми (невстановленими) особами.

Порушення вимог щодо ведення лісового господарства, встановлених у сфері охорони, захисту та використання лісів, є підставою для покладення на постійного лісокористувача цивільно-правової відповідальності. При цьому, як зазначено вище, не важливо, хто конкретно здійснював незаконне вирубування дерев на ділянках лісу, наданих у постійне користування, оскільки визначальним є факт порушення постійним лісокористувачем встановлених правил лісокористування, що спричинило завдання державі збитків внаслідок незаконної рубки дерев третіми особами на підконтрольній постійному лісокористувачу ділянці лісу.

Аналогічну правову позицію викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі від 09.08.2018 у справі №909/976/17, постановах Верховного Суду від 20.08.2018 у справі №920/1293/16, від 23.08.2018 у справі №917/1261/17, від 19.09.2018 у справі №925/382/17, від 07.06.2019 у справі №914/1960/17, від 09.12.2019 у справі №906/1338/18, від 20.02.2020 у справі №920/1106/17, від 24.02.2021 у справі №906/366/20, від 30.11.2021 №926/2174/20, від 26.05.2022 №922/2317/21.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного суду, викладеній у п.88 постанови від 13.05.2020 у справі №9901/93/19, лісокористувач є не потерпілою, а навпаки, відповідальною особою за шкоду, завдану внаслідок незаконної порубки лісу, перед державою як власником лісових ресурсів. Адже в цьому випадку вина лісокористувача полягає у протиправній бездіяльності щодо невжиття належних заходів захисту й охорони лісових насаджень. Таким чином, право на відшкодування шкоди, завданої самовільним вирубуванням лісу, має держава, цивільно-правову відповідальність перед якою несуть безпосередні винуватці порубки нарівні з лісокористувачами.

З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що недотримання відповідачем нормативно визначених правил збереження лісу є протиправною формою поведінки. Наслідком такої протиправної поведінки є шкода, заподіяна лісу в результаті проведення порубки дерев. Дане свідчить про наявність між ними безпосереднього причинного зв`язку.

Вина відповідача у здійсненні незаконної порубки дерев презюмується та ним не спростована, оскільки в силу положень ЛК України останній, як постійний лісокористувач, не виконав свого обов`язку щодо здійснення охорони лісових насаджень від незаконних порубок та дотримання правил і норм використання лісових ресурсів, а отже має нести цивільно-правову відповідальність за порушення лісового законодавства.

Щодо доводів відповідача про відсутність у його діях протиправної поведінки (бездіяльності), суд вказує, що для покладення на відповідача, як постійного землекористувача цивільно-правової відповідальності не є необхідним доведення вчинення або невчинення останнім яких-небудь дій, оскільки сам факт незаконної рубки дерев вже свідчить про неналежне виконання відповідачем обов`язків щодо охорони і захисту земель лісового фонду, передбачених ст.16, 19, 86 Лісового кодексу України, наданих йому в постійне користування.

Передача земель лісового фонду у користування певній особі покладає на неї обов`язок забезпечувати їх належну охорону відповідно до вимог Лісового кодексу України, а також нести відповідальність за незаконні рубки, у тому числі вчинені невстановленими особами.

Отже, встановлення факту незаконної порубки дерев на земельній ділянці, закріпленій за відповідачем, є достатньою правовою підставою для покладення на нього обов`язку відшкодувати завдану шкоду.

Доводи відповідача про відсутність у нього відповідальності за порушення лісового законодавства у зв`язку із тим, що лісокористувач несе відповідальність виключно у разі особистого вчинення незаконної рубки, а також посилання на триваюче досудове розслідування у кримінальному провадженні №12023030590000368 від 20.06.2023, суд вважає необґрунтованими, оскільки вирішальним для покладення відповідальності є не встановлення особи, яка безпосередньо здійснила незаконну порубку дерев, а факт порушення постійним лісокористувачем обов`язків щодо належної охорони та захисту лісів на переданій йому у користування ділянці. Саме таке порушення створило умови для незаконної рубки та спричинило завдання державі шкоди.

Окрім того, факт здійснення досудового розслідування у кримінальному провадженні не впливає на вирішення питання про цивільно-правову відповідальність відповідача та не звільняє його від обов`язку відшкодувати завдані збитки. Тобто, саме постійний лісокористувач зобов`язаний забезпечувати охорону лісів, організувати систему внутрішнього контролю за станом лісових ресурсів та вживати ефективних заходів для запобігання незаконним рубкам та іншим порушенням лісового законодавства.

Відповідно до положень Лісового кодексу України, на постійного лісокористувача покладено не лише обов`язок фіксувати факти порушень, а й забезпечувати комплекс превентивних і організаційних заходів, спрямованих на запобігання незаконним порубкам та іншим порушенням правил ведення лісового господарства. Водночас, відсутність у законодавстві вичерпного переліку таких заходів не звільняє постійного лісокористувача від їх здійснення з урахуванням особливостей діяльності підприємства і положень його статуту.

Розглядаючи питання про стягнення з постійного лісокористувача збитків, завданих порушенням природоохоронного законодавства внаслідок незаконної порубки дерев, суд враховує, що статутом такого лісокористувача визначено цілі його діяльності та обов`язки щодо охорони лісу, а відсутність визначеного чіткого переліку заходів не звільняє відповідача від необхідності та не спростовує можливості виконання ним комплексу заходів, необхідних і достатніх для виконання покладених на нього обов`язків (схожа правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2026 у справі №907/278/25, у постанові від 28.09.2023 у справі № 927/32/23).

Щодо доводів відповідача про відсутність у працівників лісової охорони об`єктивної реальної можливості виконати активні дії і запобігти правопорушенню у зв`язку з воєнним станом, комендантською годиною та нормованим робочим графіком, суд звертає увагу, що такі обставини не звільняють постійного лісокористувача від обов`язку забезпечення належної охорони лісових насаджень, оскільки чинним законодавством не передбачено зупинення чи скасування відповідальності за неналежне виконання цих обов`язків у період воєнного стану, а встановлені обмеження не виключають необхідності належної організації ефективної системи охорони та збереження лісових ресурсів. Крім того, матеріали справи не містять доказів того, що незаконна порубка дерев була вчинена саме у нічний час, у період комендантської години.

Щодо розміру заявлених до стягнення збитків, суд враховує, що на підтвердження розміру шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки 2 дерев породи "сосна" сироростуча прокурором надано висновок експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №1672-Е від 15.05.2025, виконаного в межах кримінального провадження №12023030590000368.

Відповідно до ст.1 Закону України "Про судове експертизу", судова експертиза - це дослідження на основі спеціальних знань у галузі науки, техніки, мистецтва, ремесла тощо об`єктів, явищ і процесів з метою надання висновку з питань, що є або будуть предметом судового розгляду.

Підставою проведення судової експертизи є відповідне судове рішення чи рішення органу досудового розслідування, або договір з експертом чи експертною установою - якщо експертиза проводиться на замовлення інших осіб.

Згідно з ч.3 ст.98, ч.1 ст.101 ГПК України висновок експерта може бути наданий на замовлення учасника справи або на підставі ухвали суду про призначення експертизи. Учасник справи має право подати до суду висновок експерта, складений на його замовлення.

Водночас та обставина, що експертиза проведена не на замовлення учасника справи, не є підставою вважати її недопустимим доказом, оскільки особа, яка проводила цю експертизу є атестованим судовим експертом, обізнана про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок за ст.384, 385 Кримінального кодексу України, сам висновок є в достатній мірі інформативним щодо предмета доказування, а отже є допустимим письмовим доказом у справі, який слід оцінити у сукупності із іншими доказами у справі (схожий правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 11.05.2022 у справі №450/3032/19, від 07.02.2024 у справі №201/11458/20).

Чинне процесуальне законодавство не встановлює заборону щодо використання під час розгляду цивільної/господарської справи доказів, отриманих у межах інших проваджень.

Господарські суди при вирішенні господарських спорів мають досліджувати на загальних умовах і висновки судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи, в тому числі цивільної, кримінальної, адміністративної (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №907/651/17, постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 у справі №477/2330/18).

Висновок судової експертизи, яку було проведено в межах провадження з іншої справи оцінюється господарським судом у вирішенні господарського спору на загальних підставах як доказ зі справи, за умови, що цей висновок містить відповіді на питання, які виникають у такому спорі, і поданий до господарського суду в належним чином засвідченій копії (правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 23.01.2020 у справі №918/36/19).

Судом встановлено, що відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової інженерно-екологічної експертизи №1672-Е від 15.05.2025, розрахунок розміру шкоди (збитків) заподіяної внаслідок незаконної порубки дерев у 42 кварталі 16 виділі Цуманського лісництва ПЗФ НПП «Цуманська пуща» становить 484 548,80 грн.

Розмір шкоди, заподіяний лісу, визначений на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 10.05.2022 №575 "Про затвердження спеціальних такс для обчислення розміру шкоди, завданої порушенням законодавства про природно-заповідний фонд".

Таким чином, враховуючи викладене, а також дотримання експертом при проведенні експертного дослідження усіх умов та вимог, зважаючи на обізнаність експерта про передбачену ст.384 та ст.385 КК України кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, суд вважає, що висновок експерта відповідає вимогам ст.98, 101 ГПК України та є належним та допустимим доказом у розумінні ст.76, 77 ГПК України в межах даної справи, зокрема, щодо розміру шкоди заподіяної лісу внаслідок незаконної порубки дерев.

Будь-яких доказів на спростування саме тієї суми збитків, що зазначена в експертному висновку, а також контррозрахунку такої суми, відповідач суду не надав.

Відтак, заявлений до стягнення розмір збитків у сумі 484 548,80 грн суд вважає обґрунтованим.

Щодо доводів відповідача про те, що відсутність акту перевірки, складеного за результатами планової чи позапланової перевірки Державної екологічної інспекції, свідчить про недоведеність факту порушення природоохоронного законодавства, суд зазначає, що встановлення факту правопорушення та розміру заподіяної шкоди у спірних правовідносинах ґрунтується на сукупності доказів, отриманих у межах кримінального провадження, а не виключно на результатах заходів державного нагляду (контролю).

Акт перевірки Державної екологічної інспекції не є єдиним чи обов`язковим доказом факту порушення та підставою для визначення розміру шкоди, а відсутність такої перевірки не виключає можливості доведення відповідних обставин іншими належними та допустимими доказами, оціненими судом у їх сукупності. Таким чином, відсутність акту перевірки не спростовує факту порушення та не впливає на правомірність заявлених позовних вимог про відшкодування шкоди.

Таким чином, відповідач, як постійний лісокористувач, не дотримавши вимог законодавства в частині забезпечення охорони та захисту лісових насаджень допустив самовільну порубку, на підпорядкованій йому території, не забезпечив збереження не призначених для порубки дерев, не здійснив комплекс заходів, спрямованих на збереження лісів від незаконних порубок, не запобіг порушенням законодавства у сфері охорони, захисту, використання та відтворення лісів.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про доведеність належними та допустимими доказами наявності складу цивільного правопорушення у діях лісокористувача щодо незабезпечення ним охорони і збереження лісового фонду на підвідомчій йому території, допущення самовільної вирубки лісу та наявності підстав для покладення на відповідача цивільно-правової відповідальності.

На підставі наведених вище норм лісового, земельного, цивільного законодавства ДСГП «Ліси України» та наданих прокурором доказів відповідач зобов`язаний відшкодувати державі заподіяні внаслідок допущеної ним бездіяльності щодо незабезпечення заходів з охорони лісу збитки в сумі 484 548,80 грн.

Збитки, завдані внаслідок незаконної порубки лісових ресурсів, у відповідності до ст. 47 Закону п. 7. ч. 3 ст. 29 та п. 4 ч. 1 та ст. 69-1 Бюджетного кодексу України, підлягають стягненню та зарахуванню до місцевого фонду охорони навколишнього природного середовища відповідних сільських рад, на території яких вчинено правопорушення, для подальшого перерозподілу у автоматичному режимі між бюджетами відповідних рівнів.

Згідно з ч.1 ст. 69-1 Бюджетного Кодексу України до надходжень спеціального фонду місцевих бюджетів належать 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до бюджетів місцевого самоврядування ( крім бюджетів міст Києва та Севастополя) - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

Отже, шкода заподіяна навколишньому природному середовищу внаслідок незаконної порубки деревини, завдана місцевому бюджету Цуманської селищної ради, а факт невідшкодування такої шкоди призводить до недоотримання коштів місцевим бюджетом, що порушує інтереси територіальної громади.

Враховуючи наведене, позовні вимоги прокурора щодо стягнення з Державного спеціалізованого господарського підприємства Ліси України 484548,80 грн шкоди, заподіяної незаконною порубкою лісу підставні та підлягають до задоволення в повному обсязі.

Відповідно із ч.ч. 2-4 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Положеннями ч. 1 ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи положення ст.129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача.

Керуючись ст. 86, 129, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси

України" (вул. Руставелі Шота, буд.9А, м.Київ, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Цуманської селищної ради (вул. Грушевського, буд. 2, смт Цумань, Луцький р-н, Волинська обл, код ЄДРПОУ 04333885; рахунок UA098999980314131331000003494, код класифікації доходів бюджету 24062100, одержувач платежу: ГУК у Волинській обл/смт. Цумань, код одержувача 38009371, код платежу 04333885 (грошові стягнення за шкоду, заподіяну навколишньому природному середовищу) шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища у розмірі 484 548,80 грн (чотириста вісімдесят чотири тисячі п`ятсот сорок вісім грн 80 коп).

3. Стягнути з Державного спеціалізованого господарського підприємства "Ліси України" (вул. Руставелі Шота, буд.9А, м.Київ, код ЄДРПОУ 44768034) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, буд. 15, м. Луцьк, Волинська обл., код ЄДРПОУ 02909915) 5814,59 грн витрат по сплаті судового збору.

4. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене до Північно-західного апеляційного господарського суду відповідно до ст. ст. 255-256, п. 17.5 Перехідних положень ГПК України.

Повний текст рішення складено 06.08.2026.

Суддя С. В. Бідюк