Вирок № 138818418, 07.08.2026, Бородянський районний суд Київської області

Справа № 939/2033/24

ВИРОК

Іменем України

07 серпня 2026 рокуБородянський районний суд

Київської області в складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

прокурорів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

захисника обвинуваченого ОСОБА_6 адвоката

ОСОБА_7 , дистанційно в режимі відеоконференцзв`язку,

потерпілих ОСОБА_8 і ОСОБА_9 , дистанційно в режимі відеоконференцзв`язку,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Бородянського районного суду в селищі Бородянці Бучанського району Київської області по вул. Шевченка, 3 кримінальне провадження № 12022000000001323 від 02 грудня 2022 року, про обвинувачення ОСОБА_6 (рос. ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина РФ, уродженця с. Озінкі Озінського району Саратовської області РФ, який зареєстрований по АДРЕСА_1 РФ, військовослужбовця Збройних сил РФ, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України,

установив:

Відповідно до частини 4 статті 2 Статуту ООН, усі Члени вказаної організації утримуються в своїх міжнародних відносинах від погрози силою або її застосування як проти територіальної недоторканності або політичної незалежності будь-якої держави, так і будь-яким іншим чином, несумісним із цілями Організації Об`єднаних Націй.

Декларацією Генеральної Асамблеї ООН від 09 грудня 1981 року № 36/103 про недопустимість інтервенції та втручання у внутрішні справи держав і резолюціями: від 16 грудня 1970 року № 2734 (XXV), що містить Декларацію про зміцнення міжнародної безпеки, від 21 грудня 1965 року № 2131 (XX), що містить Декларацію про неприпустимість втручання у внутрішні справи держав і про обмеження їх незалежності і суверенітету від 14 грудня 1974 року № 3314 (XXIX), що містить визначення агресії, визначено, що жодна з держав не має права здійснювати інтервенцію або втручання у будь-якій формі або з якої б то не було причини у внутрішні і зовнішні справи інших держав. Закріплені обов`язки держав утримуватися від: збройної інтервенції, підривної діяльності, військової окупації; надання сприяння, заохочення або підтримки сепаратистської діяльності; не допускати на своїй території навчання, фінансування і вербування найманців чи засилання таких найманців на територію іншої держави.

Верховною Радою Української Радянської Соціалістичної Республіки (далі УРСР) 24 серпня 1991 року схвалено "Акт проголошення незалежності України", яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави України.

Статтями 1, 2 Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою державою. Суверенітет України поширюється на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканною. Статтею 73 Конституції України закріплено, що виключно всеукраїнським референдумом вирішуються питання про зміну території України.

Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05 грудня 1994 року, РФ, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01 серпня 1975 року поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.

24 лютого 2022 року президент РФ оголосив про своє рішення розпочати військову операцію в Україні, після чого був відданий наказ на вторгнення підрозділів Збройних сил РФ на територію України.

Після цього, 24 лютого 2022 року, на виконання вказаного наказу, військовослужбовці Збройних сил РФ, шляхом збройної агресії, незаконно вторглись на територію України через лінію державного кордону України, розташовану в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, Миколаївській, Київській, Сумській, Чернігівській та інших областях і шляхом застосування зброї здійснили напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, житлові масиви та інші цивільні об`єкти, а також здійснили окупацію частини території України, чим вчинили дії на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується до теперішнього часу та призводить до тяжких наслідків.

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України № 2102-ІХ від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану", в Україні введено воєнний стан із 05-ї години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово був продовжений і до цього часу.

Перебування на території України підрозділів збройних сил інших держав з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї 1994 року, Договору про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і РФ 1997 року та іншими міжнародно-правовими актами, є окупацією частини території суверенної держави Україна і міжнародним протиправним діянням з усіма наслідками, передбаченими нормами міжнародного права.

У ході активних бойових дій, під прикриттям широкомасштабного вторгнення та ракетного обстрілу з території РФ та Республіки Білорусь, Збройні сили РФ вторглися на територію України з метою її окупації, зміни меж її території з одночасним грубим порушенням законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та наприкінці лютого 2022 року взяли під повний контроль ряд населених пунктів, серед яких село Луб`янка, розташоване на території Бучанського району Київської області, де на той час перебувало лише цивільне населення, яке не брало участі у збройному конфлікті.

Починаючи з 25 лютого 2022 року до 30 березня 2022 року військовослужбовці Збройних сил РФ і, зокрема, Інтернаціонального батальйону "Пятнашка", який входив до складу НОМЕР_1 мотострілецької бригади Збройних сил РФ, повністю контролювали територію села Луб`янки Бучанського району Київської області, де розмістили бойову техніку, безперешкодно пересувалися вулицями, користувалися майном місцевих жителів, спілкувались з ними, залякували їх та погрожували фізичною розправою, контролювали їх переміщення в межах населеного пункту, проводили рейди по домоволодіннях з метою повного підкорення жителів села волі військовослужбовців РФ.

Маючи повний контроль над зазначеним населеним пунктом, військовослужбовці Збройних сил РФ переконались, що на території населеного пункту проживає цивільне населення, яке не бере участі у збройному конфлікті та не може чинити будь-якого спротиву волі окупантів, а також що на території села та поза його межами не розміщені військові об`єкти та підрозділи Збройних Сил України.

Згідно з ч. 1 і 2 ст. 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (далі - Женевська Конвенція), ратифікованої Указом Президії Верховної Ради УРСР "Про ратифікацію Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року про захист жертв війни" від 03 липня 1954 року, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Згідно з ч. 1 ст. 4 Женевської Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються, у разі конфлікту чи окупації, під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 6 Женевської Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.

Відповідно до ст. 3 Женевської Конвенції, сторони домовилися, що з особами, які не беруть активної участі в бойових діях, поводяться гуманно, без будь-якої ворожої дискримінації, причиною якої є раса, колір шкіри, релігія чи вірування, стать, походження чи майновий стан чи будь-які інші подібні критерії.

Із цією метою є забороненими й залишатимуться забороненими будь-коли та будь-де такі діяння стосовно зазначених осіб:

а) насилля над життям й особистістю, зокрема, всі види вбивств, завдання каліцтва, жорстоке поводження й тортури;

с) наруга над людською гідністю, зокрема образливе та принизливе поводження.

Відповідно до положень ст. 27 Женевської Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі, права на сім`ю, їхніх релігійних переконань та обрядів, звичок та звичаїв. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ та цікавості натовпу.

Статтею 29 Женевської Конвенції передбачено, що сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.

Відповідно до ст. 31-33 Женевської Конвенції, жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема, з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. Жодну особу, що перебуває під захистом, не може бути покарано за правопорушення, якого вона не вчинила особисто. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються.

Статтею 147 Женевської Конвенції встановлено, що серйозні порушення, становлять такі порушення, що охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції.

Згідно з ч. 1 ст. 51 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року, який ратифікований Указом Президії Верховної Ради УРСР від 18 серпня 1989 року (далі - Протокол І), цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. Частиною 2 цієї статті передбачено, що цивільне населення як таке, а також окремі цивільні особи не повинні бути об`єктом нападів. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.

Також, відповідно до ч. 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року (Протокол І), заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів, насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема: вбивство; катування всіх видів - фізичні чи психічні; тілесні покарання; каліцтво; знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, примус до проституції чи непристойне посягання в будь-якій його формі; і погрози вчинити будь-яку із зазначених дій.

Статтею 6 Закону України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 року, Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними УРСР до проголошення незалежності України.

Статтею 7 вказаного Закону визначено, що Україна є правонаступником прав і обов`язків за міжнародними договорами Союзу РСР, які не суперечать Конституції України та інтересам республіки.

Військовослужбовці Збройних сил РФ, які контролювали територію с. Луб`янки Бучанського району Київської області, повинні були дотримуватися норм міжнародного гуманітарного права, а керівництво частин, які окупували населені пункти України, зобов`язані забезпечити дотримання норм міжнародного гуманітарного права їх підлеглими.

З кінця лютого 2022 року громадянин РФ ОСОБА_6 , будучи командиром роти Збройних сил РФ (Інтернаціональний батальйон "Пятнашка", який входив до складу НОМЕР_1 мотострілецької бригади Збройних сил РФ), перебуваючи на території окупованого села Луб`янки Бучанського району Київської області, усвідомлюючи, що агресія проти України та її жителів організована і здійснюється представниками влади РФ та Збройних сил РФ, які діють в порушення вказаних нормативно - правових актів, виконуючи злочинні накази, брав безпосередню участь у актах збройної агресії на території Украни.

Починаючи з 25 лютого 2022 року громадяни України ОСОБА_9 та ОСОБА_8 проживали у виробничих приміщеннях ТОВ "Виробнича компанія Пласторг К", що розташоване за адресою: Київська область, Бучанський район, село Луб`янка, вул. Чкалова, 39, разом із найманими працівниками ОСОБА_11 та ОСОБА_12 у зв`язку із неможливістю виїхати із вказаного населеного пункту через його окупацію військовослужбовцями Збройних сил РФ.

Вранці 05 березня 2022 року до зазначених виробничих приміщень підійшли 6-7 невстановлених військовослужбовців Збройних сил РФ, які з метою залякування цивільного населення, у порушення законів та звичаїв війни, здійснили постріли з автоматичної вогнепальної зброї у вхідні двері.

Невстановлені військовослужбовці Збройних сил РФ, усвідомлюючи протиправність своїх дій, будучи обізнаними із законами та звичаями війни, передбаченими та закріпленими в положеннях міжнародного законодавства, чітко усвідомлюючи, що це є цивільні особи, спрямували автоматичну вогнепальну зброю в бік ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 і ОСОБА_12 та наказали чоловікам стати на коліна біля приміщення виробництва. При цьому, незважаючи на те, що особи були одягнені у легкий одяг, а температура повітря 05 березня 2022 року становила від -1 до +1 °С, їх протримали близько 30 хвилин у такому положенні.

Після цього, невстановлені військовослужбовці Збройних сил РФ, не надавши ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 можливості одягнути теплі речі, позбавивши їх засобів зв`язку, а саме забравши в них мобільні телефони, діючи умисно, наставили на них автоматичну вогнепальну зброю та, погрожуючи її застосуванням, виконуючи наказ обвинуваченого ОСОБА_6 , відвели їх до закинутої напівзруйнованої цегляної будівлі, розташованої по АДРЕСА_2 , яка не захищала від холоду.

У той же день (точний час не встановлено) обвинувачений ОСОБА_6 , будучи командиром роти, усвідомлюючи протиправність своїх дій, будучи обізнаним із законами та звичаями війни, передбаченими нормами міжнародного права, в порушення вимог ст. 146-147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни, а також, будучи обізнаним про кримінальну караність за порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, достовірно усвідомлюючи, що він діє незаконно, в порушення вимог ст. 32 Конвенції, відповідно до якої забороняється застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою, розпочав проведення допиту цивільних осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , що продовжувався протягом тривалого часу, усвідомлюючи при цьому, що на вулиці холодно, а цивільні особи легко вдягнені. По завершенню допиту обвинувачений ОСОБА_6 наказав допитуваним цивільним особам присісти обличчям до стіни з боку вулиці і у такому положенні ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 знаходилися протягом декількох годин під охороною, приблизно, 18 невстановлених військовослужбовців Збройних сил РФ під прицілами вогнепальної зброї.

Через декілька годин обвинувачений ОСОБА_6 , діючи умисно, в порушення вимог ст. 31 Конвенції про захист цивільного населення під час війни, відповідно якої жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, наказав ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 підвестися та прослідувати у дальній кут напівзруйнованого приміщення, при цьому дославши патрон у патронник зброї, яку він тримав у руках, тим самим здійснюючи моральний тиск на вказаних осіб.

Побоюючись за своє життя та здоров`я, ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 прослідували у вказане місце, де їх вкотре обшукали, після чого вони провели всю ніч 06 березня 2022 року у цьому напівзруйнованому приміщенні, під охороною невстановлених військовослужбовців Збройних сил РФ, які виконували незаконний наказ обвинуваченого ОСОБА_6 , при тому, що температура повітря протягом ночі опускалася нижче 00°С.

Вранці 06 березня 2022 року обвинувачений ОСОБА_6 повернув ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 їхні документи, при цьому забравши мобільні телефони, та разом з невстановленими військовослужбовцями Збройних сил РФ залишив територію свого базування, а ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 та ОСОБА_12 , переконавшись у тому, що військовослужбовці Збройних сил РФ не становлять їм загрози, прослідували до свого тимчасового місця проживання.

Таким чином військовослужбовець Збройних сил РФ обвинувачений ОСОБА_6 , діючи умисно, за попередньою змовою групою осіб, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, погрожував застосуванням вогнепальної зброї по відношенню до цивільних осіб: ОСОБА_9 , ОСОБА_8 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та вчиняв по відношенню до них нелюдське поводження, яке проявилось у насильному утриманні цивільних осіб проти їх волі, у позбавленні можливості мати теплий одяг та продукти харчування, у примушуванні до ночівлі в напівзруйнованому приміщенні, яке не мало зручностей та опалення, тим самим порушив вимоги ст. 3, 31, 32, 147 Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року та ст. 51, 52, 75 Додаткового протоколу І Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів, ст. 3 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року.

В судове засідання обвинувачений ОСОБА_6 не з`явився повторно, про дату, час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином у встановлений законом спосіб.

Зважаючи на особливості спеціального судового провадження, суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надав особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого ОСОБА_6 , як учасника кримінального провадження, яке відбулось за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження.

Відповідно до ч. 5 ст. 374 КПК України, у разі ухвалення вироку за наслідками кримінального провадження, у якому здійснювалося спеціальне досудове розслідування або спеціальне судове провадження (in absentia), суд окремо обґрунтовує, чи були здійснені стороною обвинувачення всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав ОСОБА_6 , як підозрюваного та обвинуваченого, на захист та доступ до правосуддя з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.

Приймаючи рішення щодо проведення спеціального досудового розслідування та проведення розгляду за процедурою in absentia, слідчий суддя та суд виходили з того, що інкриміноване ОСОБА_6 діяння та поведінка обвинуваченого підпадали під вимоги, визначені ч. 2 ст. 297-1 КПК України.

Відповідно до рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи, важливою умовою застосування спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження є те, щоб було забезпечено процесуальні права та гарантії осіб, які беруть участь у кримінальному провадженні, зокрема, право обвинуваченого бути поінформованим належним чином про дату слухання справи та про своє право на законне та інше представництво в суді.

Суд враховує, що на підставі постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України від 24 листопада 2023 року, Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у м. Києві для здійснення захисту громадянина РФ ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у цьому кримінальному провадженні був призначений як захисник адвокат ОСОБА_13 (т. 4, а. 25-26).

Відповідно до постанови старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України від 27 листопада 2023 року, відносно підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, громадянина РФ ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був оголошений розшук (т. 4, а. 45-46).

Згідно з постановою старшого слідчого в особливо важливих справах Головного слідчого управління Національної поліції України від 27 листопада 2023 року, підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, громадянина РФ ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , оголошено у міжнародний розшук (т. 4, а. с. 47-48).

За ухвалою слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 31 травня 2024 року, підозрюваному ОСОБА_6 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою (т. 4, а. 69).

Відповідно до ухвали слідчого судді Печерського районного суду м. Києва від 01 липня 2024 року, було надано дозвіл на здійснення у кримінальному провадженні№ 12022000000001323 від 02 грудня 2022 року спеціального досудового розслідування відносно громадянина РФ ОСОБА_6 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, про що було розміщено відповідне повідомлення в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в газеті "Урядовий кур`єр" та на офіційному веб-сайті "Офісу Генерального прокурора" одночасно з повістками про виклик ОСОБА_6 до слідчого (т. 4, а. 87-106).

На підставі ухвали Бородянського районного суду від 17 лютого 2025 року Північним міжрегіональним центром з надання безоплатної правничої допомоги 19 лютого 2025 року для здійснення захисту обвинуваченогоОСОБА_6 був призначений адвокат ОСОБА_7 .

Відповідно до ухвали підготовчого судового засідання Бородянського районного суду Київської області від 02 червня 2025 року, судовий розгляд кримінального провадження здійснювався в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого ОСОБА_6 (in absentia).

Про всі судові засідання, які проводилися у цьому кримінальному провадженні в Бородянському районному суді Київської області, обвинувачений ОСОБА_6 був завчасно проінформований у встановленому ч. 3 ст. 323 КПК України порядку шляхом публікації повісток в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в газетах "Урядовий кур`єр" і "Голос України" та на офіційному веб-сайті Бородянського районного суду Київської області.

Суд вважає, що стороною обвинувачення під час проведення досудового розслідування і судом під час судового провадження були вжиті всі, передбачені законом заходи, які були можливі з урахуванням воєнного стану та триваючої широкомасштабної збройної агресії РФ проти України, щодо дотримання прав обвинуваченого ОСОБА_6 , його належне представництво в суді та поінформованість про час і місце судового розгляду в Бородянському районному суді Київської області.

Під час судового розгляду судом були досліджені такі докази.

Допитана в судовому засіданні (дистанційно в режимі відеоконференцзв`язку з приміщення Оболонського районного суду м. Києва) потерпіла ОСОБА_8 засвідчила, що вранці 24 лютого 2022 року вона і її чоловік ОСОБА_9 залишили своїх дітей в м. Бучі і повернулися в с. Луб`янку Бучанського району Київської області, де у них є офісне і виробничі приміщення; вранці 25 лютого 2022 року в село зайшли окупанти російські військовослужбовці; декілька днів було спокійно, але на початку березня 2022 року, після боїв у м. Бучі, окупанти стали злі, почали знущатися над цивільними; спочатку вона з чоловіком жили в офісному приміщенні, а за декілька днів перебралися у виробниче приміщення, де також проживали двоє працівників їхнього підприємства ОСОБА_11 і ОСОБА_12 ; 04 березня 2022 року їй повідомили, що в м. Бучі загинув батько чоловіка; вранці 05 березня 2022 року вона в телефоні написала своїй сестрі повідомлення, що в сторону Гостомеля рухається велика ворожа колона, а через 15-20 хвилин після цього в двері приміщення, в якому вони знаходились, пролунали постріли і в приміщення зайшли окупанти, поставили їх на коліна і стали погрожувати, що розстріляють; у них забрали мобільні телефони і всіх чотирьох завели в старий, напівзруйнований ангар, в якому було лише три стіни і дірявий дах, де їх тримали до середини наступного дня; їх охороняло багато військових, окупанти ставили їх обличчям до стіни і приводили свої автомати в бойове положення, погрожували, що будуть стріляти; також їх примушували лягати на підлогу і вони тривалий час лежали; в ті дні був сильний мороз, а вони були в легкому одязі; коли вона попросила теплий одяг, то її провели під охороною до приміщення і дозволили взяти деякі теплі речі; за весь цей час їм на чотирьох дали лише один сухий пайок; серед російських військових вона добре запам`ятала обвинуваченого, який був для інших старшим (начальником), бо саме він віддавав накази затримати їх (потерпілих) і утримувати в напівзруйнованому ангарі, а також усіма іншими діями щодо них (потерпілих) керував саме обвинувачений; це особа 45-50 років, у нього одне око пошкоджене, його позивний "Зима"; на відміну від інших військових, які були біля них, він не носив балаклаву, його обличчя було відкрите і вона його добре запам`ятала; в подальшому при проведенні впізнання по фотознімкам вона впізнала обвинуваченого; при проведенні слідчого експерименту вона правильно показувала і розповідала про події тих днів.

Аналогічні, в основному, показання дав суду допитаний дистанційно в режимі відеоконференцзв`язку з приміщення Оболонського районного суду м. Києва потерпілий ОСОБА_9 , який також пояснив, що окупанти неодноразово погрожували, що розстріляють їх, йому до лоба приставляли пістолет; загалом їх охороняли більше 10 окупантів; вночі було дуже холодно і вони (потерпілі) мерзли; під час досудового розслідування він по фотографіям впізнав командира окупантів з позивним "Зима", який безпосередньо керував діями інших російських військовослужбовців і віддавав відповідні накази щодо них (потерпілих). 12 березня 2022 року він з дружиною по "зеленому коридору" виїхали із села, але дорогою, на блок-посту, окупанти по ньому стріляли і поранили його в ногу.

Згідно з витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань № 12022000000001323 від 02 грудня 2022 року, впродовж березня 2022 року військовослужбовці рф під час окупації с. Луб`янки Бородянського району Київської області жорстоко поводились з місцевим населенням, що виразилось у катуванні, погрозах вбивством, незаконному позбавленні волі, чим було допущено порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; правова кваліфікація кримінального правопорушення ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України (т. 3, а. 1).

Відповідно до повідомлення першого заступника начальника Головного слідчого управління Національної поліції України від 07 грудня 2022 року № 33195/24/2/1-2022ВС, Головним слідчим управлінням Національної поліції України здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12022000000000708 за фактом порушення законів та звичаїв війни військовослужбовцями Чеченської Республіки за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України, і в ході досудового розслідування у вказаному кримінальному провадженні встановлено, що впродовж березня 2022 року військовослужбовці РФ під час окупації с. Луб`янки Бородянського району Київської області жорстоко поводились з місцевим населенням, що виразилось у катуванні, погрозах вбивством, незаконному позбавленні волі, чим було допущено порушення законів і звичаїв війни, які передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; 02 грудня 2022 року за вказаним фактом ГСУ НПУ розпочато досудове розслідування № 12022000000001323 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 438 КК України (т. 3, а. 18).

Згідно з повідомленням про протиправне діяння, яке містить ознаки злочину, від 25 листопада 2022 року, Департаментом захисту національної державності Служби безпеки України направлено повідомлення Головному слідчому управлінню Національної поліції України про вчинення невстановленими військовослужбовцями РФ протиправного діяння, а саме: під час окупації російськими військами Бучанського району Київської області у с. Луб`янці на території підприємства ТОВ "Пластторг-К" (ЄДРПОУ 37974142, Київська область, Бородянський район, с. Луб`янка, вул. Чкалова, 39), впродовж березня 2022 року невстановлені військовослужбовці РФ незаконно утримували громадян України, жорстоко поводились з цивільним населенням, мешканцями прилеглих населених пунктів та застосовували стосовно них тортури; попередня правова кваліфікація кримінального правопорушення ст. 438 КК України (т. 3, а. 20-21).

Відповідно до рапорту про виявлення кримінального правопорушення від 25 листопада 2022 року, старшим оперуповноваженим в особливо важливих справах Управління "М" ДЗНД Служби безпеки України майором ОСОБА_14 отримано інформацію про те, що під час окупації російськими військами Бучанського району Київської області, у с. Луб`янці на території підприємства ТОВ "Пластторг-К" (ЄДРПОУ 37974142, Київська область, Бородянський район, с. Луб`янка, вул. Чкалова, 39), впродовж березня 2022 року невстановлені військовослужбовці РФ незаконно утримували громадян України, жорстоко поводились з цивільним населенням, мешканцями прилеглих населених пунктів та застосовували стосовно них тортури; також встановлено, що потерпілими від вчинення воєнних злочинів військовослужбовцями збройних сил російської федерації є громадяни України ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , які були незаконно затримані, позбавлені волі та утримувались військовослужбовцями країни-агресора із застосуванням зброї та завданням моральних і фізичних страждань (т. 3, а. 22).

Згідно з протоколом огляду, який був проведений у с. Луб`янці 07 грудня 2022 року, в період часу з 12-ї години 41 хвилини до 12-ї години 58 хвилин, за участі ОСОБА_9 , місцем огляду є територія підприємства по виготовленню пластмасових виробів, яке розташоване у АДРЕСА_3 ; територія підприємства огороджена бетонним парканом, ворота відсутні, в`їзд здійснюється безперешкодно, з лівого боку по відношенню до в`їзду розташоване одноповерхове приміщення площею 750 м2, яке використовувалось як приміщення цеху; зі слів користувача приміщення ОСОБА_9 , саме у цьому приміщенні він перебував разом з дружиною та двома робочими в період окупації с. Луб`янки Бучанського району Київської області; вхід до будівлі підприємства здійснюється через металеві ворота із елементами деревини; в середині приміщення наявні залишки обладнання та інших складових, необхідних для виробництва виробів з пластмаси. На території цього приміщення є кімната, яка використовувалась ОСОБА_9 як кімната для проживання в період окупації села; у правому крайньому куті цього приміщення розташовані металеві двері, у які, зі слів ОСОБА_9 , військовослужбовці російської федерації здійснювали постріли з автоматичної зброї вранці 05 березня 2022 року; при огляді цих дверей проглядаються три отвори, які характерні для вихідних отворів, також при візуальному огляді дверей із зовнішньої сторони будівлі виявлені отвори, характерні для вхідних отворів внаслідок пострілів; двері мають вісім отворів, які розташовані на відстані 90 см від нижнього краю (найнижча частина), 7,5 см від правого краю, 90 см від лівого краю; ОСОБА_9 у ході огляду повідомив, що під час огляду території підприємства, поблизу цих дверей, ним було виявлено дві стріляні гільзи із маркуванням "539 13" та дві кулі; крім того, в ході огляду виявлені уламки від невідомого снаряду, які на момент огляду знаходились у пластмасовому стаканчику, і які були виявлені в ході огляду території підприємства, де пошкоджений дах будівлі; також ОСОБА_9 повідомив, що військовослужбовці РФ 05 березня 2022 року, погрожуючи розстрілом, забрали його, дружину та робочих і утримували їх під автоматами у закинутій будівлі протягом півтори доби при мінусовій температурі (т. 3, а. 27-30).

Відповідно до інформації заступника начальника Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 13 грудня 2022 року № 5/4/2-13907 щодо виконання доручення у кримінальному провадженні № 12022000000001323 від 02 грудня 2022 року, було отримано інформацію стосовно особи з числа військовослужбовців РФ з позивним " ОСОБА_15 ", який спільно з іншими військовослужбовцями вчиняв злочини проти мирного (цивільного) населення в період окупації с. Луб`янки громадянина РФ ОСОБА_6 (рос. ОСОБА_10 ), ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Озінкі Озінського району Саратовської області, який є командиром взводу в "Інтернаціональній бригаді "Пятнашка", а також може використовувати позивний " ОСОБА_16 "; з метою ідентифікації та можливості пред`явлення для впізнання військовослужбовця РФ з позивним "Зима" було здійснено огляд відкритих джерел на Інтернет-ресурсах та отримано відповідні фотоматеріали стосовно зазначеної особи (т. 3, а. 34).

Згідно з висновком судової вибухотехнічної експертизи від 22 березня 2023 року № КСЕ-19-22/49627 та ілюстративної таблиці, десять металевих уламків, які були виявлені та вилучені під час огляду місця події, є фрагментами корпусу осколково-фугасного артилерійського снаряду, ймовірно калібром від 100 мм до 122 мм; на поверхні наданих на дослідження металевих уламків виявлено сліди нітрит іонів, що можуть бути характерними для продуктів вибухового перетворення нітроорганічних вибухових речовин; ці металеві уламки утворились після вибуху осколково-фугасного артилерійського снаряду; зазначений артилерійський снаряд до моменту вибуху належав до категорії бойового припасу (т. 3, а. 49-60).

Відповідно до висновку судово-балістичної експертизи № СЕ-19-22/49634-БЛ від 23 березня 2023 року, надані на дослідження дві гільзи є частинами боєприпасів (стріляними гільзами) спеціального патрону калібру 9х39 мм; надані на дослідження гільзи були викинуті (стріляні) із автоматичної зброї під патрон калібру 9х39 мм, а саме з гвинтівки снайперської спеціальної ВСС "Винторез", сліди зброї, придатні для ідентифікації за ними конкретного екземпляру вогнепальної зброї; патрони калібру 9х39 мм, частинами яких є надані дві гільзи, призначені для стрільби з бойової зброї, а саме ВСС "Винторез", АС "Вал", АК-9, ВСК-94, ОЦ-17 "Гроза", даний перелік не є вичерпним. Надані на дослідження три кулі є частинами боєприпасів і частинами патронів калібру 9х39 мм, а саме стріляними бронебійними кулями "СП-6". Надані на дослідження три кулі були стріляні із автоматичної зброї під патрон калібру 9х39 мм, а саме з гвинтівки снайперської спеціальної ВСС "Винторез", сліди зброї придатні для ідентифікації за ними конкретного екземпляру вогнепальної зброї. Патрони калібру 9х39 мм, частинами яких є надані три кулі, призначені для стрільби з бойової зброї, а саме ВСС "Винторез", АС "Вал", АК-9, ВСК-94, ОЦ-17 "Гроза" (т. 3, а. 74-79).

Відповідно до інформації, наданої заступником начальника Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 07 лютого 2023 року № 5/4/2-2041 щодо виконання доручення у кримінальному провадженні № 12022000000001323 від 02 грудня 2022 року, з метою ідентифікації та можливості пред`явлення для впізнання військовослужбовця РФ з позивним "Зима", були отримані відповідні фотоматеріали та встановлено дані стосовно осіб, які використовували цей позивний і серед цих осіб встановлено особу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянство: РФ, псевдонім: " ОСОБА_16 ", "Зима" командира взводу в "Інтернаціональній бригаді "Пятнашка", командир роти, капітан Збройних сил РФ (т. 3, а. 83-92).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 19 квітня 2023 року, який був проведений у період часу з 12-ї години 49 хвилин до 13-ї години 11 хвилин у с. Луб`янці Бучанського району Київської області за участі потерпілого ОСОБА_9 , та відтвореного під час судового засідання відеозапису слідчої дії слідчого експерименту, ОСОБА_9 повідомив, що у період окупації с. Луб`янки Бучанського району Київської області військовослужбовцями армії агресора, у період лютого березня 2022 року, він проживав з дружиною та двома робочими по АДРЕСА_3 , де знаходилось виробництво по виготовленню виробів з пластику; у приміщенні потерпілий продемонстрував місце, яке було обладнано для тимчасового проживання, також ОСОБА_9 повідомив, що, приблизно, 06 березня 2022 року почались постріли в одні з дверей виробництва з автоматичної зброї, чергою 10-15 пострілів та вказав безпосередньо на двері, по яких відбулась стрільба; потім розповів про те, що їх вивели на вулицю у легкому одязі, на той час на вулиці був мороз, та вказав на місце, де їх "вистроїли"; також ОСОБА_9 повідомив, що їх поставили на коліна біля виробництва, російських солдат було 7-8 чоловік, які були одягнуті у форму і при собі мали АК, АПС, армійці стверджували, що з цього місця був запеленгований сигнал, яким було надано "наводку" по їхній колоні; потім їх повели до керівництва і потерпілий показав шлях, яким їх вели під дулами автоматів; потім потерпілий вказав на місце, куди їх привели, де вистроїли, у тому місці знаходилось 5-6 автомобілів "БМД" та близько 60 чоловік армійців; серед військових був головний з позивним "Зима" худорлявий, лисуватий, сивий і він може його впізнати; також повідомив, що армійці оглянули їхні телефони, після чого повідомили, що будуть з ними розбиратись; далі ОСОБА_9 вказав на місце, куди їх повели це була одноповерхова напівзруйнована будівля, у якій був пошкоджений дах, відсутні вікна та частково стіни, де їх виставили обличчям до стіни і вони так простояли, хвилин 10, після чого "Зиму" кудись викликали, а вони знайшли у цьому приміщенні старий матрац, на якому вчотирьох влаштувались; також повідомив, що спочатку їм не дозволяли взяти одяг, але через 6-8 годин дозволили його дружині у супроводі військових сходити на виробництво за одягом; в подальшому, приблизно, о 02-й 03-й годині ночі, окупанти їх всіх розбудили і під дулами автоматів почали обшукувати; у цій будівлі вони просиділи, приблизно, до 12-ї години, а потім окупанти сіли в автомобілі та поїхали, а вони повернулись на виробництво (т. 3, а. 170-175).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 липня 2023 року, потерпілий ОСОБА_9 серед фотознімків шести різних осіб чоловічої статі впізнав на фото № 1 чоловіка ОСОБА_6 , який під час окупації с. Луб`янки жорстоко поводився з ним та його дружиною, порушуючи закони та звичаї війни; впізнав за рисами обличчя, формою голови, носа (т. 3, а. 176-179).

Згідно з протоколом проведення слідчого експерименту від 12 травня 2023 року, який був проведений у період часу з 12-ї години 31 хвилини до 13-ї години 10 хвилин у с. Луб`янці Бучанського району Київської області за участі потерпілої ОСОБА_8 , та відтвореного під час судового засідання відеозапису слідчої дії слідчого експерименту, ОСОБА_8 засвідчила, що в період окупації вона знаходилась у приміщенні по АДРЕСА_3 , де до війни разом з чоловіком займались підприємницькою діяльністю, пов`язаною з виготовленням виробів з пластику; також повідомила, що 24 лютого 2022 року разом з чоловіком приїхала до цієї території перевірити цілісність виробництва, де залишились на ніч; вранці 25 лютого 2022 року місцеві повідомили, що в селі знаходяться "кадирівці", потім виявили, що у селі вже був розташований блок-пост і можливості виїхати з с. Луб`янки вже не було; вранці 26 лютого 2022 року до приміщення офісу зайшли окупанти військовослужбовці РФ та зайняли приміщення офісу, де знищили всю українську символіку, окупантів було, приблизно, 10-15 чоловік; потерпіла також показала на місці, де вони у приміщенні виробництва разом з чоловіком та двома співробітниками: ОСОБА_17 та ОСОБА_18 організували побут; "рашисти" до них на виробництво зайшли 01-02 березня 2022 року і провели обшук; 04 березня 2022 року їй повідомили по телефону, що батька ОСОБА_19 (чоловіка) застрелили, вона цю інформацію повідомила своїй сестрі по телефону, і через хвилин 15 після здійснення дзвінка прийшли "рашисти" та почали стріляти у двері приміщення виробництва; також розповіла, що їх поклали на землю, вони були у легкому одязі, був сніг, "рашистів " було 7-8 чоловік, вони свою зброю направляли на них, після чого їх відвели до напівзруйнованої будівлі: вели їх один за одним і при цьому наставляли на них зброю; потім їх допитували, оглядали телефони, змусили стати обличчям до стіни, де вони простояли до приїзду "головного рашиста" з позивним " ОСОБА_15 ", який був середнього зросту, худорлявий, мав вікові зморшки, був у шапці і вона може його впізнати; також розповіла, що "Зима" наказав відвести їх до напівзруйнованої будівлі та вказала на це місце, де їх поставили у кут, а тому вона була переконана, що їх розстріляють; також зазначила, що "Зима" забрав у неї документи і кудись поїхав, їм дозволили взяти матрац, на якому вони сиділи; також потерпіла повідомила, що ближче до ранку до них підійшли 3-4 "рашисти", поставили обличчям до стіни, обшукали і наказали чекати; згодом ті "рашисти", які їх охороняли, повідомили, що це було ФСБ; потім приїхав чоловік, який віддав їм паспорти, повідомив, що телефони забирають в цілях безпеки, після чого вони (окупанти) отримали якийсь сигнал, зібрались та поїхали, а вони (потерпілі) повернулись на виробництво; головним у окупантів був "Зима" і все відбувалось за його наказами (т. 3, а. 190-197).

Відповідно до протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 14 липня 2023 року, потерпіла ОСОБА_8 серед фотознімків шести різних осіб чоловічої статі впізнала на фото № 5 фототаблиці чоловіка ОСОБА_6 , який жорстоко поводився з нею та її чоловіком, катував їх у період окупації в с. Луб`янці в березні 2022 року, впізнала за загальними рисами обличчя, формою голови (т. 3, а. 198-201).

Згідно з повідомленням заступника начальника Департаменту захисту національної державності Служби безпеки України від 23 жовтня 2023 року № 5/4/2-14136, на виконання доручення у кримінальному провадженні №12022000000001323 від 02 грудня 2022 року додатково встановлені дані військовослужбовця країни - агресора ОСОБА_6 , який використовує позивний " ОСОБА_15 " та брав участь в бойових діях проти України, зокрема, встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець с. Озінки Озінського району Саратовської області, РФ, зареєстрований: АДРЕСА_1 , паспорт громадянина РФ, має звання капітан та є командиром роти (так звана "Інтернаціональна бригада "Пятнашка") (т. 3, а. с. 236-237).

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_5 підтримала обвинувачення в повному обсязі, просила визнати ОСОБА_6 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.

Захисник обвинуваченого адвокат ОСОБА_7 вважав, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому діяння не доведена, а тому просив виправдати обвинуваченого.

Оцінюючи досліджені докази з точки зору належності, допустимості і достовірності та з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому діяння, поза розумним сумнівом, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні.

При цьому суд враховує, що відповідно до ст. 337 КПК України, судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуто обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею. З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

Порушень процесуального законодавства під час здійснення цього кримінального провадження, які були б підставою для визнання доказів недопустимими, суд не встановив.

Вирішуючи питання про правову кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_6 , суд враховує, щовідповідно до вимог частин 1 і 2 статті 2 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року (Конвенція), ратифікованої Указом Президії Верховної Ради Української РСР від 03 липня 1954 року, ця Конвенція застосовується до всіх випадків оголошеної війни чи будь-якого іншого збройного конфлікту, що може виникнути між двома чи більше Високими Договірними Сторонами, навіть якщо одна з них не визнає стану війни. Конвенція також застосовується до всіх випадків часткової або цілковитої окупації Високої Договірної Сторони, навіть якщо ця окупація не натрапляє на жодний збройний спротив.

Згідно з частиною 1 статті 4 Конвенції, особами, що перебувають під захистом цієї Конвенції, є ті, хто в будь-який момент та за будь-яких обставин опиняються у разі конфлікту чи окупації під владою сторони конфлікту або окупаційної держави, громадянами яких вони не є.

Відповідно до частин 1, 2, 3 статті 6 зазначеної Конвенції, вона повинна застосовуватися з самого початку будь-якого конфлікту або окупації, зазначених у статті 2-й цієї Конвенції. На території сторін конфлікту застосування Конвенції припиняється після загального припинення бойових дій. На окупованій території застосування цієї Конвенції припиняється через рік після загального припинення бойових дій.

Згідно зі статтею 13 Конвенції, положення частини II цієї Конвенції щодо загального захисту населення від деяких наслідків війни стосуються всього населення країн, які перебувають у конфлікті, без будь-якої дискримінації за ознакою, зокрема, раси, національності, релігійних або політичних переконань, і спрямовані на полегшення страждань, спричинених війною.

Відповідно до статей 27, 29 Конвенції, особи, що перебувають під захистом, мають право за будь-яких обставин на особисту повагу, повагу до своєї честі. До них завжди слід ставитися гуманно й захищати їх, зокрема, від будь-якого акту насильства чи залякування, від образ. Сторона конфлікту, під владою якої є особи, що перебувають під захистом, відповідає за поводження своїх представників із цими особами, причому це не знімає особистої відповідальності з таких представників.

Згідно зі статтями 31-33 Конвенції забороняється: жодний примус фізичного чи морального порядку не може застосовуватися до осіб, які перебувають під захистом, зокрема з метою отримання від них або від третіх осіб якихось відомостей; застосування будь-яких заходів, які можуть завдати фізичних страждань або призвести до знищення осіб, що перебувають під захистом, які є під їхньою владою. Ця заборона поширюється не лише на вбивства, тортури, тілесні покарання, калічення та медичні чи наукові досліди, які не викликані потребою лікування особи, що перебуває під захистом, а й на будь-яке інше брутальне поводження з боку як цивільних, так і військових властей. Колективні покарання, так само як і будь-які залякування чи терор, забороняються.

Згідно з вимогами статті 147 Конвенції, серйозні порушення охоплюють такі дії, якщо їх здійснено проти осіб або власності, які перебувають під захистом цієї Конвенції: умисне вбивство, тортури або нелюдяне поводження, зокрема біологічні експерименти, які умисно спричиняють великі страждання чи серйозні травми тілу чи здоров`ю, нелегальна депортація чи переведення або нелегальне ув`язнення особи, що перебуває під захистом, захоплення полонених.

Згідно з преамбулою Додаткового протоколу від 08 червня 1977 року до Женевської конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), положення даних конвенцій та цього Протоколу повинні за всіх обставин цілком застосовуватися до всіх осіб, які перебувають під захистом цих документів, без яких-небудь несприятливих відмінностей, що полягають у характері чи походженні збройного конфлікту або у причинах, що висуваються Сторонами в конфлікті чи приписуються їм.

Відповідно до частин 1, 2 статті 51 вказаного Протоколу, цивільне населення й окремі цивільні особи користуються загальним захистом від небезпек, що виникають у зв`язку з воєнними операціями. З метою здійснення цього захисту, на доповнення до інших застосовуваних норм міжнародного права, за всіх обставин слід додержувати таких норм. Заборонено акти насильства чи загрози насильства, що мають головною метою тероризувати цивільне населення.

Згідно з частинами 1, 2 статті 75 зазначеного Протоколу, заборонені й будуть залишатися забороненими в будь-який час і в будь-якому місці такі дії, незалежно від того, чиняться вони представниками цивільних чи воєнних органів: насильство над життям, здоров`ям і фізичним та психічним станом осіб, зокрема катування всіх видів - фізичні чи психічні, тілесні покарання, знущання над людською гідністю, зокрема, принижуюче й образливе поводження, погрози вчинити будь-яку з вищезазначених дій.

Статтею 1 Декларації про захист усіх осіб від катувань та інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання, затвердженої Резолюцією Генеральної Асамблеї ООН від 09 грудня 1975 року №3452 (XXX) (далі Декларація) визначено, що катування означає будь-яку дію, за допомогою якої людині навмисно заподіюється сильний біль або страждання, фізичне чи розумове, з боку офіційної особи або за її підбурюванням з метою отримання від неї або від третьої особи інформації або зізнань, покарання її за дії, які вона скоїла або в скоєнні яких підозрюється, або залякування її або інших осіб.

Статтею 2 і 3 Декларації визначено, що будь-яка дія, що представляє собою тортури або інші жорстокі, нелюдські або такі, що принижують гідність види поводження і покарання, є образою людської гідності і повинно бути засуджене як порушення цілей Статуту Організації Об`єднаних Націй та порушення прав людини і основних свобод, проголошених у Загальній декларації прав людини. Жодна держава не може дозволяти або терпимо ставитися до катувань та інших жорстоких, нелюдських або принижуючих гідність видів поводження та покарання. Виняткові обставини, такі, як стан війни чи загроза війни, внутрішня політична нестабільність чи будь-який інший надзвичайний стан, не можуть слугувати виправданням для тортур або інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують гідність, видів поводження і покарання.

Відповідно до статті 6 Закону України "Про правонаступництво України" від 12 вересня 1991 року, Україна підтверджує свої зобов`язання за міжнародними договорами, укладеними Українською РСР до проголошення незалежності України.

Як встановлено судом, потерпіліОСОБА_8 і ОСОБА_9 та ОСОБА_11 і ОСОБА_12 на час події були цивільними особами, а тому знаходилися під захистом зазначених норм міжнародного права.

Обвинувачений ОСОБА_6 на час вчинення інкримінованих йому діянь, відповідно до норм міжнародного гуманітарного права, був комбатантом, тобто учасником міжнародного збройного конфлікту. Відповідно до частини 2 статті 44 Додаткового протоколу від 08 червня 1977 року до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, всі комбатанти зобов`язані додержуватись норм міжнародного права, застосовуваного в період збройних конфліктів, і таким чином за воєнні злочини, які є прямим порушенням норм міжнародного гуманітарного права, комбатанти несуть індивідуальну кримінальну відповідальність.

З урахуванням викладеного суд кваліфікує кримінально протиправні дії обвинуваченого ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, як порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а саме жорстоке поводження з цивільним населенням, вчинене за попередньою змовою групою осіб.

При призначенні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також особу обвинуваченого ОСОБА_6 , який є військовослужбовцем збройних сил держави агресора, за наявною інформацією раніше не судимий.

Обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання, судом не встановлені.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне призначити обвинуваченому ОСОБА_6 покарання в межах санкції ч. 1 ст. 438 КК України у виді позбавлення волі.

Відповідно до ст. 124 КПК України, з обвинуваченого ОСОБА_6 необхідно стягнути на користь держави на відшкодування процесуальних витрат вартість проведення судових експертиз у сумі 17367 грн 76 копійок.

Керуючись статтями 370, 371, 373, 374 Кримінального процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

ОСОБА_6 (рос. ОСОБА_10 ) визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 438 КК України, і призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 10 (десять) років.

Строк покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його затримання в порядку звернення вироку до виконання.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 залишитипопередній у вигляді тримання під вартою.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави на відшкодування процесуальних витрат вартість проведення судових експертиз у сумі 17367 (сімнадцять тисяч триста шістдесят сім) гривень 76 копійок.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Київського апеляційного суду через Бородянський районний суд Київської області протягом тридцяти днів з дня проголошення вироку.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Відповідно до ч. 3 ст. 400 КПК України, якщо апеляційну скаргу подано обвинуваченим, щодо якого ухвалено вирок за результатами спеціального судового провадження, суд поновлює строк за умови надання обвинуваченим підтвердження наявності поважних причин, передбачених ст. 138 КПК України.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити захиснику та прокурору.

Інформацію про ухвалений вирок опублікувати в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження в газеті "Голос України" та на офіційному веб-сайті Бородянського районного суду Київської області.

Головуючий - суддяОСОБА_20