Рішення № 138818327, 07.08.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 760/29214/23

Провадження № 2/357/3429/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

( ЗАОЧНЕ )

07 серпня 2026 року Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді Кошель Б. І. ,

при секретарі Кардаш О. Р.,

розглянувши в порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду в м. Біла Церква в залі суду № 6 цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав,-

В С Т А Н О В И В :

У листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Солом`янського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, в якій просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітньої доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та судові витрати покласти на відповідача.

В обгрунтування позовних вимог зазначила, що вона з відповідачем є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Близько кінця 2009 року Відповідач став грубим, неконтрольованим, що негативно позначилося як на її самопочутті так і на становищі дитини, тому вона була змушена проживати з донькою окремо. За аліментами до Відповідача в судовому порядку вона не зверталася, оскільки знала про його безробітність, численну заборгованість та неблагополучний спосіб життя. З 2017 ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , та ОСОБА_6 почали проживати сім`єю. 12 грудня 2020 року вона уклала шлюб з ОСОБА_5 та змінила прізвище з « ОСОБА_7 » на « ОСОБА_8 ». ІНФОРМАЦІЯ_2 у неї зі ОСОБА_5 народилася дитина - син ОСОБА_9 . Вже тривалий час вони сім`єю, яка складається з чотирьох осіб проживаємо в м. Біла Церква. З 01 вересня 2014 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 донька ОСОБА_10 навчалася в НВК «Ковалівська гімназія» Васильківського району Київської області. Навчанням та вихованням ОСОБА_11 займалася лише її матір, батько (Відповідач) участі в шкільному житті дитини не приймав. Донька ОСОБА_10 навчалася з 01.09.2016 по 20.06.2023 в Білоцерківській гімназії-початковій школі №6 «Перспектива» Білоцерківської міської ради Київської області. На даний час донька ОСОБА_10 навчається в Білоцерківському ліцеї іноземних мов-гімназії №9 Білоцерківської міської ради Київської області. Від народження доньки і по травень 2016 року позивач та донька проживали в АДРЕСА_1 , донька повністю перебувала на її утриманні. Донька ОСОБА_10 з 12.09.2016 навчається в колективі сучасної хореографії «AVANGARD» КЗБМР Об`єднання клубів за місцем проживання «Дивосвіт». Навчанням та вихованням дитини, участь у конкурсах та концертах займається лише мати. Батько участі в житті дитини не приймав. ОСОБА_1 разом зі своїм теперішнім чоловіком повністю забезпечують доньку ОСОБА_12 матеріально, створили належний рівень життя необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку. Відповідач не має наміру та бажання піклуватися про доньку ОСОБА_12 , слідкувати за її станом здоров`я, фізичним духовним та моральним розвитком, виховувати її в дусі поваги до людської гідності, любові до своєї сім`ї, свого народу, своєї Батьківщини, готувати її до самостійного життя, що у відповідності із Сімейним Кодексом України, є підставами позбавлення батьківських прав. Як наслідок донька ОСОБА_10 навіть не знає Відповідача і вважає батьком її теперішнього чоловіка. Отже, Відповідач свідомо, протягом тривалого часу ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків по вихованню неповнолітньої доньки ОСОБА_11 , що є першоосновою розвитку особистості дитини, не піклуючись про фізичний та духовний розвиток дитини, її підготовку до самостійного життя, не створюючи належних умов для природних здібностей дитини, поваги до її гідності, не спілкуючись з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не сприяючи засвоєнню донькою загальновизнаних норм моралі, не виявляючи інтересу до її внутрішнього світу. Водночас Відповідач має реальну можливість для цього, враховуючи відсутність будь- яких перешкод у спілкуванні з донькою.

Пасивна позиція Відповідача щодо виховання призводить до віддалення ОСОБА_11 від батька, втрати зв`язків між ними. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини, винну поведінку батька та свідоме нехтування батьківськими обов`язками.

Відповідно до протоколу автомазизованого розподілу судової справи між суддями від 08.12.2023 справу передано на розгляд судді Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О.

Суддя Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г. О. з метою визначення підсудності скористалася даними Єдиного державного демографічного реєстру.

З відповіді № 505466 від 23.03.2024 з Єдиного державного демографічного реєстру щодо ОСОБА_2 вбачається, що «за вказаними параметрами особу не знайдено».

Суддею Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О. здійснено запит до Управління обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області. Згідно з отриманою відповіддю, ОСОБА_2 зареєстрованим не значиться.

29 березня 2024 року суддею Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О. постановлено ухвалу, якою відкрито загальне позовне провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено підготовче судове засідання.

08 травня 2025 року суддею Солом`янського районного суду м. Києва Козленко Г.О. здійснено запит до Управління адміністративних послуг Білоцерківської міської ради Київської області щодо надання відомостей про місце реєстрації ОСОБА_2 . Згідно з отриманою відповіддю вбачається, що останнім відомим зареєстрованим місцем проживання ОСОБА_2 є: АДРЕСА_2 .

Ухвалою Солом`янського районного суду м. Києва від 08 вересня 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав передано за підсудністю до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області.

Протоколом автоматизованого розподілу судових справ між суддями від 06.02.2026 головуючим суддею по справі було визначено Кошеля Б.І.

Ухвалою від 13 лютого 2026 року прийнято до провадження справу за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою від 21 квітня 2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач в судове засідання не з`явилася, в матеріалах справи наявна заява, в якій позивач просила розгляд справи проводити у її відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач в судове засідання повторно не з`явився, про дату, час та місце слухання справи повідомлений належним чином у відповідності до вимог ЦПК України. Відповідач має зареєстрований кабінет у системі «Електронний суд», матеріали справи містять довідки про доставку відповідачу викликів до суду та процесуальних документів у справі.

Третя особа в судове засідання представника не направила, направили до суду заяву, в якій просили розгляд справи проводити у відсутності представника Служби у справах дітей Білоцерківської міської ради.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку про можливість проведення судового засідання за відсутністю учасників судового розгляду, оскільки наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та прийняття законного і обґрунтованого рішення.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду при розгляді справи № 361/8331/18 від 1 жовтня 2020 року.

В зазначеній постанові Верховний Суд виходив з такого: «якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з`явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні».

Отже, неявка учасника судового процесу у судове засідання, за умови належного повідомлення сторони про час і місце розгляду справи, не є підставою для скасування судового рішення, ухваленого за відсутності представника сторони спору.

Крім того, Верховний Суд неодноразово зазначав, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а у даному випадку, суду ( близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої палати Верховного Суду від 25.04.2018 року у справі № 800/547/17, постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 року у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 року у справі № 24/260-23/52-б ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Статтею 43 ЦПК України встановлений обов`язок добросовісно користування учасниками судового процесу процесуальними правами. Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України»).

Інших заяв та клопотань з боку учасників справи на адресу суду не надходило, як не надходило таких заяв та клопотань від відповідача та відповідно відзив на позовну заяву позивача.

На підставі ст.ст. 280-282 ЦПК України, суд ухвалив провести заочний розгляд даної справи, про що не заперечував позивач.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

За змістом вимог ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складання повного судового рішення.

Згідно постанови КЦС Верховного Суду від 30 вересня 2022 року у справі за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбулось, то датою його ухвалення є дата складання повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Відповідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд, дослідивши матеріали справи, повно та всебічно з`ясувавши всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи та надавши їм належну правову оцінку, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно із ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизначених або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 та ОСОБА_13 12 грудня 2020 року зареєстрували шлюб, про що 12.12.2020 Білоцерківським міськрайонним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) складено відповідний актовий запис №1273. Прізвище дружини після державної реєстрації шлюбу « ОСОБА_8 », що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 .

Згідно свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 , позивач та відповідач є батьками неповнолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Позивач ОСОБА_1 зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , про що свідчить довідка про реєстрацію місця проживання від 21.04.2022 за №427.

Відповідно до Акту про спільне проживання осіб за місцем реєстрації від 16.11.2023, позивач ОСОБА_1 та неповнолітня ОСОБА_3 фактично проживають за адресою: АДРЕСА_3 .

Згідно довідки виданої Комунальним закладом позашкільної освіти Білоцерківської міської ради Об`єднання клубів за місцем проживання «Дивосвіт» Колектив сучасної хореографії «AVANGARD», неповнолітня ОСОБА_3 з 12.09.2016 навчається в колективі. Навчанням та вихованням дитини, участь у конкурсах та концертах займається лише мати. Батько участі в житті дитини не приймає.

Відповідно до довідки від 17.11.2023, виданої лікарем медичного центру «Dr.Sikachina» Захарчук Є.О., ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 спостерігається в медичному центрі та станом здоров`я дитини турбуюся лише її матір ОСОБА_1 .

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 з 01.09.2014 до 25.05.2016 навчалася у НВК «Ковалівська гімназія» Васильківського району Київської області. Навчанням та вихованням учениці займалася тільки її мама. Батько участі в шкільному житті дитини не приймав, про що свідчить Довідка від 15.09.2023 видана директором НВК «Ковалівська гімназія».

Згідно довідки №364 від 14.11.2023, виданої Ковалівською сільською радою Білоцерківського району Київської області, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживала в АДРЕСА_1 , з вересня 2008 року по травень 2016 року та перебувала на утриманні матері ОСОБА_4 .

Згідно рішення виконавчого комітету Білоцерківської міської ради від 25.02.2025 р. за №139 «Про вирішення судового спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 », питання щодо доцільності підготовки та подання до суду висновку органу опіки та піклування про вирішення вищезазначеного судового спору щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , двічі розглядалося на засіданні комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Білоцерківської міської ради: 15 січня й 05 лютого 2025 року в присутності позивача ОСОБА_1 та її неповнолітньої дочки. Відповідач був повідомлений про час і місце засідання комісії, але не з`явився на засідання. Заслухавши позивача, дослідивши документи судової справи, а також враховуючи те, що позбавлення батьківських прав є винятковим заходом і його слід розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків, які свідомо та умисно ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків, першочергово керуючись інтересами дитини, комісія вирішила, що позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є доцільним і таким, що відповідає інтересам неповнолітньої, та рекомендувала службі у справах дітей Білоцерківської міської ради підготувати відповідний проект рішення виконавчого комітету. Виконавчий комітет міської ради вирішив: ОСОБА_2 в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дочки, що є правовою підставою для позбавлення його батьківських прав. Позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 стосовно його неповнолітньогдочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , є доцільним і таким, що відповідає інтересам дитини.

Так, висновок органу опіки та піклування - виконавчого комітету міської ради щодо про позбавлення відповідача батьківських прав не є обов`язковим для суду (частини п`ята, шоста статті 19 СК України), такий висновок є доказом у справі, який підлягає дослідженню та оцінці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 595/1638/19, провадження № 61-3503 св 21.

Оскільки батько дитини, відповідач у справі, вже тривалий час не цікавитись життям, здоров`ям та навчанням дитини, він самоусунувся від виконання своїх батьківських обов`язків, матеріально не допомагає утримувати дитину, не приймає участі у її фізичному та духовному розвитку, не забезпечує її одягом, продуктами харчування, тим самим ухиляється від виконали своїх батьківських обов`язків, позивач просила позбавити останнього батьківських прав.

Відповідно до ч. ч. 1-4 ст. 10 ЦПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що встановлені Конституцією та законами України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який, зокрема, вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно до ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дні, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин ( фактів ), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 2 статті 77 ЦПК України встановлено, що предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухвалені судового рішення.

Відповідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 5, 6 статті 81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 Сімейного кодексу України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.164 СК України, мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по виханню дитини.

Відповідно п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таке рішення має бути прийнято з метою захисту інтересів неповнолітньої дитини, яка фактично позбавлена батьківського піклування.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Підстави позбавлення батьківських прав передбачені частиною першою статті 164 СК України. Зокрема, пунктом 2 частини першої статті 164 СК України визначено, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Тлумачення пункту 2 частини першої статті 164 СК України дозволяє зробити висновок, що ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (стаття 166 СК України).

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов`язків.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Європейський суд з прав людини у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року (заява № 31111/04) наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці. Факт заперечення заявником проти позову про позбавлення його батьківських прав також може свідчити про його інтерес до дитини (параграф 57, 58).

Статтею 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ передбачено, що, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 березня 2019 року ( справа № 631/2406/15-ц провадження № 61-36905св18 ).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015 року Європейський суд з прав людини зауважував, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§ 100).

Відповідач в свою чергу в судове засідання не з`явився, жодних заяв та клопотань від останнього на адресу суду не надходило, як і не надходило відзиву на позовну заяву позивача, тобто, саме таким чином розпорядився своїми правами. Зазначене свідчить про байдужість відповідача.

Відповідно до ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини (cт. 18 Конвенції про права дитини).

Всі наведені вище факти, як кожен окремо так в сукупності, свідчать проте, що відповідач свідомо ухиляється від покладеного на нього обов`язку по вихованню своєї доньки, не піклується про фізичний і духовний її розвиток, не надає матеріальної допомоги на її утримання, не проживає разом з нею.

Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть переважати інтереси батьків.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 29.05.2019 року у справі № 357/17852/15-ц.

За наведених вище підстав суд прийшов до переконання, що відповідач по справі, в порушення вимог чинного законодавства України з питань охорони дитинства ухиляється від виконання батьківських обов`язків, що є правовою підставою для позбавлення його батьківських прав.

Під час розгляду справи встановлено відсутність об`єктивних підстав, які б зумовлювали таку тривалу неналежну поведінку батька по відношенню до своєї доньки, тому суд приходить до переконання, що інші заходи впливу на відповідача, окрім позбавлення його батьківських прав, будуть недостатніми, а позбавлення відповідача батьківських прав буде відповідати в першу чергу саме інтересам дитини.

Судом було вирішено не заслуховувати у судовому засіданні дитини, з метою не допущення порушення її емоційного, психологічного стану, а також у зв`язку із запровадженим на території України військового стану за для забезпечення життя та здоров`я.

Суд зазначає, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, проте у цій справі з урахуванням якнайкращих інтересів дитини, оцінка яких включає в себе знаходження балансу між усіма елементами, необхідними для прийняття рішення, а також із встановлених обставин на підставі досліджених та оцінених доказів у справі, які вказують на тривале нехтування батьком своїм батьківським обов`язком, є всі підстави щодо позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Питання щодо можливості позбавлення батьківських прав вирішувалось також Верховним Судом у постановах від 24 червня 2020 року у справі № 638/1496/17-ц (провадження № 61-35874св18), від 27 січня 2021 року у справі № 398/4299/17 (провадження № 61-2861св20), від 16 червня 2021 року у справі № 315/1279/19 (провадження № 61-3821св21).

У постанові Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 404/6391/16-ц (провадження № 61-40224св18) зазначено, що ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 25 квітня 2019 року у справі № 296/7848/16-ц (провадження № 61-43695св18) зазначено, що ухилення від виконання своїх обов`язків з виховання дитини може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

У постанові Верховного Суду від 13 березня 2019 року у справі № 631/2406/15-ц (провадження № 61-36905св18) зазначено про те, що позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків.

Отже, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідач не намагається змінитися та зробити все від нього залежне для належного виконання батьківських обов`язків, останній свідомо ухиляється від цього.

Як встановлено та зазначено вище, відповідач не виконує свої обов`язки батька по відношенню до дитини, не піклується про неї, не забезпечує її нормальний розвиток.

В свою чергу, позивач ОСОБА_1 належним чином піклується про утримання та виховання доньки.

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок в їх сукупності за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженню наявних у справі доказів, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову в повному обсязі.

Крім того, необхідно зазначити, що позбавлення батьківських прав не тягне невідворотних наслідків, оскільки не позбавляє особу, яка позбавлена батьківських прав, на спілкування з дитиною і побачення з нею, а також права на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 серпня 2021 року у справі № 331/8310/15, провадження № 61-4879св20.

Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Частиною 1 статті 131 ЦПК України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч.ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача.

При звернені до суду з даним позовом, позивач сплатила судовий збір у розмірі 1073,60 грн., що підтверджується наявною в матеріалах справи квитанцією.

Оскільки позовні вимоги позивача підлягають задоволенню, то у відповідності до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судові витрати у вищевказаному розмірі, понесені останнім при зверненні до суду.

Одночасно суд роз`яснює, що відповідно до ч. 1 ст. 288 ЦПК України заочне рішення підлягає скасуванню, якщо судом буде встановлено, що відповідач не з`явився в судове засідання та (або) не повідомив про причини неявки, а також не подав відзив на позовну заяву з поважних причин, і докази, на які він посилається, мають істотне значення для правильного вирішення справи.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст. ст. 150, 155, 164 СК України, ст. ст. 2, 5, 10, 12, 19, 76, 77, 81, 82, 89, 131, 141, 263-265, 273, 280-289 ЦПК України, ч. 2 ст. 51 Конституції України, п. 16 Постанови Пленуму Верховного суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», Законом України «Про охорону дитинства», суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради Київської області про позбавлення батьківських прав, - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , батьківських прав відносно його доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати, понесені при сплаті судового збору у розмірі 1073,60 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Учасникам справи, які не були присутні в судовому засіданні, або якщо судове рішення було ухвалено поза межами судового засідання чи без повідомлення ( виклику ) учасників справи, копія судового рішення надсилається протягом двох днів з дня його складання у повному обсязі в електронній формі у порядку, визначеному законом, - у випадку наявності у особи офіційної електронної адреси, або рекомендованим листом з повідомленням про вручення - якщо така адреса відсутня.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ; адреса фактичного місця проживання: АДРЕСА_5 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; адреса: АДРЕСА_6 ; РНОКПП: НОМЕР_3 .

Третя особа: Служба у справах дітей Білоцерківської міської ради; адреса: вул. Павла Скоропадського, буд. 8, м. Біла Церква, Київська обл., 09107; ЄДРПОУ: 35615529.

Повний текст заочного рішення складено 07.08.2026.

Суддя Б. І. Кошель