Рішення № 138817219, 03.08.2026, Салтівський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Московський районний суд м. Харкова)

Справа № 643/7581/26

Провадження № 2/643/5747/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.08.2026 Салтівський районний суд міста Харкова в складі:

головуючого судді Довготько Т.М.

за участю секретаря судового засідання Вишнякової Є.О.

представника позивача Побережської Ю.Г.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Харкові в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради звернувся до суду з вищевказаним позовом, в якому просить позбавити батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 перебуває на обліку Служби у справах дітей по Немишлянському району, як такий, що опинився у складних життєвих обставинах. Мати малолітнього ОСОБА_1 , ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Батько дитини, ОСОБА_2 , не проживав з дитиною з її дитинства, не цікавився дитиною, не утримував та жодним чином не допомагав. Дитиною завжди опікувалася мати та бабуся. На сьогодні дитина вже не пам`ятає відповідача, не сумує за ним, що свідчить про байдуже ставлення та винну поведінку відповідача відносно дитини. Малолітній ОСОБА_1 завжди проживав разом з матір`ю та бабусею ОСОБА_4 , яка постійно допомагала доньці виховувати дитину. У лютому 2025 році до Служби у справах дітей по Немишлянському району звернулася бабуся дитини, ОСОБА_4 , яка повідомила, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла її донька ОСОБА_3 , та у зв`язку з чим, малолітній ОСОБА_5 залишився проживати разом з нею. Відповідно до інформації КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради від 2020 року та 2021 року вбачається, що медичним оглядом, лікуванням та станом здоров`я малолітнього ОСОБА_1 займалися його мати - ОСОБА_3 (нині померла) та бабуся - ОСОБА_4 . Інформація щодо участі батька дитини ОСОБА_2 відсутня. Відповідно до інформації КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради від 08.05.2025 року та 05.03.2026 року вбачається, що на прийом до лікарів дитину приводила бабуся, яка цікавилась станом здоров`я та розвитком дитини, виконувала рекомендації лікарів, брала участь у лікуванні дитини. Щодо батька ОСОБА_2 , то останній на прийом до лікарів із сином не звертався, під час хвороби за дитиною не доглядав, станом здоров`я та розвитком дитини не цікавився, не купляв необхідних ліків. Тобто, після смерті матері, малолітньою дитиною повністю займалась бабуся, відповідач жодної участі не приймав у лікуванні та розвитку дитини. За інформацією КЗ «Харківський ліцей № 49» Харківської міської ради від 14.08.2020 року вбачається, що батько малолітнього ОСОБА_2 не проживає з родиною та жодного разу не цікавився навчанням і вихованням дитини, на батьківських зборах ніколи не був присутній. За інформацією КЗ «Харківський ліцей № 49» Харківської міської ради від 07.05.2025 року встановлено, що малолітній ОСОБА_1 проживає разом з бабусею, ОСОБА_4 , яка підтримує зв`язок з адміністрацією, класним керівником школи та цікавиться успіхами дитини. Батько дитини, ОСОБА_2 з першого класу жодного разу не цікавився шкільним життям сина та його успіхами у навчанні. Батьківські збори не відвідував та не надавав допомогу навчальному закладу. Натомість усі комунікації відбуваються з бабусею, яка слідкує за навчанням ОСОБА_1 , забезпечує всім необхідним для навчання. Також, за інформацією навчального закладу від 04.03.2026 року вбачається, що протягом 2025-2026 навчального року, батько дитини, ОСОБА_2 , успіхами сина не цікавився, батьківські збори не відвідував, участі у навчально-виховному процесі не брав, допомоги навчальному закладу не надавав. Контакт із закладом освіти підтримує бабуся, ОСОБА_4 . Наведені обставини свідчать, що ОСОБА_2 систематично ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків відносно дитини, тим самим підтверджує свою винну поведінку та свідоме нехтування своїми обов`язками відносно дитини. Згідно листа Служби у справах дітей по Салтівському району від 06.02.2025 року вбачається, що було здійснено спільний виїзд спеціалістами служби спільно з фахівцями Відділу соціальної роботи по Салтівському району за адресою відповідача, ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 . З`ясовано, що за даною адресою мешкає жінка, яка назвала себе матір`ю відповідача, ОСОБА_2 . З її слів встановлено, що відповідач не мешкає за даною адресою багато років, з нею не спілкується. За станом здоров`я вона, не може стати опікуном дитині. Відповідач, ОСОБА_2 із заявами, запитами щодо малолітнього сина, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 жодного разу не звертався ані до Служби у справах дітей по Немишлянському району, ані до Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради. Спеціалістами Служби у справах дітей по Немишлянському району 23.02.2026 року було здійснено виїзд за адресою проживання дитини: АДРЕСА_2 та складено акт обстеження умов проживання. З акту обстеження вбачається наступне: в квартирі велике накопичення речей, які необхідно прибрати та зайве викидати. В квартирі наявні необхідні меблі та побутова техніка. Під час кожного відвідування, бабусі ОСОБА_4 наголошувалось щодо прибирання та необхідність позбавитися мотлоху. ОСОБА_4 кожного разу обіцяла все зробити, але обіцянок не дотримувалася, мотивуючи тим, що весь час приділяє дитині, і не має часу на прибирання. Тому, ОСОБА_4 була попереджена про чергове відвідування через два тижні. У разі недотримання обіцянки, була попереджена про вилучення дитини з небезпечного середовища до вжиття ОСОБА_4 заходів реагування. 26.02.2026 року, до Служби у справах дітей по Немишлянському району в приймальний день з`явилася ОСОБА_4 разом з онуком, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який мав при собі рюкзак з особистими речами. ОСОБА_4 повідомила, що вона не має змоги опікуватися дитиною. Малолітній ОСОБА_5 також не заперечував, що він буде проживати окремо від бабусі, оскільки ОСОБА_4 заздалегідь провела бесіду з ним щодо виниклих обставин. Тому, спеціалістами Служби у справах дітей по Немишлянському району було викликано старшого інспектора СЮП ВП № 2 ХРУП № 2 ГУПН в Харківській області, яким було складено акт органу поліції та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку від 26.02.2026 року. Старшим інспектором СЮП було викликано карету швидкої медичної допомоги, які доставили дитину до КНП «Міська дитяча клінічна лікарня № 16», яка підпорядковується КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради. ОСОБА_4 було роз`яснено щодо можливості спілкування, відвідування дитини за дозволом Служби у справах дітей по Немишлянському району та наголошено про подальше наведення ладу в квартирі. За інформацією КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня № 25» Харківської міської ради, батько малолітнього ОСОБА_1 , дитиною не цікавився, інформацію про стан його здоров`я не запитував, в лікарні хлопчика не відвідував, будь-які передачі для дитини не передавав. У зв`язку із тим, що дитина протягом тривалого часу перебуває в лікарняному закладі, до Служби у справах дітей по Немишлянському району, ані відповідач - ОСОБА_2 дитини, ані бабуся ОСОБА_4 не зверталися із заявами щодо повернення дитини на спільне проживання та виховання, було складено Акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я від 25.03.2026 року. До Служби у справах дітей по Немишлянському району звернулась бабуся дитини, ОСОБА_4 із заявою, в якій вказала, що не має можливості взяти дитину під опіку через несприятливі житлові умови за місцем проживання та за станом здоров`я. Усі вищевикладені обставини свідчать про свідоме самоусунення відповідача від виконання покладених на нього батьківських обов`язків, що підтверджує його винну поведінку стосовно дитини та дає підстави звернутися до суду з позовом про позбавлення батьківських прав.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 22.04.2026 прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою Салтівського районного суду міста Харкова від 19.05.2026, закрито підготовче провадження та справу призначено до судового розгляду.

Представник позивача ОСОБА_6 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила позов задовольнити з підстав викладених у ньому. Не заперечує проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився, про день, час і місце розгляду справи повідомлявся у встановлений законом порядок.

За таких обставин, суд зі згоди позивача, ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши письмові докази, з`ясовавши думку дитини ОСОБА_1 , встановив наступні факти та відповідні ним правовідносини.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження Серія НОМЕР_1 , виданого повторно Третім відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_3 про що, 25.01.2013 складено відповідний актовий запис №43 та його батьками є мати ОСОБА_3 , батько ОСОБА_2 .

Відповідно до свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_2 , мати дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 померла ІНФОРМАЦІЯ_5 .

Батько дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Судовим наказом Фрунзенського районного суду м.Харкова від 15.11.2018, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 , аліменти на утримання малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частини заробітку (доходу), але не менше 50 % мінімального прожиткового мінімуму та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 22.08.2018 року та до досягнення дитиною повноліття.

Відповідно до інформації КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради від 01.02.2020, за інформацією лікаря педіатра ОСОБА_7 , малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом лікарів фахівців КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» з народження. Декларація про надання первинної медичної допомоги сину підписана матір`ю з лікарем педіатром ОСОБА_7 . Мати, ОСОБА_3 доглядає за сином під час його хвороби разом з бабусею ОСОБА_4 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_2 . На прийом до лікаря педіатра приводить мати або бабуся. Мати купує необхідні ліки, цікавиться станом здоров`я та розвитком дитини. Востаннє хлопчик був оглянутий в умовах поліклініки 29.05.2020 здоровий. На прийом до лікаря педіатра дитину приводила мати.

Відповідно до інформації КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради від 14.01.2021, за інформацією лікаря педіатра ОСОБА_7 , малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом лікарів фахівців КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» з народження. 16.07.2020 мати з сином зверталася за медичною допомогою до лікаря педіатра ОСОБА_7 , був встановлений діагноз гострий ринофарингіт. 02.10.2020 мати зверталась до лікаря педіатра з приводу профілактичного медичного огляду, матері вдруге було надано направлення до лікаря фтизіатра дитячого для обстеження. За період з 02.10.2020 по 31.12.2020 мати не зверталась з приводу захворювання хлопчика до фахівців закладу охорони здоров`я.

Відповідно до інформації КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради від 08.05.2025, малолітній ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває під наглядом лікарів фахівців підприємства з народження. Декларація про надання первинної медичної допомоги сину підписана матір`ю з лікарем педіатром ОСОБА_8 . За інформацією лікаря педіатра ОСОБА_8 батько хлопчика, ОСОБА_2 , на прийом до лікарів фахівців підприємства з сином не звертається, під час хвороби дитину не доглядає, станом здоров`я та розвитком ОСОБА_9 не цікавиться. На прийом до лікарів фахівців підприєства дитину приводить бабуся хлопчика, ОСОБА_4 . Станом здоров`я та розвитком дитини займалася бабуся.

За інформацією КНП «Міська дитяча поліклініка № 15» Харківської міської ради від 05.03.2026 вбачається що до медичного закладу приводить дитину ОСОБА_1 бабуся. Батько, ОСОБА_2 не доглядає сина під час його хвороб, не купує необхідні ліки, не приводить на прийом до лікаря педіатра та лікарів фахівців, станом здоров`я та розвитком дитини взагалі не цікавиться.

Відповідно до повідомлення КЗ «Харківський ліцей № 49 Харківської міської ради» від 14.08.2020, ОСОБА_2 , батько учня 2-В класу ОСОБА_1 , не проживає з родиною та жодного разу не цікавився навчанням та вихованням сина. На батьківських зборах ніколи не був присутній.

Відповідно до повідомлення КЗ «Харківський ліцей № 49 Харківської міської ради» від 07.05.2025, ОСОБА_2 , батько ОСОБА_1 з першого класу жодного разу не цікавився шкільним життям сина та його успіхами у навчанні. Батьківськи збори батько не відвідує та не надає допомогу навчальному закладу. Натомість усі комунікації з приводу навчання відбуваються з бабусею учня, ОСОБА_4 . Вона слідкує за навчанням ОСОБА_9 , забезпечує всім необхідним для навчання. ОСОБА_9 виходить на онлайн-навчання систематично, має охайний вигляд, будує дружні стосунки з однокласниками.

Відповідно до повідомлення КЗ «Харківський ліцей № 49 Харківської міської ради» від 04.03.2025, протягом 2025-2026 навчальних років, батько ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 , успіхами сина не цікавився, батьківськи збори не відвідував, участі у навчально- виховному процесі не брав, допомоги навчальному закладу не надавав.

З повідомлення Служби у справах дітей по Салтівському району Департаменту служб у справах дітей від 06.02.2025 вбачається, що спеціалістами ССД по Салтівському району спільно з фахівцями Відділу соціальної роботи ССД по Салтівському району Харківського міського центру соціальних служб «Довіра» було здійснено вихід з місцем проживання батька дитини ОСОБА_2 за адресою: АДРЕСА_1 . З`ясовано, що за вказаною адресою мешкає жінка, яка назвала себе матір`ю ОСОБА_1 , З її слів ОСОБА_2 багато років за цією адресою не мешкає, з нею не спілкується. За станом здоров`я бабуся не має можливості бути опікуном дитини.

Спеціалістами Служби у справах дітей по Немишлянському району 23.02.2026 року було здійснено виїзд за адресою проживання дитини ОСОБА_1 : АДРЕСА_2 та складено акт обстеження умов проживання. З акту обстеження вбачається, що в квартирі санітраний стан задовільний, через велике накопичення речей, необхідне прибирання та викидання зайвих речей. В квартирі наявні необхідні меблі та побутова техніка. ОСОБА_4 була попереджена про чергове відвідування через два тижні. У разі недотримання обіцянки, ОСОБА_4 попереджена про вилучення дитини.

26.02.2026 старшим інспектором СЮП ВП № 2 ХРУП № 2 ГУПН в Харківській області, було складено акт органу поліції та закладу охорони здоров`я про підкинуту чи знайдену дитину та її доставку, відповідно до якого 26.02.2026 о 15год.20 хв. дитина ОСОБА_1 прийшов до ССД по Немишлянському району добровільно.

Відповідно до повідомлення КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради від 01.04.2026, батько малолітнього ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , дитиною не цікавиться, інформацію про стан його здоров`я не запитував, в лікарні хлопчика не відвідував, будь-які передачі для дитини не передавав.

У зв`язку із тим, що дитина ОСОБА_1 з 26.02.2026 перебуває в лікарняному закладі КНП «Міська клінічна багатопрофільна лікарня №25» Харківської міської ради, було складено Акт закладу охорони здоров`я та органу внутрішніх справ України про дитину, покинуту в пологовому будинку, іншому закладі охорони здоров`я від 25.03.2026.

26.03.2026 до Служби у справах дітей по Немишлянському району звернулась бабуся дитини, ОСОБА_4 із заявою, в якій вказала, що не має можливості взяти дитину під опіку через несприятливі житлові умови за місцем проживання та за станом здоров`я.

Відповідно до Витягу з протоколу засідання Комісії з питань захисту прав дитини виконавчого комітету Харківської міської ради 09.03.2026 № 7, комісією ухвалено вважати за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 відносно малолітнього ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та доручено Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради звернутись із позовною заявою про позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 до суду.

Рішенням виконавчого комітету Харківської міської ради 06.05.2026 № 230, встановлено опіку над малолітнім ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та призначено ОСОБА_10 опікуном малолітнього ОСОБА_1 .

Відповідно до ч.1, 2 ст.171 СК України, дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном.

В судовому засіданні малолітній ОСОБА_1 повідомив суду, що з народження він жив за мамою та бабусею, а коли мами не стало, то з бабусею. ОСОБА_2 , який є його батьком ніколи з ними не проживав, не приходив до нього та не телефонував. Як виглядає батько він вже погано пам`ятає. Зазначив, що не хотів би жити з батьком. Він зараз живе в новій сім`ї, де його забезпечують всі необхідним, купують одяг, їжу, нещодавно вони їздили на відпочинок. ОСОБА_11 , йому як батько.

Частиною 1 статті 3 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Стаття 5 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року передбачає, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.

Відповідно до пунктів 1-3 статті 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Під час будь-якого розгляду згідно з пунктом 1 цієї статті всім заінтересованим сторонам надається можливість брати участь у розгляді та викладати свою точку зору.

Держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з пунктом 1 статті 18 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до частини 1 статті 17 Закону України від 23 лютого 2006 року «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Базові положення принципу забезпечення найкращих інтересів дитини покладені в основу багатьох рішень Європейського суду з прав людини, у тому числі, шляхом застосування статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року N 475/97-ВР.

Відповідно до статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04 листопада 1950 року кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров`я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Як зазначив Європейський суд з прав людини в рішенні від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України», оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним.

Як Суд зазначив у рішенні у справі «Нойлінґер та Шурук проти Швейцарії» (Neulinger and Shuruk v. Switzerland), ([ВП], заява № 41615/07, ЄСПЛ 2010 року): «136. Інтерес дитини складається з двох аспектів. З одного боку цей інтерес вимагає, що зв`язки дитини з її сім`єю мають бути збережені, за винятком випадків, коли сім`я виявилася особливо непридатною. Звідси випливає, що сімейні зв`язки можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, та що необхідно зробити все, щоб зберегти особисті відносини та, якщо і коли це можливо, «відновити» сім`ю [рішення у справі «Гнахоре проти Франції» (Gnahore v. France), заява № 40031/98, п. 59, ЄСПЛ 2000-ІХ]. З іншого боку очевидно також, що в інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у здоровому середовищі, та батькам не може бути надано право за статтею 8 Конвенції на вжиття таких заходів, що можуть завдати шкоди здоров`ю та розвитку дитини (див., серед багатьох інших джерел, рішення у справі «Ельсхольц проти Німеччини» (Elsholz v. Germany), [ВП], заява № 25735/94, п. 50, ЄСПЛ 2000-VIII, та у справі «Марсалек проти Чехії» (Marsalek v. the Czech Republic), заява № 8153/04, п. 71, від 4 квітня 2006 року)».

У рішенні по справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року Суд нагадує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага (див. рішення у справі Olsson v. Sweden (N 2), від 27 листопада 1992 року, Серія A, N 250, ст. 35-36, п. 90), і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» від 26 квітня 2001 року № 2402-III сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.

Частиною 1 статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» передбачено, що виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з частиною 1 статті 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Відповідно до частини 1 статті 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров`я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини; жорстоко поводяться з дитиною; є хронічними алкоголіками або наркоманами; вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Позбавлення батьківських прав - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини і водночас, санкція (відповідальність) за протиправну винну поведінку матері або батька.

Згідно пунктів 15, 16, 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року №3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема, ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини у діях батьків та саме ухилення від здійснення своїх батьківських обов`язків.

Відповідно до ч.2, 3 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст. 165 СК України право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Відповідно до ч.1, п.1 ч.2 ст. 76, ч.1, 2 ст.77 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема письмовими, речовими і електронними доказами.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 тривалий час не виконує своїх обов`язків, покладених на нього законом, ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків стосовно малолітньої дитини ОСОБА_1 , не приймає участі у житті дитини, не піклується про її фізичний та духовний розвиток, не забезпечує належний догляд, утримання та виховання, не виявляє необхідної турботи про дитину.

За таких обставин, судом встановлена наявність підстав для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Відповідно до ст.11 Закону України "Про охорону дитинства" сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позов необхідно задовольнити та позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

При винесенні вказаного рішення суд враховує положення ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради УРСР N 789-ХХІІ від 27 лютого 1991 року, в яких зазначено, що під час вирішення будь-яких питань щодо дітей суд повинен виходити з як найкращого забезпечення інтересів дітей.

Відповідно до статті 141 ЦПК України, суд присуджує стягнути з відповідача ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 1 331грн.20коп.

Керуючись ст.ст. 4, 5, 7, 10-13, 18, 76-81, 141, 211, 223, 258, 259, 263-265, 268, 273 ЦПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

Позов Департаменту служб у справах дітей Харківської міської ради, в інтересах малолітнього ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 батьківських прав стосовно малолітньої дитини ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 на користь держави судовий збір у розмірі 1 331грн.20коп.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Харківського апеляційного суду, протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 07.08.2026.

Позивач - Департамент служб у справах дітей Харківської міської ради, ЄДРПОУ 26489104, місце знаходження: 61002 м. Харків, вул. Чернишевська, буд.55.

Відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Суддя Т.М.Довготько