Вирок № 138816538, 07.08.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/1944/24

Провадження № 1-кп/347/95/26

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2026 р. Косівський районний суд Івано-Франківської області у складі:

головуючої судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника ОСОБА_6 ,

потерпілого ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Косів матеріали об`єднаного кримінального провадження по обвинуваченню ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , уродженця, жителя та зареєстрованого в АДРЕСА_1 , громадянина України, з середньою освітою, не працевлаштованого, не одруженого, не маючого утриманців,не депутата, засудженого вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області по ч.2 ст.194 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України, особи з інвалідністю ІІІ групи, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.194 КК України,

в с т а н о в и в :

Обвинувачений ОСОБА_5 вчинив умисне знищення чужого майна, шляхом підпалу, за наступних обставин:

29.03.2025, близько 17:00 ОСОБА_5 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, прийшов на територію господарства, що за адресою: АДРЕСА_1 , яке належить ОСОБА_8 , та яке перебуває у користуванні ОСОБА_7 .

У зазначений час, у ОСОБА_5 виник умисел на знищення чужого майна шляхом підпалу, а саме на підпал житлового будинку. Після цього, ОСОБА_5 , будучи у стані алкогольного сп`яніння, реалізуючи свій умисел, направлений на умисне знищення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті умисно знищити чуже майно шляхом підпалу, за допомогою сірників підпалив уривки паперу у господарському приміщенні, внаслідок чого відбулося займання та виникла пожежа.

В ході пожежі вогонь розповсюдився на всю господарських приміщень та частково житлового будинку, у результаті чого майно було знищено та пошкоджено, тим самим завдано матеріальної шкоди.

Згідно висновку експерта пожежно-технічної експертизи від 08.08.2025, причиною виникнення пожежі господарської споруди, що мала місце 29.03.2025 в АДРЕСА_1 , є занесення стороннього джерела запалювання (підпал).

Відповідно до висновку експерта будівельно-технічної експертизи від 08.05.2025 вартість відновлювального ремонту, необхідна для усунення наслідків пожежі, що мала місце 29.03.2025 в АДРЕСА_1 , згідно з кошторисною документацією, становить 163 007,00 (сто шістдесят три тисячі сім гривень 00 копійок).

Таким чином, своїми умисними діями, які виразились в умисному знищенні чужого майна, вчиненому шляхом підпалу, ОСОБА_5 , обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.194 Кримінального кодексу України.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, підтвердив викладені в обвинувальному акті обставини та пояснив, що 29.03.2025 року він пішов в магазин по пиво та потім зайшов на територію господарства ОСОБА_8 , де зайшов у дворову вбиральню і за допомогою сірників підпалив папір. Папір зайнявса, він намагався потушити джерело запалення, але йому це не вдалося і він втік. Потім на місце події під`їхала пожежна служба, працівники поліції і він повернувся на місце події допомагати тушити пожежу. Його затримали працівники поліції по підозрі у підпалі і він їм зізнався у вчиненні цього злочину. Щиро кається у вчиненому, просить його суворо не карати, просить пробачення у потерпілих, збитки повністю відшкодував потерпілим.

Потерпілий ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснив, що 29.03.2025 року йому зателефонували і сказали, що горить хата. Поки він приїхав збіглося багато людей та приїхали пожежники. Власником будинку є його дочка - ОСОБА_9 , зареєстрований будинок на ОСОБА_8 . Він доглядав за будинком поки його дочка в Польщі. Спочатку загорівся туалет і сарай, потім вогонь перекинувся на хату. Під час пожежі було багато людей і ОСОБА_5 . Сім років тому ОСОБА_5 проникав в це житло і вони поклали грати на вікна. Під час досудового розслідування ОСОБА_5 казав, що був у стані алкогольного сп`яніння і підпалив. Шкода буде відшкодована шляхом відбудови того, що згоріло, претензій до ОСОБА_5 він не має. ОСОБА_5 обіцяв, що подібних протиправних вчинків не буде допускати. Просить суворо не карати ОСОБА_5 .

Крім показань обвинуваченого ОСОБА_5 , його вина у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, підтверджується показаннями свідків, що були допитані під час судового розгляду.

Допитана в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 пояснила, що вона є хресною мамою ОСОБА_5 . В день пожежі вона була зранку на будові, яка знаходиться на відстані близько 15 м від місця пожежі. З нею на будові був ОСОБА_5 , який їй допомагав. ОСОБА_5 виходив покурити кілька разів. Останній раз ОСОБА_5 близько 20 хв був відсутній. Вона почула звук тріскотіння, схожий на «бенгальські вогні» та вибігла подивитися. В цей час до неї підбіг ОСОБА_5 в повідомив, що був у туалеті в господарстві потерпілих. Вона побачила полум`я на шиферному покритті. Усі побігли на місце події гасити пожежу, ОСОБА_5 їм допомагав. А потім останнього звинувачували у тому, що він здійснив підпал. Причина займання не відома. Зайнявся туалет і сарай. ОСОБА_5 лише скористався туалетом сусідів (потерпілих), поруч туалету курив і, мабуть, зайнявся папір. Того дня ОСОБА_5 випив пляшку пива. До сусідів ОСОБА_5 заходив з їхнього дозволу, між ним та сусідами добрі відносини. Ми потерпілим відшкодували все. Наразі ОСОБА_5 допомагає їй по господарству та доглядати собак у притулку. Після пожежі його поведінка змінилася на краще.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що він за годину до події повертався з роботи додому і ніякої пожежі не було. ОСОБА_5 допомагав виносити меблі з приміщення під час пожежі. Коли прибула пожежна служба він та ОСОБА_5 допомагали тушити пожежу. По приїзду працівників поліції ОСОБА_5 почали звинувачувати у підпалі, на що ОСОБА_5 заперечував.

Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 пояснив, що у день підпалу він був на змаганнях, коли йому подзвонила дружина та повідомила про пожежу у сусідів. Він прибув на місце пожежі, там була метушня, він вимкнув підстанцію. ОСОБА_5 він не бачив. Дружина йому повідомила, що на ОСОБА_5 звели наклеп і його забрали в поліцію. Йому ОСОБА_5 повідомляв, що він не здійснював підпал, а люди казали зворотнє. Про факти проникнення до будинку сусідів ОСОБА_5 йому не відомо. Збитки відшкодовано в натуральній формі.

Суд бере до уваги показання потерпілого, свідків та обвинуваченого, які допитані у ході судового розгляду та покладає в основу свого рішення, оскільки вони є логічними, послідовними, обґрунтованими та узгоджуються з матеріалами кримінального провадження.

Також вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні інкримінованого кримінального правопорушення, передбаченогоч.2 ст.194 КК України підтверджується іншими здобутими під час досудового розслідування доказами, які були досліджені у судовому засіданні:

ТОМ 2

-рапортом від 29.03.2025 (а.с.109);

-протоколом огляду місця події від 29.03.2025 року (а.с.110-111);

-протоколом огляду місця події від 29.03.2025 року (а.с.112-113);

-ілюстративними таблицями (а.с.114-117);

-протоколом огляду місця події від 29.03.2025 року (а.с.118-119);

-копією договору купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки від 23.11.2006 року (а.с.120);

-копією державного акту на право власності на земельну ділянку від 23.11.2006 року (а.с.121);

-копією договору купівлі-продажу земельної ділянки від 29.01.2001 року (а.с.122);

-копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.123);

-копією державного акту на право власності на земельну ділянку від 23.11.2006 року (а.с.124-125);

-копією відповіді Рожнівської сільської ради №296/2.2-03 від 06.03.2025 року (а.с.126);

-копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.127-128);

-постановою про визнання речовим доказом та визначення його місця зберігання від 29.03.2025 року (а.с.129-130);

-квитанцією про отримання на зберігання речових доказів від 31.03.2025 року (а.с.131);

-протоколом проведення слідчого експерименту від 30.03.2025 року (а.с.132-135);

-цифровим носієм інформації - micro CD 32 Gb із відеозаписами проведення слідчих дій із підозрюваним ОСОБА_5 від 30.03.2025 року (а.с.136) ;

-копією ухвали слідчого судді про арешт майна від 31.03.2025 року (а.с.137)

-копією ухвали слідчого судді від 31.03.2025 року (а.с.138);

-актом про пожежу Косівського РВ ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області від 29.03.2025 року (а.с.139-140);

-висновком про причини виникнення пожежі №28 ГУ ДСНС України в Івано-Франківській області від 01.04.2025 (а.с.141-146);

-фототаблицями за результатами огляду місця пожежі (а.с.147-151);

-копією Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно (а.с.152);

-копією ухвали слідчого судді від 07.04.2025 року (а.с.153-154);

-протоколом обшуку від 09.04.2025 року (а.с.155-158);

-листом Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області про розсекречення ухвали №30/108/53/01-2025 від 09.05.2025 (а.с.159);

-ухвала Івано-Франківського апеляційного суду від 10.04.2025 року (а.с.160);

-протоколом про результати проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 05.05.2025 (а.с.161-165);

-диском з відеозаписом (а.с.166);

-цифровим носієм інформації microCARD (а.с.167);

-протоколом огляду місця події від 08.04.2025 року (а.с.168-169);

-ілюстративними таблицями (а.с.170-175);

-постановою про визнання і приєднання до кримінального провадження речового доказу та передачу речового доказу на відповідальне зберігання від 08.04.2025 року (а.с.176);

-квитанцією про отримання на зберігання речових доказів від 09.04.2025 року (а.с.177);

-довідкою про витрати на проведення експертизи (а.с.78);

-висновком експерта № СЕ-19/109-25/5978-Д від 14.04.2025 (а.с.179-183);

-довідкою про витрати на проведення експертизи (а.с.184);

-висновком експерта № СЕ-19/109-25/6984-Д від 05.05.2025 (а.с.185-190);

-полімерним пакететом Експертної служби МВС України з вилученими об`єктами дослідження від 05.05.2025 (а.с.132);

-висновком судово-психіатричного експерта №130/2025 від 17.04.2025 року (а.с.192);

-висновком судово-психіатричного експерта №130/2025 від 17.04.2025 року (а.с.193-199);

-довідкою про витрати на проведення експертизи (а.с.200);

-висновкомексперта № СЕ-19/109-25/5812-ПТ від 08.05.2025 (а.с.201-209);

-довідкою про витрати на проведення експертизи (а.с.210);

-висновкомексперта № СЕ-19/109-25/5807-БТ від 08.05.2025 (а.с.211-217);

-актом огляду об`єкта дослідження від 02.05.2025 року (а.с.218);

-ілюстративними таблицями (а.с.219-220).

Всі вищезазначені докази були досліджені під час судового розгляду у присутності учасників кримінального провадження. Будь-яких заперечень та зауважень щодо властивостей вказаних доказів в учасників кримінального провадження не було. Будь-яких підстав для сумніву у належності, допустимості, достовірності вказаних доказів у суду немає.

Отже, оцінюючи здобуті в кримінальному провадженні та безпосередньо досліджені в судовому засіданні докази суд вважає, що вищевикладені докази встановлюють факти, які мають значення для кримінального провадження, не викликають сумнівів у своїй достовірності, оскільки містять інформацію, яка відповідає дійсності та не спростовані. В своїй сукупності докази є достатніми та взаємопов`язаними між собою.

Вищенаведені докази суд визнає належними та допустимими, оскільки вони підтверджують існування обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, мають значення для кримінального провадження та отримані у порядку, встановленому КПК України, а також узгоджуються із показами обвинуваченого, потерпілого та свідків в судовому засіданні.

Таким чином, об`єктивно з`ясувавши обставини, підтверджені доказами, що досліджені у процесі судового розгляду і оцінені судом за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом і оцінюючи кожен доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності і взаємозв`язку, суд вважає вину обвинуваченого ОСОБА_5 доведеною, а його дії кваліфікує за ч.2 ст.194 КК України як умисне знищення або пошкодженнячужого майна, що заподіяло шкоду у великих розмірах,шляхом підпалу.

Судом також досліджені характеризуючі особу обвинуваченого ОСОБА_5 наступні письмові докази:

ТОМ 2

-копію паспорта ОСОБА_5 , згідно якого останній народився 14.01.2005 в с. Рожнів Косівського району Івано-Франківської області та є громадянином України (а.с.221-222);

-результати аналізу №10 від 29.03.2025 року «Алкофор 307», результат тесту 0,430‰, з якого слідує, що ОСОБА_5 , понаднормово перебуває у стані алкогольного сп`яніння (а.с.223);

-копії довідок Косівської райполіклініки №69 та КНП «Косівської ЦРЛ» №80 від 25.02.2025 року, відповідно до яких ОСОБА_5 не знаходиться на обліку в наркологічному кабінеті Косівської райполіклініки, однак знаходиться на обліку в психоневрологічному кабінеті Косівської консультативної поліклініки (а.с.224);

-копію довідки відділу ЦНАП №693/01-13 від 24.02.2025 року, якою стверджується, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.225);

-копію акту обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №108/08-09 від 26.02.2025 року, згідно якого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_1 разом з батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сестрою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.226);

-копію характеристики Рожнівської сільської ради на ОСОБА_5 №259/2.2-03 від 24.02.2025 року, за змістом якої останній не навчається, не працює, не являється депутатом, за місцем проживання характеризується негативно, поступали скарги на його поведінку (а.с.227);

-копію висновку судово-психіатричного експерта №100/2025 від 27.03.2025 року, із якого вбачається, що на період часу, що відноситься до інкримінованого йому злочину, так і на даний час, ОСОБА_5 перебував в стані, при якому був здатний в повній мірі усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру ОСОБА_5 не потребує (а.с.228-234);

-довідку про судимість №92-01042025/26012, відповідно до якої ОСОБА_5 раніше притягався до кримінальної відповідальності по ч.1 ст.185 КК України, покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік з іспитовим строком 1 рік відбув (а.с.235-236);

-протокол затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 29.03.2025 року (а.с.237-239);

-довідку Косівської райполіклініки №111 від 31.03.2025 року, згідно якої ОСОБА_5 не знаходиться на обліку в наркологічному кабінеті даного медичного закладу (а.с.240);

-довідку КНП «Косівської ЦРЛ» №125 від 31.03.2025 року, на підставі якої вбачається, що ОСОБА_5 знаходиться на обліку в психоневрологічному кабінеті Косівської консультативної поліклініки (а.с.241);

-акт обстеження матеріально-побутових умов сім`ї №123/08-09 від 31.03.2025 року, в якому зазначено, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає в АДРЕСА_1 , разом з батьком ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та сестрою ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ніде не працює, закінчив Яблунівську школу-інтернат, являється психічно-хворим інвалідом дитинства. Умови проживання посередні (а.с.242);

-відомості про зареєстрованих у житловому приміщенні осіб №907/08-13 від 31.03.2025 року, відповідно до яких ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 разом з ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.243);

-характеристику Рожнівської сільської ради на ОСОБА_5 №389/2.2-03 від 31.03.2025 року, за змістом якої останній не навчається, не працює, не являється депутатом, за місцем проживання характеризується негативно, поступали скарги на його поведінку (а.с.244);

-характеристику Рожнівської сільської ради на ОСОБА_5 №109/2.2-03 від 21.01.2026 року, згідно якої останній неодружений, уродженець та зареєстрований в АДРЕСА_1 , фактично проживає по АДРЕСА_2 разом з сестрою батька ОСОБА_14 , 1976 року народження. З серпня 2025 року зарекомендував себе з задовільної сторони (а.с.245).

ТОМ 3

- копія вироку Верховинського районного суду Івано-Франківської області (а.с.29-30), яким ОСОБА_5 засуджено по ч.2 ст.194 КК України до 3 років позбавлення волі з іспитовим строком на 1 рік та покладенням обов`язків, передбачених ст.76 КК України за аналогічний злочин, вчинений 05.04.2024 року (після вчинення інкримінованого у цьому провадженні злочину);

- копія ухвали Косівського районного суду від 20.05.2025 року, якою обрано ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою та зменшено розмір застави до 75700 грн. (а.с.38-42)%

- копія листа Івано-Франківської УВП №12 про звільнення ОСОБА_5 з-під варти 21.05.2025 року у зв`язку із внесенням застави у розмірі 75700 грн. (а.с.43);

- копія довідки №653 від 07.07.2026 року про перебування ОСОБА_5 на обліку у відділі обслуговування №9 СЦ Управлінння обслуговування громадян ГУ ПФУ в Івано-Франківській області та отримання ним соціальної допомоги як осоіб з інвалідність з дитинства 3 групи на період з 02.04.2026 по 31.03.2029 (а.с.45).

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 суд, дотримуючись принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, зважаючи на вимоги ст. 65 КК України та роз`яснення, викладені в пункті 1 постанови Пленуму ВСУ «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24.10.2013 №7, враховує: ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують (обтяжують) покарання.

Так, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України, є тяжким злочином.

Обставинами, яка обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 є вчинення кримінального правопорушення повторно та у стані алкогольного сп`яніння.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд визнає щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та добровільне відшкодування завданої шкоди.

Обвинувачений відповідно до ст. 89 КК України не судимий, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення визнав повністю, розкаюється, став на шлях виправлення і наразі задовільно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікаря-нарколога не перебуває, перебуває на обліку у лікаря-психіатра, неодружений, утриманців не має, не працевлаштований, має інвалідність з дитинства 3 групи, у зв`язку з чим отримує соціальну допомогу, наразі перебуває під патронатом своєї тітки, якій допомагає по господарству та у волонтерській справі.

Санкція ч.2 ст.194 КК України передбачає покарання у виді позбавленням волі на строк від трьох до десяти років.

Вчиненим кримінальним правопорушенням завдано шкоду потерпілому ОСОБА_7 в розмірі 163 007 (сто шістдесят три тисячі сім) гривень, яку зі слів потерпілого відшкодовано в повному обсязі.

Касаційний кримінальний суд у складі Верховного Суду у своїй постанові від 05.11.2020 року по справі № 536/621/16-к зазначив, що об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 1 ст. 194 КК України, характеризується діями, які полягають у знищенні чи пошкодженні майна, наслідками у вигляді шкоди у великих розмірах і причинно-наслідковим зв`язком між указаними діями та наслідками.

Знищення або пошкодження чужого майна може бути здійснене у будь-який спосіб. При цьому умисне знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом утворює кваліфікований склад цього злочину і потребує кваліфікації за ч. 2 ст. 194 КК України.

Так, зазначена норма передбачає відповідальність за «те саме діяння, вчинене шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом, або заподіяло майнову шкоду в особливо великих розмірах, або спричинило загибель людей чи інші тяжкі наслідки».

Словосполучення «те саме діяння», вжите в диспозиції ч. 2 ст. 194 КК України, вказує на те, що до діяння, передбаченого цією статтею, слід відносити тільки знищення (пошкодження) майна, а шкода у великих розмірах є наслідком, який виступає криміноутворюючою ознакою лише для ч. 1 ст. 194 КК України, і не є необхідною для кваліфікації за ч. 2 цієї статті. При кваліфікації випадків умисного знищення чи пошкодження майна шляхом підпалу, вибуху чи іншим загальнонебезпечним способом (ч. 2 ст. 194 КК України) розмір спричиненої майнової шкоди не має правового значення.

Обов`язковою характеристикою злочину, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, є не наслідки (шкода у великих розмірах), а саме діяння (спосіб вчинення), оскільки воно в цьому випадку має більшу суспільну небезпеку порівняно зі шкодою у великих розмірах.

Наведене узгоджується із судовою практикою ККС ВС у постанові від 27 березня 2019 року (провадження № 51-1581км18).

Таким чином, суд вважає доведеним, що обвинувачений ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправність власних дій, бажаючи їх вчинення, а також передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, маючи на меті умисно знищити чуже майно шляхом підпалу, за допомогою сірників підпалив уривки паперу у господарському приміщенні (дворовій вбиральні), внаслідок чого відбулося займання та виникла пожежа.

Докази, досліджені судом в межах судового розгляду, відповідно до положень ст. 94 КПК України оцінюються судом як належні, допустимі, достовірні та достатні для констатації факту вчинення обвинуваченим ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України. Будь-яких відомостей, обставин, які б давали суду розумні підстави прийти до зворотного висновку щодо властивостей досліджених доказів, судом не встановлено, а учасниками судового провадження не надано.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ст.8 Конституції України, в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Норми Конституції є нормами прямої дії, а згідно ч.2 ст.62 Конституції України, усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться виключно на її користь, тобто суд може притягнути особу до кримінальної відповідальності лише на тих доказах, які спростовують усі розумні сумніви щодо вини особи. Докази, що викликають такі сумніви, суд має вмотивовано відхилити у своєму вироку.

Зазначене узгоджується і з судовою практикою ЄСПЛ, згідно якої «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом» (п.43 рішення від 14.02.2008 у справі «Кобець проти України» (Kobets v. Ukraine), з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey).

Згідно вказаної правової позиції ЄСПЛ «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».

У Постанові ККС ВС від 21.02.2018 року у справі № 701/613/16-к було зроблено висновок, що стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин справи, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розумне пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкриміноване правопорушення було вчинене і правопорушник є винним у його вчиненні. Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння. Це питання має бути вирішено на підставі безстороннього та неупередженого аналізу наданих сторонами допустимих доказів, які свідчать за чи проти тієї або іншої версії подій.

Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи у цьому контексті означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду. Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.

Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Необхідно, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.

На основі цього суд також констатує, що сукупність встановлених обставин, досліджених доказів свідчить про відсутність будь-якої іншої розумної версії, крім тієї, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 194 КК України, було вчинено ОСОБА_5 за обставин, зазначених у формулі обвинувачення. Стороною захисту вказана версія в цілому не заперечувалася, будь-якого іншого пояснення обставин, які викладені в обвинувальному акті, крім як вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, судом не встановлено.

Суд приходить до висновку, що дії обвинуваченого ОСОБА_5 правильно кваліфіковані за ч. 2 ст. 194 КК України. Вину обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, суд вважає доведеною.

Відповідно до положень ст. 65 КК України суд, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку має дотримуватися вимог кримінального закону і зобов`язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових кримінальних правопорушень.

При цьому суд, вирішуючи питання про призначення покарання обвинуваченому, має виходити з того, що ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення передбачає не тільки вираховування самої категорії тяжкості, визначеної ст. 12 КК України, але і індивідуальних особливостей та обставин вчиненого кримінального правопорушення.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує вимоги ст. 65 КК України щодо загальних засад призначення покарання, межі санкції ч. 2 ст. 194 КК України, ступінь тяжкості вказаного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України, відноситься до категорії тяжкого злочину, підвищену суспільну небезпечність вчиненого злочину, а також конкретні обставини та факти вчинення ОСОБА_5 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України; обставини, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого останнім кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного, а саме його вік та стан здоров`я, визнання своєї винуватості у вчиненому злочині та щире розкаяння, посткримінальну поведінку, відсутність претензій з боку потерпілого, який не бажає ОСОБА_5 суворого покарання та якому шкода відшкодована повністю.

За таких обставин справи, відповідно до дискреційних повноважень суду, дотримуючись принципів законності і верховенства права, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_5 покарання за ч.2 ст.194 КК України у виді позбавлення волі в межах санкції відповідної частини статтііз застосуванням положень ч.4 ст.70 КК України.

Так, вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 року ОСОБА_5 засуджений по ч.2 ст.194 КК України до трьох років позбавлення волі з іспитовим строком один рік.

При сукупності кримінальних правопорушень суд, призначивши покарання (основне і додаткове) за кожне кримінальне правопорушення окремо, визначає остаточне покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим або шляхом повного чи часткового складання призначених покарань (ч.1 ст.70 КК України).

Згідно ч.4 ст.70 КК України за правилами, передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановлення вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому кримінальному правопорушенні, вчиненому ним до постановлення попереднього вироку. У цьому випадку в строк покарання, остаточно призначеного за сукупністю кримінальних правопорушень, зараховується покарання, відбуте повністю або частково за попереднім вироком, за правилами, передбаченими в статті 72 цього Кодексу.

Суд вправі визначити остаточне покарання шляхом поглинення

менш суворого покарання більш суворим при призначенні за окремі

злочини, що входять у сукупність, покарання як одного виду, так і

різних (п.21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року).

Інкримінований ОСОБА_5 злочин в межах даного кримінального провадження останній вчинив до постановлення вище вказаного вироку суду від 09.04.2026 року, яким ОСОБА_5 засуджено до покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком, отже, зважаючи на особу винного, тяжкість покарання, пом`якшуючі обставини та позицію потерпілого - основне покарання, призначене за попереднім вироком Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 року, підлягає частковому складанню із покаранням, призначеним за цим вироком.

Відповідно до частини 1 статті 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.

Кримінально-правові норми, передбачені статтями 70, 75 КК України не передбачають окремого порядку призначення покарання за сукупністю злочинів у випадку, якщо особа, щодо якої було застосоване звільнення від покарання з іспитовим строком, вчинила до ухвалення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, від відбування якого вона також звільняється з іспитовим строком.

Самостійне виконання вироків порушує приписи ч. 4 ст. 70 КК України, які не визначають відмінних варіантів призначення покарання залежно від того, чи застосовано при призначенні покарання звільнення від його відбування з випробуванням. Закон про кримінальну відповідальність в ч. 1 ст. 70 КК України встановив три альтернативних способи призначення покарання: поглинання менш суворого більш суворим, повне складання покарань, часткове складання покарань. Зміст ст. 70 КК України не передбачає самостійного виконання вироків.

Саме тому суд, при призначенні покарання за злочин, про який стало відомо після ухвалення першого вироку, яким призначено покарання від відбування якого особу звільнено згідно положень ст. 75 КК України, має вирішити питання про можливість звільнення від відбування покарання з іспитовим строком із урахуванням всіх вчинених злочинів (застосувавши ст.70 КК).

Таким чином, суд, призначаючи остаточне покарання згідно з вимогами ч. 4 ст. 70 КК України, має право вмотивовано вирішити питання про звільнення особи від відбування остаточного покарання з випробуванням, та визначити іспитовий строк в порядку та в межах, передбачених ст. 75 КК України.

Разом із цим, необхідно виходити з того, що статтями 70, 72, 75-78 КК України не передбачено повне або часткове складання, поглинення іспитового строку. Зазначені в ст. 70 КК України правила застосовуються лише до покарань. Дійшовши висновку про можливість виправлення особи без реального відбування покарання та призначивши іспитовий строк при звільненні від його відбування, суд має керуватися виключно положеннями ст. 75 КК України, вмотивувавши своє рішення щодо цього (Постанова ВС ККС у справі № 755/3279/18 від 03.10.2019 року).

Отже, за наявності вказаних обставин, зважаючи на молодий вік обвинуваченого, враховуючи й те, що сам потерпілий не бажає суворої кари обвинуваченому, який став на шлях виправлення - суд вважає, що виправлення і перевиховання ОСОБА_5 можливе у разі звільнення його від відбування основного покарання з випробуванням в порядку ст. 75 КК України, і покладенням на нього на період іспитового строку обов`язків, передбачених ч.1 п.п.1, 2 та ч.3 п.2 ст. 76 КК України, як таке, що є необхідне і достатнє для його виправлення та попередження вчинення нових злочинів.

Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст.100 КПК України.

Речовими доказами у даному кримінальному провадженні є:

-упаковка сірників ТОВ «Українська сірникова фабрика» яку виявлено та вилучено під час затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 - передано на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області.

-порожня пачка від сигарет з написом «BOND» та банку від напою «REVO» об`ємом 500 мл., - передано на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області.

-cлід пальця руки максимальними розмірами 19x24 мм, що виявлений та вилучений на поверхні банки від напою «REVO...» об`ємом 500 мл., яка була вилучена в ході проведення огляду місця події, залишений безіменним пальцем лівої руки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - зберігається при матеріалах кримінального провадження.

Майно, яке не має ніякої цінності і не може бути використане, знищується (п.4 ч.9 ст.100 КПК України).

Отже, вказані речові докази підлягають знищенню після набрання вироком законної сили.

За змістом ч.4 ст.174 КПК України: суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації.

Таким чином, арешт, накладений ухвалою слідчого судді Косівського районного суду від 31.03.2025 року на речовий доказ - упаковку сірників ТОВ «Українська сірникова фабрика» - підлягає скасуванню.

Процесуальні витрати за проведення судових експертиз:

-3565,60 грн. (висновок експерта № СЕ-19/109-25/5978-Д від 14.04.2025);

-5348,40 грн. (висновок експерта № СЕ-19/109-25/6984-Д від 05.05.2025);

-7131,20 грн, (висновок експерта № СЕ-19/109-25/5812-ПТ від 08.05.2025);

-17828 грн. (висновок експерта № СЕ-19/109-25/5807-БТ від 08.05.2025) - у сумі

33873,20 грн., підлягають стягненню в порядку ст.124 КПК із обвинуваченого в дохід держави.

31.03.2025 слідчим суддею Косівського районного суду Івано-Франківської області відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою терміном на 60 днів з одночасним визначенням застави у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, то становить 242240 грн. та у випадку внесення застави, покладено передбачені ст. 194 КІІК України обов`язки: не відлучатися із населеного пункту в якому він фактично проживає, без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора, суд про зміну свого місця проживання; утриматися від спілкування з свідками в даному кримінальному провадженні.

Ухвалою Косівського районного суду від 20.05.2025 року ОСОБА_5 було обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою на 60 днів та визначено заставу у розмірі 25 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 75700 грн.

20.05.2025 року ОСОБА_14 було внесено за ОСОБА_5 заставу у сумі 75700 грн., що підтверджується квитанцією №72 від 20.05.2025 року. 09.06.2025 року Івано-Франківською установою виконання покарань № 12 ОСОБА_5 з-під варти звільнено, роз`яснено покладені судом обов`язки, передбачені ст. 194 КПК України, і таким чином застосовано до нього запобіжний захід - заставу.

Судом не встановлено порушення ОСОБА_5 покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків.

Застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу. При цьому застава, внесена підозрюваним, обвинуваченим, може бути повністю або частково звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень. Застава, внесена заставодавцем, може бути звернена судом на виконання вироку в частині майнових стягнень тільки за його згодою (ч.11 ст.182 КПК України).

Дія обов`язків, передбачених ст.194 КПК України, відносно ОСОБА_5 припинилася 06.09.2025 року.

09.04.2026 року заставодавець ОСОБА_14 звернулась до суду із заявою, в якій просить повернути внесену нею заставу в сумі 75700 грн.

Отже, після набрання вироком законної сили внесена за ОСОБА_5 застава підлягає поверненню заставодавцю ОСОБА_14 .

Керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В :

ОСОБА_5 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 194 КК України, та призначити йому покарання у виді трьох років позбавлення волі.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням вироку Верховинського районного суду Івано-Франківської області від 09.04.2026 року за сукупністю злочинів шляхом часткового складання основних покарань остаточно призначити ОСОБА_5 покарання у виді чотирьох років позбавлення волі.

Відповідно до вимог ст.75 КК України звільнити засудженого ОСОБА_5 від відбування призначеного основного покарання, якщо він протягом двох років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов`язки.

В силу ч.1 п.п.1, 2 та ч.3 п.2 ст. 76 КК України зобов`язати засудженого ОСОБА_5 не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи а також періодично з`являтись для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.

Стягнути з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ,в дохід держави процесуальні витрати за проведення експертиз в сумі 33873 (тридцять три тисячі вісімсот сімдесят три) гривні 20 копійок на розрахунковий рахунок UА838999980313030115000009266, код доходу 24060300, банк отримувача Казначейство України (ЕАП), отримувач ГУК в Івано-Франківській області (Косівський район)/24060300, код отримувача 37951998.

Скасувати арешт, накладений на речовий доказ ухвалою слідчого судді Косівського районного суду Івано-Франківської області від 31.03.2025 року.

Речові докази у кримінальному провадженні:

-упаковку сірників ТОВ «Українська сірникова фабрика», яку виявлено та вилучено під час затримання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , жителя АДРЕСА_1 , яку передано на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області;

-порожню пачку від сигарет з написом «BOND» та банку від напою «REVO» об`ємом 500 мл., яку передано на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів Косівського РВП ГУНП в Івано-Франківській області;

-cлід пальця руки максимальними розмірами 19x24 мм, що виявлений та вилучений на поверхні банки від напою «REVO...» об`ємом 500 мл., яка була вилучена в ході проведення огляду місця події, залишений безіменним пальцем лівої руки ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що зберігається при матеріалах кримінального провадження знищити.

Після набрання вироком законної сили внесену за ОСОБА_5 заставу в сумі 75700 (сімдесят п`ять тисяч сімсот) гривень повернути заставодавцю ОСОБА_14 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому, потерпілому та прокурору.

Суддя ОСОБА_1