Ухвала суду № 138816239, 05.08.2026, Синельниківський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 191/4596/26

Провадження № 2-з/191/19/26

У Х В А Л А

іменем України

05 серпня 2026 року м. Синельникове

Суддя Синельниківського міськрайонного суду Дніпропетровської області Порошина О.О. розглянувши заяву Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» про забезпечення позову, -

В С Т А Н О В И Л А:

В обґрунтування заяви заявник зазначає, що до Синельниківскього міськрайонного суду Дніпропетровської області було подано позовну заяву ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором №R01.00400.012146026 від 26.08.2025 у розмірі 351451,55 грн. Вищевказаний позов обґрунтований тим, що у ОСОБА_1 станом на 07.07.2026 утворилася заборгованість у зв`язку із несвоєчасним виконанням/не виконанням умов Кредитного договору. Останній платіж по Кредитному договору Відповідачем здійснено 16.03.2026. Зважаючи на те, що Відповідач уникає виконання умов Кредитного договору та відмовляється комунікувати з Банком, вважає, що лише накладення арешту на майно відповідача може реально забезпечити виконання рішення суду по даній. Відповідачу одноособово на праві власності належить наступне майно: 1. ? квартири загальною площею 69,6 кв.м., житлова площа 45,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; 2. земельна ділянка, кадастровий номер 1224886400:02:004:0677, площею 0,06 га, за реєстраційним номером 2000620312248; 3. Будівля, нежитлова будівля магазину загальною площею 40 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; 4. земельна ділянка, площею 0,0435 га, за реєстраційним номером 185952612130; 5. транспортний засіб марки КРД, модель 050100, 2020 року випуску, об`єм (потужність) двигуна, см3 0; 6. транспортний засіб марки QJIANG, модель QJ125T-4A, 2007 року випуску, об`єм (потужність) двигуна, см3 125. Відтак, станом на сьогодні у ОСОБА_1 існує непогашена заборгованість за Кредитним договором у розмірі 351451,55 грн. та на думку позивача, існує реальна загроза утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову та може завдати позивачу матеріальної шкоди так як не вжиття зазначених заходів, може в подальшому ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, оскільки у випадку задоволення позовних вимог, та у разі відчуження майна належного Відповідача на користь третьої особи, повернення сторін договору купівлі-продажу у попередній стан, буде утруднене або взагалі неможливе, задля попередження описаного вище, слід забезпечити позов шляхом накладення арешту на майно боржника, у межах ціни даного позову.

Просить суд забезпечити позов накласти арешт на майно, що належить ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , а саме: - ? квартири загальною площею 69,6 кв.м., житлова площа 45,8 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_1 ; - земельна ділянка, кадастровий номер 1224886400:02:004:0677, площею 0,06 га, за реєстраційним номером 2000620312248; - Будівля, нежитлова будівля магазину загальною площею 40 кв.м., що розташована за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельна ділянка, площею 0,0435 га, за реєстраційним номером 185952612130; - транспортний засіб марки КРД, модель 050100, 2020 року випуску, об`єм (потужність) двигуна, см3 0; - транспортний засіб марки QJIANG, модель QJ125T-4A, 2007 року випуску, об`єм (потужність) двигуна, см3 125 в межах суми позову, а саме: 351451,55 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Сторони в судове засідання не з`явились, оскільки не повідомлялись про час та місце розгляду справи у відповідності до вимог ч.1 ст.153 ЦПК України, що не є перешкодою для розгляду даної заяви.

Вивчивши матеріали заяви про забезпечення позову, суддя дійшла висновку, що заява про забезпечення позову не підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з частинами першою, третьою статті 150 ЦПК України позов забезпечується: 1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб; 1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави; 2) забороною вчиняти певні дії; 3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин; 4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання; 5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту; 6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку; 8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів; 9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги; 10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки відповідно до заявлених позовних вимог.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог. Також підставою для вжиття заходів забезпечення позову є достатньо-обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених процесуальним законом, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Під час вирішення питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Саме таку правову позицію висловив Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 25 травня 2020 року (справа №759/3972/18), яка згідно з ч. 4 ст. 263 ЦПК України має враховуватися судами при застосуванні норм права.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду, наприклад, реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації. Саме лише посилання заявника на те, що не вжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити і унеможливити виконання рішення суду не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Зі змісту ст. 149 та 151 ЦПК України вбачається, що до предмету доказування під час розгляду заяви про забезпечення позову, зокрема входять обставини, які свідчать про те, що невжиття цих заходів може істотно ускладнити чи унеможливити у майбутньому виконання рішення суду.

Вирішуючи заяву про забезпечення позову, суд ураховує, що заявник належним чином не обґрунтував свого припущення, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист його прав, за захистом яких він звернувся до суду. У заяві належним чином не обґрунтовано, які існують обставини, що можуть свідчити про реальну можливість невиконання рішення суду у разі задоволення позову, крім того у зв`язку із відсутністю відомостей щодо вартості спірного майна, суд не має можливості визначити співмірність виду забезпечення позову із заявленими вимогами.

Пунктом 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України чітко передбачено, що накладення арешту на майно в межах здійснення судом заходів забезпечення позову можливе щодо майна, яке належить відповідачеві або підлягає передачі йому і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Крім того, за матеріалами заяви вбачається, що заявником не наведено обґрунтованих підстав того, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на вказане майно, впливатиме на ефективність захисту та унеможливить виконання ймовірного рішення суду про задоволення вимог позову про стягнення грошових коштів. В той же час, невиконання відповідачем договірних зобов`язань з повернення боргу не є самостійною підставою для накладення арешту на його рухоме та нерухоме майно.

Додатково суд зазначає, що у поданій заяві відсутнє обґрунтування співмірності заявленого способу забезпечення позову із заявленими вимогами позовної заяви.

Виходячи із викладеного, вивчивши заяву про забезпечення позову, враховуючи принципи здійснення цивільного судочинства, співмірність заходів забезпечення позову із позовними вимогами, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви, а відтак заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні заяви Акціонерного товариства «ІДЕЯ БАНК» про забезпечення позову.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя О. О. Порошина