Рішення № 138814348, 03.08.2026, Радехівський районний суд Львівської області

РІШЕННЯ

іменем України

03 серпня 2026 рокуСправа №451/90/26 Провадження № 2/451/157/26

Радехівський районний суд Львівської області

у складі головуючого судді Магонь О.З.

секретар судового засідання Федорук І.Б.

з участю представника позивача Черниш І.І.

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Радехові в залі суду цивільну справу №451/90/26 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Радехівська міська рада Львівської області, про визнання права власності на спадкове майно колгоспного двору,

у с т а н о в и в :

Стислий виклад позиції учасників процесу

У січні 2026 року адвокат Черниш Ірина Ігорівна звернулася до суду, в інтересах позивача ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , третя особа Радехівська міська рада Львівської області, про визнання права власності на 1/3 частки майна колгоспного двору.

Позовні вимоги представник позивача обґрунтувала тим, що після 28 квітня 1970 року між ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 ) було укладено та зареєстровано шлюб. У шлюбі народилося троє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , свідоцтво серії НОМЕР_1 , актовий запис № 51 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , свідоцтво серії НОМЕР_2 , актовий запис № 39); ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , свідоцтво серії НОМЕР_3 , актовий запис № 17; ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , свідоцтво серії НОМЕР_4 , актовий запис № 33. ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_4 (свідоцтво, серії НОМЕР_5 , актовий запис № 10). Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 . Згідно зі свідоцтвом про право особистої власності на будівлю, виданим на підставі рішення Радехівського райвиконкому № 69 від 20.04.1989, будинок належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_9 . Станом на 01.07.1990 членами колгоспного двору були: ОСОБА_4 голова; ОСОБА_1 дружина; ОСОБА_3 донька; ОСОБА_7 син; ОСОБА_8 донька. Початковий склад колгоспного двору становив п`ять членів, кожен із яких мав рівну частку 1/5. На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 залишалося троє живих членів сім`ї: Позивачка ОСОБА_1 , та її доньки ОСОБА_3 та ОСОБА_8 . Позивачка постійно проживала зі спадкодавцем, тому відповідно до ст. 1268 ЦК України вважається такою, що прийняла спадщину. 30 травня 2024 року Позивачка звернулася до Радехівської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину. Нотаріус відмовила через відсутність документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спірний будинок, що позбавляє Позивачку можливості реалізувати свої спадкові права, у зв`язку з чим вона змушена звернутися до суду. З огляду на вищезазначене Позивач не може реалізувати свої майнові права як Спадкоємець у позасудовому порядку (а.с.1-5, 47-51).

Заяви та клопотання учасників процесу та інші процесуальні дії у справі

Своєю ухвалою від 5 лютого 2026 року суд прийняв до розгляду позовну заяву та відкрив провадження у справі, ухвалив здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, призначив підготовче судове засідання та витребував у Радехівської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.55-56).

17.02.2026 до суду поступила належним чином засвідчена копія спадкової справи №31/2014 (а.с.64).

26.03.2026 до суду поступила заява представник позивача ОСОБА_10 про зміну предмету позову, у якій зазначає, що після подання позовної заяви представнику Позивачки стало відомо про нові обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи, а саме - після ознайомлення зі спадковою справою, заведеною після смерті ОСОБА_4 , встановлено, що: ОСОБА_3 спадщину не приймала, а ОСОБА_11 подала заяву про відмову від спадщини на користь позивачки. Просила визнати за ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , жителька с. Дмитрів, Шептицького району, Львівської області, паспорт серії НОМЕР_6 , РНОКПП НОМЕР_7 ) право власності на 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований у АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 (а.с.123-125).

05.06.2026 представник позивача Черниш І.І. подала заяву про уточнення заяви про зміну предмета позову, яку мотивувала тим, що після подання заяви про зміну предмета позову представником Позивачки встановлено, що в заяві помилково зазначено висновок про перехід усієї спадкової частки ОСОБА_4 до Позивачки. Просила суд вважати правильним розмір позовних вимог щодо визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/2 частку житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.155-156).

03.08.2026 представник позивача ОСОБА_10 подала заяву про уточнення заяви про зміну предмета позову, у якій зазначила, що після подання заяви про зміну предмета позову представником позивачки було додатково проаналізовано матеріали спадкової справи № 31/2014, зокрема договір про поділ спадщини, посвідчений 09 травня 2024 року державним нотаріусом Радехівської державної нотаріальної контори Львівської області. У поданій заяві про зміну предмета позову при визначенні розміру частки, право власності, на яку просила визнати Позивачка, не було належним чином враховано правові наслідки укладення між спадкоємцями договору про поділ спадщини. Як убачається з матеріалів спадкової справи, після смерті ОСОБА_4 спадщину прийняли ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , тоді як ОСОБА_12 подала заяву про відмову від прийняття спадщини на користь матері. Водночас 09 травня 2024 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 укладено договір про поділ спадщини, відповідно до якого сторони здійснили поділ спадкового майна, що увійшло до складу спадщини після смерті ОСОБА_4 . Відповідно до умов зазначеного договору житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , переходить у власність ОСОБА_1 , тоді як ОСОБА_3 отримує інше спадкове майно земельну ділянку. Таким чином, при визначенні розміру частки спірного будинку, яка підлягає визнанню за Позивачкою, підлягають врахуванню не лише норми спадкового законодавства щодо прийняття спадщини, а й досягнута між спадкоємцями домовленість, оформлена договором про поділ спадщини. З огляду на наведене, Позивачка уточнює заяву про зміну предмета позову та просить суд вважати правильними позовні вимоги про визнання за ОСОБА_1 права власності на 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , у порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_4 . Вказане уточнення не змінює підстав позову, а спрямоване на уточнення змісту раніше поданої заяви про зміну предмета позову з урахуванням усіх доказів, наявних у матеріалах спадкової справи (а.с.184-185).

Представник позивача ОСОБА_10 в судовому засіданні заяву про зміну предмету позову від 03.08.2026 підтримала в повному обсязі.

Відповідачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 подали заяви про розгляд справи без участі, заяву про уточнення заяви про зміну предмета позову підтримують в повному обсязі (а.с.189,191).

Представник третьої особи подав клопотання про розгляд справи без участі Радехівської міської ради (а.с.116).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності, чим і скористалися учасники справи.

Згідно із ч. 1 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 223 ЦПК України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Установлені судом фактичні обставини справи

28 квітня 1970 року між ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) та ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , після реєстрації шлюбу ОСОБА_6 ) було укладено та зареєстровано шлюб, що підтверджується копією Свідоцтва про одруження, серії НОМЕР_8 , актовий запис № 7 ( а.с.11).

У шлюбі народилося троє дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що видно із копії Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_1 , актовий запис № 51 (помер ІНФОРМАЦІЯ_4 , копія Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_2 , актовий запис № 39, а.с.12-13); ОСОБА_8 (після реєстрації шлюбу ОСОБА_13 ), ІНФОРМАЦІЯ_5 (копія Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_3 , актовий запис № 17; копія Свідоцтва про укладення шлюбу, серії НОМЕР_9 , актовий запис №6 (а.с.14-15); ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (копія Свідоцтва про народження, серії НОМЕР_4 , актовий запис № 33, (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_7 помер ОСОБА_4 , що підтверджується копією Свідоцтва про смерть, серії НОМЕР_5 , актовий запис № 10 (а.с.22).

Після його смерті відкрилася спадщина на житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно зі Свідоцтвом про право особистої власності на будівлю, виданим на підставі рішення Радехівського райвиконкому № 69 від 20.04.1989, будинок належав колгоспному двору, головою якого був ОСОБА_4 (а.с.24).

Зазначене також підтверджується довідкою КП ЛОР «Червоноградське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 29.03.2024 №1737 (а.с.25).

Із довідки Радехівської міської ради Львівської області від 07.05.2024 №270 встановлено, що станом на 01.07.1990 членами колгоспного двору були: ОСОБА_4 голова; ОСОБА_1 дружина; ОСОБА_3 донька; ОСОБА_7 син; ОСОБА_8 донька (а.с.23).

Із довідки Радехівської міської ради Львівської області від 10.03.2026 №25 встановлено, що станом на 15.04.1991 членами колгоспного двору були: ОСОБА_4 ; ОСОБА_1 ; ОСОБА_3 ; ОСОБА_7 ; ОСОБА_8 (а.с.115).

Отже, кожному із членів колгоспного двору належала рівна частка 1/5 у майні колгоспного двору.

Після смерті ОСОБА_7 його частка 1/5 була успадкована батьками - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - у рівних частках: 1/5 х 2 = 1/10 кожному.

Довідка Радехівської міської ради Львівської області № 39 від 21.04.2026 підтверджує, що померлий ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , постійно до дня смерті ( ІНФОРМАЦІЯ_4 ), проживав і був зареєстрований по АДРЕСА_1 . Разом з ним за даною адресою на день смерті були зареєстровані та проживали: ОСОБА_1 , 1951 р.н.; ОСОБА_4 , 1944 р.н., який помер ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_3 , 1986 р.н.; ОСОБА_2 , 1978 р.н (а.с.147).

Таким чином, частки ОСОБА_4 та ОСОБА_1 стали по 3/10; ОСОБА_2 - 1/5; ОСОБА_3 - 1/5.

На момент відкриття спадщини після смерті ОСОБА_4 , спадкоємцями його майна є позивач ОСОБА_1 , та її доньки відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_8 .

Позивач ОСОБА_1 прийняла спадщину на підставі ст. 1268 ЦК України, оскільки постійно проживала зі спадкодавцем (а.с.68 зворот), що підтверджується матеріалами спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 (а.с.64-95).

Відповідач ОСОБА_2 відмовилася від спадкового майна після померлого батька ОСОБА_4 на користь матері ОСОБА_1 , подавши в Радехівську державну нотаріальну контору заяву від 19 лютого 2014 року (а.с.66).

Відповідно до копії Договору про поділ спадщини від 9 травня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Медведюк З.С., ОСОБА_1 , дружині спадкодавця, окрім іншого, перейде житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1 , що належить колгоспному двору (а.с.69-70).

Таким чином, уся спадкова частка спадкодавця у розмірі 3/10 перейшла до позивача. Відтак їй належить: власна частка: 1/5, успадкована після сина 1/10 та успадкована після чоловіка: 3/10, тобто 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1

Із постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій 30 травня 2024 року №180/02-14 (а.с.27, 27 зворот) видно, що позивач ОСОБА_1 звернулася до Радехівської державної нотаріальної контори для отримання свідоцтва про право на спадщину. Нотаріус відмовила через відсутність документів, що підтверджують право власності спадкодавця на спірний будинок.

Вказані вище обставини, учасниками процесу не оспорюються та не заперечуються, а тому відповідно до вимог ст. 12, 229 ЦПК України ці докази визнаються судом належними, допустимими та достовірними.

Зміст спірних правовідносин

Спірні правовідносини між сторонами виникли у зв`язку з наявністю у позивача права на спадкування за законом і неможливістю реалізації цього права через відмову нотаріуса у видачі відповідного свідоцтва про право на спадщину.

Позиція суду

Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13, 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Дослідивши подані учасниками справи документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позов необхідно задовольнити з таких підстав.

Норми права, які застосував суд, та мотивована оцінка наведених сторонами аргументів

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Кожна сторона сама визначає зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, сторона, яка звернулася до суду, повинна довести належними та допустимими доказами вимоги, що нею заявлені, суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.

Згідно із ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (ч. 1 та ч. 2 ст. 77 ЦПК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

До спірних правовідносин, які стосуються колгоспного двору, суд застосовує норми Цивільного кодексу Української РСР (далі - ЦК УРСР).

Відповідно до ст. 120 ЦК УРСР (який був чинним на момент набуття сторонами права власності на спірне майно) майно колгоспного двору належить його членам на праві сумісної власності (стаття 112 цього Кодексу). Колгоспний двір може мати у власності підсобне господарство на присадибній ділянці землі, що знаходиться в його користуванні жилий будинок, продуктивну худобу, птицю та дрібний сільськогосподарський реманент відповідно до статуту колгоспу. Крім того, колгоспному дворові належать передані в його власність членами двору їх трудові доходи від участі в громадському господарстві колгоспу або інше передане ними у власність двору майно, а також предмети домашнього вжитку і особистого користування, придбані на спільні кошти.

Статтею 121 ЦК УРСР регламентовано, що володіння, користування і розпорядження майном колгоспного двору здійснюється за згодою всіх членів двору. При відсутності згоди спір про володіння, користування або розпорядження майном колгоспного двору вирішується судом за позовом будь-якого члена двору, який досяг шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть такий позов пред`явити за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а позов в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, може бути пред`явлений їх батьками (усиновителями) або опікуном.

Згідно із ст. 123 ЦК УРСР частка члена колгоспного двору в майні двору визначається: 1) при виході його з складу двору без утворення нового двору (виділ); 2) при утворенні з одного двору двох і більше дворів (поділ); 3) при зверненні стягнення по особистих зобов`язаннях члена двору. Розмір частки члена двору встановлюється виходячи з рівності часток усіх членів двору, включаючи неповнолітніх і непрацездатних. Частку працездатного члена двору в майні двору може бути зменшено або у її виділенні зовсім відмовлено в зв`язку з недовгочасним його перебуванням у складі двору або незначною участю своєю працею чи коштами в господарстві двору.

Відповідно до ст. 124 ЦК УРСР при виході одного або кількох членів колгоспного двору з його складу виділ частки в натурі провадиться з таким розрахунком, щоб не позбавити двір необхідних для ведення його підсобного господарства будівель, худоби та сільськогосподарського реманенту. При неможливості виділити належну членові двору частку майна в натурі її вартість виплачується йому грішми. Право вимагати виділу майна при виході з складу двору мають члени двору; які досягли шістнадцяти років. Особи віком від п`ятнадцяти до шістнадцяти років можуть вимагати виділу за згодою своїх батьків (усиновителів) або піклувальника, а в інтересах осіб, що не досягли п`ятнадцяти років, виділу можуть вимагати їх батьки (усиновителі) або опікун.

За правилами ст. 125 ЦК УРСР при поділі колгоспного двору його майно ділиться між дворами, що знов утворюються, відповідно до часток їх членів і з врахуванням господарських потреб кожного з дворів. Право вимагати поділу колгоспного двору мають повнолітні члени двору, що є членами колгоспу. Поділ майна, належного колгоспному дворові і збереженого після припинення колгоспного двору, провадиться за правилами статей 123 і 126 цього Кодексу.

На підставі ст. 126 ЦК УPCP працездатний член колгоспного двору втрачає право на частку в майні двору; якщо він не менше трьох років підряд не брав участі своєю працею і коштами у веденні спільного господарства двору. Це правило не застосовується, якщо член двору не брав участі у веденні господарства в зв`язку з призовом на строкову військову службу, навчанням в учбовому закладі або хворобою.

Відповідно до роз`яснень, викладених в п.п. «а», «б», «г» п.6 Постанови Пленуму Верховного суду України № 20 від 22 грудня 1995 року «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності», положення статей 17, 18 Закону «Про власність» щодо спільної сумісної власності поширюються на правовідносини, які виникли після введення в дію цього Закону (з 15 квітня 1991 року). До правовідносин, що виникли раніше, застосовується діюче на той час законодавство. Зокрема, спори щодо майна колишнього колгоспного двору, яке було придбане до 15 квітня 1991 року, мають вирішуватися за нормами, ще регулювали власність цього двору. Згідно зі ст. 4 Постанови Верховної Ради України «Про введення в дію Закону «Про власність» загальні правила спадкування щодо частки члена колгоспного двору в майні двору застосовуються з 1 липня 1990 року. При спадкуванні після смерті останнього члена колгоспного двору, що мала місце до цієї дати, частка в майні двору, належна особі, яка вибула з членів двору, але не втратила на неї права на час смерті останнього члена двору, не входить до спадкового майна. Право власності на майно, яке належало колгоспному двору і збереглося після припинення його існування, мають ті члени двору, котрі до 15 квітня 1991 року не втратили права на частку в його майні. Розмір частки члена двору визначається виходячи з рівності часток усіх його членів, включаючи неповнолітніх та непрацездатних. Частку працездатного члена двору може бути зменшено або відмовлено у її виділенні при недовгочасному його перебуванні у складі двору або незначній участі працею чи коштами в господарстві двору. Особам, які вибули з членів двору, але не втратили права на частку в його майні, вона визначається виходячи з того майна двору, яке було на час їх вибуття і яке збереглося.

Порядок ведення погосподарського обліку в сільських радах визначався Вказівками по веденню погосподарського обліку в сільських Радах народних депутатів, затвердженими постановою Державного комітету статистики СРСР від 12 травня 1985 року № 5-24/26, а згодом Вказівками, затвердженими постановою Держкомстату СРСР від 25 травня 1990 року № 69.

Пунктом 13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 24 червня 1983 року із змінами, внесеними згідно з Постановою ПВС України №13 від 25 грудня 1992 року, № 15 від 25 травня 1998 року, передбачено, що правила ст. 563 ЦК про те, що спадщина на майно колгоспного двору відкривається лише після смерті останнього його члена, поширюється на випадки припинення колгоспного двору лише з цих підстав до 1 липня 1990 року. При припиненні двору з інших підстав (перетворення колгоспу у радгосп, виходу з колгоспу членів двору тощо), а також в разі смерті члена двору після 30 червня 1990 року спадщина на відповідну частку майна колгоспного двору (майна, що збереглося), відкривається після смерті кожного з його колишніх членів.

Отже, станом на 15.04.1991 року житловий будинок із господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , належав до колгоспного типу двору, головою якого був ОСОБА_4 . Членами колгоспного двору на той час були ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , відтак кожному з них належала рівна частка - 1/5 у майні зазначеного колгоспного двору.

До спірних правовідносин, які виникли між сторонами щодо спадкування, суд застосовує норми ЦК УРСР та Цивільного кодексу України (далі - ЦК України).

Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, передбачено, що Цивільний Кодекс застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, правила книги шостої ЦК України може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 1 липня 2003 року і не була прийнята ніким зі спадкоємців, право на спадкування яких виникало відповідно до норм ст. 529-531 УРСР.

Тобто, у разі відкриття спадщини до 1 січня 2004 року (набрання чинності ЦК України), застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила ЦК УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом тощо.

Таким чином, на спадкові правовідносини після смерті ОСОБА_7 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_9 , поширюються норми ЦК УРСР, оскільки спадщина відкрилася до 1 січня 2004 року.

На підставі ст. 524 ЦК УРСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

З огляду на ч. 1 ст. 529 ЦК УРСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв і прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Згідно зі статтями 549, 554 ЦК Української РСР спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Вищевказані дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини. В разі неприйняття спадщини спадкоємцем за законом або за заповітом або позбавлення спадкоємця права спадкування (статті 528 та 534 цього Кодексу) його частка переходить до спадкоємців за законом і розподіляється між ними в рівних частках.

Під фактичним вступом у володіння або управління спадковим майном, що підтверджує факт прийняття спадщини, маються на увазі різні дії спадкоємця по управлінню, розпорядженню і користуванню цим майном, підтриманню його в належному стані або сплату податків та інших платежів тощо.

Фактичний вступ у володіння частиною спадкового майна розглядається як прийняття всієї спадщини, з чого б вона не складалася і де б вона не знаходилась. Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, відповідної місцевої державної адміністрації чи органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним; довідка державної податкової служби або страховика чи іншого органу про те, що спадкоємець після відкриття спадщини сплачував податки або страхові платежі по обов`язковому страхуванню; копія рішення суду, що набрало законної сили, про встановлення факту прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який підтверджує, що спадкоємець був постійно прописаний (зареєстрований) у спадковому будинку (квартирі); інші документи, що підтверджують факт постійного проживання разом зі спадкодавцем.

Аналогічний висновок викладений в постанові Верховного Суду від 25 березня 2020 року у справі № 305/235/17.

Отже, позивач ОСОБА_1 та спадкодавець ОСОБА_4 прийняли спадщину після смерті свого сина ОСОБА_7 , вступивши у фактичне володіння та управління спадковим майном, оскільки батьки є спадкоємцями першої черги на підставі ст. 529 ЦК УРСР, а брати/сестри - другої черги відповідно до ст. 530 ЦК УРСР.

Відтак, 1/5 частка спадкодавця ОСОБА_7 була успадкована батьками - ОСОБА_4 та ОСОБА_1 - у рівних частках: 1/5 х 2 = 1/10 кожному.

На спадкові правовідносини після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_7 , поширюються норми ЦК України.

Відповідно до ст. 1216 та 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців), а спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У розумінні ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Згідно зі ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Не допускається прийнята спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Малолітня, неповнолітня, недієздатна особа, а також особа, цивільна дієздатність якої обмежена, вважаються такими, що прийняли спадщину, крім випадків, встановлених частинами другою - четвертою статті 1273 цього Кодексу. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 та відповідач 2 ОСОБА_3 прийняли спадщину за законом після смерті спадкодавця ОСОБА_4 на підставі ч. 3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на час її відкриття постійно проживали разом із ним (а.с.68-зворот), та звернулися в органи нотаріату із заявою про прийняття спадщини в установлений законом строк. Відповідач 1 ОСОБА_2 відмовилася від спадкових прав на користь матері ОСОБА_1 (а.с.66). Це підтверджує, що спадщину після смерті батька прийняли лише ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , які згодом уклали договір про поділ спадщини від 09.05.2024.

Відповідно до копії Договору про поділ спадщини від 9 травня 2024 року, укладеного між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 , посвідченого державним нотаріусом Медведюк З.С., ОСОБА_1 , дружині спадкодавця, окрім іншого, перейде житловий будинок з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1 , що належить колгоспному двору (а.с.69-70).

На підставі ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними. Спадкоємці за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них. Спадкоємці за письмовою угодою між собою, посвідченою нотаріусом, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, можуть змінити розмір частки у спадщині когось із них.

Відповідно до п. 4.10 глави 10 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України частки у спадщині кожного із спадкоємців є рівними. Спадкоємці можуть за усною угодою між собою, якщо це стосується рухомого майна, або за нотаріально посвідченим договором, якщо це стосується нерухомого майна або транспортних засобів, змінити розмір частки у спадщині когось із них. Договір про поділ спадщини укладається спадкоємцями в межах спадкової справи після закінчення строку для прийняття спадщини, але до видачі свідоцтва про право на спадщину.

Відтак, відповідач 2 ОСОБА_3 уступила свою спадкову частку в будинку на користь Позивачки в порядку поділу спадкового майна (ст. 1267 ЦК України), внаслідок чого до Позивачки переходить уся спадкова частка померлого (3/10).

Отже, усю спадкову частку спадкодавця ОСОБА_4 у розмірі 3/10 на спірний житловий будинок успадковує позивач ОСОБА_1 .

Таким чином, позивачу належить: власна частка: 1/5, успадкована після сина: 1/10 та успадкована після чоловіка: 3/10, тобто 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташовані на АДРЕСА_1

Як зазначив ВС КЦС у постанові від 22 вересня 2021 року у справі № 227/3750/19, належним способом захисту, якщо вбачаються перешкоди в оформленні спадкових прав в нотаріальному порядку, є звернення сторони до суду із позовом про визнання права власності в порядку спадкування.

Згідно із ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу і способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, окрім іншого - визнання права.

За правилами статті 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст. 1218 ЦК України).

Відповідно до вимог ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи вищенаведене, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання за позивачкою ОСОБА_1 права власності на 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями та спорудами за адресою: АДРЕСА_1 , яка складається з 1/5 власної частки у майні колгоспного двору, 1/10 частки, успадкованої після смерті сина ОСОБА_7 , та 3/10 частки, успадкованої після смерті чоловіка ОСОБА_4 згідно з договором про поділ спадщини.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 4, 12, 13, 19, 76, 77, 78, 80, 89, 141, 211, 223, 229, 247, 258-259, 263-265, 354 ЦПК України; на підставі ст. 16, 328, 392, 1216, 1217, 1218, 1261, 1267, 1268, 1269, п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України;ст. 120, 121, 123, 124, 125, 126, 529, 548, 549, 554 ЦК УРСР; суд

у х в а л и в:

задовольнити позов ОСОБА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 3/5 частки житлового будинку з господарськими будівлями і спорудами, що розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1 064 (одна тисяча шістдесят чотири) гривні 96 копійок, тобто по 532 (п`ятсот тридцять дві) гривні 48 копійок з кожної.

Строк і порядок набрання рішенням законної сили та його оскарження

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржене безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Сторони та інші учасники у справі

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_7 , адреса: АДРЕСА_2 .

Представник позивача: адвокатка Черниш Ірина Ігорівна, адреса: АДРЕСА_3 .

Відповідач 1: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_10 , адреса: АДРЕСА_4 .

Відповідач 2: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_11 , адреса: АДРЕСА_2 .

Третя особа: Радехівська міська рада Львівської області, ЄДРПОУ 26361149, місцезнаходження: проспект Відродження, 3, місто Радехів, Шептицький район, Львівська область, 80200.

Головуючий суддяМагонь О. З.

Рішення суду виготовлено 07.08.2026.