Рішення № 138813373, 05.08.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/17791/26

Н/п 2-о/638/363/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд міста Харкова у складі

головуючого судді Заварзи Т. В.,

за участю секретаря судового засідання Одинця А. М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку окремого провадження цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Зуєва Олександра Юрійовича, заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території,

ВСТАНОВИВ:

29 липня 2026 року на адресу Шевченківського районного суду м. Харкова надійшла заява ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Зуєва Олександра Юрійовича, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території, у якій заявниця просить встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Питомник Чаплинської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області.

Заява мотивована тим, що заявниця ОСОБА_1 є дочкою ОСОБА_2 , який проживав та помер на тимчасово окупованій території у селищі Питомник Чаплинської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області.

Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданим 22 січня 2026 року Чаплинським районним відділом ЗАГС Управління ЗАГС Херсонської області, а також фото- та відеофіксацією місця поховання. Стверджує, що встановлення факту смерті необхідно їй для проведення державної реєстрації смерті, отримання свідоцтва про смерть державного зразка та подальшої реалізації прав і законних інтересів, пов`язаних зі смертю батька.

Заявниця та її представник у судове засідання не з`явилися, у заяві просили суд розглянути справу за їх відсутності.

Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, всебічно та повно зясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи, як кожен окремо, так і у їх сукупності, суд встановив наступне.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народилася ОСОБА_1 , батьком якої є ОСОБА_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим "поссоветом" Асканія-Нова селищної ради Чаплинського району Херсонської області 19 грудня 1980 року.

Відповідно до паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 , виданого Чаплинським РВ УМВС України в Херсонській області 03 червня 1999 року, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , виданого 22 січня 2026 року, ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Питомник Чаплинського району Херсонської області.

Відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, затверджених Наказом Міністерства розвитку громад та територій України 28 лютого 2025 року № 376 (із змінами відповідно Наказу № 1151 від 15 липня 2025 року) Чаплинська селищна територіальна громада окупована з 24 лютого 2022 року.

Інших доказів у заявниці немає, можливість їх отримати у порядку, встановленому законодавством України, відсутня.

Суд, приймаючи рішення у цій справі, виходить з висновків Верховного Суду, зокрема, у справі № 607/1612/23. Так, у постанові від 25 жовтня 2023 року Верховний Суд зазначив, що, вирішуючи в окремому провадженні справи про встановлення факту смерті особи після 23 лютого 2022 року на тимчасово окупованій території України, суди не можуть ігнорувати обставини, в яких опинилися заявники після повномасштабного військового вторгнення російської федерації на територію України, та обєктивні складнощі, які можуть виникнути у них при наданні доказів на підтвердження відповідного факту.

Частиною першою статті 317 ЦПК України передбачено, що заява про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України, визначеній Верховною Радою України, може бути подана родичами померлого або їхніми представниками до суду за межами такої території України.

Положеннями статей 3, 8, 9 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обовязком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обовязковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Питання про окуповані території у практиці Міжнародного суду ООН сформульовані як «намібійські винятки»: документи, видані окупаційною владою, повинні визнаватися, якщо їх невизнання веде за собою серйозні порушення або обмеження прав громадян.

Так, у Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави члени ООН зобовязані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосовна до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

У практиці Європейського суду з прав людини розвинений принцип узгодженості спірного питання, зокрема, якщо у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v. Turkey, 18.12.1996, §45) ЄСПЛ обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, то у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів [окупаційної влади] є далеким від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває. І це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до вказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, у тому числі й цим. Вирішити інакше, означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються у міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96). При цьому, за змістом цього рішення, визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті захисту прав мешканців окупованих територій ніяким чином не легітимізує таку владу (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §92). Спираючись на сформульований у цій справі підхід, ЄСПЛ у справі «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» наголосив, що «першочерговим завданням для прав, передбачених Конвенцією, завжди має бути їх ефективна захищеність на території всіх Договірних Сторін, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої Договірної Сторони (тобто є окупованою)» (Mozer v. the Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016, §142).

Таким чином, суд застосовує загальні принципи («намібійські винятки»), сформульовані в рішеннях Міжнародного суду ООН та Європейського суду з прав людини, у контексті документів щодо реєстрації смерті, виданих на окупованій території, у сукупності з іншими доказами, оскільки встановлення цього факту має істотне значення для реалізації низки прав людини (громадян України).

Визнання актів окупаційної влади в обмеженому контексті, зокрема щодо смерті людини, з метою захисту прав громадян України, ніяким чином не легітимізує таку владу. Розгляд державними органами таких документів не означає автоматичного визнання окупаційної влади. У той же час держава має вживати заходів щодо ефективного захисту прав громадян на своїй території, навіть якщо частина цієї території знаходиться під ефективним контролем іншої держави.

Встановлення факту смерті особи має значення для реалізації майнових та особистих немайнових прав заявника.

На підставі викладеного, керуючись статтями 259, 263-265, 268, 315, 317, 319 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , в особі представника адвоката Зуєва Олександра Юрійовича, заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 в смт Асканія-Нова Чаплинського району Херсонської області, а помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у селищі Питомник Чаплинської селищної територіальної громади Каховського району Херсонської області, Україна.

Рішення суду підлягає негайному виконанню.

Копію рішення суду невідкладно направити до Першого відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (61058, м. Харків, вул. Сумська, буд. 61) для державної реєстрації смерті ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Харківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Учасники справи:

Заявниця: ОСОБА_1 , дата народження: ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , місце проживання: АДРЕСА_2 .

Заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, адреса місцезнаходження: вул. Сумська, буд. 61, м. Харків, 61058, код ЄДРПОУ 23320813.

Повний текст рішення складено 05.08.2026.

Суддя Тетяна ЗАВАРЗА