Постанова № 138813079, 07.08.2026, Охтирський міськрайонний суд Сумської області

Справа № 583/3580/26

3/583/1191/26

ПОСТАНОВА

Іменем України

07 серпня 2026 року суддя Охтирського міськрайонного суду Сумської області Сидоренко Р.В., при секретарі Вербі Н.О., за участю захисника особи, відносно якої складений протокол, адвоката Котляревського Сергія Олександровича, розглянувши матеріали, що надійшли від Охтирського РВП ГУ НП в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,

за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 04.07.2026 року о 10.00 год. на вул. Київській, 96, в м. Охтирка, Сумської обл., керував транспортним засобом марки ВАЗ 211540, державний реєстраційний номер НОМЕР_2 , в стані алкогольного сп`яніння, огляд на стан сп`яніння проводився за допомогою газоаналізатора алкотестера «Драгер 6820», що підтверджується висновком газоаналізатора алкотестера «Драгер 6820» № 679 проба становить 2,08 % проміле, порушив п. 2.9-а Правил дорожнього руху України, та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КпАП України.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився будучи належним чином повідомленим про час та місце розгляду справи

Захисник у судовому засідання підтримав раніше подане клопотання про закриття провадження у справі з підстав викладених у ньому.

Згідно ст. 245 КпАП України завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Статтею 280 КпАП України встановлено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, висновком експерта та показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису (ч. 1 ст. 251 КпАП України), а згідно ч. 2 ст. 251 КпАП України обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 252 КпАП України, суддя оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

В обґрунтування невинуватості водія стороною захисту суду надане письмове пояснення ОСОБА_2 , 1953 р.н., в якому та пояснила, що є матір`ю водія. Через вік та загальний стан здоров`я потребує стороннього догляду. 01.07.026 р. за рекомендацією сімейного лікаря у зв?язку із загостренням хвороби серця та через підвищений артеріальний тиск вона звернулась до Охтирської ЦРЛ та була госпіталізована до терапевтичного відділення й почала проходити лікування. Оскільки їй полегшало, то на вихідні її відпустили. 03.07.2026 р. син на власному авто відвіз її додому в с. Ясенове та повернувся додому. Вночі їй стало набагато гірше, піднявся тиск і вона не могла пересуватись. Сімейний лікар під час консультації по телефону порадив повернутись до лікарні. Зателефонувала сину та повідомила про подію, просила відвезти до лікарні, оскільки швидка її забрати не могла (у дворі собака, хвіртка замкнута сином, не могла піднятись самостійно). Зранку син із зятем прибули до неї та відвезли до лікарні.

Згідно письмового пояснення ОСОБА_3 який пояснив, що ОСОБА_4 є братом його дружини. Останній 04.07.2026 р. неодноразово йому телефонував, але він не брав слухавку. Підняв слухавку після чергового дзвінка та останній повідомив про те, що його зупинили поліцейські на вул. Київській. На місці ОСОБА_4 налаяв його за те що не брав слухавку та повідомив про критичний стан здоров`я матері, яка перебувала в с. Ясенове і яку необхідно було терміново відвезти до лікарні. Вони поїхали до села та забрали матір і відвезли її до лікарні. При цьому ОСОБА_1 самостійно відкривав ключем вхідну хвіртку до господарства матері.

Також захистом було долучене рішення суду яким було встановлено факт родинних стосунків ОСОБА_1 та ОСОБА_2 як сина та матері. Висновок від 31.12.2026 р. та акт від 02.01.2026 р. про те, що ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду, що здійснює її син ОСОБА_1 .. Довідку сімейного лікаря, якою підтверджене консультування хворої з останнім 04.07.2026 р. близько 6:00 год. та надані рекомендації. Випискою з медичної карти стаціонарного хворого №7417 про факт перебування ОСОБА_2 на стаціонарному лікуванні в терапевтичному відділенні Охтирської ЦРЛ у період з 01.07.2026 р. по 08.07.2026 р. Заява хворої про дозвіл бути відсутньою у відділенні з 03.07.2026 р. по 06.07.2026 р.

На переконання сторони захисту, викладені у письмовому клопотанні обставини, що підтверджуються письмовими документами дослідженими в суді на переконання сторони захисту свідчать про перебування водія в період керування авто у нетверезому стану в стані крайньої необхідності, що виключає його відповідальність та зобов`язує суд прийняти рішення про закриття провадження у справі.

Однак суд не погоджується із даними твердженнями сторони захисту з огляду на таке.

Так, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

Керування транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння є найбільш тяжким правопорушенням у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, а водій у стані сп`яніння є загрозою для життя та здоров`я інших учасників дорожнього руху: водіїв, пішоходів, велосипедистів, а також і для самого себе та власності третіх осіб.

Відповідно до ст. 17 КУпАП особа, яка діяла в стані крайньої необхідності, необхідної оборони або яка була в стані неосудності, не підлягає адміністративній відповідальності.

Згідно ст. 18 КУпАП не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими законами, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Інститут крайньої необхідності покликаний сприяти підвищенню соціальної активності учасників суспільних відносин, є гарантією правового захисту людини, що бере участь у запобіганні шкоди правам громадян, інтересам держави й суспільства.

Стан крайньої необхідності виникає, коли є дійсна, реальна, а не уявна загроза зазначеним інтересам.

Однією з найважливіших умов правомірності акта крайньої необхідності є те, що за таких обставин небезпека не може бути усунута іншими засобами, тобто засобами, не пов`язаними із заподіянням шкоди іншим охоронюваним законом інтересам.

Спосіб збереження охоронюваного законом інтересу за рахунок іншого повинен бути саме крайнім. Якщо для запобігання небезпеки, що загрожує, в особи є шлях, не пов`язаний із заподіянням шкоди, вона повинна обрати саме цей шлях. Інакше посилання на стан крайньої необхідності виключається. Шкода, заподіяна в стані крайньої необхідності, повинна бути менш значною, ніж відвернена шкода. Заподіяння шкоди, рівної тій, що могла бути спричинена, або шкоди більшої, не може бути виправдана станом крайньої необхідності. Зокрема не можна рятувати одне благо за рахунок заподіяння шкоди рівноцінному благу. Питання про те, яку шкоду вважати більш значною, а яку менш, є питанням факту й вирішується в кожному конкретному випадку залежно від конкретних обставин справи. В основу оцінки шкоди заподіяної й шкоди відверненої повинні бути покладені як об`єктивний, так і суб`єктивний критерії, проте визначальним має бути об`єктивний критерій.

В рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 року, Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати (далі Суд) постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі. За правовим полем України, зокрема п. 2.9а Правил дорожнього руху, затвердженими Постановою Кабінету Міністрів України 10.10.2001 року з подальшими змінами, ст. 130 КУпАП водіям забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння.

Враховуючи вищевикладене, коли ОСОБА_1 реалізував своє право володіти та керувати автомобілем, він тим самим погодився нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі згідно встановлених норм закону держави Україна.

Таким чином, зважаючи на конкретні обставини справи, правопорушення, яке вчинив ОСОБА_1 є умисною, суспільно-небезпечною дією, а тому зазначені у клопотанні обставини не можуть вважатись такими, що є підставою для закриття справи у зв`язку з вчиненням дій особою в стані крайньої необхідності.

Також ОСОБА_1 стверджує про незаконність його зупинки, що в подальшому потягло скасування судом вичиненої відносно нього на місці постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України.

Доводи ОСОБА_1 щодо незаконності зупинки транспортного засобу суд відхиляє оскільки зазначене питання не охоплюється диспозицією ст. 130 КУпАП, а відтак не підлягає доказуванню у даній справі.

Об`єктивна сторона вказаного адміністративного правопорушення не містить у собі елементи іншого правопорушення, а тому кваліфікація діянь особи здійснюється самостійно від інших видів адміністративної відповідальності.

Доводи захисту, що з матеріалів справи не вбачається, що водієм допущено будь-які порушення правил дорожнього руху, за які авто слід було зупинити, не заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

Суд вважає за необхідне зазначити, що незгода водія із причинами зупинки не позбавляє його обов`язку на вимогу працівників поліції пройти огляд на стан наркотичного сп`яніння, оскільки такий обов`язок прямо передбачений пунктом 2.5 Правил дорожнього руху України та не пов`язаний з причиною зупинки транспортного засобу.

Так, з наданих відеозаписів вбачається, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 був зупинений працівниками поліції через відсутність передбаченого Законом України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхового полісу.

Скасування судом вичиненої відносно водія на місці постанови про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 126 КпАП України не вказує на подальшу незаконність вимоги поліцейського при виявленні ознак сп`яніння про проходження такого огляду.

Винуватість водія у вчиненні адміністративного правопорушення підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення від 04.07.2026 року серії ЕПР1 № 710284, у якому викладені обставини інкримінованого у вину правопорушення; направленням на огляд водія з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння, актом огляду на стан сп`яніння, показами газоаналізатора алкотестера «Драгер 6820» № 679 проба становить 2.08 % проміле.

Крім того факт дотримання поліцейським порядку проведення медичного освідування підтверджується відеозаписом події на якому зафіксовано, що водій, що керував транспортним засобом, на момент зупинки перебував за кермом авто та в подальшому реалізуючи власне волевиявлення проходив медичний огляд на стан сп`яніння на місці, результат не заперечував.

Отже, вищезазначені докази жодних сумнівів щодо їх достовірності та допустимості не викликають, оскільки вони оформлені у визначеному процесуальним законом порядку.

Таким чином ОСОБА_1 скоїв правопорушення, передбачене ст. 130 ч. 1 КпАП України.

При призначенні стягнення враховую характер скоєного, особу яка притягається до адміністративної відповідальності обставини, що пом`якшують та обтяжують відповідальність.

З урахуванням всіх обставин справи приходжу до висновку, що наявні підстави для застосування стягнення у вигляді накладення штрафу з позбавленням права керування всіма видами транспортними засобами.

Відповідно до положень ст. 40-1 КпАП України з особи яка притягається до адміністративної відповідальності підлягає стягненню судовий збір в прибуток держави.

На підставі викладеного, керуючись ст. 40-1, 130 ч. 1, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд

ПОСТАНОВИВ :

ОСОБА_1 визнати винуватим та притягнути до адміністративної відповідальності за ст. 130 ч. 1 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 грн. (сімнадцять тисяч) гривень в прибуток держави, з позбавленням права керування всіма видами транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

Штраф підлягає сплаті на рахунок: отримувач коштів ГУК у Сумській області, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37970404, банк отримувача: ГУК у Сумській області, рахунок: UA628999980313090149000018001, код класифікації доходів бюджету: 21081300, призначення платежу: адміністративний штраф по справі № 3/583/2117/25 від 04.12.2025 року (протокол серії ЕПР1 № 710284).

Стягнути з ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 гривень в прибуток держави, що підлягає сплаті на рахунок: стягувач Державна судова адміністрація України, отримувач коштів ГУК у м. Києві /м. Київ/ 22030106, код за ЄДРПОУ 37993783, банк отримувач Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету 22030106, призначення платежу судовий збір пункт 5.

У відповідності із ст. 307 та ч. 2 ст. 308 КпАП України штраф має бути сплачений правопорушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати правопорушником штрафу у вказаний строк, постанова про накладення штрафу надсилається в порядку примусового виконання та з правопорушника підлягає стягненню подвійний розмір штрафу, зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти діб з дня її винесення до Сумського апеляційного суду через Охтирський міськрайсуд шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя Охтирського міськрайонного суду Р.В.Сидоренко