Рішення № 138810216, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/17133/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

18.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області 03.04.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву від 27.02.2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком згідно зі ст. 26 Закону №1058-ІV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки. що передують року звернення, а саме за 2023, 2024 роки, 2025 р.р. у розмірі 17 482,87 грн.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 21.09.2013 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV у зв`язку з наявністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №2. Позивач зазначає, що після призначення пенсії продовжувала трудову діяльність та набула додаткового страхового стажу, а після досягнення загальновстановленого пенсійного віку звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 Закону №1058-IV. На думку позивача, таке звернення є первинним зверненням за пенсією за віком на загальних умовах, оскільки раніше їй була призначена пенсія за віком на пільгових умовах у зв`язку зі зниженням пенсійного віку, а не пенсія за віком відповідно до загальних правил. У зв`язку із цим позивач вважає, що при обчисленні пенсії має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV. Позивач не погоджується з рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 04.04.2026 року, яким їй відмовлено у застосуванні нового показника середньої заробітної плати, оскільки орган Пенсійного фонду виходив із того, що позивач уже отримує пенсію за віком, а тому відсутній факт переходу на інший вид пенсії. Позивач вважає таку позицію відповідача протиправною, оскільки пенсія, призначена їй у 2013 році, була призначена за спеціальними пільговими умовами, передбаченими статтею 114 Закону №1058-IV, а право на пенсію за віком на загальних підставах відповідно до статті 26 цього Закону виникло лише після досягнення нею 60-річного віку. Посилаючись на положення Конституції України, Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV, практику Верховного Суду щодо застосування нового показника середньої заробітної плати при призначенні іншого виду пенсії, а також на порушення права на належне пенсійне забезпечення, позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення органу Пенсійного фонду України, зобов`язати відповідача повторно розглянути її заяву та здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 20232025 роки.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 19.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

23.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивачем неправильно визначено правову природу звернення до органу Пенсійного фонду України, оскільки остання фактично просить не про переведення з одного виду пенсії на інший, а про повторне обчислення вже призначеної пенсії за віком із застосуванням нового показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 20232025 роки. Відповідач вказав, що ОСОБА_1 пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 була призначена з 21.09.2013 року відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV на підставі заяви від 18.09.2013 року. На момент призначення пенсії позивач досягла 50-річного віку та мала необхідний пільговий стаж, у зв`язку із чим скористалася правом на дострокове призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області зазначило, що чинне законодавство не передбачає такого окремого виду пенсії, як «пільгова пенсія», оскільки пенсія за віком на пільгових умовах є різновидом пенсії за віком, яка призначається на загальних підставах із застосуванням спеціальних умов щодо віку та стажу. У зв`язку з цим досягнення позивачем загального пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону № 1058-IV, не створює нового права на призначення пенсії за віком та не є підставою для повторного застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення. Відповідач послався на положення частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV, відповідно до якої переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється за заявою особи на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату та інших документів, що містяться у пенсійній справі. При цьому за бажанням особи при переведенні може застосовуватися показник середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку попереднього виду пенсії. Також відповідач зазначив, що з 01.10.2017 року пенсію позивача було осучаснено відповідно до Закону України від 03.10.2017 року № 2148-VIII із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 20142016 роки у розмірі 3764,40 грн, який у подальшому підлягав індексації відповідно до постанов Кабінету Міністрів України. Станом на 2026 рік при обчисленні пенсії позивачу застосовано актуалізований показник середньої заробітної плати, визначений законодавством. За твердженням відповідача, оскільки позивач вже реалізувала своє право на призначення пенсії за віком відповідно до Закону № 1058-IV, підстави для повторного призначення пенсії за цим самим законом із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023, 2024 та 2025 роки відсутні. На підтвердження своєї правової позиції відповідач послався на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 31.05.2019 року у справі № 314/272/17, від 31.03.2020 року у справі № 348/1296/17 та від 06.12.2021 року у справі № 185/951/17, відповідно до яких призначення пенсії за віком на пільгових умовах не є окремим видом пенсії, а тому подальше досягнення пенсійного віку не є підставою для нового обчислення пенсії із застосуванням іншого показника середньої заробітної плати. Крім того, відповідач зазначив, що визначення способу захисту порушеного права належить до компетенції суду, однак вимога позивача про зобов`язання органу Пенсійного фонду здійснити перерахунок пенсії із застосуванням нового показника середньої заробітної плати є необґрунтованою, оскільки фактично спрямована на спонукання відповідача до прийняття рішення за відсутності передбачених законом підстав. З огляду на викладене Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області просило суд відмовити у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 у повному обсязі.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 21.09.2013 року отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Як вбачається з матеріалів пенсійної справи, 18.09.2013 року позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, у зв`язку із зайнятістю на роботах із шкідливими та важкими умовами праці за Списком № 2.

На підставі поданої заяви та наданих документів позивачу з 21.09.2013 року було призначено пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до положень статті 114 Закону № 1058-IV.

У подальшому, 28.02.2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області із заявою, в якій просила призначити їй пенсію за віком на загальних умовах після досягнення 60-річного віку, провести перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023, 2024 та 2025 роки, а також надати відповідне роз`яснення.

Зазначена заява була отримана відповідачем 05.03.2026 року та зареєстрована за № 23420/С-0400-26.

Листом від 03.04.2026 року № 38845-23420/С-01/8-0400/26 Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повідомило позивача, що вона перебуває на обліку як отримувач пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 21.09.2013 року, а тому підстави для проведення перерахунку пенсії відсутні.

Крім того, у відповідь на адвокатський запит представника позивача від 22.04.2026 року відповідач листом від 05.05.2026 року № 0400-010202-8/84327 зазначив, що пенсію позивача було призначено із застосуванням показника середньої заробітної плати в Україні за 2012 рік, а після проведення осучаснення у 2017 році застосовано показник середньої заробітної плати за 2014-2016 роки у розмірі 3764,40 грн, який у подальшому індексувався відповідно до постанов Кабінету Міністрів України. Водночас відповідач вказав, що підстави для застосування показника середньої заробітної плати за 20232025 роки відсутні, оскільки позивач уже отримує пенсію за віком на пільгових умовах за Законом № 1058-IV.

Не погодившись із зазначеною відповіддю та вважаючи, що після досягнення 60-річного віку вона має право на призначення пенсії за віком на загальних умовах із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення, позивач звернулася до суду із даною позовною заявою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд виходить із наступного.

Відповідно до статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення у разі старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії та інші види соціальних виплат, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами статті 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасне право на різні види пенсії (за віком, у тому числі на пільгових умовах, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 114 Закону № 1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком № 2, після досягнення відповідного віку та за наявності необхідного страхового стажу.

Разом із тим, спірним у даній справі є не саме право позивача на пенсію за віком за Списком № 2, а питання правомірності відмови органу Пенсійного фонду України у призначенні (переведенні) позивачу пенсії за віком на загальних умовах після досягнення нею 60-річного віку із застосуванням нового показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення.

Суд звертає увагу, що законодавством передбачено можливість особи обрати найбільш сприятливий для неї вид пенсійного забезпечення.

Так, частиною третьою статті 45 Закону № 1058-IV визначено порядок переведення з одного виду пенсії на інший. При цьому вказана норма регулює саме випадки переведення між видами пенсій, призначених відповідно до Закону № 1058-IV.

Верховний Суд у постановах від 29.11.2016 року у справі № 133/476/15-а, від 31.05.2019 року у справі № 314/272/17, від 31.03.2020 року у справі № 348/1296/17 та від 01.03.2021 року у справі № 488/1409/16-а сформував правову позицію, відповідно до якої у випадку, коли особі було призначено пенсію відповідно до іншого закону, ніж Закон № 1058-IV, а після досягнення пенсійного віку вона виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону № 1058-IV, такі правовідносини не є переведенням з одного виду пенсії на інший, а є призначенням нового виду пенсії.

Отже, у такому випадку при обчисленні пенсії має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджено, що позивачу пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 було призначено саме відповідно до Закону № 1058-IV, а не відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII.

Посилання позивача на те, що вона отримує пенсію за вислугу років, не знайшло свого підтвердження належними та допустимими доказами. Навпаки, надані відповідачем документи, зокрема розпорядження про призначення пенсії та листи від 03.04.2026 року і 05.05.2026 року, свідчать, що пенсія була призначена саме як пенсія за віком на пільгових умовах за Списком № 2 відповідно до статті 114 Закону № 1058-IV.

Таким чином, позивач та відповідач перебувають у правовідносинах щодо одного виду пенсії - пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону № 1058-IV.

За таких обставин застосування положень частини третьої статті 45 Закону № 1058-IV щодо нового обчислення пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки є безпідставним.

Разом із тим, суд зазначає, що відповідачем не було належним чином розглянуто заяву позивача від 28.02.2026 року саме як звернення щодо реалізації права на вибір виду пенсійного забезпечення.

Зміст відповіді Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 03.04.2026 року фактично зводиться лише до повідомлення про відсутність підстав для перерахунку пенсії, однак не містить повного вирішення усіх питань, поставлених позивачем у заяві, зокрема щодо можливості призначення іншого виду пенсії за її вибором.

Відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

З огляду на викладене, суд доходить висновку, що відповідач діяв не у повній відповідності до вимог законодавства, оскільки фактично не здійснив належного розгляду звернення позивача щодо вибору виду пенсійного забезпечення та не прийняв рішення за результатами такого розгляду.

Водночас позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача здійснити перерахунок пенсії із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки задоволенню не підлягають, оскільки судом встановлено відсутність правових підстав для такого перерахунку.

Належним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2026 року з урахуванням висновків суду та прийняти відповідне рішення відповідно до вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог частково.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо неналежного розгляду заяви ОСОБА_1 від 28.02.2026 року про призначення (перехід) на пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та проведення відповідного перерахунку пенсійного забезпечення.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 28.02.2026 року з урахуванням висновків суду, надати оцінку доводам ОСОБА_1 щодо вибору виду пенсійного забезпечення та прийняти вмотивоване рішення відповідно до вимог Закону України від 09.07.2003 року № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 21910427) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник