Рішення № 138810215, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/16671/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

15.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 14.06.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №047250028166 від 03.04.2026 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 стаж роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 26.03.2012 року по 31.12.2025 року та зобов`язати призначити пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з 31.12.2025 року.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що позивач має право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №1 відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», оскільки на момент звернення до органу Пенсійного фонду України досяг 50-річного віку, мав необхідний страховий стаж, а також достатній пільговий стаж роботи за Списком №1. Позивач зазначає, що відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу період його роботи з 26.03.2012 року по 31.12.2025 року на посаді «коваль на молотах і пресах (підручний)» у ПАТ «Нікопольський завод технологічного оснащення», посилаючись лише на те, що така назва посади нібито не відповідає формулюванню професії, передбаченої Списком №1, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 року №36 та від 24.06.2016 року №461. Позивач вказує, що фактичний характер виконуваної ним роботи відповідає роботам, передбаченим Списком №1, що підтверджується записами у трудовій книжці, уточнюючими пільговими довідками підприємства, результатами атестації робочого місця за умовами праці, а також актом перевірки достовірності документів, поданих для призначення пенсії, складеним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.02.2026 року №0400-1006-1/2619. На думку позивача, відповідачем допущено надмірно формальний підхід до оцінки поданих документів, оскільки додавання до назви професії слова «підручний» не змінює суті виконуваної роботи та не може бути підставою для позбавлення особи права на пільгове пенсійне забезпечення за наявності підтверджених шкідливих умов праці. Позивач також зазначає, що відповідачем було підтверджено його страховий стаж у розмірі 37 років 06 місяців 05 днів та зараховано пільговий стаж за Списком №1 у розмірі 07 років 10 місяців 01 день, однак безпідставно виключено період роботи з 26.03.2012 року по 31.12.2025 року тривалістю 13 років 09 місяців 05 днів, який у сукупності забезпечує наявність у нього понад 21 року пільгового стажу за Списком №1. Крім того, позивач посилається на те, що відповідно до статей 19, 46 Конституції України, положень Кодексу адміністративного судочинства України та Закону України №1058-IV органи Пенсійного фонду України зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначені законом, а прийняття рішення про відмову у призначенні пенсії за відсутності законних підстав порушує його право на соціальний захист. З огляду на викладене, позивач вважає рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №047250028166 від 03.04.2026 року протиправним та просить суд його скасувати, зобов`язати відповідача зарахувати спірний період роботи до пільгового стажу за Списком №1 та призначити йому пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України №1058-IV з 31.12.2025 року.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 16.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

22.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

06.07.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив проти задоволення позовних вимог. У відзиві відповідач зазначив, що рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 03.04.2026 №047250028166 позивачу правомірно відмовлено у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком №1. Відповідач послався на те, що відповідно до поданих позивачем документів до пільгового стажу роботи за Списком №1 було зараховано періоди роботи, підтверджені довідкою про підтвердження наявного трудового стажу від 07.08.2024 №211, однак період роботи позивача з 26.03.2012 по 31.12.2025 на посаді «коваль на молотах і пресах (підручний)» не було зараховано до пільгового стажу, оскільки зазначена посада, на думку відповідача, не передбачена Списками №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 №36 та від 24.06.2016 №461. Також відповідач зазначив, що хоча відповідно до наказів підприємства від 18.10.2010 №400, від 15.10.2015 №320 та від 16.10.2020 №241 робоче місце позивача за посадою «коваль на молотах і пресах (підручний)» було атестоване за умовами праці та включене до переліку робочих місць із пільговим пенсійним забезпеченням, однак, на думку органу Пенсійного фонду, сама назва посади не відповідає переліку професій, визначених Списком №1. Крім того, відповідач зазначив, що відповідно до пункту 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, право на пільгову пенсію повинно підтверджуватися уточнюючими довідками підприємства із зазначенням характеру виконуваної роботи, відповідного розділу, підрозділу та пункту Списку №1, а також документами щодо проведення атестації робочих місць. На переконання відповідача, позивачем документально не підтверджено наявність необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за пунктом 1 частини другої статті 114 Закону №1058, у зв`язку з чим рішення про відмову у призначенні пенсії є законним та прийнятим у межах повноважень органу Пенсійного фонду України. Щодо позовної вимоги про зобов`язання призначити пенсію відповідач зазначив, що питання призначення пенсії належить до виключної компетенції органів Пенсійного фонду України, а суд не може перебирати на себе повноваження пенсійного органу щодо оцінки документів та обчислення стажу. Також відповідач послався на положення статей 122, 123 Кодексу адміністративного судочинства України та зазначив, що вимога позивача про призначення пенсії з 31.12.2025 заявлена з пропуском шестимісячного строку звернення до адміністративного суду, у зв`язку з чим така частина позовних вимог, на думку відповідача, підлягає залишенню без розгляду. Враховуючи викладене, Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області просило суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовити повністю.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 26.03.2026 звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

За результатами розгляду поданої заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, визначеним за принципом екстериторіальності, прийнято рішення від 03.04.2026 №047250028166 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах.

Як убачається із зазначеного рішення, дата народження позивача - ІНФОРМАЦІЯ_1 , дата звернення за призначенням пенсії - 26.03.2026, вік на момент звернення становив 50 років 02 місяці.

Пенсійним органом встановлено, що страховий стаж позивача становить 37 років 06 місяців 05 днів, у тому числі з урахуванням додаткового стажу за повні 7 років роботи за Списком № 1, а пільговий стаж роботи за Списком № 1 - 07 років 10 місяців 01 день.

При цьому, за результатами розгляду документів, поданих позивачем для призначення пенсії, до пільгового стажу за Списком № 1 було зараховано періоди роботи відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу від 07.08.2024 № 211.

Водночас, до пільгового стажу не було зараховано період роботи позивача з 26.03.2012 по 31.12.2025 на посаді коваля на молотах і пресах (підручного) відповідно до довідки від 09.02.2026 № 03, оскільки, на думку відповідача, зазначена посада не передбачена Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, затвердженим постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 № 461.

Разом з тим, матеріалами справи підтверджується, що посада позивача «коваль на молотах і пресах (підручний)» була атестована за умовами праці та включена до переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, відповідно до наказів підприємства про результати атестації робочих місць за умовами праці від 18.10.2010 № 400, від 15.10.2015 № 320 та від 16.10.2020 № 241.

Крім того, відповідно до акта перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії, складеного Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.02.2026 №0400-1006-1/2619, підтверджено, що згідно з первинними документами позивач у спірний період працював на посаді коваля на молотах і пресах (підручного).

Отже, на час звернення із заявою про призначення пенсії позивач мав підтверджений страховий стаж 37 років 06 місяців 05 днів та пільговий стаж за Списком № 1 07 років 10 місяців 01 день. Документами також підтверджено право позивача на зниження пенсійного віку за Списком № 1 на 7 років.

Підставою для відмови у призначенні пенсії стало саме неврахування відповідачем до пільгового стажу періоду роботи позивача з 26.03.2012 по 31.12.2025 на посаді коваля на молотах і пресах (підручного), унаслідок чого Пенсійний фонд дійшов висновку про відсутність необхідного стажу роботи в особливо шкідливих та особливо важких умовах праці.

Вирішуючи питання щодо правомірності рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 03.04.2026 № 047250028166, суд виходить із того, що спірним у цій справі є не наявність у позивача загального страхового стажу чи досягнення ним необхідного віку, а саме правомірність неврахування відповідачем до пільгового стажу за Списком № 1 періоду роботи на посаді коваля на молотах і пресах (підручного) з 26.03.2012 по 31.12.2025.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, які мають значення для вирішення справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Спірні правовідносини у цій справі виникли у зв`язку з відмовою Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області у призначенні позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 1 на підставі пункту 1 частини другої статті 114 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV працівникам, зайнятим повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць за умовами праці, пенсія за віком на пільгових умовах призначається після досягнення 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Водночас абзацом другим пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV передбачено, що працівникам чоловічої статі, які не мають необхідного стажу роботи із особливо шкідливими та особливо важкими умовами праці, але мають не менше половини такого стажу (5 років), пенсія на пільгових умовах призначається із зменшенням пенсійного віку, визначеного частиною першою статті 26 цього Закону, на один рік за кожний повний рік такої роботи.

Судом встановлено, що на момент звернення із заявою про призначення пенсії позивач досяг 50-річного віку, мав страховий стаж 37 років 06 місяців 05 днів та підтверджений пільговий стаж роботи за Списком № 1 тривалістю 07 років 10 місяців 01 день.

Підставою для відмови у призначенні пенсії стало неврахування відповідачем до пільгового стажу періоду роботи позивача з 26.03.2012 по 31.12.2025 на посаді коваля на молотах і пресах (підручного), оскільки відповідач вважав, що зазначена посада не передбачена Списками № 1, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 та від 24.06.2016 № 461.

Оцінюючи такі доводи відповідача, суд зазначає, що відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 № 383, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи.

При цьому до пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за відповідними професіями за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час роботи до 21.08.1992, а після цієї дати - за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці.

Таким чином, визначальним для вирішення питання про зарахування відповідного періоду роботи до пільгового стажу є не лише формальна назва посади, а сукупність обставин: фактичне виконання роботи, зайнятість повний робочий день у відповідних умовах праці, проведення атестації робочого місця та підтвердження такого права належними документами.

Судом встановлено, що матеріалами справи підтверджено проведення атестації робочого місця позивача за посадою «коваль на молотах і пресах (підручний)». Зокрема, відповідна посада була включена до переліку робочих місць, виробництв, професій і посад працівників, яким підтверджено право на пільгове пенсійне забезпечення, згідно з наказами підприємства від 18.10.2010 № 400, від 15.10.2015 № 320 та від 16.10.2020 № 241.

Крім того, актом перевірки достовірності документів, поданих для оформлення пенсії, складеним Головним управлінням Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 06.02.2026 № 0400-1006-1/2619, підтверджено, що позивач у спірний період фактично працював на посаді коваля на молотах і пресах (підручного).

Отже, відповідач, приймаючи оскаржуване рішення, фактично не надав належної оцінки документам, які підтверджують результати атестації робочого місця позивача, а обмежився лише висновком про невідповідність назви посади положенням Списку № 1.

Суд звертає увагу, що відповідно до усталеної практики Верховного Суду, під час вирішення спорів щодо призначення пенсії на пільгових умовах орган Пенсійного фонду України має оцінювати всі подані особою документи в їх сукупності та не може відмовляти у зарахуванні пільгового стажу виключно з формальних підстав, якщо фактичні умови праці підтверджені належними доказами.

Відповідно до частини другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах щодо оскарження рішень суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення покладається на відповідача.

Оскільки відповідачем не доведено правомірності неврахування спірного періоду роботи позивача до пільгового стажу, а надані позивачем документи підтверджують його зайнятість на роботах із шкідливими умовами праці та право на пільгове пенсійне забезпечення, суд доходить висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 03.04.2026 № 047250028166 є протиправним та підлягає скасуванню.

Разом з тим, вирішуючи питання щодо належного способу захисту порушеного права позивача, суд враховує, що відповідно до статті 245 КАС України суд може зобов`язати суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії з метою відновлення порушених прав особи.

У випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Статтею 58 Закону № 1058-IV визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії. Суд не може підміняти своїм рішенням компетенцію уповноваженого органу державної влади, через що вимоги про зобов`язання призначити пенсію також задоволенню не підлягають.

З огляду на те, що наявні у матеріалах справи докази дають можливість встановити право позивача на зарахування спірного періоду роботи до пільгового стажу, а після такого зарахування позивач матиме необхідний стаж роботи за Списком №1 для вирішення питання про призначення пенсії за віком на пільгових умовах, належним та ефективним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача зарахувати період роботи позивача з 26.03.2012 року по 31.12.2025 року на посаді коваля на молотах і пресах (підручного) до пільгового стажу за Списком № 1 та повторно розглянути заяву позивача від 26.03.2026 року про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 1 частини другої статті 114 Закону № 1058-IV, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у цьому рішенні.

Обираючи такий спосіб захисту порушених прав позивача, суд враховує, що відповідно до статті 58 Закону № 1058-IV Пенсійний фонд України є органом, який здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначає пенсії, здійснює підготовку документів для їх виплати та забезпечує своєчасне і повне фінансування пенсійних виплат.

Таким чином, саме до повноважень органів Пенсійного фонду України належить вирішення питань щодо призначення пенсії, перевірки наявності всіх необхідних умов для її призначення, визначення розміру пенсійної виплати та вчинення інших дій, пов`язаних із реалізацією права особи на пенсійне забезпечення.

Водночас, суд не може перебирати на себе повноваження органу Пенсійного фонду України та самостійно здійснювати призначення пенсії, оскільки це належить до виключної компетенції відповідача як суб`єкта владних повноважень.

Разом з тим, з урахуванням встановлених у справі обставин, суд не вважає обґрунтованими доводи відповідача щодо наявності у нього дискреційних повноважень діяти на власний розсуд без урахування висновків суду, оскільки дискреційні повноваження не означають можливості прийняття рішення, яке суперечить вимогам законодавства та порушує право особи на соціальний захист.

Відповідно до частини четвертої статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує такого суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Отже, з метою дотримання балансу між повноваженнями органу Пенсійного фонду України та необхідністю ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає належним способом захисту саме зобов`язання відповідача зарахувати спірний період роботи до пільгового стажу та повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії із врахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1065 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1065 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №047250028166 від 03.04.2026 року про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області зарахувати до пільгового стажу за Списком № 1 стаж роботи ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) з 26.03.2012 року по 31.12.2025 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 26.03.2026 року про призначення пенсії за віком з урахуванням висновків суду.

В задоволенні решти заявлених позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1065 грн. (одна тисяча шістдесят п`ять гривень).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник