Рішення № 138810206, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/15578/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправними дії Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови ОСОБА_1 для внесення змін до актового запису про народження дитини шляхом зміни прізвища;

- зобов`язати Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про внесення змін до актового запису про народження дитини шляхом зміни прізвища з урахуванням висновків суду.

Позовні вимоги обґрунтовані посиланням на те, що Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України протиправно відмовлено позивачу ОСОБА_1 у внесенні змін до актового запису про народження її малолітньої дитини шляхом зміни прізвища з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ». Позивач зазначає, що при державній реєстрації народження дитини відомості про батька були внесені відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України - за вказівкою матері, оскільки місцезнаходження батька невідоме, а його батьківство у встановленому законом порядку не підтверджувалося. Позивач звернулася до відповідача із заявою про внесення відповідних змін до актового запису про народження дитини та повторну видачу свідоцтва про народження, однак отримала відмову, мотивовану тим, що така заява має бути подана обома батьками дитини або необхідне підтвердження смерті, недієздатності чи безвісної відсутності одного з них. На думку позивача, така відмова є протиправною, оскільки відповідачем неправильно застосовано положення Сімейного кодексу України та Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, оскільки особа, відомості про яку внесені до актового запису про народження відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, не набуває статусу батька дитини та не є особою, згода якої необхідна для зміни прізвища дитини. Позивач вважає, що відповідачем не враховано принцип забезпечення найкращих інтересів дитини, закріплений у статті 3 Конвенції про права дитини, а також право дитини на збереження індивідуальності, передбачене статтею 7 зазначеної Конвенції. У зв`язку з цим позивач просить суд визнати протиправними дії Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі щодо відмови у внесенні змін до актового запису про народження дитини та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про внесення таких змін з урахуванням висновків суду, а також стягнути на її користь судові витрати.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 09.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

15.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відповідач не скористався своїм правом щодо подання відзиву на позовну заяву, заяв/клопотань суду не направлено, а відтак враховуючи положення частини шостої статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України суд вирішує справу за наявними матеріалами у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 є матір`ю малолітнього ОСОБА_4 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 11 жовтня 2025 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Судом встановлено, що державна реєстрація народження дитини проведена ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що складено актовий запис про народження №578.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження відповідно до статей 126, 133, 135 Сімейного кодексу України №00058248074 від 08 травня 2026 року, до відомостей про батька дитини внесено запис про ОСОБА_5 .

Разом із тим, як вбачається із зазначеного витягу, відомості про батька дитини були внесені на підставі статті 135 Сімейного кодексу України, тобто без встановлення батьківства у добровільному або судовому порядку.

Судом також встановлено, що 13 лютого 2026 року позивач звернулася до Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України із заявою про внесення змін до актового запису про народження дитини №578 від 11 жовтня 2025 року шляхом зміни прізвища дитини з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 » та повторної видачі свідоцтва про народження.

У поданій заяві позивач зазначила, що місцезнаходження особи, відомості про яку внесені як про батька дитини, їй невідоме, а також просила внести відповідні зміни до актового запису у зв`язку з необхідністю приведення прізвища дитини у відповідність до прізвища матері.

Листом Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 27 лютого 2026 року №352/31.27-25 позивачу відмовлено у внесенні змін до актового запису про народження дитини.

Як підставу для відмови відповідач зазначив, що відповідно до пункту 2.13.8 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, заява про зміну прізвища малолітньої дитини має бути подана обома батьками або одним із них у разі смерті, оголошення померлим, визнання недієздатним чи безвісно відсутнім другого з батьків.

Вважаючи таку відмову протиправною, позивач звернулася до суду з цим позовом, оскільки вважає, що відповідачем неправильно застосовано положення сімейного законодавства, оскільки внесення відомостей про батька відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України не свідчить про встановлення батьківства та не створює для такої особи прав та обов`язків щодо дитини.

Надаючи оцінку встановленим обставинам та аргументам учасників справи, які мають значення для вирішення справи, суд виходить з такого.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зазначений конституційний принцип означає, що суб`єкт владних повноважень при прийнятті рішення або вчиненні дій не може діяти довільно, а повинен забезпечити належне застосування норм матеріального права, врахувати усі обставини, що мають значення для прийняття рішення, та діяти з метою ефективного захисту прав, свобод та законних інтересів особи.

Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Згідно з частиною другою статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) такі рішення, дії або бездіяльність:

на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України;

з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано;

обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення;

безсторонньо, добросовісно та розсудливо;

з дотриманням принципу пропорційності.

Судом встановлено, що спірні правовідносини виникли у зв`язку із відмовою Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України у внесенні змін до актового запису про народження малолітнього ОСОБА_4 №578 від 11 жовтня 2025 року шляхом зміни прізвища дитини з « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 ».

Як убачається з матеріалів справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 народився ОСОБА_4 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим 11 жовтня 2025 року Соборним відділом державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Державна реєстрація народження дитини проведена 11 жовтня 2025 року, про що складено актовий запис №578.

Із витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00058248074 від 08 травня 2026 року вбачається, що відомості про батька дитини внесені відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України.

Тобто запис про батька дитини був здійснений не на підставі спільної заяви батьків про встановлення походження дитини, не на підставі заяви чоловіка про визнання себе батьком та не на підставі рішення суду про встановлення батьківства, а виключно за заявою матері дитини.

Відповідно до частини першої статті 135 Сімейного кодексу України у разі народження дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, якщо немає спільної заяви батьків, заяви чоловіка про визнання себе батьком або рішення суду про встановлення батьківства, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька записуються за її вказівкою.

Таким чином, законодавець розмежовує поняття внесення відомостей про особу як про батька дитини та встановлення юридичного факту батьківства.

Сам факт внесення відомостей до актового запису про народження відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України не є доказом походження дитини від відповідної особи та не породжує автоматичного виникнення у такої особи комплексу батьківських прав та обов`язків.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у постановах від 17 квітня 2019 року у справі №761/36733/16-ц та від 10 червня 2026 року у справі №334/3292/25, у яких зазначено, що внесення відомостей про батька дитини відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України має формальний характер та не може ототожнюватися із встановленням батьківства.

Суд критично оцінює посилання відповідача на пункт 2.13.8 Правил внесення змін до актових записів цивільного стану, затверджених наказом Міністерства юстиції України від 12 січня 2011 року №96/5, як на безумовну підставу для відмови у внесенні змін до актового запису.

Дійсно, зазначена норма передбачає можливість внесення змін до актового запису про народження щодо зміни прізвища малолітньої дитини за заявою обох батьків або одного з них у випадках смерті, оголошення померлим, визнання недієздатним або безвісно відсутнім другого з батьків.

Разом із тим, при застосуванні цієї норми необхідно враховувати фактичні обставини конкретної справи та правовий статус осіб, зазначених у актовому записі.

У цій справі відповідач фактично прирівняв особу, відомості про яку внесені до актового запису відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України, до батька дитини у розумінні сімейного законодавства, хоча матеріали справи не містять доказів встановлення батьківства такої особи.

Крім того, суд враховує, що відповідно до статті 145 Сімейного кодексу України прізвище дитини визначається за прізвищем батьків. Якщо мати та батько мають різні прізвища, прізвище дитини визначається за їхньою згодою. Спір між батьками щодо прізвища дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.

Водночас положення статті 148 Сімейного кодексу України передбачають можливість зміни прізвища дитини з урахуванням волевиявлення батьків та, у передбачених законом випадках, з урахуванням думки дитини. При цьому визначальним критерієм при вирішенні спорів щодо зміни прізвища дитини є забезпечення її найкращих інтересів.

Суд зазначає, що у спірних правовідносинах відсутній спір між фактичними батьками щодо зміни прізвища дитини, оскільки особа, зазначена у графі «батько», не підтвердила своє батьківство у передбаченому законом порядку та не брала участі у процедурі звернення позивача до органу ДРАЦС.

Відповідно до статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Також статтею 7 Конвенції про права дитини передбачено право дитини на ім`я та збереження своєї індивідуальності.

У цьому випадку зміна прізвища дитини на прізвище матері, яка фактично здійснює догляд та виховання дитини, не суперечить інтересам дитини, а навпаки спрямована на забезпечення її належної ідентифікації та відповідність фактичним сімейним обставинам.

Верховний Суд у постанові від 15 серпня 2018 року у справі №759/3363/16-ц зазначив, що при вирішенні питань щодо зміни прізвища дитини першочергове значення мають саме інтереси дитини, а не формальне дотримання процедурних вимог без урахування конкретних обставин.

Отже, відповідач, відмовляючи позивачу у внесенні змін до актового запису про народження дитини, не здійснив належної оцінки всіх обставин справи, не врахував особливості внесення відомостей про батька відповідно до статті 135 Сімейного кодексу України та фактично застосував формальний підхід до вирішення питання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що дії Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі щодо відмови у внесенні змін до актового запису про народження дитини є протиправними.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1331,20 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1331,20 грн. підлягає стягненню з Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України щодо відмови ОСОБА_1 для внесення змін до актового запису про народження дитини шляхом зміни прізвища.

Зобов`язати Соборний відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.02.2026 року про внесення змін до актового запису про народження дитини шляхом зміни прізвища з урахуванням висновків суду.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Соборного відділу державної реєстрації актів цивільного стану у місті Дніпрі Дніпровського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (код ЄДРПОУ 33339145) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1331,20 грн. (одна тисяча триста тридцять одна гривня 20 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник