Рішення № 138810202, 31.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 рокуСправа №160/15614/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого суддіПрудника С.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

08.06.2026 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла сформована 05.06.2026 року через систему Електронний суд позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.04.2026 року №046050008996, якими відмовлено у призначенні та обчисленні з 14.03.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2023, 2024, 2025 роки;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області з 14.03.2026 року призначити та обчислити ОСОБА_1 пенсію за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2023, 2024, 2025 роки, та виплатити йому з урахуванням раніше виплачених сум.

Означені позовні вимоги вмотивовані тим, що позивач, ОСОБА_1 перебував на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та отримував пенсію за вислугу років, призначену відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05 листопада 1991 року №1788-XII. Досягнувши пенсійного віку, 31 березня 2026 року позивач звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV. За результатами розгляду заяви, яка була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області за принципом екстериторіальності, відповідачем прийнято рішення від 08 квітня 2026 року №046050008996, яким фактично відмовлено позивачу у застосуванні при обчисленні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Позивач вважає таке рішення протиправним, оскільки звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV після отримання пенсії за вислугу років, призначеної на підставі Закону №1788-XII, є не переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, а первинним призначенням іншого виду пенсії за іншим законом. На думку позивача, при обчисленні пенсії за віком відповідач мав застосувати положення частини другої статті 40 Закону №1058-IV та врахувати середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023, 2024 та 2025 роки, тобто за три календарні роки, що передували року звернення із заявою про призначення пенсії. Натомість відповідач безпідставно застосував показник середньої заробітної плати, який використовувався при призначенні попереднього виду пенсії, що призвело до визначення розміру пенсії за віком у меншому розмірі. У зв`язку з наведеним позивач просить визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08 квітня 2026 року №046050008996 та зобов`язати відповідача призначити йому пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати за 2023-2025 роки, а також здійснити виплату належних сум з урахуванням раніше виплачених.

За відомостями з витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08.06.2026 року, зазначена вище справа була розподілена та 09.06.2026 року передана судді Пруднику С.В.

15.06.2026 року ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду прийнято до свого провадження означену позовну заяву та призначено справу до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

29.06.2026 року від Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог. В обґрунтування своєї правової позиції відповідач зазначив, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 22.03.2021 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до Закону України від 05.11.1991 №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» із урахуванням положень Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідач вказав, що 31.03.2026 року позивач звернувся із заявою про переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV. За результатами розгляду зазначеної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, яке визначено за принципом екстериторіальності, прийнято рішення від 08.04.2026 №046050008996 про відмову у застосуванні при обчисленні пенсії за віком показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2023, 2024 та 2025 роки. На думку відповідача, звернення позивача у 2026 році не є первинним призначенням пенсії за віком, а є переведенням з одного виду пенсії на інший, оскільки право на пенсійне забезпечення позивач уже реалізував у 2021 році шляхом призначення пенсії за вислугу років. Відтак, при вирішенні питання про розмір пенсії за віком підлягають застосуванню положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. Відповідач зазначив, що відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання відповідної заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду України. При цьому, за бажанням особи, може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, визначені частиною першою статті 40 Закону №1058-IV, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення або попереднього перерахунку попереднього виду пенсії. Відповідач послався на те, що застосування показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, можливе лише у випадку первинного призначення пенсії або при першому переведенні з пенсії по інвалідності на пенсію за віком за умови набуття після призначення пенсії по інвалідності не менше 24 місяців страхового стажу. Оскільки позивач отримував пенсію за вислугу років, а не пенсію по інвалідності, зазначена норма до спірних правовідносин не застосовується. Таким чином, відповідач вважає, що при переведенні позивача з пенсії за вислугу років на пенсію за віком правомірно застосовано показник середньої заробітної плати за 2018, 2019, 2020 роки, який використовувався при первинному призначенні пенсії, а рішення від 08.04.2026 №046050008996 є законним, прийнятим у межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України. У зв`язку із цим відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 у повному обсязі.

У відповідності до вимог ст. 165 КАС України пояснення від третьої особи - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області щодо позову або відзиву до суду не надходили.

Справа розглянута в межах строку розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, встановленого статтею 258 Кодексу адміністративного судочинства України - в межах шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом установлено, матеріалами справи підтверджено, що позивач, ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 22.03.2021 року отримував пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення» як працівник локомотивних бригад та окремих категорій працівників, які безпосередньо здійснюють організацію перевезень і забезпечують безпеку руху на залізничному транспорті та метрополітені.

Матеріалами справи підтверджено, що після досягнення 60-річного віку позивач 31.03.2026 року звернувся до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до Закону України від 09.07.2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

З матеріалів справи вбачається, що позивач подав відповідну заяву через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України №ВЕБ-04001-Ф-С-26-204330, в якій зазначив, що пенсія за вислугу років була призначена йому відповідно до Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення», а звернення за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону України №1058-IV здійснюється ним вперше. У зв`язку з цим позивач просив застосувати при обчисленні пенсії положення частини другої статті 40 Закону №1058-IV та врахувати показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, а саме за 2023, 2024 та 2025 роки.

Разом з тим, за результатами розгляду заяви позивача, яка відповідно до принципу екстериторіальності була опрацьована Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області, відповідачем прийнято рішення від 08.04.2026 року №046050008996, яким відмовлено у застосуванні нового показника середньої заробітної плати при обчисленні пенсії за віком.

Як зазначено у спірному рішенні, орган Пенсійного фонду виходив із того, що звернення позивача є не первинним призначенням пенсії за віком, а переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 Закону №1058-IV. У зв`язку із цим відповідач застосував показник середньої заробітної плати, який враховувався при призначенні попереднього виду пенсії, тобто за 2018, 2019, 2020 роки.

Згідно з протоколом призначення пенсії від 07.04.2026 року №046050008996 розмір пенсії позивача за віком після переходу з пенсії за вислугу років склав 6903,13 грн. При цьому відповідачем було враховано середню заробітну плату для обчислення пенсії за 20182020 роки у розмірі 9118,81 грн, збільшену із застосуванням відповідних коефіцієнтів, що становило 15510,76 грн середньомісячного заробітку для обчислення пенсії.

Водночас позивач вважає, що при призначенні пенсії за віком має застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні за 2023, 2024 та 2025 роки, передбачений частиною другою статті 40 Закону №1058-IV, оскільки пенсія за віком відповідно до цього Закону призначається йому вперше, а попередньо він отримував інший вид пенсії - пенсію за вислугу років, призначену на підставі іншого закону.

Матеріалами справи також підтверджено, що страховий стаж позивача, врахований органом Пенсійного фонду України, становить 43 роки 2 місяці 6 днів, а індивідуальний коефіцієнт заробітної плати після оптимізації становить 1,51600.

Таким чином, спірним у цій справі є питання правомірності застосування відповідачем при обчисленні пенсії за віком позивача показника середньої заробітної плати, який використовувався при призначенні пенсії за вислугу років, чи підлягає застосуванню показник середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії за віком, тобто за 20232025 роки.

Вважаючи спірне рішення протиправним та безпідставним, позивач звернувся до суду із даною позовною заявою.

Надаючи оцінку заявленим позовним вимогам, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України та законами України.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Зазначене право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Відповідно до преамбули Закону України від 09 липня 2003 року №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі Закон №1058-IV) цей Закон визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку та виплати пенсій.

За приписами статті 9 Закону №1058-IV за рахунок коштів Пенсійного фонду України в солідарній системі призначаються, зокрема, пенсія за віком, пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання та пенсія у зв`язку із втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-IV визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку із втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Відповідно до частини першої статті 26 Закону №1058-IV право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення відповідного пенсійного віку та за наявності страхового стажу, визначеного цією нормою.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, позивач, ОСОБА_1 до досягнення 60-річного віку отримував пенсію за вислугу років відповідно до пункту «а» статті 55 Закону України від 05 листопада 1991 року №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

Після досягнення пенсійного віку позивач 31 березня 2026 року звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV.

Спірним у цій справі є питання правомірності застосування відповідачем при призначенні позивачу пенсії за віком положень частини третьої статті 45 Закону №1058-IV та використання показника середньої заробітної плати, який застосовувався при обчисленні попереднього виду пенсії, а не показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Суд зазначає, що відповідно до статті 27 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи.

При цьому, відповідно до частини другої статті 40 Закону №1058-IV заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Отже, загальним правилом при призначенні пенсії за віком є застосування показника середньої заробітної плати за три роки, що передують року такого звернення.

Разом із тим, частиною третьою статті 45 Закону №1058-IV передбачено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, які знаходяться на час переведення у пенсійній справі.

При цьому при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата за періоди страхового стажу, визначені статтею 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати, який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Однак суд звертає увагу, що положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV регулюють саме переведення з одного виду пенсії на інший у межах пенсій, передбачених Законом №1058-IV, а не випадки, коли особа переходить з пенсії, призначеної відповідно до іншого закону.

У даній справі позивачу було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону України №1788-XII «Про пенсійне забезпечення».

При цьому Закон №1058-IV не передбачає такого виду пенсії, як пенсія за вислугу років.

Таким чином, звернення позивача після досягнення пенсійного віку із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV не є переведенням з одного виду пенсії на інший у розумінні частини третьої статті 45 цього Закону, а є призначенням нового виду пенсії за іншим законом.

Такий правовий висновок неодноразово висловлювався Верховним Судом.

Так, у постанові Верховного Суду від 16 червня 2020 року у справі №127/7522/17 зазначено, що якщо особі було призначено пенсію за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, а в подальшому вона виявила бажання отримувати пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV, то має місце саме призначення пенсії за віком, а не переведення з одного виду пенсії на інший.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду України від 29 листопада 2016 року у справі №133/476/15-а (№21-6331а15), Великої Палати Верховного Суду від 31 жовтня 2018 року у справі №876/5312/17, Верховного Суду від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23 та від 27 листопада 2024 року у справі №560/11681/23.

У постанові Верховного Суду від 27 листопада 2024 року у справі №560/11681/23 суд касаційної інстанції зазначив, що у випадку звернення особи, якій раніше була призначена пенсія за вислугу років відповідно до Закону №1788-XII, із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV, має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного виду пенсії на інший у межах Закону №1058-IV.

Застосовуючи наведені правові висновки до спірних правовідносин, суд приходить до висновку, що відповідач безпідставно застосував положення частини третьої статті 45 Закону №1058-IV та використав при обчисленні пенсії позивача показник середньої заробітної плати, який застосовувався при призначенні пенсії за вислугу років.

Оскільки позивач вперше звернувся за призначенням пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV 31 березня 2026 року, при обчисленні розміру пенсії повинен застосовуватися показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за 2023, 2024 та 2025 роки.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 45 Закону №1058-IV пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення такого віку.

Як встановлено судом, позивач досяг 60-річного віку 13 березня 2026 року, а із заявою про призначення пенсії за віком звернувся 31 березня 2026 року, тобто у межах тримісячного строку, передбаченого законом.

Отже, пенсія за віком відповідно до Закону №1058-IV підлягає призначенню позивачу з 14 березня 2026 року із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2023-2025 роки.

Враховуючи викладене, рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №046050008996 від 08 квітня 2026 року є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо належного відповідача та способу захисту порушеного права.

Надаючи оцінку доводам сторін щодо визначення належного суб`єкта владних повноважень, який має здійснити поновлення порушеного права позивача, суд зазначає наступне.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, заява ОСОБА_1 від 31 березня 2026 року про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV була подана до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області через вебпортал електронних послуг Пенсійного фонду України.

Водночас, відповідно до пункту 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року №22-1 (далі - Порядок №22-1), після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу Пенсійного фонду України, який здійснює опрацювання заяви, формує електронну пенсійну справу та приймає відповідне рішення.

Таким чином, починаючи з 01 квітня 2021 року, органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при розгляді заяв про призначення та перерахунок пенсій, у зв`язку з чим рішення за заявою особи може приймати не той територіальний орган Пенсійного фонду України, до якого безпосередньо звернувся заявник, а інший орган, визначений автоматизованим розподілом.

У даній справі рішення №046050008996 від 08 квітня 2026 року про відмову у призначенні пенсії за віком із застосуванням показника середньої заробітної плати за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, прийнято саме Головним управлінням Пенсійного фонду України в Миколаївській області.

Отже, саме Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області реалізувало владні управлінські функції у спірних правовідносинах, прийняло індивідуальний акт, який безпосередньо вплинув на права та законні інтереси позивача, а тому є належним відповідачем у цій справі.

Водночас суд враховує, що Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області не приймало оскаржуваного рішення, не здійснювало правової оцінки поданих позивачем документів та не визначало порядок обчислення пенсії, а тому не є суб`єктом, який допустив порушення права позивача.

Такий підхід відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 08 лютого 2024 року у справі №500/1216/23 та від 07 травня 2024 року у справі №460/38580/22, відповідно до яких у випадку прийняття рішення територіальним органом Пенсійного фонду України, визначеним за принципом екстериторіальності, саме такий орган є належним відповідачем у спорі щодо правомірності такого рішення та має вчинити дії на виконання рішення суду.

Разом із тим, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод та інтересів особи.

З огляду на встановлені у справі обставини, ефективним способом захисту порушеного права позивача є не лише визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №046050008996 від 08 квітня 2026 року, а й зобов`язання саме цього органу повторно розглянути заяву позивача від 31 березня 2026 року та призначити пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2023, 2024 та 2025 роки.

При цьому суд зазначає, що після виконання рішення суду та проведення відповідного призначення пенсії електронна пенсійна справа позивача підлягає передачі до органу Пенсійного фонду України за місцем проживання позивача - Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області - для подальшого здійснення виплати пенсії та адміністрування пенсійної справи.

Таким чином, визначення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області належним відповідачем у цій справі не змінює того факту, що саме цей орган, як суб`єкт владних повноважень, який прийняв спірне рішення, зобов`язаний усунути наслідки допущеного порушення права позивача.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області №046050008996 від 08 квітня 2026 року та зобов`язання останнього здійснити відповідне призначення пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно частини 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частин 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Отже, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог повністю.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем при зверненні до суду понесені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору за подання позовної заяви до суду в розмірі 1064,96 грн.

Отже, сплачений позивачем судовий збір за подачу позовної заяви до суду в сумі 1064,96 грн. підлягає стягненню з Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області за рахунок бюджетних асигнувань.

Керуючись ст. ст. 2, 77, 78, 139, 242-243, 245-246, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області, третя особа: Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 08.04.2026 року №046050008996, якими відмовлено у призначенні та обчисленні з 14.03.2026 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , пенсії за віком з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2023, 2024, 2025 роки.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 31.03.2026 року та призначити пенсію за віком відповідно до Закону №1058-IV із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії, тобто за 2023, 2024 та 2025 роки.

Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області (код ЄДРПОУ 13844159) документально підтверджені судові витрати, пов`язані зі сплатою судового збору у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С. В. Прудник