Рішення № 138808271, 06.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/12349/24

Провадження №: 2/755/3275/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

Головуючого судді - Хромової О.О.

при секретарі - Борщенко О.О.

розглянувши в порядку спрощеного провадження в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Акціонерне товариство «Кредобанк» (далі - АТ «Кредобанк»), звернулося до Дніпровського районного суду міста Києва з позовом, в якому просить стягнути з ОСОБА_1 , заборгованість за кредитним договором від 02 серпня 2021 року № CL-328499, що станом на 01 червня 2024 року складає 275 829,47 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 183 902,59 грн, заборгованість за відмотками - 91 926,88 грн, та судові витрати, що складаються із витрат на оплату судового збору у розмірі 4 137,44 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 27 582,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що 02 серпня 2021 року між АТ «Кредобанк» та

ОСОБА_1 укладено кредитний договір № CL-328499, відповідно до якого банк зобов`язувався надати відповідачу грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позивач зобов`язувався використати кредит на цілі, вказані в договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором. Відповідно до умов договору сума кредиту становить 200 000,00 грн, строк кредитування - до 01 серпня 2025 року, за користування кредитом відповідач має сплатити відсотки за процентною ставкою 35 % річних.

Позивач зобов`язання відповідно до умов договору виконав у повному обсязі, надав позичальнику грошові кошти, однак належного зустрічного виконання зобов`язань за договором не отримав. Станом на 01 червня 2024 року заборгованість відповідача за кредитним договором від 02 серпня 2021 року № CL-328499 становить 275 829,47 грн, з яких: заборгованість за тілом кредиту - 183 902,59 грн, заборгованість за відсотками - 91 926,88 грн.

Враховуючи вищезазначене, позивач просить позов задовольнити та стягнути з відповідача 275 829,47 грн та судові витрати.

У порядку автоматизованого розподілу судової справи між суддями заяву передано на розгляд судді Арапіній Н.Є.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 липня 2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, сторонам роз`яснено їх процесуальні права та встановлено процесуальні строки.

25 вересня 2024 року (вхід. № 52651) на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній не погоджується з позовними вимогами, з огляду на таке.

Відповідач зазначає, що відповідно до умов кредитного договору від 02 серпня 2021 року № CL-328499 тіло кредиту становить 200 000,00 грн. До початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну відповідач сплачував на погашення тіла кредиту та відсотків, щомісячно сплачував грошові кошти у сумі 8 000,00 грн, при визначеній банком сумі 7 856,00 грн. З кінця лютого до початку квітня 2022 року ОСОБА_1 перебував на окупованій Росією території, внаслідок чого втратив роботу. Після звільнення з окупованої території відповідач звернувся до АТ «Кредобанк» та уклав додатковий договір № 1 на реструктуризацію кредиту, і відповідно до додатку до цього додаткового договору, мав щомісячно сплачувати банку грошові кошти у сумі 4 687,00 грн, однак фактично сплачував більшу суму, різницю між сумами позивач до тіла кредиту не зарахував.

Вказує, що наданий позивачем розрахунок заборгованості не відповідає дійсній сумі боргу відповідача, а тому є необхідність у призначенні судової економічної (бухгалтерської) експертизи по справі, для визначення правильного розрахунку заборгованості.

Крім того, відповідач заперечує щодо стягнення з нього на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 27 582,95 грн, оскільки доказів на понесення таких витрат позивач до позовної заяви не надав.

На підставі наведеного, просив у задоволенні позову відмовити.

25 вересня 2024 року (вхід. № 52649) до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін.

25 вересня 2024 року (вхід. № 52650) до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 вересня 2024 року у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін відмовлено.

04 жовтня 2024 року (вхід. від 07 жовтня 2024 року № 54669) від представника позивача - адвоката Павленка С.В., до суду надійшла відповідь на відзив, в якому останній зазначає, що до позову долучено докази, що підтверджують наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. Надана позивачем виписка щодо руху коштів по рахунку відповідача формується автоматично системою банку, з урахуванням кожної операції, яка здійснена по рахунку, в тому числі, надходження та списання коштів. Доводи щодо неправильності розрахунку заборгованості, зазначені відповідачем у відзиві, є лише нічим не підтвердженими припущеннями останнього. Відповідач власного розрахунку заборгованості не надав.

Представник позивача зазначає, що 20 червня 2022 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 , з метою зменшення навантаження на платоспроможність відповідача, укладеного Додатковий договір

№ 1 до кредитного договору від 02 серпня 2021 року № CL-328499. Відповідно до пункту 1 Додаткового договору, сторони погодили змінити порядок погашення відповідачем заборгованості за кредитним договором від 02 серпня 2021 року № CL-328499, шляхом підписання нового графіку платежів (Додаток

№ 1 до Додаткового договору), якого відповідач зобов`язується неухильно дотримуватись. В долученому позивачем до позовної заяви розрахунку заборгованості враховано нові графіки платежів.

Крім того, вважає, що зазначена у позові сума витрат на правничу допомогу є обґрунтованою та співмірною із витратами, які поніс адвокат під час розгляду даної справи, а отже підлягає стягненню з відповідача.

На підстав викладеного, просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

08 жовтня 2024 року (вхід. № 54887) представник позивача - адвокат Павленко С.В., подав до суду письмові заперечення на клопотання відповідача про призначення експертизи по справі.

Відповідно до розпорядження керівника апарату Дніпровського районного суду міста Києва Коровича О.С. від 18 березня 2025 року № 124 щодо проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями та протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24 березня 2025 року, справу передано на розгляд судді Хромовій О.О.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 04 квітня 2025 року справу прийнято до провадження судді Хромової О.О., розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

10 червня 2025 року (вхід. № 33206) до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

10 червня 2025 року (вхід. № 33208) до суду від відповідача ОСОБА_1 надійшло клопотання про призначення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи.

19 червня 2025 року (вхід. № 35303) представником позивача АТ «Кредобанк» - адвокатом Павленком С.В., подано письмові заперечення проти призначення у справі експертизи.

30 червня 2025 року (вхід. № 37559) до суду від відповідача ОСОБА_1 повторно надійшло клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін, залишено без задоволення.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про призначення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи, - задоволено частково, призначено у справі судово-економічну експертизу (експертизу документів фінансово-кредитних операцій), виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження по справі на час проведення експертизи зупинено до отримання висновку експерта.

08 вересня 2025 року матеріали цивільної справи № 755/12349/24 направлено до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

03 жовтня 2025 року (вхід. № 59689) до суду від експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз Никифорової І. надійшло клопотання від 25 вересня 2025 року про надання додаткових матеріалів.

03 жовтня 2025 року (вхід. № 59691) до суду надійшло клопотання Київського науково-дослідного інституту судових експертиз від 26 вересня 2025 року про погодження строків проведення експертизи.

03 жовтня 2025 року (вхід. 59694) до суду від Київського науково-дослідного інституту судових експертиз надійшло повідомлення про направлення рахунку від 25 вересня 2025 року № 3831 на проведення судової економічної експертизи № 8106/25-71 по справі № 755/12349/24. Додаток до повідомлення, а саме рахунок, направлено безпосередньо ОСОБА_1

08 жовтня 2025 року Дніпровським районним судом міста Києва витребувано матеріали цивільної справи № 755/12349/24 для розгляду клопотань Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

22 жовтня 2025 року (вхід. № 63966) до Дніпровського районного суду міста Києва надійшли матеріали цивільної справи № 755/12349/24 (передано судді Хромовій О.О. 27 жовтня 2025 року).

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 07 листопада 2025 року поновлено провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Зобов`язано АТ «Кредобанк» надати додаткові документи за кредитним договором від 02 серпня 2021 року № CL-328499 за період з 02 серпня 2021 року по 01 червня 2024 року.

22 січня 2026 року (вхід. № 3515) до суду від позивача АТ «Кредобанк» надійшли додаткові документи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових документів для проведення судової експертизи задоволено, надано в розпорядження експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз додаткові документи.

Матеріали цивільної справи № 755/12349/24 та додаткові документи повернуто до Київського науково-дослідного інституту судових експертиз.

29 квітня 2026 року (вхід. № 25403) до суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про залишення без виконання ухвали суду від 31 липня 2025 року, у зв`язку із нездійсненням попередньої оплати вартості експертизи. Також матеріали цивільної справи № 755/12349/24 повернуто суду без проведення дослідження.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 квітня 2026 року поновлено провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Копію ухвали суду від 30 квітня 2026 року позивач АТ «КредоБанк» отримав 03 травня 2026 року, що підтверджується наявною в матеріалах справи довідкою про доставку електронного документу.

Водночас, конверт з ухвалою суду від 30 квітня 2026 року, що направлявся за адресою зареєстрованого місця проживання відповідача, повернувся до суду неврученим з відміткою оператора поштового зв`язку «Укрпошта» про причини повернення - «Адресат відсутній».

Враховуючи те, що розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, керуючись частиною другою статті 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані сторонами докази, суд приходить до таких висновків.

Судом встановлено, що 02 серпня 2021 року відповідач ОСОБА_1 заповнив анкету-заяву

№ CL-328499 на отримання готівкового кредиту у АТ «Кредобанк». Заява містить персональні дані відповідача.

02 серпня 2021 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір

№ CL-328499, відповідно до пункту 1 якого, банк зобов`язується надати у власність позичальникові грошові кошти на умовах поворотності, строковості, платності та цільового характеру використання, а позичальник зобов`язується використати кредит на цілі, вказані в цьому кредитному договорі, повернути кредит, сплатити проценти та інші платежі в строк та на умовах, визначених договором.

Відповідно до розділу 2 Договору, сума кредиту становить 200 000,00 грн, дата видачі кредиту

- 02 серпня 2021 року, строк (термін) кредитування - 48 місяців терміном до 01 серпня 2025 року. Позичальник доручає банку здійснити переказ кредитних коштів на наступні цілі: 124 506,43 грн - на поточні потреби, 75 493,46 грн - на погашення (рефінансування) кредитної заборгованості позичальника перед АТ «Кредобанк» по кредитному договору від 22 серпня 2019 року № CL-215381.

Згідно пункту 3.1 Договору, кредит видається позичальнику в безготівковій формі шляхом перерахування кредитних коштів за дорученням позичальника, яке міститься в пункті 2.4 договору.

Пунктом 4.1 Договору передбачено, що за користування кредитом позичальник сплачує банку відсотки, за процентною ставкою 35 % річних.

Загальні витрати позичальника по кредиту становлять 177 275,14 грн (пункт 4.4 Договору). Орієнтовна реальна річна процентна ставка 41,19 % річних (пункт 4.5 Договору). Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника становить 377 275,14 грн (пункт 4.6 Договору).

Відповідно до пунктів 6.1-6.2 Договору, позичальник зобов`язаний повернути банку кредит у повному обсязі в порядку і строки (терміни) передбачені кредитним договором та\або додатками до нього. Позичальник здійснює погашення заборгованості за цим кредитним договором відповідно до графіку платежів (Додаток № 1 до цього кредитного договору).

Будь-які зміни і доповнення до кредитного договору вносяться лише за згодою сторін, шляхом укладення додаткових договорів. Кредитний договір може бути припиненим його розірванням сторонами шляхом укладення договору (додаткового договору) про розірвання або однією із сторін, у випадку та в порядку визначених кредитним договором або законодавством України (пункт 9.1 Договору). Кредитний договір набуває чинності з дня підписання його обома сторонами та діє до повного виконання ними своїх зобов`язань (пункт 9.2 Договору).

Кредитний договір від 02 серпня 2021 року № CL-328499 містить підпис працівника АТ «Кредобанк» та відповідача ОСОБА_1 , з приміткою, що останній примірник кредитного договору отримав.

Також, 02 серпня 2021 року ОСОБА_1 підписав паспорт споживчого кредиту, що містить основну інформацію щодо укладеного кредитного договору із зазначенням умов кредитування.

В Додатку № 1 до кредитного договору від 02 серпня 2021 року № CL-328499 міститься таблиця з графіком платежів за кредитним договором та розрахунком сукупної вартості кредиту.

Вказані документи містять персональні дані відповідача, а також копію паспорта відповідача ОСОБА_1

20 червня 2022 року між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено додатковій договір № 1 до кредитного договору від 02 серпня 2021 року № CL-328499, відповідно до якого сторони погодили змінити порядок погашення позичальником заборгованості за кредитним договором шляхом підписання нового графіку платежів (Додаток № 1 до Додаткового договору), якого позичальник зобов`язується неухильно дотримуватись, при цьому сторони погодили, що за кредитним договором встановлюється термін повернення кредиту до 01 серпня 2025 року. Умови кредитного договору продовжують свою дію в частині, що не суперечить цьому додатковому договору, і сторони, шляхом підписання додаткового договору підтверджують свої зобов`язання за кредитним договором.

В Додатку № 1 до Додаткового договору від 20 червня 2022 року № 1 до Кредитного договору від 02 серпня 2021 року № CL-328499, міститься таблиця з новим графіком платежів/погашення заборгованості за кредитним договором від 02 серпня 2021 року № CL-328499.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

За правилом частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України).

З наданих матеріалів вбачається, що між АТ «Кредобанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір від 02 серпня 2021 року № CL-328499, сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, який оформлений сторонами в письмовій формі.

Отже, судом встановлено, що укладений між сторонами кредитний договір від 02 серпня 2021 року № CL-328499 відповідає вимогам Закону та є обов`язковим до виконання.

Відповідач ознайомлений, прийняв всі умови договору, зобов`язався їх виконувати.

Згідно зі статтями 526, 530, 610, частиною першою статті 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із частиною першою статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

У частині першій статті 627 ЦК України визначено, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом частин першої, другої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За змістом частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Відповідно до частини першої статті 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною другою статті 1050 ЦК України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

У статті 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до статті 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

У пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 зазначено, що виписки з клієнтських рахунків є підтвердженням виконаних за операційний день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту.

Згідно із пункту 3 вказаного Положення, клієнтські рахунки це особові рахунки, за якими обліковуються кошти клієнтів банку. До клієнтських рахунків належать кореспондентські, поточні, вкладні (депозитні) рахунки, рахунки умовного зберігання.

У постанові Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 вказано про те, що виписка по картковому рахунку може бути належним доказом щодо заборгованості відповідача за тілом кредиту.

Відповідно до меморіального ордера від 02 серпня 2021 року № 43408791, відповідач

ОСОБА_1 отримав від АТ «Кредобанк» кредитні кошти у сумі 124 506,54 грн, призначення платежу: видача кредиту згідно договору № CL-328499 від 02 серпня 2021 року.

Також згідно меморіального ордера від 02 серпня 2021 року № 43408767, відповідач ОСОБА_1 отримав від АТ «Кредобанк» кредитні кошти у сумі 75 493,46 грн, призначення платежу: погашення кредиту згідно договору № CL-215381 від 22 серпня 2019 року.

Факт наявності заборгованості відповідача також підтверджується випискою по рахунку

№ НОМЕР_1 за період з 02 серпня 2021 року по 01 червня 2024 року.

З виписки встановлено, що 02 серпня 2021 року на рахунок ОСОБА_1 зараховано грошові кошти в сумі 75 493,46 грн та 124 506,54 грн.

Судом установлено, що АТ «Кредобанк» свої зобов`язання за договором виконав у повному обсязі, надав відповідачу ОСОБА_1 кредит у розмірі 200 000,00 грн.

Згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості, станом на 01 червня 2024 року заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором становить 275 829,47 грн, з яких: 183 902,59 грн - заборгованість за тілом кредиту, 91 926,88 грн - заборгованість за відсотками.

Наданий розрахунок заборгованості підтверджується наданою позивачем випискою по особовому рахунку ОСОБА_1 за період з 02 серпня 2021 року по 01 червня 2024 року.

Таким чином, надана позивачем виписка та відомості щодо руху коштів, у сукупності з іншими доказами у матеріалах справи, підтверджують обставини видачі кредиту та його розмір, а також наявність та розмір заборгованості, і не спростовані будь-якими доказами.

20 травня 2024 року АТ «Кредобанк» на адресу відповідача ОСОБА_1 надіслано досудову вимогу щодо дострокового стягнення заборгованості за кредитним договором від 02 серпня 2021 року

№ CL-328499, що станом на 15 травня 2024 року становить 270 471,94 грн, з яких: 122 591,29 грн - строковий борг за тілом кредиту, 61 311,30 грн - прострочена заборгованість за тілом кредиту,

14 697,96 грн - строкові відсотки, 71 871,39 грн - прострочені відсотки.

Таким чином, надана позивачем виписка та відомості щодо руху коштів, у сукупності з іншими доказами у матеріалах справи, підтверджують обставини видачі кредиту та його розмір, а також наявність та розмір заборгованості, і не спростовані будь-якими доказами.

Щодо нарахованих відсотків за користування кредитом, суд зазначає таке.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення - невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк.

Відповідачем не виконано зобов`язань, визначених Договором, порушено умови щодо погашення кредиту та нарахованих відсотків за його користування.

Відповідно до частини другої статті 1048 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до статей 1049, 1054 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути кредитору надані грошові кошти (кредит) та сплатити проценти у строки та на умовах, встановлених договором.

Цивільно-правова відповідальність - це покладення на правопорушника основаних на законі невигідних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового.

Покладення на боржника нових додаткових обов`язків як заходу цивільно-правової відповідальності має місце, зокрема, у випадку стягнення неустойки (пені, штрафу).

Відповідно до статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання (частина друга статті 549 ЦК України). Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина третя статті 549 ЦК України).

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що між сторонами виникли договірні відносини, які регулюються укладеним між сторонами кредитним договором, та у зв`язку із неналежним виконанням боржником умов зазначеного договору, у позивача як кредитора за спірними зобов`язаннями, виникло право вимоги стягнути з відповідача заборгованість по кредиту, та відсотками за користування кредитами.

У відзиві на позовну заяву відповідач ОСОБА_1 не погоджувався із наданим позивачем розрахунком заборгованості, вважав його таким, що не відповідає дійсному розміру заборгованості.

25 вересня 2024 року та 10 червня 2025 року відповідач ОСОБА_1 , з метою встановлення фактичної суми заборгованості за кредитним договором від 02 серпня 2021 року № CL-328499, подав до суду клопотання про призначення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи по справі, оплату за проведення якої гарантував.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 31 липня 2025 року клопотання відповідача ОСОБА_1 про призначення судово-економічної (бухгалтерської) експертизи, - задоволено частково, призначено у справі судово-економічну експертизу (експертизу документів фінансово-кредитних операцій), виконання якої доручено Київському науково-дослідному інституту судових експертиз, провадження по справі на час проведення експертизи зупинено до отримання висновку експерта.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 06 лютого 2026 року клопотання експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про надання додаткових документів для проведення судової експертизи задоволено, надано розпорядження експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз додаткові документи.

Однак, 29 квітня 2026 року до суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз про залишення без виконання ухвали суду від 31 липня 2025 року, у зв`язку із нездійсненням попередньої оплати вартості експертизи. Також матеріали цивільної справи

№ 755/12349/24 повернуто суду без проведення дослідження.

Відповідно до статті 109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

Суд враховує, що відповідач не міг не усвідомлювати значення висновку експерта у цій справі та неможливість проведення експертизи без оплати вартості проведення експертного дослідження, враховуючи також те, що оспорював розрахунок заборгованості за кредитним договором від 02 серпня 2021 року № CL-328499.

Поряд з цим відповідач не був позбавлений права звернутися до суду з повторним клопотанням про призначення експертизи, водночас, таким правом не скористався.

Верховний Суд враховує, що недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті

6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Доказів або обставин, які б свідчили про іншу природу договору чи укладання договору під психологічним тиском чи внаслідок висловлювання позивачем погроз, визнання його недійсним, судом не встановлено, відповідачем не заявлено.

Згідно із частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Належними доказами в розумінні статті 77 ЦПК України є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідачем ОСОБА_1 не спростовано належними засобами доказування наявність заборгованості перед позивачем за кредитним договором від 02 серпня 2021 року № CL-328499. Контррозрахунку заборгованості відповідачем також не надано.

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, кошти не повернув, внаслідок чого виникла заборгованість у розмірі 275 829,47 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 183 902,59 грн та заборгованості за відсотками у розмірі 91 926,88 грн, що підлягає стягненню з відповідача.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає таке.

Згідно із статтею 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно із частиною третьою статті 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас зі змісту частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 137 ЦПК України).

У розумінні положень частини п`ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження № 61-22131св19.

При цьому, суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо (постанова Верховного Суду від 01 лютого 2023 року у справі № 160/19098/21).

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 у справі № 927/237/20).

Понесення позивачем витрат на правову допомогу у розмірі 27 582,95 грн підтверджується: договором про надання правової допомоги від 11 лютого 2019 року, укладеним з АТ «Кредобанк» та Адвокатським об`єднанням «Бізнес і право», довіреністю від 09 січня 2024 року № 13439, свідоцтвом про право на заняття адвокатською діяльністю від 30 листопада 2018 року серії ЧН № 000531 та посвідченням адвоката України від 30 листопада 2018 року № 000531, на ім`я адвоката Павленка С.В.

Витрати на правничу допомогу, які мають бути документально підтверджені та доведені, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо пов`язаних із наданням правничої допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій тощо).

Склад та розміри витрат, пов`язаних з оплатою правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правничої допомоги, документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження).

У постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, провадження

№ 61-22131св19 судом також зроблено висновок, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

У відзиві на позову заяву відповідач ОСОБА_1 висловив свою незгоду із розміром витрат понесених позивачем на правничу допомогу, з огляду на відсутність доказів фактичного понесення таких витрат.

Суд вважає завищеною визначену адвокатом вартість правничої допомоги в даній справі, виходячи зі змісту та смислового наповнення позовної заяви, а також обсягу додатків до неї та вважає розмір витрат на правничу допомогу в сумі 27 582,95 грн, що підлягає компенсації другою стороною, неспівмірним зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг.

Виходячи з критеріїв розумності та справедливості суд враховує, що виходячи з предмету спірних правовідносин дана справа не є складною, відноситься до категорії спорів, щодо якої існує стала судова практика, отже надання правничої допомоги в такій справі не потребує значного часу як для формування правової позиції сторони позивача, так і для збирання доказів та складання процесуальних документів.

Оцінюючи надані стороною позивача докази на підтвердження розміру витрат на правничу допомогу, співмірність витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та обсягом виконаних адвокатом робіт, а також часом, необхідним та достатнім на їх виконання, з огляду на визначені практикою ЄСПЛ критерії, та виходячи із засад розумності та справедливості, суд вважає, що визначена позивачем сума в розмірі 27 582,95 грн є надмірною, а такий розмір не є розумним, та, водночас, необґрунтованим. За таких обставин суд дійшов висновку, що розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, який підлягає відшкодуванню за рахунок відповідача, має бути зменшений до 10 000,00 грн.

Згідно із статтею 141 ЦПК України у зв`язку із задоволенням позову, судові витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Відповідно до платіжної інструкції кредитового переказу коштів від 26 червня 2024 року

№ 30683702 позивачем за подання позовної заяви до суду сплачено судовий збір у сумі - 4 137,44 грн.

У зв`язку задоволенням позовних вимог з відповідача на користь позивача слід стягнути понесені позивачем судові витрати по справі по сплаті судового збору в розмірі 4 137,44 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 205, 207, 526, 610, 611, 612, 615, 627, 629, 631, 638, 639, 1054, 1055 ЦК України, статтями 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позов Акціонерного товариства «Кредобанк» до ОСОБА_1 про стягнення грошових коштів, - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» заборгованість за кредитним договором від 02 серпня 2021 року № CL-328499, що складається із заборгованості за тілом кредиту у розмірі 183 902,59 грн, та заборгованості за відсотками у розмірі 91 926,88 грн, що разом складає 275 829,47 грн (двісті сімдесят п`ять тисяч вісімсот двадцять дев`ять гривень 47 копійок).

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «Кредобанк» судовий збір у розмірі 4 137,44 грн (чотири тисячі сто тридцять сім гривень 44 копійки), витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00 грн (десять тисяч гривень 00 копійок).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Позивач - Акціонерне товариство «Кредобанк», ідентифікаційний код юридичної особи в ЄДРПОУ 09807862, адреса місцезнаходження: вул. Сахарова, буд. 78, м. Київ, 79026.

Відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , адреса зареєстрованого місця проживання:

АДРЕСА_1 .

Повне рішення суду виготовлено 06 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Хромова