Ухвала суду № 138808136, 29.07.2026, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/22078/19

провадження № 1-кп/753/724/26

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" липня 2026 р. Дарницький районний суд міста Києва у складі:

головуючий суддя ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

учасники судового провадження:

прокурор ОСОБА_3 ,

представник потерпілої ОСОБА_4 ,

законний представник ОСОБА_5 ,

захисник ОСОБА_6 ,

особа, стосовно якої передбачається застосування

примусових заходів медичного характеру ОСОБА_7 ,

у судовому засіданні з розгляду клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12019100020004696 від 23.06.2019, стосовно

ОСОБА_7 ,

ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва,

громадянина України, розлученого, який зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

за ознаками суспільно небезпечного діяння, передбаченого п.п. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України,

встановив:

Історія судового провадження

До Дарницького районного суду м. Києва 23 квітня 2024 року після завершення апеляційного розгляду надійшло клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12019100020004696 від 23.06.2019, стосовно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , щодо вчинення суспільно небезпечного діяння, передбаченого пп. 2, 4 ч. 2 ст. 115 КК України.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 КПК України на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 23 квітня 2024 року для розгляду цього кримінального провадження визначено головуючого суддю ОСОБА_1 .

Ухвалою суду від 24 квітня 2024 року клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру призначено до підготовчого судового засідання на 22 травня 2024 року.

У судовому засіданні 22 травня 2024 року було задоволено клопотання прокурора про продовження запобіжного заходу у вигляді поміщення до закладу з надання психіатричної допомоги в умовах, що виключають його небезпечну поведінку стосовно ОСОБА_7 строком на 60 днів, тобто до 20 липня 2024 року включно. За підсумками підготовчого судового засідання призначено клопотання про застосування примусових заходів медичного характеру у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР № 12019100020004696 від 23.06.2019, до судового розгляду.

Після цього, розгляд кримінального провадження розпочався по суті під час якого судом були дослідженні письмові матеріали, допитані свідки та потерпіла.

Ухвалою від 17 червня 2025 року за клопотанням представника потерпілого суд призначив повторну амбулаторну судово-психіатричну експертизу.

28 травня 2026 року суд врешті отримав висновок судово-психіатричної експертизи № 153-К стосовно ОСОБА_7 .

Надалі, 20 липня 2026 року представником потерпілої та цивільного позивача подано клопотання про заміну первісного цивільного відповідача ОСОБА_7 на його матір - ОСОБА_5 .

Вимоги заявленого клопотання

Клопотання представника потерпілого мотивоване тим, що відповідно до висновків судово-психіатричних експертиз ОСОБА_7 на момент вчинення суспільно небезпечного діяння страждав на хронічний психічний розлад у формі параноїдної шизофренії, не міг усвідомлювати свої дії та керувати ними, а також і на теперішній час потребує застосування примусових заходів медичного характеру. Посилаючись на ч. 2 ст. 1186 ЦК України та практику Верховного Суду, представник потерпілої вважає, що обов`язок з відшкодування шкоди може бути покладений лише на особу, яка проживала разом із такою особою, знала про її психічний стан, але не вжила необхідних заходів для запобігання заподіянню шкоди.

На підтвердження цих доводів представник потерпілої стверджує, що ОСОБА_5 проживала разом із сином, була обізнана про його психічне захворювання та наркотичну залежність, сприяла його госпіталізаціям і лікуванню, однак не забезпечила належного контролю за прийманням ним лікування, не здійснювала нагляду за його поведінкою, не обмежила доступ до небезпечних предметів та не ініціювала в установленому законом порядку питання щодо встановлення над ним опіки чи інших заходів правового реагування.

На підставі всього викладеного, представник потерпілої просив суд замінити первісного цивільного відповідача ОСОБА_7 на ОСОБА_5 як належного цивільного відповідача та розглядати цивільний позов у новій редакції без зміни предмета і розміру заявлених позовних вимог.

Позиції сторін щодо заявленого клопотання

У судовому засіданні представник потерпілої ОСОБА_4 підтримав заявлене клопотання із підстав, які викладені у ньому.

Законний представник ОСОБА_7 - його мати ОСОБА_5 у судовому засіданні заперечувала проти задоволення заявленого клопотання та вважала, що винутоваю у у цій ситуації є лише ОСОБА_8 , яка зруйнувала життя їхньою родини.

Захисник ОСОБА_6 категорично заперечувала щодо цього клопотання та посилалась на положення ч. 2 ст. 51 ЦПК України вважаючи, що це питання могло бути вирішене лише під час підготовчого судового засідання.

ОСОБА_7 у судовому засіданні підтрима позицію свого законного представника та захисника.

Прокурор ОСОБА_3 у судовому засіданні вважала, що ОСОБА_7 не був визнаний недієздатним, а тому може нести відповідальність за цивільним позовом.

Мотиви суду

За змістом ч.ч. 4, 5 ст. 128 КПК України форма та зміст позовної заяви повинні відповідати вимогам, встановленим до позовів, які пред`являються у порядку цивільного судочинства. Цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 1186 ЦК України, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв?язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

У постанові Верховного Суду від 11.07.2019 (справа № 717/304/16-ц, провадження № 61-24272 св18) зазначено, що згідно з частиною другою статті 1186 ЦК України, якщо шкоди було завдано особою, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв?язку з психічним розладом або недоумством, суд може постановити рішення про відшкодування цієї шкоди її чоловіком (дружиною), батьками, повнолітніми дітьми, якщо вони проживали разом з цією особою, знали про її психічний розлад або недоумство, але не вжили заходів щодо запобігання шкоді.

Правила цієї норми передбачають вимоги, яким повинні відповідати такі особи на момент завдання шкоди: а) бути повнолітніми; б) проживати разом з цією особою; в) знати про її психічний розлад або недоумство.

Отже, під час вирішення питання про стягнення шкоди з батьків особи, яка не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними у зв?язку з психічним розладом або недоумством, обов`язковому установленню судом підлягають обставини, які достовірно указують на те, чи знали батьки такої особи про її психічний розлад та чи вжили заходів щодо запобігання шкоди.

Судом встановлено, що під час попереднього розгляду цього кримінального провадження іншим складом суду 17 січня 2020 року представником потерпілої ОСОБА_9 в інтересах потерпілої ОСОБА_8 було заявлено цивільний позов до ОСОБА_7 .

Наразі 29 липня 2026 року вже інший представник потерпілої ОСОБА_4 подав заяву про заміну первісного цивільного відповідача ОСОБА_7 на ОСОБА_5 , яка є належним цивільним відповідачем з підстав, наведених у поданій заяві.

Так, згідно з ч. 2 ст. 51 ЦІК України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження - до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. У ч. 3 цієї статті вказано, що після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача.

Отже, всупереч доводам сторони захисту, положення ст. 51 ЦПК України передбачають можливість заміни неналежного відповідача після закінчення підготовчого провадження, за наявності обставин, визначених ч. 3 ст. 51 ЦПК України.

Так, 07 липня 2026 року у цьому кримінальному провадженні був допитаний ОСОБА_7 , який повідомив, що протягом тривалого часу проживав разом зі своєю матір`ю ОСОБА_5 , а остання була обізнана про його психічний стан, проходження ним лікування та госпіталізацію до психіатричного закладу.

Саме це представник потерпілої поклав в основу тверджень про наявність підстав для покладення цивільно-правової відповідальності на ОСОБА_5 відповідно до ч. 2 ст. 1186 ЦК України.

При цьому суд враховує, що наведені представником потерпілої обставини ґрунтуються на повторному висновку судово-психіатричної експертизи від 18.05.2026 та показаннях ОСОБА_7 , отриманих вже під час нового судового розгляду, тобто на доказах, яких не існувало на момент пред`явлення первісного цивільного позову у 2020 році.

Це взазує про відсутність у позивача та її представника можливості раніше порушити питання про заміну цивільного відповідача.

Разом з цим, згідно з правової позицією Верховного Суду, яка викладена у постанові № 524/2878/21 від 11.02.2025, у кримінальному процесуальному законодавстві відсутні застереження стосовно внесення змін до цивільного позову в ході судового розгляду.

Отже, у цьому випадку наявні передбачені ч. 3 ст. 51 ЦПК України умови для вирішення питання щодо заміни первісного цивільного відповідача ОСОБА_7 на ОСОБА_5 .

У свою чергу питання щодо обґрунтованості заявленого цивільного позову, наявності чи відсутності підстав для покладення цивільно-правової відповідальності на цивільного відповідача ОСОБА_5 , а також щодо його задоволення або відмови у задоволенні буде вирішено судом у нарадчій кімнаті під час ухвалення остаточного судового рішення за результатами судового розгляду цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 92-94 КК України, ст. 512 КПК України, ст. 51 ЦПК України, суд

постановив:

Клопотання представника потерпілого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Замінити у кримінальному провадженні № 12019100020004696 від 23.06.2019 (справа № 753/22078/19) первісного цивільного відповідача ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на належного відповідача ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКП НОМЕР_1 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , та визнати її цивільним відповідачем.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя ОСОБА_10