Ухвала суду № 138806988, 31.07.2026, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 947/12810/26

Провадження № 1-кс/947/11048/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31.07.2026 року слідчий суддя Київського районного суду м. Одеси ОСОБА_1 , при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , його захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Одеській області ОСОБА_6 , погоджене прокурором відділу Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Південного регіону ОСОБА_7 , про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою в рамках кримінального провадження № 42025164690000016 від 07.03.2025 року відносно:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Легниця, Республіка Польща, з вищою освітою, одруженого, на момент вчинення інкримінованого кримінального правопорушення обіймав посаду заступника директора Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

І. Суть клопотання.

СУ ГУНП в Одеській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 42025164690000016 від 07.03.2025 року .

В рамках вказаного кримінального провадження, за обставин викладених у клопотанні, ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

Наразі відносно підозрюваного ОСОБА_4 діє запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави у розмірі 1170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 3 893 760 гривень, строк дії якого спливає 03.08.2026 року.

Зібрані під час досудового розслідування докази прокурором визнано достатніми для складання обвинувального акта.

У зв`язку з чим, 30.06.2026 процесуальним керівником у кримінальному провадженні прийнято рішення про завершення досудового розслідування, надано слідчому доручення на відкриття матеріалів досудового розслідування підозрюваним та захисникам, яке реалізовано слідчим цього ж дня відповідно до ст. 290 КПК України.

З цього дня було завершено досудове розслідування, про що повідомлено підозрюваним та стороні захисту, відповідно до вимог статей 283, 290 КПК України, надано доступ до матеріалів досудового розслідування.

Наразі, підозрюваними та захисниками розпочато ознайомлення з матеріалами досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Сторона обвинувачення зазначає, що у межах кримінального провадження проведено значний обсяг слідчих та процесуальних дій, спрямованих на отримання та перевірку здобутих доказів, водночас закінчити досудове розслідування до строку, визначеного ухвалою слідчого судді Київського районного суду міста Одеси, до якого відносно підозрюваного продовжено строк запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, а саме 03.08.2026 року не видається можливим.

Оскільки ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України продовжують існувати, на даний час існує необхідність виконати вимоги ст. ст. 290-292 КПК України, у зв`язку із чим закінчити досудове розслідування до завершення строку дії запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 не видається за можливе, сторона обвинувачення звертається до слідчого судді із клопотанням про продовження строку дії запобіжного заходу сором на 16 днів, який не перевищуватиме 16 (шістнадцяти ) днів, з моменту закінчення ознайомлення підозрюваним та його захисником з матеріалами кримінального провадження

ІІ. Позиція учасників судового засідання.

Прокурор долучив до клопотання копію ухвали слідчого судді про застосування запобіжного заходу відносно підозрюваного, обґрунтував клопотання, вимоги якого підтримав та просив задовольнити.

Захисник підозрюваного надав письмові заперечення, посилаючись на які просив відмовити у задоволенні клопотання та застосувати запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту, посилаючись на зменшення ризиків, особу підзахисного та непомірність розміру застави.

Підозрюваний підтримав думку свого захисника.

Заслухавши учасників судового процесу, дослідивши письмові докази, якими обґрунтовуються доводи клопотання, слідчий суддя дійшов висновку, що клопотання підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

ІІІ. Встановлені обставини, мотиви і оцінка слідчого судді.

Вирішуючи питання доцільності тримання підозрюваного ОСОБА_4 під вартою, слідчий суддя виходить з такого.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою має право подати прокурор, слідчий за погодженням з прокурором не пізніше ніж за п`ять днів до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Клопотання про продовження строку тримання під вартою подається до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування.

Зі змісту ст.199 КПК України вбачається, що підставами продовження строку тримання під вартою є наявність обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з`явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою, а також обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Розглядаючи клопотання слідчого про продовження строку тримання під вартою, для прийняття законного та обґрунтованого рішення в порядку ст. 199 КПК України, слідчий суддя повинен з`ясувати всі обставини, які передбачають підстави для застосування виняткового запобіжного заходу та умови, за яких продовження строку тримання під вартою є можливим.

Частиною 4 ст.199 КПК України визначено, що слідчий суддя зобов`язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу

Вирішуючи питання про продовження строку тримання під вартою слідчий суддя враховує:

По-перше: ймовірність та обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, підтверджується наданими стороною обвинувачення письмовими доказами, зокрема: протоколи затримання осіб, підозрюваних у вчиненні злочину від 02.02.2026; протоколи проведених негласних слідчих (розшукових) дій у яких зафіксовано спілкування, як між собою ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_4 , ОСОБА_10 і ОСОБА_11 так і з третіми особами, в тому числі з формально працевлаштованими працівниками КП «ЖКС «Порто-Франківський», які фактично не виконували свої обов`язки за посадами. Зі змісту протоколів вбачається, що посадовими особами КП «ЖКС Порто-Франківський» розроблено та реалізовано протиправний механізм перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України в особливий період шляхом сприяння ухиленню осіб від мобілізації, шляхом бронювання таких формально працевлаштованих працівників; протоколи, складеними за результатами проведених санкціонованих обшуків, в ході яких у ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших осіб, можливо причетних до вчинення кримінального правопорушення, вилучено: чорнові записи, банківські карти формально працевлаштованих працівників КП «ЖКС Порто-Франківський», які фактично не виконували своїх обов`язків та термінали мобільного зв`язку, відомості збережені у яких підтверджують встановлені досудовим розслідуванням обставини; протоколи допитів понад 100 свідків (більшість допитано в порядку ст. 615 КПК України шляхом здійснення відеофіксації), у тому числі формально працевлаштованих осіб працівників КП «ЖКС «Порто-Франківський», в тому числі: ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , а також інших осіб, показання яких підтверджують фактичне невиконання досліджуваними 90 працівниками

КП «ЖКС «Порто-Франківський» своїх обов`язків за посадами; протоколи оглядів вилучених під час проведення 77 санкціонованих обшуків, предметів, в тому числі мобільних телефонів формально працевлаштованих осіб працівників КП «ЖКС «Порто-Франківський» з наявними листуванням, медіа-файлами, зі змісту яких вбачається відсутність виконання ними обов`язків за посадами та проведення робочого часу на власний розсуд, не пов`язаний із виконанням трудових функцій у КП «ЖКС «Порто-Франківський»; довідки про місця з`єднання мобільних телефонів осіб, які імовірно причетні до вчинення кримінальних правопорушень, що містять відомості стосовно не перебування 90 працевлаштованих на різних посадах у КП «ЖКС «Порто-Франківський» працівників, у тому числі заброньованих від мобілізації, у робочий час у зонах відповідальності виробничих дільниць КП «ЖКС «Порто-Франківський» на яких кожен з вказаних осіб повинен здійснювати свою трудову діяльність; висновок експерта № 5494-34-25 від 26.01.2026 за результатами проведеної судової економічної експертизи, що підтверджує завдання збитків внаслідок вчиненого підозрюваними у кримінальному провадженні злочину. відомості, отримані за результатами здійснення 25 тимчасових доступів до речей і документів, які перебувають у володінні банківських установ, РТЦК та СП; інші матеріали кримінального провадження.

Згідно ч. 5 ст. 9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).

У пункті 175 рішення Європейського суду з прав людини від 21.04.2011 року у справі «Нечипорук і Йонкало проти України» зазначено, що «термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Факти, що підтверджують обґрунтовану підозру, не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок.

Аналогічна правова позиція ЄСПЛ відображена у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, в якому також зазначено, що вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно пов`язують підозрюваного з певним злочином, вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.

У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Тобто, стандарт «обґрунтована підозра», який використовується на стадії вирішення питання про застосування запобіжного заходу, є значно нижчим, аніж на стадії вирішення судом питання про винуватість чи невинуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення після отримання обвинувального акта. Адже обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри, не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку (рішення ЄСПЛ у справі «Мерабішвілі проти Грузії» (Merabishvili v. Georgia) від 28.11.2017, заява №72508/13, п. 184).

Крім того, слідчий суддя звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.

Відповідно до ст. ст. 89, 94 КПК, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті у випадку направлення обвинувального акту до суду.

Дані, що містяться у наданих слідчому судді копіях матеріалів кримінального провадження № 42025164690000016 можуть переконати об`єктивного спостерігача у тому, що ОСОБА_4 міг вчинити злочини, передбачені ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України.

При цьому, слідчий суддя акцентує увагу, що слідчий суддя не вирішує питання винуватості особи у вчиненні тих чи інших кримінальних правопорушень, а лише на підставі долучених до клопотання доказів, вирішує питання наявності обґрунтованої підозри за фактом можливого вчинення таких кримінальних правопорушень.

Щодо питання продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя прийшов до наступного.

Слідчий суддя вважає, що на даний час ризик того, що підозрюваний ОСОБА_4 може переховуватися від органу досудового розслідування та/або суду продовжує існувати, з огляду на обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 злочинів, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 2 ст. 364 КК України, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винним у їх вчиненні у випадку направлення обвинувального акту до суду, а також суспільно-небезпечний характер злочинів.

Слідчий суддя звертає увагу на те, що ОСОБА_4 підозрюється у тяжкому корупційному злочині, санкція якого, передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до шести років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років, зі штрафом від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Важливим аспектом є також те, що звільнення від відбування покарання з випробуванням чи призначення покарання більш м`якого, ніж передбачено законом, за вчинення корупційного злочину КК не передбачено (ст. 69, 75 КК), окрім як під час здійснення провадження на підставі угоди.

Вищевказане в сукупності, на думку слідчого судді, обґрунтовує продовження ризику можливого переховування підозрюваного.

Також, на думку слідчого судді на даний час продовжує існувати ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме того, що підозрюваний ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків та інших підозрюваних у даному кримінальному провадження.

Перевіряючи актуальність зазначеного ризику, слідчий суддя враховує встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме: спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (ч.ч. 1, 2 ст. 23, ст. 224 КПК України). Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, або отриманих у порядку, передбаченому статтею 225 цього Кодексу. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного ст. 615 цього Кодексу (частина 4 статті 95 КПК України).

Отже, на переконання слідчого судді, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом, крім випадків неможливості отримання безпосередньо судом таких показань внаслідок обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану на території України. За таких обставин, заборона спілкуватися з певними визначеними особами, як наслідок встановлення ймовірного впливу на них, є об`єктивною необхідністю забезпечення «недоторканості» показань інших учасників кримінального провадження, які мають доказову цінність.

Одночасно, слідчим суддею встановлено, що ризик вчинити інше кримінальне правопорушення також продовжує існувати, з огляду на наступне.

Вказаний ризик обґрунтовується тривалістю вчиненого злочину, а також вчинення його підозрюваним ОСОБА_4 з корисливих мотивів, тому останній може вдатися до повторної спроби вчинення кримінального правопорушення та продовжити свою протиправну діяльність.

На думку слідчого судді, ризик вчинення підозрюваним іншого кримінального правопорушення або продовження інкримінованого діяння є обґрунтованим, оскільки останній, перебуваючи на посаді, яка передбачає здійснення владних повноважень, вже використав їх всупереч інтересам служби. Враховуючи, що підозрюваний ОСОБА_4 тривалий час займав посаду заступника директора Комунального підприємства «Житлово-комунальний сервіс «Порто-Франківський» та має доступ до тих самих адміністративних ресурсів і механізмів впливу, існує реальна можливість повторного використання службового становища з протиправною метою. Характер інкримінованого правопорушення, його спосіб та обставини вчинення свідчать про наявність стійкої протиправної поведінки, що підвищує ймовірність її продовження.

Виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.

Як вбачається з клопотання у межах кримінального провадження проведено значний обсяг слідчих та процесуальних дій спрямованих на отримання та перевірку здобутих доказів, водночас закінчити досудове розслідування до 03.08.2026 року не видається можливим, у зв`язку з необхідністю виконати вимоги ст. ст. 290, 291 КПК України.

Неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Слідчий суддя враховує, що згідно ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою є найсуворішим запобіжним заходом, при цьому більш м`якими запобіжними заходами по відношенню до нього є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт. Метою ж застосування того чи іншого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання встановленим в ході розгляду клопотання ризикам (ч. 1 ст. 177 КПК України).

Підстав для застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 в судовому засіданні встановлено не було з огляду на їх м`якість, а також встановлення в судовому засіданні продовження існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, що не забезпечить належне виконання підозрюваним обов`язків, зважаючи на тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному у разі визнання його винуватим у вчиненні злочинів; вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним злочинів; особу підозрюваного, його вік та стан здоров`я.

Доводи сторони захисту з цього приводу не є новими, були предметом перевірки як слідчого судді так і колегії суддів апеляційного суду, а тому наразі не можуть лягти в основу для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Тобто слідчим суддею встановлено, що ризики, які стали підставою для застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на даний час продовжують існувати, а також наявні обставини, які перешкоджають закінченню досудового розслідування до закінчення дії ухвали слідчого судді Київського районного суду м. Одеси області про продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання підозрюваного під вартою.

Доказів того, що на даний час перестали існувати ризики, які стали підставою для застосування відносно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, ним та його захисником не надано.

Таким чином, з урахуванням цілей п.1 ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, слідчий суддя дійшов висновку про доцільність продовження підозрюваному ОСОБА_4 строку тримання під вартою.

Щодо розміру застави, як альтернативного запобіжного заходу.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

Згідно ч. 4 ст. 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов`язків та не може бути завідомо непомірним для нього.

Зокрема, відповідно до п. 3 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні особливо тяжкого злочину визначається від вісімдесяти до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб , між тим згідно зазначеної статті у виключних випадках, якщо слідчий суддя встановить що застава у зазначених межах не здатна забезпечити виконання особою , що підозрюється у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину та покладених на неї обов`язків, застава може бути призначена у розмірі, який перевищує вказані розміри прожиткового мінімуму для працездатних осіб

Наразі підозрюваному ОСОБА_4 визначено заставу у розмірі 1170 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що складає 3 893 760 (три мільйони вісімсот дев`яносто три тисячі сімсот шістдесят) гривень.

Слідчий суддя при перегляді визначеного розміру застави враховує, що підозрюваний ОСОБА_4 перебуває під вартою з 03.02.2026 року, досудове розслідування у кримінальному провадженні завершено, стороні захисту відкрито матеріали кримінального провадження, на даний час сторони здійснюють ознайомлення з ними в порядку ст. 290 КПК України.

За таких обставин інтенсивність ризиків, які були підставою для визначення попереднього розміру застави, хоча й не відпала, однак є меншою, ніж на початковому етапі досудового розслідування.

Відповідно до положень ч. ч. 4, 5 ст. 182 КПК України розмір застави повинен бути співмірним існуючим ризикам, обставинам кримінального правопорушення та не бути завідомо непомірним для підозрюваного.

На переконання слідчого судді, визначений раніше розмір застави на цей час не повною мірою відповідає актуальному ступеню процесуальних ризиків, які істотно зменшилися у зв`язку із завершенням досудового розслідування, а також тривалим строком перебування підозрюваного під вартою.

За таких обставин, слідчий суддя прийшов до висновку про необхідність зменшення застави, як альтернативного запобіжного заходу відносно підозрюваного ОСОБА_4 до 605 (шістсот п`ять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2026 рік, що складає 2 013 440 (два мільйони тринадцять тисяч чотириста сорок) гривень.

При цьому слідчий суддя наголошує, що зменшення розміру застави не свідчить про відсутність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, які продовжують існувати та обумовлюють необхідність подальшого тримання підозрюваного під вартою.

Водночас визначення меншого розміру застави забезпечить належний баланс між інтересами кримінального провадження та правом особи на свободу, відповідатиме принципам розумності, співмірності та пропорційності, а також буде достатнім для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків у разі її внесення.

Враховуючи викладене, слідчий суддя вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 177, 182, 183, 197, 199 КПК України, слідчий суддя, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання задовольнити частково.

Продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою з утриманням в Державній установі "Одеській слідчий ізолятор" відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком до 14.08.2026 року, в межах строку досудового розслідування, який не перевищує 16 (шістнадцяти) днів з моменту закінчення ознайомлення підозрюваного та захисника з матеріалами досудового розслідування.

Визначити розмір застави, як запобіжного заходу, достатнього для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України у розмірі 605 (шістсот п`ять) прожиткових мінімумів для працездатних осіб за 2026 рік, тобто у сумі 2 013 440 (два мільйони тринадцять тисяч чотириста сорок) гривень.

Роз`яснити підозрюваному, що підозрюваний або заставодавець мають право у будь який момент внести заставу на розрахунковий рахунок UA418201720355249001000005435, код отримувача (ЄДРПОУ) - 26302945, банк отримувача ДКСУ м. Київ, МФО 820172, отримувач - Територіальне управління Державної судової адміністрації України в Одеській області.

У разі внесення застави, покласти на підозрюваного строком до 14.08.2026 року, в межах строку досудового розслідування, який не перевищує 16 (шістнадцяти) днів з моменту закінчення ознайомлення підозрюваного та захисника з матеріалами досудового розслідування наступні процесуальні обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України, а саме:

- прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першим викликом;

- не відлучатися з м. Одеси, в якому він проживає без дозволу слідчого, прокурора або суду ;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи

- утримуватися від спілкування зі свідками, зокрема з діючими працівниками КП «ЖКС «Порто-Франківський» та особами які фіктивно були працевлаштовані до даного комунального підприємства, анкетні дані яких вказані у врученому ОСОБА_4 повідомленні про підозру від 02.02.2026 у даному кримінальному провадженні;

- здати на зберігання до Головного управління ДМС в Одеській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в?їзд в Україну.

Роз`яснити підозрюваному, та заставодавцю наслідки невиконання вимог ч. ч.8, 10, 11 ст. 182 КПК України.

Апеляційна скарга на ухвалу слідчого судді може бути подана протягом п`яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Одеського апеляційного суду.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення, а подання апеляційної скарги зупиняє набрання ухвалою законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя ОСОБА_1