Рішення № 138806394, 05.08.2026, Соснівський районний суд м. Черкас

Справа № 712/7424/26

Провадження № 2/712/4276/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року Соснівський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого судді Пироженко В.Д.

при секретарі Каплі А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» про стягнення заборгованості по заробітній платі,

У С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до суду з позовом до Ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» (юридична адреса м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, адреса для листування м. Черкаси вул. Університетська, 33) про стягнення заборгованості по заробітній платі.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що наказом начальника Черкаської обласної військової адміністрації № 74-нкв від 18.06.2025 року його призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області».

Розпорядженням № 377 від 19.09.2025 зобов`язано припинити шляхом ліквідації юридичну особу Державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області». Утворити ліквідаційну комісію з припинення юридичної особи.

17.12.2025 року Головою ліквідаційної комісії його було попереджено про звільнення у зв`язку із ліквідацією ДП СМАД, не пізніше ніж за два місяці з дня одержання попередження.

Наказом № 162-нкв від 22.12.2025 року начальника Черкаської обласної військової адміністрації його було звільнено з посади з 23.12.2025 року за угодою сторін, п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України.

25.05.2026 року за № 17/01 голова ліквідаційної комісії видав довідку про нараховану, але не виплачену заробітну плату за період з 01.09.2025 року по 23.12.2025 року. Загальна сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати та інших належних виплат становить 185 707,75 грн.

28.05.2026 року за № 19/01 голова ліквідаційної комісії повідомив його, що на даний час розпочата процедура ліквідації юридичної особи. Грошових коштів на рахунку цього підприємства, які б могли бути спрямовані на виплату заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі немає.

Період затримки заробітної плати становить 114 днів та виходячи із середньоденної заробітної плати 908 грн, заборгованість за затримку становить 103 512 грн ( за період із 24.12.2025 року по 01.06.2026 року)

Просить стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі в сумі 185 707,75 грн; середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 24.12.2025 по 01.06.2026 року в сумі 103 512 грн, витрати по сплаті судового збору та витрати по сплаті за надання правової допомоги в сумі 6 000 гривень

Ухвалою Соснівського районного суду м. Черкаси від 08.06.2026 року відкрито провадження справі та призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

17.06.2026 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву в якій відповідач визнає позовні вимоги позивача в повному обсязі та не заперечує щодо їх задоволення.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Демиденко А.І. не з`явилися, направили до суду клопотання про розгляд справи в їх відсутність.

Представник відповідача Саєнко А.М. в судове засідання не з`явилася, надала до суду клопотання про розгляд справи в їх відсутність.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позов підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК Україникожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Стаття 15 ЦК України передбачає, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Статтею 43 Конституції України передбачено право кожної людини на труд, що включає можливість заробляти собі на життя працею. Зазначеному праву людини, яка належним чином виконує свої трудові обов`язки, в рівній мірі кореспондується обов`язок працедавця своєчасно та належним чином оплачувати труд працівника і своєчасно виплачувати йому заробітну плату.

У судовому засіданні установлено, що наказом начальника Черкаської обласної військової адміністрації № 74-нкв від 18.06.2025 року ОСОБА_1 призначено тимчасово виконуючим обов`язки директора Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» із 20.06.2025 року.

Розпорядженням начальника Черкаської обласної військової адміністрації № 377 від 19.09.2025 зобов`язано припинити шляхом ліквідації юридичну особу Державне підприємство «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області». Утворити ліквідаційну комісію з припинення юридичної особи.

17.12.2025 року за № 301/01 Головою ліквідаційної комісії ОСОБА_1 було попереджено про звільнення у зв`язку із ліквідацією ДП СМАД, не пізніше ніж за два місяці з дня одержання попередження.

Наказом № 162-нкв від 22.12.2025 року начальника Черкаської обласної військової адміністрації ОСОБА_1 звільнено з посади з 23.12.2025 року за угодою сторін, п.1 ч.1 ст.36 КЗпП України.

Згідно з ч. 1 ст. 94 КЗпП України заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Відповідно до ч.1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов`язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 24 ЗУ «Про відпустки» у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Як вказано у ст. 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення працівником вимоги про розрахунок.Про нараховані суми, належні працівникові при звільнені, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювань ним суму.

Відповідно до довідки про нараховані суми, належні позивачу до виплати при звільнені від 25.05.2026 року, загальна сума нарахованої, але не виплаченої заробітної плати позивачу та інших належних працівникові виплат становить 185 707,75 грн, а тому, дана сума підлягає стягненню з відповідача.

Позивач просить стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку за періоді з 24.12.2025 року по 01.06.2026 року в розмірі 103 512 грн. виходячи з середньоденного заробітку 908 грн. та середньої заробітної плати в сумі 39050,59 грн.

Відповідно до п. 20 постанови Пленуму Верховного суду України від 24.12.1999 № 13 «Про застосування судами законодавства про оплату праці» установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв`язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред`явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст.117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, аналіз наведених норм матеріального права дає підстави для висновку, що передбачений частиною 1 статті 117 КЗпП України обов`язок роботодавця щодо виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні настає за умови невиплати з його вини належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, при цьому визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої ст. 117 КЗпП України.

За своєю суттю середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, яка нараховується в розмірі середнього заробітку.

Отже, не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 Кодексу, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Така правова позиція, яка відповідно до положень статті 360-7 ЦПК України є обов`язковою для всіх судів України, викладена в постанові Верховного Суду України від 29.01.2014 р. у справі № 6-144цс1.

Таким чином, відповідач зобов`язаний провести із позивачем розрахунок при звільненні (виплатити компенсацію за всі дні невикористаної відпустки та заробітну плату та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні).

Зазначені обставини підтверджують порушення відповідачем чинного законодавства у трудових відносинах між працівником та роботодавцем.

Оскільки, під час розгляду справи було встановлено, що працівникові ОСОБА_1 не було виплачено належну йому заробітну плату в день звільнення, суд на підставі статті 117 КЗпП України, дійшов висновку про стягнення на користь позивача середнього заробітку за весь період затримки.

З огляду на вказані обставини, зокрема наведені дії позивача до відповідача, заявлена до стягнення сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 24.12.2025 по 01.06.2026 року в сумі 103 512 грн є обгрунтованою.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд керується положенням ст. 141 ЦПК України.

Судові витрати складаються зі судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Згідно ч. 1 ст. 141 ЦПУ України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на ухвалення судом рішення на користь позивача, який при зверненні до суду з позовом був звільнений від його сплати за вимогу про стягнення заробітної плати, на підставі положення ст. 5 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 1331,20 грн.

Витрати, які поніс відповідач по сплаті судового збору в сумі 1331 грн 20 коп за вимоги про стягнення з відповідача середнього заробітку, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимог позивача в частині стягнення з відповідача понесених витрат на правову допомогу в сумі 6 000 гривень, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

У разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, підлягають відшкодуванню незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19).

При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.

Проаналізувавши вищедосліджені докази, задоволення вимог позивача в повному обсязі, враховуючи, що відповідач визнав позовні вимоги позивача, суд визнає доведеним понесення позивачем витрат на правничу допомогу на суму 6 000 гривень, а тому вони підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст.12, 13, 259, 263-265, 268, 279 ЦПК України, ст.47, 94, 115, 116, 117 КЗпП України, суд

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Стягнути із Ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» (юридична адреса м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, адреса для листування м. Черкаси вул. Університетська, 33, код ЄДРПОУ 42009566) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ) заборгованість по заробітній платі в сумі 185 707,75 грн, середній заробіток за час затримки розрахунку в сумі 103 512 грн, витрати по сплаті судового збору в сумі 1331,20 грн, витрати на правову допомогу в сумі 6 000 гривень, а всього 296 550,95 грн. (двісті дев`яносто шість тисяч п`ятсот п`ятдесят гривень 95 коп).

Стягнути із ліквідаційної комісії з припинення юридичної особи Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» ( м. Черкаси, вул. Університетська, 33 код ЄДРПОУ 42009566) на користь держави судовий збір в сумі 1 331.20 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць допустити до негайного виконання.

ГОЛОВУЮЧИЙ:

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 АДРЕСА_1 ).

Відповідач: Ліквідаційна комісія з припинення юридичної особи Державного підприємства «Служба місцевих автомобільних доріг у Черкаській області» (юридична адреса м. Черкаси, вул. Смілянська, 131, адреса для листування м. Черкаси вул. Університетська, 33, код ЄДРПОУ 42009566).

Повний текст рішення складено 05.08.2026