Рішення № 138806163, 06.08.2026, Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/9637/24

Номер провадження2/711/374/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 грудня 2025 року Придніпровський районний суд м. Черкаси в складі:

головуючого: судді Кондрацької Н.М.

при секретарі: Мелещенко О.В.

представників адвокатів Грушевого Ю.В., Бобер Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Черкаси цивільну справу за позовом (первісним) ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грушевий Юрій Віталійович, до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири та за позовом (зустрічним) представника адвоката Бобер Дениса Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, -

встанови:

До Придніпровського районного суду міста Черкаси з позовом звернувся ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грушевий Ю.В., до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. У позові зазначає, що 22.12.2011 між Позивачем та Відповідачем зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син. 07.06.2019 року подружжя придбало квартиру в АДРЕСА_1 . Покупцем при укладенні договору за згодою подружжя виступала Відповідач - ОСОБА_2 . Згідно п. 14 Договору чоловік Покупця дав свою згоду на купівлю нею вказаної квартири та укладення цього договору у заяві, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Левицькою Е.А. 07.06.2019 року.

Однак, спільне життя у сторін не склалося та рішенням суду від 28.11.2024 року їх шлюб було розірвано (справа N? 711/8022/24).

Після розірвання шлюбу Відповідач уникає зустрічі з Позивачем та не має бажання врегулювати спір щодо поділу майна, придбаного під час подружнього життя.

Просить визнати квартиру АДРЕСА_2 спільною сумісною власністю Позивача та Відповідача. В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , право власності на частину квартири АДРЕСА_2 . В порядку поділу майна подружжя визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , право власності на частину квартири АДРЕСА_2 . Стягнути з Відповідача на користі Позивача судові витрати по справі, що складаються з

Ухвалою суду від 11.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено щодо загального позовного провадження у справі.

Представником ОСОБА_2 , адвокатом Бобер Д.О., через систему Електронний суд 30.12.204 подано зустрічну позовну заяву до ОСОБА_3 про поділ майна подружжя. У зустрічній позовній заяві зазначає, що 22.12.2011 між сторонами по справі зареєстровано шлюб, що підтверджується копією свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_3 . 07.06.2019 ОСОБА_2 продано квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору купівлі продажу посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Елеонорою Антонівною, зареєстровано в реєстрі №5380. Вказана квартира, належала Позивачці за зустрічним позовом на праві особистої приватної власності та у відповідності до п. 3 вказаного договору належала їй на підставі: 1. 1/2 частина на підставі договору довічного утримання посвідченого Другою черкаською державною нотаріальною конторою 26.11.2010 за реєстровим №1-60; 2. 1/2 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Другою черкаською державною нотаріальною конторою 15.11.2011за реєстровим №3- 1537. Згідно з п. 7 вказаного договору вартість продажу склала 350 000 грн., які отримано ОСОБА_2 в повному обсязі до моменту підписання договору. В той же день, після продажу власної квартири, ОСОБА_2 в інтересах подружжя придбано спірну квартиру АДРЕСА_2 . Згідно з п. 7 вказаного договору квартира придбана за 446 300 грн. Позивачка за зустрічним позовом стверджує, що грошові кошти отримані від продажу особистої квартири витрачено нею на придбання нового житла, поділ якого складає предмет спору у даній справі. Таким чином наявні правові та фактичні підстави визнання 78/100 спірної квартири особистою приватною власністю Позивачки.

Вважає, що Позивачка за зустрічним позовом у разі спростування презумпції спільної сумісної власності внаслідок доведення придбання майна за особисті кошти має право на визнання такого майна особистою приватною власністю.

Так, 07.06.2019 ОСОБА_2 продано квартиру АДРЕСА_3 , що підтверджується копією договору купівлі продажу посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Елеонорою Антонівною, зареєстровано в реєстрі №5380.

Вказана квартира, належала Позивачці за зустрічним позовом на праві особистої приватної власності та у відповідності до п. 3 вказаного договору належала їй на підставі: 3. 1/2 частина на підставі договору довічного утримання посвідченого Другою черкаською державною нотаріальною конторою 26.11.2010 за реєстровим №1-60; 4. 1/2 частина на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, виданого Другою черкаською державною нотаріальною конторою 15.11.2011за реєстровим №3- 1537. Згідно з п. 7 вказаного договору вартість продажу склала 350 000 грн., які отримано ОСОБА_2 в повному обсязі до моменту підписання договору. Таким чином наявність станом на 07.06.2019 у Позивачки за зустрічним позовом коштів в сумі 350 000 грн., від продажу квартири набутої до шлюбу, тобто таких які були її особистою приватною власністю слід вважати доведеним належними та допустимими доказами, а саме копією наведеного вище договору. Вказані кошти витрачено на купівлю спірної квартири з урахуванням наступних доказів. 07.06.2019, після продажу власної квартири, ОСОБА_2 в інтересах подружжя придбано спірну квартиру АДРЕСА_2 . Згідно з п. 7 вказаного договору квартира придбана за 446 300 грн. Обидва правочини вчинено в один день, при цьому послідовно, у одного нотаріуса, що підтверджується й номерами бланків нотаріуса: договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_4 виконано на бланках ННЕ 477308 та ННЕ 477309, а договір купівлі продажу квартири АДРЕСА_5 на бланках ННЕ 477310 та ННЕ 477311, тобто між їх укладенням не пройшов значний проміжок часу. Аналогічним чином правочини зареєстровані нотаріусом за №5380 та 5384. Крім того, Позивачка розраховує підтвердити вказані обставини шляхом допиту свідків, а саме ОСОБА_4 , яка придбала особисту квартиру у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 , яка є одним з попередніх співвласників квартири придбаної ОСОБА_2 в шлюбі. Зокрема, в зв`язку з оформленням правочинів в один день та послідовно свідки перебували разом з Позивачкою за зустрічним позовом в кімнаті очікування нотаріуса до їх укладення, особисто передавали та приймали грошові кошти, а саме ОСОБА_4 надала кошти за придбання власної квартири ОСОБА_2 до яких остання додала частину що не вистачала для покупки нової квартири та одразу передала всю суму ОСОБА_5 . Враховуючи наведене вважає доведеним придбання спірної квартири частково за особисті кошти ОСОБА_2 тобто наявність підстав для визнання її частини особистою приватною власністю ОСОБА_2 .

Верховний суд в постанові від 17.02.2021 по справі № 359/898/18 підтримав позицію суду апеляційної інстанції, щодо поширення правового режиму особистої приватної власності на частину об`єкту нерухомого майна пропорційно до суми особистих коштів витрачених на купівлю майна в період шлюбу. З матеріалів справи вбачається, що спірна квартира придбана за 446 300 грн., з яких 350 000 грн. особисті кошти ОСОБА_2 , що складає 78,4% (98/125) від загальної вартості квартири. Решта 21,6% відсотка вартості сплачено за рахунок спільних коштів подружжя та є їх спільною сумісною власністю, тобто має бути поділена між ними в рівних частинах, по 10,8 % (27/250) кожному з подружжя. За таких обставин часка Позивачки за зустрічним позовом складе 98/125 (особиста приватна власність) + 27/250 (в порядку поділу майна подружжя) = 223/250 частини спірної квартири, а Відповідача за зустрічним позовом 27/250 частини спірної квартири.

ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , перебуваючи у шлюбі придбали автомобіль ВАЗ, Модель: 21101, Рік випуску: 2010, Колір: Синій, Об`єм двигуна: 1596, Вага: 1095. Тип авто: Легковий, Тип кузова: Седан, VIN-код: НОМЕР_4 . Автомобіль був зареєстрований за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ). В силу норм ст. 60 СК України ОСОБА_2 є співвласником вказаного транспортного засобу, не зважаючи на факт державної реєстрації права власності на нього за ОСОБА_1 . Разом з тим в розпорядженні ОСОБА_2 відсутня копія договору купівлі- продажу автомобіля. В подальшому спірний транспортний засіб відчужено ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу. Зазначений договір, за яким спільний автомобіль відчужено, також відсутній у розпорядженні ОСОБА_2 . Клопотання про витребування доказів в цій частині додається до позовної заяви, однак позовні вимоги не заявляються в зв`язку з відсутністю документального підтвердження наведених фактів та зокрема неможливістю обчислити ціну позову в цій частині. Разом з тим після отримання доказів ОСОБА_2 може збільшити позовні вимоги, шляхом заявлення до стягнення половини вартості автомобіля.

Просить в порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 223/250 частини квартири АДРЕСА_2 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 27/250 частини квартири АДРЕСА_2 . Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн.

Ухвалою суду від 09.01.2025 об`єднано цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грушевий Юрій Віталійович, до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири та за позовом представника адвоката Бобер Дениса Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя, та присвоїти номер 711/9637/24, провадження 2/711/374/25 та призначено підготовче судове засідання.

Представником відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , адвокатом Грушевим Ю.В., до суду подано 20.01.2025 через систему Електронний суд відзив на зустрічну позовну заяву. Зазначає, що 22.12.2011 між Позивачем та Відповідачем зареєстровано шлюб у Відділі державної реєстрації актів цивільного стану по місту Черкаси Черкаського міського управління юстиції. На цей час сторони вже проживали разом в квартирі, яку винаймали. Зазначене підтверджується свідченнями свідків. Крім того, майбутнє подружжя вже здійснювало догляд за померлою особою співвласницею квартири АДРЕСА_3 . ОСОБА_1 нарівні з тодішньою дружиною доглядав за померлою. Брав на роботі для цього відпустку, мінявся змінами з колегами. В здійсненні догляду йому допомагала також його мати. ОСОБА_1 та його матір здійснювали заходи з поховання. Після її смерті спадкодаввця, подружжя, ще досить тривалий час проживали у квартирі АДРЕСА_4 . Здійснили там відповідний ремонт, чим підвищили її вартість. Зазначене підтверджується свідченнями свідків.

Вказані обставини вказують на те, що договір довічного утримання від 26.11.2010 року, укладено ОСОБА_6 в інтересах сім`ї, оскільки доказів того, що метою укладення договору були її власні, особисті інтереси, так само як і доказів того, що вона самостійно несла матеріальні витрати на виконання договору довічного утримання матеріали зустрічного позову не містять. Відповідно до презумпції спільності майна подружжя, реалізована квартира АДРЕСА_3 частково набута відповідачем за договором довічного утримання, є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки витрати на утримання вічуджувача сторони здійснювали порівну, а тому кошти від продажу даної квартири є спільними. ІНФОРМАЦІЯ_1 у подружжя народився син. 07.06.2019 року подружжя, після реалізації квартири АДРЕСА_4 в цьому будинку, придбало квартиру кв АДРЕСА_5 . Покупцем при укладенні договору за згодою подружжя виступала Відповідач - ОСОБА_2 . Згідно п. 14 Договору чоловік Покупця дав свою згоду на купівлю нею вказаної квартири та укладення цього договору у заяві, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Левицькою Е.А. 07.06.2019 року.

Сума від реалізованої квартири є меншою, від вартості придбаної, тобто позивач та відповідач додали певну суму коштів з сімейного бюджету для придбання спірної квартири. Без даної суми, договір не відбувся. Вказане підтверджується також і зустрічним позовом.

Просить врахувати також ступінь участі сторін в реалізації договору довічного утримання від 26.11.2010 року, мету його укладення відповідачем ОСОБА_2 , строку користування подружжям квартирою АДРЕСА_3 .

Вважає, що сторона відповідача не навела переконливих доказів того, що саме кошти від продажу даної квартири АДРЕСА_4 були витрачені на придбання спірного житла, а не інші кошти, що були накопичені спільними зусиллями подружжя.

Також звертає увагу на те, що на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем за зустрічним позовом не долучено жодних доказів, а тому такі вимоги не є підтвердженими.

Представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , адвокатом Бобер Д.О., 04.03.2025 через систему Електронний суд подано відповідь на відзив, у якій зазначає, що основним мотивом відзиву є те, що договір довічного утримання від 26.11.2010 року, укладено ОСОБА_6 ніби то в інтересах сім`ї, оскільки на думку Відповідача за зустрічним позовом доказів того, що метою укладення договору були її власні, особисті інтереси, так само як і доказів того, що вона самостійно несла матеріальні витрати на виконання договору довічного утримання матеріали зустрічного позову не містять. Такі доводи спростовуються матеріалами справи, зокрема підтверджено, що шлюб між сторонами укладено 22.12.2011, тобто на момент укладення договору довічного утримання (26.11.2010) сім`ї у сторін по справі не існувало, більш того, відчужував за договором довічного утримання ОСОБА_7 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 тобто договір довічного утримання не міг виконуватись в період шлюбу між сторонами. Крім посилання на покази свідків доказів, які дають підстави встановити факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, в відзиві не наведено, таким чином Відповідачем не доведено факт укладення та виконання договору довічного утримання саме в інтересах подружжя.

Вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, суд має установити такі факти: спільне проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 3 липня 2019 року № 554/8023/15-ц). Відповідач за зустріним позовом міг частково допомагати Позивачці за зустрічним позовом в побутових питання в період до укладення шлюбу коли сторони по справі «зустрічались», однак це не свідчить про ведення спільного побуту та виникнення взаємних прав та обов`язків. Факт спільного проживання сторін в належній Позивачці за зустрічним позовом квартирі (набутій зокрема на підставі договору довічного утримання) не змінює її правовий статус як особистої приватної власності. Здійснення істотних поліпшень нерухомого майна може впливати на вирішення питання про визначення часток подружжя, однак жодних доказів в цій частині в відзиві не наведено, попри покладення обов`язку доказування саме на Відповідача за зустрічним позовом.

Представником позивача за зустрічним позовом ОСОБА_2 , адвокатом Бобер Д.О., подано через систему Електронний суд 24.07.2025 до суду заяву про збільшення зустрічних позовних вимог. У якій зазначає, що в ході судового розгляду справи судом витребувано з ТСЦ МВС №7144 копію договору купівлі продажу 71444/2024/4905708 транспортного засобу від 30.09.2024. У відповідності до умов Договору ОСОБА_1 продав ОСОБА_8 транспортний засіб ВАЗ 2101 синього кольору, VIN НОМЕР_4 свідоцтво про реєстрацію ТЗ НОМЕР_5 , який зареєстрований за продавцем 05.11.2013. Договірна вартість транспортного засобу склала 34 000 грн. З наведених положень договору слідує, що спірний транспортний засіб набутий Відповідачем за зустрічним позовом в період шлюбу з Позивачкою за зустрічним позовом, тобто на транспортний засіб розповсюджується презумпція спільної сумісної власності подружжя. Разом з тим, Відповідач за зустрічним позовом розпорядився спірним транспортним засобом без згоди дружини.

В зв`язку з продажем транспортного засобу Позивачка за зустрічним позовом позбавлена можливості провести експертне дослідження дійсної вартості відчуженого транспортного засобу. Разом з тим, шляхом переговорів з переговорів за участі представника Відповідача за зустрічним позовом сторонами досягнуто згоди щодо дійсної вартості транспортного засобу в розмірі 3 000 доларів США, що відповідає середній ринковій ціні аналогічного транспортного засобі за даними порталу https://auto.ria.com/uk/car/vaz-lada/2110/year/2010/. Враховуючи наведене на користь Позивачки за зустрічним позовом підлягає до стягнення половина вартості відчуженого без її згоди автомобіля в сумі 1 500 доларів США, що складає 62647,65 грн. за курсом НБУ станом на 24.07.2025.

Просить зустрічні позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_9 у справі №711/9637/24 після їх збільшення вважати наступними: В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 223/250 частини квартири АДРЕСА_2 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 27/250 частини квартири АДРЕСА_2 . В порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошову компенсацію вартості 1/2 частини транспортного засобу ВАЗ 2101 синього кольору, VIN НОМЕР_4 в сумі 62 647,65 грн. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) витрати на правову допомогу у сумі 15 000,00 грн.

Ухвалою суду із занесенням до протоколу судового засідання від 093.09.2025 закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду.

Ухвалою суду від 23.09.2025 із занесенням до протоколу судового засідання відмовлено у прийнятті відзиву на позовну заяву, подану представником відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1 , адвокатом Грушевим Ю.В., через систему Електронний суд 17.09.2025, з підстав порушенням строків подання відзиву.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 у заяві від 28.11.2025 просила прийняти відмову від зустрічного позову в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на її користь грошової компенсації вартості частини транспортного засобу ВАЗ 2101 VIN НОМЕР_4 синього кольору в сумі 62647, 65 грн., а провадження у справі закрити.

Позиції сторін у справі за первісним позовом. Пояснення свідків за первісним позовом.

Представник позивача адвокат Грушевий Ю.В. підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити у повному обсязі. Пояснив, що квартира була придбана у період шлюбу. Сторони спільно доглядали власниць квартири, разом отримали квартиру, разом її продали і у шлюбі придбали нову квартиру. Кошти на нову квартиру були отримані з продажу квартири АДРЕСА_3 .

Позивач ОСОБА_1 підтримав позовні вимоги та просив їх задоволити. Пояснив, що з відповідачкою були одружені з 22.12.2012, до цього проживали у цивільному шлюбі. З 2009 року разом з ОСОБА_2 доглядали ОСОБА_10 та ОСОБА_7 . Коли не стало ОСОБА_11 , то в її кімнату переїхали ОСОБА_12 і проживали там до 2011 року. Продали у 2019 році квартиру АДРЕСА_3 за 15-17 тисяч доларів США та за отримані кошті придбали одразу квартиру АДРЕСА_2 . Про різницю в коштах між продажем та купівлею не знає, звідки на це взялись кошти теж. Усі договори оформлювались у одного нотаріуса і все організувала ОСОБА_13 . Квартира АДРЕСА_3 належала позивачці за договором довічного утримання та за свідоцтвом про право на спадщину. Договір довічного утримання був укладений відповідачкою ще до одруження з ним.

Представник відповідача адвокат Бобер Д.О. частково визнав позовні вимоги. Повідомив, що дійсно квартира АДРЕСА_3 належала позивачці на підставі договору довічного утримання та за свідоцтва про право на спадщину. Це була особиста власність відповідачки, оскільки договір довічного утримання укладався з нею до укладення шлюбу з ОСОБА_1 . Додав, що докази спільного догляду ОСОБА_1 та ОСОБА_2 за ОСОБА_14 відсутні. Квартира було продана за 350000 грн і усі кошти були використані на придбання нової квартири, вартість якої становила 446300 грн. Оскільки коштів не вистачало, то були залучені спільні кошти подружжя.

Свідок ОСОБА_15 суду пояснив, що ОСОБА_16 та ОСОБА_13 доглядали за двома жінками матір`ю та донькою. ОСОБА_16 він знає з 2009 року, а ОСОБА_13 з 2016, коли вони вже жили у новій квартирі. Спочатку померла донька ОСОБА_17 , а потім її мати, це власниці квартири АДРЕСА_4 . Свідок є сусідом сторін. Свідкові повідомив ОСОБА_18 , що вони доглядають бабу та доньку.

Свідок ОСОБА_19 суду пояснив, що з ОСОБА_16 працюють разом. ОСОБА_16 раніше проживав у тітки свідка з 2008. Від ОСОБА_16 свідок дізнався, що він доглядає разом з ОСОБА_13 за жінкою у віці, доглядали по черзі, у чому полягав цей догляд свідок не знає. Цей догляд тривав приблизно півроку з 2009 -2010 років.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснила, що є матір`ю позивача. Відповідач бувша невістка. Вони почали разом жити з 2007-2008 років на квартирі. Доглядали бабку ОСОБА_21 і її доньку, а потім коли вона померла, то стали жити в її квартирі, зробили ремонт. Свідок допомагала сторонам, привозила продукти, допомагала з поховання ОСОБА_22 , давала кошти і продукти на похорон. Потім сторони одружились, народився син і вони назбирали коштів і придбали нову квартиру.

Свідок ОСОБА_23 суду пояснив, що з ОСОБА_12 працювали з 2008 по 2013 рік в ОСОБА_24 . Знає, що ОСОБА_16 хотів одружитись. Під час роботи ОСОБА_16 брав відпустки за сімейними обставинами, брав і за власний рахунок і його відпускали доглядати за кимось.

Позиції сторін у справі за зустрічним позовом.

Представник позивача адвокат Бобер Д.О. підтримав збільшені позовні вимоги у повному обсязі. Пояснив, що шлюб між сторонами уклався 22.12.2011. Під час шлюбу була придбана квартира 07.06.2019. Вона не може вважатись спільною сумісною власністю подружжя, а повинна бути визначена частина її особистою приватною власністю, оскільки 350000 грн, які вона отримала за продаж її власної квартири, вона додала на придбання нової квартири за 446300 грн. Ці 350000 становлять 78,4 % від вартості нової квартири, а отже 98/125 частини. Інші кошти, які були додані для придбання нової квартири, були спільними коштами, що становить 21,6% і становить по 10,8 % кожному з подружжя, що є 27/250 частин квартири. Отже, частка квартири позивачки становить 223/250.

Представник відповідача адвокат Грушевий Ю.В. наполягав на тому, що квартира, яка придбана у шлюбі є спільною сумісною власністю подружжя і поділ повинен бути по частини кожному.

Відповідач ОСОБА_1 підтримав позицію адвоката і свою позицію, висловлену ним, як позивачем первісного позову.

Фактичні обставини, встановлені судом, та докази, на яких вони ґрунтуються

ОСОБА_1 та ОСОБА_25 20.12.2011 зареєстрували шлюб, що зазначається у свідоцтві серії НОМЕР_6 від 22.12.20211.

Згідно пенсійних посвідчень ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є інвалідами 2 групи загального захворювання.

Відповідно до посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. договору купівлі-продажу квартири від 07.06.2019 ОСОБА_2 продала ОСОБА_4 квартиру АДРЕСА_3 (зауважено, що АДРЕСА_6 перейменовано на АДРЕСА_7 та те, що квартира належить ОСОБА_2 по на підставі Договору довічного утримання від 26.11.2010 та на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.11.2011). Продаж квартири вчинилась за 350000 грн. Договір зареєстрований в реєстрі за № 5380.

Відповідно до посвідченого приватним нотаріусом Черкаського міського нотаріального округу Левицькою Е.А. договору купівлі-продажу квартири від 07.06.2019 ОСОБА_2 придбала у ОСОБА_5 та ОСОБА_26 квартиру АДРЕСА_2 . Продаж квартири вчинилась за 446300грн. Договір зареєстрований в реєстрі за № 5384. Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 14.11.2024 час державної реєстрації 12:03:19.

Відповідно до довідки за підписом менеджера з персоналу ТОВ «ЕПІЦЕНТР К» Марини Підпалько від 21.05.2025 ОСОБА_1 працював у гіпермаркеті «Епіцентр» на посаді водія автотранспортних засобів відділу Доставка з 04.07.2008 по 14.06.2017.

Норми права (закони та підзаконні акти), які суд застосував до цих правовідносин

На підставі ч. 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи суспільних інтересах. Суд, розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Статтею 263 ЦПК України передбачено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Відповідно до вимог ст.ст. 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Статтею 57 СК України визначено перелік видів особистої приватної власності одного з подружжя та підстави її набуття.

Правові підстави для визнання майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка закріплені у статті 57 СК України, у пунктах 1 частини першої якої визначено, що особистою приватною власністю дружини, чоловіка є: майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно зі ст. 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Об`єктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту (ст. 61 СК України).

Здійснення подружжям права спільної сумісної власності регламентується ст. 63 СК України, згідно з якою дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Розпорядження спільним сумісним майном подружжя може відбутися шляхом його поділу, виділення частки. Поділ майна, що є у спільній сумісній власності подружжя, є підставою набуття особистої власності кожним з подружжя.

Право подружжя на поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, закріплено у ст. 69 СК України. Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч.ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст. 364 ЦК України.

Частинами 1, 2 ст.70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. Принцип рівності часток застосовується незалежно від того, чи здійснюється поділ у судовому або у позасудовому порядку.

Статтею 71 СК України встановлено, що майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення. Неподільні речі присуджуються одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними.

Сутність поділу полягає в тому, що кожному з подружжя присуджуються в особисту власність конкретні речі, а також здійснюється розподіл майнових прав та обов`язків. При здійсненні поділу в судовому порядку суд має виходити з презумпції рівності часток. При винесенні рішення суд має керуватися "обставинами, що мають істотне значення", якими можуть бути, насамперед, ступінь трудової та (або) фінансової участі кожного з подружжя в утриманні спільного майна, зроблених поліпшенням, доцільність та обґрунтованість укладених правочинів, спрямованих на розпорядження спільним майном, наявність або відсутність вчинення одним з подружжя дій, що порушують права другого з подружжя, суперечать інтересам сім`ї, матеріальне становище співвласників тощо. Поділ спільного сумісного майна подружжя здійснюється з визначення кола об`єктів спільної сумісної власності подружжя і встановлення їхньої вартості. Вартість майна, що підлягає поділу, визначається за погодженням між подружжям, а при недосягненні згоди - виходячи з дійсної його вартості на час розгляду справи (абзац перший пункту 22постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя" від 21 грудня 2007 р. № 11).

Зі змісту п. п. 23, 24 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вбачається, що вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу можуть бути будь-які види майна, незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов`язаннями, що виникли в інтересах сім`ї.

Відповідно до п. 30 постанови Пленуму ВСУ від 21.12.2007 №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя», рівність прав кожного із подружжя на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності (якщо інше не встановлено домовленістю між ними) та необхідність взаємної згоди подружжя на розпорядження майном, що є об`єктом права його спільної сумісної власності, передбачено ч. 1 ст. 63, ч. 1 ст. 65 СК.

При цьому суд враховує правові позиції ВСУ з аналогічних спорів, в яких ВСУ роз`яснює, що у процесі розгляду спорів про поділ майна подружжя необхідно враховувати такі обставини: час придбання майна; кошти, за які таке майно було придбано (джерело придбання); мета придбання майна, яка дозволяє визначити правовий статус сумісної власності подружжя.

Частиною першою статті 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Оцінка аргументів сторін судом. Висновки суду

Аналізуючи доводи сторін та надані ними докази в їх підтвердження, суд прийшов до висновку, що позивачем за первісним позовом не надано достатнього обґрунтуванням придбання квартири АДРЕСА_2 за спільні кошти подружжя у розмірі 4463000 грн.

Водночас, знайшли своє підтвердження обставини придбання указаної квартири за спільні кошти подружжя у розмірі 96300 грн. та за особисті кошти ОСОБА_2 у розмірі 350000 грн., на які посилається представник позивача у зустрічній позовній заяві.

ОСОБА_2 фактично оспорює презумпцію права спільної сумісної власності на спірну квартиру та зазначає, що квартира придбана частково за її особисті кошти, від продажу належної їй до укладання шлюбу на праві приватної власності квартири, та визнає, що частина коштів, сплачених за квартиру, була спільними коштами подружжя.

Так, квартира АДРЕСА_3 належала на праві особистої приватної власності ОСОБА_2 на підставі Договору довічного утримання від 26.11.2010 та на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 15.11.2011 по квартири.

Указана квартира була продана 07.06.2019 ОСОБА_2 за 350000 грн., про що свідчить надана копія договору.

Стверджується, що саме за вказані особисті кошти була придбана квартира ОСОБА_2 .

Того ж дня, 07.06.2019, ОСОБА_2 придбала за 446300 грн. квартиру АДРЕСА_2 .

Указані Договори посвідчила приватний нотаріус Черкаського міського нотаріального округу Левицька Е.А. та вони зареєстровані в реєстрі за № 5380 та №5384.

Водночас, ОСОБА_1 не надано доказів того, що вони з ОСОБА_2 проживали разом без реєстрації шлюбу з 2009 року та спільно здійснювали догляд на виконання Договору довічного утримання, для доведення того, що кошти від продажу квартири АДРЕСА_3 належали подружжю.

Суд не приймає до уваги покази допитаних у судовому засіданні свідків, оскільки виходить із положень статей 76, 77, 78, 89 та 90 ЦПК України, відповідно до яких доказами є дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, а показання свідка є повідомленням про відомі йому обставини, які мають значення для справи.

Зміст статті 90 ЦПК України свідчить, що показання свідка повинні ґрунтуватися на його безпосередньому сприйнятті відповідних фактів. Повідомлення свідком відомостей, отриманих виключно зі слів інших осіб, не є самостійним доказом тих обставин, про які він особисто не обізнаний.

З показів свідків вбачається, що вони не були безпосередніми очевидцями обставин, для підтвердження яких їх допитано здійснення догляду за власницею частини квартири, яка у подальшому була отримана ОСОБА_2 , ОСОБА_1 разом з ОСОБА_2 до укладання їх шлюбу. Їх пояснення ґрунтуються переважно на інформації, отриманій від ОСОБА_1 , який є заінтересованою особою у позитивному результаті розгляду первісної позовної заяви. Отже, такі показання не є результатом особистого сприйняття свідками відповідних фактів, а фактично відтворюють позицію сторони у справі.

За таких обставин суд не може визнати наведені показання належними та достатніми доказами на підтвердження спірних обставин, оскільки вони не підтверджують відповідні факти на підставі безпосереднього сприйняття свідками, а інших належних і допустимих доказів, які б підтверджували ці обставини, матеріали справи не містять.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює кожний доказ окремо, а також їх сукупність з точки зору належності, допустимості, достовірності та достатності. З огляду на наведене показання зазначених свідків не можуть бути покладені судом в основу рішення як достатній доказ встановлення спірних.

Наведене в сукупності свідчить, що квартира АДРЕСА_2 була придбана в період шлюбу сторін частково за кошти, які були отримані від продажу квартири, яка належала ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності, та частково за кошти, які належали подружжю, це й висновок є логічним і послідовним виходячи з вищенаведеного.

Інше стороною відповідача за зустрічним позовом доказами не доведено та спростовано не було.

Також, зі змісту договорів та інших наявних у справі доказів в їх сукупності достеменно вбачається, що спірний об`єкт нерухомості придбано за кошти ОСОБА_2 у розмірі 350000 грн та за спільні кошти подружжя кошти у розмірі 96300 грн (по 48150 грн враховуючи презумпцію спільної сумісної власності подружжя).

У постанові Верховного Суду від 17.02.2021 у справі № 359/898/18 сформульовано зазначив, що якщо майно придбане частково за особисті кошти одного з подружжя, а частково за спільні кошти, то спільною сумісною власністю є лише та частина майна, яка оплачена за рахунок спільних коштів.

Отже, сам по собі факт придбання спірного майна за час шлюбу не є безумовною підставою для віднесення такого майна до об`єктів права спільної сумісної власності подружжя.

Враховуючи, що частина вартості квартири була оплачена за рахунок спільних коштів подружжя, така частина є об`єктом права спільної сумісної власності сторін. Оскільки доказів наявності обставин, передбачених статтею 70 Сімейного кодексу України, які б давали підстави для відступу від принципу рівності часток, матеріали справи не містять, зазначена частина квартири підлягає поділу між сторонами у рівних частках по 1/2 кожному. Водночас частина квартири, придбана за рахунок особистих коштів відповідного з подружжя, залишається його особистою приватною власністю та не включається до складу майна, що підлягає поділу.

Оскільки у цивільній справі сторони просять визнати право власності на частини квартири, суд застосовує наступні математичні обрахунки: 446300 грн сплачених коштів за придбання квартири 100% вартості спірної квартири; 350000 грн сплачених особистих коштів ОСОБА_2 за придбання спірної квартири - 78,4% вартості квартири, що становить 98/125 частин квартири; 96300 грн сплачених спільних коштів ОСОБА_2 та ОСОБА_1 за придбання спірної квартири 21,6% вартості квартири, що становить 10,8% як рівна частка кожного з подружжя та відповідає 27/250 частці квартири; 27/250+98/125=223/250 частини спірної квартири припадає ОСОБА_2 , а 27/250 ОСОБА_1 .

Інші процесуальні дії

У заяві від 28.11.2025 позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 просила прийняти відмову від зустрічного позову в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на її користь грошової компенсації вартості частини транспортного засобу ВАЗ 2101 VIN НОМЕР_4 синього кольору в сумі 62647, 65 грн., а провадження у справі закрити.

Згідно з приписами пункту 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку про необхідність закрити провадження у справі.

Згідно з положеннями частини другої статті 256 ЦПК України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

З огляду на викладене суд вважає за доцільне прийняти відмову ОСОБА_2 від зустрічного позову в частині вимоги про стягнення з ОСОБА_1 на її користь грошової компенсації вартості частини транспортного засобу ВАЗ 2101 VIN НОМЕР_4 синього кольору в сумі 62647, 65 грн. від позову та про закриття провадження у цій справі.

Відповідно до частини третьої статті 142 ЦПК України, у разі відмови позивача від позову понесені ним витрати відповідачем не відшкодовуються, а витрати відповідача за його заявою стягуються з позивача. Однак якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Розподіл судових витрат

Відповідно до ст.141 ЦПК України, оскільки сторони у справі є інвалідами ІІ групи та відповідно до закону України звільнені від сплати судового збору, понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі, слід компенсувати за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 12,13,76,141,206,259,263-265,268 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позов (первісний) ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Грушевий Юрій Віталійович, до ОСОБА_2 про визнання квартири спільною сумісною власністю, поділ майна подружжя та визнання права власності на 1/2 частину квартири задоволити частково.

Позов (зустрічний) представника адвоката Бобер Дениса Олександровича, який діє в інтересах ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя задоволити.

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) право власності на 223/250 частини квартири АДРЕСА_2 .

У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 27/250 частини квартири АДРЕСА_2 .

Провадження у справі щодо стягнення з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_2 ) грошової компенсації вартості 1/2 частини транспортного засобу ВАЗ 2101 синього кольору, VIN НОМЕР_4 в сумі 62 647,65 грн. у порядку поділу спільного сумісного майна подружжя закрити.

Судові витрати (сплата судового збору) віднести на рахунок держави.

Повний текст буде виготовлений через десять робочих днів 07.01.2026.

Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення повного рішення суду.

Головуючий: Н. М. Кондрацька