Рішення № 138805529, 06.08.2026, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 06.08.2026Справа № 554/6891/26 Провадження № 2/554/3933/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 року м.Полтава

Шевченківський районний суд міста Полтави у складі:

головуючого судді - Тімошенко Н.В.,

за участю секретаря судового засіданні - Тоцької К.А.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шеховцова Ольга Ігорівна до Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В :

06 травня 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шеховцова О.І., звернулася до Шевченківського районного суду міста Полтави з позовною заявою до Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди О.С. про визнання дій неправомірними та відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

У позовній заяві позивачка вказала, що приватний виконавець Райда О.С. у межах виконавчих проваджень № 71534976 та № 71534089 наклав арешт на її єдиний банківський рахунок в АТ КБ «ПриватБанк» та безпідставно списав кошти в сумах 4 029,72 грн. та 1 045,82 грн., які є державною соціальною допомогою по інвалідності з дитинства та її єдиним засобом для існування.

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 12 травня 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху.

28 травня 2026 року представник позивачки подала позовну заяву зі зменшенням позовних вимог в порядку п. 2 ч. 2 ст. 49 ЦПК України, в якій вимоги про стягнення матеріальної шкоди були виключені, оскільки зазначені кошти вже були повернуті ОСОБА_1 у порядку повороту виконання початкового судового рішення.

Позивачка також подала клопотання про звільнення від сплати судового збору у зв`язку із скрутним матеріальним становищем, оскільки отримує лише пенсію по інвалідності.

Ухвалою суду від 02 червня 2026 року позивачку було звільнено від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 136 ЦПК України, а також відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

16 червня 2026 року від представника відповідача - адвоката Караулова О.О. надійшов відзив, в якому він просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі та розглядати справу за наявними матеріалами.

Заперечення мотивовано тим, що приватний виконавець Райда О.С. з 26.11.2024 року мобілізований до Збройних Сил України і проходить військову службу. Представник відповідача стверджує, що виконавець діяв правомірно та на підставі законного заочного рішення Подільського районного суду м. Полтави від 15.05.2024 року.

Крім того, він зазначає, що жодна з постанов чи дій виконавця у цих виконавчих провадженнях не була визнана протиправною судом в порядку судового оскарження за ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», а відтак відсутній склад цивільного правопорушення.

Також представник відповідача вказав, що на виконання ухвали Подільського районного суду м. Полтави від 24.10.2025 року про поворот виконання рішення суду, виконавець Райда О.С. повністю повернув 04 лютого 2026 року позивачці суму стягнутої винагороди та витрат виконавчого провадження у розмірі 1 402,59 грн.

Представник відповідача заперечує проти стягнення моральної шкоди, вважаючи законні судові процедури звичайним виявом процесуальних прав і зазначаючи про повну відсутність доказів душевних чи фізичних страждань позивачки.

Дослідивши та оцінивши подані докази в їх сукупності, встановивши фактичні обставини справи, проаналізувавши законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов наступного.

Судом встановлено, що заочним рішенням Подільського районного суду м. Полтави від 15.05.2024 року у справі № 553/1408/22 з солідарних боржників, у тому числі з ОСОБА_1 , було стягнуто заборгованість за комунальні послуги на користь ПОКВПТГ «Полтаватеплоенерго».

На виконання цього рішення приватний виконавець Райда О.С. у межах виконавчих проваджень № 71534976 та № 71534089 наклав арешт на картковий рахунок позивачки № НОМЕР_1 , відкритий у АТ КБ «ПриватБанк», та списав грошові кошти у сумах 4 029,72 грн. та 1 045,82 грн.

Суд встановив, що позивачка є особою з інвалідністю з дитинства III групи, що підтверджується копією довідки МСЕК серії АВ № 0022405 та пенсійним посвідченням.

На зазначений банківський рахунок ОСОБА_1 надходить виключно державна соціальна допомога, а саме пенсія по інвалідності з дитинства, що є її єдиним засобом для існування, харчування та придбання необхідних медикаментів. Це підтверджується банківськими виписками та довідкою Пенсійного фонду України, згідно з якою розмір пенсії позивачки станом на середину 2025 року становив 2 361,00 грн. довічно.

З матеріалів справи також вбачається, що позивачка зверталася до виконавця із заявами про зняття арешту з карткового рахунку та повернення помилково стягнутих пенсійних коштів, однак кошти повернуто не було, хоча виконавець виніс постанову про часткове зняття арешту 05.05.2023 року.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 22.07.2025 року заочне судове рішення від 15.05.2024 року було скасовано та ухвалено нове рішення, яким суму стягнення комунального боргу суттєво зменшено. На цій підставі ухвалою Подільського районного суду м. Полтави від 24.10.2025 року було здійснено поворот виконання рішення суду та стягнуто з виконавця Райди О.С. на користь ОСОБА_1 суму неправомірно утриманих виконавчих витрат та винагороди у розмірі 1 402,59 грн. Зазначена ухвала набрала законної сили після апеляційного перегляду 22 грудня 2025 року. Стягнуті кошти у сумі 1 402,59 грн. були повернуті відповідачем позивачці лише 04 лютого 2026 року.

Крім того, 20.07.2026 року представник позивача - адвокат Шеховцова О.І., направила до суду заяву в якій зазначила обставини процесуального характеру, а саме вказала, що представник відповідача - адвокат Караулов Олександр Олексійович у 2023 році представляв інтереси позивачки ОСОБА_1 у цих самих виконавчих правовідносинах на підставі доручення Центру з надання безоплатної вторинної правничої допомоги № 192 від 18 травня 2023 року.

У жовтні 2025 року доручення було припинено на підставі власного правового висновку ОСОБА_2 через виникнення конфлікту інтересів, оскільки він є постійним представником приватного виконавця Райди О.С. Незважаючи на це, адвокат Караулов О.О. у справі № 554/6891/26 прийняв доручення на представництво відповідача у спорі проти своєї колишньої клієнтки ОСОБА_1 , що суперечить вимогам ст. 21, 28 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» та ст. 9, 36, 40 Правил адвокатської етики, які забороняють адвокату приймати доручення за наявності конфлікту інтересів.

Суд зазначає, що порушення правил професійної етики адвокатом є підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності органами адвокатського самоврядування, проте не є підставою для зупинення провадження у справі або залишення позову без розгляду, а тому суд розглядає справу на основі наявних доказів.

За змістом ст. 41 Конституції України та ст. 321 Цивільного кодексу України право приватної власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений свого майна.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право накладати арешт на кошти боржника, крім тих, накладення арешту на які прямо заборонено законом.

Згідно з ч. 3 ст. 52 цього ж Закону, не підлягають арешту кошти, що перебувають на рахунках із спеціальним режимом використання, спеціальних та інших рахунках, звернення стягнення на які заборонено законом.

За приписами статті 72 Закону № 1404-VIII, на соціальну допомогу особам з інвалідністю з дитинства стягнення може бути звернено виключно за рішеннями про стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом або втратою годувальника. Стягнення комунальних боргів за рахунок соціальної допомоги по інвалідності прямо заборонено законом.

У постанові Верховного Суду від 20 квітня 2022 року у справі № 756/8815/20 висловлено імперативну правову позицію, відповідно до якої державний чи приватний виконавець перед накладенням арешту на кошти, які розміщені на банківських рахунках, зобов`язаний самостійно пересвідчитись у відсутності спеціального режиму їх використання або відсутності заборон щодо арешту коштів, що перебувають на цьому рахунку. Накладення арешту на всі грошові кошти боржника без проведення такої перевірки позбавляє особу конституційного права на соціальний захист та є незаконним. Аналогічні висновки викладені в постановах Верховного Суду від 27.06.2019 у справі № 916/73/19, від 10.10.2019 у справі № 916/1572/19 та від 17.01.2020 у справі № 340/1018/19.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 проігнорував зазначені вимоги закону та наклав арешт на рахунок позивачки, що призначений виключно для зарахування державної пенсії по інвалідності з дитинства, його дії є незаконними та протиправними.

Суд відхиляє доводи відзиву про те, що дії виконавця не можуть бути визнані протиправними у цьому провадженні через відсутність окремого судового рішення за результатами скарги в порядку ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження».

Відповідно до постанови Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 31 липня 2023 року у справі № 216/5508/20, у межах розгляду скарги на дії виконавця суд не може розглядати питання про відшкодування моральної шкоди, а тому такі вимоги мають розглядатися виключно в порядку окремого позовного провадження за правилами цивільного судочинства. Аналогічний висновок підтверджено у постанові Касаційного цивільного суду від 29 травня 2026 року у справі № 757/39959/23-ц.

Отже, позивачка обрала належний та ефективний спосіб захисту своїх прав, а встановлення неправомірності дій виконавця є обов`язковим елементом дослідження суду при вирішенні цього позову по суті.

Щодо стягнення моральної шкоди, то суд зазначає, що загальні підстави цивільно-правової відповідальності за завдану моральну шкоду передбачені статтями 23 та 1167 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

У постанові Верховного Суду від 24 березня 2020 року у справі № 818/607/17 встановлено, що психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення державними органами прав людини, навіть за відсутності погіршення стану здоров`я, безумовно свідчать про заподіяння моральної шкоди.

За практикою ЄСПЛ (справа «Антонюк проти України», «Юрій Миколайович Іванов проти України»), тривале та протиправне позбавлення особи її соціальних виплат та засобів до існування презюмує завдання моральної шкоди, яка виражається у відчутті несправедливості та тривалої життєвої невизначеності.

У цій справі суд враховує особливий статус позивачки, яка є особою з інвалідністю з дитинства та вразливою верствою населення. Незаконні дії відповідача щодо арешту її пенсійного рахунку призвели до повної та раптової втрати нею засобів до існування та можливості придбання ліків. Позивачка зазнала суттєвих моральних страждань, була змушена просити кошти у сторонніх осіб, що викликало у неї почуття пригніченості та неповноцінності. Необхідність проходження тривалих судових процедур для повернення незаконно утриманих виконавчих витрат у сумі 1 402,59 грн., які виконавець утримував аж до лютого 2026 року і повернув лише після остаточного апеляційного рішення суду, додатково поглибили її моральні страждання та призвели до значних витрат її часу та емоційних зусиль.

Той факт, що виконавець повернув матеріальні кошти у лютому 2026 року, не усуває факту завданої моральної шкоди протягом тривалого періоду незаконного позбавлення її грошей.

Керуючись засадами розумності, виваженості та справедливості, суд вважає вимогу про стягнення моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн. повністю обґрунтованою та співмірною.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивачку ОСОБА_1 ухвалою суду від 02 червня 2026 року було повністю звільнено від сплати судового збору на підставі ч. 3 ст. 136 ЦПК України, судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

З урахуванням того, що позовна заява була подана позивачкою в електронній формі через підсистему «Електронний суд», відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» до ставок судового збору застосовується понижуючий коефіцієнт 0,8.

Таким чином, сума судового збору, що підлягає стягненню з Приватного виконавця Райди О.С. в дохід держави, становить з урахуванням понижуючого коефіцієнта 2 129,92 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 41, 46, 56 Конституції України, статтями 15, 16, 23, 1167 Цивільного кодексу України, статтями 18, 48, 52, 72, 74 Закону України «Про виконавче провадження», статтями 2, 4, 12, 13, 76-81, 136, 141, 258, 259, 263-265, 268, 273, 274, 279 Цивільного процесуального кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник - адвокат Шеховцова Ольга Ігорівна до Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича про визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди - задовольнити повністю.

Визнати неправомірними дії Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича щодо накладення арешту та примусового стягнення грошових коштів з карткового/пенсійного рахунку ОСОБА_1 у межах виконавчих проваджень № 71534976 та № 71534089.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса місцезнаходження: Полтавська область, м. Полтава, вул. Юліана Матвійчука, буд. 56-а) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 , адреса: АДРЕСА_1 ) компенсацію моральної шкоди у розмірі 10 000 (десять тисяч) гривень 00 копійок.

Стягнути з Приватного виконавця виконавчого округу Полтавської області Райди Олександра Сергійовича (РНОКПП НОМЕР_2 ) в дохід держави судовий збір у розмірі 2 129 (дві тисячі сто двадцять дев`ять) гривень 92 копійки.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Полтавського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

З текстом рішення суду можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.

Суддя Н.В. Тімошенко