Рішення № 138805161, 06.08.2026, Диканський районний суд Полтавської області

Справа № 529/788/25

Провадження № 2/529/88/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 року Диканський районний суд Полтавської області в складі: головуючого судді - Кириченко О.С., розглянувши в приміщенні суду в селищі Диканька Полтавської області у порядку спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи та без проведення судового засідання цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" (далі - ТОВ "Діджи Фінанс") звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову вказано, що 30.07.2015 між ПАТ "Банк Михайлівський" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200312629, який відповідачем підписано власноручно. На підставі цього кредитного договору відповідач отримав кредит в розмірі 11 300,00 грн, із строком повернення до 30.07.2018, та зобов`язався повернути грошові кошти надані у кредит та сплатити відсотки за користування кредитом. Відповідач взяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором у повному обсязі не виконав. 20.07.2020 ТОВ "Діджи Фінанс" набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський", на підставі договору № 7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський", у тому числі і за зазначеним вище кредитним договором, боржником за яким є ОСОБА_1 . Відповідно позивач на законних підставах набув право вимоги за кредитним договором від 30.07.2015 № 200312629, заборгованість відповідача ОСОБА_1 за яким складає у загальному розмірі 43 894,15 грн, з яких: 11 024,10 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 519,19 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 7 334,72 грн - інфляційні втрати, 3 016,14 грн - 3 % річних. Посилаючись на вказане, позивач просить стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за зазначеним кредитним договором у загальному розмірі 43 894,15 грн та понесені у справі судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000,00 грн.

У позовній заяві позивач також просив поновити йому строк позовної давності для подання даного позову до суду, оскільки він був пропущений з поважних причин, а саме у зв`язку із тривалим судовим розглядом справи за позовом ПАТ "Банк Михайлівський" (у ході судового розгляду було замінено на правонаступника ТОВ "Діджи Фінанс") до ТОВ "ФК "Плеяда", ТОВ "ФК "Фагор", щодо приналежності права вимоги за кредитними договорами (в тому числі і кредитним договором № 200312629 від 30.07.2015, боржником за яким є ОСОБА_1 ), переданням ТОВ "ФК "Фагор" позивачу ТОВ "Діджи Фінанс" лише на початку 2023 року на підставі рішення суду у цій справі у примусовому порядку в рамках виконавчого провадження оригіналів кредитних договорів, щодо яких було відступлено право вимоги. Фактична відсутність документів, які стосуються кредитного договору зокрема стосовно боржника ОСОБА_1 , унеможливлювала реалізацію прав позивача на звернення до суду за захистом власних інтересів. Лише після отримання таких документів позивач зміг надіслати боржнику претензію щодо погашення заборгованості та звернутися до суду із позовом. Крім того, у зв`язку із запровадженням на території України карантину через поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) було продовжено строки позовної давності на час карантину, а у зв`язку із запровадженням на території України воєнного стану такі строки було зупинено.

Ухвалою судді Диканського районного суду Полтавської області вказаний позов прийнято до провадження і справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, за наявними у справі матеріалами.

У наданий в ухвалі час від сторін не надійшло заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження чи клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням сторін.

Відповідач ОСОБА_1 подав до суду заяву про застосування строку позовної давності та у зв`язку із цим у повному обсязі відмовити у задоволенні позову ТОВ "Діджи Фінанс". В обґрунтування заяви відповідач вказав, що останній платіж за кредитним договором, укладеним між ним та ПАТ "Банк Михайлівський", він здійснив понад 10 років тому безпосередньо на користь саме цього банку. Після цього він не здійснював жодних платежів, не підписував додаткових угод, не визнавав заборгованість у будь-якій формі.

Враховуючи, що справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та без проведення судового засідання, відповідно до ч. 2 статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у справі у їх сукупності, суд дійшов такого висновку.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2015 між ПАТ "Банк Михайлівський" та відповідачем ОСОБА_1 було укладено кредитний договір № 200312629, який відповідачем підписано власноручно /а.с. 7/.

Також, 30.07.2015 відповідач власноручно підписав додатки до вказаного вище кредитного договору - Довідку про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту "Visa Platinum CashBack (неіменна)" і Тарифи по продукту "Visa Platinum CashBack" /а.с. 9-10/.

30.07.2015 відповідач також уклав із ТДВ "СК "М-Лайф" договір добровільного страхування життя держателів платіжних карток ПАТ "Банк Михайлівський" № NSK 200312629 /а.с. 10-11/.

З вказаного вище кредитного договору від 30.07.2015 та додатків до нього вбачається, що відповідачу було надано кредит у вигляді відновлювальної кредитної лінії, із максимальним кредитним лімітом у розмірі 50 000,00 грн, із встановленим на час укладення кредитного договору кредитним лімітом 5 100,00 грн із можливістю його зміни у подальшому, із строком повернення 3 роки, тобто по 30.07.2018, із максимальною відсотковою ставкою за користування кредитом на залишок заборгованості по кредиту у розмірі 58,8 % річних /а.с. 7-10/.

З матеріалів справи вбачається, що 30.07.2015 відповідач під власноручний підпис отримав від ПАТ "Банк Михайлівський" до вказаного вище кредитного договору платіжну картку № 4487800301314230 та пін-код до неї /а.с. 11/.

З наявної у матеріалах справи виписки по особовим рахункам відповідача у ПАТ "Банк "Михайлівський" /а.с. 13-28/ вбачається, що відповідач отримав кредитні кошти у сумі 11 300,00 грн, користувався ними та іноді здійснював платежі на погашення заборгованості за кредитним договором, що в свою чергу не спростовано відповідачем та не заперечувалося ним у його заяві про застосування строку позовної давності /а.с. 90/.

20.07.2020 ТОВ "Діджи Фінанс" набуло право вимоги за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський", на підставі договору про відступлення прав вимоги № 7_БМ від 20.07.2020, укладеного за результатами публічних торгів (аукціону) лоту № GL16N618071 проведеного 15.06.2020, що підтверджено постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.07.2021 у справі № 910/11298/16, відповідно до якої позивача ТОВ "Діджи Фінанс" визнано єдиним та належним кредитором за кредитними договорами, укладеними з позичальниками ПАТ "Банк Михайлівський", у тому числі і за зазначеним вище кредитним договором, боржником за яким є ОСОБА_1 /а.с. 31-34, 41-56/.

Набуття позивачем ТОВ "Діджи Фінанс" права вимоги за зазначеним вище кредитним договором, боржником за яким є відповідач ОСОБА_1 , також підтверджується наявними у матеріалах справи копією Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами до вказаного вище договору про відступлення прав вимоги, копією платіжної інструкції від 09.07.2020 № 25 про оплату ТОВ "Діджи Фінанс" коштів на користь ПАТ "Банк Михайлівський" за відступлене право вимоги заборгованості за цим договором відступлення прав вимоги /а.с. 35-40/.

Відповідно до Реєстру договорів, права вимоги за якими відступаються, та боржників за такими договорами до вказаного вище договору про відступлення прав вимоги, до позивача ТОВ "Діджи Фінанс" перейшло право грошової вимоги до відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором від 30.07.2015 № 200312629 у загальному розмірі 33 543,29 грн, з яких: 11 024,10 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 519,19 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом /а.с. 36/.

Вказані суми заборгованості підтверджуються також наявними у матеріалах справи випискою по особовим рахункам відповідача у ПАТ "Банк "Михайлівський" та складеним позивачем розрахунком заборгованості /а.с. 13-30/.

Зі складеного позивачем розрахунку заборгованості також вбачається, що ТОВ "Діджи Фінанс", як новим кредитором, ще було нараховано відповідачу на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України за прострочення виконання зобов`язання за кредитним договором 3 % річних у розмірі 3 016,14 грн та інфляційні втрати у розмірі 7 334,72 грн за період з 25.02.2019 по 23.02.2022. Таким чином, загальна сума заборгованості становить 43 894,15 грн, з яких: 11 024,10 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 519,19 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 7 334,72 грн - інфляційні втрати, 3 016,14 грн - 3 % річних /а.с. 29-30/.

Відповідно до частин 1, 2 статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом статтей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Згідно з ст. 640 ЦК України - договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Згідно з ст. 642 ЦК України - відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Як вбачається зі змісту укладеного 30.07.2015 між ПАТ "Банк Михайлівський" та відповідачем ОСОБА_1 кредитного договору № 200312629 та додатків до нього - Довідки про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту "Visa Platinum CashBack (неіменна)" і Тарифів по продукту "Visa Platinum CashBack", ці документи відповідачем підписано власноручно. Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем отримано кредитні кошти за цим договором, він ними певний час користувався та іноді здійснював погашення кредитної заборгованості, що не заперечувалося та не спростовано відповідачем. З матеріалів справи вбачається, що при укладенні кредитного договору відповідач своїм власноручним підписом підтвердив, що він згодний з усіма умовами цього договору, зокрема порядком надання та повернення кредиту, наданою сумою кредиту, строком його повернення, розміром відсотків за його користування.

Пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 514 ЦК України визначено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Неповідомлення боржника про заміну кредитора не тягне за собою відмову у позові новому кредитору, а може впливати на визначення розміру боргу перед новим кредитором у випадку проведення виконання попередньому або ж свідчити про прострочення кредитора. Тобто факт неповідомлення боржника про відступлення права вимоги новому кредитору за умови невиконання боржником грошового зобов`язання не є підставою для звільнення боржника від виконання зобов`язань. З огляду на викладене, саме по собі неповідомлення позичальника про відступлення права вимоги не припиняє зобов`язань сторін за кредитним договором і не може бути підставою для відмови у стягненні заборгованості за кредитним договором на користь нового кредитора.

Вказане вище взаємоузгоджується з правовим висновком, викладеним зокрема у постановах Верховного Суду від 06 лютого 2018 року у справі № 278/1679/13-ц, від 6 лютого 2019 року у справі № 361/2105/16-ц

Відповідно до вказаних вище норм ЦК України та судової практики Верховного Суду, навіть, якщо боржник не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, він не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору, неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі, що в свою чергу спростовує твердження відповідачки про необхідність відмови позивачу у задоволенні позову, адже у матеріалах справи відсутні докази того, що вона фактично отримала повідомлення про відступлення права вимоги.

Таким чином, після укладення вказаного вище договору про відступлення прав вимоги від 20.07.2020 № 7_БМ у спірних правовідносинах змінився кредитор і позивач ТОВ "Діджи Фінанс" правомірно набув право вимоги до відповідача за зазначеним вище кредитним договором від 30.07.2015.

Проте, заборгованість відповідачем не була погашена ні первісному кредитору, ні позивачу, що не спростовано відповідачем. Відповідач також не оспорював заявлену позивачем суму заборгованості за кредитним договором, складений позивачем розрахунок заборгованості належними та допустимими доказами не спростував, не надав власний розрахунок наявної заборгованості.

Відповідно до статтей 526, 530 ЦК України зобов`язання повинно виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а якщо у зобов`язанні встановлений термін його виконання, то воно підлягає виконанню у цей термін.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Враховуючи те, що позивачем підтверджено факт укладення відповідачем ОСОБА_1 із ПАТ "Банк Михайлівський" кредитного договору від 30.07.2015 № 200312629, отримання відповідачем кредитних коштів, факт переходу до ТОВ "Діджи Фінанс" від первісного кредитора ПАТ "Банк Михайлівський" права вимоги заборгованості до відповідача за договором про відступлення прав вимоги, порядок і розмір нарахування заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом, яку не сплачено боржником в обумовлені кредитним договором строки (3 роки, а саме з 30.07.2015 по 30.07.2018), в свою чергу відповідачем не спростовано розмір використаних кредитних коштів та заявленого позивачем розміру заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованість за вказаним кредитним договором у розмірі 11 024,10 грн, що є заборгованістю за тілом кредиту, та 22 519,19 грн, що є заборгованістю за відсотками за користування кредитом.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

З розрахунку заборгованості, складеного позивачем, як новим кредитором за договором про відступлення прав вимоги, вбачається, що інфляційні збитки в розмірі 7 334,72 грн та 3 % річних в розмірі 3 016,14 грн, тобто заборгованість за прострочення виконання грошового зобов`язання на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, були нараховані за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 (включно) /а.с. 29-30/.

Із змісту кредитного договору від 30.07.2015 № 200312629 вбачається, що цей договір є договором про споживчий кредит.

Законом України № 3498-IX від 22.11.2023 "Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг", який набрав законної сили 24.12.2023, виключено пункт 6-1 розділу IV Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про споживче кредитування" щодо звільнення позичальників на період воєнного стану в Україні від сплати неустойки (штрафів, пені) та інших платежів за прострочення виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит. На підставі внесених змін, за договорами, укладеними з 24.01.2024, кредиторам дозволено здійснювати нарахування неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, передбачених договором про споживчий кредит за прострочення виконання зобов`язань.

Разом з цим, пунктом 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Станом на день ухвалення рішення у справі ще не прийнято Закон про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо приведення у відповідність до Закону України "Про споживче кредитування", проект якого за № 11180 від 15.04.2024 знаходиться на розгляді у Верховній Раді України.

Таким чином, на день ухвалення рішення у справі є чинним пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу України, відповідно до якого у період дії воєнного стану в Україні та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу за прострочення виконання зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику).

Відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 22.06.2021 у справі № № 334/3161/17, провадження № 14-188 цс 20, невідповідність окремих положень спеціального закону положенням кодексу не може бути усунено шляхом застосування правила, за яким із прийняттям нового нормативно-правового акта автоматично призупиняє дію акт (його окремі положення), який був чинним раніше. Кодекс є основним актом цивільного законодавства, тому будь-які зміни в регулюванні однопредметних правовідносин можуть відбуватися лише з одночасним внесенням змін до нього відповідно до порядку, встановленого кодексом. Суб`єкт законодавчої ініціативи зобов`язаний разом із законопроєктом про інакше регулювання цивільних відносин подати проєкт про внесення відповідних змін до ЦК. Якщо ж ЦК не змінився, колізійний принцип lex posterior derogat priori, за яким пізніший закон скасовує попередній, не застосовується. Норма ЦК превалює над однопредметною нормою іншого нормативно-правового акта, який має юридичну силу закону України. Спеціальні норми закону можуть містити уточнювальні положення, проте не можуть прямо суперечити положенням ЦК України. Якщо Цивільний кодекс України та інший нормативно-правовий акт, що має юридичну силу закону України, містять однопредметні норми, що мають різний зміст, то пріоритетними є норми Цивільного кодексу України.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки та оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" запроваджено воєнний стан на всій території України з 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та триває донині.

Враховуючи те, що кредитний договір № 200312629 між відповідачем ОСОБА_1 та ПАТ "Банк Михайлівський" було укладено 30 липня 2015 року, тобто не під час дії воєнного стану в Україні, заборгованість за інфляційними втратами та 3 % річних, тобто заборгованість за прострочення виконання зобов`язань за кредитним договором на підставі ч. 2 ст. 625 ЦК України, нарахована за період з 25.02.2019 по 23.02.2022 включно, тобто також не під час дії воєнного стану, і відповідно до відповідача не застосовується пункт 18 Прикінцевих та Перехідних положень Цивільного кодексу Україниу щодо звільнення на період дії воєнного стану в Україні від відповідальності, визначеної статтею 625 ЦК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованість за інфляційними втратами в розмірі 7 334,72 грн та заборгованість за 3 % річних у розмірі 3 016,14 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором від 30.07.2015 № 200312629 підлягають задоволенню у повному обсязі та вважає за необхідне стягнути з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача ТОВ "Діджи Фінанс" заборгованість за цим кредитним договором у загальному розмірі 43 894,15 грн, з яких: 11 024,10 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 519,19 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 7 334,72 грн - заборгованість за інфляційними втратами, 3 016,14 грн - заборгованість за 3 % річних.

Розглянувши клопотання позивача ТОВ "Діджи Фінанс" про поновлення строку позовної давності для подання позову до суду та заяву відповідача ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності та відмову у зв`язку із цим у задоволенні позову, суд дійшов такого висновку.

У позовній заяві позивач просить поновити йому строк позовної давності для подання позову до суду, обґрунтовуючи це наявністю тривалого судового спору щодо приналежності права вимоги кредитору, а саме спору у справі № 910/11298/16, що розглядалася Господарським судом міста Києва, за позовом ПАТ "Банк Михайлівський" (ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.09.2020 замінено на правонаступника ТОВ "Діджи Фінанс") до ТОВ "ФК "Плеяда", ТОВ "ФК "Фагор", за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України, про застосування наслідків нікчемності договору факторингу від 19.05.2016 № 1905, укладеного між ПАТ "Банк Михайлівський" та ТОВ "ФК "Плеяда", визнання недійсним договору факторингу від 20.05.2016 № 1, укладеного між ТОВ "ФК "Плеяда" та ТОВ "ФК "Фагор", що в свою чергу унеможливлювало у межах встановленого строку звернутися з позовом до суду. Крім того, підставами для поновлення строку позовної давності позивач зазначає введення в Україні карантину у зв`язку із поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19), а також введенням воєнного стану на території України, що стало підставою для внесення відповідних змін у ЦК України та продовження і зупинення строку позовної давності.

Відповідач ОСОБА_1 просить застосувати строк позовної давності та у зв`язку із цим відмовити у задоволенні позову, посилаючись на те, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором він здійснив понад 10 років тому безпосередньо на користь ПАТ "Банк Михайлівський" (при цьому відповідач не вказав конкретної дати здійсненого ним останнього платежу та не надав доказів такого платежу).

Суд зауважує, що передача прав вимоги за кредитним договором, укладеним з відповідачем, новому кредитору не перериває строки позовної давності.

Відповідно до ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, ч. 2 ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Згідно зі ст. 266 ЦК України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.

За загальним правилом згідно ч. 1 ст. 261 ЦК України перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Таким чином, зазначеними нормами закону початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними моментами (фактами), які свідчать про порушення прав особи. У зв`язку з цим початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право у примусово-судовому порядку.

Так, постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" з 12.03.2020 на всій території України було встановлено карантин.

Законом України від 30.03.2020 № 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" (далі - Закон № 540-IX) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено п. 12, відповідно до якого під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину. Цей Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

У зв`язку з цим, початок продовження строку для звернення до суду потрібно пов`язувати саме з моментом набрання чинності 02.04.2020 Законом № 540-IX.

Аналогічний правовий висновок висловила Велика Палата Верховного Суду в постанові від 06.09.2023 у справі № 910/18489/20.

Строк дії карантину неодноразово продовжувався, а відмінений він був з 24.00 год 30.06.2023 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.06.2023 № 651 "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2".

Отже, під час дії карантину позовна давність була продовжена з 02.04.2020 до 30.06.2023.

Поряд із цим Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні" було введено воєнний стан в Україні із 05 год 30 хв 24.02.2022 строком на 30 діб у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України. Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, цей стан триває до теперішнього часу.

Законом України від 15.03.2022 № 2120-ІХ "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" (далі - Закон № 2120-ІХ) розділ "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені ст. 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17.03.2022.

Надалі Законом України від 08.11.2023 № 3450-ІХ "Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини" (далі - Закон № 3450-ІХ) п. 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України від 24.02.2022 № 2102-IX "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні", перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30.01.2024.

Законом України "Про внесення зміни до розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності від 14.05.2025 № 4434-IX, який набрав чинності 04.09.2025 пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" Цивільного кодексу України виключено.

Таким чином, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29.01.2024, а після 30.01.2024 перебіг такого строку зупинився до 04.09.2025.

З огляду на це, в разі якщо позовна давність не спливла станом на 02.04.2020, то цей строк звернення до суду спочатку було продовжено (до 30.06.2023 - на строк дії карантину, а надалі до 29.01.2024 - на строк дії воєнного стану), а з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг строку звернення до суду зупинявся.

Зазначені висновки відповідають тим, що наведені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.07.2025 у справі № 903/602/24.

Позивачем не додано до позовної заяви ані графіка періодичних платежів (обов`язкових мінімальних платежів), ані документів із датами виникнення прострочення за кожним платежем, а отже неможливо достовірно визначити позовну давність за кожним простроченим платежем окремо.

Відповідач у своїй заяві про застосування строку позовної давності посилався на те, що останній платіж на погашення заборгованості за кредитним договором він здійснив понад 10 років тому безпосередньо на користь ПАТ "Банк Михайлівський", однак при цьому не вказав конкретної дати здійсненого ним останнього платежу та не надав доказів такого платежу.

Враховуючи те, що у кредитному договорі від 30.07.2015, у додатках до цього договору - Довідці про умови кредитування та орієнтовну сукупну вартість споживчого кредиту в рамках карткового продукту "Visa Platinum CashBack (неіменна)" і Тарифах по продукту "Visa Platinum CashBack", які було підписано відповідачем власноручно, визначено строк кредитування 3 роки, тобто з 30.07.2015 по 30.07.2018, то відповідно кінцевий строк виконання відповідачем, як позичальником, зобов`язань за кредитним договором щодо сплати тіла кредиту та відсотків за користування кредитом настав 30.07.2018.

Отже, з 30.07.2018 у відповідача виникло кінцеве загальне прострочення виконання грошового зобов`язання, а перебіг загальної позовної давності щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту та за відсотками за користування кредитом розпочався саме з цієї дати та мав закінчитися 30.07.2021.

При цьому, з 02.04.2020 діяв механізм продовження позовної давності на строк дії карантину (п. 12 розд. "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону № 540-IX), який тривав до 30.06.2023, а з 17.03.2022 - також продовження на строк дії воєнного стану (п. 19 у редакції Закону № 2120-ІХ) до 29.01.2024. Надалі з 30.01.2024 до 04.09.2025 перебіг позовної давності був зупинений (нова редакція п. 19, Закон № 3450-ІХ), а з 04.09.2025 зазначений пункт виключено (Закон № 4434-ІХ), що поновило перебіг строків позовної давності.

Таким чином, у даній справі загальний трирічний строк позовної давності, який мав закінчитися 30.07.2021, спочатку продовжився у зв`язку із карантином до 30.06.2023, потім продовжився на строк дії воєнного стану в Україні до 29.01.2024, а з 30.01.2024 до 04.09.2025 через воєнний стан був зупинений і лише після 04.09.2025 поновився. Позов подано до суду 28.08.2025, тобто під час зупинення перебігу строків позовної давності, а потім з 04.09.2025 перебіг строків позовної давності поновився.

За таких обставин загальний трирічний строк звернення до суду не сплинув, а тому відсутні підстави для поновлення позивачу пропущеного строку позовної давності та відсутні підстави для застосування строку позовної давності для відмови у задоволенні позову, як про те клопотав відповідач.

Вирішення судом питання щодо розподілу судових витрат у справі.

Враховуючи, що позовні вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено в повному обсязі, у матеріалах справи наявні докази, які підтверджують понесення позивачем судових витрат у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду в розмірі 2 422,40 грн /а.с. 74/, витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн /а.с. 59-66/, виходячи із загальних засад цивільного законодавства щодо справедливості, добросовісності та розумності, принципу співмірності та розумності судових витрат, на компенсацію яких має право сторона, враховуючи обсяг та характер наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, відповідно до ст. 137, 141 ЦПК України з відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ "Діджи Фінанс" підлягають стягненню понесені позивачем судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 7 000,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. cт. 10, 12, 13, 17, 81, 89, 137, 141, ч. 2 ст. 247, 259, 263-265, 279, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" про поновлення строку позовної давності для подання позову до суду - відмовити.

У задоволенні заяви ОСОБА_1 про застосування строку позовної давності та відмову у зв`язку із цим у задоволенні позову - відмовити.

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" заборгованість за кредитним договором від 30 липня 2015 року № 200312629 у загальному розмірі 43 894 (сорок три тисячі вісімсот дев`яносто чотири) грн 15 коп, з яких: 11 024,10 грн - заборгованість за тілом кредиту, 22 519,19 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом, 7 334,72 грн - заборгованість за інфляційними втратами, 3 016,14 грн - заборгованість за 3 % річних.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс" понесені судові витрати у справі у вигляді сплаченого судового збору за подання позову до суду у розмірі 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 7 000 (сім тисяч) грн 00 коп.

Рішення набирає законної сили через тридцять днів з дня його ухвалення, якщо на нього не буде подана апеляційна скарга учасниками справи.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його ухвалення шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Полтавського апеляційного суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Діджи Фінанс", місцезнаходження: м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, код ЄДРПОУ 42649746.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 .

Головуючий О.С. Кириченко