Рішення № 138804981, 05.08.2026, Таращанський районний суд Київської області

Єдиний унікальний номер: 379/222/26

Провадження № 2/379/383/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 рокум.Тараща

Таращанський районний суд Київської області у складі:

головуючої судді Невгада О.В.,

за участю секретаря судового засідання Бакал О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду № 3 в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

УСТАНОВИВ:

Представник ТОВ «Алекскредит» Попов Є.В. через систему «Електронний суд», звернувся до Таращанського районного суду Київської області з позовною заявою, в обґрунтування якої зазначив, що 31.12.2020 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 , за допомогою веб-сайту https://alexcredit.ua який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», було укладено договір про надання кредиту № 4356915, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача №PS4356915.

Відповідно до умов п.1.3. договору позики ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу у власність грошові кошти (позику) в сумі 3050 гривень перерахувавши кошти на картковий рахунок котрий надано відповідачем, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс» про прийняття до виконання платіжної інструкції відповідно до умов договору № 41346335. Платіж був виконаний 31.12.2020.

Однак відповідач порушив умови договору позики та не виконав покладені на нього зобов`язання належним чином у зв`язку з чим станом на 30.08.2025 сума заборгованості відповідача за договором про надання кредиту № 41346335 від 31.12.2020 становить 20403,30 грн. з яких: 3050,00 грн. сума кредиту; 17353,30 грн. нараховані проценти за користування кредитом.

З огляду на викладене ТОВ «Алекскредит» просить суд стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором кредиту в розмірі 20403,30 грн. та судові витрати в розмірі 2662,40 грн.

Позиція сторін у справі.

11.03.2026 на адресу суду від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про застосування наслідків пропуску строку позовної давності та відмови у задоволенні позову, яку мотивує тим, що перебіг позовної давності розпочався з 20 липня 2021 року, а позов про стягнення заборгованості подано 10 лютого 2026 року, тобто біль ніж через 5 років, у зв`язку з чим просить застосувати строки позовної давності.

Процесуальні дії та рішення у справі.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.02.2026 справу передано для розгляду судді Разгуляєвій О.В.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 12.02.2026 позовну заяву ТОВ «Алекскредит» було залишено без руху, надано строк на усунення недоліків.

16.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника заявника надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 17.02.2026 дану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

У зв`язку з призначенням судді Разгуляєвої О.В. на посаду судді Чернігівського апеляційного суду Указом Президента України № 311/2026 від 13 квітня 2026 року-повноваження Разгуляєвої О.В. щодо розгляду даної справи припинено.

Розпорядженням керівника апарату суду за № 75 від 27.04.2026 року призначено проведення повторного автоматизованого розподілу зазначеної судової справи, в результаті чого справу було передано судді Таращанського районного суду Київської області Невгаду О. В.

Справа надійшла в провадження судді Невгада О. В. 27.04.2026 року.

Разом з тим, відповідно до наказу № 9-В від 17 квітня 2026 року, судді надано відпустку на період з 04 травня 2026 року по 19 травня 2026 року включно. У зв`язку з наведеним, питання про відкриття провадження у справі вирішується поза межами встановленого процесуального строку, у перший робочий день судді після виходу з відпустки.

Ухвалою Таращанського районного суду Київської області від 20.05.2026 дану справу прийнято до розгляду та відкрито провадження в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом сторін).

Представник позивача в позовній заяві просив розглядати справу за відсутності представника позивача, позов підтримує, просить задовольнити, проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідачу копія ухвали про відкриття провадження у справі була направлена поштою за зареєстрованим місцем проживання останнього. Відповідач відзиву на позовну заяву у встановлений судом строк не подав.

Дослідивши та проаналізувавши докази, які містяться в матеріалах справи, суд на основі повно та всебічно з`ясованих обставин, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог, дійшов наступних висновків.

Фактичні обставини справи, встановлені судом.

Судом встановлено, що 31.12.2020 між Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 було укладено пропозицію укласти договір (оферта) щодо надання кредиту № 4356915.

Крім того, 31.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» та ОСОБА_1 за допомогою веб сайту https://alexcredit.ua який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», було укладено договір про надання кредиту № 4356915, шляхом обміну електронними повідомленнями, який підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором відповідача PS4356915.

Відповідно до умов договору кредиту ТОВ «Алекскредит» надало відповідачу кредит в сумі 3050 гривень перерахувавши кошти на картковий рахунок .

Згідно п. 1.1. договору, визначення понять і термінів, які містяться у цьому договорі, тлумачаться відповідно до цього договору та розділу 2 Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua.

Відповідно п. 1.5. договору, позичальник сплачує кредитодавцю суму кредиту та проценти за користування кредитом, неустойку (пеню, штраф) (п. 2.26. правил), яка може нараховуватися у випадку порушення позичальником умов цього договору, а також комісії банків-емітентів платіжних карт, які використовує позичальник.

Згідно п.1.6. договору, розрахунок зобов`язань (п.2.18.правил) позичальника із зазначенням строків виконання кредитування, а також дати початку періоду, дати платежу (дати закінчення періоду), загальної суми платежу, основної суми кредиту (п.2.28.правил) та процентів за користування кредитом, розміру процентної ставки, орієнтовної реальної річної процентної ставки, абсолютного значення подорожчання кредиту, орієнтовної загальної вартості кредиту зазначаються у графіку платежів (п. 2.6. Правил), який є додатком № 1 до цього договору.

Відповідно п. 1.7. договору, нарахування процентів за користування кредитом здійснюється у наступному порядку:

1.7.1. У випадку використання кредиту менше ніж 5 календарних днів, позичальник сплачує фіксовану суму процентів за користування кредитом, яка складає 7,65% від визначеної в п. 1.3. цього договору суми кредиту.

1.7.2. Ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування при укладенні договору: в базовий період протягом 20 календарних днів з 31.12.2020 року до 20.01.2021 року (включно) у розмірі 1,53 % за один день користування кредитом; спеціальний період протягом 180 календарних днів з 21.01.2021 року до 19.07.2021 року (включно) у розмірі 3% за один день користування кредитом.

Відповідно до п.1.7.5. розмір процентної ставки, який є фіксований та зазначений у графіку платежів, може бути збільшений кредитодавцем тільки з письмової згоди позичальника, на підтвердження чого укладається відповідна додаткова угода.

Відповідно до п. 3.1. сторони погодили, що строк дії договору встановлюється з дати укладення договору 31.12.2020 року до кінцевої дати виконання договору 19.07.2021 року (включно). Закінчення строку дії договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору, у тому числі сплати заборгованості.

До позовної заяви додано паспорт споживчого кредиту з інформацією про умови кредитування, який також підписано відповідачем з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором PS4356915 31.12.2020 року.

ТОВ «Алекскредит» 31.12.2020 року перерахувало відповідачу кредитні кошти в розмірі 3050,00 грн. на зазначену відповідачем платіжну картку НОМЕР_1 , що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Елаєнс».

Відповідно до розрахунку заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «Алекскредит» за кредитним договором № 4356915 від 31.12.2020, сума заборгованості станом на 30.08.2025 складає 20403,30 грн., з яких: сума заборгованості по тілу кредиту 3050,00 грн., сума заборгованості по відсотках 17353,30 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до положень ст. 627 ЦК України та відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2 ст. 639 ЦК України).

Правові відносини у сфері електронної комерції під час вчинення електронних правочинів в Україні регулюються, Законом України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Статтею 3 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», електронний підпис є обов`язковим реквізитом електронного документа, який використовується для ідентифікації автора та/або підписувача електронного документа іншими суб`єктами електронного документообігу. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Лише наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

За правилами ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Відповідно до ч. 3 ст. 207 ЦК України, використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Статтею 640 ЦК України визначено, що договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції.

Відповідно до ст. 642 ЦК України, відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною.

Частиною п`ятою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» встановлено, що пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Частина 12 ст. 11 вказаного Закону передбачає, що електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (вебсайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Наведене узгоджується з правовим висновком, сформованим у постановах Верховного Суду від 12 січня 2021 року № 524/5556/19, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, від 23 березня 2020 року № 404/502/18.

Вказані анкетні дані щодо відповідача-позичальника відповідають дійсності, що підтверджується наявними в матеріалах справи документами.

Таким чином вказаний договір підписаний електронним підписом, використання якого неможливе без проходження попередньої реєстрації та отримання одноразового ідентифікатора, а також без здійснення входу на веб-сайт за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом; зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов правочину.

При цьому, відповідач не був позбавлений можливості згідно з пунктом 2.2.3 договору протягом 14 календарних днів з дня укладення договору відмовитися від договору на умовах визначених у розділі 11 Правил.

Також суд звертає увагу, що договір та його умови в судовому порядку не визнавалися недійсними, а тому є такими, що відповідають волевиявленню сторін.

Окрім цього, ОСОБА_1 погашав заборгованість, що свідчить про його обізнаність з кредитною заборгованістю.

Наданими суду і дослідженими в судовому засіданні доказами, що наявні в матеріалах справи, підтверджується те, що кредитором ТОВ «Алекскредит» виконано зобов`язання за договором про надання кредиту № 4356915 від 31.12.2020, і перераховано на користь відповідача позичальника обумовлену договором суму. Це вбачається, зокрема, зі змісту підписаного відповідачем ОСОБА_1 договору, а також підтверджується довідкою про видачу коштів із сумами транзакцій по договору.

Доказів ненадходження на банківський рахунок коштів за вказаним договором відповідач суду не надав.

Так, з листа АТ «Універсал Банк» вбачається, що ОСОБА_1 РНОКПП НОМЕР_2 є клієнтом банку. На його ім`я було емітовано платіжну картку № НОМЕР_1 .

На картковий рахунок ОСОБА_1 № НОМЕР_1 було зарахування коштів на суму 3050,00 грн., дата 31.12.2020.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Згідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За положенням ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Непогашення відповідачем заборгованості перед кредитором за кредитним договором свідчить про порушення ним його умов, а також вимог ст. 525 ЦК України, які встановлюють неприпустимість односторонньої відмови від виконання зобов`язань.

Суд ураховує, що погодженим строком кредитування у цій справі є період з 31.12.2020 по 19.07.2021 (200 днів).

Нарахування процентів за користування кредитом проводилися за загальними умовами кредитування визначеними при укладенні договору, а саме: в базовий період протягом 20 календарних днів з 31.12.2020 року до 20.01.2021 року (включно) у розмірі 1,53 % за один день користування кредитом; спеціальний період протягом 180 календарних днів з 21.01.2021 року до 19.07.2021 року (включно) у розмірі 3% за один день користування кредитом.

Суд погоджується із розрахунком заборгованості за вказаним договором в частині нарахованих та не сплачених відсотках за користування кредитом в розмірі 17353,30 грн.

Сума нарахованих процентів та загальної заборгованості знаходиться в межах погоджених сторонами умов і не перевищує відповідних значень, передбачених кредитним графіком та договором, докази протилежного матеріали справи не містять.

Про умови договору відповідач був ознайомлений попередньо, а відтак вільно та свідомо погодився виконувати взяті на себе зобов`язання, у тому числі і щодо сплати процентів за користування кредитним коштами. Кредитний договір укладений на визначений термін, за якими відповідач повинен сплатити проценти, що є платою за користування кредитом, такий останнім не оспорювався, в судовому порядку окремі його положення недійсними не визнавалися.

Щодо звернення відповідача ОСОБА_1 з заявою про застосування строків позовної давності, суд висновує наступне.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (п.1 ст.32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пп. 62, 66 рішення від 20.12.2007 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).

Відповідно до частини першої статті 256 Цивільного кодексу України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого порушеного права.

Статтями 257, 261 ЦК України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки. Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Аналіз поданих доказів та обставин справи свідчить, що позивач звернувся до суду у межах строку позовної давності, оскільки про порушення його прав стало відомо 20.07.2021 року, а позовна заява була подана 10.02.2026 року

При цьому, суд вважає за необхідне зазначити, що навіть у випадку врахування дати 20.07.2021 року, з якою відповідач пов`язує початок перебігу позовної давності, то ці строки б не вважались пропущеними у зв`язку з таким.

У відповідності до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»(із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) установлено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України № 530-ІХ від 17 березня 2020 року «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)» введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати»).

Законом України від 30 березня 2020 року№540-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)» (набрав чинності 02.04.2020 р.) розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: «Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину».

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 р. № 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Таким чином, у період 02.04.2020 р. до 30.06.2023 р. строк передбачений ст. 257 ЦК України був продовжений.

Крім того, відповідно до п. 19 перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану.

4 вересня 2025 року набрав чинності Закон України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14.05.2025 № 4434-IX.

Закон скасував зупинення строків позовної давності на період дії воєнного стану, шляхом виключення п. 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України.

Після цього на позивачів буде поширюватися загальний строк позовної давності, тобто строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу, а саме 3 роки від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Таким чином, фактично з 02.04.2020 р. до 04.09.2025 р. строк передбачений ст. 257 ЦК України не застосовувався.

З врахуванням того, що договір, заборгованість по якому є предметом цього спору, був укладений сторонами 31.12.2020 року, тобто вже під час дії норми про продовження дії строку позовної давності позов подано до суду, а нарахування строків позовної давності було відновлене після 04.09.2025, тому станом на день звернення позивача до суду з цим позовом (10.02.2026) строк позовної давності за вимогами позивача не сплив.

Отже, враховуючи вищевикладене, у задоволенні клопотання відповідача ОСОБА_1 про застосування строків позовної давності слід відмовити.

Згідно положень статті 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Отже, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог, дослідивши всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно наявні у справі докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, з`ясувавши усі обставини справи, на які сторони посилались як на підставу своїх вимог і заперечень, суд приходить до висновку про те, що позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» підлягають до повного задоволення.

Вирішуючи згідно вимог ст. 264 ЦПК України питання щодо розподілу між сторонами судових витрат, суд керується наступним.

Відповідно до ч.ч. 1, 8 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як встановлено судом, позивач поніс судові витрати у виді судового збору за подання цієї позовної заяви в розмірі 2662, 40 грн. Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ст.ст. 4, 13, 81, 141, 263-265, 268, 280-289 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, задовольнити повністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» заборгованість за договором № 41346335 від 31.12.2020 в розмірі 20403 (двадцять тисяч чотириста три) гривні 30 копійок.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивні частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Алекскредит», ЄДРПОУ 41346335, місцезнаходження: вул. Якова Самарського, буд. 12А, м. Дніпро, Дніпропетровська область, 49044.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено та підписано 05.08.2026.

Суддя О.В. Невгад