Рішення № 138804601, 06.08.2026, Ірпінський міський суд Київської області

Справа № 367/10504/25

Провадження №2/367/1529/2026

РІШЕННЯ

Іменем України

06 серпня 2026 року Ірпінський міський суд Київської області в складі:

головуючого судді Мерзлого Л.В.,

за участі секретаря судових засідань Колодезної В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у загальному позовному провадженні в залі суду в м. Ірпінь цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів,-

в с т а н о в и в:

1. Стислий виклад позиції позивача та зміст позовних вимог.

Позивач звернулася до суду з позовом, у якому зазначила, що 08.09.2012 між нею ( ОСОБА_1 , до шлюбу ОСОБА_5 ) та ОСОБА_4 зареєстровано шлюб. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 05.10.2017 у справі № 367/1368/17 шлюб між сторонами розірвано.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області (заочним) від 09.06.2017 у справі № 367/1371/17 з відповідача на користь позивача стягнуто аліменти на утримання доньки ОСОБА_6 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача щомісячно, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 02.03.2017 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивач зазначила, що з часу ухвалення зазначеного рішення відповідач рішення суду не виконує, аліменти сплачує не в повному обсязі, у зв`язку з чим станом на 01.05.2025, згідно з довідкою Любарського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області № 23-4-44/2025/23782 від 19.05.2025, заборгованість зі сплати аліментів становила 235 907,34 грн. Крім того, з моменту припинення шлюбних відносин відповідач самоусунувся від виховання доньки, не спілкується з нею, не цікавиться її здоров`ям, навчанням та розвитком, не бере участі у забезпеченні дитини всім необхідним, матеріальної допомоги не надає.

Позивач вважає, що наведені обставини, які підтверджуються, зокрема, довідками Бучанського ліцею № 5 від 27.05.2025 № 01-243 та від 28.05.2025 № 01-245, актом депутата Бучанської міської ради від 08.05.2025, довідкою про заборгованість зі сплати аліментів, свідчать про свідоме й тривале ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, що є підставою для позбавлення його батьківських прав відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України.

Крім того, з посиланням на зміни до ч. 2 ст. 182 СК України, внесені Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів» від 17.05.2017, якими мінімальний розмір аліментів на одну дитину збільшено до не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, позивач просила збільшити раніше стягнутий розмір аліментів до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

2. Позиція відповідача.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому позовні вимоги в частині збільшення розміру аліментів визнав у повному обсязі, а в частині позбавлення батьківських прав - заперечив. В обґрунтування заперечень відповідач зазначив, що ніколи не відмовлявся від спілкування з донькою, не втрачав наміру щодо її виховання, не вчиняв щодо дитини будь-якого психологічного тиску, веде здоровий спосіб життя, не притягався до адміністративної чи кримінальної відповідальності. Відповідач послався на практику Верховного Суду та Європейського суду з прав людини щодо позбавлення батьківських прав як виключного заходу, зазначив про відсутність доказів вжиття до нього попередніх заходів впливу (попереджень з боку органів опіки, поліції тощо), а також просив здійснювати розгляд справи в режимі відеоконференції у зв`язку з перебуванням за кордоном та покласти понесені позивачем судові витрати на неї саму.

3. Позиція позивача, викладена у відповіді на відзив.

У відповіді на відзив від 19.11.2025 позивач категорично заперечила проти доводів відповідача, вважаючи їх голослівними та не підтвердженими жодними доказами. Зокрема, позивач звернула увагу суду на те, що за інформацією Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 06.08.2025 відповідач тривалий час фактично проживає за межами України, тоді як відзив надійшов поштою зі смт Романів Житомирської області, а підпис під відзивом, на думку позивача, візуально відрізняється від зразка підпису відповідача у нотаріально посвідченій заяві про надання дозволу на зміну реєстрації місця проживання дитини від 09.04.2021, що ставить під сумнів безпосереднє авторство відповідача щодо змісту відзиву. Також позивач зазначила, що відповідачем не надано жодного доказу на підтвердження підтримання ним стосунків з дитиною, надання їй матеріальної допомоги чи цікавості до її життя, навчання та розвитку, а саме лише заперечення проти позову не свідчить про наявність реального інтересу відповідача до дитини.

4. Позиція органу опіки та піклування.

Рішенням виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області від 27.03.2026 № 433 надано висновок органу опіки та піклування про доцільність позбавлення батьківських прав громадянина ОСОБА_4 відносно малолітньої ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . У висновку зазначено, зокрема, що відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , однак фактично проживає за межами України з січня 2022 року; що заборгованість зі сплати аліментів станом на 16.12.2025, згідно з розрахунком Любарського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області від 17.12.2025 № 204-21/2025/66519, становить 201 715,47 грн; що дитина зареєстрована разом з матір`ю, фактично проживає з нею, забезпечена всім необхідним відповідно до віку та потреб; що відповідач контакту зі школою, в якій навчається дитина, не підтримує, з вчителями не спілкується, успішністю доньки не цікавиться. Дитина, опитана в межах засідання комісії з питань захисту прав дитини, повідомила, що батько не проживає з сім`єю з 2016 року, не бере участі в її житті, матеріально її не забезпечує, засобами зв`язку з нею не спілкується, а своїм батьком вважає чоловіка матері. Громадянин ОСОБА_4 , належним чином повідомлений про розгляд питання органом опіки через застосунок Вайбер, жодних заяв чи пояснень комісії не надав. З огляду на викладене, орган опіки та піклування дійшов висновку про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав відносно доньки.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

Ухвалою суду від 23.09.2025 по справі відкрито загальне позовне провадження.

Ухвалою суду від 28.04.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті.

В судовому засіданні позивач та представник позивача просили позовні вимоги задовольнити.

В судове засідання відповідач не з`явився, про розгляд справи повідомлений належним чином, клопотань про відкладення розгляду справи чи будь яких інших заяв до суду від відповідача не надходило.

Представник третьої особи в судове засідання не з`явився, про розгляд справи повідомлені належним чином. Листом від 29.04.2026 № 09.1-07/833 орган опіки та піклування просив розглянути справу без участі його представника у зв`язку з виробничою зайнятістю, висновок органу опіки просив взяти до відома, а рішення прийняти в інтересах дитини.

5. Оцінка судом обставин справи та поданих доказів, застосовані судом норми права.

Згідно з частинами першою та другою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Відповідно до частини першої статті 11 ЦПК України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Тлумачення вказаних норм свідчить, що завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту. Схожий за змістом висновок зроблений в постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року у справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).

Частина друга статті 129 Конституції України визначає основні засади судочинства, однією з яких згідно пункту 3 вказаної частини є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ч.2 ст.77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно ст.80 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина 1); докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі (частина 5).

Відповідно до ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім`ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров`я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Декларація прав дитини, проголошена Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1959 року, як принципове положення визначила, що дитина повинна зростати в умовах турботи.

В свою чергу, відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, схваленої резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21 грудня 1995 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч. 2 ст. 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

Відповідно до ч. 1 ст. 152 СК України право дитини на належне батьківське виховання забезпечується системою державного контролю, що встановлена законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 150 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Згідно п.п.15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування своїми обов`язками.

Разом з тим, п. 18 вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України, зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, передбачено у виняткових випадках при доведенні винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням їх характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконання ним батьківських обов`язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначити при цьому конкретний заклад.

Крім того, у відповідності до ч. 2 та ч. 3 ст. 164 цього Кодексу батьки, позбавлені батьківських прав, не звільняються від даного обов`язку та при задоволенні позову щодо позбавлення батьківських прав, суд одночасно приймає рішення про стягнення аліментів на дитину.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюється вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частиною 2 ст. 51 Конституції України, яка прийнята 28 червня 1996 року, та ст. 180 СК України від 10 січня 2002 року № 2947-III чітко визначено, що батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Аліменти є одним із способів виконання батьками обов`язку по утриманню дітей.

Відповідно до ст. 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька, при чому обов`язком особистим і індивідуальним.

Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини присуджуються в частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

У відповідності із ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів судом враховується стан здоров`я та матеріальне становище дітей; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 СК України частка заробітку (доходу) батька, яка буде стягуватися як аліменти на дитину, визначається судом.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, встановлених ст. 184 цього кодексу.

Сімейні права є такими, що тісно пов`язані з особою, а тому не можуть бути передані іншій особі.

Так, судом досліджено та оцінено надані сторонами докази: свідоцтво про народження дитини, свідоцтво про шлюб (реєстраційні відомості), рішення Ірпінського міського суду Київської області від 05.10.2017 у справі № 367/1368/17 про розірвання шлюбу, заочне рішення цього ж суду від 09.06.2017 у справі № 367/1371/17 про стягнення аліментів, довідки Любарського ВДВС у Житомирському районі Житомирської області про наявність заборгованості зі сплати аліментів, довідки Бучанського ліцею № 5, акт депутата Бучанської міської ради від 08.05.2025, довідку лікаря-психіатра, витяг з Державного реєстру речових прав, довідки про доходи позивача, витяги з реєстру територіальної громади, інформацію Романівської селищної ради Житомирського району Житомирської області від 06.08.2025, а також висновок органу опіки та піклування Бучанської міської ради від 27.03.2026 № 433.

Крім того, у судовому засіданні було допитано свідків, які суду по суті спору надали наступні пояснення.

Так, свідок ОСОБА_7 в судовому засіданні суду показав, що позивачка є подругою його дружини, з позивачем жили в одному під`їзді, відповідача бачили за місцем проживання протягом року, потім відповідач зник, починаючи з 2016 року свідок відповідача більше не бачив, відповідач позивачу нічим не допомагав. Позивач переїхала жити до матері.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні суду пояснила, що вона є рідною сестрою позивача, щодо сімейних стосунків сторін, повідомила про те, що в основному спільною дитиною займалася матір, у 2017 році відповідач пішов, участі в житті дитини не приймав.

Свідок ОСОБА_9 суду показала, що вона є матір`ю позивача, відповідач постійно йшов з дому, зловживав алкоголем, проводив час з друзями, дитиною відповідач не цікавиться.

Крім того, судом було допитано малолітню дитину ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка суду повідомила про те, що не заперечує проти позбавлення відповідача батьківських прав відносно неї, оскільки батько з нею не спілкується, з днем народження не вітає, її життям не цікавиться, не телефонує, останній раз дівчинка бачилась з батьком у Польщі чотири роки тому. Своїм батьком дитина вважає чоловіка матері.

З урахуванням наведеного вище, судом установлено, що відповідач з 20162017 років фактично не проживає однією сім`єю з дитиною, не бере участі в її вихованні, утриманні, навчанні; контакту зі школою не підтримує, успішністю доньки не цікавиться, що підтверджується довідками навчального закладу; засобами зв`язку з дитиною не спілкується, коштів на її утримання в добровільному порядку не надає, внаслідок чого за виконавчим провадженням накопичилась значна заборгованість зі сплати аліментів. Із висновку органу опіки та піклування вбачається, що сама дитина підтримує позицію матері щодо позбавлення відповідача батьківських прав, повідомляючи про повну відсутність участі батька в її житті та про те, що своїм батьком вона вважає чоловіка матері.

Заперечення відповідача проти позову в цій частині суд оцінює критично, оскільки вони мають виключно декларативний характер і не підкріплені жодними доказами: відповідачем не надано жодного підтвердження підтримання спілкування з дитиною (записів дзвінків, листування, свідчень про зустрічі), надання їй подарунків чи матеріальної допомоги (крім примусово стягнутих сум), участі в навчанні чи вихованні дитини. Сам факт заперечення відповідача проти позову не свідчить про наявність у нього реального інтересу до дитини та не є доказом, здатним спростувати встановлені судом обставини тривалого ухилення від виконання батьківських обов`язків (аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 459/3411/17). Суд також враховує доводи позивача, викладені у відповіді на відзив, щодо наявних сумнівів у безпосередньому авторстві відзиву, які додатково знижують доказову вагу викладених у ньому тверджень, однак у будь-якому разі не змінюють висновку суду про недоведеність відповідачем обставин, що спростовували б факт ухилення від виконання батьківських обов`язків.

Щодо позовної вимоги про збільшення розміру аліментів суд враховує, що відповідач визнав цю вимогу в повному обсязі у відзиві на позовну заяву. Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України (у чинній редакції) мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. З огляду на визнання позову відповідачем у цій частині та наявність передбачених законом підстав для збільшення раніше присудженого розміру аліментів, суд дійшов висновку про обґрунтованість цієї позовної вимоги.

Щодо позовної вимоги про позбавлення батьківських прав суд виходить з такого. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини. Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для здобуття нею освіти. При цьому таке ухилення може бути підставою для позбавлення батьківських прав лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками (постанови Верховного Суду від 29.09.2021 у справі № 459/3411/17, від 29.01.2024 у справі № 185/9339/21).

Суд враховує практику Європейського суду з прав людини, відповідно до якої між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага, а особлива увага має приділятися найважливішим інтересам дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення у справі «Хант проти України» від 07.12.2006, заява № 31111/04). Оцінка загальної пропорційності заходу, який може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагає врахування того, чи є сім`я особливо непридатною або явно неблагополучною для дитини (рішення у справі «Мамчур проти України» від 16.07.2015, заява № 10383/09). З огляду на встановлену судом тривалість та системність ухилення відповідача від виконання батьківських обов`язків, відсутність будь-якого психоемоційного зв`язку між відповідачем та дитиною, а також висловлену самою дитиною позицію, суд дійшов висновку, що застосування до відповідача такого виключного заходу, як позбавлення батьківських прав, відповідає найкращим інтересам дитини та є пропорційним утручанням у права відповідача, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Висновок органу опіки та піклування Бучанської міської ради Київської області від 27.03.2026 № 433 про доцільність позбавлення відповідача батьківських прав узгоджується з установленими судом обставинами справи та враховується судом відповідно до ч. 6 ст. 19 СК України.

За таких обставин суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність обох позовних вимог, у зв`язку з чим позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

6. Щодо розподілу судових витрат.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнена від сплати судового збору у справі про стягнення аліментів. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України судовий збір у розмірі 1211,20 грн, сплачений позивачем при поданні позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь держави.

Позивачем понесено витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн, що підтверджується договором про надання послуг професійної правничої допомоги № 86/2025 від 30.07.2025, актом надання послуг № 01/2025 від 29.08.2025 та платіжною інструкцією від 01.09.2025. Зазначені витрати відповідають критеріям розумності та співмірності, встановленим ст. 141 ЦПК України, з огляду на обсяг наданої правничої допомоги (складання та подання позовної заяви) та складність справи. Оскільки позов задоволено в повному обсязі, зазначені витрати підлягають стягненню з відповідача на користь позивача в повному обсязі. Доводи відповідача про покладення цих витрат на позивача суд відхиляє як такі, що суперечать вимогам ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 7689, 141, 258, 259, 263265, 268 ЦПК України, ст. ст. 150, 157, 164, 166, 180, 182 СК України, суд,-

вирішив:

1. Позов ОСОБА_3 до ОСОБА_4 , третя особа Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Бучанської міської ради Київської області, про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів задовольнити.

2. Позбавити ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , батьківських прав відносно доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

3. Збільшити розмір аліментів, стягнутих заочним рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 09.06.2017 у справі № 367/1371/17, з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , на утримання доньки ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу) відповідача щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.09.2025 і до досягнення дитиною повноліття, тобто до ІНФОРМАЦІЯ_2 .

4. Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

5. Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.

6. Стягнути з ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_1 , на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_2 , витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 (дванадцять тисяч) грн 00 коп.

6. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду складено та підписано 06.08.2026.

Позивач: ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 );

Відповідач: ОСОБА_4 (РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 );

Третя особа: Орган опіки та піклування Виконавчий комітет Бучанської міської ради Київської області (код ЄДРПОУ 04360586, адреса: Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, 12).

Суддя: Л.В. Мерзлий