Рішення № 138797350, 06.08.2026, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/753/26

пр.№ 2/464/1370/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 року м.Львів

Сихівський районний суд м. Львова

в складі: головуючої судді Сабари Л.В.,

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,

встановив:

позивач ТОВ «Факторинг Партнерс» звернулось до суду з позовом, поданим представником Я. Сердійчуком, до відповідача ОСОБА_1 , в якому просить стягнути заборгованість за кредитними договорами № 63157967 від 16.03.2025 та №1758153 від 10.09.2024 у загальному розмірі 72709,42 грн.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 16.03.2025 між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №63157967, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 6500 грн. строком на 365 днів зі сплатою процентів у розмірі 0,50 % щоденно. Крім того, 10.09.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1758153, за умовами якого відповідач отримала кредит у розмірі 20000 грн. строком на 360 днів. У зв`язку із невиконанням ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором, виникла заборгованість, що станом на день подачі позову складає 72709,42 грн., з яких: 23710,67 грн. тіло кредиту, 38478,75 грн. проценти нараховані на дату відступлення права вимоги, 520 грн.- проценти нараховані з моменту відступлення права вимоги, 10000 грн. пеня\та\або штрафи. 13.01.2026 між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення (купівля-продаж) прав вимоги № 13-01\26, відповідно до умов якого ТОВ ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 63157967. 26.11.2025 між ТОВ «Селфі кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-11\25, відповідно до умов якого ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 1758153. Таким чином, відповідач має непогашену заборгованість перед позивачем, яка підлягає стягненню в судовому порядку. Крім того, позивач просить стягнути витрати зі сплати судового збору в сумі 2662,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 06.02.2026 матеріли справи передано на розгляд судді Сабарі Л.В.

Ухвалою Сихівського районного суду м. Львова від 13.02.2026 позову заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Копію ухвали надіслано учасникам справи, відповідачу за зареєстрованим місцем проживання, відомості про яке отримано в порядку, визначеному ст. 187 ЦПК України.

При цьому, вказана кореспонденція скеровувалась відповідачу рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення. У зв`язку із проставленням у поштовому повідомленні відмітки «адресат відсутній за вказаною адресою» відповідач, в силу положень ч. 6 ст. 272 ЦПК України, вважається таким, якому вручено судове рішення.

Відповідач правом на подання відзиву на позовну заяву не скористалася, будь-яких заяв чи клопотань до суду не скеровувала.

Розгляд справи проводиться без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження, як це передбачено ч. 13 ст. 7 ЦПК України. На підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

З`ясувавши дійсні обставини справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи з наступного.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 16 ЦК України та ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. ст. 12, 81 ЦПК України встановлено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цих Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За змістом ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч. 3 ст. 207 ЦК України).

Відповідно до п. 5 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-комунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір.

Частинами 3, 4, 5, 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною 6 цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього. Особі, якій адресована пропозиція укласти електронний договір (оферта), має надаватися безперешкодний доступ до електронних документів, що включають умови договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до них. Включення до електронного договору умов, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до такого документа, якщо сторони електронного договору мали змогу ознайомитися з ним, не може бути підставою для визнання правочину нікчемним. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.

Згідно зі ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Підпис є обов`язковим реквізитом правочину, вчиненого в письмовій формі. Наявність підпису підтверджує наміри та волю й фіксує волевиявлення учасника (-ів) правочину, забезпечує їх ідентифікацію та цілісність документу, в якому втілюється правочин. Договір про надання споживчого кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами правочину. Без отримання листа на адресу електронної пошти та/або смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачем не був би укладений.

Саме така позиція висловлена Верховним Судом у постановах від 22 січня 2020 року у справі № 674/461/16-ц, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19, від 22 листопада 2021 року у справі № 234/7719/20, від 17 січня 2022 року у справі № 234/7723/20.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Частиною 1 ст. 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 2 ст. 1050 ЦК України якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Як передбачено п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога) (ч. 1 ст. 1078 ЦК України).

Згідно зі ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання мають виконуватись належним чином та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

При дослідженні доказів, судом встановлено наступне.

16.03.2025 між ТОВ «Еко Фін» та ОСОБА_1 укладено договір про споживчий кредит №63157967, підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним одноразовим ідентифікатором M2RjZDkw відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого товариство зобов`язалось надати відповідачу кредит у розмірі 6500 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови: порядок надання кредиту у безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки НОМЕР_1 , вказаної клієнтом (відповідачем) у договорі, сума кредиту становить 6500 грн., строк кредиту 365 днів, тобто до 15.03.2026, тип процентної ставки фіксована, у розмірі 0,5 % на добу, (п. 2.1, 2.2., 2.3.2.6 договору).

29.03.2025, 12.04.2025, 27.04.2025 між ТОВ «Еко Фін» та відповідачем укладено Додаткові договори про пролонгацію № 1\63157967 підписаний останньою одноразовим ідентифікатором YTFjNDg3, № 2\63157967 підписаний одноразовим ідентифікатором ZDY4ZGNi, та № 3\63157967 підписаний одноразовим ідентифікатором NjNjMDk3 котрими продовжено дисконтний (пільговий період) користування коштами до 11.05.2025.

Як вбачається з квитанції № 44214-29821-03434 від 16.03.2025, на платіжну карту № НОМЕР_1 16.03.2025 через платіжну систему MASTER ТОВ «ЕКО ФІН» здійснено переказ грошових коштів в сумі 6500 грн., номер транзакції 63157967_1742142980 згідно кредитного договору № 63157967 від 16.03.2025 ОСОБА_1 . Вказаний доказ суд визнає належним на підтвердження обставин переказу грошових коштів, у зв`язку із чим відсутні підстави для вирішення клопотання позивача про витребування доказів із банківської установи.

10.09.2024 між ТОВ «Селфі Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір № 1758153, підписаний відповідачем електронним підписом, відтвореним одноразовим ідентифікатором С739 відповідно до вимог Закону України «Про електронну комерцію», за умовами якого товариство зобов`язалось надати відповідачу кредит у розмірі 20000 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а відповідач зобов`язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

За взаємною згодою, сторони погодили наступні умови: порядок надання кредиту у безготівковій формі на реквізити платіжної банківської картки, вказаної клієнтом (відповідачем) № НОМЕР_1 , сума кредиту становить 20000 грн., строк кредиту 360 днів, тип процентної ставки фіксований, у розмірі 2 % на добу (п. 1.2, 1.3, 1.5, 2.1 договору).

Як вбачається з інформаційної довідки ТОВ «ПЕЙТЕК» від 27.11.2025 № 20251127-1297, 10.09.2024 через платіжний сервіс «проведено успішну транзакцію щодо видачі грошових коштів (кредиту) у розмірі 20000 грн. на платіжну картку НОМЕР_2 . Вказане підтверджується довідкою ТОВ «Селфі Кредит» № 1758153 від 10.12.2025 про здійснення транзанкції 10.09.2024 через платіжну систему paytech про переказ грошових коштів в розмірі 20000 грн. Вказані докази суд визнає належним на підтвердження обставин переказу грошових коштів, у зв`язку із чим відсутні підстави для вирішення клопотання позивача про витребування доказів із банківської установи.

У постанові Верховного Суду від 30 листопада 2022 року у справі №334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме: надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Таким чином, встановлено, що ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Селфі Кредит» виконано в повному обсязі зобов`язання за укладеним з відповідачем кредитним договором, шляхом надання останній у розпорядження грошових коштів в розмірі та порядку, встановлених цими договорами.

Водночас, ОСОБА_1 , отримавши кредити, взяті на себе зобов`язання належним чином не виконувала, своєчасно не здійснювала повернення кредитних коштів на погашення тіла кредиту та процентів, що призвело до виникнення заборгованості.

13.01.2026 між ТОВ «Еко Фін» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір про відступлення права вимоги №13-01/26, відповідно до умов якого та реєстру боржників, ТОВ «Факринг Партнерс» набуло права вимоги за кредитним договором №63157967 від 16.03.2025, боржником за яким є ОСОБА_1 , на суму боргу 23465,0 грн., з яких: 6500 грн. тіло кредиту, 16965 грн. проценти.

26.11.2025 між ТОВ «Селфі Кредит» та ТОВ «Факторинг Партнерс» укладено договір факторингу №26-11\25, відповідно до умов якого, платіжної інструкції №0581580000 та реєстру заборгованостей №26\-1\25 ТОВ «Факторинг Партнерс» набуло права грошової вимоги до відповідача за договором № 1758153 від 10.09.2024 боржником за яким є ОСОБА_1 , на суму боргу 48724,42 грн., з яких: 17210,67 грн. тіло кредиту, 21513,75 грн. проценти, 10000 грн. штрафи/пеня.

Таким чином, ТОВ «Факторинг Партнерс», покликаючись на невиконання відповідачем зобов`язань за кредитними договорами № 63157967 від 16.03.2025 та №1758153 від 10.09.2024, доводить про непогашену заборгованість ОСОБА_1 перед позивачем станом на момент подачі позову складає 72709,42 грн., з яких: 23710,67 грн. тіло кредиту, 38478,75 грн. проценти, 520 грн. проценти нараховані після відступлення права вимоги, 10000 грн. штрафи-пеня

Зважаючи на наведене, з урахуванням презумпції правомірності правочину, беручи до уваги те, що доказів належного виконання відповідачем своїх зобов`язань за кредитними договорами № 63157967 від 16.03.2025 та №1758153 від 10.09.2024 матеріали справи не містять, суд приходить до висновку про те, що ТОВ «Факторинг Партнерс» має право вимоги щодо стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості:

-за кредитним договором №63157967 від 16.03.2025 у розмірі 23465,0 грн., з яких: 6500 грн. тіло кредиту, 16965 грн. проценти.

-за кредитним договором № 1758153 від 10.09.2024 у розмірі 38724,42 грн., з яких: 17210,67 грн. тіло кредиту, 21513,75 грн. проценти;

При вирішенні позову в частині стягнення з відповідача заборгованості за процентами, нарахованими після відступлення права вимоги, та штрафом/пенею суд виходить з наступного.

Щодо позовної вимоги про стягнення нарахованих процентів суб`єктами котрі отримали право вимоги на підставі Договору про відступлення права вимоги за договором № № 63157967 від 16.03.2025 на суму 520 грн., то суд зважає на те, що згідно вказаного договору сторони узгодили граничний строк кредитування 365 днів.

При укладенні договору про відступлення права вимоги №13-01/26 ТОВ «Факринг Партнерс» набуло права вимоги за кредитним договором №63157967 від 16.03.2025, боржником за яким є ОСОБА_1 , на суму боргу 23465,0 грн., з яких: 6500 грн. тіло кредиту, 16965 грн. проценти.

Таким чином, ТОВ «Факторин Партнерс» набуло права вимоги за кредитним договором №63157967 від 16.03.2025 на розмірі 23465,0 грн., з яких: 6500 грн. тіло кредиту, 16965 грн. проценти, тобто в межах узгодженого строку кредитування.

Разом з тим, ТОВ «Факторинг Партнерс» звертаючись з позовом до суду окрім, вищевказаної суми боргу, вказало вимогу про стягнення 520 грн. процентів нарахованих після відступлення права вимоги, однак, розрахунку вказаного боргу суду не надано, у зв`язку із чим, суд позбавлений можливості встановити правильність та період нарахування таких відсотків.

З цього слідує, що позивач не довів, належними доказами право на стягнення із відповідача 520 грн. нарахованих процентів за договором №63157967 від 16.03.2025.

Таким чином, у задоволенні позовних вимог щодо стягнення 520 грн. процентів слід відмовити.

Крім того, суд не погоджується із наданим позивачем розрахунком заборгованості про стягнення 10000 грн. штрафу\пені за договором № 1758153 від 10.09.2024, з огляду на наступне.

Пунктом 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України унормовано, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року за №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року, на території України введено воєнний стан із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. Згодом, неодноразово воєнний стан на території України продовжувався у встановленому законом порядку і є чинним на даний час.

Беручи до уваги наведене, в умовах воєнного стану позичальник (боржник) звільняється від відповідальності, визначеної ст. 625 ЦК України та від обов`язку сплати на користь кредитодавця неустойки (штрафу, пені) за прострочення грошового зобов`язання. Отже, вимоги в цій частині не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства та є безпідставними.

Оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку ТОВ «Факторинг Партнерс» не повернуті та беручи до уваги умови обов`язковості договору для сторін, доводи позивача в частині стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 62189,42 грн. є підставними та підлягають задоволенню.

При вирішенні питання розподілу судових витрат, суд виходить з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Так, згідно з ч. 2 ст. 141 ЦПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у разі часткового задоволення позову покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Згідно з ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Встановлено, що стороною позивача заявлено розмір витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25000 грн.

На підтвердження розміру витрат, понесених на професійну правничу допомогу, позивачем надано наступні докази: копію договору про надання правової допомоги від 02.07.2024, укладеного між ТОВ «Факторинг Партнерс» та АО «Лігал Ассістанс», прайс лист АО «Лігал Ассістанс» Заявку про надання юридичної допомоги № 179 від 14.01.2026, витяг з Акту №26 про надання юридичної допомоги від 21.01.2026.

Беручи до уваги вищевикладене, з урахуванням складності справи, малозначності спору, враховуючи те, що справа розглядалась за правилами спрощеного позовного провадження, зважаючи на час, витрачений адвокатом на надання правничої допомоги, обсяг наданих послуг та виконаних робіт, ціну позову, значення справи для сторони та співмірність розміру витрат та часткове задоволення позовних вимог, суд приходить висновку про необхідність зменшення розміру витрат на правову допомогу до 1000,00 грн., оскільки такий розмір витрат на оплату послуг адвоката відповідатиме критеріям, закріпленим ЦПК України.

Окрім цього, з відповідача на користь позивача слід стягнути судовий збір у розмірі 2277,19 грн., що відповідатиме пропорційності розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 13, 141, 247, 258, 259, 263-265, 273, 354, 355 ЦПК України, суд,

ухвалив:

позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» заборгованість за кредитними договорами № 63157967 від 16.03.2025 та №1758153 від 10.09.2024 у розмірі 62189 (шістдесят дві тисячі сто вісімдесят дев`ять) гривень 42 (сорок дві) копійки.

В решті вимог позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс» судовий збір у розмірі 2277 (дві тисячі двісті сімдесят сім) гривень 19 (дев`ятнадцять) копійок, витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 06 серпня 2026 року.

Учасники справи:

Позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Факторинг Партнерс»: м. Київ, вул. Ґедройця Єжи, 6, оф. 521, код ЄДРПОУ 42640371;

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Головуюча Людмила САБАРА