Рішення № 138795856, 14.05.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/31849/25-ц

пр. 2-4458/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого - судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судового засідання - Сміян А.Ю.,

за участю:

позивача: ОСОБА_1 ,

представника відповідача: Хитрової Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих коштів, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2 , позивач) звернувся до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (далі - АТ КБ «ПриватБанк», банк, відповідач) про стягнення безпідставно набутих коштів.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що на примусовому виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 перебувало виконавче провадження ВП НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 26.10.2017 року приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.П., про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 115 889, 14 дол. США, що еквівалентно 2 995 734, 27 грн, та 1 800,00 грн за вчинення виконавчого напису.

Постановою від 25.02.2020 року приватним виконавцем ОСОБА_2 було відкрито виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 щодо примусового виконання зазначеного вище виконавчого напису.

Постановою від 27.02.2020 року приватним виконавцем описано та арештовано майно, що належить боржнику ОСОБА_3 , а саме: земельну ділянку, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014 за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Виннички, площею 0,1536 га, з цільовим призначенням - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

16.03.2020 року приватним виконавцем було винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ОСОБА_4 для участі у виконавчому провадженні для визначення вартості зазначеної вище описаної та арештованої земельної ділянки.

16.03.2020 року суб`єктом оціночної діяльності оцінювачем ОСОБА_4 було виготовлено висновок про вартість нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, місцезнаходження: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Виннички, площею 0,1536 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), власником якої є ОСОБА_3 , згідно з яким ринкова вартість об`єкта оцінки складала - 196 800, 00 грн.

У подальшому приватним виконавцем у відповідності до вимог ст. ст. 18, 61 Закону України «Про виконавче провадження», пункту 26 розділу VIII Інструкції з організації примусового виконання рішень та Порядку реалізації арештованого майна, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 29.09.2016 №2831/5, скеровано на адресу Львівської філії ДП «СЕТАМ» пакет документів разом із заявкою на реалізацію арештованого майна з метою здійснення заходів щодо організації електронних торгів та реалізації майна боржника - ОСОБА_3 , а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, місцезнаходження: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Виннички, площею 0,1536 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

08.04.2020 року відбулися електронні торги з реалізації вищевказаного нерухомого майна, переможцем яких визнано ОСОБА_5 .

У зв`язку з цим 30.04.2020 року приватний виконавець ОСОБА_2 видав ОСОБА_5 акт про проведені електронні торги, а 23.04.2020 року - виніс постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

22.04.2020 року на депозитний рахунок приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 надійшли кошти в розмірі 186 960,00 грн. з призначенням платежу - кошти за придбання на ДП «СЕТАМ», протокол № 473508 від 08.04.2020 року, лот №411723, ЄДРВП НОМЕР_2.

23.04.2020 року приватним виконавцем ОСОБА_2 перераховано стягувану - AT КБ «ПриватБанк» у виконавчому провадженні № НОМЕР_2 (в якому здійснювалася примусова реалізація нерухомого майна по лоту № 411723) кошти в розмірі 165 600,00 грн.

23.04.2020 року приватним виконавцем ОСОБА_2 перераховано суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкту господарювання ОСОБА_4 кошти в розмірі 3800,00 грн. як оплата за експертизу в рамках ВП № НОМЕР_2, боржник ОСОБА_3 . У той же день приватним виконавцем ОСОБА_2 перераховано собі на окремий рахунок кошти в розмірі: 16 560,00 грн - як основна винагорода в рамках ВП № НОМЕР_2 - 1 000,00 грн - витрати на проведення виконавчих дій в рамках ВП № НОМЕР_2.

Таким чином кошти, що були отримані приватним виконавцем ОСОБА_2 у зв`язку з реалізацією майна на електронних торгах, були майже в повному обсязі перераховані іншим особам, в тому числі й відповідачу AT КБ «ПриватБанк» у розмірі 165 600,00 гри.

Разом із тим рішенням Печерського районного суду м. Києва від 04.02.2020 року (справа №757/7373/19-ц), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.09.2020 року, за наслідками розгляду позову ОСОБА_3 до АТ КБ «ПриватБанк» Банк «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., визнано виконавчий напис №10190 від 26.10.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.03.2021 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 28.09.2021 року у справі № 450/4257/20, задоволено позов ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_5 про визнання недійсними електронних торгів, витребування майна з чужого незаконного володіння.

Визнано недійсними електронні (прилюдні) торги з продажу арештованого майна відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 473508 від 08 квітня 2020 року, реєстраційний номер лоту 411723, а саме земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1536 га, кадастровий № 4623681200:01:002:0014, розташованої за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Виннички.

Витребувано у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1536 га, кадастровий № 4623681200:01:002:0014, розташовану за адресою Львівська обл., Пустомитівський район, с. Виннички.

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2022 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 березня 2021 року та постанову Львівського 28 вересня2021 року в частині визнання електронних (прилюдних) торгів недійсними змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій частині судові рішення залишено без змін.

У подальшому рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2024 року у справі № 465/2706/23 задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2, за участю третьої особи АТ КБ «ПриватБанк», про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів).

Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в порядку реституції грошові кошти в сумі 186 960,00 грн, сплачені за придбання на визнаних недійсними електронних торгах земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1536 га, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, розташованої за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Виннички.

Рішення суду набрало законної сили 09.12.2024 року.

На виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2024 року у справі № 465/2706/23 приватним виконавцем 27.12.2024 року перераховано ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 186 960,00 грн.

Оскільки кошти в розмірі 165 600,00 грн перебували у володінні AT КБ «ПриватБанк», а тому приватний виконавець ОСОБА_2 змушений був повернути ОСОБА_5 , який був покупцем нерухомого майна на електронному аукціоні, на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2024 року у справі № 465/2706/23 свої власні кошти.

Після повернення ОСОБА_5 27.12.2024 року коштів, приватний виконавець двічі звертався до відповідача з вимогою про повернення йому цих коштів.

Оскільки банк до теперішнього часу вимогу не виконав, тому позивач просить позов задовольнити, стягнути з АТ КБ «ПриватБанк» безпідставно набуті кошти в розмірі 165 600,00 грн, 3 % річних та інфляційні втрати в розмірі 11 824, 54 грн.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14 липня 2025 року відкрито провадження у вказаній цивільній справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті на 20 листопада 2025 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20 листопада 2025 року розгляд справи відкладено до 25 лютого 2025 року.

29.11.2025 року до суду надійшов відзив представника відповідача на позовну заяву, у якому вона просить відмовити в задоволенні позову в повному обсязі через його безпідставність та необґрунтованість. Вказує, що кошти у розмірі 165 600,00 грн. були отримані АТ КБ «ПриватБанк» правомірно як стягувачем у межах виконавчого провадження та надалі використані банком на власний розсуд. Визнання електронних торгів недійсними, на думку відповідача, не створює для банку обов`язку повернути зазначені кошти, оскільки банк не був стороною відповідного правочину та не є продавцем майна. Крім того, відповідач заперечує проти застосування положень статті 625 ЦК України, посилаючись на відсутність між сторонами грошового зобов`язання та, відповідно, правових підстав для стягнення інфляційних втрат і трьох процентів річних.

23.02.2026 року до суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якому він підтримав доводи, викладені у позові та просив його задовольнити.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 25 лютого 2026 року розгляд справи відкладено до 14 травня 2026 року.

Представник позивача ОСОБА_1 у судовому засіданні підтримав доводи, викладені у позовній заяві, просив їх урахувати та позовні вимоги задовольнити.

Представник відповідача Хитрова Л. В. у судовому засіданні заперечувала проти позову, підтримала доводи, викладені у відзиві на позовну заяву, просила відмовити у позові у повному обсязі через його безпідставність та необґрунтованість.

Вислухавши думку учасників справи, дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у позовній заяві, суд установив такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Суд установив, що на примусовому виконанні у приватного виконавця Виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 перебувало виконавче провадження ВП № НОМЕР_2 з примусового виконання виконавчого напису, вчиненого 26.10.2017 року приватним Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк» заборгованості в розмірі 15 889, 14 дол. США, що відповідно до службового розпорядження НБУ складає 2 995 734, 27 грн, та 1800,00 грн за вчинення виконавчого напису.

25.02.2020 року приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 було винесено постанову про відкриття виконавчого провадження НОМЕР_2 на підставі виконавчого напису №10190 виданого 26.10.2017 року про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», що є правонаступником ЗАТ КБ «ПриватБанк» за кредитним договором № LVH9А800000118 заборгованість у розмірі 115 889,14 доларів США, що складає 2 995 734,27 грн та 1 800,00 грн за вчинення виконавчого напису.

В подальшому приватним виконавцем було скеровано на адресу Львівської філії ДП «СЕТАМ» пакет документів разом із заявкою на реалізацію арештованого майна з метою здійснення заходів щодо організації електронних торгів та реалізації майна боржника ОСОБА_3 , а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, місцезнаходження: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Виннички, площею 0,1536 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка).

Згідно протоколу проведення електронних торгів №473508, виданого організатором торгів - ДП «СЕТАМ» , 08.04.2020 року відбулися електронні торги з реалізації нерухомого майна, а саме: земельної ділянки, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, місцезнаходження: Львівська обл., Пустомитівський район, c. Виннички, площею 0,1536 га, цільове призначення - для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка). Переможцем електронних торгів визнано ОСОБА_5 . Ціна продажу: 196 800,00 грн; сума сплаченого гарантійного внеску: 9 840,00 грн; у графі реквізити розрахунку продавця вказано: отримувач - ОСОБА_2

30 квітня 2020 року за результатами проведення електронних торгів приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 було складено акт приватного виконавця про проведені електронні торги у межах примусового виконання виконавчого провадження НОМЕР_2 з виконання виконавчого напису №10190 від 26.10.2017 року, що видав приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А. про стягнення заборгованості з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» за кредитним договором № LVH9А800000118 у розмірі 115 889,14 доларів США, що складає 2 995 734,27 грн та 1800,00 грн за вчинення виконавчого напису.

У вищевказаному акті зазначено, що переможцем електронних торгів визнано ОСОБА_5 та на депозитний рахунок приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 надійшли грошові кошти в повному обсязі від переможця електронних торгів ОСОБА_5 за придбане майно лот №411723, згідно протоколу №473508 від 08.04.2020 року.

В межах зазначених вище прилюдних електронних торгів, організатором яких було ДП «СЕТАМ», здійснювався продаж належної боржнику ОСОБА_3 на підставі державного акту про право власності на земельну ділянку ЯЛ №428760 від 24.10.2010 року земельної ділянки для будівництва і обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1536 га, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, що знаходиться за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Виннички. Стягувачем було АТ КБ «ПриватБанк».

23.04.2020 року приватним виконавцем ОСОБА_2 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.

У подальшому рішенням Печерського районного суду м. Львова від 04.02.2020 року (справа №757/7373/19-ц), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.09.2020 року, за наслідками розгляду позову ОСОБА_3 до АТ КБ «ПриватБанк» Банк «Приватбанк», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., визнано виконавчий напис №10190 від 26.10.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., таким, що не підлягає виконанню.

Рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.03.2021 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 28.09.2021 року у справі № 450/4257/20, задоволено позов ОСОБА_3 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2, Державного підприємства «СЕТАМ», ОСОБА_5 про визнання недійсними електронних торгів, витребування майна з чужого незаконного володіння позовні вимоги ОСОБА_3 .

Визнано недійсними електронні (прилюдні) торги з продажу арештованого майна відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 473508 від 08 квітня 2020 року, реєстраційний номер лоту 411723, а саме земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1536 га, кадастровий № 4623681200:01:002:0014, розташованої за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Виннички.

Витребувано в ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 земельну ділянку, призначену для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1536 га, кадастровий № 4623681200:01:002:0014, розташованої за адресою: Львівська обл., Пустомитівський район, с. Виннички.

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2022 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня2021 року в частині визнання електронних (прилюдних) торгів недійсними змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій вказаній частині судові рішення залишено без змін.

У подальшому рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2024 року у справі № 465/2706/23 задоволено позовні вимоги ОСОБА_5 до приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2, за участю третьої особи АТ КБ «ПриватБанк», про витребування безпідставно отриманих активів (грошових коштів).

Стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 в порядку реституції грошові кошти в сумі 186 960,00 грн, сплачені за придбання на визнаних недійсними електронних торгах земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1536 га, кадастровий номер 4623681200:01:002:0014, розташованої за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Виннички. Рішення суду набрало законної сили 09.12.2024 року.

На виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2024 року у справі № 465/2706/23 приватним виконавцем 27.12.2024 року перераховано ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 186 960,00 грн.

Оскільки кошти в розмірі 165 600,00 грн перебували у володінні AT КБ «ПриватБанк», 27.12.2024 року приватний виконавець ОСОБА_2 повернув ОСОБА_5 , який був покупцем нерухомого майна на електронному аукціоні, на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2024 року у справі № 465/2706/23 власні кошти та звернувся до АТ КБ «ПриватБанк» з вимогою про повернення йому цих коштів. Вказана вимога до теперішнього часу не виконана.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

В силу ч.1 ст.15, ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

З урахуванням приписів статей 15, 16, 18 ЦК України, статей 50, 87, 88 Закону України «Про нотаріат» захист цивільних прав шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису полягає в тому, що нотаріус підтверджує наявне у стягувача право на стягнення грошових сум або витребування від боржника майна. Це право існує, поки суд не встановить зворотного.

Такі правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2019 року у справі № 137/1666/16-ц (провадження № 14-84цс19).

У свою чергу, виконавчий лист/наказ суду видається за результатами судового розгляду та є виконавчим документом для примусового виконання судового рішення.

В разі визнання виконавчого напису нотаріуса або іншого виконавчого документу, таким, що не підлягає виконанню повинна відбуватися реституція сторін, тобто повернення в першочерговий стан.

Частиною першою статті 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до частини другої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Частиною третьою статті 1212 ЦК України встановлено, що положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула мано або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Аналіз статті 1212 ЦК України дає підстави для висновку, що передбачений нею вид позадоговірних зобов`язань виникає за таких умов: 1) набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи; 2) відсутність для цього правових підстав або якщо вони відпали (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 910/1238/17).

Відсутність правової підстави - це такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Крім того згідно з пунктом 3 частини третьої статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні. Однак необхідною умовою для цього є відсутність або відпадіння достатньої правової підстави (висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2018 року у справі № 910/9072/17).

Отже для виникнення зобов`язання, передбаченого статтею 1212 ЦК України, важливим є сам факт безпідставного набуття або збереження, а не конкретна підстава, за якої це відбулося.

Тобто, у разі коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, стаття 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, якщо така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена, або була відсутня взагалі (аналогічний висновок викладений у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 30 серпня 2018 року у справі №334/2517/16-ц та від 13 січня 2021 року у справі № 539/3403/17).

Подібний висновок також сформульовано у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27 січня 2021 року у справі № 910/16334/19.

Сутність зобов`язання із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави полягає у вилученні в особи - набувача частини її майна, що набута поза межами правової підстави, у випадку якщо правова підстава переходу відпала згодом, або взагалі без неї - якщо майновий перехід не ґрунтувався на правовій підставі від самого початку правовідношення, та передання майна тій особі - потерпілому, яка має належний правовий титул на нього.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норм глави 83 цього Кодексу, вимагає установлення абсолютної безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Особа, яка внаслідок правомірних або неправомірних дій або подій безпідставно набула майно в результаті невигідних наслідків для іншої особи, зобов`язана повернути таке майно цій особі на підставі статті 1212 ЦК України. Будь-яке набуття (збереження) майна визнається безпідставним, якщо особа, що збагатилася, не мала права на отримання майна за рахунок потерпілого, або у разі, коли потерпілий не погоджувався на настання не вигідних для себе наслідків. Не має права на збагачення особа, що отримала його за недійсним актом, судовим рішенням або недіючою нормою права. Збагачення є безпідставним, якщо потерпілий сам надав його для мети, що не була досягнена, або з очікуванням, яке не справдилося.

Судовий акт про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню, який набрав законної сили і за яким відбулося повне або часткове виконання є правовою підставою для виникнення зобов`язання з повернення майна, що набуто без достатньої правової підстави, оскільки з моменту ухвалення такого судового акту правова підстава вважається такою, що відпала. Відповідно до статті 1212 ЦК України у такому разі набувач такого майна з моменту набрання судовим актом законної сили, зобов`язаний повернути потерпілому все отримане майно.

Матеріалами справи доведено, що виконавчий напис перебував на примусовому виконанні у відповідності до положень Закону України «Про виконавче провадження»

В рамках даної справи, рішенням суду виконавчий напис, вчинений приватним нотаріусом визнано таким, що не підлягає виконанню, а отже суд приходить до висновку, що отримані стягувачем на підставі вказаного виконавчого напису кошти підлягають поверненню позивачу на підставі статті 1212 ЦК України, адже підстава, на якій вони були отримані, відпала.

Окрім того, у разі прийняття судового рішення про скасування (визнання недійсними) електронних торгів за позовом учасника таких торгів, у сторін договору купівлі-продажу, оформленого за результатами прилюдних торгів, виникають права та обов`язки щодо повернення всього, що вони одержали на виконання договору, а саме: у покупця - повернути придбане майно, у продавця - повернути отримані від покупця кошти.

У справі, що розглядається, встановлено, що судове рішення про визнання електронних торгів недійсними набрало законної сили, відповідно відсутня правова підстава для набуття та збереження відповідачем отриманих від реалізації майна коштів, які були перераховані йому позивачем.

Висновок про можливість застосування до спірних правовідносин статті 1212 ЦК України викладений також Верховним Судом у постанові від 06 березня 2019 року у справі №910/1531/18 та від 28 січня 2020 року Верховним Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у справі № 910/16664/18.

Верховний Суд у складі Об`єднаної Палати Касаційного цивільного суду у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 753/11000/14-ц (провадження № 61-11сво17) зазначив, що преюдиціальність - обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиціально встановлені факти не підлягають доказуванню, оскільки їх з істинністю вже встановлено у рішенні і немає необхідності встановлювати їх знову, тобто піддавати сумніву істинність і стабільність судового акта, який вступив в законну силу. Суть преюдиції полягає в неприпустимості повторного розгляду судом одного й того ж питання між тими ж сторонами.

Суд враховує ту обставину, що рішенням Печерського районного суду м. Львова від 04.02.2020 року (справа №757/7373/19-ц), залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 16.09.2020 року, за наслідками розгляду позову ОСОБА_3 до АТ КБ «ПриватБанк», третя особа: приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв А.А., визнано виконавчий напис №10190 від 26.10.2017 року, посвідчений приватним нотаріусом Чернігівського міського нотаріального округу Завалієвим А.А., таким, що не підлягає виконанню.

Як установлено судом вище, рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.03.2021 року, залишеним без змін постановою апеляційного суду від 28.09.2021 року у справі № 450/4257/20, визнано недійсними електронні (прилюдні) торги з продажу арештованого майна відповідно до протоколу проведення електронних торгів № 473508 від 08 квітня 2020 року, реєстраційний номер лоту 411723, а саме земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування житлового будинку і господарських споруд, площею 0,1536 га, кадастровий № 4623681200:01:002:0014, розташованої за адресою: Львівська обл., Пустомитівський р-н, с. Виннички. Витребувано у ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 вказану земельну ділянку.

Постановою Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 07.11.2022 року рішення Пустомитівського районного суду Львівської області від 01 березня 2021 року та постанову Львівського апеляційного суду від 28 вересня2021 року в частині визнання електронних (прилюдних) торгів недійсними змінено, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови. В іншій вказаній частині судові рішення залишено без змін.

Рішенням Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2024 року у справі № 465/2706/23 стягнуто з приватного виконавця виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 у порядку реституції грошові кошти в сумі 186 960,00 грн, сплачені за придбання на визнаних недійсними електронних торгах земельної ділянки, розташованої за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Виннички.

На виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2024 року у справі № 465/2706/23 приватним виконавцем 27.12.2024 року перераховано ОСОБА_5 грошові кошти в розмірі 186 960,00 грн, з яких кошти в розмірі 165 600,00 грн, які перебували у володінні AT КБ «ПриватБанк»,

Таким чином, рішенням Пустомитівського районного суду Львівської області від 01.03.2021 року, яке набрало законної сили, визнано недійсним правочин, на підставі якого позивачем було перераховано відповідачу грошові кошти в розмірі 165 600,00 грн.

З огляду на те, що електроні торги з реалізації нерухомого майна, оформлені протоколом, визнані недійсними за рішенням суду, правова підстава для набуття грошових коштів у відповідача (якому безпосередньо були перераховані кошти від реалізації нерухомого майна), відпала, у зв`язку з чим сплачена позивачем сума коштів за недійсним правочином підлягає стягненню на його користь.

Таким чином, відповідач набув обов`язку щодо повернення приватному виконавцю ОСОБА_2 отриманих внаслідок реалізації нерухомого майна коштів у розмірі 165 600,00 грн, оскільки перераховані йому кошти отримані приватним виконавцем саме від реалізації арештованого майна - земельної ділянки, розташованої за адресою: Львівська область, Пустомитівський район, с. Виннички, а не внаслідок інших дій, спрямованих на звернення стягнення на кошти чи інше майно.

Окрім того, результатом визнання електронних торгів недійсними є те, що всі учасники правовідносин, які склалися в процесі здійснення виконавчих дій в межах виконавчого провадження НОМЕР_2, мають бути повернуті у стан, який передував проведенню електронних торгів.

Вказана обставина зумовлює обов`язок стягувача повернути кошти, що перераховані приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 у розмірі 165 600,00 грн.

Отже, в силу приписів статті 1212 ЦК України приватний виконавець виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 набув права повернути грошові кошти, які АТ КБ «ПриватБанк» на даний момент утримує у себе без правової підстави.

Таким чином, оскільки відпала підстава для утримання банком коштів у сумі 165 600,00 грн на виконання рішення Франківського районного суду м. Львова від 08.11.2024 року у справі № 465/2706/23, суд дійшов висновку, що позов про стягнення з АТ КБ «ПриватБанк» підлягає задоволенню шляхом стягнення з відповідача на користь позивача суми 165 600,00 грн на підставі статті 1212 ЦК України.

Крім того, позивач у позові просив також стягнути на його користь 3 % річних та інфляційні втрати за прострочення грошового зобов`язання на підставі статті 625 ЦК України.

Статтю 625 ЦК України розміщено у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги 5 ЦК України. Отже, положення розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні (підрозділ 1 розділу ІІІ книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (деліктні) зобов`язання (підрозділ 2 розділу ІІІ книги 5 ЦК України).

Таким чином, дія статті 625 ЦК України поширюється на всі види грошових зобов`язань незалежно від підстав їх виникнення (договір чи делікт), у тому числі й на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України. Тому у разі прострочення виконання зобов`язання, зокрема щодо повернення безпідставно одержаних чи збережених грошей, нараховуються 3 % річних та інфляційні нарахування від простроченої суми відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду України від 01 червня 2016 року у справі № 910/22034/15, від 01 жовтня 2014 року у справі № 6-113цс14 та у постановах Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17, від 16 травня 2018 року у справі № 14-16цс18, а також у постанові Верховного Суду від 17 жовтня 2018 року у справі №908/2552/17.

Відтак, наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача згідно з частиною другої статті 625 ЦК України інфляційних втрат та трьох відсотків річних, нарахованих на позадоговірне грошове зобов`язання, що виникло на підставі статті 1212 ЦК України.

Враховуючи викладене, суд погоджується з розрахунком позивача та приходить до висновку про задоволення заявлених позовних вимог.

Щодо стягнення витрат на правову допомогу

Позивач також просить стягнути з відповідача понесені витрати на правову допомогу в розмірі 20 000,00 грн.

Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно зі статтею 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

У постанові Верховного Суду від 30 жовтня 2023 року у справі № 591/550/20 (провадження № 61-6344св23) вказано, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Отже, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі.

У частинах четвертій-шостій статті 137 ЦПК України визначено, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У додатковій постанові від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що за результатами аналізу частини третьої статті 141 ЦПК України можна виділити такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. Із запровадженням з 15 грудня 2017 року змін до ЦПК України законодавцем принципово по-новому визначено роль суду у позовному провадженні, а саме: як арбітра, що надає оцінку тим доказам та доводам, що наводяться сторонами у справі, та не може діяти на користь будь-якої із сторін, що не відповідатиме основним принципам цивільного судочинства. При вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення. Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

У додатковій постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 18 лютого 2022 року у справі № 925/1545/20 вказано, що при розподілі судових витрат суд має враховувати: складність справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); час, витрачений адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсяг наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; пов`язаність цих витрат із розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність предмета спору; ціну позову, значення справи для сторін; вплив результату її вирішення на репутацію сторін, публічний інтерес справи; поведінку сторони під час розгляду справи (зловживання стороною чи її представником процесуальними правами тощо); дії сторони щодо досудового врегулювання справи та врегулювання спору мирним шляхом.

Окрім цього, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова ухвала Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03 грудня 2021 року у справі № 927/237/20).

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19).

У частині восьмій статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У постанові Верховного Суду від 08 квітня 2020 року у справі № 922/2685/19 зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі її витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг. Отже, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

У постанові від 22 березня 2023 року у справі № 758/6113/19 Верховний Суд, зменшуючи розмір заявленої до стягнення суми витрат на правову допомогу, за відсутності клопотання іншої сторони про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, зазначив: «Беручи до уваги те, що висновки «суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, за клопотанням іншої сторони» та «суд має право зменшити суму судових витрат, встановивши їх неспіврозмірність, незалежно від того, чи подавалося відповідачами відповідне клопотання» не є тотожними за своєю суттю, і фактично другий висновок відповідає висновку, викладеному в пункті 6.1 постанови Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, що «під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. Суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи».

Під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені у частині третій статті 141 ЦПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу, або ж присудити такі витрати частково (постанова Великої Палати Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі № 686/5757/23).

Судом установлено, що 14 травня 2020 року між Адвокатським бюро «ВІТАЛІЯ РЕПАКА», в особі керуючого Репака В.В., який діяв на підставі Статуту, та приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 було укладено Договір про надання правової допомоги №25.

13 травня 2022 року між Адвокатським бюро «ВІТАЛІЯ РЕПАКА» та приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду №1 до Договору про надання правової допомоги № 25.

13 травня 2024 року між Адвокатським бюро «ВІТАЛІЯ РЕПАКА№ та приватним виконавцем виконавчого округу Львівської області ОСОБА_2 було укладено Додаткову угоду № 2 до Договору про надання правової допомоги № 25.

На виконання умов договору про надання правової допомоги адвокатським бюро виставлено ОСОБА_2 рахунок № 95 від 20.02.2026 року для оплати послуг за правничі послуги у цій справі.

Адвокатським бюро надано позивачу наступні правничі послуги:

1. Аналіз, вивчення документів, консультування Клієнта, підготовка (аналіз судової практики Верховного Суду) та складання проєкту позовної заяви до АЬ КБ «ПриватБанк про стягнення безпідставно набутих коштів у справі № 757/31849/25-ц - 17 годин, що становить до оплати 17 000,00 грн;

2. Підготовка, складання проєкту відповіді на відзив у справі № 757/31849/25-ц - 3 години, що становить до оплати 3 000,00 грн.

Загальний розмір послуг правової допомоги згідно рахунку № 95 склав 20 000,00 грн.

20.02.2026 року приватним виконавцем ОСОБА_2 проведено оплату за правничі послуги в розмірі 20 000,00 грн.

Оцінивши надані стороною позивача докази на підтвердження понесених витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції, приймаючи до уваги обсяг вчинених процесуальних дій, обсяг виконаної адвокатом роботи, враховуючи складність справи, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), принципу розумності судових витрат, їх пропорційності до предмета спору, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

Статтею 141 ЦПК України передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов підлягає задоволенню, відповідно до статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1 419,40 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 12, 13, 77, 78, 81, 133-142, 263-265, 267, 273, 274-279, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_2 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про стягнення безпідставно набутих коштів задовольнити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 безпідставно набуті кошти у розмірі 165 600 (сто шістдесят п`ять тисяч шістсот) грн. 00 коп., інфляційні втрати та 3 % річних у розмірі 11 824 (одинадцять тисяч вісімсот двадцять чотири) грн. 54 коп., а усього 177 424 (сто сімдесят сім тисяч чотириста двадцять чотири) грн. 54 коп.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_2 витрати по сплаті судового збору у розмірі 1 419 (одна тисяча чотириста дев`ятнадцять) грн. 40 коп. та витрати на правову правничу допомогу у розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн. 00 коп.

Позивач - ОСОБА_2 : АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 .

Відповідач - Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1 Д; код ЄДРПОУ 14360570.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги на рішення подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне судове рішення складено та підписано 15.06.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ