Ухвала суду № 138795852, 13.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/46607/25-ц

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 липня 2026 року Печерський районний суд м. Києва у складі: головуючого судді - Остапчук Т.В., за участі секретаря судового засідання - Погребняк В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві заяву представника позивача Зоненко Л.М про ухвалення додаткового рішення у справі 757/46607/25-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені,-

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Печерського районного суду міста Києва перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені. 16 квітня 2026 року Печерським районним судом м. Києва у справі № 757/46607/25-ц ухвалено рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково. Дане рішення було отримано 22.04.2026 року. 24.04.2026 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява представника позивача., в якій ввн просив ухвалити додаткове рішення про розподіл судових витрат у справі. На обґрунтування заяви представник позивача надав до суду копію Акту №1 приймання - передачі наданих послуг, а саме: 13.09.2025 р. на суму 5000 грн. - оплата за підготовку адвокатського запиту та передоплата за позовну заяву;

20.09.2025 р. на суму 3000 грн. - оплата за підготовку та подачу позовної заяви;

19.11.2025 р. на суму 2000 грн. - оплата за участь у судовому засіданні;

28.01.2026 р. на суму 2000 грн. - оплата за участь у судовому засіданні;

25.02.2026 р. на суму 2000 грн. - оплата за участь у судовому засіданні. А тому, витрати Позивача на професійну правничу допомогу на загальну суму 14 000 (чотирнадцять тисяч) грн. підтверджені належними доказами. 01.06.2026 року, судом отримано 22.06.2026 р до суду через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли письмові заперечення, в якому просить відмовити у задоволенні заяви представника позивача про ухвалення додаткового рішення (щодо витрат на професійну правничу допомогу) у справі № 757/46607/25-ц за позовом ОСОБА_1 до АТ «Укрзалізниця» про стягнення матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв`язку з судовим розглядом в суді першої інстанції на суму 14 000 грн виходячи з наступного. Рішенням Печерського районного суду м. Києва від 16.04.2026 позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з АТ «Укрзалізниця» на користь ОСОБА_1 одноразову матеріальну допомогу у розмірі 170 482,11 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 170 482,11 грн., судовий збір у розмірі 3409,64 грн. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено. 26.05.2026 АТ «Укрзалізниця» отримало повістку про призначення судового засідання стосовно розгляду заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення на 03.06.2026 на 09:30 в приміщенні Печерського районного суду м. Києва. Право на подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду сторона набуває лише за умови, що до закінчення судових дебатів у справі вона зробила про це відповідну заяву, звертаємо увагу суду, що під час розгляду цієї справи, відповідної заяви зроблено не було. В позовній заяві ОСОБА_1 від 21.09.2025, ані в заяві про збільшення позовних вимог від 23.03.2026 представником Позивача не було зазначено попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, зокрема витрат на професійну правничу допомогу, як це прямо передбачено пунктом 9 частини третьої статті 175 ЦПК України. Заяву про те, що після ухвалення рішення позивачем будуть подані докази понесених витрат на професійну правничу допомогу, представник позивача у порядку частини 8 статті 141 ЦПК України в суді першої інстанції чи в суді апеляційної інстанції Позивач не робив, що унеможливлює стягнення витрат на професійну правничу допомогу. АТ «Укрзалізниця» звертає увагу, що право на подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду сторона набуває лише за умови, що до закінчення судових дебатів у справі вона зробила про це відповідну заяву. Щодо невідповідності Акту № 1 приймання- передачі наданих послуг додатку до договору від 19.09.2025 Позивачем до заяви про ухвалення додаткового рішення у справі № 757/46607/25-ц додано: Договір про надання правової допомоги від 13.09.2025; Додаток до договору про надання правової допомоги від 13.09.2025; Акт № 1 приймання передачі наданих послуг В акті приймання-передачі наданих послуг зазначено, що вартість підготовки адвокатського запиту становить 5 000 грн, тоді як відповідно до пункту 4.1 додатку до договору про надання правової допомоги від 13.09.2025 така послуга прямо визначена сторонами у фіксованому розмірі 3 000 грн. Таким чином, вказане в акті збільшення вартості окремої послуги на 2 000 грн не узгоджується з умовами укладеного між сторонами договору та його додатку, не підтверджується змінами до договору у встановленому порядку та фактично свідчить про односторонню зміну погоджених умов оплати, що суперечить принципу обов`язковості договору для сторін (стаття 629 ЦК України). Крім того, аналогічна невідповідність має місце і щодо вартості підготовки та подання позовної заяви, яка згідно з пунктом 4.2 додатку до договору визначена сторонами у розмірі 5 000 грн, однак будь-яких належних доказів зміни цієї вартості або погодження сторонами іншого розміру до матеріалів справи не надано. За таких обставин акт приймання-передачі послуг не може вважатися належним та достатнім доказом фактичного понесення витрат у заявленому розмірі, оскільки містить розбіжності з умовами договору, що ставить під сумнів реальність та розумність заявлених витрат на професійну правничу допомогу. Відсутність у договорі ціни як істотної умови договору, беручи до уваги положення частини першої статті 638 Цивільного кодексу України, свідчить про неукладення такого договору Представник позивача черех додаток «Електронний суд» подали заяву про розгляд справи у відсутність. Представника відповідача в судове засідання не зявився, належним чином повідомлений, причини неявки суду не відомі. Дослідивши матеріали справи та надані суду докази, суд доходить до наступного висновку. Рішенням Печерського районного суду міста Києва від 16.04.2026 позовні вимоги були задоволені частково. У заяві, яка була подана представником позивача до суду після ухвалення судового рішення у справі, адвокат просить стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 14 000,00 грн. Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. Згідно зі статтею 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Безоплатна правнича допомога надається в порядку, встановленому законом, що регулює надання безоплатної правничої допомоги. Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»). Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом. Разом із тим чинне цивільно-процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу. Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. За змістом статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг на виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. Аналіз змісту наведеної частини статті дає підстави для висновку, що можливість подання сторонами доказів в підтвердження понесених судових витрат, в тому числі і витрат на професійну правничу допомогу, процесуальний закон ставить у залежність від процесуальної стадії розгляду справи. Справа за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні розглядалась судом за правилами позовного спрощеного провадження. Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; і поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися. Частиною 8 ст. 141 ЦПК України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Отже, аналізуючи норми ЦПК України щодо визначення розміру судових витрат та їх розподілу між сторонами можна зробити висновок, що ЦПК України передбачено такі критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру, з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зроблено висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. Верховний Суд у постанові від 10.06.2021 по справі №820/479/18 зазначив, що як вказано в Рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23рп/2009, правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права. При цьому необхідно враховувати, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківській документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також їх розрахунку є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 висловлено правову позицію, згідно якої розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19). Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність (див. пункт 5.44 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05. 2020 у справі № 904/4507/18). Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі «East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268). На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених під час розгляду справи, представником відповідача було надано копію ордеру на зайняття адвокатською діяльністю№1626202 від 21.09.2025 р; копія Акту №1 приймання - передачі наданих послуг від 23.04.2026 року із зазначенням послуг та їх ціна та оплата. Разом з тим, представник позивача не подав до суду попереднього (орієнтовного) розрахунку суми судових витрат, які він очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а тому суд відмовляє у відшкодуванні таких судових витрат, вказаний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 12.11.2019 року у справі № 904/4494/18 Керуючись статтями 137, 141, 259, 260, 270, 353-354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні заяви представника позивача Зоненко Л.М про ухвалення додаткового рішення у справі 757/46607/25-ц за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця» про відшкодування матеріальної шкоди у вигляді невиплаченої матеріальної допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнені - відмовити. Ухвалу суду може бути оскаржено до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги, протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги ухвала суду, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 ,

Відповідач АТ «Українська залізниця» 03150, м. Київ, вул.. Єжи Гедройця, 5

Суддя Т.В.Остапчук