Ухвала суду № 138795818, 16.07.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/35376/26-к

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 липня 2026 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурорадругого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні №62024000000000969 від 31.10.2024 р,-

В С Т А Н О В И В:

29.06.2026 року в провадження слідчого судді ОСОБА_1 надійшло клопотання прокурорадругого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 про накладення арешту у кримінальному провадженні №62024000000000969 від 31.10.2024 р з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні №62024000000000969 від 31.10.2024, з забороною відчуження, розпорядження та користування ним, а саме на майно, вилучене в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 адресою: АДРЕСА_1 - мобільний телефон Samsung Galaxy S23 FE, модель SM-S711B/DS, C/H R5CX612KW7L, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 у силіконовому чохлі. Сторона обвинувачення вказує на те, що Головним слідчим управлінням Державного бюро розслідувань, здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №62024000000000969 від 31.10.2024 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 201-1, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 201-1, ч 2 ст. 364, ч. 3 ст. 358, ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209, ч. 4 ст. 246 КК України. В ході досудового розслідування, 18.06.2026 у кримінальному провадженні повідомлено про підозру наступним особам: ОСОБА_5 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209, ч. 3 ст. 201-1 КК України; ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 201-1 КК України; ОСОБА_7 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 201-1 КК України; ОСОБА_8 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209, ч. 5 ст. 27, ч. 3 ст. 201-1 КК України; ОСОБА_9 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209 КК України; ОСОБА_4 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 28, ч. 5 ст. 361, ч. 3 ст. 209 КК України; ОСОБА_10 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-1 КК України; ОСОБА_11 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 201-1 КК України. Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_5 , відповідно до рішення № 1 від 25.08.2022, є власником та виконує обов`язки директора ПП «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847). Так, відповідно до договору оренди землі від 03.06.2005 Полтавська районна державна адміністрація надала ПП «Саліс» (ЄДРПОУ 33190847) у строкове платне користування земельну ділянку за межами населених пунктів площею 48,1 га, у тому числі ліс площею 48,1 га терміном на 50 років для ведення лісового господарства, переважаючий тип лісу - вільха чорна. Відповідно до установчих документів, видами діяльності ПП «САЛІС» зазначено: лісозаготівлі (02.20), вирощування інших багаторічних культур (01.29), лісопильне та стругальне виробництво (16.10), оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (46.73) та інші. Так, у власника та фактичного керівника ПП «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847) ОСОБА_5 за невстановлених обставин, у невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше 06.09.2022, виник злочинний умисел, направлений на легалізацію незаконно зрубаної лісопродукції на території України, шляхом внесення недостовірних даних до Єдиної державної системи електронного обліку деревини (далі - ЄОД) і видання фіктивних товарно-транспортних накладних на деревину з метою створення враження законності походження деревини для легалізації лісопродукції, одержаної злочинним шляхом, та подальшого її незаконного експорту. Встановлено, що директор ПП «САЛІС» ОСОБА_5 , усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, достовірно розуміючи, що приватне підприємство «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847) поряд із законною господарською діяльністю буде використовуватись з метою внесення недостовірної інформації до Єдиної державної системи електронного обліку деревини для легалізації та введення в законний господарський обіг незаконно зрубаної деревини на території України, перебуваючи у невстановленому місці та у невстановлений досудовим розслідування час, однак, не пізніше 06.09.2022, використовуючи наявні в нього можливості, розробив злочинний план реалізації лісоматеріалів породи дуб, які перебувають у розпорядженні невстановлених осіб та на які відсутні підтверджуючі документи про їх походження та придбання, усвідомлюючи неможливість здійснення реалізації вказаного товару в законний спосіб. Визначившись із напрямом протиправної діяльності та поклавши на себе функції організатора і керівника групи, ОСОБА_5 підшукав ряд осіб, які увійдуть до її складу, а саме ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та інших невстановлених на даний час осіб. З метою реалізації спільного злочинного умислу ОСОБА_5 , будучи керівником організованої групи, згідно заздалегідь розробленого злочинного плану, усвідомлюючи, що в такий спосіб організовує та безпосередньо вносить завідомо недостовірні відомості щодо походження деревини, формує та використовує фіктивні ТТН-ліс, незаконно використовує обліковий запис ПП «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847), його електронні ключі доступу, чим порушує порядок роботи Єдиної державної системи електронного обліку деревини, що призвело до спотворення інформації, яка має юридичне значення, та підриву довіри до державних електронних реєстрів і системи обліку, що охороняється законом, а також будучи достовірно обізнаним, що у такий спосіб створює умови для незаконного обігу деревини, її легалізації та подальшого отримання неправомірної вигоди, у період з 06.09.2022 по 24.09.2025, спільно із ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та іншими, невстановленими досудовим розслідуванням особами, забезпечили внесення самостійно даних до Єдиної державної системи електронного обліку деревини про реалізацію лісопродукції, щодо якої фактичні обставини свідчать про її одержання злочинним шляхом, а також надали невстановленим в ході досудового розслідування особам кишенькові персональні комп`ютери, закріплені за ПП «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847), повідомивши логін та пароль для входу до Єдиної державної системи електронного обліку деревини. На виконання задуманого, ОСОБА_5 , діючи єдиним умислом, направленим на несанкціоноване втручання в роботу інформаційно-комунікаційної системи Єдиної державної системи електронного обліку деревини, самостійно, а також координуючи дії ОСОБА_6 , ОСОБА_8 , ОСОБА_4 , ОСОБА_7 , ОСОБА_9 та інших, невстановлених досудовим розслідуванням осіб, яким надав кишенькові персональні комп`ютери, закріплені за ПП «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847), повідомивши логін та пароль для входу в особистий кабінет « ОСОБА_5 », у період з 06.09.2022 по 24.09.2025 здійснили оформлення документів реалізації ТТН-ліс, відобразивши у вказаних документах недостовірну інформацію щодо наявності господарських операцій між ПП «САЛІС» (ЄДРПОУ 33190847) та іншими суб`єктами підприємницької діяльності про реалізацію лісопродукції породи дуб та внесли до Єдиної державної системи електронного обліку деревини інформацію про реалізацію лісоматеріалів ПП «САЛІС», деревини породи дуб в обсязі 14839,714 м.куб. на загальну суму 147 407 012, 42 грн. та відповідно введено в законний обіг деревину невідомого походження щодо якої відсутні документи про її походження. ОСОБА_4 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, вчиняла правочини з майном щодо якого фактичні обставини свідчать про його одержання злочинним шляхом, вчиняла дії, спрямовані на маскування походження такого майна, особою, яка знала, що таке майно одержано злочинним шляхом, вчинене організованою групою, в особливо великому розмірі. Додатково встановлено, що ОСОБА_4 фактично проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Під час досудового розслідування, 18.06.2026 у зв`язку з наявністю невідкладного випадку, пов`язаного із врятуванням майна, з метою виявлення та фіксації відомостей про обставини вчинення кримінального правопорушення, відшукання знаряддя кримінального правопорушення або майна, яке було здобуте у результаті його вчинення, до постановлення ухвали слідчого судді проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_4 адресою: АДРЕСА_1 , під час якого вилучено речі, що містять відомості про обставини вчинення кримінальних правопорушень, а саме: 1. Мобільний телефон Samsung Galaxy S23 FE, модель SM-S711B/DS, C/H R5CX612KW7L, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 у силіконовому чохлі. Вилучений мобільний телефон належить підозрюваній ОСОБА_4 . Аналіз контактів та СМС у вказаному телефоні надасть можливість з`ясувати обставини вчинення інкримінованого кримінального правопорушення та виявлення можливих інших вчинених кримінальних правопорушень. Крім того, зазначений телефон необхідний для проведення відповідних комп`ютерних експертиз.

Враховуючи вище викладене, 18.06.2026 зазначений мобільний телефон визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, оскільки зберіг на собі сліди вчинення кримінального правопорушення, є предметом кримінально протиправних дій, набуті кримінально протиправним шляхом, та містять відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, а тому в сукупності з іншими наявними матеріалами кримінального провадження, мають значення для досудового розслідування. Прокурор в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд клопотання за його відсутності, вимоги клопотання підтримує у повному обсязі. Слідчий суддя, дослідивши матеріали клопотання, приходить до наступного висновку. Арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України. Згідно статті 98 КПК України Речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч. 2 ст. 168 КПК України тимчасове вилучення майна може здійснюватися під час обшуку, огляду. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку. Виходячи зі змісту вимог ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, одним з яких, згідно з п. 7 ч. 2 вказаної статті, є арешт майна, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, та є тимчасовим позбавленням за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном. Згідно п. п. 1, 3 ч. 2 ст. 170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення збереження речових доказів та конфіскації майна як виду покарання. Відповідно до ч. 2 ст. 172 КПК України клопотання слідчого, прокурора, цивільного позивача про арешт майна, яке не було тимчасово вилучене, може розглядатися без повідомлення підозрюваного, обвинуваченого, іншого власника майна, їх захисника, представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо це є необхідним з метою забезпечення арешту майна. При цьому, згідно ч. 3 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 1 частини 2 цієї статті, тобто з метою збереження речових доказів, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи при наявності підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України. Відповідно до вимог ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення. Також, згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню. Сукупність зібраних на даний час доказів дають підстави для подальшого продовження досудового розслідування свідчать про те, що було вчинено кримінальне правопорушення такого ступеня тяжкості, що виправдовує застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як накладення арешту на майно. Під час вирішення питання про наявність підстав для застосування арешту майна як заходу забезпечення кримінального провадження необхідно враховувати практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ), яка визначає, що ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини спрямована не тільки на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, але також зобов`язує державу вживати необхідних заходів, спрямованих на захист права власності. Зазначена правова позиція сформульована ЄСПЛ у справі «Броньовський проти Польщі» від 22 червня 2004 року. У рішеннях ЄСПЛ у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції», «Малама проти Греції», «Україна-Тюмень проти України», «Спорронг та Льонрот проти Швеції» констатовано, що перша та найважливіша вимога ст. 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення першого пункту дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а другий пункт визнає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном через введення в дію «законів». Крім того, верховенство права, один із фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей Конвенції. Також суд нагадує, що втручання в право на мирне володіння майном повинно бути здійснено з дотриманням «справедливого балансу» між вимогами загального інтересу суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи. Зокрема, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, якої прагнуть досягти через вжиття будь-якого заходу для позбавлення особи її власності. В свою чергу, у кожному конкретному кримінальному провадженні слідчий суддя, застосовуючи вид обтяження, в даному випадку арешт майна, має неухильно дотримуватись вимог закону. При накладенні арешту на майно слідчий суддя має обов`язково переконатися в наявності доказів на підтвердження вчинення кримінального правопорушення. При цьому закон не вимагає аби вони були повними та достатніми на даній стадії кримінального провадження, однак вони мають бути такими, щоб слідчий суддя був впевнений у тому, що дані докази можуть дати підстави для пред`явлення обґрунтованої підозри у вчиненні того чи іншого злочину. Крім того, наявність доказів у кримінальному провадженні має давати слідчому судді впевненість в тому, що в даному кримінальному провадженні необхідно накласти вид обмеження з метою уникнення негативних наслідків. Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 131 КПК України, арешт майна є одним із видів заходів забезпечення кримінального провадження. У відповідності до п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження. Слідчий суддя, дійшов висновку про необхідність задоволення клопотання про накладення арешту у кримінальному провадженні №62024000000000969 від 31.10.2024 р на тимчасово вилучене майно в ході проведення обшуку за адресою: АДРЕСА_1 , з метою забезпечення збереження речових доказів, що визначено пунктами 1 ч. 2 ст. 170 КПК України. На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 167, 170-173, 175, 309, 372, 392, 532 КПК України, -

У Х В А Л И В:

Клопотання прокурорадругого відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням та підтримання публічного обвинувачення Спеціалізованої екологічної прокуратури Офісу Генерального прокурора ОСОБА_3 , про арешт майна в кримінальному провадженні №62024000000000969 від 31.10.2024 р - задовольнити.

Накласти арешт з метою збереження речових доказів у кримінальному провадженні №62024000000000969 від 31.10.2024, з забороною відчуження, розпорядження та користування ним, а саме на майно, вилучене в ході обшуку за місцем мешкання ОСОБА_4 адресою: АДРЕСА_1 - мобільний телефон Samsung Galaxy S23 FE, модель SM-S711B/DS, C/H R5CX612KW7L, imei 1: НОМЕР_1 , imei 2: НОМЕР_2 з сім-картою оператора мобільного зв`язку ПрАТ «ВФ Україна» НОМЕР_3 у силіконовому чохлі.Ухвала про арешт майна негайно виконується слідчим та/або прокурором. Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня проголошення.

Слідчий суддя ОСОБА_1