Рішення № 138795599, 05.08.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/16268/24

Провадження №: 2/755/1217/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"05" серпня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі: головуючого судді - Катющенко В.П., розглянувши за правилами спрощеного провадження, без повідомлення сторін, цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач, АТ «ПУМБ», звернулося до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідачки на його користь заборгованість у сумі 54 838,17 грн; витрати зі сплати судового збору у сумі 2 422,40 грн.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що 25.09.2021 АТ «ПУМБ» на підставі кредитного договору № 1001981281001 видано ОСОБА_1 кредит у сумі 40 550 грн. Відповідачка не виконує свої кредитні зобов`язання належним чином довготривалий строк. Заборгованість відповідачки перед позивачем станом на 01.07.2024 складає 54 838,17 грн., з яких: 31 813,72 грн. - заборгованість за кредитом; 6,95 грн. - заборгованість за процентами; 23 017,5 грн. - заборгованість за комісією. Позивач направив письмову вимогу відповідачці на адресу місця проживання, яку вона зазначила у анкеті на отримання кредиту, однак у наданий строк заборгованість відповідачкою погашена не була.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 11.10.2024 відкрито провадження в справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін, яким роз`яснено право подати заяви по суті справи і визначено відповідні процесуальні строки.

Копію вказаної ухвали суду позивач отримав 15.10.2024, що підтверджується довідкою про доставку електронного документу.

Відповідачкою копію ухвали суду про відкриття провадження у справі отримано не було, конверт повернувся до суду з відміткою поштового відділення «за закінченням терміну зберігання».

Верховний Суд у постанові від 18.03.2021 у справі № 911/3142/19 сформував правовий висновок про те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, а, у даному випадку, суду (близька за змістом правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Судом було вжито всіх заходів для повідомлення відповідачки про розгляд даної справи в порядку спрощеного позовного провадження, однак, відповідачка не скористалася процесуальним правом подачі відзиву на позовну заяву, а також доказів, на підтвердження своїх заперечень, та за відсутності доказів поважності причин неподання учасниками розгляду заяв по суті справи, суд вирішує справу за наявними письмовими матеріалами, що відповідає положенню частини восьмої статті 178 ЦПК України.

Позивачем до суду додаткових заяв, пояснень подано не було.

Таким чином, суд, у порядку спрощеного позовного провадження без виклику у судове засідання сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно частини 1 статті 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини 1 статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до положень статті 12 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як убачається з матеріалів справи, 25.09.2021 ОСОБА_1 підписала заяву № 1001981281001 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (далі - заява), чим підтвердила прийняття публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб.

Відповідно до умов договору, Банк надав відповідачці кредит на суму 40 550 грн. на загальні споживчі цілі (п.п. 1-3 заяви), шляхом перерахування банком суми споживчого кредиту, відповідно до зазначених клієнтом в заяві на приєднання до договору реквізитів (п. 9 заяви).

Строк дії договору 24 місяці (п. 4 заяви). Пунктом 5 заяви встановлено розмір комісії за обслуговування кредитної заборгованості - 2,99%, а пунктом 6 визначено розмір процентної ставки - 0,01% річних.

У заяві від 25.09.2021 № 1001981281001 в окремому розділі сторони погодили графік платежів, відповідно до якого відповідачка зобов`язувалася в період з 25.09.2021 до 25.09.2023 щомісячно вносити суму платежу на погашення кредиту 2 902,20 грн. (останній платіж 2 902,05 грн.), складовими якого є сума кредиту за договором, проценти за користування кредитом та комісія за обслуговування кредитної заборгованості 1 212,44 грн. щомісяця.

Також, ОСОБА_1 підписано паспорт споживчого кредиту.

Відповідно до п. 2.1.1 Частини 2 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб (у редакції з 15.03.2021), договір визначає умови та порядок здійснення Банком комплексного банківського обслуговування клієнта, регулює відносини сторін при наданні клієнту послуг Банку з відкриття та обслуговування карткових рахунків, випуску карток, надання споживчого кредиту, овердрафту, кредитної лінії, використання системи «Інтернет-банкінг», сервісу «SMS-банкінг», послуги залучення коштів у вклад, надання у користування індивідуального банківського сейфу і персонального обслуговування.

Згідно з п. 2.2.1 Частини 2 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ», договір вважається укладеним, а умови публічної пропозиції акцептованими клієнтом з моменту оформлення заяви на приєднання до договору за умови подання клієнтом документів і відомостей, необхідних для з`ясування його особи, суті діяльності та фінансового стану, перелік яких визначається відповідно до вимог законодавства України, якщо інший порядок не встановлений будь-якими іншими умовами договору.

Дата набрання чинності договору визначається заявою на приєднання до договору, якщо інше не передбачено умовами Договору та/або Заявою на приєднання до Договору (п. 2.2.2 Частини 2 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ»).

Відповідно до п. 2.2.5 Частини 2 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ», підписанням заяви на приєднання до Договору, клієнт беззастережно підтверджує, що на момент укладення Договору клієнт ознайомився з повним текстом Договору (в тому числі тарифами), повністю зрозумів його зміст та погоджується зі всіма умовами Договору.

Виконання Банком свого обов`язку з перерахування ОСОБА_1 кредитних коштів доведено перед судом платіжною інструкцією № TR.52430145.34081.8810 від 25.09.2021 та випискою з особового рахунку за період з 25.09.2021 по 01.07.2024.

02.07.2024 Банк направив відповідачці письмову вимогу про виконання зобов`язання та погашення заборгованості за вищевказаним кредитним договором.

Цивільний кодекс України у статтях 3, 6, 203, 626, 627 визначає загальні засади цивільного законодавства, зокрема поняття договору і свободи договору та формулює загальні вимоги до договорів як різновиду правочинів (вільне волевиявлення учасника правочину).

Відповідно до частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з врахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За змістом статті 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Частинами 1 та 2 статті 639 ЦК України визначено, що договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі (частина перша статті 1055 ЦК України).

Згідно статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України, зобов`язання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Таке визначення розкриває сутність зобов`язання як правового зв`язку між двома суб`єктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обов`язок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобов`язання надано право, що кореспондує обов`язку першої. Обов`язками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобов`язання (стаття 510 ЦК України).

Відповідно до статей 525, 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із частиною 1 статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлено строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Положенням статті 611 ЦК України визначено, що у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема: припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди.

Частиною 1 статті 625 ЦК України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Суд при розгляді справи виходить з того, що позивач, як особа яка виконала свої зобов`язання та надала грошові кошти у кредит, має право вимагати від другої сторони належного виконання його грошових зобов`язань, в тому числі повернення кредитних коштів, сплати відсотків та погашення виниклої заборгованості.

Як встановлено судом з матеріалів справи, відповідачка свої зобов`язання щодо повернення кредитних коштів належним чином не виконала, внаслідок чого утворилась заборгованість, яка відповідно до наданих позивачем розрахунків станом на 01.07.2024 становить 54 838,17 грн., та складається з: 31 813,72 грн - заборгованість по сумі кредиту; 6,95 грн - заборгованість по процентам; 23 017,5 грн - заборгованість по комісії.

Досліджуючи подані розрахунки заборгованості встановлено, що ОСОБА_1 в рахунок фактичного погашення суми кредиту сплатила грошові кошти в розмірі 8 736,28 грн, в рахунок погашення процентів за користування кредитом - 2,56 грн, в рахунок погашення комісії - 9 718,38 грн, що також свідчить про визнання позичальником факту укладення кредитного договору та наявності зобов`язань за ним.

Відповідачка не оспорила дані розрахунки, не подала доказів на їх повне або часткове спростування.

Згідно частини 1 статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 89 ЦПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

З урахуванням встановленого, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов`язання не виконала, у передбачений в договорі строк, грошові кошти не повернула, внаслідок чого виникла заборгованість по сумі кредиту у розмірі 31 813,72 грн, що підлягає стягненню з відповідачки.

Щодо нарахованих процентів за користування кредитом, суд зазначає наступне.

25.09.2021 ОСОБА_1 підписано Паспорт споживчого кредиту щодо отримання та ознайомлення з інформацією щодо орієнтовної реальної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача.

В пункті 4 Паспорту споживчого кредиту значиться фіксована процентна ставка в розмірі 0,01 % річних. Аналогічне міститься в пункті 6 заяви № 1001981281001 від 25.09.2021.

Тобто, сторони при укладенні кредитного договору належним чином узгодили обставини та відповідний розмір процентної ставки.

Підписання відповідачкою Паспорту споживчого кредиту, що містить умови кредитування, є належним доказом ознайомлення із умовами кредитування, що підтверджено її особистим підписом.

При цьому, кредитний договір укладений строком на 24 місяці, та сторонами було погоджено графік платежів за ним.

Як вбачається з поданих до суду розрахунків, позивачем нараховано проценти за кредитним договором поза межами строку кредитування, а саме з 25.09.2021 по 01.07.2024.

У постановах Великої Палати Верховного Суду уже неодноразово вказувалося на те, що цивільне законодавство передбачає як випадки, коли боржник правомірно користується наданими йому коштами та має право не сплачувати кредитору свій борг протягом певного узгодженого часу, так і випадки, коли боржник повинен сплатити борг кредитору, однак не сплачує коштів, користуючись ними протягом певного строку неправомірно.

Зокрема, відносини щодо сплати процентів за одержання боржником можливості правомірно не сплачувати кредитору борг протягом певного часу врегульовані частиною першою статті 1048 ЦК України. Такі проценти є звичайною платою боржника за право тимчасово користуватися наданими йому коштами на визначених договором та законодавством умовах, тобто у межах належного та добросовісного виконання сторонами договірних зобов`язань, а не у випадку їх порушення.

Натомість наслідки прострочення грошового зобов`язання (коли боржник повинен сплатити грошові кошти, але неправомірно не сплачує їх) також урегульовані законодавством. У випадках, коли боржник порушив умови договору, прострочивши виконання грошового зобов`язання, за частиною першою статті 1050 ЦК України застосуванню у таких правовідносинах підлягає положення статті 625 цього Кодексу.

За наведеним у цій статті регулюванням відповідальності за прострочення грошового зобов`язання на боржника за прострочення виконання грошового зобов`язання покладається обов`язок сплатити кредитору на його вимогу суму боргу з урахуванням установленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Проценти, встановлені статтею 625 ЦК України, підлягають стягненню саме при наявності протиправного невиконання (неналежного виконання) грошового зобов`язання.

Тобто, проценти, що стягуються за прострочення виконання грошового зобов`язання за частиною другою статті 625 ЦК України є спеціальним видом відповідальності за таке порушення зобов`язання. На відміну від процентів, які є звичайною платою за користування грошима, зокрема за договором позики, до них застосовуються загальні норми про цивільно-правову відповідальність.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Подібні висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 у справах № 703/2718/16-ц та № 646/14523/15-ц.

Оскільки поведінка боржника не може бути одночасно правомірною та неправомірною, то регулятивна норма частини першої статті 1048 ЦК України і охоронна норма частини другої статті 625 цього Кодексу не можуть застосовуватись одночасно. Тому за період до прострочення боржника підлягають стягненню проценти від суми позики (кредиту) відповідно до умов договору та частини першої статті 1048 ЦК України як плата за надану позику (кредит), а за період після такого прострочення підлягають стягненню річні проценти відповідно до частини другої статті 625 ЦК України як грошова сума, яку боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання, тобто як міра відповідальності за порушення грошового зобов`язання.

Такий висновок сформульовано у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.02.2020 у справі № 912/1120/16.

Користування коштами не може бути одночасно правомірним і неправомірним, а тому відсотки, передбачені у пункті 6 кредитного договору №1001981281001 від 25.09.2021 встановлені на підставі статті 1048 ЦК України, не можуть застосовуватися до правовідносин сторін із прострочення погашення кредиту, тобто на випадки неправомірного користування позичальником кредитними коштами.

Стала практика Верховного Суду щодо неправомірності нарахування процентів після закінчення строку дії кредитного договору, якщо цей строк збігається зі строком виконання зобов`язання, підтверджується Постановою Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12.

Таким чином, оскільки позивачем були нараховані відсотки поза строком дії договору та після закінчення терміну виконання зобов`язання, такі відсотки не підлягають стягненню з відповідача.

З огляду на подані розрахунки заборгованості, суд вважає за необхідне здійснити перерахунок нарахованих процентів. Так, за кредитним договором № 1001981281001 від 25.09.2021 підлягають стягненню проценти (за період з 25.09.2021 по 25.09.2023) у розмірі: 3,64 грн (0,07 грн + 0,07 грн + 0,07 грн + 0,07 грн + 0,26 грн + 0,25 грн + 0,23 грн + 0,22 грн + 0,21 грн + 0,19 грн + 0,18 грн + 0,17 грн + 0,15 грн + 0,13 грн + 0,18 грн + 0,41 грн + 0,39 грн + 0,39 грн).

Щодо стягнення з відповідачки заборгованості за комісією, суд звертає увагу на наступне.

Так, відповідно до пункту 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про споживче кредитування», загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, пов`язані з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та/або супутні послуги кредитодавця, кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб.

Відповідно до частини 2 статті 8 Закону України «Про споживче кредитування», до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Таким чином, Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту.

В пунктах 3.6-3.6.1 Частини 3 Розділу І Публічної пропозиції АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб, в рамках договору надаються наступні види послуг банку: відкриття та обслуговування пакетів послуг банку, які в залежності від наповнення пакету послуг можуть включати наступні послуги: відкриття та обслуговування карткових рахунків в національній та іноземних валютах, випуск карток; послуга «Інтернет-банкінг»; послуга «SMS-банкінг»; відкриття та обслуговування депозитних рахунків, залучення коштів у вклад; овердрафти для клієнтів, які обслуговуються на умовах зарплатних проектів; кредитна картка з відновлювальною кредитною лінією; персональне обслуговування (в межах пакетів послуг Black Platinum та Premiere) та послуга відкриття поточних рахунків для безготівкових переказів (в рамках пакетів послуг, Black Platinum та Premiere); інші послуги, що включаються до пакету послуг відповідно до тарифів.

Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує платність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Відповідно до частини 1 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема, інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування», умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

З урахуванням викладеного, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Закону України «Про споживче кредитування» (10.06.2017), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1 та 2 статті 11, частини 5 статті 12 Закону України «Про споживче кредитування».

Зі змісту пункту 5 заяви № 100198128101 на приєднання до Договору комплексного банківського обслуговування фізичних осіб від 25.09.2021 вбачається, що відповідачці встановлено комісію за обслуговування кредитної заборгованості в розмірі 2,99% без уточнення найменування конкретної послуги, систематичності її надання, тобто відповідно до наповнення пакету, як то передбачено Публічною пропозицією АТ «ПУМБ» на укладення договору комплексного обслуговування фізичних осіб.

Таким чином, оскільки вказані умови договору не містять розмежування платних та безоплатних послуг, як і не містять найменування цих послуг, а відповідно передбачають виключно платні послуги стосовно обслуговування кредиту, в тому числі і послуги на вимогу споживача не частіше одного разу на місяць повідомляти йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надання виписки з рахунку/рахунків щодо погашення заборгованості, зокрема, інформації про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум, а також іншої інформації, що суперечить вимогам частин 1, 2 статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», за яким надання таких послуг передбачено безоплатно.

Враховуючи те, що позивачем встановлено щомісячну плату за послуги банку, в тому числі і які за законом повинні надаватись безоплатно, положення кредитного договору, укладеного між АТ «ПУМБ» та відповідачкою ОСОБА_1 , щодо обов`язку позичальника сплачувати плату за обслуговування кредитної заборгованості щомісячно в терміни та у розмірах, визначених графіком щомісячних платежів за кредитним договором, є нікчемними.

Аналогічну правову позицію висловила у Постанові від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 Велика Палата Верховного Суду.

Таким чином, оскільки умови договору щодо обов`язку здійснення платежів за комісією є нікчемними, нарахована позивачем заборгованість по комісії в сумі 23 017,5 грн. стягненню не підлягає.

При цьому, з наданого позивачем розрахунку заборгованості вбачається, що ОСОБА_1 на фактичне погашення комісії внесено грошові кошти у розмірі 9 718,38 грн.

Таким чином, сума заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором 1001981281001 від 25.09.2021, з урахуванням здійснених нею платежів підлягає перерахунку.

Відповідно до статті 534 ЦК України, у разі недостатності суми проведеного платежу для виконання грошового зобов`язання у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості, якщо інше не встановлено договором або законом: 1) у першу чергу відшкодовуються витрати кредитора, пов`язані з одержанням виконання; 2) у другу чергу сплачуються проценти і неустойка; 3) у третю чергу сплачується основна сума боргу.

За наведених обставин, оскільки положення кредитного договору в частині сплати відповідачкою суми комісії за надання кредиту є нікчемними, зараховані позивачем в рахунок погашення комісії за грошові кошти у розмірі 9 718,38 грн мають бути зараховані на погашення процентів та основної заборгованості, що відповідає положенню статті 534 ЦК України.

Враховуючи, що за кредитним договором № 1001981281001 від 25.09.2021 внесено грошові кошти на погашення комісії в розмірі 9 718,38 грн, враховуючи, що за договором сума кредиту складає 31 813,72 грн, а проценти - 3,64 грн, то стягненню підлягають грошові кошти у розмірі 22 098,98 грн (31 813,72 грн + 3,64 грн - 9 718,38 грн).

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню. Отже, з ОСОБА_1 на користь АТ «ПУМБ» підлягає стягнення заборгованість у загальному розмірі 22 098,98 грн.

Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, таким чином з відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 976,19 грн.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. ст.ст. 3, 6, 11, 203, 509, 510, 525, 526, 530, 534, 549, 610, 611, 625, 626, 627-629, 638, 639, 1046, 1048, 1049, 1054, 1055, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 2, 10, 12, 13, 49, 76, 77-81, 89, 141, 209, 210, 223, 247, 265, 274, 279, 354 ЦПК України, суд --

У Х В А Л И В :

Позов Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» (код в ЄДРПОУ: 14282829, вул. Андріївська, 4 м, Київ) до ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) про стягнення заборгованості - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства «ПЕРШИЙ УКРАЇНСЬКИЙ МІЖНАРОДНИЙ БАНК» заборгованість за договором у розмірі 22 098,98 грн та судовий збір у розмірі 976,19 грн.

В решті позовних вимог - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Суддя: