Вирок № 138795527, 13.07.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7495/26

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ "13" липня 2026 р.

Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участі прокурора ОСОБА_4 , ОСОБА_5

обвинуваченої ОСОБА_6 ,

захисника ОСОБА_7 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12026100040000994 від 28.04.2026 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженка м. Білої Церкви, громадянка України, українка, з середньо-спеціальною освітою, офіційно не працюючої, зареєстрованої за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючої за адресою: АДРЕСА_2 , неодноразово судимої

- востаннє вироком Дніпровського районного суду за ч. 2 ст. 309 КК України, від 09.06.2026 року, до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 1 місяць, на підставі ч. 4 ст. 70 КК України з урахуванням положень ст. 72 КК України шляхом часткового приєднання не відбутої частини покарання, призначеного вироком Деснянського районного суду м. Києва від 02.02.2026 року та вироком Дніпровського районного суду м. Києва від 06.04.2026 року, до покарання за даним вироком, остаточно призначити ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік 7 (сім) місяців та штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 (сімнадцять тисяч) гривень в дохід держави, що виконувати самостійно.

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-

В С Т А Н О В И В :

28 квітня 2026 року приблизно о 13 годині 10 хвилин ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні магазину «Аврора», розташованого за адресою: м. Київ, вул. Раїси Окіпної, 3, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою протиправного заволодіння чужим майном, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та передбачаючи їх наслідки, обрала предметом злочинного посягання майно, яке перебувало у продажу у вказаному магазині, а саме:

-шампунь для волосся «HS Основний догляд», об`ємом 400 мл, вартістю 190 гривень 83 копійки;

-шампунь для волосся проти лупи «HS Свіжість ментолу», об`ємом 400 мл, вартістю 190 гривень 83 копійки;

-пральний порошок для автоматичного прання «Savex Fresh», вагою 3,45 кг, вартістю 665 гривень;

-універсальний пральний порошок «Grunwald Aroma», вагою 2,88 кг, вартістю 207 гривень 50 копійок;

-пральний порошок для автоматичного прання «Tide Колор», вагою 2,1 кг, вартістю 290 гривень 83 копійки;

-сендвічницю з антипригарним покриттям потужністю 700 Вт, вартістю 374 гривні 17 копійок.

Реалізуючи свій кримінально протиправний умисел, ОСОБА_6 взяла зазначений товар до рук та під пахву, приховала його від стороннього огляду і, не маючи наміру здійснювати оплату за товар, пройшла повз касову зону в напрямку виходу з магазину, намагаючись безперешкодно залишити місце вчинення кримінального правопорушення разом із викраденим майном.

У подальшому протиправні дії ОСОБА_6 були виявлені керуючою магазину ОСОБА_8 , яка, помітивши факт незаконного заволодіння товаром та його неоплати, почала наближатися до ОСОБА_6 з метою припинення її дій та повернення товару, висловивши при цьому вимогу здійснити його оплату.

У цей момент ОСОБА_6 достовірно усвідомила, що її дії викриті працівником магазину, а таємний характер заволодіння чужим майном припинено. Незважаючи на це, вона, діючи умисно, з корисливих мотивів, не припинила своїх протиправних дій, на законну вимогу працівника магазину не відреагувала, викрадене майно добровільно не повернула та разом із ним швидко залишила приміщення магазину, зникнувши з місця вчинення кримінального правопорушення.

Унаслідок зазначених умисних протиправних дій ОСОБА_6 потерпілому - ТОВ «Вигідна покупка» - заподіяно матеріальну шкоду на загальну суму 1919 гривень 16 копійок.

Таким чином, ОСОБА_6 обвинувачується у відкритому викраденні чужого майна - грабежі, вчиненому в умовах воєнного стану, тобто у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.

У судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 свою винуватість у пред`явленому обвинуваченні визнала повністю, фактичні обставини кримінального правопорушення та правову кваліфікацію своїх дій не оспорювала.

Під час допиту ОСОБА_6 пояснила, що 28 квітня 2026 року перебувала у приміщенні магазину «Аврора», де взяла товар, який сховала та намагалася винести з магазину, не розрахувавшись за нього. Зазначила, що після виходу з магазину до неї підійшла працівниця магазину та вимагала повернути товар, однак вона на її вимоги не відреагувала і залишила місце події разом із товаром. Водночас обвинувачена зазначила, що невдовзі була затримана працівниками поліції, після чого викрадені речі були вилучені.

ОСОБА_6 повідомила, що обставини, зазначені в обвинувальному акті, відповідають дійсності, у вчиненому щиро розкаялася, висловила жаль із приводу вчиненого та просила суворо її не карати. Також зазначила, що не має наміру надалі вчиняти кримінальні правопорушення, стала на шлях виправлення та має намір укласти контракт для проходження військової служби.

Оскільки обвинувачена повністю визнала винуватість, правильно розуміла зміст обставин пред`явленого їй обвинувачення, не оспорювала фактичні обставини кримінального провадження, а прокурор і захисник також не заперечували проти такого порядку судового розгляду, суд, роз`яснивши учасникам судового провадження положення ч. 3 ст. 349 КПК України та переконавшись у добровільності їхньої позиції, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорювалися. Частина 3 ст. 349 КПК України дозволяє суду обмежити дослідження доказів за таких умов, водночас позбавляючи сторони права оскаржувати встановлені таким порядком обставини.

При цьому судом обвинуваченій та іншим учасникам судового провадження було роз`яснено, що вони позбавляються права оскаржувати в апеляційному порядку ті фактичні обставини кримінального провадження, які ніким не оспорюються і докази щодо яких не досліджуються. Обвинувачена підтвердила, що зміст цих обставин їй зрозумілий, її позиція є добровільною та наслідки застосування положень ч. 3 ст. 349 КПК України вона усвідомлює.

За визначеного судом порядку дослідження доказів судом допитано обвинувачену ОСОБА_6 , досліджено відомості, що характеризують її особу, дані щодо попередніх судимостей, перебування на відповідних обліках, матеріали щодо речових доказів, а також інші документи кримінального провадження, необхідні для вирішення питань, передбачених ст. 368 КПК України.

Представник потерпілого ТОВ «Вигідна покупка» ОСОБА_9 у судове засідання не з`явився, подавши письмову заяву, в якій просив проводити судовий розгляд без його участі, зазначив, що до складу суду довіру має, з рішенням суду погодиться, та просив призначити обвинуваченій покарання в межах санкції відповідної статті Кримінального кодексу України. Цивільний позов у цьому кримінальному провадженні не заявлено.

Оцінюючи показання ОСОБА_6 , суд бере до уваги, що вони є послідовними, узгоджуються з фактичними обставинами, викладеними в обвинувальному акті, не містять істотних суперечностей та підтверджують спосіб, місце, час і мотив вчинення кримінального правопорушення.

Визнання вини обвинуваченою є повним та беззастережним, здійснене добровільно, без примусу, після роз`яснення їй суті обвинувачення, процесуальних прав і наслідків розгляду провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України.

За таких обставин суд доходить висновку, що винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення доведена, а її дії правильно кваліфіковано за ч. 4 ст. 186 КК України як відкрите викрадення чужого майна - грабіж, вчинений в умовах воєнного стану.

Разом із тим суд дійшов висновку про наявність виняткових обставин, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.

Суд враховує, що обвинувачена повністю визнала свою вину, щиро розкаялася, не заперечувала фактичних обставин кримінального провадження, чим сприяла оперативному судовому розгляду, викрадене майно фактично вилучене та повернуте потерпілому, цивільний позов не заявлено, потерпіла юридична особа наполягала лише на призначенні покарання в межах закону.

З урахуванням сукупності наведених обставин, особи обвинуваченої, її ставлення до вчиненого та принципів справедливості й індивідуалізації покарання суд приходить до висновку про можливість застосування до ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України та призначення покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.

На підставі ст. 69 КК України суд призначає ОСОБА_6 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років

Суд ураховує, що ОСОБА_6 вчинила умисне корисливе кримінальне правопорушення проти власності, яке відповідно до ст. 12 КК України належить до категорії тяжких злочинів, у період дії воєнного стану та за наявності незнятих і непогашених судимостей за вчинення кримінальних правопорушень проти власності.

Разом із тим суд бере до уваги, що обвинувачена повністю визнала свою винуватість, фактичних обставин не оспорювала, надала суду правдиві показання, висловила критичне ставлення до своєї поведінки, щиро розкаялася у вчиненому та просила суворо її не карати.

Обставиною, яка відповідно до ст. 66 КК України пом`якшує покарання ОСОБА_6 , суд визнає її щире каяття.

Обставин, які відповідно до ст. 67 КК України обтяжують покарання ОСОБА_6 , судом не встановлено.

Суд також ураховує, що викрадене майно вилучено та повернуто законному власнику, цивільний позов потерпілим не заявлений, процесуальні витрати на залучення експертів у кримінальному провадженні відсутні.

Водночас неодноразове притягнення ОСОБА_6 до кримінальної відповідальності та вчинення нею нового умисного корисливого кримінального правопорушення свідчать про те, що раніше призначені покарання не досягли своєї виправної та превентивної мети, а тому виправлення обвинуваченої без ізоляції від суспільства є неможливим.

З урахуванням наведеного, тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи обвинуваченої, її ставлення до вчиненого, наявності пом`якшуючої покарання обставини та відсутності обтяжуючих обставин, суд доходить висновку про необхідність призначення ОСОБА_6 положень ст. 69 КК України та призначення їй покарання нижче від найнижчої межі, встановленої санкцією ч. 4 ст. 186 КК України.

Таке покарання, на переконання суду, буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої, попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості й індивідуалізації покарання.

З матеріалів кримінального провадження встановлено, що вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 309 КК України із застосуванням ч. 4 ст. 70 КК України до остаточного покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік 7 місяців та штрафу в розмірі 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17 000 гривень, який постановлено виконувати самостійно.

Оскільки кримінальне правопорушення, за яке ОСОБА_6 засуджується у цьому кримінальному провадженні, вчинено 28 квітня 2026 року, тобто до постановлення вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року, остаточне покарання підлягає визначенню за правилами ч. 4 ст. 70 КК України - за сукупністю кримінальних правопорушень.

При цьому, зважаючи на вид та розмір покарань, призначених попереднім вироком і цим вироком, суд вважає за необхідне застосувати принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, зарахувавши у строк остаточного покарання, частково відбуте покарання за попереднім вироком.

Покарання у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень, призначене вироком Дніпровського районного суду міста Києва від 09 червня 2026 року, відповідно до положень КК України підлягає самостійному виконанню.

Питання щодо речових доказів підлягає вирішенню відповідно до ст. 100 КПК України, а саме:

-мобільний телефон марки «Motorola» синього кольору, переданий на зберігання, після набрання вироком законної сили - повернути ОСОБА_6 ;

-пральний порошок марки «Savex» вагою 3,45 кг у кількості двох пакувань та пральний порошок марки «Tide» вагою 2,1 кг, передані на зберігання, після набрання вироком законної сили - повернути законному власнику, магазину «Аврора»;

-DVD-R диск із відеозаписами камер відеоспостереження магазину «Аврора» - залишити на зберіганні в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись статтями 50, 65-67, ч. 4 ст. 70, ст. 72, ч. 4 ст. 186 КК України, статтями 100, 124, 349, 368, 370, 373, 374, 376, 394, 395, 532 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, призначити їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України у виді 5 (п`яти) років позбавлення волі.

На підставі ч. 1, 4 ст. 70 КК України призначити ОСОБА_6 остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, з урахуванням вироку Дніпровського районного суду міста Києва від 09.06.2026 року, у виді 5 років позбавлення волі та штрафу в розмірі 17 000 гривень в дохід держави. на підставі ч. 3 ст. 72 КК України, виконувати самостійно.

Речові докази у кримінальному провадженні, а саме:

-мобільний телефон марки Motorola синього кольору, який відповідно до постанови слідчого визнано речовим доказом та передано на зберігання, після набрання вироком законної сили повернути обвинуваченій ОСОБА_6 ;

-пральний порошок марки «Savex» вагою 3,45 кг у кількості двох пакувань та пральний порошок марки «Tide» вагою 2,1 кг, які були визнані речовими доказами та передані на зберігання, після набрання вироком законної сили повернути законному власнику - магазину «Аврора»;

-DVD-R диск із відеозаписами камер відеоспостереження магазину «Аврора», визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, залишити в матеріалах кримінального провадження.

Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , до набрання вироком законної сили залишити без змін.

Початок строку відбування покарання, рахувати з дня проголошення цього вироку.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Київського апеляційного суду через Дніпровський районний суд міста Києва шляхом подачі апеляції протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Суддя: