Рішення № 138795273, 06.08.2026, Кам'янка-Бузький районний суд Львівської області

Справа № 943/1171/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.08.2026 м.Кам`янка-Бузька

Кам`янка-Бузький районний суд Львівської області в складі:

головуючого - судді Котормус Т. І.

секретар судового засідання Карпа Г.М.

справа №943/1171/25,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ;

представник позивача ОСОБА_2 ;

відповідач ОСОБА_3 ;

треті особи Орган опіки і піклування Буської міської ради Львівської області;

Військова частина НОМЕР_1 ;

представник третьої особи Станкевич Роман Васильович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Кам`янка-Бузька за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки і піклування Буської міської ради Львівської області, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини,

в с т а н о в и в:

15.07.2025 за підсудністю до Кам`янка-Бузького районного суду Львівської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в якій він просить визнати факт самостійного виховання дитини.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у них з відповідачкою, з якою він в зареєстрованому шлюбі не перебував, ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась донька ОСОБА_4 . Вказує, що після народження доньки, вони всі разом проживали у м. Буськ. Проте, відповідачка неодноразово зазначала, що виявилась не готовою до виховання дитини, їй було складно, що фізично, так і психологічно. Після цього, їх відносини почали руйнуватись, зокрема через протилежність характерів, несумісність поглядів на життя, а особливо поглядів щодо виховання спільної дитини, внаслідок чого, після досьгнення дитиною річного віку, відповідачка більше часу проживала у смт. Запитів, а вихованням та утримання дитини займався виключно він. Зазначив, що дитина зареєстрована, проживає та перебуває повністю на його утриманні і вихованні, він піклується про її розвиток та виховання і несе повну відповідальність за створення належних умов для цього. У зв`язку з цим, та зврахуванням одноосібного утриманні ним малолітньої доньки, змушений звернутись до суду із даним позовом, оскільки інший правовий механізм для встановлення факту самостійного виховання дитини у нього відсутній.

Ухвалою суду від 16.07.2025 відкрито провадження в справі, визначено, що розгляд справи проводитиметься за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду від 17.09.2025 залучено до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Ухвалою суду від 15.01.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 06.08.2026 відмовлено у задоволенні заяви відповідачки про визнання позову.

У судове засідання позивач та його представник не з`явились, через канцелярію суду від представника позивача надійшла заява про розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги підтримала та просила такі задоволити.

Відповідачка у судове засідання також не з`явилась, через канцелярію суду подала заяву про визнання позову та розгляд справи без її участі, в якій зокрема зазначила, що позивач самостійно здійснює догляд, виховання та повне фінансове забезпечення їх доньки і вона не оспорює такі факти.

Представник третьої особи у судове засідання не з`явився, однак через канцелярію суду подано листа, в якому просив проводити розгляд справи у його відсутності, щодо позовних вимог зазначив, то на думку Органу опіки і піклування Буської міської ради Львівської області підстав для їх задоволення немає.

Представник третьої особи в/ч НОМЕР_1 - Станкевич Р.В. у судове засідання також не з`явився, однак подав до суду письмові пояснення щодо обставин справи, в яких позов заперечив повністю. Зокрема зазначив, що проходження військової служби позивачем саме по собі не виключає можливості матеріального утримання дитини, підтримання з нею зв`язку та участі батька у вирішенні важливих питань її життя, а допомога баби й діда може цілком відповідати інтересам дитини. Однак фактичне виконання ними повсякденних функцій догляду не може автоматично ототожнюватися з особистим самостійним вихованням дитини позивачем. У зв`язку із викладеним у письмових поясненнях, вважає позовні вимоги недоведеними та такими, що не підлягають задоволенню.

У зв`язку з неявкою в судове засідання сторін у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України не здійснюється.

Дослідивши матеріали цивільної справи у їх сукупності та взаємозв`язку, суд встановив наступні обставини справи та відповідні до них правовідносини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 до ОСОБА_3 є батьками малолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зазначений факт підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 29.08.2023 (а.с.15).

Як видно з довідки про склад сім`ї від 16.05.2025, ОСОБА_1 проживає та зареєстрований у АДРЕСА_1 . Разом з ним зареєстрована та проживає, зокрема донька ОСОБА_4 (а.с.18).

Згідно акту обстежень умов проживання від 03.07.2025, складеного комісією служби у справах дітей Буської міської ради, вбачається що малолітня ОСОБА_4 проживає із батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . В результаті обстеження встановлено, що дитина проживає в належних умовах, за нею здійснюють постійних догляд, а також забезпечені усі умови для проживання та розвитку (а.с.34-35).

Разом з тим, як видно акту обстежень умов проживання від 22.10.2025 складеного комісією служби у справах дітей Буської міської ради, малолітня дитина ОСОБА_4 не проживає за адресою: АДРЕСА_1 . Також з`ясовано, що мати дитини ОСОБА_3 за даною адресою не проживає. Зі слів батька ОСОБА_5 , його син на час складання відповідного акту знаходився на реабілітації у м. Львів (а.с.58-59).

А згідно акту обстежень умов проживання від 21.11.2025 складеного комісією служби у справах дітей Новояричівської селищної ради, вбачається що малолітня ОСОБА_4 проживає без реєстрації із мамою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами обстеження в будинку в будинку чисто, тепло, зроблений запас продуктів. Дитина за даною адресою проживає разом з батьками протягом останніх 3 місяців (зі слів матері). Батько дитини ОСОБА_1 на момент обстеження був присутній (а.с.60).

Вирішуючи спір, суд виходить із того, що відповідно до статей 141, 150, 151, 157 Сімейного кодексу України мати та батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою та чи проживають спільно. Розірвання шлюбу між батьками, їх окреме проживання або проживання дитини з одним із них не впливає на обсяг батьківських прав та не звільняє жодного з батьків від виконання батьківських обов`язків.

Звертаючись до суду із позовом про встановлення факту самостійного виховання дитини, позивач зобов`язаний довести існування обставин, які свідчать про фактичне здійснення ним батьківських прав та обов`язків без участі іншого з батьків, а також наявність юридично значущих підстав для встановлення такого факту.

Разом із тим із досліджених судом доказів не встановлено, що відповідачка повністю самоусунулася від виконання батьківських обов`язків, припинила спілкування з дитиною, втратила інтерес до її життя та виховання або в інший спосіб відмовилася від реалізації своїх батьківських прав. Сам факт проживання дитини разом із позивачем, а також здійснення ним основного догляду за дитиною не свідчить про самостійне виховання дитини у розумінні закону.

У постанові від 14 січня 2026 року у справі № 507/2828/24 Верховний Суд зазначив, що встановлення факту самостійного виховання дитини можливе лише за умови доведення обставин, які свідчать про відсутність участі іншого з батьків у вихованні дитини та виконанні ним батьківських обов`язків. При цьому сам по собі факт проживання дитини з одним із батьків або виконання ним більшого обсягу обов`язків щодо дитини не є достатньою підставою для встановлення такого факту.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом у справі № 487/11354/24, у якій наголошено, що встановлення факту самостійного виховання не може ґрунтуватися виключно на волевиявленні батьків або наявності між ними домовленостей щодо проживання дитини. Суд повинен встановити наявність об`єктивних обставин, які свідчать про фактичну відсутність участі одного з батьків у вихованні дитини або про існування інших юридичних підстав, що виключають таку участь.

Разом з тим, позивач в позовній заяві посилався на те, що встановлення факту самостійного виховання та утримання дитини надасть йому можливість реалізації права бути звільненим з військової служби на підставі п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

Так, відповідно до п. 3 ч. 12 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється під час дії воєнного стану, зокрема, військовослужбовці, які мають дитину (дітей) віком до 18 років, якщо другий з батьків такої дитини (дітей) помер, позбавлений батьківських прав, визнаний зниклим безвісти або безвісно відсутнім, оголошений померлим, відбуває покарання у місцях позбавлення волі, а також коли особа самостійно виховує та утримує дитину за рішенням суду або запис про батька такої дитини в Книзі реєстрації народжень здійснений на підставі частини першої статті 135 Сімейного кодексу України.

Законодавець розширив перелік осіб, які мають право на відстрочку призову на військову службу під час мобілізації та/або звільнення з військової служби за наведених підстав, що зумовлене врахуванням усіх наявних життєвих ситуацій, коли особа самостійно виховує дитину (наприклад: особа, яка розлучена та самостійно здійснює обов`язки по вихованню та утриманню дитини, у той час коли інший з батьків позбавлений фактичної змоги виконувати свої обов`язки; батько або матір не беруть участі у вихованні та утриманні дитини або зникли, проте не визнані судом безвісно відсутніми або такими, що позбавлені батьківських прав; якщо один з батьків перебуває на окупованій території і не може фактично виховувати та утримувати дитину, тощо).

В силу настання певних юридичних фактів (дій чи подій), які мають бути підтверджені виключно актами цивільного стану (свідоцтво про смерть) чи рішенням суду (про позбавлення батьківських прав, визнання недієздатним, померлим, безвісно відсутнім) та позбавляють особу користуватися батьківською правосуб`єктністю, такі права та обов`язки припиняються та не потребують додаткового підтвердження того, що один із батьків самостійно виконує їх.

Тому, оцінюючи доводи і докази, які підтверджують факт самостійного виховання особою дитини, суд має досліджувати обставини (події), які є виключними (непереборними / винятковими / неординарними / особливими) у конкретних життєвих ситуаціях, що викладено у пункті 105 постанови Великої Палати Верховного Суду від 11 вересня 2024 року у справі № 201/5972/22.

Аналізуючи вищевикладене, дослідивши обставини справи, суд приходить до висновку про відсутність у даній справі виключних непереборних, виняткових, неординарних обставин на підставі яких можливо встановити факт самостійного утримання та виховання батьком дитини.

Крім того, судом встановлено суперечності у доказах, поданих на підтвердження заявлених вимог.

Так, згідно з акту обстежень умов проживання від 03.07.2025, складеного комісією служби у справах дітей Буської міської ради, вбачається що малолітня ОСОБА_4 проживає із батьком ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 . Водночас відповідно до акту обстежень умов проживання від 21.11.2025 складеного комісією служби у справах дітей Новояричівської селищної ради, вбачається що малолітня ОСОБА_4 проживає без реєстрації із мамою ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_2 .

Наведені документи містять взаємовиключні відомості щодо фактичного місця проживання дитини, а тому не дають суду можливості достовірно встановити обставини, на які посилається позивач як на підставу своїх вимог.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позивачем не доведено наявності передбачених законом підстав для встановлення факту самостійного виховання ним дитини, а тому позовні вимоги є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Керуючись ст. ст. 258, 263-265, 268 Цивільного процесуального кодексу України,

вирішив:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки і піклування Буської міської ради Львівської області, Військова частина НОМЕР_1 про встановлення факту самостійного виховання дитини - відмовити повністю.

Судові витрати у виді сплаченого судового збору - покласти на позивача.

Повний текст рішення складено 06.08.2026.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів безпосередньо до Львівського апеляційного суду.

Відомості про сторони:

Позивач: ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ).

Відповідач: ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса реєстрації: АДРЕСА_4 ) .

Третя особа:

Орган опіки і піклування Буської міської ради Львівської області (місцезнаходження: вул. Львівська, 2, м. Буськ Львівська область, 80500, ЄДРПОУ 45853586).

Військова частина НОМЕР_1 (місцезнаходження: АДРЕСА_5 ).

Суддя Т.І. Котормус