Ухвала суду № 138793631, 06.08.2026, Немишлянський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Фрунзенський районний суд м. Харкова)

Справа № 645/1327/26

Провадження № 6/645/534/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 р. м. Харків

Немишлянський районний суд міста Харкова у складі:

головуючого судді Спесивцева О.В.,

за участю секретаря судових засідань Бугай К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до майна боржника ОСОБА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

Приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Близнюков Ю. В. звернувся до суду із поданням про примусове проникнення до майна боржника ОСОБА_1 , а саме: квартири за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки Кадастровий номер: 6322684503:00:000:0034 Опис об`єкта: Площа (га): 0.3471 Дата державної реєстрації земельної ділянки 16.04.2021, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: ОСОБА_2 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57758883 від 20.04.2021 20:43:41, ОСОБА_2 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл.

В обґрунтування подання приватний виконавець вказує, що на виконанні перебуває виконавче провадження № 81512512 з примусового виконання виконавчого листа №645/1327/26 виданого 07.07.2026 Немишлянським районним судом міста Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за комунальні послуги в сумі 56003 (п`ятдесят шість тисяч три) грн. 49 коп. Стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.- по 1331,20 грн. з кожного та поштові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 240,00 грн. по 120,00 грн. з кожного.

Зазначив, що під час виконання вказаного виконавчого документа встановлено, що вжиті виконавцем заходи щодо звернення стягнення на рухоме майно боржника не призвели до очікуваного результату у вигляді повного та фактичного виконання боржником вимог виконавчого документа, а в діях боржника: ОСОБА_1 адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 вбачаються ознаки ухилення від виконання обов`язків, покладених на нього законом, у зв`язку з чим виникла необхідність звернутись до суду з поданням про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння, з метою пошуку та звернення стягнення на рухоме майно боржника, яке не підлягає державній реєстрації.

Враховуючи викладене, приватний виконавець звернувся до суду з даним поданням.

Ухвалою від 06.08.2026 року прийнято до провадження заяву та призначено до розгляду в судовому засіданні.

Приватний виконавець у судове засідання не прибув, у заяві просив проводити розгляд без його участі.

Враховуючи те, що у відповідності до ст. 439 ЦПК України подання підлягає негайному розгляду, суд вважає за можливе розглянути вказане подання за відсутності приватного виконавця, від якого разом з поданням надійшла заява про його розгляд у відсутність приватного виконавця.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть учать у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши матеріали подання, приходить до висновку про відсутність підстав для його задоволення, враховуючи наступне.

Постановою приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича від 15.07.2026 року відкрито виконавче провадження (ВП №81512512) з примусового виконання виконавчого листа№645/1327/26 виданого 07.07.2026 Немишлянським районним судом міста Харкова про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість за комунальні послуги в сумі 56003 ( п`ятдесят шість тисяч три) грн. 49 коп. Стягнення з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі витрати по сплаті судового збору в розмірі 2662,40 грн.- по 1331,20 грн. з кожного та поштові витрати, пов`язані з розглядом справи в розмірі 240,00 грн. по 120,00 грн. з кожного.

Відповідно до інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за боржником зареєстровано право власності, зокрема, на земельну ділянку Кадастровий номер: 6322684503:00:000:0034 Опис об`єкта: Площа (га): 0.3471 Дата державної реєстрації земельної ділянки 16.04.2021, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: ОСОБА_2 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57758883 від 20.04.2021 20:43:41, ОСОБА_2 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл.

Згідно наданого приватним виконавцем акту від 17.07.2026 року, йому не було надано допуск для проведення виконавчих дій до квартири за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки Кадастровий номер: 6322684503:00:000:0034 Опис об`єкта: Площа (га): 0.3471 Дата державної реєстрації земельної ділянки 16.04.2021, орган, що здійснив державну реєстрацію земельної ділянки: ОСОБА_2 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл. Рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), індексний номер: 57758883 від 20.04.2021 20:43:41, ОСОБА_2 , Департамент реєстрації Харківської міської ради, Харківська обл.

Виконавець вказує, що оскільки під час виконання вказаного виконавчого документа встановлено, що вжиті виконавцем заходи щодо звернення стягнення на рухоме майно боржника не призвели до очікуваного результату у вигляді повного та фактичного виконання боржником вимог виконавчого документа, а в діях боржника вбачаються ознаки ухилення від виконання обов`язків, покладених на нього законом, він звернувся до суду із даним поданням.

Перевіряючи обґрунтованість заявленого подання, суд дійшов висновку про наступне.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження здійснюється з дотриманням таких засад:

1) верховенства права;

2) обов`язковості виконання рішень;

3) законності;

4) диспозитивності;

5) справедливості, неупередженості та об`єктивності;

6) гласності та відкритості виконавчого провадження;

7) розумності строків виконавчого провадження;

8) співмірності заходів примусового виконання рішень та обсягу вимог за рішеннями;

9) забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.

Відповідно до ч. 1, п.п. 4, 13 ч. 3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: звертатися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, що належать боржникові від інших осіб; за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі потреби примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників поліції, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке згідно із законом можливо звернути стягнення.

Разом з тим, відповідно до ст. 439 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця. Суд розглядає подання, зазначене в частині першій цієї статті, негайно, але не пізніше наступного дня з дня його надходження до суду, без повідомлення (виклику) сторін та інших заінтересованих осіб за участю державного чи приватного виконавця.

Аналіз положень Закону України «Про виконавче провадження» та процесуальних норм дає підстави для висновку про законодавче збалансування прав як особи, що ініціює питання звернення з поданням до суду про примусове проникнення до житла, так і особи, щодо якої такі заходи застосовано. При цьому питання про примусове проникнення до житла вирішується не інакше як шляхом прийняття вмотивованої ухвали суду з додержанням принципу верховенства права.

Недоторканність житла є однією з конституційних гарантій громадян. Як зазначено у ст. 30 Конституції України, не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду.

Статтею 311 ЦК України передбачено право на недоторканність житла.

Частинами 1, 2 статті 311 ЦК України зазначено, що житло фізичної особи є недоторканним. Проникнення до житла чи до іншого володіння фізичної особи, проведення у ньому огляду чи обшуку може відбутися лише за вмотивованим рішенням суду.

Гарантування кожному прав на повагу та недоторканність житла є не тільки конституційно-правовим обов`язком держави, а й дотриманням взятих Україною міжнародно-правових зобов`язань відповідно до положень Загальної декларації прав людини 1948 року, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року. Зазначені міжнародні акти згідно з частиною першою статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства України.

Відповідно до ст. 12 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, пункту 1 статті 17 Міжнародного пакту про громадянські та політичні права 1966 року ніхто не може зазнавати безпідставного посягання на недоторканність свого житла.

При здійсненні своїх прав і свобод кожна людина може зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги до прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві (пункт 2 статті 29 Загальної декларації прав людини 1948 року, стаття 18 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

Конституційна гарантія недоторканності житла не поширюється на випадки, коли суспільні інтереси вимагають правомірного обмеження прав людини, зокрема для захисту прав і законних інтересів інших членів суспільства.

За змістом наведених вище норм національного та міжнародного законодавства, проникнення у житло, як обмеження конституційного права особи на недоторканність житла, має виступати виключним засобом забезпечення примусового виконання судового рішення та бути виправданим.

Частиною 3 ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Частиною 6 статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з положень ч. 1 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити суду, та відмінності, які існують в державах учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. (Проніна проти України, №63566/00, пр.23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 р.).

В даному випадку надані приватним виконавцем докази не містять фактичних даних щодо вчинених ним дій, спрямованих на примусове виконання виконавчого документу

Також не містять доказів про отримання боржником кореспонденції і про вчинення боржником саме умисних дій, спрямованих на приховання грошових коштів, рухомого та нерухомого майна, інших цінностей, а також про ухилення від виконання зобов`язань, покладених на нього приватним виконавцем у зв`язку з примусовим виконання рішення суду. Крім того, будь-яких доказів того, що на теперішній час боржнику відомо про наявність відкритого виконавчого провадження відносно нього суду надано не було, зокрема доказі надіслання постанови про відкриття виконавчого провадження рекомендованим повідомленням, як передбачено законом.

Не було надано доказів і про надіслання та отримання та ігнорування боржником викликів приватного виконавця тощо, адже з моменту відкриття виконавчого провадження до моменту звернення виконавця з вказаним поданням пройшов місяць та декілька днів. Окрім того, в матеріалах подання відсутні відомості про те, що боржнику взагалі направлялись повідомлення про дату проведення виконавчих дій за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки Кадастровий номер: 6322684503:00:000:0034, а також її обов`язок допустити виконавця для проведення виконавчих дій.

Відповідно до ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» боржник зобов`язаний утримуватися від вчинення дій, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення; допускати в установленому законом порядку виконавця до житла та іншого володіння, приміщень і сховищ, що належать йому або якими він користується, для проведення виконавчих дій.

Зі змісту вказаних правових норм вбачається, що державний виконавець може звернутися до суду з поданням про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника-фізичної особи у разі, якщо боржник чинить перешкоди його вільному доступу до цього житла чи іншого володіння. Отже, проникнення до житла особи є винятковим заходом виконання судового рішення, який може бути дозволено, якщо вичерпано інші можливі заходи примусової реалізації майна. При цьому, необхідно враховувати, що недоторканість житла гарантується статтею 30 Конституції України, відповідно до якої не допускається проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку інакше як за вмотивованим рішенням суду. Юридично важливою обставиною при розгляді подання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника є не лише факт невиконання рішення та неможливість виконавця потрапити до приміщення боржника для проведення опису й арешту його майна, а саме перешкоджання виконавцю у вчиненні таких дій. Такі правові висновки викладені в постановах Верховного Суду від 12 березня 2020 року у справі № 757/41727/19-ц, від 17 лютого 2021 року у справі № 761/37339/19.

Крім того, відповідно до ч. 2, 3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» присутність понятих є обов`язковою у випадку, передбаченому частиною третьою статті 53 цього Закону, а також у разі відсутності боржника або його представника під час вчинення виконавчих дій, пов`язаних з примусовим входженням на земельні ділянки, до нежитлових приміщень і сховищ, де зберігається майно боржника, на яке звернено стягнення, або майно стягувача, яке має бути повернуто йому в натурі, до житла, іншого володіння особи для забезпечення примусового виселення з нього та вселення в нього, під час проведення опису, арешту, вилучення і передачі майна. Понятими можуть бути будь-які дієздатні особи, які не мають особистої заінтересованості у вчиненні виконавчих дій і не пов`язані між собою або з учасниками виконавчого провадження родинними зв`язками, а також підлеглі учасників виконавчого провадження. Кількість понятих під час вчинення виконавчих дій не може бути меншою ніж дві особи.

Разом із тим, з акту державного виконавця, долучених до матеріалів подання, від 17.07.2026, вбачається, що у поняті взагалі не залучалися. Отже, виконавчі дії проводились без дотримання ч. 2, 3 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження», а тому навіть за умов обізнаності боржника про намір державного виконавця вчиняти виконавчі дії у зазначений в актах час, не виникло б обов`язку, передбаченого ч. 5 ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження», в установленому законом порядку допускати державного виконавця до зазначеного приміщення для проведення виконавчих дій.

Також з надано акту не можливо встановити, за місцем якого майна було проведено виконавчі дії, оскільки в акті вказано, що його складено у с.Гресі, в той час, як виконавець посилається на те, що йому не було надано допуск до квартири за адресою АДРЕСА_1 та земельної ділянки Кадастровий номер: 6322684503:00:000:0034.

Враховуючи вказані обставини, суд приходить до висновку, що подання приватного виконавця про примусове проникнення до житла та земельної ділянки боржника є необґрунтованим та таким, що на даний час не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 12, 76-81, 89, 439 ЦПК України, ст. 30 Конституції України, ст. 311 ЦК України, ст. ст. 1, 2, 18 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні подання приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Близнюкова Юрія Володимировича про примусове проникнення до майна боржника ОСОБА_1 - відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту ухвали.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена в день її складання має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Повний текст ухвали складено 06.08.2026 року.

Суддя О.В. Спесивцев