Ухвала суду № 138791543, 05.08.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/14846/26

Провадження № 2/344/7170/26

У Х В А Л А

05 серпня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі судді Кіндратишин Л.Р. розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення його позову, що заявлений до Товариства з обмеженою відповідальністю « Фабрика квартир» про стягнення коштів за договором підряду, моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И Л А:

Представник позивача адвокат Чернець А.В. до суду з позовом до відповідача, в якому просить : стягнути з відповідача в користь позивача кошти за договором підряду від 27.11.2025 №25/11-2025-01 у сумі 765 218,00 грн, 88 000,00 грн штрафних санкцій, 45 423,07 грн інфляційних втрат та 3% річних, а разом 898 641,07 грн.; моральну шкоду у розмір 20 000 грн. та судові витрати.

Разом з позовом, позивачем подана заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти (банківські рахунки) Товариства з обмеженою відповідальністю «ФАБРИКА КВАРТИР», Код ЄДРПОУ 44981368, в межах ціни позову, а саме 918 641,07 грн. В обґрунтування заяви, зокрема, зазначено, що в порушення вимог підпунктів 5.5.2, 5.2.3 договору, а також ігноруючи положення статті 612 ЦК України, ч. 1 та 2 статті 10 Закону України «Про захист прав споживачів» щодо своєчасності виконання своїх зобов`язань, підрядник не приступив до виконання і не виконав жодних ремонтних робіт на об`єкті, чим права споживача було грубо порушено. Звертає увагу суду на те, що до відповідача були пред`явлені інші позови, справи №465/6684/26, №344/12076/26, №212/10506/26, №450/3527/26, 466/6599/26, 212/10506/26. Вказане свідчить, про систематичне ухилення відповідачем від виконання умов договорів зі своїми клієнтами та можливе подальше ухилення від виконання рішення суду

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Згідно ч. ч. 1, 3 ст. 153 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи (учасників третейського (арбітражного) розгляду).

Перевіривши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку:

Частиною 1 статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Частиною 2 цієї ж статті встановлено, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 150 ЦПК України визначено, що позов забезпечується шляхом :

1) накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб;

1-1) накладенням арешту на активи, які є предметом спору, чи інші активи відповідача, які відповідають їх вартості, у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави;

2) забороною вчиняти певні дії;

3) встановленням обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних правовідносин;

4) забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві чи виконувати щодо нього інші зобов`язання;

5) зупиненням продажу арештованого майна, якщо подано позов про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту;

6) зупиненням стягнення на підставі виконавчого документа, який оскаржується боржником у судовому порядку;

8) зупиненням митного оформлення товарів чи предметів;

9) арештом морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги;

10) іншими заходами у випадках, передбачених законами, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може призвести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акту, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу.

Забезпечення позову спрямоване насамперед проти несумлінних дій інших осіб, які за час розгляду справи можуть продати, знищити чи знецінити майно, тощо.

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

При розгляді заяв про забезпечення позову вирішуючи питання про забезпечення позову суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів до забезпечення позову з тими наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

За вимогами ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи.

Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Відповідно до ч. ч. 1, 5, 6, 7 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Пунктом 1 ч. 1ст. 150 ЦПК України чітко передбачено, що накладення арешту на майно в межах здійснення судом заходів забезпечення позову можливе щодо майна, яке належить відповідачеві або підлягає передачі йому і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Наявність заявлених позовів до відповідача, за якими судом відкрито провадження ( наведено 5 справ), не є беззаперечними процесуальними доказами того, що відповідач на даний час вчиняють реальні дії з приховування чи відчуження майна для ухилення від виконання рішення у цій справі про захист прав споживачів. Крім цього, накладення арешту грошові кошти ( банківські рахунки) відповідача може призвести до блокування чи зупинення господарської діяльності відповідача, що, в свою чергу, не сприятиме виконанню судового рішення в разі задоволення позову.

Ненадання належних та допустимих доказів того, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а лише посилання на це в заяві, не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви про забезпечення позову (постанова Верховного Суду від 18.01.2023 по справі за №755/9322/20).

Отже самого тільки припущення, без наведення обґрунтування, з посиланням на систематичне невиконання договірних відносин, недостатнього для вжиття заходів забезпечення позову. Висловлене стороною позивача припущення про те, що відповідач може вжити заходів з метою утруднення виконання судового рішення, є виключно суб`єктивним судженням, яке не підтверджується об`єктивними обставинами. Аналогічно сама лише наявність спору між сторонами не є підставою для задоволення заяви про забезпечення позову у вказаний представником позивачки спосіб.

За таких обставин, враховуючи викладене та те, що стороною позивача не наведено та не підтверджено належними та допустимими доказами, що обраний позивачем вид забезпечення позову буде співмірним із заявленим позовом, як і не зазначено факти, які б вказували на існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання майбутнього рішення суду відповідачкою, суд дійшов висновку, що у задоволенні заяви про забезпечення позову слід відмовити.

Відмова в задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника права звернутися в подальшому з такою заявою до суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст. 149-153, 260, 353, 354 ЦПК України, суд,

Керуючись ст.ст. 149-155, 157, 353, 354 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ :

У заяві ОСОБА_1 про забезпечення його позову, що заявлений до Товариства з обмеженою відповідальністю « Фабрика квартир» про стягнення коштів за договором підряду відмовити.

Роз`яснити заявнику, що відмова у задоволенні заяви про забезпечення позову не позбавляє заявника на повторне звернення до суду із заявою про забезпечення позову в порядку встановленому ЦПК України, з урахуванням аргументів, вказаних в мотивувальній частині наявної ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Сторони, яким ухвала суду не була вручена у день її складення, мають право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення їм цієї ухвали.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Повна ухвала 05.08.2026

Суддя Івано-Франківського міського суду Кіндратишин Л.Р.