Ухвала суду № 138791129, 06.08.2026, Дніпровський районний суд Дніпропетровської області (до 25.04.2025 - Дніпропетровський районний суд Дніпропетровської області)

Справа № 175/11693/26

Провадження № 2/175/3486/26

УХВАЛА

"06" серпня 2026 р. смт. Слобожанське

Суддя Дніпровського районного суду Дніпропетровської області Краснокутська Н.С., розглянувши матеріали цивільної справи за позовною заявою ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Балюра Олена Володимирівна, третя особа: Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», до ОСОБА_2 про визнання нерухомого та рухомого майна об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя, припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частку спільного майна, -

ВСТАНОВИВ:

До Дніпровського районного суду Дніпропетровської області надійшла позовна заява ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Балюра Олена Володимирівна, третя особа: Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», до ОСОБА_2 про визнання нерухомого та рухомого майна об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя, припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частку спільного майна.

На виконання вимог ч. 8 ст. 187 ЦПК України судом було зроблено запит до ГУ ДМС про зареєстроване місце проживання відповідача, відповідь на який було надано 04.08.2026 року.

Ознайомившись із поданою заявою та доданими до неї документами, вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху із наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

За змістом п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини, розглядаючи справи щодо порушення права на справедливий судовий розгляд, тлумачить вказану статтю як таку, що не лише містить детальний опис гарантій, надаваних сторонам у цивільних справах, а й захищає у першу чергу те, що дає можливість практично користуватися такими гарантіями, - доступ до суду (рішення Європейського суду з прав людини у справах: «Жоффр де ля Прадель проти Франції» від 16 грудня 1992 року; «Беллет проти Франції» від 04 грудня 1995 року).

Отже, право на справедливий судовий розгляд, закріплене у п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, необхідно розглядати як право на доступ до правосуддя.

Так, у справі «Bellet v. France», Європейський Суд з прав людини зазначив, що стаття 6 параграфу 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданих національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві.

Право на справедливий судовий розгляд також закріплено Міжнародним пактом про громадянські і політичні права та Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (частина перша статті 6). Право на справедливий судовий розгляд охоплює і право кожного на доступ до правосуддя. У доктрині Європейського суду з прав людини та його практиці "право на суд" передбачено, зокрема, що особа повинна мати доступ до незалежного, неупередженого та компетентного суду.

Вимоги щодо форми та змісту позовної заяви визначені статтею 175 ЦПК України.

Відповідно до статті 175 ЦПК України, позовна заява повинна містити наступні елементи, а саме:

- зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

- у позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить суд вчинити наступні дії, а саме:

- визнати житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2333158612214, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2333158612214.

- визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2333158612214.

- визнати земельну ділянку, кадастровий номер 1221411000:02:036:0105, площею 0,0053 га, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824471512214, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 1221411000:02:036:0105, площею 0,0053 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824471512214.

- визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 1221411000:02:036:0105, площею 0,0053 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1824471512214.

- визнати житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1736989212214, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1736989212214.

- визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1736989212214.

- визнати земельну ділянку, кадастровий номер 1221411000:02:036:0106, площею 0,1 га, цільове призначення: для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, адреса: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1733147812214, об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ).

- визнати за ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 1221411000:02:036:0106, площею 0,1 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1733147812214.

- визнати за ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) право власності на 1/2 частку земельної ділянки, кадастровий номер 1221411000:02:036:0106, площею 0,1 га, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1733147812214.

- визнати об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) таке рухоме майно: диван великий; диван маленький; шафа для речей типу «купе»; шафа для речей звичайна; пральна машина; посудомийна машина Bosch; переносна духова піч Gorenje; вбудована духова піч AEG; мийний пилосос - 1 шт.; звичайний пилосос - 1 шт.; робот-пилосос Dreame - 1 шт.; холодильник - 2 шт.; кавомашина Siemens - 1 шт.; станція очищення води; фотоапарат Nikon; електрогенератор; телевізор великий; телевізор маленький; комод для речей; мультиварка; кухонний гарнітур / кухонна стінка; вбудована газова плита; кухонний дерев`яний стіл з різьбленими ніжками.

- визначити, що частки ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) та ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 ) у праві спільної сумісної власності на зазначене рухоме майно є рівними та становлять по 1/2 частці кожному у загальній вартості такого майна.

- припинити право спільної сумісної власності подружжя на зазначені об`єкти нерухомого та рухомого майна, перетворивши його у право спільної часткової власності з визначенням часток по 1/2 за кожним зі співвласників.

Таким чином, позовна заява містить п`ятнадцять вимог майнового характеру, тому у даному випадку необхідно позивачу вказати ціну позову, яка буде визначатися вартістю майна, яку повинен визначити експерт у своєму звіті. Однак у порушення даної норми в позовній заяві зазначено, що позовна заява не містить вимог майнового характеру.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», подання заяви до суду має відбуватись із дотриманням певних умов. Якщо сплата судового збору згідно з вимогами закону є обов`язковою, то наслідком недотримання цієї умови є залишення позовної заяви без руху, а у разі якщо документ, що підтверджує сплату судового збору не буде поданий у строк, встановлений судом визнання заяви неподаною та її повернення позивачеві.

Відповідно до позиції Великої Палати Верховного суду викладеної у постанові від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої виступає благо, що підлягає грошовій оцінці. Будь-який майновий спір має ціну. Різновидами майнових спорів є, зокрема, спори, пов`язані з підтвердженням прав на майно та грошові суми, на володіння майном і будь-які форми використання останнього. Отже, судовий збір з позовної заяви про визнання права власності на майно, стягнення, витребування або повернення майна - як рухомих речей, так і нерухомості - визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. Наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову (пункт 8.12 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 907/9/17, провадження № 12-76гс18).

Відповідно до висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.08.2020 у справі № 910/13737/19, майновий позов (позовна вимога майнового характеру) - це вимога про захист права або інтересу, об`єктом якої є благо, що підлягає грошовій оцінці.

В пунктах 15, 16 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 року № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» зазначено, що пунктами 1 і 2 частини першої статті 80 ЦПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошових коштів та про визнання права власності на майно або витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається згідно з підпунктом 1 пункту 1 частини другої статті 4 Закону № 3674-VI. Розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п`ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру. При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов`язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п`ятою статті 216 ЦК).

Отже, з урахуванням наведеного аналізу правових позицій, суд доходить висновку про те, що майнова вимога це вимога, яка наділена економічним (майновим) змістом та спрямована на захист прав та інтересів, об`єктом яких виступає благо (майно), а немайнова вимога це вимога, що не наділена економічним (майновим) змістом та спрямована на захисту права та інтересу, що не підлягає грошовій оцінці.

З позовної заяви вбачається, що представник позивача не визначив ціну позову з урахуванням ринкової вартості майна.

Суд звертає увагу, що представником позивача не подано експертного висновку про вартість спірного майна, щоб правильно визначити суму судового збору, яку необхідно сплатити.

Ціна позову має бути підтверджена висновком суб`єкта оціночної діяльності, який має відповідну ліцензію на здійснення такої діяльності.

Документ, який підтверджує вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності суб`єктом господарювання відповідно до договору це звіт про оцінку майна (стаття 12 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні»).

Відповідно до вимог статті 12 Закону України« Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності.

Вимоги до змісту звіту про оцінку майна, порядку його оформлення та рецензування встановлюються положеннями (національними стандартами) оцінки майна. Зміст звіту про оцінку майна повинен містити розділи, що розкривають зміст проведених процедур та використаної нормативно-правової бази з оцінки майна.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про судовий збір», судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Закону України «Про судовий збір», платники судового збору - громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи - підприємці, які звертаються до суду чи стосовно яких ухвалене судове рішення, передбачене цим Законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік», прожитковий мінімум для працездатних особі становить 3328 грн.

Згідно з ст. 4 Закону України «Про судовий збір», за подання позовної заяви майнового характеру, яка подана фізичною особою судовий збір сплачується у розмірі 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, суд не може визначити суму судового збору за п`ятнадцять позовних вимог майнового характеру, яку необхідно доплатити представнику позивача, оскільки у матеріалах справим відсутній звіт експерта про визначення вартості спірного майна.

Судом було встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам, установленим ст. 175, 177 ЦПК України, а саме: у позовній заяві не визначено правильно ціну позову, не долучено звіту про вартість спірного майна, не в повному обсязі сплачений судовий збір, тому у суду є достатні підстави вважати, що подана позовна заява не відповідає вимогам чинного законодавства у частині оформлення та дотримання вимог щодо процесуальної форми позовної заяви, тому подану позовну заяву слід залишити без руху.

Відповідно до ч.1,ч.2 ст.185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Слід зауважити, що залишення заяви без руху з метою належної її оформлення у відповідності до вимог чинного цивільно-процесуального законодавства не являє собою обмеженням у доступі до правосуддя. Згідно практики Європейського суду з прав людини, виходить з того, що реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу наглядним є рішення Європейського суду з прав людини у справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28.10.1998 року та «Круз проти Польщі» від 19 червня 2001 року. У вказаних Рішеннях зазначено, що право на суд не є абсолютним. Воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 185, 260, 261, 353 ЦПК України, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник адвокат Балюра Олена Володимирівна, третя особа: Дніпропетровське регіональне управління Державної спеціалізованої фінансової установи «Державний фонд сприяння молодіжному житловому будівництву», до ОСОБА_2 про визнання нерухомого та рухомого майна об`єктами права спільної сумісної власності подружжя, поділ спільного майна подружжя, припинення права спільної сумісної власності та визнання права власності на 1/2 частку спільного майна, - залишити без руху.

Надати позивачу строк 5 днів з дня вручення цієї ухвали для усунення недоліків позовної заяви відповідно до мотивувальної частини цієї ухвали.

Роз`яснити позивачу, що в разі якщо у вказаний строк недоліки позовної заяви не будуть усунуті, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачу. Разом з тим, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та оскарженню не підлягає.

Суддя Н. С. Краснокутська