Рішення № 138790908, 03.06.2026, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2026 року м. ПолтаваСправа №440/16667/25

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Шевякова І.С.,

за участю:

секретаря судового засідання Бахарєва П.А.

представника позивача Бабій О.М.

представника відповідача Чичкань С.Д.

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Державної казначейської служби України про стягнення суми бюджетного відшкодування.

Позовні вимоги (з урахуванням уточнень від 10.02.2026 /а.с. 33-34/):

визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, Державної казначейської служби України щодо неповернення бюджетного відшкодування у розмірі 40 192 217 грн.

стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казначейської служби України у Полтавській області, через Державну казначейську службу України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський ГЗК" (код ЄДРПОУ 36601298) заборгованості бюджету із відшкодування податку на додану вартість у розмірі 40 192 217 грн.

Під час розгляду справи суд

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (далі також позивач, ТОВ "Біланівський ГЗК") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області (далі також відповідач-1, ГУДКСУ у Полтавській області) про стягнення суми бюджетного відшкодування.

Ухвалою від 16.12.2025 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи проводити за правилами загального позовного провадження /а.с. 12-13/.

Ухвалою від 26.01.2026 витребувано докази /а.с. 25/.

Ухвалою від 11.02.2026 залучено до участі у справі у якості другого відповідача Державну казначейську службу України (далі також відповідач-2, ДКСУ) /а.с. 39-41/.

Ухвалою від 04.03.2026 витребувано докази /а.с. 80-81/.

Протокольними ухвалами від 23.03.2026 відмовлено у задоволенні клопотань про залучення до участі у справі у якості співвідповідача/третьої особи ДПС України /а.с. 102/; закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті /а.с. 104/.

Аргументи учасників справи

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначала, що внаслідок протиправної бездіяльності Головного управління Державної казначейської служби України у Полтавській області порушено право позивача на своєчасне, у строки, визначені п.200.13, 200.15 ст. 200 Податкового кодексу України (далі по тексту - ПКУ), отримання узгодженої суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість у розмірі 40 192 217 грн.

Пояснювала, що за результатами судового оскарження податкових повідомлень - рішень від 07.11.2023 №47735000702, від 08.12.2023 №51235000402 та від 10.09.2024 №012857/0404 було підтверджено правомірність включення підприємством відповідних сум як до складу податкового кредиту, так і до складу бюджетного відшкодування; однак сума бюджетного відшкодування з ПДВ у розмірі 40 192 217 грн. не була перерахована відповідачем на розрахунковий рахунок ТОВ "Біланівський ГЗК".

Податковим органом внесені відповідні дані до Реєстру заяв про повернення бюджетного відшкодування, а саме внесені дати та суми, узгоджені за рішенням суду.

Проте ГУ ДКСУ у Полтавській області всупереч наявним відомостям у Реєстрів заяв про повернення бюджетного відшкодування, внесеним Північним МУ ДПС, та всупереч наявним судовим рішення по справам №440/18297/23, №440/3638/24, 440/11807/24 - не виконало у Реєстрі дії щодо внесення наступних за черговістю відомостей, що є необхідними для здійснення відшкодування ПДВ:

- відомостей про дату та суму повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку або небанківському надавачу платіжних послуг;

- відомостей про дату та суму зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Представник позивача пояснювала, що формальною причиною невчинення дій з відшкодування ПДВ стало те, що стосовно платника було застосовано санкції у відповідності зі Законом України "Про санкції" (Закон №1644). Однак наголошувала, що підставою для відмови особі в наданні бюджетного відшкодування ПДВ може бути застосування до неї не будь-якої санкції відповідно до Закону №1644, а тільки застосування саме санкції у вигляді зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань (відповідно пункту 5 частини першої статті 4 Закону №1644).

Оскільки цей вид санкції не було застосовано щодо ТОВ "Біланівський ГЗК", то невчинення дій з відшкодування ПДВ представник позивача вважала протиправним.

Відповідач-1 проти позову заперечував.

02.02.2026 до суду надійшли пояснення (замість відзиву) ГУДКСУ в Полтавській області, у яких представник відповідача-1 просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Представник зазначала, що ГУДКСУ в Полтавській області є лише кінцевою ланкою для перерахування коштів відшкодованого ПДВ і не вживає ніяких дій, та не приймає рішення щодо його відшкодування. Представник відповідача-1 детально виклала норми Порядку № 103 здійснення органами Державної казначейської служби України бюджетного відшкодування ПДВ та норми Порядку № 326 інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною податковою службою та Державною казначейською службою України в процесі формування реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

З посиланням на норми вказаних Порядків, представник ГУДКСУ по Полтавській області вказувала, що саме Казначейство, а не Головні управління казначейств, вживає дії, пов`язані з автоматизованим відшкодуванням ПДВ. Тільки після завершення узгоджених дій, описаних згаданими Порядками, Мінфіном, ДПС України та Державним казначейством України, дані з реєстру в автоматизованому режимі направляються на виконання до Головних управлінь казначейств. Після передачі цих даних Головні управління казначейств можуть вживати дії щодо відшкодування ПДВ на розрахункові рахунки платників.

Представник відповідача-1 стверджувала, що до ГУДКС у Полтавській області інформація з Реєстру щодо відшкодування ПДВ на користь ТОВ "Біланівський ГЗК" не надходила.

Також представник повідомила про направлення до Головних управлінь казначейства листа Державної податкової служби від 8.10.2025 року, яким було поінформовано про окремих платників, у яких відсутнє право на отримання бюджетного вирішування ПДВ через застосування спеціальних економічних обмежувальних заходів (санкцій).

З урахуванням вказаного, представник ГУДКСУ в Полтавській області наполягала на тому, що останнє не є належним відповідачем по справі, а питання відшкодування спірного в цій справі ПДВ, яке порушує позивач, перебуває у сфері повноважень Державного казначейства України. /а.с. 27-29/.

В ході подальшого судового розгляду представник ГУДКСУ у Полтавській області направив до суду заяву про розгляд справи без його участі, в судове засідання не з`являвся.

Після отримання цих пояснень представником позивача було подано до суду клопотання про уточнення позовних вимог та залучення до участі у справі у якості співвідповідача Державної казначейської служби України.

Як вже зазначалося у розділі рішення "Рух справи", у підготовчому судовому засіданні 12.02.2026 року суд задовольнив клопотання позивача, виніс ухвалу про залучення Державної казначейської служби України до участі в справі в якості другого відповідача. Розгляд справи розпочато спочатку.

Державна казначейська служба України (надалі також ДКСУ, відповідач-2), проти задоволення позову заперечувала.

20.02.2026 до суд надійшов відзив ДКСУ, в якому представник відповідача-2 просила суд відмовити в задоволенні позовних вимог.

Представник зазначала, що листом від 08.10.2025 №15600/5/99-00-04-02-02-05 ДПС інформувала казначейство стосовно платників податків (у тому числі ТОВ "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат), щодо яких (та/або щодо засновників (учасників), кінцевих бенефіціарних власників) у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", прийняті рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) з метою упередження відшкодування сум ПДВ таким платникам відповідно до пункту 200.121 статті 200 Кодексу.

Також представник повідомила, що 10.10.2025 від Мінфіну до Казначейства надійшла інформація з Реєстру про узгоджені суми бюджетного відшкодування на користь ТОВ "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (код за ЄДРПОУ 36601298); по декларації № 9209517743 від 17.08.2023 у розмірі 16 410 142,00 грн; по декларації №9243866649 від 20.09.2023 у розмірі 23 686 196,00 грн; по декларації №9200601906 від 18.07.2024 у розмірі 95 879,00 грн.

Представник відповідача-2 вказувала, що відповідно до пункту 200.121 статті 200 Податкового кодексу України, з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею. Зазначена сума бюджетного відшкодування залишається доступною Казначейству та перераховується ним на користь платника протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції". Враховуючи зазначене та відповідно до пункту 200.121 статті 200 Кодексу, суми бюджетного відшкодування: у розмірі 16 410142,00 грн по декларації №9209517743 від 17.08.2023, у розмірі 23 686 196,00 грн по декларації №9243866649 від 20.09.2023 та у розмірі 95 879,00 грн по декларації №9200601906 від 18.07.2024 на користь ТОВ "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (код за ЄДРПОУ 36601298) стали та залишаються доступними Казначейству з 10.10.2025 і будуть перераховані на користь зазначеного платника протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції" /а.с. 44-46/.

04.03.2026 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких представником зазначено аргументи, аналогічні викладеним у позовній заяві /а.с. 69-76/. Представник позивача наполягала головним чином на тлумаченні норм Податкового кодексу України та відповідних підзаконних нормативно-правових актів, яке в цілому полягає в тому, що зупинення відшкодування податку на додану вартість може бути застосовано стосовно платника, до якого застосовані не будь-які санкції, а тільки саме ті санкції, що пов`язані з обмеженням видаткових бюджетних операцій.

08.05.2026 до суду надійшли додаткові пояснення позивача, в яких представник ТОВ "Біланівський ГЗК" стверджувала, що лист Державної податкової служби України №3709/5/99-00-04-02-02-05 від 20.03.2026, наданий до суду Відповідачем-2, містить наступні відомості: «Крім того, встановлено, що відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань Товариства містять запис про заборону вчинення реєстраційних дій відповідно до рішень Господарського суду міста Києва від 03.03.2023, від 20.03.2023 у справі №910/268/23.

Наведені рішення Господарського суду міста Києва вказують на накладення арешту на частину корпоративних прав у розмірі 50.3 відс. від статутного капіталу….ТОВ "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (код згідно ЄДРПОУ 36601298), які опосередковано належать ОСОБА_1 через компанію FERREXPO AG.

Указом Президента України "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 12.02.2025 №81/2025" стосовно ОСОБА_2 введено персональні спеціальні санкції, термін застосування санкції безстроково»...

Представник позивача зазначала, що Державна податкова служба України, відповідно до норм Податкового Кодексу України, не є тим органом, який встановлює кінцевого бенефіціарного власника юридичних осіб.

Стверджувала, що лист Державної податкової служби, який надійшов до суду, за №3709/5/99-00-04-02-02-05 від 20.03.2026 має лише інформаційний характер, роз`яснює тільки позицію ДПС України та він не є актом індивідуальної дії, не має владно-розпорядчого характеру, не створює, не змінює та не припиняє прав чи обов`язків і відповідно не породжує юридичних наслідків.

Пояснювала, що єдиним засновником (учасником) Товариства з обмеженою відповідальністю "Феррекспо Сервіс" є компанія Ferrexpo AG (Феррекспо АГ).

Акціонерами компанії Ferrexpo AG (Феррекспо АГ) є компанія Ferrexpo PLC (Феррекспо ПЛС), що володіє 99,999999% акцій, та громадянин Швейцарської Конфедерації ОСОБА_3 ( ОСОБА_4 ), який володіє 0,000001% акцій.

В Єдиному Державному реєстрі юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відносно ТОВ "Біланівський ГЗК" зазначено, що кінцевий бенефіціарний власник - відсутній. Причина відсутності кінцевого бенефіціарного власника: неможливо визначити КБВ через наявність у структурі власності публічної компанії, акції якої допущені до торгів на ОСОБА_5 .

З огляду на структуру власності позивача, неможливо стверджувати, що ОСОБА_6 , у розумінні Закону України "Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення", є кінцевим бенефіціарним власником Позивача, оскільки він не здійснює прямий або непрямий вирішальний вплив (контроль) на діяльність позивача.

Отже, відповідачем не було доведено, що фізична особа ОСОБА_2 є КБВ позивача.

Також, на думку представника позивача, санкції відносно анулювання ліцензій ТОВ "Біланівський ГЗК" відповідно пункту 21-1.1 статті 21-1 Податкового кодексу України, жодним чином не впливають на бюджетне відшкодування.

Податковим кодексом України чітко встановлений вид санкцій, який впливає на бюджетне відшкодування, а саме санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

До ТОВ "Біланівський ГЗК" було застосовано інший вид санкцій, який жодним чином не позбавляє права платника на бюджетне відшкодування.

03.07.2021 в газеті «Урядовий кур`єр» опубліковано Указ Президента України від 24 червня 2021 року № 266/2021 «Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18 червня 2021 року "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Пунктом 536 додатка 2 до вказаного рішення Ради національної безпеки і оборони України визначено юридичну особу, до якої застосовуються обмежувальні заходи (санкції):

ТОВ "Біланівський ГЗК" (ідентифікаційний код юридичної особи №36601298. Місцезнаходження юридичної особи: Україна, 39802, Полтавська обл., м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16) та Спеціальний дозвіл № 3571 з видом обмежувальної санкції - анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, строком застосування безстроково.

На виконання рішення Ради національної безпеки і оборони України наказом Державної служби геології та надр України від 05 липня 2021 року № 502 Спеціальний дозвіл на користування надрами від 20 грудня 2004 року №3571, виданий ТОВ "Біланівський ГЗК", для видобування залізних руд на Кременчуцькому (Галещинському) родовищі - анульовано.

Санкції - виконані.

Будь-яких інших обмежувальних заходів (санкцій) щодо позивача - не застосовано.

Неправомірність застосування п. 200.12-1 ПК України стосовно бюджетного відшкодування ПДВ, що стосується предмету спору в цій справі - встановлена судами та підтверджена рішеннями, які набрали законної сили /а.с. 132-140/.

У судовому засіданні 03.06.2026 представник позивача просила суд задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Представник відповідача-2 заперечувала проти позову, просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Заслухавши пояснення представників сторін, розглянувши подані сторонами документи, матеріали справи, з`ясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Обставини справи, встановлені судом

ТОВ "Біланівський ГЗК" подало до Північного МУ ДПС податкові декларації, які відображені в Реєстрі заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість в рядку "Номер податкової декларації або уточнюючого розрахунку" №9209517743, №9243866649, №9200601906.

Згідно рядку Реєстру "Сума податку, заявлена до бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку або небанківському надавачу платіжних послуг" по декларації: №9209517743 заявлена сума до відшкодування 16 416446,00 грн; №9243866649 заявлена сума до відшкодування 23,686,196,00 грн; №9200601906 заявлена сума до відшкодування 95,879,00 грн.

Правомірність заявлених до відшкодування сум податку на додану вартість була перевірена контролюючим органом шляхом проведення перевірок.

За результатами позапланових документальних перевірок, проведених органами ДПС України, було прийнято податкові повідомлення-рішення:

№47735000702 (по декларації №9209517743 заявлена сума до відшкодування 16,416,446.00 грн.);

№51235000402 (по декларації №9243866649 заявлена сума до відшкодування 23,686,196.00 грн.);

№012857/0404 (по декларації №9200601906 заявлена сума до відшкодування 95,879.00 грн).

Вищевказаними податковими повідомленнями-рішеннями було відмовлено в отриманні бюджетного відшкодування.

Не погодившись з цими рішеннями, платник оскаржив їх до адміністративного суду.

У подальшому зазначені податкові повідомлення-рішення були скасовані рішеннями Полтавського окружного адміністративного суду у справах:

№440/3638/24 (Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.01.2025 касаційну скаргу Північного МУ ДПС - залишено без задоволення , а рішення та постанову без змін.);

№440/18297/23 (Постановою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.11.2024 року касаційну скаргу Північного МУ ДПС залишено без задоволення, а рішення та постанову без змін);

№440/11807/24 (Ухвалою Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10 липня 2025 року відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДПС у Полтавській області на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 11.03.2025 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №440/11807/24).

За результатами судового оскарження податкових повідомлень - рішень від 07.11.2023 №47735000702, від 08.12.2023 №51235000402 та від 10.09.2024 №012857/0404 було визнано право ТОВ "Біланівський ГЗК" на бюджетне відшкодування з ПДВ у розмірі 40 192 217 грн.

Однак вказана сума бюджетного відшкодування ПДВ не була перерахована на розрахунковий рахунок платника.

Податковим органом внесені відповідні дані до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість, а саме внесені відомості до граф у розділі "Інформація про суму бюджетного відшкодування, повернуту за рішеннями суду (формує ДПС на підставі даних Казначейства)":

Дата судового рішення (08.10.2025);

Номер судового рішення (№817/35-00-07-02-07, № 818/35-00-07-02-07, № 509/16-31-04-02-01);

Сума до бюджетного відшкодування за рішенням суду (16 410 142,00 грн, 23 686 196,00 грн, 95 879,00грн).

Однак завершальних дій для повернення бюджетного відшкодування у розмірі 40 192 217 грн ДКСУ не вчинила, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд виходить з такого.

Норми права, які підлягають застосуванню

Механізм та порядок бюджетного відшкодування податку на додану вартість на підставі даних Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування (надалі - Реєстр) визначено:

- статтею 200 Податкового кодексу України (надалі - ПК України);

- постановою Кабінету Міністрів України від 25.01.2017 №26 "Про затвердження Порядку ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість" (надалі - Порядок №26);

- наказом Міністерства фінансів України від 03.03.2017 №326 "Про затвердження Порядку інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною податковою службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.2017 за № 376/30244 (надалі - Порядок № 326).

Так, пунктом 200.1 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов`язання звітного (податкового) періоду та сумою податкового кредиту такого звітного (податкового) періоду.

Пунктом 200.4 статті 200 ПК України передбачено, що при від`ємному значенні суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 цієї статті, така сума:

а) враховується у зменшення суми податкового боргу з податку, що виник за попередні звітні (податкові) періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до цього Кодексу) в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, а в разі відсутності податкового боргу -

б) або підлягає бюджетному відшкодуванню за заявою платника у сумі податку, фактично сплаченій отримувачем товарів/послуг у попередніх та звітному податкових періодах постачальникам таких товарів/послуг або до Державного бюджету України, в частині, що не перевищує суму, обчислену відповідно до пункту 200-1.3 статті 200-1 цього Кодексу на момент отримання контролюючим органом податкової декларації, на відповідний рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Відповідно до пункту 200.7. статті 200 наведеного вище Кодексу платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному контролюючому органу податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування здійснюється на підставі баз даних центрального органу виконавчої влади, що реалізує податкову політику, та центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

До такого Реєстру вносяться такі дані:

1) найменування платника податку та його індивідуальний податковий номер;

2) дата подання заяви про повернення суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку/небанківському надавачу платіжних послуг, поданої у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання);

3) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зазначена у кожній заяві, поданій у складі податкової декларації або уточнюючого розрахунку (в разі їх подання), у тому числі окремо, яка підлягає перерахуванню на рахунок платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг та/або в рахунок сплати грошових зобов`язань, та/або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

4) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, зменшена на суму податкового боргу;

5) реквізити рахунку платника податку в банку/небанківському надавачу платіжних послуг для перерахування бюджетного відшкодування;

6) реквізити бюджетних рахунків для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

7) реквізити бюджетного рахунка, з якого здійснюється бюджетне відшкодування податку;

8) дата початку та закінчення проведення перевірки даних, зазначених у податковій декларації або уточнюючому розрахунку (в разі їх подання), в складі яких подана заява про повернення суми бюджетного відшкодування, з обов`язковою відміткою щодо виду перевірки (камеральна, документальна);

9) сума податку, заявленого до бюджетного відшкодування, та дата поданої до контролюючого органу заяви в разі виникнення у платника податку необхідності змінити напрям узгодженого бюджетного відшкодування;

10) дата складення та вручення платнику податків акта перевірки;

11) дата та номер податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування за кожною заявою з урахуванням (у разі подання) уточнюючого розрахунку, неузгоджена контролюючим органом;

12) дата початку оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, що оскаржується;

13) дата закінчення оскарження податкового повідомлення-рішення та сума бюджетного відшкодування, узгоджена за результатами оскарження;

14) сума узгодженого контролюючим органом бюджетного відшкодування за кожною заявою та дата її узгодження;

15) дата та сума повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника в банку/небанківському надавачу платіжних послуг;

16) дата та сума зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету;

17) дата прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції";

18) дата прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".

Внесення даних до Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування посадовими особами відповідних органів здійснюється з дотриманням вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги".

Порядок ведення та форма Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до підпункту 200.7.1 пункту 200.7 статті 200 Податкового кодексу України Кабінетом Міністрів України затверджено Порядок ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість від 25.01.2017 №26 (далі Порядок №26).

Цей Порядок визначає механізм ведення Мінфіном інформаційного ресурсу Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість (далі - Реєстр) за формою згідно з додатком.

Пунктом 3 Порядку №26 передбачено, що формування Реєстру здійснюється автоматично на підставі баз даних ДПС та Казначейства.

У пункті 4 Порядку №26 передбачено, що орган ДПС вносить до Реєстру дані, аналогічні зазначеним у підпункті 200.7.1 статті 200 ПК України.

За змістом пункту 8 Порядку №26 Казначейство вносить до Реєстру такі дані:

дату та суму повернення бюджетного відшкодування на рахунок платника податку у банку або небанківському надавачу платіжних послуг;

дату та суму зарахування (перерахування) в рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету.

Згідно пункту 121 Порядку №26 з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого в порядку, встановленому Законом України Про санкції, зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених статтею 200 Податкового кодексу України.

Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною для органу Казначейства та перераховується органом Казначейства на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого в порядку, встановленому Законом України Про санкції.

Аналогічна норма викладена в пункті 200.121 статті 200 ПК України - з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.

Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".

Порядком інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною податковою службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість", зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 20.03.2017 за № 376/30244 (надалі - Порядок № 326) передбачено, що у разі зупинення Казначейством бюджетного відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування у зв`язку із прийняттям рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) Казначейство надає Мінфіну електронне повідомлення про це не пізніше наступного операційного дня (абзац 3 пункту 3 розділу ІІІ Порядку №326).

Висновки щодо правозастосування

У цій справі позивач оспорює невчинення ДКСУ дій, спрямованих на повернення бюджетного відшкодування ПДВ у розмірі 40 192 217 грн.

Правова позиція Товариства "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" з урахуванням вище описаних аргументів зводиться до того, що право Товариства на отримання бюджетного відшкодування ПДВ підтверджено рішеннями адміністративних судів, які скасували податкові повідомлення-рішення про відмову у вчиненні бюджетного відшкодування, прийняті органами Державної податкової служби України.

Подальше невчинення дій, спрямованих на завершення бюджетного відшкодування і перерахування відповідних коштів на розрахункові рахунки платника, є протиправним, оскільки завершальні дії не вчиняються з посиланням ДКСУ на положення Закону України «Про санкції», ПК України і той факт, що стосовно Товариства застосовані спеціальні санкції, передбачені зазначеним законом, а також застосовані санкції щодо фізичної особи ОСОБА_2 .

Санкції, застосовані щодо фізичної особи ОСОБА_2 , сторона позивача вважала такими, що не мають стосунку до ТОВ "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат", з огляду на те, що дана фізична особа не є кінцевим бенефіціаром та учасником товариства. На підтвердження цієї тези позивач посилався на ряд документальних доказів. Санкції ж, застосовані відносно самого, власне, ТОВ "Біланівський ГЗК", не є санкціями, що передбачають зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань. Відносно Товариства було застосовано тільки санкцію у вигляді анулювання спеціального дозволу на видобуток корисних копалин. Іншого виду санкцій щодо Товариства не застосовано. Тому нездійснення бюджетного відшкодування, на думку сторони позивача, не ґрунтується на законі.

Правова позиція відповідача-1, ГУ ДКСУ в Полтавській області зводилася до того, що Головне управління обласного рівня на тій стадії процедури бюджетного відшкодування, яка наявна у правовідносинах, що становлять предмет цієї справи, не має жодних повноважень, пов`язаних зі здійсненням бюджетного відшкодування ПДВ. Дії Головного управління є можливими після того, як свою частину дій, спрямованих на автоматизоване відшкодування ПДВ, виконає Державна казначейська служба України.

З даного приводу суд зазначає, що відповідно до встановлених судом фактичних обставин, дійсно, технічна та правова перешкода у здійсненні бюджетного відшкодування ПДВ позивачу виникла на рівні процедури відшкодування, що віднесена до сфери повноважень ДКСУ. Висновки про це будуть викладені далі. Але суд констатує, що відповідно до встановлених судом обставин ГУ ДКСУ в Полтавській області не вчиняло жодних дій та не допускало будь-якої бездіяльності, не приймало рішень, які були б пов`язані зі спірним бюджетним відшкодуванням. Тому первинні позовні вимоги, що були спрямовані до відповідача-1, є безпідставними.

Правова позиція відповідача-2, ДКСУ, протягом судового розгляду змінювалася.

Суд вживав заходів для встановлення фактів, яким органом та на якій стадії процедури бюджетного відшкодування цю процедуру було заблоковано шляхом невчинення відповідних технічних дій, що є передумовою для виплати коштів відшкодованого ПДВ на рахунки платника.

На стадії підготовчого провадження та на початку розгляду справи по суті представником ДКСУ стверджувалося, що ДКСУ не вчиняло жодної бездіяльності. Бюджетне відшкодування ПДВ ТОВ «Біланівський ГЗК» заблоковано бездіяльністю Державної податкової служби України, яка не внесла окремі технічні дані до електронного Реєстру.

З даного приводу суд витребовував докази у сторін, а також у ДПС України.

В ході судового розгляду це твердження ДКСУ було спростовано. Так, суду було надано витяги з електронного реєстру - Реєстру заяв про повернення суми відшкодування податку на додану вартість. Крім того, і ДПС України було надано суду пояснення та докази того, що частина процедури заповнення даних Реєстру заяв про повернення суми відшкодування податку на додану вартість, яка має бути сформована органами ДПС України, виконана повністю. ДПС України повністю виконала судові рішення, якими скасовано податкові повідомлення-рішення про відмову у вчиненні бюджетного відшкодування спірних сум ПДВ, та нею заповнено всі дані Реєстру.

Після отримання цих доказів у ході судового розгляду представник ДКСУ змінила позицію, визнавши, що Державною казначейською службою України не було заповнено два останніх розділи Реєстру, що унеможливило подальше автоматизоване відшкодування ПДВ позивачу.

Обґрунтовуючи ці дії, представник ДКСУ вказувала як на листи ДПС України про застосування санкцій щодо фізичної особи ОСОБА_2 , так і на застосування санкцій відносно самого платника Товариства "Біланівський ГЗК". Наполягала при цьому, що ДКСУ діє в порядку, на підставі та у спосіб, що встановлені в даному випадку Податковим кодексом України та Законом України "Про санкції", а також Порядком №26 відповідно до змін, внесених до пункту 14 Порядку, за змістом яких Казначейство здійснює бюджетне відшкодування на підставі даних Реєстру, що міститься в інформаційному ресурсі Мінфіну, а також з урахуванням вимог Бюджетного кодексу України пункту 200.12-1 статті 200 та пункту 55 підрозділу 2 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу. Зокрема, наведені норми, як стверджувала представник ДКСУ, вказують на неможливість здійснення бюджетного відшкодування ПДВ в умовах застосування будь-яких санкцій, що передбачені Законом України "Про санкції". Вказувала при цьому на те, що санкції відносно товариства «Біланівський ГЗК» все ж були застосовані, хоч і у вигляді анулювання спеціальної ліцензії. Цього факту, з точки зору ДКСУ, достатньо для того, щоб були наявні передумови застосування пункту 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу та бюджетне відшкодування ПДВ було зупинене.

У ході розгляду справи сторони не мали спору щодо факту того, що відносно Товариства "Біланівський ГЗК" була застосована спеціальна санкція у вигляді анулювання дозволу на видобуток корисних копалин; також відносно фізичної особи ОСОБА_2 були застосовані санкції та цю фізичну особу органи ДПС України вважали кінцевим бенефіціаром товариства "Біланівський ГЗК".

В цій справі не існувало спору щодо протиправності відмови у здійсненні бюджетного відшкодування ПДВ на рівні Державної податкової служби України, вчиненої внаслідок того, що стосовно Товариства та його кінцевого бенефіціара, на думку податкового органу, було застосовано санкції. Протиправність такої відмови констатована кінцевими рішеннями адміністративних судів, що набрали законної сили.

Спір щодо факту того, чия саме бездіяльність/якого саме органу є перешкодою для автоматизованого відшкодування ПДВ платнику, знайшов своє вирішення в ході судового розгляду справи. Судом встановлено, що саме ДКСУ не заповнено два розділи Реєстру, що Порядком №26 віднесені до повноважень ДКСУ: «Дата повернення бюджетного відшкодування», «відшкодована сума за рішенням суду».

Отже, спір у цій справі, на думку суду, зводиться до того, чи є факти застосування відносно платника та/або його кінцевого бенефіціара будь-якого виду санкцій, що передбачені Законом України «Про санкції», достатньою підставою для зупинення бюджетного відшкодування податку на додану вартість саме на рівні повноважень Державної казначейської служби України? Чи таке зупинення може бути наслідком виключно застосування санкції, що передбачена пунктом 5 частини 1 статті 4 Закону України "Про санкції" «зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань»?

Задля відповіді на це питання суд має вдатися до тлумачення норм Податкового кодексу України та Закону України "Про санкції", якими врегульовано питання відмови та зупинення бюджетного відшкодування ПДВ.

Законом № 3317-IX від 10.08.2023 Податковий кодекс України було доповнено статтею 21-1 « Реалізація спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)».

Пунктом 211.1. ПК України передбачено, що контролюючі органи виконують рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняті у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", шляхом здійснення, крім іншого, таких заходів:

-анулювання ліцензій на право здійснення діяльності у сфері виробництва та обігу спирту, алкогольних напоїв, тютюнових виробів, рідин, що використовуються в електронних сигаретах, та пального - у разі застосування санкції щодо анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності;

-відмова/зупинення у поверненні помилково та/або надміру сплачених сум податків та зборів, єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, пені, штрафів - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

-відмова в наданні розстрочення (відстрочення) грошових зобов`язань (податкового боргу), а також у прийнятті рішення про перенесення строків сплати розстрочених (відстрочених) сум - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань;

-зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість - у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

Згідно підпункту 211.2. ПК України підставою для здійснення контролюючим органом заходів, визначених пунктом 21-1.1 цієї статті, є рішення про застосування (внесення змін) спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийняте у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".

Цим же законом було доповнено статтю 200 ПКУ «Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню), та строки проведення розрахунків» підпунктом 200.12-1: з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.

Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".

Це правило також продубльовано у підзаконному нормативно-правовому акті.

Згідно пункту 12-1 Порядку №26, з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого в порядку, встановленому Законом України Про санкції, зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених статтею 200 Податкового кодексу України.

Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною для органу Казначейства та перераховується органом Казначейства на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до державного бюджету, протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого в порядку, встановленому Законом України Про санкції.

За висновками суду, зробленими в ході судового розгляду цієї справи, системний аналіз норм Податкового кодексу, Закону України "Про санкції" та підзаконних нормативно-правових актів, якими встановлено правила відмови та/або зупинення бюджетного відшкодування ПДВ, вказує на те, що законодавцем визначено все ж дві різні процедури відмови/зупинення бюджетного відшкодування ПДВ у разі застосування санкцій.

Зокрема, стаття 21-1 внесена до Податкового кодексу України в розділ «Загальні положення» безпосередньо після статей, що встановлюють норми щодо функцій контролюючих органів, прав контролюючих органів, обов`язків і відповідальності посадових осіб контролюючих органів. Сама диспозиція статті вказує на застосування її саме контролюючими органами, до яких законом віднесена Державна податкова служба України, але до яких не відноситься Державна казначейська служба України.

Пункт 2 зазначеної статті чітко передбачає, що зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість може бути застосована контролюючими органами виключно у разі застосування санкції щодо зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань.

Саме до такого висновку дійшли адміністративні суди у ході розгляду адміністративних справ №440/3638/24; №440/18297/23;№440/11807/24, судовими рішеннями у яких (що набрали законної сили) визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення податкових органів, якими відмовлено Товариству "Біланівський ГЗК" у бюджетному відшкодуванні ПДВ.

Однак в обставинах цієї справи йдеться не про відмову у наданні бюджетного відшкодування податку на додану вартість, яке вже була вчинена податковою службою та визнана судами протиправною, а виключно про зупинення бюджетного відшкодування ДКСУ на стадії доступності суми бюджетного відшкодування органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та безпосередньо перед перерахуванням цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України.

На думку суду, відмова у наданні бюджетного відшкодування ПДВ та зупинення бюджетного відшкодування ПДВ на стадії, коли державою в особі податкових органів вже визнано право на нього, - є різними процедурами.

На це чітко вказує зміст статті 200 ПКУ, а саме підпункт 200.12-1: з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції", зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених цією статтею.

Зазначена в абзаці першому цього пункту сума бюджетного відшкодування залишається доступною органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, та перераховується цим органом на рахунок платника податку в обслуговуючому банку/небанківському надавачі платіжних послуг та/або на бюджетні рахунки для перерахування у рахунок сплати грошових зобов`язань або погашення податкового боргу такого платника податку з інших платежів, що сплачуються до Державного бюджету України, протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".

Суди у ході розгляду адміністративних справ №440/3638/24; №440/18297/23; №440/11807/24, згаданих вище, чітко вказали на те, що підпункт 200.12-1 не підлягав застосуванню органами Державної податкової служби України з тих підстав, що щодо товариства "Біланівський ГЗК" не було застосовано санкції саме виду «зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань».

І суд у цій справі аналогічно підтримує саме таке правозастосування, висновуючи, що застосована санкція у вигляді «зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань» є єдиною підставою для відмови податкового органу у наданні бюджетного відшкодування ПДВ згідно з правилом, встановленим статтею 21-1 Податкового кодексу України.

Але у тому випадку, якщо застосування санкцій у вигляді «зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань» тягне за собою єдиний визначений законодавцем наслідок у вигляді відмови/зупинення у наданні бюджетного відшкодування ПДВ, постає питання щодо доцільності внесення у Податковий кодекс України додатково норми підпункту 200.12-1.

Якби зазначена норма мала те ж саме призначення, що і стаття 21-1 ПКУ, така законодавча техніка була б надмірним дублюванням.

Також суд звертає увагу на відмінність диспозицій статті 21-1 ПКУ та підпункту 200.12-1 ПКУ.

Стаття 21-1 ПКУ вказує на «зупинення/відмова в наданні бюджетного відшкодування», а 200.12.1 ПКУ «зупиняються бюджетне відшкодування…».

Тому суд приходить до висновку, що відмова податкового органу в бюджетному відшкодуванні ПДВ дійсно може бути застосована виключно у разі застосування санкцій у вигляді «зупинення виконання економічних та фінансових зобов`язань», але п.п.200.12-1 ПКУ є спеціальною нормою, яка застосовується на пізнішій стадії процедури бюджетного відшкодування ПДВ і передбачає зупинення такого відшкодування у разі застосування будь-якого виду санкцій, передбаченого Законом України «Про санкції».

На думку суду, це є єдиним логічним висновком «чесного читання» змісту підпункту 200.12-1 Податкового кодексу України та логічним висновком щодо недоцільності дублювання однакової норми у двох різних статтях ПКУ. Тлумачення підпункту 200.12-1 ПКУ, на якому наполягає сторона позивача, є безпідставно розширеним і суд не вбачає причин з ним погодитися.

Також суд вказує на пряме встановлення відповідного повноваження для Державної казначейської служби України пунктом 12-1 Порядку №26: з дати прийняття рішення про застосування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого в порядку, встановленому Законом України Про санкції, зупиняються бюджетне відшкодування узгодженої суми бюджетного відшкодування та перебіг строків здійснення такого бюджетного відшкодування, визначених статтею 200 Податкового кодексу України.

Як вже зазначалося, в обставинах цієї справи відсутній спір щодо того, що стосовно Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" Державою було застосовано санкцію певного виду з переліку, що визначений Законом України "Про санкції".

Зокрема, набрав чинності Указ Президента України №266/2021 від 24.06.2021 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 18.06.2021 "Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)".

Відповідно до пункту 1 Рішення РНБОУ, Рада національної безпеки та оборони України вирішила підтримати внесені Національним банком України пропозиції щодо застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій) та застосувати такі заходи (санкції) до юридичних осіб згідно з Додатком 2.

Згідно із додатком 2 до рішення РНБОУ, пунктом 536 визначено юридичні особи, до яких застосовуються обмежувальні заходи (санкції), а саме вказано ТОВ "Біланівський ГЗК" (ідентифікаційний код юридичної особи №36601298.

Місцезнаходження юридичної особи: Україна 39802, Полтавська область, м. Горішні Плавні, вул. Будівельників, 16) та Спеціальний дозвіл № 3571 з видом обмежувальної санкції - анулювання або зупинення ліцензій та інших дозволів, одержання (наявність) яких є умовою для здійснення певного виду діяльності, зокрема, анулювання чи зупинення дії спеціальних дозволів на користування надрами, строком застосування безстроково.

Отже, до ТОВ "Біланівський ГЗК" застосовано персональні обмежувальні санкції.

Матеріали адміністративної справи не містять доказів скасування цих санкцій.

Відтак, враховуючи висновки суду щодо належного тлумачення норм права, викладені вище - застосування обмежувальної санкції у вигляді анулювання спеціального дозволу на користування надрами Товариству з обмеженою відповідальністю «Біланівський ГЗК» є достатньою підставою для застосування Відповідачем 2, ДКСУ, підпункту 200.12-1 статті 200 Податкового кодексу України й зупинення бюджетного відшкодування цьому платнику податку на додану вартість до прийняття рішення про скасування спеціальної обмежувальної санкції.

Відтак, суд констатує, що Державна казначейська служба України правомірно, керуючись пунктом 200.121 статті 200 ПК України та пунктом 121 Порядку №26, зупинила відшкодування ПДВ Товариству "Біланівський ГЗК" до скасування обмежувальних заходів (санкцій).

Варто вказати, що суд відхиляє аргументи відповідача, пов`язані зі застосуванням санкцій щодо фізичної особи ОСОБА_2 . Адже наявність у останнього статусу засновника чи кінцевого бенефіціара Товариства з обмеженою відповідальністю «Біланівський ГЗК» не була предметом судового розгляді в цій справі і не є доведеною в ході її розгляду. Крім того, висновки щодо належності вказаній фізичній особі статусу кінцевого бенефіціара спростовані рішенням судів, що набрали законної сили у адміністративних справах №440/3638/24; №440/18297/23;№440/11807/24.

При цьому суд наголошує, що відповідачами не заперечується право позивача на бюджетне відшкодування по декларації №9209517743 від 17.08.2023 у розмірі 16 410 142,00 грн; по декларації № 9243866649 від 20.09.2023 у розмірі 23 686 196,00 грн; по декларації № 9200601906 від 18.07.2024 у розмірі 95 879,00 грн, однак, стверджується, що таке право може бути реалізовано ТОВ "Біланівський ГЗК" протягом п`яти операційних днів з дати прийняття рішення про скасування спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій), прийнятого у порядку, встановленому Законом України "Про санкції".

Такі дії Державної казначейської служби України не є відмовою у бюджетному відшкодуванні ПДВ. З точки зору права вони можуть і мають бути трактовані як законне та пропорційне втручання у право власності, що носить тимчасовий характер і таким чином не суперечать Конвенції про захист прав і основоположних свобод та частини 1 статті 1 Першого протоколу до Конвенції.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачі діяли на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Податковим кодексом України, Порядком ведення Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість та Порядком інформаційної взаємодії Міністерства фінансів України з Державною податковою службою України та Державною казначейською службою України в процесі формування Реєстру заяв про повернення суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість.

Отже, суд не вбачає підстав для задоволення цього позову.

Розподіл судових витрат

У цій справі суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, у зв`язку з чим відсутні підстави для відшкодування судових витрат, понесених позивачем.

Керуючись статтями 2, 3, 5-10, 72-77, 90, 132, 139, 143, 241-246 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Біланівський гірничо-збагачувальний комбінат" (вул. Будівельників, 16, м. Горішні Плавні, Полтавська область, 39802, код ЄДРПОУ 36601298) до Головного управління Державної казначейської служби у Полтавській області (вул. Шевченка, буд. 1, м. Полтава, 36011, код ЄДРПОУ 37959255), Державної казначейської служби України (01601, Україна, місто Київ, вулиця Бастіонна, будинок 6, ЄДРПОУ 37567646) про стягнення суми бюджетного відшкодування.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду в порядку, визначеному частиною 8 статті 18, частинами 7-8 статті 44 та статтею 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Апеляційна скарга на дане рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 05 серпня 2026 року.

Головуючий суддя І.С. Шевяков