Рішення № 138790442 від 06.08.2026 , Львівський окружний адміністративний суд

Єдиний державний реєстр судових рішень

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 серпня 2026 рокусправа № 380/451/25 м.Львів Львівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу № 380/451/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопласт» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач Товариство з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопласт» звернулося до Львівського окружного адміністративного суду із вищевказаним адміністративним позовом до Львівської митниці, в якому просило:

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900638/2 від 05.08.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900684/2 від 04.09.2024;

- визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900714/2 від 17.09.2024;

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у період з 05.08.2024 по 17.09.2024 позивач на виконання положень зовнішньоекономічного контракту здійснив поставку і митне оформлення товару де митну вартість визначив за основним методом (за ціною контракту), на підтвердження чого надав митному органу належний та достатній пакет документів. Натомість відповідач прийняв рішення про коригування митної вартості товарів. Позивач переконаний, що надані документи підтверджують заявлені числові значення складових митної вартості товарів, не містять ні розбіжностей, ні ознак підробки, а сумніви відповідача безпідставні та необґрунтовані.

Відповідач проти задоволення позову заперечив з підстав, що у даній справі, документи, які були подані до митного оформлення містили розбіжності, а також відсутні складові митної вартості, у зв`язку з чим у митного органу виникли обґрунтовані сумніви у правильності визначеної декларантом митної вартості, про що зазначено безпосередньо і в рішенні про коригування митної вартості. На вимогу митного органу додаткових документів, які б спростовували виявлені розбіжності декларантом не надано. Сумніву митного органу не спростовано. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням могли подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що 13.01.2025 суд відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін.

Судом встановлені наступні обставини:

05.08.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900638/2, мотиви спірного рішення зазначені у гр. 33:

« - декларантом умовами поставки зазначено EXW IZMIR Туреччина, що відповідає умовам контракту та наданими документами. Відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін EXW (Ex Works Франко завод (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за № 984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Таким чином складові митної вартості (навантаження, митне очищення для експорту) не підтверджено документально та не піддаються обчисленню;

- згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту №25/08/2020 від 25.08.2020, покупець оплачує товар на умовах вказаних в рахунках фактурах (інвойсах) кожної окремої партії. До митного оформлення надано комерційний інвойс FT02024000000035 від 26.07.2024, proforma invoice UNM24-0185 від 24.05.2024. Даними документами передбачено, що вартість товару 23825,96 доларів США, які оплачуються у два етапи: 1 по передоплаті, не більше 70%; 2 залишок сум після завантаження не пізніше 4 робочих днів. На підтвердження, виконання даних умов, декларантом надано банківський платіжний документ №240531/002525578 від 31.05.2024 про оплату суми в розмірі 17 198,36 дол. США. Однак, із даної платіжної інструкції неможливо ідентифікувати числові значення, які стосуються оцінюваного товару, оскільки, призначенням платежу є оплата за контрактом К25/08/2020, MD22UA209170044710U6 від 30.05.2024, INV. UNM24-0185 від 24.05.2024. Тобто із вказаного призначення неможливо ідентифікувати, які суми та за якими документами здійснено оплату, а саме чітко визначити відомості про числові значення вартості оплати за оцінюваний товари. Разом з цим, згідно CMR 001856 від 26.07.2024 вбачається, що товар завантажений в IZMIR Туреччина 26.07.2024. Таким чином, згідно встановлених умов оплати, повна вартість товару мала були оплачена протягом 4 робочих днів, тобто по 01.08.2024 року. А відтак, станом на момент митного оформлення, оплата товару мала бути виконана у розмірі 100%. Документів, які підтверджують оплату за оцінюваний товар, до митного оформлення не надано. Відповідно до п. 4 ч.2. ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA408020/2024/34830 від 08.07.2024, рівень митної вартості становить 2,63 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

04.09.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900684/2, мотиви спірного рішення зазначені у гр. 33:

« - згідно п. 3.1. зовнішньоекономічного контракту №25/08/2020 від 25.08.2020, покупець оплачує товар на умовах вказаних в рахунках фактурах (інвойсах) кожної окремої партії. До митного оформлення надано комерційний інвойс FT02024000000071 від 27.08.2024. Даним документом передбачено, що вартість товару 15986,19 доларів США, які оплачуються у два етапи: 1 по передоплаті, не більше 70%; 2 залишок сум після завантаження не пізніше 4 робочих днів. На підтвердження, виконання даних умов, декларантом надано банківський платіжний документ №240703/002553548 від 03.07.2024 про оплату суми в розмірі 14767,91 дол. США. Однак, із даної платіжної інструкції не вбачається за можливе ідентифікувати числові значення, які стосуються оцінюваного товару, оскільки, призначенням платежу є оплата за: «К25/08/2020, INV. UNM24-0213 від 02.07.2024». Окрім цього, якщо вважати такий документ, як виконання 1 етапу оплати, то слід зазначити, що декларантом не надано банківських платіжних документів на виконання 2 етапу оплати, враховуючи що товар завантажений 28.08.2024 (CMR б/н від 28.08.24). При цьому, invoice UNM24 -0213 від 02.07.2024, який виступав підставою для оплати, до митного оформлення не надавався. У той же час до митного оформлення надано proforma invoice UNM24-0213 від 02.07.2024, який Контрактом не передбачається. Вартість товару відповідно до такої проформи 15986,19 дол.США. Однак, згідно такої проформи, спосіб оплати передбачається у формі передоплати (Pre-Payment) 15986,19 дол.США. Вищевказані розбіжності, не дають можливості здійснити митному органу контроль правильності визначення митної вартості товарів шляхом перевірки відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, з огляду на те, що на момент митного оформлення оплата за оцінювані товари вже мала бути здійснена. Відповідно до п. 4 ч.2. ст. 53 МКУ, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

- декларантом умовами поставки задекларовано EXW IZMIR Туреччина. Відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін EXW (Ex Works Франко завод (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Покупець несе всі витрати та ризики в зв`язку з перевезенням товару від підприємства продавця до місця призначення та зобов`язаний одержати на власний ризик і за власний рахунок будь-яку експортну та імпортну ліцензію або інший офіційний дозвільний документ і виконати, де це належить, усі митні формальності. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за № 984/21296, у розділі Б «Складові митної вартості, гривень» зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). До митного оформлення рахунок №КТ24-01480 від 30.08.2024 який містить лише вартість послуги за перевезення. Враховуючи вищевикладене, складові митної вартості (навантаження, митне очищення для експорту) не підтверджено документально та не піддаються обчисленню. Також не враховані транспортно-експедиційні послуги за межами території України, які надавались рівноцінно так само як і на території України.

Проведено консультації з декларантом згідно з ст.57 МКУ. Неможливо застосувати наступні методи визначення митної вартості, а саме методу 2а (ст. 59 МКУ) та методу 2б (ст.60 МКУ) з причини відсутності в митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні) товари, методу 2в (ст.62 МКУ) та методу 2г (ст.63 МКУ) з причини відсутності в митного органу вартісної основи для розрахунку митної вартості. Застосовано метод 2ґ (ст. 64 МКУ). Митний кодекс України від 13.03.2012 року № 4495-VI розділ III. Джерелом інформації для коригування митної вартості слугувала: МД № UA408020/2024/041615 від 19.08.2024, де митна вартість товару зі схожими характеристиками (Сталеві радіатори для систем опалення, панельного типу з неелектричним нагрівом/ Які ввезені орієнтовно в такій же вазі) становить 2,63 дол. США/кг. Коригування на обсяг партії та комерційні рівні не проводилось».

17.09.2024 Львівська митниця прийняла рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900714/2, мотиви спірного рішення зазначені у гр. 33:

« - декларантом умовами поставки зазначено EXW IZMIR Туреччина, що відповідає умовам контракту та наданими документами. Відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін EXW (Ex Works Франко завод (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту. Відповідно до частини 10 статті 58 Митного кодексу України, до митної вартості товарів додаються такі витрати (складові митної вартості), якщо вони не включалися до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, зокрема: - витрати на транспортування оцінюваних товарів до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на навантаження, вивантаження та обробку оцінюваних товарів, пов`язані з їх транспортуванням до аеропорту, порту або іншого місця ввезення на митну територію України; - витрати на страхування цих товарів. Відповідно до Правил заповнення декларації митної вартості, затверджених Наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 599, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 18 червня 2012 р. за № 984/21296, у розділі Б „Складові митної вартості, гривень зазначаються витрати (складові митної вартості), передбачені частиною десятою статті 58 Кодексу, що не включені до ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, підтверджені документально (договорами, рахунками, товаротранспортними накладними, розрахунками на основі транспортних тарифів тощо). Для підтвердження витрат на транспортування декларантом відповідно до частини другої статті 53 МКУ подаються транспортні (перевізні) документи, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. До зазначених документів можуть належати: (акт виконаних робіт (наданих послуг)) від виконавця договору (контракту) про надання транспортно-експедиційних послуг, що містить реквізити сторін, суму та умови платежу, інші відомості, відповідно до яких встановлюється належність послуг до товарів; банківські та платіжні документи, що підтверджують факт оплати транспортно-експедиційних послуг відповідно до виставленого рахунка-фактури; калькуляція транспортних витрат (якщо перевезення товарів здійснюється з використанням власного транспортного засобу). Таким чином складові митної вартості (навантаження, митне очищення для експорту) не підтверджено документально та не піддаються обчисленню.

- На підтвердження, виконання даних умов, декларантом надано банківські платіжні документ №240718/002565953 від 18.07.2024 про оплату суми в розмірі 5392.00 дол. США, №240807/002584274 від 07.08.2024 про оплату суми в розмірі 21684,10 дол. США та Однак, із даної платіжної інструкції №240807/002584274 від 07.08.2024 неможливо ідентифікувати числові значення, які стосуються оцінюваного товару, оскільки, призначенням платежу є оплата за контрактом К25/08/2020, MD22UA209170063989U4 від 05.08.2024, INV. UNM24-0240 від 06.08.2024. Тобто із вказаного призначення неможливо ідентифікувати, які суми та за якими документами здійснено оплату, а саме чітко визначити відомості про числові значення вартості оплати за оцінюваний товари.

Зміст спірних правовідносин полягає в тому, що позивач вважає спірні рішення протиправними та такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та вимогам законодавства.

Судом враховуються аргументи наведені позивачем про протиправність спірних рішень з наступних підстав згідно встановлених судом обставин та вимог законодавства:

Згідно із ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із ст. 49 МК України (в редакції на час спірних правоввідносин), митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 51 МК України, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Згідно із ч.ч. 1, 2 ст. 52 МК України, заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

2. Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов`язані:

1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом;

2) подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об`єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню;

3) нести всі додаткові витрати, пов`язані з коригуванням митної вартості або наданням митному органу додаткової інформації.

Згідно із ст. 53 МК України:

1. У випадках, передбачених цим Кодексом, декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

2. Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п`ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об`єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

3. У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов`язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:

1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов`язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;

2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);

3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов`язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);

4) виписку з бухгалтерської документації;

5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;

6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;

7) копію митної декларації країни відправлення;

8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

4. У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв`язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:

1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;

2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;

3) розрахунок ціни (калькуляцію).

5. Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

6. Декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.

Згідно із ст. 54 МК України:

1. Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

2. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

3. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

4. Митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов`язаний:

1) здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

2) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана;

3) надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію щодо порядку і методу визначення митної вартості, застосованих у разі коригування митної вартості, а також щодо підстав здійснення такого коригування;

4) випускати у вільний обіг товари, що декларуються:

у разі визнання митним органом заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю;

у разі згоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю, визначеною митним органом;

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання гарантій відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої статті 55 цього Кодексу.

5. Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів;

4) проводити в порядку, визначеному статтями 345-354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску;

5) звертатися до митних органів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості;

6. Митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі:

1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості;

2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари;

3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу;

4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

7. У разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Згідно із ст. 55 МК України:

1. Рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

2. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:

1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;

2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;

3) вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом;

4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування;

5) інформацію про:

а) право декларанта або уповноваженої ним особи на випуск у вільний обіг товарів, що декларуються:

у разі незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів - за умови сплати митних платежів згідно із заявленою митною вартістю товарів та надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу в розмірі, визначеному митним органом відповідно до частини сьомої цієї статті;

б) право декларанта або уповноваженої ним особи оскаржити рішення про коригування заявленої митної вартості до органу вищого рівня відповідно до глави 4 цього Кодексу або до суду.

3. Форма рішення про коригування митної вартості товарів встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

4. Під час митного оформлення при прийнятті митним органом письмового рішення про коригування митної вартості товарів декларант або уповноважена ним особа може здійснити коригування заявленої митної вартості у строк, встановлений частиною другою статті 263 цього Кодексу.

5. Декларант може провести консультації з митним органом з метою обґрунтованого вибору методу визначення митної вартості на підставі інформації, яка наявна в митному органі.

6. На вимогу декларанта консультації проводяться у письмовому вигляді.

7. У випадку незгоди декларанта або уповноваженої ним особи з рішенням митного органу про коригування заявленої митної вартості товарів митний орган за зверненням декларанта або уповноваженої ним особи випускає товари, що декларуються, у вільний обіг за умови сплати митних платежів згідно з митною вартістю цих товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та забезпечення сплати різниці між сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною декларантом або уповноваженою ним особою, та сумою митних платежів, обчисленою згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, шляхом надання забезпечення сплати митних платежів відповідно до розділу Х цього Кодексу на строк 90 днів з дня випуску товарів.

8. Протягом 80 днів з дня випуску товарів декларант або уповноважена ним особа може надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються.

9. У разі надання декларантом або уповноваженою ним особою додаткових документів митний орган розглядає подані додаткові документи і протягом 5 робочих днів з дати їх подання виносить письмове рішення щодо визнання заявленої митної вартості та скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості або надає обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів. У такому разі надане забезпечення сплати митних платежів відповідно повертається (вивільняється) або використовується для сплати відповідних митних платежів.

10. Якщо митний орган протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, не надає обґрунтованої відмови у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів, вважається, що декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість товарів визначено правильно. У такому разі митний орган скасовує рішення про коригування заявленої митної вартості, а надане забезпечення сплати митних платежів повертається (вивільняється) у порядку та строки, визначені цим Кодексом.

11. У разі якщо митним органом протягом строку, зазначеного у частині дев`ятій цієї статті, надано обґрунтовану відмову у визнанні заявленої митної вартості з урахуванням додаткових документів або якщо протягом строку, зазначеного у частині восьмій цієї статті, декларант або уповноважена ним особа не надала митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються, кошти, внесені/переказані як грошова застава у розмірі суми митних платежів, перераховуються до державного бюджету в рахунок сплати відповідних митних платежів наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного у частині сьомій цієї статті.

Згідно із ст. 57 МК України:

1. Визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

2. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

3. Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

4. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

5. У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов`язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

6. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

7. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

8. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 58 МК України:

2. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов`язковою при її обчисленні.

3. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.

Згідно із ст. 64 МК України:

1. У разі якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом послідовного використання методів, зазначених у статтях 58-63 цього Кодексу, митна вартість оцінюваних товарів визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GAТТ).

2. Митна вартість, визначена згідно з положеннями цієї статті, повинна ґрунтуватися на раніше визнаних (визначених) митними органами митних вартостях.

3. Митна вартість імпортних товарів не визначається згідно із положеннями цієї статті на підставі:

1) ціни товарів українського походження на внутрішньому ринку України;

2) системи, яка передбачає прийняття для митних цілей вищої з двох альтернативних вартостей;

3) ціни товарів на внутрішньому ринку країни-експортера;

4) вартості виробництва, іншої, ніж обчислена вартість, визначена для ідентичних або подібних (аналогічних) товарів відповідно до положень статті 63 цього Кодексу;

5) ціни товарів, що поставляються з країни-експортера до третіх країн;

6) мінімальної митної вартості;

7) довільної чи фіктивної вартості.

4. У разі якщо ця стаття застосовується митним органом, він на вимогу декларанта або уповноваженої ним особи зобов`язаний письмово поінформувати їх про митну вартість, визначену відповідно до положень цієї статті, та про використаний при цьому метод.

З матеріалів справи судом встановлено наступне:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фірма «Технопласт» здійснює діяльність у сфері оптової торгівлі залізними виробами, водопровідним і опалювальним устаткуванням і приладдям до нього. Для ведення господарської діяльності позивач як покупець у 2020 році уклав із турецькою компанією UNMAK ISTIMA SISTEMLERI MAKINA SAN. VE TIC. A.S. як продавцем Контракт №25/08/2020 від 25 серпня 2020 року (далі Контракт №25/08/2020).

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) №FT02024000000035 від 26.07.2024 позивач придбав у продавця товар (Радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом з чорних металів UNMAK) на суму 23 825,96 дол. США.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав митну декларацію № 24UA209170063652U5, разом із вказаною митною декларацією надав наступні документи:

Пакувальний лист (Packing list) б/н від 26.07.2024;

Рахунок-проформа (Proforma invoice) №UNM24-0185 від 24.05.2024;

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FT02024000000035 від 26.07.2024;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) №001856 від 26.07.2024;

Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №B 1313909 від 26.07.2024;

Банківський платіжний документ, що стосується товару №240531/002525578 від 31.05.2024;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №КТ24-01315 від 05.08.2024;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 05.08.2024;

Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 24.05.2024;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.09.2020;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 20.10.2020;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 24.07.2023;

Зовнішньоекономічний договір (контракт) купівлі-продажу, стороною якого є виробник товарів, що декларуються, та подання якого для митного оформлення не супроводжується поданням пов`язаних з ним посередницьких (зовнішньоекономічних та/або внутрішніх) договорів №25/08/2020 від 25.08.2020;

Договір про надання послуг митного брокера №3 від 29.09.2014;

Договір (контракт) про перевезення №КТ24-01315 від 24.07.2024;

Судове рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції «Рішення у справі 380/1455/23» від 30.05.2023;

Судове рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції «Ухвала Справа 380/1455/23» від 15.09.2023;

Копія митної декларації країни відправлення №24350300EX00107723 від 26.07.2024;

На вимогу митного органу позивач не надав додаткових документів.

Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900638/2 від 05.08.2024. Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом мотивувала, зокрема, тим, що, числові значення фактурної вартості згідно з наданих документів (комерційні інвойси, проформи-інвойси, банківські платіжні документи) не збігаються між собою й містять посилання на документи не надані до митного оформлення.

Позивач в порядку ч. 8 ст. 55 МК України надав митному органу додаткові письмові пояснення за вих №. 97 від 23.10.2024, й в межах оскаржуваного рішення просив долучити:

Митну декларацію 24UA209170044710U6 від 30.05.2024;

Комерційний інвойс UN2024000000137 від 22.05.2024;

Банківський платіжний документ №240416/002488236 від 16.04.2024;

Проформу-інвойс UNM24-0146 від 15.04.2024;

Львівська митниця своїм листом від 29.10.2024 за вих. №7.4-2/15-02/13/29515 відмовила позивачу скасовувати оскаржуване рішення про коригування митної вартості й відхилила пояснення позивача стосовно підтвердження числових значень фактурної вартості товару.

Судом враховуються аргументи позивача в цій частині з наступних підстав:

Відповідно до п. 2.1 та п. 3.1 Контракту №25/08/2020 продавець продає покупцеві товар за цінами, вказаними в рахунках-фактурах до кожної поставки, а покупець оплачує товар на умовах вказаних в рахунках-фактурах (інвойсах) до кожної окремої поставки.

Позивач у додаткових письмових поясненнях за вих №. 97 від 23.10.2024 повідомляв митний орган про те, що у відповідності до приписів п. 2.1 та п. 3.1 Контракту №25/08/2020 умови та ціну поставки сторони спершу узгоджували у проформах-інвойсах, а в подальшому на підставі погоджених проформ-інвойсів складали комерційні інвойси, де так само вказувалась ціна товару та умови оплати товару (передоплата та післяоплата). При цьому, передоплата партії товару здійснювалась із посиланням на відповідну проформу-інвойс.

Позивач також пояснив, що «оскільки Продавець регулярно постачає Товариству замовлений товар, часто створювались ситуації, коли одним платежем Товариство платило Продавцю як передоплату за одним інвойсом так і післяоплату за іншим. Для кращого розуміння та бухгалтерського обліку в деталях платежу Товариство вказувало посилання на проформу-інвойс (за яким здійснювалась передоплата) та номер митної декларації (що означало здійснення післяоплати за іншим інвойсом, товар за яким вже ввезений на митну територію Україну про що створену відповідну митну декларацію)».

Для здійснення поставки товару продавець оформив проформу-інвойс UNM24-0185 від 24.05.2024, а в подальшому комерційний інвойс № FT02024000000035 від 26.07.2024 на суму 23 825,96 дол. США, згідно з яких необхідно було здійснити передоплату на суму 12 141,86 дол. США та післяоплату на суму 11 684,10 дол. США.

На підтвердження факту передоплати фактурної вартості товару позивач надав до митного оформлення банківський платіжний документ №240531/002525578 від 31.05.2024 на суму 17 198,36 дол. США, у гр. 70 якого міститься посилання на Контракт («К25/08/2020 DD 25.08.2020); на митну декларацію («MD22UA209170044710U6 від 30.05.2024») та проформу-інвойс UNM24-0185 від 24.05.2024.

З долучених до митного оформлення документів, які наявні у матеріалах справи та пояснень позивача вбачається, що згаданий платіжний документ стосується цієї поставки товару лише в частині, на суму 12 141,86 дол. США. Решта 5 056,50 дол. США були післяоплатою за іншою проформою-інвойсом: UNM24-0146 від 15.04.2024, на підставі якої в подальшому було складено комерційний інвойс UN2024000000137 від 22.05.2024 та подано до митного оформлення митну декларацію 24UA209170044710U6 від 30.05.2024.

При цьому, позивач пояснив, що гр. 70 банківського платіжного документа №240531/002525578 від 31.05.2024 містить описку щодо згадки про митну декларацію 24UA209170044710U6 від 30.05.2024 в частині перших двох цифр (помилково вказано « 22» замість « 24»).

На підтвердження факту післяоплати решти фактурної вартості товару позивач надав до митного оформлення банківський платіжний документ № №240807/002584274 від 07.08.2024 на суму 21 684,10 дол. США, у гр. 70 якого міститься посилання на Контракт («К25/08/2020 DD 25.08.2020), на проформу-інвойс UNM24-0240 від 06.08.2024 та на митну декларацію 22UA209170063989U4 від 05.08.2024.

З долучених до митного оформлення документів, які наявні у матеріалах справи та пояснень позивача вбачається, що згаданий платіжний документ стосується цієї поставки товару лише в частині, на суму 11 684,10 дол. США, оскільки містить посилання на митну декларацію 24UA209170063989U4 від 05.08.2024. Яку, як зазначає позивач, подав до митного оформлення після прийняття спірного рішення про коригування митної вартості товарів. Решта 10 000 дол. США стосувалися оплати товару за іншою поставною на підставі проформи-інвойсу UNM24-0240 від 06.08.2024.

При цьому, позивач пояснив, що гр. 70 банківського платіжного документа №240807/002584274 від 07.08.2024 містить описку щодо згадки про митну декларацію 24UA209170063989U4 від 05.08.2024 в частині перших двох цифр (помилково вказано « 22» замість « 24»).

Таким чином, факт оплати повної фактурної вартості товару підтверджується банківськими платіжними документами №240531/002525578 від 31.05.2024 та №240807/002584274 від 07.08.2024.

Відповідачем належними та допустимим доказами не підтверджено, що на підставі згаданих банківських платіжних документів відбувалась оплата (як передоплата так і післяоплата) за іншими поставками товару, відповідно судом враховуються аргументи позивача. Крім цього, позивач надав до митного оформлення необхідні та достатні документи, які підтверджують суми оплати як за партію товару в межах спірного рішення про коригування митної вартості.

Суд також враховує пояснення позивача стосовно допущеної описки у гр. 70 банківських платіжних документів й зазначає, що таку описку не можна вважати критичною, оскільки не зважаючи на неї у відповідача існувала можливість встановити конкретну митну декларацію на яку й містилось посилання у платіжному документі.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) № FT02024000000035 від 26.07.2024 позивач придбав у продавця товар (Радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом з чорних металів UNMAK) на суму 15 986.19 дол. США.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав митну декларацію № 24UA209170072565U8, разом із вказаною митною декларацією надав наступні документи:

Пакувальний лист (Packing list) б/н від 27.08.2024;

Рахунок-проформа (Proforma invoice) №UNM24-0213 від 02.07.2024;

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FT02024000000071 від 02.07.2024;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 28.08.2024;

Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №B 1560741 від 27.08.2024;

Банківський платіжний документ, що стосується товару №240703/002556548 від 03.07.2024;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №КТ24-01480 від 30.08.2024;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 30.08.2024;

Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 02.07.2024;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.09.2020;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 20.10.2020;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 24.07.2023;

Договір про надання послуг митного брокера №3 від 29.09.2014;

Договір (контракт) про перевезення №КТ24-01480 від 26.08.2024;

Інші некласифіковані документи б/н від 30.08.2024;

Інші некласифіковані документи «Лист» від 28.08.2024;

Інші некласифіковані документи «Накладні» від 03.09.2024

Судове рішення у справі цивільної, господарської або адміністративної юрисдикції «Постанова Справа №380/20834/23» від 14.08.2024;

Копія митної декларації країни відправлення №2441300EX00701732 від 27.08.2024;

На вимогу митного органу позивач не надав жодних додаткових документів.

Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900684/2 від 04.09.2024. Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом мотивувала, зокрема, тим, що, числові значення фактурної вартості згідно з наданих документів (комерційні інвойси, проформи-інвойси, банківські платіжні документи) не збігаються між собою й містять посилання на документи не надані до митного оформлення.

Банківський SWIFT документ № 240916/002623285 від 16.09.2024;

Судом враховуються аргументи позивача в цій частині з наступних підстав:

Враховуючи встановлені особливості ділових відносин між позивачем та його продавцем суд встановив, що для поставки товару продавець оформив проформу-інвойс №UNM24-0213 від 02.07.2024 та комерційний інвойс №FT02024000000071 від 02.07.2024 на суму 15 986,19 дол. США, згідно з яких необхідно було здійснити передоплату на суму 14 767,91 дол. США та післяоплату на суму 1 218,28 дол. США.

На підтвердження факту передоплати фактурної вартості товару позивач надав до митного оформлення банківський платіжний документ №240703/002553548 від 03.07.2024 на суму 14 767,91 дол. США, у гр. 70 якого міститься посилання на проформу-інвойс № UNM24-0213 від 02.07.2024.

На підтвердження факту післяоплати решти фактурної вартості товару позивач надав до митного оформлення банківський платіжний документ №240916/002623285 від 16.09.2024 на суму 16 682,11 дол. США, у гр. 70 якого міститься посилання на Контракт, митну декларацію 24UA209170073091U2 від 04.09.2024 та на проформи-інвойси UNM24-0265 від 29.08.2024 та UNM24-0276 від 13.09.2024.

З долучених до митного оформлення документів, які наявні у матеріалах справи та пояснень позивача вбачається, що згаданий платіжний документ стосується цієї поставки товару лише в частині, на суму 1 218,28 дол. США, оскільки містить посилання на митну декларацію 24UA209170073091U2 від 04.09.2024. Суд встановив, що цю митну декларацію позивач подав до митного оформлення після прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів. Суд з`ясував, що решта 15 463,83 дол. США стосувалися оплати товару за іншими поставками.

Відповідачем належними та допустимим доказами не підтверджено, що на підставі згаданих банківських платіжних документів відбувалась оплата (як передоплата так і післяоплата) за іншими поставками товару відповідно судом враховуються аргументи позивача. Крім цього, позивач надав до митного оформлення необхідні та достатні документи, які підтверджують суми оплати як за партію товару в межах спірного рішення про коригування митної вартості.

Судом не враховуються заперечення відповідача про те, що приписи Контракту №25/08/2020 не передбачають оформлення проформ-інвойсів, оскільки у п. 2.1 та п. 3.1 цього ж Контракту №25/08/2020 використовують формулювання «рахунки-фактури (інвойси)» без будь-якої конкретизації. За своєю природою проформа-інвойс, інвойс та рахунок по суті є документами, які вставляє продавець і акцептує покупець перед продажем/придбанням партії товару.

Таким чином, суд враховує доводи позивача про те, що в цій ситуації продавець мав можливість формувати як проформи-інвойси так і комерційні інвойси і такі обставини по своїй суті (назва, форма документу) не є підставою для коригування митної вартості.

На виконання умов вищевказаного зовнішньоекономічного контракту згідно рахунку-фактури (інвойсу) № FT02024000000090 від 12.09.2024 позивач придбав у продавця товар (Радіатори для центрального опалення з неелектричним нагрівом з чорних металів UNMAK) на суму 20 567,39 дол. США.

Для митного оформлення вказаного товару позивач подав митну декларацію № 24UA209170077129U5, разом із вказаною митною декларацією надав наступні документи:

Пакувальний лист (Packing list) б/н від 12.09.2024;

Рахунок-проформа (Proforma invoice) №UNM24-0221/0240 від 16.07.2024;

Рахунок-фактура (iнвойс) (Commercial invoice) №FT02024000000090 від 12.09.2024;

Автотранспортна накладна (Road consignment note) б/н від 12.09.2024;

Сертифiкат про походження товару (Certificate of origin) №B 1700893 від 12.09.2024;

Банківський платіжний документ, що стосується товару №240718/002565953 від 18.07.2024;

Банківський платіжний документ, що стосується товару №240807/002584274 від 07.08.2024;

Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги №КТ24-01563 від 16.09.2024;

Документ, що підтверджує вартість перевезення товару б/н від 16.09.2024;

Прейскурант (прайс-лист) виробника товару б/н від 16.07.2024;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №1 від 28.09.2020;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №2 від 20.10.2020;

Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту) №3 від 24.07.2023;

Договір про надання послуг митного брокера №3 від 29.09.2014;

Договір (контракт) про перевезення №КТ24-01563 від 09.09.2024;

Інші некласифіковані документи б/н від 16.09.2024;

Інші некласифіковані документи «Накладні» від 17.09.2024;

Копія митної декларації країни відправлення №24341300EX00750277 від 13.09.2024;

На вимогу митного органу позивач не надав жодних додаткових документів.

Львівська митниця відмовила у митному оформленні товарів за заявленою митною вартістю у зв`язку з прийняттям рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900714/2 від 17.09.2024. Неможливість визнати заявлену декларантом митну вартість за основним методом мотивувала, зокрема, тим, що, числові значення фактурної вартості згідно з наданих документів (комерційні інвойси, проформи-інвойси, банківські платіжні документи) не збігаються між собою й містять посилання на документи не надані до митного оформлення.

Проформу-інвойс UNM24-0221 від 16.07.2024;

Проформу-інвойс UNM24-0240 від 06.08.2024;

Проформу-інвойс UNM24-0276 від 13.09.2024;

Судом враховуються аргументи позивача в цій частині з наступних підстав:

Враховуючи встановлені особливості ділових відносин між позивачем та його продавцем суд встановив, що для поставки товару продавець оформив проформу-інвойс UNM24-0221/0240 від 16.07.2024, а в подальшому комерційний інвойс № FT02024000000090 від 12.09.2024 на суму 20 567,39 дол. США, згідно з яких необхідно було здійснити передоплату на суму 15 392,00 дол. США та післяоплату на суму 5 175,39 дол. США.

На підтвердження факту передоплати фактурної вартості товару позивач надав до митного оформлення банківський платіжний документ № 240718/002565953 від 18.07.2024 на суму 5 392,00 дол. США, у гр. 70 якого міститься посилання на Контракт («К25/08/2020 DD 25.08.2020) та проформу-інвойс UNM24-0221 від 16.07.2024; а також банківський платіжний документ №240807/002584274 від 07.08.2024 на суму 21 684,10 дол. США, у гр. 70 якого міститься посилання на Контракт («К25/08/2020 DD 25.08.2020), на проформу-інвойс UNM24-0240 від 06.08.2024 та на митну декларацію 22UA209170063989U4 від 05.08.2024.

Дослідивши ці документи суд встановив, що такі містять посилання на профоми-інвойси № UNM24-0221 від 16.07.2024 та № UNM24-0240 від 06.08.2024, в той час як позивач повідомив, що перед оформленням комерційного інвойсу продавець сформував проформу-інвойс №UNM24-0221/0240 від 16.07.2024. Позивач пояснив, що така проформа інвойс результат об`єднання двох згаданих проформ-інвойсів № UNM24-0221 від 16.07.2024 та № UNM24-0240 від 06.08.2024 відповідно.

Судом враховуються вказані аргументи позивача, оскільки порівняння змісту проформи інвойсу №UNM24-0221/0240 від 16.07.2024 та проформ-інвойсів № UNM24-0221 від 16.07.2024 та № UNM24-0240 від 06.08.2024 відповідно дає змогу встановити, що перелік товарних позицій у проформі-інвойсі №UNM24-0221/0240 від 16.07.2024 містить ті ж товарні позиції, що й проформи-інвойси № UNM24-0221 від 16.07.2024 та № UNM24-0240 від 06.08.2024. Сума вартості товару за проформами-інвойсами № UNM24-0221 від 16.07.2024 (7 702,06 дол. США) та № UNM24-0240 від 06.08.2024 (12 865,33 дол. США) співпадає із фактурною вартістю товару у проформі-інвойсі №UNM24-0221/0240 від 16.07.2024 20 567,39 дол. США (7 702,06 дол. США + 12 865,33 дол. США).

Відповідач належними та допустимими доказами, розрахунками не спростував мотивоване позивачем співпадіння товарних позицій та сум фактурної вартості товару зазначених в проформі-інвойс №UNM24-0221/0240 від 16.07.2024 як результат об`єднання проформ-інвойсів № UNM24-0221 від 16.07.2024 та № UNM24-0240 від 06.08.2024.

Таким чином, судом враховуються аргументи позивача про те, що посилання у банківських платіжних документах на проформи-інвойси № UNM24-0221 від 16.07.2024 та № UNM24-0240 від 06.08.2024 стосується оплати фактурної вартості товару за поставку в межах оскаржуваного рішення.

Отже, згідно з банківським платіжним документом № 240718/002565953 від 18.07.2024 позивач оплатив на користь продавця 5 392,00 дол. США із необхідних 15 392,00 дол. США передоплати фактурної вартості товару.

Стосовно банківського платіжного документа №240807/002584274 від 07.08.2024 суд зазначає, що вище вже досліджував такий доказ в межах оцінки аргументів сторін і відповідних доказів стосовно оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900638/2 від 05.08.2024 й встановив, що такий банківський платіжний документ в сумі 11 684,10 дол. США відноситься до післяоплати за поставку товару в межах того рішення про коригування митної вартості товарів.

Суд встановив, що цей банківський платіжний документ у гр. 70 містить посилання на проформу-інвойс UNM24-0240 від 06.08.2024. Враховуючи свої попередні висновки стосовно окремих-проформ інвойсів та їх подальше об`єднання, суд висновує, що, в межах цього рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900714/2 від 17.09.2024 банківський платіжний документ №240807/002584274 від 07.08.2024 стосується передоплати на суму 10 000 дол. США із необхідних 15 392,00 дол. США передоплати фактурної вартості товару.

Таким чином, факт передоплати фактурної вартості товару на суму 15 392,00 дол. США підтверджується банківськими платіжними документами № 240718/002565953 від 18.07.2024 та №240807/002584274 від 07.08.2024.

На підтвердження факту післяоплати решти фактурної вартості товару позивач надав до митного оформлення банківський платіжний документ № 240916/002623285 від 16.09.2024 на суму 16 682,11 дол. США, у гр. 70 якого міститься посилання на митну декларацію 24UA209170073091U2 від 04.09.2024 та проформи-інвойси №UNM24-0265 від 29.08.2024 і №UNM24-0276 від 13.09.2024.

Суд вже досліджував цей банківський платіжний документ під час оцінки підстав для прийняття оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900684/2 від 04.09.2024 й встановив, що цей банківський платіжний документ стосується післяоплати товару в межах згадуваного рішення на суму 1 218,28 дол. США.

Стосовно решти суми суд дослідив зміст проформи інвойсу UNM24-0276 від 13.09.2024 із врахуванням доводів позивача щодо 70% передоплати фактурної вартості й встановив, що згідно із такою проформою-інвойсом позивач здійснив передоплату на суму 10 288,43 дол. США, однак згадувана проформа-інвойс стосується поставки іншої партії товару.

В цій частині суд зазначає, що згідно із п. 26 Положення про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженого Постановою Правління Національного банку України 28.07.2008 № 216 (у редакції постанови Правління Національного банку України 25.08.2022 № 189), зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 1 жовтня 2008 за № 910/15601, надавач платіжних послуг повинен перевірити відповідність заповнення реквізитів платіжної інструкції в іноземній валюті або банківських металах вимогам розділу II цього Положення та реквізитам (в тому числі і призначення платежу), зазначеним у документах, які відповідно до нормативно-правових актів Національного банку з питань валютного регулювання є підставою для здійснення перерахування коштів в іноземній валюті або банківських металах з рахунку платника, а також поштові та платіжні реквізити контрагентів.

Надавач платіжних послуг має право відмовитися від виконання платіжної інструкції платника в іноземній валюті або банківських металах та повернути її платнику, якщо операція, яку проводить платник, не відповідає вимогам валютного законодавства України та законодавства України у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення.

Надавач платіжних послуг платника повертає платіжні інструкції платника в іноземній валюті або банківських металах без виконання із зазначенням причини їх повернення.

Відповідач не спростував належними та допустимими доказами факти проведення оплат із відповідним призначенням платежу, відповідно банківський платіжний документ № 240916/002623285 від 16.09.2024 на суму 16 682,11 дол. США в частині суми 11 506,71 дол. США (1 218,28 + 10 288,43) стосується оплати фактурної вартості товарів інших поставок товарів. Решта 5 175,39 дол. США стосується післяоплати фактурної вартості товару за проформою-інвойсом №UNM24-0221/0240 від 16.07.2024 та комерційним інвойосом № FT02024000000090 від 12.09.2024.

Також відповідач не спростував пояснення позивача про допущену описку у гр. 70 банківського платіжного документа в частині посилання на документ «UNM24-0265 від 29.08.2024».

На думку суду у відповідача існувала можливість встановити обставину того, що банківський платіжний документ № 240916/002623285 від 16.09.2024 в частині суми 11 506,71 дол. США стосується оплати фактурної вартості товарів інших поставок товарів.

Відповідачем належними та допустимим доказами не підтверджено, що на підставі згаданих банківських платіжних документів відбувалась оплата (як передоплата так і післяоплата) за іншими поставками товару відповідно судом враховуються аргументи позивача. Крім цього, позивач надав до митного оформлення необхідні та достатні документи, які підтверджують суми оплати як за партію товару в межах спірного рішення про коригування митної вартості.

Крім цього, у спірних рішеннях відповідач зазначив, що: «згідно з наданих документів поставка товару здійснювалась на умовах EXW згідно Incoterms, а отже позивач в повному обсязі несе витрати на транспортування товару, в тому числі щодо навантаження товару та митного очищення для експорту. Проте згідно з наданих документів такі витрати не підтверджені документально та не піддаються обчисленню».

Відповідно до п. 2.1 Контракту, з урахуванням Додатку №1 від 28.09.2020 року до Контракту та Додатку №2 від 20.10.2020 року до Контракту, Продавець продає Покупцеві товар за цінами, вказаними в фактурах до кожної поставки. Операції розрахунку за поставлений товар проводяться в доларах США. Оплата будь-якого мита та податків, що стосуються імпорту в Україні, лежить на Покупцеві. Вартість товару і умови поставки окреслюються у відповідності з торговою формулою EXW IZMIR у відповідності з «Incoterms 2010» згідно домовленостей. В вартість товару входить: тара, в якій поставляється товар, вартість сертифікату, митні і брокерські послуги в країні Продавця, а також завантажувальні роботи.

Таким чином, витрати на навантаження товару та митне очищення для експорту ніс продавець товару, а такі витрати, за згодою сторін, включені у фактурну вартість товару. Відповідач не довід жодними належними та допустимими доказами окрему оплату позивачем таких витрат.

Судом не враховуються заперечення відповідача про те, що:

- У графі 44 даної митної декларації під кодом « 4103» - Доповнення до зовнішньоекономічного договору (контракту,), зазначені документи із номером 1 від 28.09.2020, 2 від 20.10.2020 та 3 від 24.07.2020 та усі документи подані із символом "d" [як такі що не подавалися до митного органу]. У свою чергу, у Картках відмови, у частині зазначення документів, вказуються відомості, які містяться у графі 44 митної декларації, однак без проставлених декларантом символів;

- Разом з цим, до митного оформлення поданий договір-заявка, яка містить запис «замитнення за рахунок перевізника». До митного оформлення подано митну декларацію Туреччини, що засвідчує фактичне надання та виконання послуги. Таким чином, якщо брати до уваги зазначений Вами п. 2.1. Контракту, та договір-заявку 1, то вбачається взаємна суперечність, яка не дозволяє однозначно встановити ким було замовлено та оплачено таку послугу. У свою чергу, відповідно до положень Інкотермс - 2010, термін EXW (Ex Works Франко завод (... назва місця) означає, що продавець вважається таким, що виконав свої зобов`язання з постачання, коли він надасть товар у розпорядження покупця на своєму підприємстві чи в іншому названому місці. Продавець не відповідає за завантаження товару на транспортний засіб, а також за митне очищення товару для експорту.

- При цьому, із урахування вищевказаного, слід звернути увагу, що додаток №1 від 28.09.2020 до Контракту вгорі аркушу містить запис «page 1 of 3», проте до митного оформлення надано документ лише на 1 аркуші. У преамбулі посаду представника продавця Mehmet Unlusoy вказано як Chief executive officer. Натомість, у самому Контракті (датований 25.08.2020, місяць перед додатком 1) та додатку 2 (датований 20.10.2020, місяць після додатку 1) посада цієї ж особи вказана як Chairman of the Board. В своїй сукупності ці факти викликають сумніви щодо автентичності поданого документа.

- Додатком №2 від 20.10.2020 внесено зміни до пункту 2 Контракту. Зокрема, тепер п. 2.3. містить посилання на «план відбору товарів», а також «дотримання умов співпраці». У жодному іншому з пунктів контракту не обумовлюються зобов`язання сторін щодо укладання «плану відбору товарів» та необхідності його дотримання. В сукупності ці фактори можуть вказувати на існування інших домовленостей між контрагентами, що не окреслені в поданих до митного оформлення документах.

- Також у рахунку-фактурі міститься пункт витрат «транспортно-експедиційні послуги, по території України» (1000 грн). Як відомо, ФОП ОСОБА_1 надавало послуги також при перевезенні поза межами території України. Однак, відповідні витрати щодо транспортно-експедиційних послуг поза територією України в рахунку відсутні та до митної вартості товару не додавалися.

Згідно із ч. 8-9 ст. 55 МК України, декларант має право протягом 80 днів з дня випуску товарів надати митному органу додаткові документи для підтвердження заявленої ним митної вартості товарів, що декларуються. Митний орган за результатами такого розгляду може прийняти такі документи до уваги, або надати вмотивовану відмову. При цьому, в силу приписів ст. 53-54 МК України митний орган має повноваження досліджувати документи, які декларант первинно надає до митного оформлення, заявляти вимогу про витребування додаткових документів й розглядати отримані документи за своєю сукупністю. За результатами розгляду усіх документів митний орган уповноважений приймати рішення про коригування митної вартості товарів.

Виходячи з наведених норм МК України суд висновує, що після розгляду додаткових документів в порядку ч. 8-9 ст. 55 МК України, митний орган не може висловлювати нові зауваження до тих документів, які він досліджував в порядку ст. 53-54 МК України, оскільки це ставитиме декларанта в невигідне становище, за якого він не матиме змоги в повному обсязі одразу розуміти зміст усіх зауважень митного органу та за можливості усувати їх.

Суд встановив, що митний орган у своєму листі Листі від 29.10.2024 за вих. №7.4-2/15-02/13/29515 навів зауваження, які стосуються зовнішньоекономічного договору з додатками, договорів на перевезення товару й рахунків на оплату транспортних послуг. Однак такі документи позивач одразу надавав до митного оформлення, й оскаржувані рішення не містять тих зауважень, які митний орган висловив в подальшому. При цьому, відповідач у відзиві взагалі не пояснив, чому згадані зауваження не були згадані у оскаржуваних рішеннях одразу за результатами первинного розгляду цих документів.

Крім цього, зазначені зауваження відповідача не стосуються розбіжностей у числових значення складових митної вартості товару й не впливали не можливість митного органу перевірити такі значення.

Відтак, суд дійшов до висновку про те, що зазначені відповідачем підстави прийняття спірних рішень по суті є лише формальною підставою для прийняття таких і не можуть братися до уваги, як підтвердження відомостей про фактично понесеної чи сплаченої ціни за товар. Адже, для підтвердження митної вартості товару враховуються документи, які містять числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

По суті, декларантом надано всі наявні документи, які містять числові значення складових митної вартості товарів та відомості щодо ціни, яка підлягає сплаті за ці товари, які піддаються обчисленню та підтверджуються документально. Позивач не може надати доказів не нарахованих та/або не сплачених коштів.

Суд вважає, що декларант надав відповідачу всі необхідні документи і в тому числі товаросупровідні документи, які давали можливість встановити дійсну митну вартість товару, а підстав для невизнання позивачем заявленої митної вартості не було. Натомість митний орган не навів переконливих аргументів, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за ці товари та не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, не обґрунтував висновки належними та беззаперечними доказами для виникнення правових підстав по застосуванню резервного методу.

З приводу обраного методу коригування суд зазначає наступне.

Суд встановив, що у оскаржуваних рішеннях митний орган застосував резервний метод коригування за ст. 64 МК України.

Положення статті 55 МК України визначають загальні вимоги до змісту рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, згідно з якими, таке рішення повинно містити також обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування (пункт 4 частини другої статті 55 МК України).

На виконання вимог статті 55 МК України наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012р. №598 затверджено Правила заповнення рішень про коригування митної вартості товарів (далі також Правила №598). Так щодо графи 33 рішення про коригування митної вартості товарів у пункті 2.1 Правил №598 вказано, що посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень ст. ст. 59, 60 та 64 МК України з обов`язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

Виходячи з системного аналізу приписів пункту 4 частини другої статті 55 МК України, статті 64 МК України, пункту 2.1 Правил №598 митний орган, застосовуючи метод коригування за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів, у графі 33 відповідного рішення повинен зазначати не тільки номер та дату митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, а й наводити пояснення щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов.

Обов`язковість чіткого визначення вказаної вище інформації, як обов`язкових реквізитів будь-якого рішення про коригування заявленої митної вартості товарів підтримується і наявною сталою судовою практикою, зокрема відповідна правова позиція викладена в постановах Верховного суду від 14.08.2018р. у справі №821/1617/17; від 21 серпня 2018 року у справі №804/1755/17; від 25 травня 2021 року у справі № 520/10386/2020; від 31 жовтня 2019 року у справі № №820/9301/15.

Суд з`ясував, в гр. 33 усіх оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів щодо джерела коригування зазначено лише номер та дату прийняття митної декларації джерела-коригування. Натомість, оскаржувані рішення не містять пояснень про умови поставки товару, комерційні умови поставки та придбання товару за митними деклараціями-джерелами коригування, а також не містять пояснень про те, що поставлений товар за митними деклараціями-джерелами коригування справді був подібний (аналогічний) товару, який постачав позивач, зокрема, що це товар тієї ж торговельної марки, або виготовлений тим же виробником.

Відтак Львівська митниця, приймаючи оскаржувані рішення про коригування митної вартості товарів, порушила вимоги п. 4 ч. 2 ст. 55 МК України та п. 2.1 Правил №598 в частині заповнення гр. 33 рішень, позаяк не вказала на яких умовах здійснювалась поставка товару за митною декларацією-джерелом коригування, які комерційні умови мали місце, та справді постачався подібний (аналогічний) товар, що і в цій ситуації.

Відтак, відповідач не надав доказів на спростування визначеної позивачем вартості товару, а саме по собі зазначення митним органом у спірному рішенні про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або підставою для незастосування обраного ним методу її визначення.

Також суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення.

При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01; пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00; пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; пункт 29).

З цих же по суті підстав, судом враховуються аргументи позивача та не враховуються заперечення відповідача.

Відповідно позовні вимоги позивача підлягають задоволенню повністю.

Щодо відшкодування витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.

Вирішуючи питання про розмір витрат які підлягають відшкодуванню на користь позивача суд бере до уваги що спірні правовідносини за складом учасників, підставами виникнення спору, позовними вимогами та законодавством, яке їх регулює, підлягає вирішенню на основі типового застосування норм матеріального права, що на переконання суду свідчить про те, що витрати заявлені позивачем не є достатньо обґрунтованими та співмірними до позовних вимог.

Відповідно до конкретної та послідовної практики Верховного Суду, визначаючись із відшкодуванням понесених витрат на правничу допомогу суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.

Враховуючи обсяг наданих доказів та їх достатність з огляду на вимоги КАС України, а також спосіб який обрано судом для захисту порушених прав позивача, суд вбачає підстави для відшкодування витрат пов`язаних з наданням правової допомоги адвоката в сумі 2000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позову Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопласт» (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 282В) до Львівської митниці (79000, м. Львів, вул. Костюшка, буд. 1) про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів - задоволити.

Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900638/2 від 05.08.2024;

Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900684/2 від 04.09.2024;

Визнати протиправним і скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900714/2 від 17.09.2024;

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Т. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопласт» (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 282В) 5023,16 грн сплаченого судового збору.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Львівської митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби України (вул. Т. Костюшка, буд. 1, м. Львів, 79000, ЄДРПОУ 43971343) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма «Технопласт» (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 282В) понесені судові витрати у вигляді витрат на професійну правничу допомогу на суму 2000,00 грн.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. 295-297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович

Часті запитання

Який тип судового документу № 138790442 ?

Документ № 138790442 це Рішення

Яка дата ухвалення судового документу № 138790442 ?

Дата ухвалення - 06.08.2026

Яка форма судочинства по судовому документу № 138790442 ?

Форма судочинства - Адміністративне

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

Ми зацікавлені в тому, щоб ви були максимально задоволені нашими інструментами. Для того, щоб упевнитись в цінності і потребі системи YouControl саме для вас - замовляйте безкоштовну демонстрацію продукту. Також можна придбати доступ на 1 добу за 680 гривень.
Детальна інформація про ліцензії та тарифні плани.

В якому cуді було засідання по документу № 138790442 ?

В Львівський окружний адміністративний суд

У чому перевага платних тарифів?

У платних тарифах ви отримуєте іформацію зі 180 джерел даних, у той час як у безкоштовному - з 22. Також у платних тарифах доступно більше розділів даних та аналітичні інструменти миттєвої оцінки компаній, ФОП, та фізосіб.
Детальніше про різницю в доступах на сторінці тарифів.

Відомості про судове рішення № 138790442, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 138790442, Львівський окружний адміністративний суд було прийнято 06.08.2026. Форма судочинства - Адміністративне, форма рішення - Рішення. На цій сторінці ви зможете знайти важливі відомості про це судове рішення. Ми пропонуємо зручний та швидкий доступ до поточних судових рішень, щоб ви могли бути в курсі недавніх судових прецедентів. Наша база даних включає повний спектр необхідної інформації, дозволяючи вам легко знаходити важливі відомості.

Судове рішення № 138790442 відноситься до справи № 380/451/25

Це рішення відноситься до справи № 380/451/25. Організації, які зазначені в тексті цього судового документа:

1) ЛЬВІВСЬКА МИТНИЦЯ

Наша система підтримує пошук за різними критеріями, такими як регіон або назва суда. Також у персональному кабінеті є можливість докладного налаштування, що суттєво прискорює процес пошуку відомостей. Це дозволяє ефективно заощаджувати ваш час при отриманні необхідної інформації з реєстру судових рішень та інших офіційних джерел.

Попередній документ : 138790440

Наступний документ : 138790443

Налаштувати онлайн-моніторинг ключових змін, таких як початок банкрутства або зміна директора;
Знайти приховані зв’язки ваших контрагентів, зокрема компанії-”одноденки”;
Переглянути наявність і термін дії ліцензій;
Ознайомитись із судовими справами, якщо вони є;
Перевірити наявність податкового боргу;

Рішення № 138790442, 06.08.2026, Львівський окружний адміністративний суд

Який тип судового документу № 138790442 ?

Яка дата ухвалення судового документу № 138790442 ?

Яка форма судочинства по судовому документу № 138790442 ?

Я не впевнений, що мені підходить повний доступ до системи YouControl. Які є варіанти?

В якому cуді було засідання по документу № 138790442 ?

У чому перевага платних тарифів?

Відомості про судове рішення № 138790442, Львівський окружний адміністративний суд

Судове рішення № 138790442 відноситься до справи № 380/451/25