Рішення № 138789770, 04.08.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 серпня 2026 року м. Київ справа №320/10579/23

Київський окружний адміністративний суд у складі судді Панченко Н.Д., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу у місті Києві за позовом Головного управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС України, до Приватного підприємства "ВУДПАК" про стягнення податкового боргу,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління ДПС у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ: 44116011, 04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, електронна адреса: kyiv.elsud@tax.gov.ua) з позовом до Приватного підприємства "ВУДПАК", у якому просить суд прийняти рішення на користь Головного управління ДПС у м. Києві, яким стягнути кошти платника податків з усіх розрахункових рахунків на суму податкового боргу у розмірі 3641298,82 грн.

Позовні вимоги позивач обґрунтував тим, що за відповідачем обліковується заборгованість за штрафними санкціями за порушення термінів розрахунків у сфері ЗЕД, який виник внаслідок прийняття податкового повідомлення-рішення.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.04.2023 прийнято справу до провадження та відкрито провадження у справі, постановлено здійснити розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

За результатом повторного автоматизованого розподілу, справу № 320/10579/23 передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20 березня 2025 року адміністративна справа № 320/10579/23 прийнята до провадження суддею Панченко Н.Д. Справу визначено розглядати одноособово суддею Панченко Н.Д. за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Від відповідача до суду надійшов відзив, де останній не погоджується з правомірністю податкових повідомлень рішень, які сформували податковий борг, а також зазначає, що позивач звернувся з позовом за межами строків на звернення до суду.

Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у м. Києві, як відокремленому підрозділі Державної податкової служби України перебуває Приватне підприємство "ВУДПАК" код ЄДРПОУ 36457064 (надалі - відповідач, ПП «ВУДПАК»), за яким відповідно дії інформаційно-комунікаційних систем обліковується заборгованість за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства у сумі 3641298,82 гривень.

Щодо виникнення узгоджених сум грошових зобов`язань у відповідача.

За наслідками проведених у відповідності до глави 8 ПК України контрольно -перевірочних заходів, відповідачу винесені податкові повідомлення-рішення:

(форма 'Р') від 26.10.2017 № 0055471406 за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства;

(форма 'Р') від 15.02.2018 № 0006701406 за порушення термінів розрахунків у сфер зовнішньоекономічної діяльності, за невиконання зобов`язань та штрафні санкції за порушення вимог валютного законодавства.

Не погоджуючись з винесеними податковими повідомленнями-рішеннями відповідач оскаржив їх в судовому порядку.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 17.10.2018 по справі №826/4099/18 адміністративний позов ПП «ВУДПАК» до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 15.02.2018 № 0006701406, №0006711406 - задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 15.02.2018 № 0006711406. У задоволенні решти позовних вимог - відмовлено.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 26.04.2018 по справі №826/1872/18 адміністративний позов ПП «ВУДПАК» до Головного управління ДФС у м. Києві про скасування податкових повідомлень-рішень від 26.10.2017 № 0055471406, №0055481406 - залишено без розгляду.

У зв`язку з несплатою відповідачем узгоджених податкових зобов`язань контролюючим органом було сформовано податкову вимогу форми «Ю» від 16.01.2018 року № 7468-17, яка була направлена поштою та вручена отримувачу (Школьний 25.01).

Вважаючи, що сума грошового зобов`язання набула статусу узгодженого, проте не сплачена у встановлені законодавством строки, Головне управління ДПС в м. Києві звернулося до суду з відповідною позовною заявою.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України (далі - ПК України).

Пунктом 16.1 ст. 16 ПК України передбачено, що платник податків зобов`язаний вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов`язані з обчисленням і сплатою податків та зборів; сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Згідно із п. п. 36.1-36.3 ст. 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок виникає у платника за кожним податком та збором. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до п. 49.2 ст. 49 ПК України платник податків зобов`язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об`єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Згідно із п. 54.1 ст. 54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3. пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 робочих днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Згідно із п. п. 58.2, 58.3 ст. 58 ПК України податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) за кожним окремим податком, збором та/або разом із штрафними санкціями, передбаченими цим Кодексом, а також за кожною штрафною (фінансовою) санкцією за порушення норм іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на такий контролюючий орган, та/або пенею за порушення строків розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

В силу п. 42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно із п. 14.1.175 ст. 14 ПК України податковим боргом вважається сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пунктом 59.1 ст. 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

За правилами, визначеними п. 59.5 ст. 59 ПК України, у разі, якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Так, відповідно до ст. 59 ПК України, у зв`язку із несплатою до бюджету сум податкового боргу по відповідачу була сформована податкова вимога від 116.01.2018 року №7468-17, яка була направлена на адресу платника податків засобами поштового зв`язку, та отримана останнім 25.01.2018 року.

Податковий борг на час розгляду справи відповідачем не сплачений.

Згідно із положенням п. п. 41.1, 41.2 ст. 41 ПК України контролюючими органами є центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову, державну митну політику, державну політику з адміністрування єдиного внеску, державну політику у сфері боротьби з правопорушеннями під час застосування податкового та митного законодавства, законодавства з питань сплати єдиного внеску та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючий орган (далі - центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову та митну політику), його територіальні органи.

Органами стягнення є виключно контролюючі органи, уповноважені здійснювати заходи щодо забезпечення погашення податкового боргу та недоїмки зі сплати єдиного внеску у межах повноважень, а також державні виконавці у межах своїх повноважень.

Відповідно до п. п. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право, зокрема, звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини.

При цьому, суд не приймає доводи відповідача щодо протиправного нарахування позивачем пені на тій підставі, що згідно з абзацом 11 пункту 52-1 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (із змінами, внесеними згідно із Законом N 591-IX від 13.05.2020, які набрали чинності 29.05.2020), протягом періоду з 1 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), платникам податків не нараховується пеня, а нарахована, але не сплачена за цей період пеня підлягає списанню, та як наслідок відсутність підстав для стягнення таких сум та задоволення позову, з наступних підстав.

Пунктами 95.1 та 95.2 ст. 95 ПК України визначено, що контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 60 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

У разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення (п. 59.1 ст. 59 ПК України).

Отже, нормами ПК України встановлено чіткий порядок погашення заборгованості платників податків перед бюджетом та визначено перелік заходів, які повинен здійснити контролюючий орган для стягнення податкового боргу.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі.

У межах розгляду справи за позовом суб`єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов`язань.

Оцінка податкового правопорушення, встановленого, зокрема, за результатами податкової перевірки відповідача, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії, має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження такого акту індивідуальної дії, зокрема податкового повідомлення-рішення.

У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, а саме факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) податкового повідомлення-рішення, яким контролюючим органом визначене грошове зобов`язання, чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов`язання, зокрема і самостійно визначеного платником податку, протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 04.02.2020 у справі N 817/4186/13-а, від 21.08.2019 у справі N 2340/4023/18, від 05.03.2020 у справі N 804/8630/16, від 12.07.2022 у справі N 160/7345/20 та інших.

Такий підхід обумовлений правовою природою спорів про стягнення податкового боргу, які не є способом перевірки законності податкового повідомлення-рішення чи інших рішень контролюючого органу по суті. Предметом судового контролю у цій категорії справ є виключно перевірка наявності передбачених законом умов для застосування процедури примусового стягнення узгодженого податкового боргу. Відтак дослідження судом обставин, які стосуються правильності визначення контролюючим органом суми грошового зобов`язання або правильності висновків акта перевірки, виходило б за межі предмета цього спору та суперечило б принципу диспозитивності адміністративного судочинства.

Інше тлумачення фактично призвело б до повторної судової перевірки тих самих правовідносин у межах іншого предмета спору, що не узгоджується із принципами правової визначеності та остаточності судових рішень. Тому до моменту скасування податкового повідомлення-рішення у встановленому законом порядку або визнання протиправними дій щодо нарахування пені відповідні грошові зобов`язання вважаються такими, що існують та підлягають виконанню, а суд у цій справі перевіряє лише наявність правових підстав для їх примусового стягнення.

Отже, предметом доказування у цій справі є не правомірність визначення контролюючим органом податкових зобов`язань, а наявність юридичних фактів, з якими Податковий кодекс України пов`язує виникнення у контролюючого органу права на примусове стягнення податкового боргу, а саме: узгодженість грошового зобов`язання, його несплата у встановлений законом строк, належне направлення податкової вимоги та дотримання процедури, визначеної статтями 59 і 95 ПК України.

Наведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 15.06.2023 року у справі N 160/13436/22.

Верховний Суд в наведеній справі зазначив, що в адміністративному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов`язок вирішувати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі (учасники спірних правовідносин). Під час розгляду справи суд зв`язаний предметом та підставами заявлених позивачем вимог. Вказаний принцип знайшов своє відображення у частині другій статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України, в якій вказано, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, та в межах позовних вимог.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач висловив сумнів у правомірності нарахування контролюючим органом йому пені на підставі вказаного податкового повідомлення-рішення у повному розмірі, що заявлена контролюючим органом до стягнення.

При цьому, відсутні в матеріалах справи докази успішного оскарження відповідачем правомірності нарахування за оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями на суму відповідну суму.

Суд також враховує, що після завершення процедур судового оскарження податкових повідомлень-рішень від 26.10.2017 №0055471406 та від 15.02.2018 №0006701406 грошові зобов`язання, визначені зазначеними рішеннями в частині, яка не була скасована судовими рішеннями, набули статусу узгоджених у розумінні Податкового кодексу України.

Відповідач не надав суду належних та допустимих доказів їх погашення, відстрочення, розстрочення чи списання у встановленому законом порядку, а також не підтвердив наявності інших обставин, які б свідчили про припинення податкового обов`язку або виключали можливість примусового стягнення відповідного податкового боргу. Отже, заявлена позивачем до стягнення сума податкового боргу є підтвердженою матеріалами справи та не спростована належними доказами.

Крім того, звернення контролюючого органу до суду з цим позовом є завершальним етапом процедури примусового погашення податкового боргу, визначеної Податковим кодексом України. Матеріалами справи підтверджується, що позивачем дотримано передбаченої законом послідовності заходів щодо стягнення податкового боргу: після набуття грошовими зобов`язаннями статусу узгоджених відповідачу було сформовано та належним чином вручено податкову вимогу, а звернення до суду здійснено після спливу строку, визначеного статтею 95 ПК України. Таким чином, позивач реалізував надані йому законом повноваження у спосіб та в межах, визначених податковим законодавством.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин у справі, зокрема, що за відповідачем обліковується податковий борг у визначеній сумі, наявність якого та його розмір відповідачем не заперечувалися, а доказів його сплати матеріали справи не містять, при цьому контролюючим органом дотримано порядок стягнення такого боргу, зокрема, було направлено податкову вимогу на адресу платника податків у порядку, визначеному ПК України, яка відповідачем також не оскаржена, суд дійшов висновку, що позивачем доведено наявність усіх передбачених Податковим кодексом України умов для примусового стягнення податкового боргу. Відповідач, у свою чергу, не надав належних та допустимих доказів, які б спростовували існування узгодженого податкового боргу або свідчили про відсутність правових підстав для його стягнення. За таких обставин позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню в повному обсязі шляхом стягнення коштів з рахунків відповідача у банках, що його обслуговують.

Щодо дотримання позивачем строку на звернення до суду для стягнення податкового боргу, то суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до п. 102.4. ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов`язання нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв`язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов`язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу, крім випадків, передбачених абзацом третім пункту 59.1 статті 59 цього Кодексу. Якщо платіж стягується за рішенням суду, строки стягнення встановлюються до повного погашення такого платежу або визначення боргу безнадійним.

Законом України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" від 17.03.2020 N 533-IX, який набрав чинності 18.03.2020, до Податкового кодексу України внесено зміни. Зокрема, підрозділ 10 розділу XX "Перехідні положення" доповнено пунктами 52-1-52-5.

Згідно з пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України (із змінами, внесеними Законом України від 13.05.2020 N 591-IX, що набрав чинності 29.05.2020) на період з 18.03.2020 по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), зупинений перебіг строків давності, передбачених статтею 102 Кодексу.

Проте дія пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX "Перехідних положень" Податкового кодексу України зупинялася на період дії воєнного, надзвичайного стану відповідно до положень Закону України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" від 15.03.2022 N 2120-IX (далі Закон N 2120-IX), який набрав чинності 17.03.2022.

Законом N 2120-IX запроваджувалася альтернативна норма щодо зупинення перебігу строків п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, згідно якої на період дії правового режиму воєнного, надзвичайного стану зупиняється перебіг строків, визначених цим Кодексом, іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

В подальшому прийнято Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей податкового адміністрування податків, зборів та єдиного внеску під час дії воєнного, надзвичайного стану" від 12.05.2022 N 2260-IX (далі Закон N 2260-IX), що набрав законної сили 27.05.2022 та яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України доповнено словами "крім випадків, передбачених цим Кодексом" та змінено редакцію п. п. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, виклавши його наступним чином: для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.

Відповідно, з набранням 27.05.2022 чинності Законом N 2260-IX діяло загальне правило п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України про зупинення перебігу строків згідно Податкового кодексу України, з якого могли передбачатися виключення, та п. п. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, який фактично повторював загальне правило та визначав відповідні конкретні виключення з нього, які не стосувалися перебігу строку звернення до суду контролюючим органом з позовом про стягнення податкового боргу.

Проте, 01.08.2023 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законів України щодо особливостей оподаткування у період дії воєнного стану" від 30.06.2023 N 3219-IX (далі Закон N 3219-IX), яким п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України виключено, а редакцію п. п. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України викладено наступним чином:

Тимчасово, до 01.08.2023, для платників податків та контролюючих органів зупиняється перебіг строків, визначених податковим законодавством та іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, крім виключень, які не стосуються стягнення податкового боргу за рішенням суду.

Отже, з 02.08.2023 остаточно скасовано зупинення строків звернення до суду з цим позовом, яке було запроваджено в зв`язку з дією правового режиму воєнного стану.

При цьому згідно з пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" від 27.06.2023 N 651 відмінено з 24 години 00 хвилин 30.06.2023 на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Відповідно, в період з 18.03.2020 (згідно Закону N 533-IX від 17.03.2020 року та наступними змінами Закону N 591-IX) по 16.03.2022 строк звернення до суду з цим позовом було зупинено в зв`язку з дією карантину, згідно пункту 52-2 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Закон N 2120-IX з 17.03.2022 зупинив дію цих положень, які в подальшому 30.06.2023 втратили юридичну силу в зв`язку з закінченням самого карантину, з цієї дати зупинення строку звернення до суду з цим позовом передбачалося п. 102.9. ст. 102 та п. п. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України.

Отже, з 17.03.2022 до 01.08.2023 зупинення перебігу строку для звернення з цим позовом передбачалося в зв`язку з дією правового режиму воєнного стану. Але з 01.08.2023 набрав чинність Закон N 3219-IX, який скасував п. 102.9. ст. 102 Податкового кодексу України, а п. п. 69.9. п. 69 підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України змінив, фактично визначивши 01.08.2023 останнім днем зупинення строку, в зв`язку з чим з 02.08.2023 перебіг строку відновився.

З викладеного можна дійти висновку, що зупинення строку діяло з 18.03.2020 по 31.07.2023.

До суду з позовом ГУ ДПС у м. Києві звернулося 09.03.2023 року, тобто в межах визначених чинним законодавством строків.

Зважаючи на наведене, суд дійшов висновку про те, що позивачем - суб`єктом владних повноважень, було доведено правомірність своїх вимог щодо стягнення з відповідача наявної у нього заборгованості, натомість відповідачем не було надано суду доказів сплати вказаного податкового боргу у встановлені законодавством строки.

З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що грошове зобов`язання в сумі 3641298,82 грн є узгодженим.

Відповідно до вимог підпункту 20.1.34 пункту 20.1 статті 20 ПК України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини. Крім того, контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі (пункт 95.1 статті 95 ПК України).

Виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, беручи до уваги ту обставину, що суму заборгованості відповідач у встановлені законодавством строки не сплатив; наявність у нього вказаної заборгованості підтверджується доказами, що містяться у матеріалах справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та вважає їх такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути до бюджету на користь Головного управління ДПС у м. Києві з розрахункових рахунків Приватного підприємства «ВУДПАК» (код ЄДРПОУ: 36457064; Україна, 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 31 Б), відкритих у банках, що обслуговують такого платника, податковий борг у розмірі 3641298,82 грн (три мільйони шістсот сорок одну тисячу двісті дев`яносто вісім гривень, 82 копійки).

Позивач: Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ ДПС (код ЄДРПОУ ВП 44116011, місцезнаходження Україна, 04116, місто Київ, вул. Шолуденка, будинок 33/19).

Відповідач: Приватне підприємство «ВУДПАК» (код ЄДРПОУ: 36457064; Україна, 04071, місто Київ, вулиця Ярославська, будинок 31 Б).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 04.08.2026.

Суддя Панченко Н.Д.