Рішення № 138789230, 05.08.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 серпня 2026 року м. Житомир справа № 240/14053/26

категорія 112010201

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (далі - відповідач), у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі оновленої довідки від 30.12.2025 №10/17179 про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 для перерахунку пенсії з 01.02.2023;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023 згідно довідки про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2025 №10/17179, виходячи із 74% розміру відповідного грошового забезпечення, у фактично нарахованому розмірі без застосування обмеження максимального розміру, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 і без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» з урахуванням індексації та раніше проведених виплат;

- зобов`язати ГУ ПФУ в Житомирській області здійснити помісячний розрахунок, нарахування і виплату мені на підставі Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати" від 19.10.2000 № 2050-ІІІ, компенсацію за втрату частини пенсії за весь час прострочення по день фактичної виплати у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з 01.02.2023 по дату фактичної виплати перерахованої пенсії;

- враховуючи той факт, що під час перерахунку моєї пенсії ГУ ПФУ в Житомирській області тричі (додатки 11-13) протиправно зменшувався її розмір до 70%, а потім повідомляло, що «рішенням суду не покладено на ГУПФУ в Житомирській області будь-яких зобов`язань щодо проведення перерахунку пенсії відповідно до оновленої довідки в розмірі 74% грошового забезпечення», прошу суд при прийнятті рішення обов`язково зазначити виплату «виходячи із призначеного при звільненні 74% розміру відповідного грошового забезпечення». Це позбавить суд від зайвого навантаження новим позовом, а мене - повторного звернення до суду.

На обґрунтування позовних вимог зазначає, що на виконання рішення суду від 24грудня 2025 року у справі №240/12507/25, ІНФОРМАЦІЯ_1 було виготовлено та направлено на адресу відповідача оновлену довідку про розмір мого грошового забезпечення станом на 01.02.2023 №10/17179 від 30.12.2025 із зазначенням вірно розрахованих розмірів щомісячних основних та додаткових видів грошового забезпечення для правильного обчислення, нарахування та виплати основного розміру моєї пенсії, з урахуванням призначеного при звільненні відсоткового розміру (74%) грошового забезпечення. Однак, отримавши довідку від ІНФОРМАЦІЯ_2 , ГУ ПФ України в Житомирській області перерахунок пенсії згідно наданої довідки не здійснило.

У позові позивач зазначає, що звернувся до відповідача із заявою в якій просив виконати розрахунок та виплату пенсії (що призначена за вислугу років у розмірі 74% відповідного грошового забезпечення) з 01.02.2023 відповідно до оновленої довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 № 10/17179 від 30.12.2025 та розрахувати і виплатити не отримані суми пенсії з нарахуванням компенсації втрати частини доходів (за період з 01.02.2023 по день фактичної виплати перерахованої пенсії) без будь-якого обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексацій та проведених виплат. Листом від 12.03.2026 №17582-12827/Б-02/8-0600/26 Головне управління ПФУ в Житомирській області відмовило у здійсненні такого перерахунку з посиланням на відсутність правових підстав. Вказану відмову позивач вважає протиправною та такою, що порушує його права. Просить позов задовольнити.

Суддя своєю ухвалою від 10 квітня 2026 року прийняла позовну заяву до розгляду та відкрила спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.

Відзив на позовну заяву надійшов до суду 04.05.2026 (вх. від 06.05.2026). Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що органи Пенсійного фонду України не наділені повноваженнями самостійно визначати розмір пенсії, а здійснюють її нарахування на підставі наданих їм іншими органами (державними органами, з яких особи були звільнені зі служби) довідок про розмір грошового забезпечення. На виконання вимог ч. 4 ст. 63 Закону та у відповідності до постанов Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 Про перерахунок пенсії особам, які звільнені з військової служби, та деяких іншим категоріям осіб позивачу було здійснено перерахунок пенсії. У відзиві зазначається також, що відповідно до частини другої статті 13 Закону № 2262 (зі змінами, внесеними Законом України від 27 березня 2014 р. №1166-VII, та у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) максимальний розмір пенсії, обчислений відповідно до цієї статті, не повинен перевищувати 70 процентів відповідних сум грошового забезпечення (ст.43), а особам, які під час проходження служби брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС і віднесені в установленому законом порядку до категорії 1, - 100 процентів, до категорії 2, - 95 процентів. Зміни, внесені до цієї норми Законом України від 27 березня 2014 року № 1166-VII Про запобігання фінансової катастрофи та створення передумов для економічного зростання в Україні, полягали у заміні цифр 80 цифрами 70. Відповідач вважає, що перерахунок пенсії Позивача починаючи з 1 грудня 2019 року проведений Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області відповідно до вимог Закону № 2262 щодо максимального розміру пенсії, а саме - у розмірі 70 відсотків грошового забезпечення, а тому, на переконання відповідача, підстав для обчислення пенсії в розмірі 74% підстав немає. Просить відмовити у задоволення позову.

Через підсистему "Електронний суд" ЄСІТС 05.05.2026 (вх. від 07.05.2026) надійшла відповідь на відзив.

У період із 22.06.2026 по 26.06.2026 та із 13.07.2026 по 27.07.2026 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.

Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з`ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 із 01.12.2012 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Житомирській області та отримує пенсію відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", основний розмір якої становить 74% грошового забезпечення, що підтверджується довідкою відповідача від 25.04.2014 №1882/03-03.

Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 24.12.2025 у справі №240/12507/25 ухвалено: зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_1 скласти та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області нову (виправлену) довідку про розмір грошового забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.02.2023 відповідно до вимог статей 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-XIІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у якій на підставі Постанови №704, згідно наказу Міністра оборони України №260 від 07.06.2018 "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" з урахуванням окремого доручення Міністра оборони України від 01.02.2023 вих. №2683/з, у якій вказати розмір премії 395%, інших складових довідки без змін, для здійснення перерахунку пенсії позивача з 01.03.2023.

На виконання рішення суду у справі №240/12507/25, ІНФОРМАЦІЯ_1 із супровідним №10/17179 від 30.12.2025 надіслав до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області довідку про грошове забезпечення ОСОБА_1 станом на 01.02.2023.

ОСОБА_1 звернувся до відповідача із заявою про перерахунок пенсії з урахування довідки, виданої на виконання рішення суду у справі №240/12507/25 та у розмірі 74%.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області листом від 12.03.2026 №17582-12827/Б-02/0600/26 повідомило позивача про наступне: "Після 21.02.2018, тобто прийняття постанови Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 №103 «Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб», рішення про зміну розмірів грошового забезпечення для перерахунку пенсій Кабінетом Міністрів України не приймалось, Пенсійний фонд України не повідомляв про підстави для проведення перерахунку пенсій в зв`язку з підвищенням грошового забезпечення військовослужбовців, тому перерахунок пенсій, призначених відповідно до Закону, на підставі довідок про розмір грошового забезпечення, які надійшли не у відповідності до зазначених норм законодавства, не проводиться. Роз`яснюємо, що збільшення розміру окремих видів грошового забезпечення військовослужбовців за посадою, аналогічною тій, яку займала особа на день звільнення зі служби, не є тотожним підвищенню грошового забезпечення на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. Аналогічна правова позиція Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області викладена у постанові Верховного суду України від 25.01.2024 №380/1288/22. Крім того повідомляємо, що основний розмір пенсії при проведенні перерахунку пенсії відповідно до довідки про розмір грошового забезпечення визначається у діючій, на момент проведення перерахунку, редакції ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».

Вважаючи таку відмову протиправною, а свої права - порушеними, позивач звернувся до суду.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно із частиною першою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення (частина друга статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця (частина третя статті 9 Закону № 2011-ХІІ).

Частиною четвертою статті 9 цього Закону передбачено, що грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ визначені умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, Національній поліції, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв`язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом.

Згідно із частиною третьою статті 43 Закону № 2262-ХІІ пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина вісімнадцята статті 43 Закону № 2262-ХІІ встановлює, що у разі якщо на момент призначення або виплати пенсії відбулася зміна розміру хоча б одного з видів грошового забезпечення та/або були введені для зазначених категорій осіб нові щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії у розмірах, встановлених законодавством, пенсія призначається з урахуванням таких змін та/або нововведень, а призначена пенсія підлягає невідкладному перерахунку.

Відповідно до положень статті 63 Закону № 2262-ХІІ перерахунок раніше призначених пенсій військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей у зв`язку із введенням в дію цього Закону провадиться за документами, що є у пенсійній справі, а також додатковими документами, поданими пенсіонерами на час перерахунку.

Якщо пенсіонер згодом подасть додаткові документи, які дають право на подальше підвищення пенсії, то пенсія перераховується за нормами цього Закону. При цьому перерахунок провадиться за минулий час, але не більш як за 12 місяців з дня подання додаткових документів і не раніше, ніж з дня введення в дію цього Закону.

Усі призначені за цим Законом пенсії підлягають перерахунку у зв`язку з підвищенням грошового забезпечення відповідних категорій військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, на умовах, у порядку та розмірах, передбачених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо внаслідок перерахунку пенсій, передбаченого цією частиною, розміри пенсій звільненим із служби військовослужбовцям, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, є нижчими, зберігаються розміри раніше призначених пенсій.

Згідно із частиною першою статті 51 Закону № 2262-ХІІ при настанні обставин, які тягнуть за собою зміну розміру пенсій, призначених військовослужбовцям строкової служби та їх сім`ям, перерахунок цих пенсій провадиться відповідно до строків, встановлених частиною четвертою статті 45 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Постановою Кабінету Міністрів України № 704 від 30.08.2017 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 2 постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Додатком 1 до постанови № 704 визначено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.

Пунктом 4 постанови № 704 (в первинній редакції на дату прийняття) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.

Також додатки 1, 12, 13, 14 до постанови № 704 містять примітки, відповідно до яких, зокрема посадові оклади за розрядами тарифної сітки та оклади за військовим (спеціальним) званням визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт.

Застосування цих нормативних актів у подібних правовідносинах вже було предметом розгляду у Верховному Суді. Зокрема, у постанові від 02.08.2022 у справі №440/6017/21 Верховний Суд зробив таких висновки:

"(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;

(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).

(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням."

Застосовуючи зазначені вище висновки в контексті обставин цієї справи, суд дійшов висновку, що відмова Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у проведенні перерахунку пенсії позивача на підставі оновленої довідки про розмір грошового забезпечення позивача станом на 01.02.2023, є протиправною.

За приписами частини другої статті 51 Закону №2262, перерахунок пенсій, призначених особам з числа військовослужбовців (крім військовослужбовців строкової служби) рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу, особам, які мають право на пенсію за цим Законом та членам їх сімей, провадиться з першого числа місяця, що йде за місяцем, в якому настали обставини, що тягнуть за собою зміну розміру пенсії. Якщо при цьому пенсіонер набув права на підвищення пенсії, різницю в пенсії за минулий час може бути виплачено йому не більш як за 12 місяців.

Враховуючи вказане, суд дійшов висновку про визнання протиправними дії відповідача щодо відмови здійснити з 01.03.2023 перерахунок та виплату пенсії позивачу на підставі довідки від 30.12.2025 №10/17179 про розмір грошового забезпечення, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 для перерахунку пенсії.

Належними доказами підтверджується, що основний розмір пенсії позивача становить 74% грошового забезпечення.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача здійснити із 01.03.2023 перерахунок пенсії позивачу на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 від 30.12.2025 №10/17179 про розмір грошового забезпечення станом на 01.02.2023, виходячи із 74% розміру відповідного грошового забезпечення та провести виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

Щодо позовних вимог в частині, що стосується: "... у фактично нарахованому розмірі без застосування обмеження максимального розміру, без застосування коефіцієнтів до відповідних сум перевищення, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 №1778 і без урахування постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 № 821 «Про затвердження Порядку здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень» з урахуванням індексації та раніше проведених виплат.", суд зазначає наступне.

Гарантоване статтею 55 Конституції України й конкретизоване у законах України право на судовий захист передбачає можливість звернення до суду за захистом порушеного права, але вимагає, щоб стверджувальне порушення було обґрунтованим. Особа, стосовно якої суб`єкт владних повноважень прийняв рішення, вчинив дію чи допустив бездіяльність, має право на захист. Обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин. Порушення має бути реальним, стосуватися (зачіпати) зазвичай індивідуально виражених прав чи інтересів особи, яка стверджує про їх порушення. Наведені положення не дозволяють скаржитися щодо законодавства або певних обставин абстрактно, лише тому, що заявник вважає, що положення певного акту впливають на його правове становище.

Право на судовий захист має лише та особа, яка є суб`єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тому для того, щоб особі було надано судовий захист, суд встановлює, чи дійсно щодо особи має місце факт порушення права, свободи чи інтересу, та це право, свобода або інтерес порушені відповідачем.

При цьому, обставину дійсного (фактичного) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Право на захист - це суб`єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав. Воно випливає з конституційного положення: "Права і свободи людини і громадянина захищаються судом" (ст. 55 Конституції України).

Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

З наведеного слідує, що суд під час розгляду справи повинен встановити факт або обставини, які б свідчили про порушення прав, свобод чи інтересів позивача з боку відповідача - суб`єкта владних повноважень, створення перешкод для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав та свобод позивача.

Тобто, судовому захисту підлягають лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Аналогічна позиція наведена у постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі №800/134/15 та постанові Верховного Суду від 07.11.2018 у справі №820/3327/16.

В розумінні КАС України, захист прав, свобод та інтересів осіб завжди передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішеннями, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Отже, судовому захисту підлягає лише дійсне порушене право. Задоволення позовних вимог на майбутнє не допускається.

Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки наразі перерахунок пенсії на підставі нової довідки ще не відбувся, а тому позовні вимоги є такими, що заявлені на майбутнє.

Щодо позовних вимог в частині, що стосується компенсації за втрату частини пенсії за весь час прострочення по день фактичної виплати у зв`язку із порушенням строку виплати частини основного розміру пенсії за період з 01.02.2023 по дату фактичної виплати перерахованої пенсії, суд зазначає наступне.

Правове регулювання компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати передбачене Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" № 2050-III (далі - Закон № 2050-III).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2050-III підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), така компенсація провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Статтею 2 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру:

пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

соціальні виплати;

стипендії;

заробітна плата (грошове забезпечення)

сума індексації грошових доходів громадян;

суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Згідно зі статтею 3 Закону № 2050-III, сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.

Відповідно до статті 4 Закону №2050-III сума компенсації виплачується громадянам у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць, тому компенсація втрати частини доходів може бути нарахована лише на ту частину заборгованості, яка була фактично виплачена позивачу та в місяць виплати такої заборгованості. Компенсацію виплачують за рахунок коштів Пенсійного фонду України, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету (ст. 6Закону № 2050-III).

Основною умовою для виплати компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі пенсії). Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації громадянину частини доходу, в тому числі пенсії, у зв`язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер.

Дія зазначених нормативних актів поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру (зокрема, пенсії).

Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Подібний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом зокрема у постановах від 12.02.2019 по справі № 814/1428/18, від 18.07.2023 по справі №200/10663/21 та від 21.08.2023 по справі № 460/6767/20.

З метою реалізації Закону № 2050-ІІІ Кабінет Міністрів України постановою від 21.02.2001 № 159 затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати.

Відповідно до пункту 3 Порядку № 159 компенсації підлягають грошові доходи, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру:

- пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством);

- соціальні виплати (допомога сім`ям з дітьми, державна соціальна допомога особам з інвалідністю з дитинства та дітям з інвалідністю, допомога по безробіттю, матеріальна допомога у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації безробітного, матеріальна допомога по безробіттю, допомога по тимчасовій непрацездатності (включаючи догляд за хворою дитиною), допомога по вагітності та пологах, щомісячна грошова сума в разі часткової чи повної втрати працездатності, що компенсує відповідну частину втраченого заробітку потерпілого внаслідок нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання, страхові виплати дитині, яка народилася з інвалідністю внаслідок травмування на виробництві або професійного захворювання її матері під час вагітності, тощо);

- стипендії;

- заробітна плата (грошове забезпечення);

- сума індексації грошових доходів громадян;

- суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

- суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

Порядок № 159 у порівнянні із Законом № 2050-III деталізував види соціальних виплат як доходів громадян, при цьому їх перелік не є виключним у цьому Порядку.

Положення Закону № 2050-III та Порядку № 159, а також правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 03.07.2018 у справі № 521/940/17, від 08.08.2019 у справі № 638/19990/16-а, від 11.02.2021 у справі № 540/3742/18, від 05.07.2022 у справі № 420/7633/20, від 04.12.2024 у справі № 380/24300/23, вказують на те, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, зокрема мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

Аналогічні висновки викладені в постанові Верховного Суду від 11.04.2025 у справі № 280/8933/24.

Аналіз положень Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 свідчить, що компенсація втрати частини доходів має похідний характер від основного доходу та є способом відшкодування знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів у період їх несвоєчасної виплати. При цьому законодавець прямо визначив, що така компенсація виплачується у тому ж місяці, в якому здійснюється виплата відповідної заборгованості, а її розмір визначається виходячи із фактично виплаченого доходу.

Отже, хоча підставою для компенсації є порушення строків виплати нарахованого доходу, реалізація права на її виплату нерозривно пов`язана з фактом погашення відповідної заборгованості. До моменту фактичної виплати нарахованих сум пенсії відсутні правові підстави для визначення та виплати компенсації втрати частини доходів, оскільки така компенсація не може існувати окремо від основного доходу.

Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постановах від 14.05.2025 у справі № 160/672/24 та від 19.06.2025 у справі № 580/11000/23, у яких зазначено, що компенсація втрати частини доходів виплачується одночасно з виплатою відповідної суми заборгованості, а за відсутності фактичної виплати нарахованого доходу вимоги про її стягнення є передчасними.

Зміст прохальної частин позову та його обґрунтування свідчать, що звертаючись до суду з позовом та заявляючи вимогу про нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку із порушенням строку виплати частини пенсії із 01.02.2023, позивач не зазначає, що мала місце виплата заборгованості пенсії нарахованої, зокрема, на виконання рішення суду у іншій адміністративній справі, у якій було зобов`язано відповідача здійснити перерахунок пенсії із 01.01.2023.

Окрім того, нарахування пенсії на виконання рішення суду у даній адміністративній справі відповідачем ще не здійснювалось.

Отже, визначені Законом № 2050-ІІІ умови для нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів у заявленому позивачем обсязі не настали.

З огляду на встановлені обставини, що підтверджуються належними доказами, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог у цій частині у зв`язку з їх передчасністю.

Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

У зв`язку з відсутністю документально підтверджених судових витрат по даній справі, питання про їх розподіл судом не розглядається.

Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Частково задовольнити позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, 10003, ЄДРПОУ: 13559341) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у перерахунку пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.12.2025 №10/17179 про розмір грошового забезпечення з 01.02.2023.

Зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області здійснити із 01 березня 2023 року перерахунок пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 від 30.12.2025 №10/17179 про розмір грошового забезпечення з 01.02.2023, виходячи із 74% грошового забезпечення та провести виплату пенсії з урахуванням виплачених сум.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя О.В. Лавренчук

05.08.26