Рішення № 138789030, 06.08.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 рокуСправа №160/26654/25 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Неклеса О.М., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач, ОСОБА_1 ) до Військової частини НОМЕР_1 (далі відповідач, ВЧ, Військова частина НОМЕР_1 ), в якій позивач просить:

- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцю ОСОБА_1 НОМЕР_2 ;

- зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 - видати наказ яким перерахувати та виплатити позивачу, з 08.04.2025 по 25.04.2025 року та з 25.04.2025 по 25.06.2025 року додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць, військовослужбовцю ОСОБА_1 НОМЕР_2 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є військовослужбовцем та проходить службу у Військовій частині НОМЕР_1 по день подання даної позовної заяви. 30.03.2025 року позивач отримав поранення, що підтверджено довідкою про обставини травми від 04.04.2025 року №143. Після поранення позивач знаходився на стаціонарному лікуванні з 08.04.2025 по 25.04.2025 року. 25.04.2025 року було проведено ВЛК у висновку якого підтверджено, що травма військовослужбовця ОСОБА_1 є тяжкого ступеню та отримана в зв`язку із захистом Батьківщини і він потребує відпустки за станом здоров`я терміном 60 календарних днів. Відповідно до постанови №168 КМУ від 28 лютого 2022 року "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» позивач не отримував додаткової винагороди за період лікування по пораненню та за період виконання бойових завдань в результаті яких він отримав поранення. Відповіді на заяву про досудове врегулювання спору та на адвокатський запит позивач та його представник не отримали, що стало підставою для звернення до суду за захистом свої прав. Наголошував на тому, що з моменту отримання поранення до закінчення лікування відповідач не виплачував додаткову винагороду позивачу, як військовослужбовцю, який лікувався у зв`язку з отриманим пораненням, ніяк не аргументуючи свою позицію. В свою чергу, позивач вважає наведену позицію відповідача незаконною та такою, що порушує його гарантії та право на отримання додаткової винагороди, передбаченої постановою КМУ від 28 лютого 2022 року №168, а саме додаткової винагороди до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу лікування та перебування у відпустці. Зауважив, що з метою захисту прав позивач звернувся та уклав договір про надання правничої (правової) допомоги з адвокатом Урсаленком Б.О. для представництва, захисту та відновлення свого порушеного права, гонорар якого склав 7000 гривень.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 22.09.2025 року відкрито провадження в адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. Встановлено відповідачу строк для подання відзиву на позовну заяву протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії цієї ухвали, разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача. Клопотання позивача про витребування доказів задоволено. Витребувано у Військової частини НОМЕР_1 розпорядчі документи, якими встановлено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 08.04.2025 по 25.04.2025 року та з 25.04.2025 по 25.06.2025 року. Визначено, що зазначені документи необхідно надати суду разом із відзивом.

Ухвала суду від 22.09.2025 р. була направлена та доставлена до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 - 23.09.2025 р. о 21:40, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Копія позовної заяви з додатками була направлена та доставлена до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 - 19.09.2025 р. о 07:04, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

До суду від представника позивача надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, а також заява про уточнення позовних вимог разом із позовною заявою з уточненням позовних вимог, в якості додатку у PDF форматі.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.10.2025 року позовну заяву з уточненням позовних вимог представника ОСОБА_1 повернуто заявнику.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2025 року повторно витребувано у Військової частини НОМЕР_1 розпорядчі документи, якими встановлено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 08.04.2025 по 25.04.2025 року та з 25.04.2025 по 25.06.2025 року. Відповідачу встановлено 15 (п`ятнадцяти) денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для направлення на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду нарочно через канцелярію суду або шляхом поштового зв`язку або шляхом завантаження до системи «Електронний суд» з автоматичним накладенням електронного цифрового підпису. Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.

Ухвала суду від 19.11.2025 р. була направлена та доставлена до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 20.11.2025р. о 00:14, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23.12.2025 року втретє витребувано від Військової частини НОМЕР_1 розпорядчі документи, якими встановлено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 08.04.2025 по 25.04.2025 року та з 25.04.2025 по 25.06.2025 року. Відповідачу встановлено 15 (п`ятнадцяти) денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для направлення на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду нарочно через канцелярію суду або шляхом поштового зв`язку або шляхом завантаження до системи «Електронний» суд з автоматичним накладенням електронного цифрового підпису. Цією ж ухвалою продовжено строк зупинення провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.

Ухвала суду від 23.12.2025 р. була направлена та доставлена до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 24.12.2025 р. о 01:54, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 року поновлено провадження в адміністративній справі №160/26654/25.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 року до відповідача застосовано заходи процесуального примусу, стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 за невиконання вимог ухвал суду від 22.09.2025 р., від 19.11.2025 р., від 23.12.2025 р. - штраф у розмірі 0,3 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме - 998,40 гривень.

Наведена ухвала суду від 27.02.2026 р. була направлена та доставлена до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 27.02.2026 р. о 20:40, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27.02.2026 року вчетверте витребувано від Військової частини НОМЕР_1 розпорядчі документи, якими встановлено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 08.04.2025 по 25.04.2025 року та з 25.04.2025 по 25.06.2025 року. Відповідачу встановлено 15 (п`ятнадцяти) денний строк з моменту отримання копії цієї ухвали для направлення на адресу Дніпропетровського окружного адміністративного суду нарочно через канцелярію суду або шляхом поштового зв`язку або шляхом завантаження до системи «Електронний суд» з автоматичним накладенням електронного цифрового підпису. Цією ж ухвалою зупинено провадження у справі до надання витребуваних судом доказів.

Наведена ухвала суду від 27.02.2026 р. була направлена та доставлена до електронного кабінету Військової частини НОМЕР_1 27.02.2026 р. о 20:48, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.

Станом на 06.08.2026 року вимоги ухвал суду від 22.09.2025 р., від 19.11.2025 р., від 23.12.2025 р., від 27.02.2026 р. відповідачем не виконані, витребувані у відповідача докази суду не надані. Обґрунтувань неможливості подання витребуваних судом доказів у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання доказів надано не було.

Водночас, судом неодноразово вживались усі можливі заходи з метою отримання від відповідача додаткових доказів у справі, проте відповідач продовжує ігнорувати вимоги суду.

Окрім того, відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.

За приписами частини 6 статті 162 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

З огляду на викладені обставини, суд вирішив розглянути і вирішити справу за наявними матеріалами.

Ухвалою суду від 06.08.2026 року поновлено провадження у справі №160/26654/25.

Вивчивши та дослідивши всі матеріали справи та надані докази, а також проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є військовослужбовцем, який у спірний період проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 .

Згідно з посвідченням серії НОМЕР_4 , дата видачі 26.12.2024 року, ОСОБА_1 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій.

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04.04.2025 року №143, яка видана на підставі наказу командира (начальника) ВЧ НОМЕР_1 від 03.04.2025 року №137, позивач 30.03.2025 року отримав поранення: ВТ ВОСП в/3 правого передпліччя турнікетний синдром (турнікет вище в/3 правого плеча. ВОСП в/3 лівого стегна з ознаками інфікування, інфікована рана с/3 лівого стегна. Поранення було отримано під час захисту Батьківщини, внаслідок умисних протиправних дій з боку збройних сил російської федерації, а саме під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Запорізькій області, знаходячись у районі населеного пункту Лобкове, Степногірської селищної громади Василівського району Запорізької області в наслідок мінометного та артилерійського обстрілу (вид та калібр не встановлено) з боку ЗС РФ. Під час обстрілу позивач перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом). Поранення не пов`язане із вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

Відповідно до довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Військової частини НОМЕР_1 від 01.05.2025 року №226, позивач дійсно в період з 30.03.2025 року по 31.03.2025 року брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області, Васильківського району, Степногірської селищної територіальної громади.

Згідно з інформацією наведеною у формі первинної облікової документації №001/о, Первинна медична карта №5, ОСОБА_1 01.04.2025 року був доставлений до медичного підрозділу, де отримав першу медичну допомогу та був евакуйований (направлений) до ЗОЗ м.Запоріжжя.

Відповідно до виписки із медичної карти стаціонарного хворого №580 від 25.04.2025 року в період з 04.04.2025 до 08.04.2025 позивач перебував на стаціонарному лікуванні в КНП «ЗОКЛ» ЗОР; 08.04.2025 був переведений до ВЧ НОМЕР_5 та госпіталізований до хірургічного відділення для дообстеження та лікування, де перебував у стаціонарі по 25.04.2025 року.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №2025-0425-1021-4787-7 від 25.04.2025 року, 25.04.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пройшов медичний огляд ВЛК ВЧ НОМЕР_1 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: S48.1 Стан після операції: 01.04.2025 ампутація правої верхньої кінцівки на рівні верхньої третини плеча; 04.04.2025 ВХО кукси правого плеча. Монтаж VAC-системи; 05.04.2025 ВХО ран лівого стегна; 06.04.2025-ревізія кукси правого плеча з демонтажем VAC-системи; 11.04.2025 формування кукси в/3 правого плеча) з приводу вогнепального осколкового сліпого поранення (30.03.2025) правої верхньої кінцівки, критичної ішемії м`язів правої верхньої кінцівки (турнікет 2 доби), вогнепальних осколкових сліпих поранень м`яких тканин в/3 та с/3 лівого стегна. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості: Травма відноситься до тяжких. Потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 60 календарних днів.

Відповідно до відпускного квитка, виданого ВЧ НОМЕР_1 26.04.2025 року за №193, солдат ОСОБА_1 був звільнений у відпустку за станом здоров`я терміном на 60 днів з 26.04.2025 року по 24.06.2025 року. По закінченню відпустки зобов`язаний був прибути до місця служби у ВЧ НОМЕР_1 24.06.2025.

Згідно з випискою із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №107 від 15.10.2025 року позивач у період з 02.06.2025 року по 15.10.2025 року перебував у стаціонарі Державного комерційного підприємства «Дніпропетровське експериментальне протезно-ортопедичне підприємство», 15.10.2025 року виписаний в задовільному стані для проходження ВЛК згідно направлення частини НОМЕР_6 .

Позивач у позовній заяві стверджує, що за спірний період з 08.04.2025 по 25.04.2025 року та з 25.04.2025 по 25.06.2025 року йому не було виплачено додаткову винагороду згідно постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць.

З метою досудового врегулювання спору, представником позивача було направлено 27.05.2025 до ВЧ НОМЕР_1 та до Міністерства оборони України заяви в інтересах позивача, проте відповіді на відповідні заяви не були надані.

Вважаючи протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» військовослужбовцю ОСОБА_1 , з метою перерахунку та виплати за період з 08.04.2025 по 25.04.2025 року та з 25.04.2025 по 25.06.2025 відповідної додаткової винагороди, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Статтею 17 Конституції України, серед іншого, передбачено, що Держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби, здійснюється Законом України 25 березня 1992 року № 2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закон №2232-XII).

Приписами частини 1 статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Відповідно до частини 4 статті 2 Закону № 2232-XII порядок проходження військової служби, права та обов`язки військовослужбовців визначаються цим та іншими законами, відповідними положеннями про проходження військової служби, що затверджуються Президентом України, та іншими нормативно-правовими актами.

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі - Закон №2011-ХІІ) відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до ст.2 Закону № 2011-ХІІ ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України.

Частиною 1 статті 9 Закону №2011-ХІІ передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до п.п.2-4 ст.9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.

Згідно із статтею 9-2 Закону №2011-ХІІ на період дії воєнного стану (особливого періоду):

а) військовослужбовцям щомісячно виплачується додаткова винагорода на умовах, у розмірах та в порядку, встановлених Кабінетом Міністрів України;

б) військовослужбовцям виплачується винагорода за знищене (захоплене) озброєння та військову, бойову (спеціальну, спеціалізовану) техніку противника у розмірах від чотирьох до трьохсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України.

Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затверджений Наказом Міноборони від 07.06.2018 № 260 (далі - Порядок № 260), тут і надалі - в редакцій чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до п. 2 Розділу І Порядку № 260 грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення.

До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років.

До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.

До одноразових додаткових видів грошового забезпечення належать: винагороди (крім винагороди військовослужбовцям, які обіймають посади, пов`язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту, винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)), а також додаткова винагорода та одноразова винагорода на період дії воєнного стану; допомоги.

Згідно з п. 3 Розділу І Порядку № 260 підставами для розрахунку та виплати основних і додаткових видів грошового забезпечення є: штат військової частини (установи, організації) (далі - військова частина); накази про призначення на посаду та зарахування до списків особового складу військової частини, про вступ до виконання обов`язків за посадою, в тому числі тимчасово, про зарахування в розпорядження; накази про встановлення та виплату основних і додаткових видів грошового забезпечення; накази про присвоєння військових звань; грошовий атестат або довідка про грошові виплати (за винятком осіб, призваних (прийнятих) на військову службу за контрактом, у тому числі під час проходження строкової військової служби).

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» (далі - Постанова №168) визначені додаткові види грошового забезпечення військовослужбовцям на час воєнного стану.

Пунктом 1-1 Постанови № 168 установлено, що на період воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту (далі - військовослужбовці), членам груп протиповітряної оборони, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, щомісяця виплачується додаткова винагорода у розмірі 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Згідно з п.1-2 Постанови № 168 виплата додаткової винагороди та одноразової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень до таких наказів включаються особи, зазначені у пунктах 1 та 1-1, у тому числі такі, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, на території держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Відповідно до п.2 Розділу XXXIV Порядку № 260 на період дії воєнного стану військовослужбовцям додаткова винагорода згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» виплачується в таких розмірах: 100 000 гривень - тим, які беруть безпосередню участь у бойових діях або здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи безпосередньо в районах їх здійснення, на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби та курсантам), та виконують бойові (спеціальні) завдання (у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах).

Пунктом 9 Розділу XXXIV Порядку №260 визначено, що виплата додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів:

командирів (начальників) військових частин - особовому складу військової частини;

керівника органу військового управління - командирам (начальникам) військових частин.

Згідно з п.10 Розділу XXXIV Порядку № 260 накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються до 5 числа поточного місяця на підставі рапортів командирів підрозділів.

Відповідно до п.11 Розділу XXXIV Порядку № 260 у період дії воєнного стану до наказів про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень також включаються військовослужбовці, які, зокрема:

у зв`язку з пораненням (контузією, травмою або каліцтвом), отриманим після введення воєнного стану та пов`язаним із захистом Батьківщини, перебувають на стаціонарному лікуванні (отримують медичну та/або реабілітаційну допомогу у сфері охорони здоров`я в стаціонарних умовах) в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії,- за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці.

Пунктом 12 Розділу XXXIV Порядку № 260 визначено, що підставою для видання наказу про виплату додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, є довідка про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва), форму якої визначено додатком 5 до Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року № 402, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 17 листопада 2008 року за № 1109/15800, видана командиром військової частини, де проходить службу або перебуває у відрядженні військовослужбовець, яка містить інформацію про обставини отримання військовослужбовцем поранення (травми, контузії, каліцтва) під час захисту Батьківщини.

З вищевикладених норм права випливає висновок, що у разі отримання військовослужбовцем у період дії воєнного стану поранення, яке пов`язане із захистом Батьківщини, у разі перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії такі особи мають право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за весь час (періоди) перебування на такому лікуванні або у відпустці, які включаються до наказів про виплату такої додаткової винагороди.

Позивач у позовній заяві зазначає, що має право на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць за період з 08.04.2025 по 25.04.2025 року та з 25.04.2025 по 25.06.2025 року, проте додаткову винагороду за спірний період йому не нараховано та не виплачено.

Отже, для вирішення цього спору суду необхідно встановити чи має позивач право на додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», за період з 08.04.2025 по 25.04.2025 року та з 25.04.2025 по 25.06.2025 року, а також чи була така додаткова винагорода нарахована і виплачена позивачу за спірний період.

Як встановлено з матеріалів справи, відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 про обставини травми (поранення, контузії, каліцтва) від 04.04.2025 року №143, яка видана на підставі наказу командира (начальника) ВЧ НОМЕР_1 від 03.04.2025 року №137, позивач 30.03.2025 року отримав поранення: ВТ ВОСП в/3 правого передпліччя турнікетний синдром (турнікет вище в/3 правого плеча. ВОСП в/3 лівого стегна з ознаками інфікування, інфікована рана с/3 лівого стегна. Поранення було отримано під час захисту Батьківщини, внаслідок умисних протиправних дій з боку збройних сил російської федерації, а саме під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оброни, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Запорізькій області, знаходячись у районі населеного пункту Лобкове, Степногірської селищної громади Василівського району Запорізької області в наслідок мінометного та артилерійського обстрілу (вид та калібр не встановлено) з боку ЗС РФ. Під час обстрілу позивач перебував в засобах індивідуального захисту (бронежилет та кевларовий шолом). Поранення не пов`язане із вчиненням злочину чи адміністративного правопорушення, не є наслідком дій в стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп`яніння або навмисного заподіяння собі тілесного ушкодження.

В період з 08.04.2025 до 25.04.2025 позивач проходив стаціонарне лікування внаслідок отриманої травми, що підтверджується випискою із медичної карти стаціонарного хворого №580 від 25.04.2025 року.

Згідно з довідкою військово-лікарської комісії №2025-0425-1021-4787-7 від 25.04.2025 року, 25.04.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , пройшов медичний огляд ВЛК НОМЕР_7 . Діагноз та постанова ВЛК про причинний зв`язок захворювання: S48.1 Стан після операції: 01.04.2025 ампутація правої верхньої кінцівки на рівні верхньої третини плеча; 04.04.2025 ВХО кукси правого плеча. Монтаж VAC-системи; 05.04.2025 ВХО ран лівого стегна; 06.04.2025-ревізія кукси правого плеча з демонтажем VAC-системи; 11.04.2025 формування кукси в/3 правого плеча) з приводу вогнепального осколкового сліпого поранення (30.03.2025) правої верхньої кінцівки, критичної ішемії м`язів правої верхньої кінцівки (турнікет 2 доби), вогнепальних осколкових сліпих поранень м`яких тканин в/3 та с/3 лівого стегна. Поранення, ТАК, пов`язане із захистом Батьківщини. За ступенем тяжкості: Травма відноситься до тяжких. Потребує відпустки для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) на 60 календарних днів.

Відповідно до відпускного квитка, виданого ВЧ НОМЕР_8 26.04.2025 року за №193, солдат ОСОБА_1 був звільнений у відпустку за станом здоров`я терміном на 60 днів з 26.04.2025 року по 24.06.2025 року. По закінченню відпустки зобов`язаний був прибути до місця служби у ВЧ НОМЕР_1 .

Отже, наданими позивачем документами підтверджено, що ОСОБА_1 у період дії воєнного стану отримав тяжке поранення, яке пов`язане із захистом Батьківщини, та у період з 08.04.2025 по 25.04.2025 року перебував на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, а у період з 26.04.2025 по 24.06.2025 (включно) у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Таким чином, в силу приписів норм чинного законодавства, позивач за період з 08.04.2025 по 25.04.2025 року та за період 26.04.2025 по 24.06.2025 (включно) має право на отримання додаткової винагороди в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за весь час (період) перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустці для лікування після поранення.

За доводами позивача, наведеними у позовній заяві, додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за спірний період не нарахована та не виплачена, на звернення представника позивача з цього питання відповідь не надано.

Судом, з метою повного та всебічного розгляду справи, вживались всі можливі заходи для з`ясування дійсних обставин справи та неодноразово витребовувались у відповідача додаткові докази у справі, зокрема розпорядчі документи, якими встановлено нарахування та виплату позивачу грошового забезпечення за період з 08.04.2025 по 25.04.2025 року та з 25.04.2025 по 25.06.2025 року.

На момент розгляду справи вимоги ухвал суду від 22.09.2025 р., від 19.11.2025 р., від 23.12.2025 р., від 27.02.2026 р. відповідачем не виконані, витребувані у відповідача докази суду не надані. Обґрунтувань неможливості подання витребуваних судом доказів у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання доказів надано не було.

Також відповідач своїм правом на подання відзиву на позов не скористався. Обґрунтувань неможливості подання відзиву у строк, встановлений судом, клопотань про продовження строку на подання відзиву надано не було.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Під час розгляду справи відповідачем не спростовано доводи позивача про не нарахування та не виплату ОСОБА_1 за спірний період додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за весь час (період) його перебування на такому лікуванні та у відпустці для лікування після поранення.

Також відповідачем, як суб`єктом владних повноважень бездіяльність якого оскаржується, не доведено правомірність своєї бездіяльності, яка полягає у не нарахуванні та не виплаті позивачу додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за період з 08.04.2025 по 25.04.2025 року та за період 26.04.2025 по 24.06.2025 (включно).

Таким чином, суд вважає доведеними доводи ОСОБА_1 про те, що додаткова винагорода в розмірі 100 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць за спірний період йому не нарахована та не виплачена, а правові підстави для такої бездіяльності відсутні.

Наведені обставини свідчать про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць, з 08.04.2025 по 25.04.2025 року за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії та з 26.04.2025 по 24.06.2025 (включно) за період перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Отже, з метою повного та всебічного захисту порушених прав позивача виникає необхідність зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць, з 08.04.2025 по 25.04.2025 року за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії та з 26.04.2025 по 24.06.2025 (включно) за період перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Враховуючи те, що відповідно до відпускного квитка, виданого ВЧ НОМЕР_8 26.04.2025 року за №193, солдат ОСОБА_1 був звільнений у відпустку за станом здоров`я терміном на 60 днів з 26.04.2025 року по 24.06.2025 року, отже у відпустці він перебував по 24.06.2025 року (включно), тому вимоги позивача, які стосуються 25.06.2025 року, суд вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню.

З огляду встановлені обставини справи та норми права, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про наявні підстав для часткового задоволення позовних вимог.

Інші доводи учасників справи не є юридично значимими та не впливають на висновки суду.

Слід зазначити, що Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (PRONINA v. UKRAINE, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Окрім того, що згідно з п. 41 висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України(даліКАС України), у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють: чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії): безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності передзаконом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно з ч. 1 ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ч. 1 і ч. 2 ст. 73 КАС України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст.77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За наведених обставин та беручи до уваги норми чинного законодавства, якими врегульовані спірні відносини, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Враховуючи те, що позивач звільнений від сплати судового збору за подання даного позову та ним не було понесено додаткових витрат пов`язаних з розглядом цієї справи, підстави для розподілу судових витрат відсутні, таким чином розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись статтями 2, 9, 72, 77, 139, 241, 243-246, 257, 258, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати додаткової винагороди військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць, з 08.04.2025 по 25.04.2025 року за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії та з 26.04.2025 по 24.06.2025 (включно) за період перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити військовослужбовцю ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», в розмірі 100000 гривень пропорційною в розрахунку на місяць, з 08.04.2025 по 25.04.2025 року за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії та з 26.04.2025 по 24.06.2025 (включно) за період перебування у відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва), у зв`язку з отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Звернути увагу учасників справи, що відповідно до частини 7 статті 18 Кодексу адміністративного судочинства України особам, які зареєстрували офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі, суд вручає будь-які документи у справах, в яких такі особи беруть участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення на офіційні електронні адреси таких осіб, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст.ст.295,297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст рішення складено та підписано 06.08.2026 року.

Суддя О.М. Неклеса