Рішення № 138788247, 06.08.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

06.08.2026

Справа №489/3744/26

Провадження №2/489/2357/26

ЗАОЧНЕ Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 серпня 2026 м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі:

головуючого судді Рум`янцевої Н.О.,

із секретарем судових засідань Горецькою П.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди

встановив.

ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача суму завданої матеріальної шкоди у розмірі 256887,05 грн. та витрати по сплаті судового збору у розмірі 3853,31 грн. Мотивуючи вимоги тим, що між ПрАТ «СК «ВУСО» та ОСОБА_2 укладено Договір страхування наземних транспортних засобів № 20109693-02-15-01 від 04.09.2025, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, пов`язані з експлуатацією наземного транспортного засобу автомобіля марки Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_1 . 15 січня 2026 у м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля МАЗ 543205-220, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 . У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження. Згідно постанови Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП. Відповідно до рахунку фактури СТО №Ка-000008 від 21.01.2026 та Акту здачі приймання робіт №КА-000011 від 25.03.2026, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_1 складає 506887,05 грню. Позивач сплатив на рахунок СТО суму страхового відшкодування у розмірі 506887,05 грн.. Отже, після виплати страхового відшкодування, у позивача виникло право вимоги до винної особи щодо відшкодування завданої шкоди. Відповідно до інформації, отриманої з ЄЦБД МТСБУ, стало відомо, що цивільна відповідальність особи, винної у скоєнні ДТП на момент настання страхової події була застрахована у ПрАТ «УПСК» за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 231978247 (далі Поліс), за яким ліміт за шкоду, заподіяну майну становить 250000,00 грн. ПрАТ «СК «ВУСО» звернулося до ПрАТ «УПСК» з заявою про виплату страхового відшкодування з урахуванням ліміту Полісу ЕР 231978247 за шкоду, заподіяну майну, який становить 250000,00 грн. 06 березня 2026 ПрАТ «УПСК» здійснило виплату у розмірі 250000,00 грн. на користь позивача в межах ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну. Оскільки, сума понесених збитків, з урахуванням ліміту Поліса, не погашена в повному обсязі, з огляду на приписи ст.. 1194 ЦК України, з відповідача підлягає стягненню різниця між сумою страхового відшкодування за Полісом та сумою фактично завданих збитків у розмірі 256887,05 грн.

Ухвалою суду від 06.05.2026, позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено судове засідання в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Позивачем подано клопотання про розгляд справи без його участі, проти заочного розгляду справи не заперечує.

Відповідач у судове засідання не з`явився по невідомим суду причинам. Про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином. Причини неявки суду не повідомив.

Передбачених ч. 2 ст. 223 ЦПК України підстав для відкладення розгляду справи судом не встановлено, судом прийнято рішення про розгляд справи за відсутності сторін, на підставі доказів, поданих разом із матеріалами позову.

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, у відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України, є дата складання повного судового рішення.

Згідно вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

З`ясувавши обставини та дослідивши надані докази, суд приходить до висновку, що встановленні наступні факти та відповідні правовідносини.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2026 о 09:53 водій ОСОБА_1 в м. Миколаєві, вул. Космонавтів, 43, керуючи транспортним засобом МАЗ 543205-220 р/н НОМЕР_3 з напівпричепом VAN ECK PT-3LNI р/н НОМЕР_4 по вул. Космонавтів, та здійснив зупинку навпроти будинку 43, не вживши всіх заходів, щоб не допустити самовільний рух, в результаті чого автомобіль самовільно покотився та допустив зіткнення з попереду припаркованим транспортним засобом Mazda CX-5 р/н НОМЕР_1 .

В результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Постановою Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2026, ОСОБА_1 визнано винним в скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Згідно з ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Власницею автомобіля марки Mazda CX-5 р/н НОМЕР_1 є ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_5 .

Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля Mazda CX-5 р/н НОМЕР_1 , станом на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «Страхова компанія «ВУСО» на підставі Договору № 20109693-02-15-01 страхування наземних транспортних засобів (КАСКО).

Цивільно-правова відповідальність володільця автомобіля МАЗ 543205-220, державний номер НОМЕР_2 , станом на момент ДТП була застрахована у ПрАТ «УПСК» за Договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів ЕР 231978247.

15 січня 2026 ОСОБА_2 звернулася до ПрАТ «СК «ВУСО» з заявою про виплату страхового відшкодування.

Відповідно до рахунку-фактури № КА-00008 від 21.01.2026, виданого ФОП ОСОБА_3 та Акту здачі-приймання робіт (надання послуг № КА-000011 від 25.03.2026, вартість відновлювального ремонту автомобіля Mazda CX-5 р/н НОМЕР_1 , становила 506887,05 грн.

28 січня 2026 ПрАТ «СК «ВУСО» складено страховий акт №2503022-1 за Договором страхування наземного транспорту № 20109693-02-15-01 від 04.09.2025, яким визначено суму страхового відшкодування у розмірі 506887,05 грн.

28 січня 2026 ПрАТ «СК «ВУСО» перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 506887,05 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6613 від 28.01.2026.

Норми права та мотиви їх застосування.

Частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Згідно зі статтями 993 ЦК України та 27 Закону України «Про страхування» до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

У даному випадку позивач, який є страховиком потерпілої особи, виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування завданих збитків у повному обсязі, відтак до нього перейшло право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування, тобто відбулася заміна кредитора у деліктних відносинах, що виникли у зв`язку із завдання шкоди відповідачем, в порядку суброгації.

Своєю чергою, відносини ж між відповідачем і його страховиком регулюються умовами, визначеними у договорі обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, та правилами статті 29 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з частиною першою зазначеної статті у зв`язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов`язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частини першої та другої статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За змістом частини першої статті 1194 ЦК України обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди.

За приписами зазначеної норми закону обов`язок відшкодування шкоди у особи, яка застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, виникає у разі недостатності страхового відшкодування для повного відшкодування завданої нею шкоди. Ліміт відповідальності страховика визначається умовами договору страхування цивільно-правової відповідальності укладеного з власником (володільцем) транспортного засобу.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 441/756/18, від 26 жовтня 2022 року у справі № 645/6088/18.

У постанові Верховного Суду від 22.04.2021 року у справі №759/7787/18 (провадження № 61-10773св20), визначено, що правильним є стягнення з винного водія різниці між фактичною вартістю ремонту з урахуванням заміни зношених деталей на нові (без урахування коефіцієнта фізичного зносу) та страховим відшкодуванням, виплаченим страховиком у розмірі вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля з урахуванням зносу деталей, що підлягають заміні, оскільки в цьому випадку у страховика не виник обов`язок з відшкодування такої різниці незважаючи на те, що вказані збитки є меншими від страхового відшкодування (страхової виплати).

Отже, якщо сплачене страховиком відшкодування не покриває розмір збитків завданих потерпілому, останній має право пред`явити до винної особи вимогу про відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

За приписами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

У відповідності до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України на сторін покладено обов`язок доказування і подання доказів. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.

Судом встановлено, що 15 січня 2026 у м. Миколаєві сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля Mazda CX-5, державний номер НОМЕР_1 та автомобіля МАЗ 543205-220, державний номер НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_1 .

У результаті ДТП транспортні засоби отримали механічні ушкодження.

Згідно постанови Інгульського районного суду м. Миколаєва від 28.01.2026, ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.. 124 КУпАП.

28 січня 2026 ПрАТ «СК «ВУСО» перерахувало на рахунок ФОП ОСОБА_3 грошові кошти у розмірі 506887,05 грн, що підтверджується платіжною інструкцією №6613 від 28.01.2026.

Відповідно до Довідки підтвердження надходження коштів ПрАТ «СК «ВУСО» від 09.04.2026 за вих.. № 3532/2026, ПрАТ «СК «ВУСО» підтверджує, що 06.03.2026 на розрахунковий рахунок компанії надійшло 250000,00 грн. від ПрАТ «УПСК», в рахунок сплати страхового відшкодування.

Таким чином, різниця між виплаченою сумою страхового відшкодування за договором добровільного страхування (506887,05 грн. фактичний розмір шкоди) та сумою страхового відшкодування відповідно до умов Полісу ЕР 231978247 (250000,00 грн.), сума, яка підлягає стягненню з відповідача становить 256887,05 грн.

Відповідно до частин першої, другої статті 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією із форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною в силу правил статті 22 ЦК України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Тобто порушення цивільного права, яке потягнуло за собою завдання особі майнових збитків, саме по собі є основною підставою для їх відшкодування.

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано, пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що позивачем доведена різниця між сумою страхового відшкодування, що підлягає виплаті страховиком, і вартістю відновлювального ремонту автомобіля, пошкодженого у ДТП, викликана у тому числі законодавчими обмеженнями щодо відшкодування шкоди страховиком.

За таких обставин суд вважає, що відповідач, як особа, винна у вчиненні ДТП, зобов`язаний сплатити позивачу таку різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням) у розмірі 256887,05 грн.

З огляду на викладене, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо судових витрат.

Вирішуючи питання, щодо розподілу судових витрат, на підставі ст.141 ЦПК України та приймаючи до уваги результат вирішення справи, суд вважає необхідним судові витрати покласти на відповідачів пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 3853,31 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 12, 89, 141, 200, 206, 259, 263-265, 282 Цивільного процесуального кодексу України, суд

вирішив:

позов Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, заподіяної внаслідок дорожньо-транспортної пригоди - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» суму сплаченого страхового відшкодування в розмірі 256887 грн. 05 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» судовий збір у розмірі 3853 грн. 31 коп.

Судове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на судове рішення може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи в порядку статті 355 ЦПК України безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua або за веб-адресою Судової влади України: https://court.gov.ua/fair/.

Позивач: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО», юридична адреса: м. Київ, вул.. Казимира Малевича, 31, ЄДРПОУ 31650052.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП невідомий, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено «06» серпня 2026.

Суддя Н.О. Рум`янцева