Рішення № 138787314, 30.07.2026, Тульчинський районний суд Вінницької області

Справа №: 148/1024/26

Провадження № 2/148/1111/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року Тульчинський районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Дамчука О.О.

за участю секретаря Носулько К.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в спрощеному порядку з повідомленням сторін в м. Тульчині цивільну справу за позовом ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В С Т А Н О В И В:

Представник позивача звернувся до суду з позовом посилаючись на те, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» набуло права вимоги до відповідача за зазначеними нижче підставами:

17.07.2025 між ТОВ «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ КРЕДІПЛЮС» та відповідачем укладено договір про споживчий кредит № 192405 у формі електронного документа з використанням електронного підпису. Зокрема, відповідач, за допомогою мережі Інтернет, перейшов на офіційний сайт Товариства https://finx.com.ua/, ознайомився з індивідуальною та публічною частинами договору, графіком платежів, паспортом споживчого кредиту й правилами надання коштів та банківських металів у кредит, що є невід`ємними частинами кредитного договору. Після чого добровільно без примусу чи тиску відповідач заявив про бажання отримання коштів, подавши відповідну заявку електронного договору, у формі що унеможливлює зміну його змісту. Договір про надання кредиту підписаний відповідачем за допомогою одноразового пароля-ідентифікатора. Відповідач підписав договір про споживчий кредит електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора ce536a9b. Відразу після вчинених дій відповідача, 17.07.2025 ТОВ «ФК КРЕДІПЛЮС» ініціювало переказ грошових коштів в розмірі 5000,40 грн на його банківську карту № НОМЕР_1 що, в свою чергу, свідчить доказом того, що відповідач прийняв пропозицію кредитодавця - ТОВ «ФК КРЕДІПЛЮС». Загальна сума заборгованості, на момент подання позовної заяви, за договором про споживчий кредит № 192405 від 17.07.2025, становить 12371,70 грн, яка складається з наступного: 6945,00 грн - заборгованість по тілу кредиту; 3725,70 грн - заборгованість по несплаченим відсоткам за користування кредитом; 501,00 грн заборгованість по комісії; 1200,00 грн - заборгованість за штрафними санкціями (пеня, штрафи). 10.10.2025 ТОВ «ФК КРЕДІПЛЮС» та позивач уклали Договір факторингу № 10102025 відповідно до умов якого позивачу відступлено право грошової вимоги до відповідача за Кредитним договором № 192405. Просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» заборгованість за договором про споживчий кредит № 192405 від 17.07.2025 у розмірі 11171,70 грн, відшкодувати витрати зі сплати судового збору при зверненні до суду та витрати на правничу допомогу в розмірі 7000,00 грн.

Зауважує, що вимоги до відповідача щодо стягнення штрафних санкцій у межах даного позову не заявляються.

Представниця позивача ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ», у судове засідання не з`явилася, із змісту прохальної частини позовної заяви вбачається, що остання заявляє вимогу про розгляд справи за відсутності представника, а також не заперечує проти винесення заочного рішення у разі неявки відповідача в судове засідання (а.с.5 зворот).

Відповідно до ч. 3 ст. 211 ЦПК України, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач у судове засідання не з`явився, не повідомивши суд про причину неявки, хоча про день, час та місце розгляду справи повідомлявся в установленому законом порядку, відповідно ст. 128 ЦПК України (а.с.101, 109, 120), заяв та клопотань про відкладення судового засідання або про розгляд справи у його відсутності від останнього на адресу суду не надходили.

06.07.2026 від відповідача до канцелярії суду надійшла заява у якій останній позовні вимоги визнав частково в частині тіла кредиту, всі інші нарахування не визнав, вважаючи що розрахунок позивача є неправильним, оскільки ґрунтується на нікчемних умовах договору та не рахує наслідків такої нікчемності. Зазначив, що розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг; ціною позову та значенням справи для сторони.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню за таких підстав.

Відповідно до ст.ст. 13, 43, 81 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом; учасники сторін зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на наведене вище, суд розглядає справу на підставі тих доказів, які є у матеріалах справи і вважає, що їх достатньо для розгляду цієї справи по суті.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Під час ухвалення рішення суд вирішує питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими обставинами вони підтверджуються (п. 1 ч. 1 ст. 264 ЦПК України).

Реалізація принципу змагальності в цивільному процесі та доведення сторонами перед судом переконливості поданих доказів є конституційною гарантією (стаття 129 Конституції України).

Отже, сторони по справі на власний розсуд розпорядились своїми правами щодо предмета спору, а тому несуть ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням ними відповідних процесуальних дій (ч. 4 ст. 12 ЦПК України).

Судом установлено, що 17.07.2025 відповідачем було залишено заяву на отримання грошових коштів в кредит (а.с.19) на підставі якої 17.07.2025 року між ТОВ «ФК КРЕДІПЛЮС» та відповідачем було укладено Договір про споживчий кредит № 192405 у формі електронного документа з використанням електронного підпису (а.с.9-21).

Відповідно до розділу І індивідуальної частини договору про споживчий кредит № 192405 від 17.07.2025 Договір, що укладається Позичальником складається з цієї індивідуальної частини договору про споживчий кредит (далі - індивідуальна частина), графіку(ів) платежів, які містять персональні умови кредитування Позичальника та загальної для всіх клієнтів Кредитодавця публічної частини договору про споживчий кредит (далі - публічна частина), що розміщена на веб-сайті Кредитодавця https://finx.com.ua (далі - сайт Кредитодавця) за посиланням: https://finx.com.ua/docs. Позичальник укладає Договір, приєднується до публічної частини, приймає умови індивідуальної частини та графіку(ів) платежів, як невід`ємних частин (складових) Кредитного договору, шляхом підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, як це передбачено розділом V цієї індивідуальної частини. З моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту, Договір про споживчий кредит набуває чинності.

Згідно із пунктами 2.1, 2.2.1-2.8, 2.10 індивідуальної частини кредитного договору № 192405 від 17.07.2025 Кредитодавець зобов`язується на умовах визначених цим Договором, на строк, який складає 84 дні, з 17.07.2025 до 09.10.2025 (п. 2.6 Договору) надати Позичальнику грошові кошти у сумі 6945,00 грн, з яких позичальник отримує на руки 5000,40 грн, а 1944,60 грн стягується з позичальника в рахунок погашення комісії за надання кредиту (п. 2.2.1 Договору), а Позичальник зобов`язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту, в розмірі 28,00% від суми кредиту (п.2.5 Договору), комісію за управління та обслуговування кредиту, яка у разі вчасного погашення заборгованості згідно графіку платежів, один раз на 2 тижні, складає 1 гривню, а в разі невчасної сплати заборгованості 100,00 грн, один раз на 2 тижні (п.2.4 Договору та розділу «Терміни та визначення» Договору) та проценти за користування кредитом за процентною ставкою 360,00 % річних (п.2.3 Договору) в рекомендовану дату платежу, але не пізніше дати остаточного погашення заборгованості, згідно п.2.6. Договору та виконати інші зобов`язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Строк на який надається кредит встановлюється Графіком платежів. Періодичність виплат кредиту, процентів та комісії за кредитом становить 1 раз на два тижні. Конкретні дати вказані в графіку платежів (п.2.6.1 Договору). Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов`язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складає (не перевищує) 5676.30 грн (п.2.7 Договору). Денна процентна ставка складає: 5676.30 грн / 6945.00 грн / 84 днів х 100% = 0,9730%/день (п.2.7.1). Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника (сума загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом) складає 12621.30 грн (п.2.8). Якщо Позичальник не сплатив/не повністю сплатив періодичний платіж в день настання дати його належної сплати, визначеної Графіком платежів, а також протягом 5 календарних днів після настання дати платежу, то на 6-й день від дати неналежної сплати Позичальник, якщо тільки він не звільнений від обов`язку сплачувати неустойку, згідно чинного законодавства, зобов`язаний сплатити на користь Кредитодавця штраф у розмірі 200,00 грн. (двісті грн. 00 коп.), а в подальшому починаючи з 7-го дня пеню в розмірі, що становить 20,00 грн. (двадцять грн. 00 коп.) за кожний календарний день прострочення та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу. Сукупна сума неустойки (штраф, пеня) нарахована за порушення зобов`язань Позичальником не може перевищувати 50 відсотків від загальної суми кредиту одержаного Позичальником за цим Договором, а у випадку, якщо загальний розмір кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, сукупна сума неустойки не може перевищувати розміру подвійної суми, одержаної Позичальником за цим договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін. Вказана пеня розраховується по дату повного погашення простроченої заборгованості, включаючи день такого погашення або до досягнення максимально можливого розміру визначеного цим пунктом (п.2.10).

Згідно розділу 5 Договору вбачається, що сторони погодили порядок укладення електронного кредитного договору за допомогою ІКС Товариства, спосіб ідентифікації, верифікації позичальника та те, що він прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі. Сторони також погодили, що приймаючи пропозицію Кредитодавця про укладання кредитного Договору Позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) Договору в цілому та підтверджує, що: він до моменту підписання цієї індивідуальної частини/акцепту ознайомився з Публічною частиною, Правилами, паспортом споживчого кредиту, графіком платежів за кредитом, усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись їх умов (п. 5.3 Договору).

З урахуваннями викладеного, сторонами узгоджено розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано кредит, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення такого електронного договору шляхом його підписання за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

ТОВ «ФК КРЕДІПЛЮС» виконало свої зобов`язання, а саме перерахувало на картку відповідача № НОМЕР_1 кредитні кошти в сумі 5000,40 грн, що підтверджується випискою з рахунка відповідача наданого банком емітентом його пластикової картки на виконання ухвали про витребування доказів від 03.06.2026 (а.с.95-96).

У спорах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести факт надання кредиту та невиконання позичальником зобов`язань, тоді як позичальник має довести належне виконання таких зобов`язань або інші обставини, що спростовують вимоги кредитора (постанови Верховного Суду від 21 лютого 2024 року у справі № 415/160/17, від 20 листопада 2024 року у справі № 243/7840/15).

Посилання відповідача на нікчемність умов договору суд до уваги не бере, оскільки відповідач не зазначає саме, які умови договору він вважає нікчемними, не скористався своїм правом, передбаченим ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування» та не відмовився від кредитного договору, що також передбачено п. 3.4 Договору про споживчий кредит № 192405 від 17.07.2025.

Водночас, факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів відповідач не заперечує.

Згідно п. 4.1 договору № 192405 від 17.07.2025 кредитодавець у випадку невиконання чи неналежного виконання позичальником умов цього договору, має право відступати, передавати свої права за цим Договором (повністю або частково) на користь третіх осіб без згоди позичальника.

10.10.2025 ТОВ «ФК КРЕДІПЛЮС» та ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» уклали Договір факторингу № 10102025, відповідно до умов якого останньому було відступлено право грошової вимоги до відповідача (а.с.40-42).

За цим договором Клієнт зобов`язується відступити Фактору Права вимоги, зазначені у відповідних Реєстрах прав вимоги, а Фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату на умовах, визначених цим Договором. (п. 2.1 договору факторингу № 10102025).

Пунктом 4.1 зазначеного вище договору передбачено, що право вимоги переходить від Клієнта до Фактора з моменту підписання Сторонами відповідного Акту приймання-передачі Реєстру прав вимог, по формі встановленій у Додатку № 3.

Перехід права вимоги до відповідача підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників від 03.12.2025 за договором факторингу № 10102025 від 10.10.2025 (а.с.46) та платіжною інструкцією № 745 від 09.12.2025 (а.с.47), сума сплати за якими відповідає сумі фінансування передбаченій у п.1 акту приймання-передачі реєстру прав вимог № 3 від 03.12.2025 до договору факторингу № 10102025 від 10.10.2025.

Відповідно до витягу з Реєстру Боржників № 3 від 03.12.2025 за Договором факторингу № 10102025 від 10.10.2025, від ТОВ «ФК КРЕДІПЛЮС» до позивача перейшло право вимоги до відповідача за договором № 192405 на загальну суму 12371,70 грн. (а.с.45).

Правовідносини, що виникли між сторонами, є зобов`язальними і регулюються нормами глав 47-49 ЦК України, а також спеціальними нормами параграфа 2 глави 71 та главою 73 ЦК України.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст.ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законам; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.

Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Такий висновок викладений у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року

у справі № 932/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Відповідно до ч.ч. 1, 3-4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у різі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання, як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п.6 ч. 1 ст. З Закону України «Про електронну комерцію»). Таким чином, сторони узгодили розмір Позики, грошову одиницю, в якій надано позику, строк та умови кредитування, що свідчить про наявність волі Відповідача для укладення таких Договорів, на таких умовах шляхом підписання Договорів за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Згідно ч. 1 ст. 641 ЦК України ПРОПОЗИЦІЮ укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього ДОГОВОРУ. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ч. 2 ст. 642 ПК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), які засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати грошові кошти позичальнику в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Статтями 526, 527, 530 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом. Відповідачка порушує зобов`язання за даним договором.

Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов`язання.

Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов`язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов`язання.

Статтею 599 передбачено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином або частково чи у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням.

Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Таким чином, оцінюючі зібрані докази в їх сукупності та враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку первісному кредитору або ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» не повернуті, суд вважає, що позивач вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів, а тому наявні правові підстави для стягнення з відповідача суми заборгованості за тілом кредиту та відсотками за користування ним.

За змістом статті 1082 ЦК України вбачається, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж. Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

Згідно Правової позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 23.09.2015 у справі № 6-979цс15 «…боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, я лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору. …неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі».

Таким чином, судом встановлено, що 17.07.2025 між ТОВ «ФК КРЕДІПЛЮС» та відповідачем було укладено електронний договір про споживчий кредит № 192405 шляхом акцептування оферти, який був підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, строком на 84 дні, який станом на дату передачі прав вимоги 03.12.2025 за договором факторингу № 10102025 від 10.10.2025 між кредитодавцем та позивачем не було виконано та загальна заборгованість за яким становила 12371,70 грн.

Після зміни кредитора відповідно до договору № 10102025 від 10.10.2025 у позивача виникли права вимоги за невиконаним договором № 192405 від 17.07.2025. У зв`язку з чим, станом на 08.04.2026 загальна сума заборгованості відповідача перед ТОВ «ЮНІТ КАПІТАЛ» становить 11171,70 грн, тобто без урахування штрафних санкцій, нарахованих відповідачу первісним кредитором.

Суд частково не погоджується з розрахунком заборгованості оскільки, як вбачається із розрахунку заборгованості відповідачу нараховувалася комісія, відповідно до п. 2.4 договором № 192405 від 17.07.2025 (а.с.47 зворот - 48), яка згідно усталеної практики ВС щодо сплати комісії за обслуговування кредитної заборгованості висловленої в постановах Верховного Суду від 06.11.2023 у справі №204/224/21, від 31.08.2022 у справі № 202/5330/19 та від 13.07.2022 у справі № 496/3134/19 не підлягає стягненню, якщо в кредитному договорі банк не зазначив та не надав доказів наявності, переліку додаткових та супутніх банківських послуг кредитодавця та/або кредитного посередника, які пов`язані з отриманням, обслуговуванням і поверненням кредиту, які надаються позивачу та за які банком встановлена щомісячна комісія за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування), то положення кредитного договору щодо обов`язку позичальника щомісячно сплачувати плату за обслуговування кредиту (розрахунково-касове обслуговування) є нікчемними відповідно до ч.1 та 2 ст.11, ч.5 ст.12 Закону України «Про споживче кредитування». При цьому до таких послуг не може бути віднесено щомісячне надання інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Оскільки із досліджених у судовому засіданні доказів наданих представницею позивача, а саме: заяви на видачу кредиту, індивідуальної та публічної частини Договору про споживчий кредит № 192405 від 17.07.2025, паспорту споживчого кредиту та Правил надання коштів та банківських матеріалів у кредит ТОВ «ФК КРЕДИТПЛЮС» підписаних відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, хоча і передбачено стягнення комісії за управління та обслуговування кредиту, однак не можливо встановити за які саме послуги стягується періодична комісія та чи не віднесено до неї надання щомісячної інформації про стан кредиту, яку споживач має право отримувати безоплатно згідно з частинами першою та другою статті 11 Закону України «Про споживче кредитування», тому, з врахуванням практики ВС, вимога щодо стягнення з відповідача 501,00 грн заборгованості за комісією задоволенню не підлягає.

Із наданих до суду документів не вбачається погашення заборгованості первісному кредитору або позивачу.

Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно положень ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із матеріалів справи вбачається, що факт отримання коштів відповідачем не оспорювався, однак, як встановлено у судовому засіданні відповідач в односторонньому порядку відмовився від виконання зобов`язання, у зв`язку з чим відповідних виплат на погашення позики у строки передбачені договором не здійснював. Згідно зі статтею 204 ЦК України діє презумпція правомірності правочину, відповідно до якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У постанові від 26 грудня 2019 року № 467/555/19 Верховний Суд, виснував, що «враховуючи, що між сторонами було досягнуто згоди за істотними умовами спірного кредитного договору, такий правочин, згідно з вимогами статті 204 ЦК України, створює презумпцію правомірності правочину, у зв`язку з чим цей договір, згідно зі статтею 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання за ним, відповідно до приписів статті 526 ЦК України, мають виконуватися належним чином відповідно до закону та умов договору.

Відповідно до положень ст. 638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

З огляду на зазначене, відповідач, підписанням договору № 192405 та отримавши кредитні кошти, висловив своє волевиявлення та підтвердив своє погодження з усіма його умовами, як прийнятними для нього. Про прийняття відповідачем усіх умов договору свідчить також те, що останній не скористався своїм правом, передбаченим ст. 15 ЗУ «Про споживче кредитування» та не відмовився від його умов, що також передбачено п. 3.4 договору № 192405.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 ст. 628 ЦК України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Вбачається, що законом визначено право громадян або юридичних осіб, та інших суб`єктів цивільного права вступати чи утримуватися від вступу у будь-які договірні відносини. Свобода договору проявляється також у можливості наданій сторонам визначати умови такого договору за умови дотримання вимог закону при укладенні договору.

Подані позивачем документи, досліджені у судовому засіданні, підтверджують укладення відповідачем кредитного договору та отримання позики. Розрахунки підтверджують існування заборгованості, викладеної в позовних вимогах. Копії договорів відступлення права вимоги підтверджують перехід всіх прав грошової вимоги за кредитним договором, до позивача по справі.

Враховуючи, що відповідач взяті на себе зобов`язання за договором у строки передбачені договором належним чином не виконував, суд вважає, що позовні вимоги про стягнення заборгованості з відповідача на користь позивача підлягають частковому задоволенню в розмірі 10670,70 грн.

Окрім того, відповідно до пункту 6 статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, як розподілити між сторонами судові витрати.

Згідно ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Положеннями статті 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Пунктом 5 частини 3 статті 133 ЦПК України встановлено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу.

Згідно частини 1 статті 137 ЦПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до частини восьмої статті 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених позивачем витрат на правову допомогу до матеріалів справи долучено копію договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с.50), копію протоколу погодження вартості послуг (а.с.51 зворот), копію додаткової угоди № 25771505893 до договору про надання правничої допомоги № 20/01/26-02 від 20.01.2026 (а.с.52), копію акту прийому передачі наданих послуг від 20.02.2026 (а.с.52 зворот), копію свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю № 4267/10 (а.с.53), копію довіреності від 12.02.2026 (а.с.53 зворот), а тому з урахуванням вимог ст.137 ЦПК України суд вважає, що з відповідача підлягає стягненню на користь позивача відшкодування витрат на правову допомогу, у відповідності до п.3 ч.2 ст. 141 ЦПКУ, пропорційно розміру задоволених вимог, у розмірі 6686,08 грн (7000,00 х 10670,70 / 11170,70).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 та частина восьма статті 141 ЦПК України). Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом, зокрема, у додатковій постанові від 28 листопада 2023 року у справі № 940/1004/22, провадження № 61-2675св23).

Водночас, відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відтак, неспівмірність витрат на правничу допомогу з передбачених законом критеріїв є підставою для подання стороною-опонентом клопотання про зменшення розміру витрат, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка подає таке клопотання. Кодексом не передбачено можливості суду ініціювати питання про зменшення витрат на правничу допомогу.

Такий висновок викладений Верховним Судом, зокрема, в постановах від 20 травня 2020 року у справі №154/1435/18-ц та від 17 березня 2021 року у справі №712/1720/19.

Однак відповідач у своїй заяві, зазначає лише текст ч.4 ст. 137 ЦПК, підстав для зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами позивач не вказує, лише посилається на норму закону.

Відтак, посилання на норму закону, суд не може розцінювати як доведення не співмірності витрат на оплату правничої допомоги адвоката, оскільки його позиція не зрозуміла та не доведена, тобто відповідач не зазначає у чому саме полягає неспівмірність цих витрат обсягу виконаної адвокатом роботи та складності справи, а лише обходиться передрукуванням самої норми закону.

Поряд із цим, згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, оскільки відповідачем не доведено неспівмірність цих витрат, що порушує принцип змагальності сторін.

Враховуючи, що позовні вимоги задоволено частково, тому з врахуванням вимог ст.141 ЦПК України, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача сума судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме, 2543,23 грн (2662,40 х 10670,70 / 11170,70).

Керуючись ст. ст. 212, 525-527, 530, 598-599, 610, 615, 626, 628-629, 634, 1054 ЦК України, ст. ст. 12, 13, 81, 89, 141, 211, 247, 258, 259, 263, 265, 268, 280, 354 ЦПК України, Закону України «Про споживче кредитування», Закону України «Про захист прав споживачів», Закону України «Про електронну комерцію», Закону України «Про електронний цифровий підпис», суд,

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 , задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352, МФО 322001, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вул. Бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) суму заборгованості за договором про споживчий кредит № 192405 від 17.07.2025 у загальному розмірі: 10670,70 (Десять тисяч шістсот сімдесят) гривень 70 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , (РНОКПП: НОМЕР_2 ) зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , на користь ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ЮНІТ КАПІТАЛ» (код ЄДРПОУ 43541163, НОМЕР_3 в АТ «УНІВЕРСАЛ БАНК» 21133352, МФО 322001, місцезнаходження юридичної особи: 01133, м. Київ, вул. Бульвар Лесі Українки, буд. 34, офіс 333) 2543,23 (Дві тисячі п`ятсот сорок три) гривні 23 коп. у рахунок відшкодування судових витрат у розмірі сплаченого судового збору та 6686,08 (Шість тисяч шістсот вісімдесят шість) гривень 08 коп. у відшкодування витрат на правничу допомогу.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до Вінницького апеляційного суду протягом тридцяти днів.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Дамчук О.О.