Ухвала суду № 138786221, 06.08.2026, Златопільський міськрайонний суд Харківської області (до 25.04.2025 - Первомайський міськрайонний суд Харківської області)

Справа № 632/622/26

провадження № 2/632/807/26

У Х В А Л А

Іменем України

06 серпня 2026 р. м. Златопіль

Златопільський міськрайонний суд Харківської області у складі головуючого судді Библіва С.В., за участю секретаря судового засідання Кузьменко М.В., розглянувши у відкритому першому судовому засіданні в м. Златополі Лозівського району Харківської області в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до АТ «Перший Український міжнародний банк» про захист прав споживача, шляхом визнання кредитного зобов`язання припиненим у зв`язку із повним виконанням

в с т а н о в и в :

До Златопільського міськрайонного суду Харківської області звернувся ОСОБА_1 із позовом до АТ «Перший Український міжнародний банк», про захист прав споживачів шляхом визнання кредитного зобов`язання припиненим у зв`язку із повним виконанням.

Ухвалою судді від 03.04.2026 року відкрито провадження у справі, постановлено проводити розгляд за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначити перше судове засідання на 26.05.2026 року, яке було відкладено на 06.07.2026 року через неявку представника відповідача

24.07.2026 до суду від представника відповідача надійшли додаткові пояснення із клопотанням про закриття провадження у справі, оскільки справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, а підлягає розгляду в порядку господарського судочинства, адже предметом спору є кредитний договір, укладений між ОСОБА_1 , як фізичною особою підприємцем, та АТ «Перший Український міжнародний банк», кредит надавався йому саме на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника, який не має права використовувати кредит для задоволення особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю. Крім того, від іншого представника відповідача перед судовим засіданням надійшла заява, в якій він просив закрити провадження у справі з тих самих підстав та вирішити це питання без його участі.

Позивач до суду не прибув, проте надав заяву про розгляд справи без його участі, а щодо закриття провадження у справі з вказаних відповідачем підстав заперечував повністю, оскільки вважає, що дані кредитні правовідносини зачіпають його майнові та соціальні права, зокрема, щодо нього, як члена сім`ї зниклого безвісті батька військовослужбовця.

Враховуючи неявку сторін та те, що суду відома їх позиція щодо заяви про закриття провадження у справі, суд вважає за можливе вирішити заяву без участі сторін та без фіксування процесу технічними засобами відповідно до ст. 247 ЦПК України

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до такого висновку.

Відповідно до частини 1статті 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Згідно з частиною 1статті 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Водночас, право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний із процесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.

Цивільне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», законів України, що визначають особливості розгляду окремих категорій справ, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи (частини 1, 3статті 3 ЦПК України).

Судова юрисдикція це інститут права, покликаний розмежувати між собою як компетенцію різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства цивільного, кримінального, господарського й адміністративного.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є предмет спору, характер спірних матеріальних правовідносин і їх суб`єктний склад. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Предметна юрисдикція це розмежування компетенції судів, які розглядають справи за правилами цивільного, кримінального, господарського й адміністративного судочинства. Кожен суд має право розглядати і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання, тобто діяти в межах установленої законом компетенції.

Суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина 1статті 19 ЦПК України).

Як вбачається зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, спір у даній справі виникає у зв`язку із кредитними правовідносинами позивача, як ФОПа, та відповідача, як кредитодавця у зв`язку із здійсненням позивачем господарської діяльності.

Даний факт підтверджується самим позивачем, який надає додатком до позовної заяви копію Кредитного договору «Кредит «все БІЗНЕС». Зі змісту вищевказаного договору вбачається, що він був укладений 04.10.2024 ОСОБА_1 , як Фізичною особою підприємцем (позичальник), та з цільовим використанням Кредиту відповідно до п.1.1.7. договору на придбання основних засобів та/або поповнення оборотного капіталу в межах видів діяльності Позичальника, який не має права використовувати Кредит для задоволення особистих потреб, не пов`язаних з підприємницькою діяльністю.

Відповідно пункту 1) абзацу І, абзаців ІІ, ІІІ, частини 1 ст. 20 ГПК України, Господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці.

Для цілей цього Кодексу господарською діяльністю є діяльність юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Комерційною господарською діяльністю (підприємництвом) є самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється юридичними особами та фізичними особами - підприємцями з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

В даному випадку позивач ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований у встановленому законом порядку та здійснює господарську діяльність з 17.06.2024 з обслуговування напоями, а також діяльність ресторанів, надання послуг мобільного харчування. Місце реєстрації ФОПа: АДРЕСА_1 .

Із чого слідує, що даний спір не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки спір за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до АТ «Перший Український міжнародний банк» про визнання кредитного зобов`язання перед Банком припиненим у зв`язку із повним виконанням, виникає із правовідносин пов`язаних із здійсненням господарської діяльності фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 , зокрема у спорі, що виникає при укладанні, зміні, розірванні і виконанні кредитного правочину, підвідомчий до розгляду господарським судам в порядку Господарського судочинства.

Юрисдикція цього спору є господарською, а справу має розглядати господарський суд. Попри посилання позивача на законодавство про захист прав споживачів, визначальним фактором для встановлення юрисдикції є характер правовідносин та статус особи під час укладення договору, а не те, як саме сформульовано позовні вимоги. Ключові правові підстави це мета отримання кредиту. Закон України «Про захист прав споживачів» поширюється виключно на фізичних осіб, які придбавають, замовляють або використовують продукцію для особистих потреб, не пов`язаних із підприємницькою діяльністю. Якщо кредит оформлено на ФОП, кошти за замовчуванням залучалися для комерційної (господарської) діяльності. Оскільки договір укладено між банком (юридичною особою) та ФОП (суб`єктом господарювання), цей спір підпадає під дію пункту 1 частини 1 статті 20 Господарського процесуального кодексу України (ГПК). Позиція Великої Палати Верховного Суду чітко вказує, що наявність статусу ФОП означає, що у відносинах з банком особа виступає як підприємець. Спроба застосувати норми ЗУ «Про захист прав споживачів» до господарського кредиту є помилковою та не змінює підсудність справи.

Відповідно до пункту 1 частини 1статті 255 ЦПК України, суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Отже, спірні правовідносини стосуються господарської діяльності, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

За таких обставин суд дійшов висновку про закриття провадження у справі.

Відповідно до ч.1 ст.256 ЦПК України, якщо провадження у справі закривається з підстави, визначеної пунктом 1 частини першої статті 255 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

Отже системний аналіз ч.1 ст.256 та п.1 ч.1 ст.255ЦПК України вказує на те, що у випадку закриття провадження у справі на підставі п.1 ч.1 ст.255ЦПК України виключно суд апеляційної або касаційної інстанції наділений повноваженнями роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією.

Натомість суд першої інстанції такими повноваженнями не наділений, ні положеннями ч.1. ст.256, п.1 ч.1 ст.255 ЦПК України, ні будь-якими іншими нормами процесуального права.

При цьому, суд роз`яснює, що розгляд даної справи віднесено до юрисдикції господарського суду, тобто справа може бути розглянута Господарським судом міста Києва, однак суд першої інстанції, у відповідності до вимог ст.256 ЦПК України, позбавлений можливості направляти справу за встановленою юрисдикцією.

Керуючись ст.3, ст.19, ст.247, ч.1 ст.255 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Провадження в цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до АТ «Перший Український міжнародний банк» про захист прав споживача, шляхом визнання кредитного зобов`язання припиненим у зв`язку із повним виконанням - закрити, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Роз`яснити позивачу, що заявлені позовні вимоги підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Харківського апеляційного суду протягом 15 днів з дня проголошення.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом 15 днів з дня вручення відповідної ухвали суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя: С. В. Библів